Головна Історія Інтелігенція і влада ДІЯЛЬНІСТЬ КИШИНІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ З МОБІЛІЗАЦІЇ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ВІЙСЬКОВІ ПОТРЕБИ (ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1914 р.)
joomla
ДІЯЛЬНІСТЬ КИШИНІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ З МОБІЛІЗАЦІЇ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ НА ВІЙСЬКОВІ ПОТРЕБИ (ЛИПЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1914 р.)
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 94(47)“1914”

І. Є. Татаринов

У даній науковій статті вперше розглянуто діяльність Кишинів­ської єпархії на ранньому етапі Першої світової війни. Особливу увагу приділено його ролі у зборі коштів та мобілізації матеріаль­них ресурсів Бессарабії для військових потреб.

Ключові слова: Перша світова війна, мобілізація ресурсів, Бес - сарабія, Кишинівська єпархія.

Перша світова війна була переломним моментом як всесвіт­ньої так і вітчизняної історії. Вона виникала зміни не лише на політичній мапі світу, а й у повсякденному житті людей, відбилася на матеріальному та моральному стані суспільства.


Особливо тяжким ударом війна стала для Російської імперії, яка на той час почала поступово оговтуватися від провалу російсько-японської кампанії та революційних заворушень по­чатку XX ст.

До російської армії були призвані мільйони громадян, вна­слідок чого господарство залишалося без робочих рук. Все на­правлялося на фронт, для наближення перемоги. Жителі імпе­рії жертвували значні суми на військові потреби, багато з них записувалися до армії в якості добровольців, щоб послужити «Вірі, Царю та Батьківщині».

В процесі мобілізації ресурсів на військові потреби поміт­ну роль відігравала Російська православна церква. Її представ­ники брали найактивнішу участь в організації лазаретів та шпиталів, наданні медичної допомоги та духовної підтримки на фронтах. Важливою була діяльність церковної адміністра­ції в якості організаторів благодійних зборів коштів, продуктів та речей на військові потреби, а також для постраждалих від війни. В цих справах були задіяні практично всі священно­служителі — від сільського священика до архієпископів і ми­трополитів по всій території імперії. Не стало виключенням у цьому плані і духовенство Кишинівської єпархії.

В сучасній історіографії є чимало робіт, присвячених різ­ним аспектам діяльності Російської православної церкви пері­оду Першої світової війни. В більшості з них характеризується певний вид діяльності духовенства по всій території імперії. Це історичні дослідження Г. Щеглова, М. Горожаніної, О. Бор - щукової та А. Ключаревої [1]. В цих працях аналізується роль православної церкви в цивільному та фронтовому житті сус­пільства періоду Першої світової війни. Розглядається діяль­ність різних церковних інституцій та організацій у благодійній сфері, в налагодженні госпітальної служби тощо. Показана ро­бота різних єпархій Російської православної церкви з надання матеріальної допомоги, а також реабілітації постраждалих у військових діях. У сучасній вітчизняній історіографії діяль­ність духовенства на українських землях в роки Першої світо­вої війни досліджує Г. Степаненко [2].

Проте жодна з зазначених наукових робіт практично не тор­кається діяльності православної церкви в роки Першої світової війни на території Бессарабської губернії, землі якої протягом всього періоду війни слугували надійною джерельною базою для забезпечення продовольством і фінансами зон, що найбіль­ше постраждали від бойових дій. При цьому духовенство Ки­шинівської єпархії стало одним з надійних помічників держав­ної влади в зборі ресурсів та відправленню їх на фронт або до постраждалих територій.

Таким чином, незважаючи на наявні історичні дослідження, в яких аналізується діяльність церкви в роки Першої світо­вої війни, слід відзначити необхідність подальшого вивчення означеної в даній статті проблеми, особливо в її регіонально­му аспекті. Розпочате дослідження допоможе глибше проана­лізувати діяльність православної церкви з мобілізації ресурсів для потреб військового часу в Бессарабській губернії, а також звернути увагу на малодосліджену історію цього регіону в роки Першої світової війни.

Метою статті є аналіз діяльності Кишинівської єпархії з мо­білізації матеріальних ресурсів та збору коштів на потреби вій­ськового часу. Зважаючи на те, що в Російській імперії інтен­сивність діяльності духовенства змінювалась в залежності від настроїв у суспільстві, хронологічними рамками дослідження обрано перші шість місяців війни. Саме в цей період — з липня по грудень 1914 р. — спостерігалось максимальне піднесення серед громадян, пов’язане з початком війни, що давало мож­ливість духовенству максимально ефективно проводити добро­вільні збори коштів та речей на потреби фронту та тилу.

З перших днів війни церкви Кишинівської єпархії, через особливі щоденні богослужіння «за Государя та Його Христо­любиве воїнство», підтримували серед населення Бессарабії спо­кій та віру в перемогу. Першу таку літургію 20 липня 1914 р. провів у Кишиневі архієпископ Кишинівський та Хотинський Платон. У той же день було організовано службу з причастям та повчанням для перших мобілізованих до армії запасних і ратників ополчення [3, с. 1325].

Наступного дня архієпископ Платон у Кишиневі, в присут­ності міського духівництва, губернського керівництва та військ Кишинівського гарнізону оголосив Маніфест про війну з Німеч­чиною, після чого провів всенародний молебень про дарування перемоги всеросійському воїнству [3, с. 1326]. Такі акції стали у військовий час фактично щоденним явищем.

Духовна підтримка народу у військовий час була важливою справою. Проте лише такої допомоги для імперії було замало. Тому на призов Святішого Синоду від 20 липня 1914 р. по на­данню допомоги та пожертвувань на потреби війни, а також на користь поранених і хворих вояків гаряче відізвалось усе пра­вославне духовенство, монастирі, духовно-навчальні заклади, практично всі особи та установи Кишинівської єпархії. Вже

21 липня 1914 р. архієпископ Платон звернувся до всього духо­венства Бессарабії з закликом до активізації дій в справі допо­моги в військовий час [4, с. 327-328].

Бессарабське духівництво, з урахуванням вимог часу, 18 липня 1914 р. заснувало Духовний комітет, головна мета якого полягала в наданні допомоги воякам діючої армії та їх сім’ям, що залишились у Бессарабії. Головою Комітету було обрано архієпископа Платона [5, с. 64].

В перші дні війни Кишинівська єпархія відіграла важливу роль у створенні низки громадських організацій, метою яких став збір коштів, продуктів та одягу. Так, 28 липня 1914 р. у залі Серафимівського єпархіального дому були скликані збори кишинівських аристократок з метою створення Дамського то­вариства для надання матеріальної допомоги (речами) хворим і пораненим воякам діючої армії. Очолила Товариство дружина начальника Кишинівського гарнізону А. Ф. Зандер, а після її від’їзду з чоловіком на фронт — дружина предводителя Бесса­рабського дворянства Е. Н. Леонард [3, с. 1328]. Вже 13 серп­ня 1914 р. Архієпископ особисто відвідав склад Кишинівського Дамського товариства та залишився дуже задоволеним виробле­ними та зібраними для військовослужбовців речами [6, с. 1460].

Діяльність добровільних та церковних організацій, зусилля яких були направлені на мобілізацію коштів та матеріальних цінностей для потреб військового часу, вимагала єдиної зла­годженої стратегії. Тому необхідно було пов’язати діяльність різноманітних організацій та усього православного населення Бессарабії, а також дати представникам єпархіальної влади чіткі рекомендації. З цією метою 31 липня 1914 р. в Кишиневі було скликано екстрений з’їзд повітових наглядачів церковно­парафіяльних шкіл та окружних благочинних [7, с. 1331]. Ар­хієпископ Платон звернувся до присутніх, наголошуючи на особливій ролі церкви у військовий час: «Духовенство, яке за­вжди стояло попереду і завжди охоче і з готовністю служило на користь ближніх, і тепер повинно послужити на користь Батьківщині та тих, кого покликано захищати її від ворога» [7, с. 1332].

На зібранні духівництва Кишинівської єпархії обговорюва­лося кілька важливих питань. По-перше, це місце та значення священнослужителів у справі моральної підтримки населення краю в умовах війни. По-друге, це питання, пов’язані з фінан­совою допомогою армії. Особливо складним виявилося друге питання. Після тривалих дискусій Духовний комітет прийняв рішення, яке полягало в наступному:

• кожен священнослужитель Бессарабії повинен був взяти особисту участь у зборі коштів на потреби фронту;

• кожен православний бессарабець мав здійснити грошові внески на користь російської армії та флоту;

• до фонду добровільних внесків на потреби фронту пере­давались кошти, які були зібрані раніше з метою будівництва церков у регіоні;

• кожного дня після богослужіння в церквах єпархії мали проходити тарілочці або кружечні збори добровільних пожерт­вувань [7, с. 1337].

На засіданні також були обумовлені статті витрат зібраних коштів. Наприклад, планувалось облаштування лазаретів на 100 ліжок для хворих та поранених вояків у приміщеннях Ки­шинівських духовно-навчальних закладів [8, с. 355].

Учні церковних шкіл мали організувати збір пожертвувань різними речами та тканинами, як-то полотно, білизна, хустки, чай, цукор тощо. В школах потрібно було відкрити майстерні, де б жінки та дівчата шили білизну для хворих та поранених. Всі зібрані кошти та виготовлені речі мали надсилатися до Ду­ховного комітету, який вже безпосередньо займався їх відправ­кою на фронт або до шпиталів [7, с. 1338].

Запропонована система збору добровільних внесків та по­жертвувань виявилася достатньо ефективною. З 26 липня по 27 серпня 1914 р. (лише за місць!!!), до Духовного комітету на потреби фронту та тилу поступило з різних джерел 35 976 крб.

22 коп. [8, с. 1405]. Це були надзвичайно великі гроші для того часу: за 10 коп. у 1914 р. можна було купити 1 кг білого хлібу. На 15 січня 1915 р. загальна сума зібраних в Бессарабії коштів за перші шість місяців війни становила 120 536 крб. 11 коп. [9, с. 23].

Забезпечення потреб фронту, тилу, поранених, нужденних вимагало не лише грошей. У військах та шпиталях постійно відчувався брак одягу, особливо білизни. Легка промисловість імперії не справлялася з багатомільйонними замовленнями. Щоб допомогти в цій справі, духовенство Кишинівської єпархії 21 липня 1914 р. організувало виробництво білизни та одя­гу для вояків у приміщеннях Єпархіального Серафимівсько - го дому [7, с. 1332]. Така ініціатива місцевого єпархіального керівництва випередила навіть рішення Синоду, який лише 8 вересня 1914 р. у газеті «Церковні Відомості» звернувся з пропозицією організовувати при церковних школах майстерні з виготовлення білизни для солдатів [10, с. 101].

Не лише духівництво, а й звичайні громадяни Бессарабії жертвували через парафіяльні церкви величезну кількість речей для бійців — від хусток та сорочок до кожухів та подушок. Дам­ське товариство, забезпечення якого тканинами та матеріалами взяла на себе єпархія, з 31 липня по 15 жовтня виробило 20 тис. сорочок, кальсон, халатів, простирадл та інших речей [5, с. 73].

Наприкінці вересня 1914 р., у зв’язку з наближенням холо­дів, Духовний комітет зі сторінок «Кишинівських Єпархіаль­них Відомостей» звернувся до духовенства та населення краю з закликом щодо заготівель та пожертвувань теплих речей, тка­нин, дублених шкір для виготовлення кожухів і шуб для хво­рих і поранених [11, с. 375].

У свою чергу архієпископ Платон, опікуючись долею вій­ськовослужбовців на фронті та у шпиталях, 26 жовтня 1914 р. звернувся до чоловіків губернії з пропозицією створити Бесса­рабське трудове братство для виготовлення теплої білизни та речей необхідних у холодний час для воїнів російської армії. Ця пропозиція отримала схвалення, і невдовзі до Братства ста­ли зараховуватися добровольці [12, с. 1746].

Вже 5 листопада 1914 р. відбулися перші установчі збо­ри Бессарабського трудового братства кравців монастирів та міста Кишинева, членами якого стало понад сто спеціалістів. Незважаючи на те, що пропозиція поступила від православно­го духівництва, спочатку більшість волонтерів були євреями. Пізніше до них приєдналися 20 послушників з православних монастирів краю. На зборах було прийнято рішення негайно розпочати шиття одягу. Для допомоги в організації цієї роботи Духовний комітет направив на потреби братства 1 000 крб. для закупівлі 4 000 аршин теплої тканини [13, с. 1777]. Всього за кілька місяців було виготовлено 2 000 теплих сорочок, кальсон та жилетів [5, с. 72].

Кишинівська єпархія займалася організацією зборів для військовослужбовців та їх родин не лише одягу та коштів, а й продуктів харчування. Всього за перші кілька місяців війни було зібрано величезний об’єм продуктів, у тому числі дефі­цитних: чай, цукор, вино, лимони, тютюн тощо. Зібрані речі вагонами відправлялись до Ставки Верховного Головнокоман­дуючого, лазаретів, шпиталів, пунктів харчування та безпосе­редньо на фронт.

Крім буденних потреб військових, духовенство Бессарабії опікувалося моральним станом солдатів. З перших днів війни при відправленні військ на фронт солдати, після богослужіння на залізничних станціях, отримували натільні хрестики, Єван­геліє, молитовники, ікони тощо. Так, на сторінках «Киши­нівських Єпархіальних Відомостей» зазначалося, що 6 серпня 1914 р. для підтримання бойового духу воїнів російської армії Хрестовоздвиженським братством було надруковано та роздано солдатам 18 тис. листівок під назвами: «С Нами Бог!», «Впе­ред, Русская грудь!», «Русь встала, трепещи, враг!» [7, с. 1370].

Під особливою увагою православного духівництва були сол­дати діючої армії. Так, 18 вересня 1914 р. архієпископ Платон з речей, зібраних та закуплених Духовним комітетом, розпо­рядився відправити на фронт 10 тис. пакунків, в яких були сорочки, кальсони, рушник, а також Євангеліє, молитовник та хрестик [11, с. 1546].

Аналіз діяльності Кишинівської єпархії з мобілізації мате­ріальних ресурсів на потреби військового часу в липні-грудні 1914 р. дає нам можливість зробити наступні висновки:

• з перших днів війни церкви Кишинівської єпархії, через особливі щоденні богослужіння «за Государя та Його Христо­любиве воїнство», підтримували серед населення Бессарабії спокій та віру в перемогу;

•все православне духівництво, монастирі, духовно-навчальні заклади, практично всі особи та установи Кишинівської єпархії були активними учасниками збору пожертвувань на потреби війни та на користь поранених і хворих вояків;

• для надання допомоги військовослужбовцям діючої армії та їх сім’ям, що залишились у Бессарабії, єпархіальним ке­рівництвом було створено спеціальні організації: Духовний ко­мітет, Кишинівське дамське товариство, Бессарабське трудове братство;

• Кишинівська єпархія взяла на себе керівну роль в органі­зації зборів коштів, речей та продуктів, а також у їх відправ­ленні за призначенням;

• ефективна система добровільного збору коштів, організо­вана Духовним комітетом, дозволила за перші шість місяців війни зібрати понад 120 тис. карбованців.

Джерела та література

1. Щеглов Г. Э. Деятельность православной церкви в Первую миро­вую войну / Г. Э. Щеглов // Ступени. — 2005. — № 1. — С. 20-26; Горожанина М. Ю. Деятельность православной церкви в годы Пер­вой мировой войны / М. Ю. Горожанина // Доклады Академии военных наук. — 2006. — № 5 (23). — С. 255-264; Борщукова Е. Д. Деятельность православной церкви в организации медицин­ской помощи раненым в начальный период Первой мировой войны / Е. Д. Борщукова // Известия Российского государственного педагогического университета имени А. И. Герцена. — 2011. — № 132. — С. 9-13; Ключарева А. В. Благотворительная деятель­ность Православных монастырей в годы Первой мировой войны / А. В. Ключарева // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. — 2011. — № 8. — С. 98-102.

2. Степаненко Г. В. Православне парафіяльне духовенство на укра­їнських землях Російської імперії в роки Першої світової війни (1914-лютий 1917) / Г. В. Степаненко // Український історичний журнал. — 2004. — № 5. — С. 45-65.

3. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 31.

4. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 29-30.

5. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1915. — № 7-8.

6. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 36.

7. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 32-33.

8. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 34-35.

9. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1915. — № 3.

10. Церковные Ведомости. — 1914. — № 38.

11. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 38.

12. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 44.

13. Кишиневские Епархиальные Ведомости. — 1914. — № 45.

Анотаци

Татаринов И. Е. Деятельность Кишиневский епархии по мо­билизации материальных ресурсов на военные нужды (июль—де­кабрь 1914 г.).

В данной научной статье впервые рассмотрена деятельность Кишиневской епархии на раннем этапе Первой мировой войны. Особое внимание уделено ее роли в сборе средств и мобилизации материальных ресурсов Бессарабии для военных нужд.

Ключевые слова: Первая мировая война, мобилизация ресурсов, Бессарабия, Кишиневская епархия.

Tatarinov I. Е. The activities of Chisinau eparchy to mobilize ma­terial resources for the military needs (July—December 1914).

This article examines the activities of Chisinau eparchy in the early stages of World War I. Particular attention is paid to its role in the mobilization of material resources and raising funds for the war needs.

Key words: First World War, the mobilization of resources, Bessarabia, Chisinau eparchy.

Надшшла до редакци 20 жовтня 2013 p.

Похожие статьи