Головна Історія Інтелігенція і влада ДІЇ КОМІСІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ТРАКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТОРГІВЛЕЮ ОДЕСИ, ЩОДО РЕМОНТУ ЧУМАЦЬКИХ ДОРІГ У ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ НА ПОЧАТКУ 1840-х pp
joomla
ДІЇ КОМІСІЇ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ТРАКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ТОРГІВЛЕЮ ОДЕСИ, ЩОДО РЕМОНТУ ЧУМАЦЬКИХ ДОРІГ У ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ НА ПОЧАТКУ 1840-х pp
Історія - Інтелігенція і влада

Т. Г. Гончарук

Ключові слова: чумацькі дороги, історія торгівлі Одеси.

Ключевые слова: чумацкие дороги, история торговли Одессы.

Key words: сhumaks road, the history of trade of Odessa.

В історичній літературі вже зверталася увага на роль Оде­си в історії чумацького промислу, зокрема, у зв’язку з участю чумаків в транспортуванні до цього найважливішого україн­ського порту першої половини XIX ст. експортного збіжжя. Дослідники звертали увагу й на мережу чумацьких доріг, пов’язаних у цей час з торгівлею Одеси. «Значна кількість чу­мацьких шляхів розходилася віялорізно від Одеси по колиш­ній Херсонській губернії, а далі переходила в сусідні губернії: Подільську, Київську, Полтавську, Катеринославську й Тав - рію», — зазначав Н. Букатевич [1, с. 70-71], одеський історик та етнограф 1920-х рр. [2, с. 81-83]. Провідний радянський дослідник історії чумацтва І. Слабєєв, говорячи про розвиток мережі чумацьких шляхів у першій половині ХІХ ст., вважав найсуттєвішою її зміною появу «одеської системи» чумацьких доріг. «У першій половині ХІХ ст. виникли не тільки окремі шляхи, але навіть цілі нові системи доріг. Найбільшою з нових дорожніх систем була одеська, що склалася в кінці XVIII — на початку ХІХ ст. в зв’язку з початком вивозу через Одеський порт за кордон хліба та інших сільськогосподарських товарів. Вищеназвана система доріг охоплювала величезну територію: південні повіти Волинської, більшу частину Подільської і Ки­ївської, західні повіти Катеринославської губернії, значну час­тину Бессарабії і всю Херсонську губернію, тобто весь той ра­йон, що постачав сільськогосподарську продукцію на експорт. Головні чумацькі шляхи проходили через такі чотири пунк­ти: Балту, Криве Озеро, Богополь і Вознесенськ», — зазначав він [3, с. 49-50]. Проте, говорячи про стан зазначеної системи чумацьких доріг, дослідники дотепер не приділяли належно­го значення заходам уряду та місцевої адміністрації щодо її покращення. Метою пропонованої статті є висвітлення діяль­ності щодо ремонту чумацьких доріг комісії, створеної в кін­ці 1830 - х рр. в Херсонській губернії для покращення трактів, пов’язаних з торгівлею Одеси.

Вищезгадана комісія була створена згідно з затвердженою царем 29 вересня 1838 р. доповіддю міністра фінансів Є. Кан- кріна, якою «було заплановано покращити торговельні тракти у Новоросійському краї й прилеглих до нього місцевостях По­дільської та Київської губерній для надання Одеському порту переваги над торгівлею Молдавії та Волощини» [4, арк. 98-99]. На покращення цих шляхів було виділено 250 тис. крб щоріч­но з місцевих доходів. Ініціатором складення зазначеної допо­віді дослідники вважали генерал-губернатора М. Воронцова. Її реалізацією у Херсонській губернії займалася створена в Одесі комісія. Її голова інженер-полковник (пізніше генерал-майор) Григорій Сергійович Морозов вже тривалий час працював в Одесі й зробив чималий внесок у розбудову міста й порту [5]. В роботі комісії разом з ним взяли активну участь інші офі­цери Головного управління шляхів сполучення та публічних будівель, спеціально відряджені до краю: капітани Олександр Миколайович Казарінов, Петро Львович Альбрандт та Федір Іванович Фіркс, підпоручик Борис Борисович Фон-дер-Фліс та ін. [6, с. 313]. Комісія діяла за особливого сприяння генерал - губернатора М. Воронцова, а в його відсутність — виконуючого обов’язки генерал-губернатора П. Федорова.

Передусім комісії було необхідно зробити опис поштових та чумацьких доріг, пов’язаних з торгівлею Одеси, та визначи­ти обсяг необхідних робіт, притому зважаючи на пропозиції місцевих поміщиків. Наприклад, 7 лютого 1840 р. М. Ворон­цов Г. Морозову: «Зважаючи на те, що по відкриттю паро­плавного сполучення між Акерманом та Овідіополем, через Дністровський лиман, більша частина транспортів з Бессара- бії до Одеси, з сіллю та іншими місцевими продуктами будуть спрямовуватися на Акерман та Овідіополь... наказати одному з офіцерів корпусу інженерів шляхів сполучення, призначених для занять з покращення торговельних трактів у Новоросій­ському краї, оглянути зараз же прямий великий тракт, що веде від Одеси до Овідіополя (біля хутора Зантага, через Татарку, Барабойські хутори і потім виходить поблизу колонії Акаржі на стовбовий поштовий шлях) та скласти необхідні міркуван­ня про покращення, які він визнає за потрібне здійснити по цьому тракту, щоб транспорти могли прямувати ним до Оде­си без усіляких перешкод та затримок» [7, арк. 1]. Відповід­ний огляд був здійснений О. Казаріновим, який склав проекти щодо будівництва необхідних мостів, зрізів косогорів та ін. [7, арк. 6]. О. Казарінов тоді ж склав опис дороги між Одесою та Тирасполем. Притому інженер вважав доцільним прийняти пропозицію місцевого поміщика Достанича щодо перенесення ділянки цієї дороги в районі с. Степанівка. Проте зазначене перенесення викликало невдоволення інших поміщиків. Вони писали, що Достанич лише через вигоди власного шинкарства переніс ділянку старої дороги, завдаючи цим збитків як зем­левласникам, так і чумакам. Розгляд зазначеної справи затяг­нувся на кілька років, що значно затримало здійснення деяких ремонтних робіт на шляху Одеса — Тирасполь [8, с. 128-130]. Пропозиції від поміщиків подавалися й щодо удосконалення інших чумацьких шляхів. Так, під час огляду М. Воронцовим шляху Одеса — Балта поміщик Ананьївського повіту Безру - ков запропонував влаштувати в його маєтку міст через р. Ку - яльник, що мало спричинити відповідне перенесення дороги [4, арк. 95]. Стосовно ремонту ділянки шляхів Одеса — Воз - несенськ та Одеса — Миколаїв, об’єднаних в районі с. Попів - ка, місцевий поміщик Брайкевич 1840 р. запропонував замість переправи через Тилігульський лиман влаштувати «міцний на палях міст» [4, арк. 30-31]. Офіцери комісії, які в січні 1841 р. вивчили ситуацію на місці, погодилися з пропозицією поміщи­ка й склали «плани місцевості Тилігульського лиману, його промірів й нормального дерев’яного на палях мосту та греблі» [4, арк. 32]. Загалом поміщики подавали чимало пропозицій щодо ремонту чумацьких доріг. Головним їхнім мотивом було намагання отримати більше вигід від чумаків, які проходили поміщицькими землями до Одеси та у зворотному напрямку.

Від 1840 р. комісія розпочала роботи на одинадцяти чумаць­ких та інших дорогах в губернії. П’ять з них безпосередньо прямували до Одеси: Одеса — Тирасполь; Одеса — Ананьїв — Балта; Одеса — Вознесенськ — Єлісаветград; Одеса — Мико­лаїв; Одеса — Ольвіополь. Згідно із складеним комісією на 1840 р. кошторисом загальна вартість робіт на усіх одинадця­ти шляхах мала скласти більше 700 тис. крб [8, с. 172-177]. Відремонтовані протягом 1840 р. дороги згідно з розпоряджен­ням М. Воронцова від 19 березня 1841 р. комісія наказала директору робіт О. Казарінову «підготувати до передання у губернське відомство». Проте не всі роботи вдалося вчасно ви­конати. Комісія склала реєстр незавершених у 1840 р. робіт, «що можуть бути відкладені до наступного часу», до якого по­трапили: один об’єкт «по тракту від Одеси до Вознесенська»; три об’єкти «по тракту від Одеси до Миколаєва»; один — «по тракту від Одеси до Тирасполя»; чотири — «по чумацькому тракту від Миколаєва до Берислава» й аж десять — «по чу­мацькому тракту від Миколаєва до кордну Катеринославської губернії». Загальна вартість незакінчених та відкладених робіт склала 25 892 крб [4, арк. 62].

Комісія піклувалася й про збереження здійснених нею спо­руд. Так 1 лютого 1841 р. вона звернулася до М. Воронцова з рапортом. У ньому, «беручи до уваги, що під час наступної весняної повені можуть трапитися пошкодження у спорудах, що були зроблені, у минулому році», Комісія прохала вжити заходів, щоб «прочистити отвори в греблях та трубах, позна­чених у відомості, яка до цього додається, від засмічення сні­гом та нагромадженням льоду, щоб надати вільний вихід в них води» [4, арк. 19]. У відомості значилися: 1. «По чумацькому тракту від Одеси через м. Ананьїв до Балти» — одна гребля та 21 «труба»; 2. «По чумацькому тракту від Одеси до Ольвіопо - ля» дві греблі, шість «труб» та «міст через р. Черталу у Домо- нецького»; 3. «По тракту від Одеси до Вознесенська, де при по­чатку тр. Донського йде шлях чумацький, а потім чумацький та поштовий разом» — сім «труб»; 4. «По чумацькому тракту від Вознесенська до Новомиргорода» — дві греблі; 5. «По по­штовому тракту від Вознесенська до Новомиргорода» — п’ять гребель; 6. «По чумацькому тракту від Одеси до Тирасполя» — дві «труби»; 7. «По чумацькому тракту від Миколаєва до Бе - рислава» — одна гребля; 8. «По чумацькому тракту від Мико­лаєва до кордону Катеринославської губернії» — одна гребля та одна «труба»; 9. «По поштовому тракту від Херсона до Берис - лава — дві греблі; 10. «По тракту від Одеси до Миколаєва через с. Попівку» — шість гребель та сім «труб»; 11. «Від Іванівки до ст. Аннівка, яка знаходиться на поштовому тракті від Одеси через Попівку до Вознесенська» — дві «труби» [4, арк. 19, 22]. Це свідчило про досить значний обсяг робіт, здійснених комі сією вже у 1840 р. на чумацьких та інших дорогах, пов’язаних з Одесою. М. Воронцов 4 лютого 1841 р. наказав земським ви­конавцям усіх повітів губернії, щоб зазначені у відомості спо­руди «якнайшвидше були очищені із застосуванням мешканців ввіреного вам повіту під наглядом та керівництвом інженерного офіцера, який буде для того призначений від комісії торгових трактів» [4, арк. 23]. М. Воронцов також ще 16 січня 1841 р. повідомив комісію: «Херсонський цивільний губернатор допо­відає, що він наказав Одеському та Ананьївському земським судам спостерігати, щоб стара Балтська дорога не переорюва­лася ані поміщицькими, ані казенними селянами» [4, арк. 12].

В плані робіт на наступний 1841 р. більше 80 % вартос­ті складали роботи «по тракту від Одеси через с. Попівка до Вознесенська». Цей шлях вважався одним з найголовніших чумацьких шляхів до Одеси. Також планувалося здійснити ро­боти по трактам Одеса — Балта та Одеса — Ольвіополь («дві ро­боти: одна по Балтському тракту на виїзді з с. Байтали, а інша по Ольвіопольському тракту біля підполковника Едлера, вель­ми необхідні» — йшлося в рапорті комісії від 12 квітня 1841 р. й ці роботи було вирішено розпочати під керівництвом О. Каза - ринова ще до затвердження загального плану робіт на 1841 р. [4, арк. 60, 63]).

В подальшому комісія також складала проекти та кошто­риси робіт, що мали бути здійснені на шляхах «за рахунок коштів земства». Так 17 вересня 1843 р. херсонський цивіль­ний губернатор В. Пестель повідомляв виконуючого обов’язки генерал-губернатора П. Федорова про «різні предмети, щодо ро­біт на торгових трактах, а також і про ті дорожні облаштуван­ня, які внаслідок поєднання транспортних доріг з поштовими, мають бути віднесені на рахунок коштів земства», серед яких був проект «мосту через річку Чичиклію в Ананьївському по­віті поблизу Анновської поштової станції», складений «одесь­кою трактовою комісією». В. Пестель просив дозволу «внести нараховану на влаштування Чичиклійського мосту 23149 крб 86 коп. суму в кошторис земства на майбутнє триріччя» [10, арк. 5-6].

Виконання робіт здійснювалося або «господарським засо­бом» (під керівництвом чиновників та офіцерів), або підрядчи­ками. Для запрошення останніх комісія вміщувала оголошення в «Одесском вестнике». Так у 1843 р. ця газета, згідно з пра­вилами, тричі — 26 червня, 30 червня та 3 липня надрукувала повідомлення такого змісту: «На будівництво трьох кам’яних мостів: 1) По тракту від Одеси до Балти, через р. Тилігул в місті Ананьєві, 2) По тракту від Одеси до Ольвіополя через р. Тилігул в містечку Березівка й 3) По тому ж тракту через р. Балайчук біля трактиру Куріса поблизу села Капітанівки сума за кошторисом 33 124 крб 23 1/2 коп. сріблом, призначені торги 2-го й переторжка 6-го числа майбутнього липня місяця, об 12-й годині дня. Бажаючі взяти на себе цей підряд можуть з’явитися до Комісії торгових трактів з належними документа­ми про своє звання й надійні застави, що мають бути надані за три дні після торгів. Подробиці про цей підряд можна побачити у канцелярії комісії» [11]. Через неуспішність цих торгів комі­сія знов призначила торги щодо будівництва усіх трьох мостів на 2 та 6 вересня 1843 р., повідомивши через газету, що вартість згідно з кошторисом першого мосту (в Ананьєві) — 13 668 крб 12 У2 коп. сріблом, другого (в Березівці) — 12 741 крб 83 коп. сріблом, третього (біля трактиру Куріса) — 7 014 крб сріблом. «Притому, — зазначалося в оголошенні, — пп. підрядчи­ки попереджаються, що заготовлення та доставка матеріалів для вищезгаданих трьох мостів мають бути здійснені до весни 1844 року, а будівництво розпочато з ранньої весни того ж року й зовсім завершено до 1 вересня [1844 р.]». Окрім того на ті ж числа — 2 та 6 вересня 1843 р. — комісія призначила й торги «на віддачу з підряду влаштування узвозу на горі Пересипської поштової дороги на землі п. Дембровського вартістю згідно з кошторисом 2 544 крб 48 коп. сріблом» [12].

Виконання підрядів не завжди проходило успішно. Так під­рядчику черкаському міщанину Михайлу Баленкову довелося двічі у 1840 та 1841 р. доробляти збудовані ним два мости на шляху між Херсоном та Бериславом через виявлені представ­никами комісії недоліки у будівництві [10, арк. 27-28]. Піз­ніше комісія вирішила суттєво переробити зазначені мости й це будівництво у 1844 р. було здійснено вже іншим підрядчи­ком одеським третьої гільдії купцем Григорієм Корсуном [10, арк. 40, 44, 84, 120].

Щодо будівництва мосту в районі с. Попівка в грудні 1843 — січні 1844 р. виникла серйозна конкуренція між потенційними підрядчиками — одеським купцем Степаном Потаповим та хер­сонським купцем Мойсеєм Варшавським. Як наслідок, С. По­тапов згодився спорудити міст лише за 31 тисячу крб сріблом, замість 43 тисячі крб, вказаних в кошторисі [10, арк. 133]. Купець М. Варшавський у свою чергу виграв торги щодо спору­дження мосту в м. Ананьєві. Будівництво цього мосту було ви­знано М. Воронцовим «дуже необхідним, бо через Ананьїв пря­мує один з найважливіших чумацьких трактів» [10, арк. 56]. Однак через зволікання з початком робіт та підвезенням буді­вельних матеріалів (нагляд за роботами від комісії здійсню­вав капітан П. Альбрандт), комісія забрала підряд у М. Вар­шавського й віддала його з торгів вищезгаданому С. Потапову [10, арк. 110]. Це спричинило численні скарги з боку М. Вар­шавського на адресу генерал-губернатора М. Воронцова [10, арк. 64-65, 133].

Проте виконання підрядчиками робіт лише у небагатьох ви­падках закінчувалося конфліктами. В жовтні 1844 р. комісія доповіла про «виконання почесним громадянином одеським першої гільдії купцем Степаном Потаповим, прийнятого ним на себе з підряду будівництва мосту через р. Балайчук по­близу с. Капітанівки по тракту від Одеси до Ольвіополя» [10, арк. 105]. Того ж року були прийняті роботи, «виконані підряд­чиком Потаповим щодо зрізання гори біля трактиру Домбров - ського» [10, арк. 25] (купці Потапови вважалися тоді одними з кращих будівельних підрядчиків Одеси). Успішно здійснювали роботи й інші підрядчики [10, арк. 95, 120].

Результати роботи Комісії для покращення трактів, пов’язаних з торгівлею Одеси, безумовно, мали свій вплив на стан сполучень у Херсонській губернії, передусім на транспор­тування чумаками до Одеського порту збіжжя. У «Військово - статистичному описі Херсонської губернії» 1849 р. було окремо виділено вісім «найголовніших торгових трактів», які були «по­кращені комісією». Звичайно, кардинальних змін у становищі гужових перевезень комісія здійснити не могла, тим більш, що її дії стосувалися далеко не всіх шляхів губернії (у тому ж описі, між іншим, було вказано вісім інших «чумацьких доріг, що не підлягають покращенню від скарбниці, а виправляються натуральною повинністю») [13, с. 52-55]. Проте робота зазна­ченої комісії спричинила найбільш масштабне удосконалення чумацьких доріг у Південній Україні першої половини ХІХ ст. і потребує подальшого вивчення.

Джерела та література

1. Букатевич Н. Чумацтво на Україні. Історично-етнографічні нари­си. — Одеса, 1928.

2. Гончарук Т. Г., Левченко В. В. Букатевич Назарій Іванович // Одеські історики. — Т. І (початок ХІХ — середина ХХ ст.). — Одеса, 2009.

3. Слабєєв І. С. З історії первісного нагромадження капіталу на Укра­їні. (Чумацький промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України XVIII — першої половини ХІХ ст.). — К., 1964.

4. ДАОО. — Ф. 1 — Оп. 192 (1841 р.). — Спр. 81.

5. Пилявский В. Военные инженеры // Вечерняя Одесса. — 1987. —

10 Окт.

6. Адрес-календарь или общий штат Российской империи на 1843 год. Часть первая. — СПБ., 1843.

7. ДАОО. — Ф. 1. — Оп. 192 (1840 р.). — Спр. 99.

8. Гончарук Т. Г. Кілька документів про перенесення поміщи­ком С. Достанічем в кінці 1830-х — на початку 1840-х рр. ділянки чумацької дороги з Одеси до Тирасполя в районі села Степанівки // Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії козацтва на Півдні України. — Одеса, 2012. — Вип. 7.

9. Гончарук Т. Г. Кошторис вартості необхідних робіт на чумаць­ких шляхах, пов’язаних з торгівлею Одеси 1840 р., як історичне джерело // Чорноморська минувшина. Записки Відділу історії ко­зацтва на Півдні України. — Одеса, 2009. — Вип. 4.

10. ДАОО. — Ф. 1 — Оп. 192 (1844 р.). — Спр. 78.

11. Объявления. От Комиссии, учрежденной в Одессе, для улучшения торговых трактов // Одесский вестник. — 1843. — 26 июня.

12. Объявления. От Комиссии, учрежденной в Одессе, для улучшения торговых трактов // Одесский вестник. — 1843. — 21 авг., 1 сент.

13. Военно-статистическое обозрение Российской империи. Т. XI. —

Ч. 1. Херсонская губерния. — СПб., 1849.

Анотації

Гончарук Т. Г. Действия комиссии по улучшению торговых трактов, связанных с торговлей Одессы, по ремонту чумацких до­рог Херсонской губернии в начале 1840-х гг.

В статье изучается функционирование в 1840-х гг. комиссии, созданной в Одессе для ремонта торговых дорог Херсонской губер­нии. Рассматривается деятельность офицеров комиссии по органи­зации ремонта и строительства различных дорожных сооружений.

Goncharuk T. G. The actions of the Commission for improve­ment of trade paths connected with trafficking in Odessa on repair ^umaks roads of Kherson province in the beginning of 1840-th.

The article considers the functioning of the 1840-th of the Com­mission established in Odessa for the repair of the trade roads in Kherson province. The author reviews the activity of the Commission officers on the organization of repair and construction of various road constructions.