Головна Історія Інтелігенція і влада НЕОСЛАВІЗМ В. БОБРИНСЬКОГО: АПОЛОГІЯ «РУССКИХ»[3] ХОЛМЩИНИ
joomla
НЕОСЛАВІЗМ В. БОБРИНСЬКОГО: АПОЛОГІЯ «РУССКИХ»[3] ХОЛМЩИНИ
Історія - Інтелігенція і влада

В. П. Передерко

Світоглядні орієнтири суспільства ґрунтуються на іманент­них складових — дійсності та ментальності. На нашу думку, ідеологічна платформа неославізму експлуатувалась цариз­мом для задоволення великодержавно-імперських анексійних проектів. У цьому контексті актуальним є вивчення життя та громадсько-політичної діяльності відомого російського націо­наліста Володимира Олексійовича Бобринського. Граф займав активну громадянську позицію стосовно захисту прав право­славних «русских», до яких він безапеляційно зараховував та­кож русинів Австро-Угорщини та українське етнічне населення Холмщини.

Варто зауважити, що в українській історіографії практич­но немає спеціальних наукових праць, присвячених цій осо­бі. Натомість у роботах таких дослідників, як С. Макарчук, І. Мацевко, О. Сухий, аналізується діяльність графа у контек­сті неославістського аспекту політики Росії щодо Галичини [1]. У Росії про його активну роль у справі захисту «русских» Австро-Угорщини і Холмщини згадують у своїх працях О. Бах - туріна, М. Клопова, Н. Пашаєва, О. Міллер [2].

Метою цієї статті є спроба охарактеризувати позицію графа В. Бобринського стосовно «холмського питання» у контексті його неославістського світогляду, підвалинами якого був за­хист «русского» простору як у Росії, так і за її межами.

Лібералізація політичної системи на початку ХХ ст. вку­пі з активізацією націоналізму як принципово нової ідеології суспільно-політичної боротьби за незалежність народів Росій­ської імперії вимагала від урядовців послідовності, що поляга­ла у необхідності визнання прав етнічних та конфесійних мен­шин у складі монархії. «Холмське питання» стало маркером змагання поляків та росіян у контексті протистояння за форму­вання національних територій у межах однієї держави.

Спроби виокремлення «русских» земель зі складу Царства Польського здійснювались ще у ХІХ ст., але всі вони не вихо­дили за рамки дискусій проектів у різних відомствах. Процес активізувався після царського указу від 17 (30) квітня 1905 р. «Про зміцнення підвалин віротерпимості», який дозволив осо­бам, старшим за 14 років, змінювати за власним бажанням віру, включаючи вихід з православ’я [3, с. 373-374]. Внаслідок цього у 1905 році православна церква у Холмщині і Підляшші втратила близько третини парафіян (100-150 тис. уніатів). На думку сучасних російських істориків, це був результат насиль­ницького насадження православ’я царизмом в уніатському се­редовищі місцевих русинів [3, с. 282] та водночас терор з боку місцевих поляків, котрі примушували місцевих мешканців до прийняття католицизму [4, с. 108-109]. Тиск на етноконфе - сійну самобутність русинів у Царстві Польському призвів до того, що останні почали зближуватись з католицькою конфе­сією, котра виступала перепоною русифікації [3, с. 282]. На думку відомого сучасника подій М. Грушевського, усі питання, які стосувалися співвідношення православного і католицького населення в Холмщині і Підляшші, можна пояснити лише по­милками централістської політики Російської держави: «Ви­ганяло воно українську мову — поляки користали з того, щоб поширювати польську. Насилав російський синод московських попів — польське духовенство користало з того, що для україн­ської людності ці попи були чужі й неприємні, й прихиляло її до костелу.» [5, с. 35].

Такі радикальні конфесійні зміни спонукали до нових спроб консолідувати територію «русской» нації та приєднати «За­бузьку Русь». Енергійним поборником створення окремої гу­бернії насамперед виступав єпископ Холмський і Люблінський Євлогій (Василь Семенович Георгієвський — родом із Тульської губернії, у селі Сомово його батько був священиком) — наці­оналіст, який «справи російської державности ставив перед справами церкви» [4, с. 106-107]. Згодом його найближчим соратником став В. Бобринський. У своїх споминах Євлогій згадував, що граф енергійно підтримував його у справі відсто­ювання інтересів «русского» населення [6].

Дослідник С. Позняк припускає, що «для команди Столипі - на названа проблема була напряму пов’язана зі статусом май­бутньої «етнографічної» Польщі», тому не варто зводити по­чаток актуалізації холмської проблеми виключно до активних клопотань Холмського православного братства та єпископа Єв - логія зокрема [7, с. 160].

У 1906 р. МВС розпочало розробку відповідного проекту, а у 1909 р. до обговорення цього питання приступила Держав­на дума. Суть урядового законопроекту, який було передано 19 травня 1909 р. до парламенту, зводилась до наступного. Зі східних повітів Люблінської і Сідлецької губерній створювалась нова Холмська губернія. До неї мали увійти Білгорайський, Влодавський, Грубешівський, Томашівський і Холмський по­віти. Внаслідок цього Сідлецька губернія в адміністративному плані скасовувалась, а її західні повіти передавалися Люблін­ській губернії. Кордони майбутньої губернії визначалися спе­ціальною картою. Для обґрунтування виділення цих територій у 1909-1911 рр. було здійснено спеціальний урядовий перепис населення Холмщини і Підляшшя (за мовним принципом, а не за релігійною ознакою). Таким чином визначалася кількість православного населення, а також населення, яке розмовляло «на русском». Частини повітів, що залишалися поза межами кордонів новоутвореної Холмської губернії, розподілялися по­між повітами інших губерній. Так, з північно-західної частини Білгорайського повіту та з частини Замостського повіту ство­рювався новий повіт — Шебрешинський.

Товариш міністра внутрішніх справ С. Крижановський відзначав з цього приводу: «Насправді на офіційно ніко­ли не висловлену думку, цей захід мав на меті встановлення національно-державного кордону між Росією та Польщею, на випадок дарування Царству Польському автономії.» Прихо­ваним змістом цієї реформи, на його думку, було «намагання обмежити кордони Польщі» [8, с. 20].

У парламенті було утворено робочу комісію, до якої ввійшли зокрема М. Антонов (голова), Євлогій, Д. Чихачов, В. Бобрин - ський, Г. Андрійчук, Л. Димша, І. Гарусевич [4, с. 116]. Ко­місія після обговорення проекту внесла окремі зміни, зокрема кордон майбутньої Холмської губернії пропонувалося переміс­тити ще далі на захід [9]. Фактично після 1905 р. російсько - польська полеміка про «справжню» національність приблизно 300-тисячного русинського населення набула запеклого харак­теру, тому що «кожна зі сторін оперувала вигідними їй статис­тичними даними» [3, с. 375].

Варто зауважити, що саме парламентська фракція націона­лістів та помірковано правих, до якої належав Бобринський, надавала великого значення законопроекту про виділення із складу Царства Польського східних частин Люблінської та Сід - лецької губерній з переважаючим українським населенням (у їхньому розумінні «русским») і утворення з них окремої Холм­ської губернії. Однак навіть вона не могла проігнорувати той факт, що католиків на території потенційної губернії все-таки було більше, ніж православних (згідно з доповіддю члена ро­бочої комісії Д. Чихачова у Думі в 1912 році). Це спонукало прихильників проекту актуалізувати позаконфесійну етнолінг - вістичну концепцію «русской» нації (відому ще з публіцисти­ки М. Каткова). У цій концепції стверджувалось, що частина католиків Холмщини продовжує залишатись «русскими», що не без зусиль захищають, не завжди усвідомлено, рідну мову та звичаї. Нарівні з православними вони потребують утворен­ня окремої губернії, яка надійно захистить їх від ополячення. Протилежну тезу про те, що частина православних, можливо, не вважала себе «русскими», націоналісти до уваги не брали [3, с. 375-376].

Граф став активним захисником проекту виділення зі скла­ду Царства Польського Холмщини та утворення окремої губер­нії. Восени 1909 року відбувається його поїздка до Холмщини. Він акцентував увагу на тому, що «у Холмщині поляки пригні­чують «русских» — і місцеве населення бажає такого відокрем­лення». Доводячи останнє, граф опублікував кілька статей у часописі «Новое время» [10, с. 20]. Кожного разу, коли у Думі піднімалось питання польсько-російських взаємин, Бобрин­ський рішуче висловлювався проти поляків [10, с. 20].

Поляки умисно затягували розгляд законопроекту, назива­ли його «четвертуванням», «четвертим поділом Польщі». Іс­нувало побоювання, що затягування його обговорення в комісії призведе до того, що законопроект врешті-решт «поховають» під яким-небудь дрібним приводом. Єпископ згадував, що з метою пришвидшення його прийняття він вирішив запросити депутатів до Холмщини, щоб вони наочно побачили наслідки етнорелігійного гніту польськими поміщиками місцевих «рус­ских» селян.

На його пропозицію відгукнулись кільканадцять осіб, у т. ч. В. Бобринський, О. Гижицький, Д. Чихачов, Є. Ковалевський, М. Львов та інші. Ознайомлювальна агітаційна акція відбу­валася у супроводі двох журналістів із газет «Речь» і «Новое Время» на початку літа 191G р. (розпочалась 3 червня) [б]. Де­легація побувала у Ліснинському монастирі, у Холмі та його околицях, а також у маєтку Неплі на Підляшші у гостях у Л. Димші. Учасники подорожі мали нагоду познайомитися з місцевими мешканцями та їх потребами [4, с. 11б]. У цьому контексті варто відзначити думку графа Бобринського, який на бенкеті в Грубешові заявив, що саме по собі виключення Холмщини зі складу Царства Польського не утримає в ній культурного впливу Росії [11]. Депутат-поляк Л. Димша писав, що червнева подорож російських націоналістів була «демон­страцією на користь законопроекту за участі агентів уряду та місцевої агітації» [12, с. 114-115]. У спеціально підготовленій та надрукованій у 191G р. брошурі російською мовою він до­водив, що Дума не має права вирішувати справи Холмщини, тому що ці землі визнані територією Польщі Віденським кон­гресом і тому підпадають під юрисдикцію міжнародного права [12, с. 97-1G2]. Російський дослідник A. Аврех констатує, що поїздка депутатів для демонстрації радісної зустрічі холмських селян з «народними обранцями» з надією на швидке «звільнен­ня» від польського гніту була «на рідкість грубою роботою з підставними представниками, зігнаними селянськими сходами та іншими подібними прийомами» [13, с. 1б9].

Згодом колеги-депутати на чолі з П. Балашовим відгукну­лись на запрошення вчителя Варшавської гімназії С. Алексе­ева відвідати також Варшаву. Саме там Євлогій заявив, що «справедливе врегулювання російсько-польських відносин на Бузі (тобто в Холмщині) сприятливо відіб’ється і на Віслі (тоб­то у Варшаві)» [б]. Відтак, лейтмотивом його парламентських виступів на підтримку законопроекту була думка про те, що в Холмщині пригнічують корінне «русское» населення, а у краї йде цілеспрямована полонізація, яка виявляється у насиль­ницькому наверненні у римо-католицтво.

У зв’язку з планами введення польського самоуправління комісія визнала виділення Холмщини «безумовно необхідним, оскільки в іншому разі «русскому» населенню цього краю за­грожує за короткий час повне ополячення». Приклад «Гали­ции» і «Западно-Русского края» показав, наскільки важко за­безпечити національні інтереси «русского» населення навіть там, де воно значно чисельніше, ніж у Холмщині [14, с. 195]. Щоб пришвидшити просування питання весною 1911 р. Євло - гій навіть зустрічався з прем’єром і останній пообіцяв свою підтримку. Однак через загибель Столипіна рішення про ство­рення губернії було прийняте вже при його наступникові В. Ко - ковцові [15].

25 листопада (ст. ст.) 1911 року проект виділення Холмщини був внесений на розгляд парламенту. Позицію російських на­ціоналістів озвучив 29 грудня 1911 року в Думі зокрема і граф В. Бобринський. На його думку, означена територія «повинна бути у безперечному національному володінні не Росії, — тут все Росія — але Русі.» [3, с. 377]. У той же час це не заважало йому визнавати, що населення Холмщини сильно ополячене, однак цей факт слугував якраз аргументом на користь термі­новості заходів щодо «спасіння» ще не зовсім втраченої «одві­чно русской» його природи» [16, с. 163]. Дослідник О. Міллер резюмує, що для російських націоналістів Холмщина чітко ви­ступала обов’язково в образі національної території, а не просто частини імперії [17], як, між іншим, і Галичина, Буковина, За­карпаття та Наддніпрянська Україна. Соратник Бобринського Д. Чихачов у своїй доповіді підкреслив, що «русская» народ­ність є чисельно переважаючою, а «Холмщина разом із Галіці - єю складають одне ціле зі всією Західною Росією» [14, с. 196].

В. Бобринський у виступі під час дискутування холмської проблеми у парламенті розповів про свої особисті враження піс­ля численних бесід з православними і католицькими селянами в Холмщині: «Я повинен вам передати одностайну мольбу всіх православних, всіх без виключення, про виділення та визна­ння краю «русским», про урочистий акт, який би переконав населення, що тут ніколи більше не буде Польщі». Бобрин - ський також передав побоювання «русских» селян-католиків про можливість посягання на свободу їхньої віри після виді­лення Холмщини: «.Ми урочисто звідси заявляємо, що жод­ного прагнення притіснити свободу. їхньої віри, свободу віри, яку бажає сповідувати цей народ, ніколи не буде, ми сподіває­мось, з боку уряду. Якщо ж воно буде виявлятись, то ми перші будемо підписувати запити, які зуміють внести представники польського кола. (Оплески справа). Місцеві селяни, хоча і католики, — якщо ви добротою, якщо ви «по-русски» як на­лежить, будете з ними поводитись, — повірте, якщо вони втра­чені для Православної Церкви, то далеко ще не втрачені для «русского» народу.» [14, с. 206-207].

Для його виступів, так само, як і для виступів Д. Чихачова, була характерною впевненість, що виділення є лише першим кроком до єднання цього краю з корінною Росією. «Нікого при­мушувати ми не хочемо, а хочемо підняти «русскую» народ­ність шляхом культури, шляхом «русской» школи, економіч­ним розвитком і організацією самодопомоги і самодіяльності «русского» селянства. Але для цього, панове, потрібно розпо­чати з виділення» [9].

Дискусія у парламенті тривала до квітня 1912 р. Лише

26 квітня (9 травня) 1912 р. проект утворення зі східних час­тин Люблінської і Сідлецької губерній окремої Холмської гу­бернії з підпорядкуванням її міністру внутрішніх справ був прийнятий у парламенті правооктябристською більшістю 156 голосами «за» при 108 «проти». У кінці травня 1912 р. Єв - логій за свою наполегливу та цілеспрямовану діяльність щодо захисту холмського населення був посвячений у сан архієпис­копа [6]. 23 червня (ст. ст.) холмський законопроект підписав цар. Кордони губернії були окреслені строго на етнографічних засадах, причому населення Холмщини і Підляшшя офіційно зараховане до «малоросів» [4, с. 122].

Створення Холмської губернії з «русским» населенням було особливою та найяскравішою перемогою в історії партії націоналістів — «Всероссийский национальный союз» та її фракції у парламенті. Націоналісти у цей період відчували свою політичну міць як у Думі, так і за її межами. Позитивне вирішення «холмського питання», на нашу думку, було насамперед заслугою діяльності Євлогія та його найближчого соратника графа В. О. Бобринського. Очевидно, вони сподіва­лись, що наступним кроком стане кооптація «русских» При­карпатської Русі. Бобринський підтримкою законопроекту продемонстрував послідовну політичну та світоглядну пози­цію, відповідно до якої змістом своєї громадсько-політичної діяльності він обрав захист інтересів «русского» населення незалежно від його місця проживання. Графа можна назва­ти одним із апологетів «екстериторіального націоналізму» як імперської геополітичної доктрини Росії на початку XX ст. Через відстоювання інтересів «русских» забезпечувались ін­тереси Російської монархії.

Джерела та література

1. Макарчук С. Москвофільство: витоки та еволюція (середина XIX століття — 1914 р.) / Степан Макарчук // Вісник Львівського уні­верситету. Серія історична. — Львів: Світ, 1992. — Випуск 28. — С. 82-98; Мацевко I. Польські національні демократи і неославізм (1907-1910) / Ірина Мацевко // Вісник Львівського університету. Серія історична. — Львів: ЛНУ ім. Ів. Франка, 2000. — Вип. 35­36. — С. 221-237; Мазур О. Я. Галичина: «Галицько-російське благодійне товариство» (1902-1914 рр.) / О. Я. Мазур, О. М. Су­хий // Вісник Державного університету Львівська політехніка. № 377. Держава та армія. — Львів: Видавництво державного уні­верситету «Львівська політехніка», 1999. — С. 104-113; Москво­фільство: документи і матеріали / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; Вступ. ст., комент. О. Сухого; За заг. ред. С. А. Макарчука. — Львів, 2001. — 235 с.

2. Бахтурина А. Ю. Политика Российской Империи в Восточной Га­лиции в годы Первой мировой войны / А. Ю. Бахтурина / Се­рия «Первая монография» под редакцией Г. А. Бордюгова. — М.: «АИРО-XX», 2000. — 264 с.; Клопова М. Э. Украинское движение на восточнославянских землях империи Габсбургов как фактор австро-российских отношений в начале XX в. / М. Э. Клопова // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. — М.: Институт славяноведения РАН, 2005. — С. 93-115; Пашаева

Н. М. Очерки истории русского движения в Галичине XIX-XX вв. / Н. М. Пашаева. — М.: ГПИБ, 2001. — 201 с.; Миллер А. И. Внешний фактор в формировании национальной идентичности га­лицких русинов / А. И. Миллер // Австро-Венгрия: интеграцион­ные процессы и национальная специфика. — М., 1997. — С. 68­74; Его же. «Украинский вопрос» в политике властей и русском общественном мнении (вторая половина XIX в.). — СПб.: Алетейя, 2000. — 268 с.

3. Западные окраины Российской империи / Под ред. М. Долбило - ва, А. Миллера. — М.: Новое литературное обозрение, 2006. — 608 с.

4. Пастернак Є. Нарис історії Холмщини і Підляшшя (Новіші часи) / Євген Пастернак. — Вінніпег-Торонто, 1968. — 466 с.

5. Грушевський М. За Холмщину / Михайло Грушевський // Пам’ятки України. — 1995. — № 3. — С. 34-35.

6. Митрополит Евлогий (Георгиевский). Путь моей жизни. Воспоми­нания / Евлогий Георгиевский. — Режим доступа: ЬИр://гісо1ог. org/history/b/eg/.

7. Позняк С. В. «Польский вопрос» во властных структурах импе­раторской России накануне и в годы Первой мировой войны / С. В. Позняк / Российские и славянские исследования: Сб. науч. статей / Редкол.: О. А. Яновский (отв. ред.) и др. — Мн.: БГУ,

2004. — Вып. 1. — С. 159-173.

8. Столыпин А. Слово об отце // П. А. Столыпин. Нам нужна вели­кая Россия...: Полн. собр. речей в Государственной Думе и Госу­дарственном совете. 1906-1911 гг. / Аркадий Столыпин. — М.: «Молодая гвардия», 1991. — С. 18-23.

9. Захарчин Н. Г. «Русская национальная фракция» у Третій Держав­ній Думі про етнокультурний характер Холмщини і Підляшшя і потребу створення Холмської губернії / Н. Г. Захарчин. — Режим доступу: Http://www. rusnauka. com/ 8_ММ]^_2008/]^огіа/28401. doc. htm.

10. Самарцева Е. И. Родом из Санкт-Петербурга. О графе Владимире Алексеевиче Бобринском / Е. И. Самарцева // История Петербур­га. — 2004. — № 1 (17). — С. 17-21.

11. Як русифікувати Холмщину // Хроніки Львова. 1910-й. — Режим доступу: Http://www. mankurty. com/hroniky/7page_ id=116&page=34.

12. Дымша Л. Холмскій вопросъ / Любомир Дымша. — С.-Пб: Типо - графія Товарищества «Общественная Польза», 1910. — 122 с.

13. Аврех А. Я. П. А. Столыпин и судьбы реформ в России / А. Я. Ав - рех. — М.: Издательство политической литературы, 2001. — 286 с.

14. Рожков В. Церковные вопросы в Государственной думе (1906­1917 гг.) / Владимир Рожков. — М.: Изд-во Крутицкого подворья; Общ-во любителей церковной истории, 2004. — 560 с.

15. Санькова С. М. Всероссийский национальный союз (ВНС) / С. М. Санькова. — Режим доступа: Http://www. sto1ypin. ru/ entcik1opedia_s6.html.

16. Миллер А. Империя Романовых и национализм: Эссе по методоло­гии исторического исследования / Алексей Миллер. — М.: Новое литературное обозрение, 2006. — 248 с.

17. Империя и нация в воображении русского национализма. Взгляд историка. Лекция Алексея Миллера. — Режим доступа: http:// Www. po1it. ru/1ectures/2005/04/14/mi11er. htm1.

18. Передерко В. П. Неославизм В. Бобрынского: апология «рус­ских» Холмщини.

В статье исследуется общественно-политическая деятельность представителя российских националистов В. Бобринского в кон­тексте «холмского вопроса», анализируется его вклад в защиту прав, свобод и интересов населения Забужской Руси.

Perederko V. P. Neoslavism of B. Bobrinsky: apology of “Rus­sians” in Holmzhina.

The article deals with the public and political activities of the representative of Russian nationalists V. Bobrinsky in the context of «Kholm question», examines his contribution to the protection of hu­man rights and interests of the population of Zabuz'ka Rus'.

Похожие статьи