Головна Історія Інтелігенція і влада СОЦІАЛЬНА ОПІКА ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ВОЛИНІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
joomla
СОЦІАЛЬНА ОПІКА ЯК НАПРЯМ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ВОЛИНІ У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Історія - Інтелігенція і влада

Я. М. Мартинюк

Ключові слова: Волинське воєводство, територіальне самовря­дування, доброчинна діяльність, гміна, повіт, сеймик, магістрат.

Ключевые слова: Волынское воеводство, территориальное са­моуправление, благотворительная деятельность, гмина, сеймик, повит, магистрат.

Key words: Volyn principality, local self-governing, charitable ac­tivities, gmina, povit, sejm, magistrate.

Незважаючи на всілякі законодавчі обмеження та загалом несприятливу економічну ситуацію в Другій Речіпосполитій, а також слабке фінансування державою самоврядних установ, доробок їх праці у важливих сферах соціально-економічного розвитку Волинського воєводства був досить вагомим. До­свід роботи самоуправ саме в цих галузях є особливо цінним та актуальним в наш час, коли налагоджуються і встановлю­ються шляхи та механізми вирішення найгостріших проблем соціально-економічного та суспільно-політичного характеру. Отже, окрім суто наукового інтересу, актуальність піднятої проблеми зумовлена також практичними потребами сьогоден­ня. Здійснений самоуправами вагомий доробок й набутий цін­ний досвід у сфері соціальної опіки населення не втратили сво­го значення і в наш час.

Слід відмітити, що найбільший внесок у вивчення окремих питань, пов’язаних з діяльністю інституту самоврядування як на Волині, так і загалом у Другій Речі Посполитій, зробили польські вчені — історики та правознавці. В сучасній поль­ській історіографії є низка публікацій з окремих проблем іс­торії нашого краю в період між двома світовими війнами, а також статті, присвячені конкретно діяльності органів місько­го та територіального самоврядування. Особливу цінність для написання дисертації становлять монографічні дослідження

А. Айненкеля [1], А. Лучака [2], Р. Шведа [3]. Окремо можна виділити групу праць, у яких висвітлюється діяльність органів міського і територіального самоуправління та їх особливості в інших регіонах Другої Речі Посполитої [4; 5; 6; 7; 8, 9]. Вмі­щений в них науковий матеріал дає можливість зробити по­рівняльний аналіз методів та напрямів роботи самоуправ на території різних польських воєводств.

Огляд наукової літератури дає підстави для висновку, що, незважаючи на наявність праць польських науковців, у яких висвітлюються проблеми діяльності самоврядних інституцій на Волині у міжвоєнний період, у вітчизняній історіографії на сьо­годнішній день немає спеціальних комплексних досліджень, у яких би розглядалися ці питання.

З огляду на зазначене вище, автор дослідження має за мету висвітлити окремі аспекти роботи самоврядних установ, вико­нуваної у сфері соціальної опіки та доброчинності у міжвоєн­ний період.

Однією із важливих ділянок праці органів територіального самоврядування була доброчинна діяльність. Слід відмітити, що з початку їх створення у Волинському воєводстві остання не належала до їх обов’язків, закріплених за ними законодавчо. Однак на Волині справа соціальної опіки самоуправ над «хво­рими та бідними» була традиційно розвинутою ще з часів вхо­дження краю до складу Російської імперії. Згідно із законодав­ством останньої, гміни були зобов’язані оплачувати лікування своїх незаможних членів, котрі не мали змоги здійснювати це самостійно [10, с. 32].

Однак ця справа була тісно пов’язана із ретельним веденням статистики населення кожної окремої гміни воєводства. В ба­гатьох із гмін дані так званих «книг постійного населення» не мали нічого спільного із фактичним станом речей. Більшою мі­рою це стосувалось гмін, де місцеві умови життя та праці не мо­гли задовольнити зростаючих потреб населення, котре в пошу­ках заробітку переїжджало з місця на місце, переважно до міст. Одночасно гмінні самоуправи змушені були оплачувати лікуван­ня тих своїх членів, що нерідко протягом декількох років пере­бували за її межами. З іншого боку, практика стягнення коштів для лікування незаможних членів гмін, опираючись на записи у книгах, негативно відбивалась на фінансовому становищі лі­карень: витрачені суми повертались їм із значним запізненням.

Становище дещо змінилось із введенням в дію 22 березня 1924 р. закону «Про соціальну опіку» [11, с. 145]. Новий за - конодавчий акт закріпив деякі зміни у цій галузі діяльності самоврядування та створював для неї правові підстави. З його прийняттям соціальна опіка ставала обов’язковою ділянкою праці органів самоврядування. Одночасно вона набувала значно більшого обсягу: робота самоуправ у цій галузі не обмежува­лась лише оплатою лікування незаможних членів гмін, але й «включала в себе забезпечення за рахунок громадських коштів необхідних життєвих потреб тих осіб, котрі не могли здійснити цього власними силами» [11, с. 146]. Це передбачало всі типи опіки над дітьми, каліками, вбогими, бездомними та непраце­здатними, а також охорону материнства, піклування про зло­чинців, котрі відбули покарання, турботу про осіб, потерпілих під час війни, запобігання жебрацтву і бродяжництву, боротьбу з алкоголізмом і т. п.

Закон від 22 березня 1924 р., детально окреслюючи умови гмінного членства, проголошував:

А) тимчасову допомогу громадянам повинна надавати та гмі - на, на території котрої перебувала потребуюча допомоги особа;

Б) тривалу опіку гміна зобов’язана була надавати тим грома­дянам, котрі мешкали у її межах принаймні один рік, в іншо­му випадку кошти опіки, витрачені гміною, на території якої тимчасово проживала потребуюча допомоги особа, повертались гміні державою [11, с. 147].

У випадку невиконання повітовими союзами самоврядуван­ня вищеперелічених обов’язків, передбачених законодавством, міністр праці та соціальної опіки мав право примусово утрима­ти відповідні суми з бюджетів союзів. Стосувалось це однаково всіх форм та видів здійснення самоуправами соціальної опіки.

З метою ефективнішого виконання такого роду обов’язків гміни за згодою повітового сеймику могли об’єднуватись у спе­ціальні союзи. Подібне об’єднання зусиль повітів та виділених з повітів міст вимагало дозволу воєводи. Окрім того, створення таких союзів потребувало затвердження міністра праці та со­ціальної опіки в узгодженні з міністром внутрішніх справ Речі Посполитої. На підставі ухвали сейму об’єднання інституцій самоврядування у союзи соціальної опіки могло здійснюватись навіть примусово.

Отже, згідно із законодавством, виконання функцій со­ціальної опіки, включаючи необхідні при цьому витрати, по - кладалось, за невеликим винятком, на повітові союзи само­врядування. Саме їх обов’язком була організація та утримання спеціальних закладів, а також фінансова допомога тим гмінам, котрі через відсутність коштів не могли нести пов’язаних з до­брочинною діяльністю необхідних витрат. Наприклад, у 1927­1928 рр. на соціальну опіку повітовими союзами самовряду­вання Волинського воєводства було витрачено близько півтора мільйони злотих, зокрема: виконавчим відділом Дубнівського повітового сеймику 99 680 злотих, Горохівського — 1999 зло­тих, Костопільського — 7403 злотих, Ковельського — 267 985 злотих, Кременецького — 267 985 злотих, Любомльського —

12 764 злотих, Луцького — 79 347 злотих, Рівненського 77 597 злотих, Володимирського — 29 986 злотих, Здолбунівського —

59 098 злотих. Магістрати виділених з повіту міст Луцька, Рів­ного та Ковеля за цей же період часу на доброчинну діяльність витратили відповідно 78 846, 168 238 і 143 893 злотих, що в середньому становило 12 % їх бюджетів [12, с. 15].

У тому випадку, коли утримання закладів та установ пе­ревищувало фінансові можливості навіть повітових союзів са­моврядування, це здійснювалось державою. Так, у 1928-1929 бюджетному році Здолбунівський повітовий сеймик передбачав виділити на соціальну опіку 92 200 злотих. Однак у змозі був асигнувати не більше 60 000 злотих, з огляду на що повітовий союз самоврядування зменшив розмір фінансування сирітсько­го притулку в місті Острозі, виділивши кошти лише на харчу­вання та навчання дітей і відклавши необхідний ремонт при­міщення притулку й придбання для його вихованців білизни та одягу на майбутнє. Саме тому 15 лютого 1928 р. виконавчий відділ сеймику звернувся з проханням до воєводського управ­ління про фінансову допомогу в утриманні острозького притул­ку [13, с. 58]. У жовтні цього ж року виконавчий відділ Лю - бомльського повітового сеймику зміг виділити на утримання єдиного в повіті закладу соціальної опіки — школи для сиріт та напівсиріт лише 100 злотих щомісячно. Враховуючи це, а також необхідність будівництва нового приміщення для шко­ли, сеймик Любомльського повіту також змушений був зверну­тись з проханням про допомогу [13, с. 23].

Виконуючи завдання в галузі соціальної опіки, самоуправи досить часто стикались не лише із фінансовими труднощами.

У квітні 1928 р. Ковельський повітовий сеймик через непри­датність приміщення ліквідував сирітський притулок у Ковелі, в якому перебувало 30 дітей. Виникла необхідність розміщення його вихованців в інших шести закладах, котрі утримувались повітовим союзом самоврядування. Але проблема полягала в тому, що вони були переповненими: там перебувало 50 дітей репатріантів і 60 сиріт з інших повітів, де не було притулків [13, с. 18]. Так, згідно із повідомленнями повітового сейми­ку в ковельському спортивному таборі для дітей-сиріт замість передбачених штатом 25 перебувало 32 вихованці. Переповне­ними були повітові школа та літній табір для дівчаток у Ма - цейові. Одночасно на утриманні Ковельського повітового союзу самоврядування перебували й спеціалізовані заклади соціаль­ної опіки для хворих туберкульозом дітей — санаторії в се­лах Брюховичі та Адамівка, в яких на лікуванні перебувало 60 хлопчиків та дівчаток, а також маневицький туберкульозний санаторій, де лікувалось 30 хворих сиріт. Усього у закладах соціальної опіки Ковельського повітового сеймику перебувало 223 вихованці, із них 50 утримувались за державний кошт, 62 — іншими повітовими союзами самоврядування, а 111 — саме Ковельським повітовим сеймиком [13, с. 16].

В умовах економічної кризи особливо актуальною була допо­мога безробітним, в інших випадках — потерпілим від пожеж та стихійних лих. Так, у 1928 р. з метою підтримки працівни­ків цукроварні в Житині Рівненського повіту, котрі втратили роботу, повітовим союзом було виділено 1,802 тис. злотих [14, с. 1]. У 1930 р. магістрат міста Костополя організував комітет допомоги потерпілим від пожежі 1 серпня 1929 р., який при сприянні старости зібрав 4 тис. злотих, завдяки чому «най - бідніші погорільці мали можливість приступити до відбудови своїх помешкань» і вже до 31 березня 1930 р. було завершено будівництво 6 цегляних та 5 дерев’яних будинків [15, с. 10].

Найбільш розповсюдженими були випадки, коли добро­чинна діяльність, здійснювана органами самоврядування, охо­плювала окремі сім’ї незаможних членів гмін, які потребува­ли невідкладної реальної допомоги з боку самоуправ. Це було досить поширеним явищем, прикладом чого може слугувати звіт виконавчого відділу Любомльського повітового сеймику, який, виконуючи розпорядження воєводського уряду, 4 лис - топада 1927 р. ухвалив надавати протягом 1928-1929 pp. по­стійну фінансову допомогу мешканцю села Згорани Лукашу Шелешцюку. Матеріальне становище його сім’ї було встанов­лено Згоранською гмінною управою і зафіксовано протоколом від 10 жовтня 1927 р.: «Лукаш Шелешцюк має три десятини землі, будинок, 2 корови, 1 коня і 1 свиню. Родина складається з дружини Анісії, дочок Марії і Теодори, сина Василя та сестри Ганни, непрацездатної каліки. Шелешцюк сам каліка без пра­вої ноги [13, с. 40]». Враховуючи каліцтво двох членів сім’ї, їх непрацездатність та пов’язане з цим важке матеріальне стано­вище, гмінна управа прийняла рішення про надання допомоги цим мешканцям.

Наведені вище приклади можуть слугувати доказом того, що доброчинна діяльність самоуправління набувала найрізно­манітніших форм та проявів. Соціальною опікою самоврядні структури охоплювали як окремих мешканців воєводства, так і цілі соціальні групи (безробітних, ветеранів війни, інвалідів, дітей-сиріт і т. п.). Адже державні інвестиції у розвиток Волині в тому розмірі, в якому вони надходили у 1920-1930-х рр., не забезпечували зростаючих потреб регіону, особливо це стосува­лося його соціальної сфери. Саме тому опіка над тими мешкан­цями краю, котрі особливо її потребували, значною мірою здій­снювалась органами самоврядування. їх доробок у цій галузі є вагомим, а досвід — особливо цінним.

Джерела та література

1. Ajnenkiel A. Polskie Konstytucje / A. Ajnenkiel. — Warszawa, 1982. — 234 s.

2. £uczak A. Samorz^d terytorialny w programach i dzialalnosci stro - nictw ludowych 1918-1939 / A. £uczak. — Warszawa, 1973. — 145 s.

3. Szwed R. Polska Partia Socjalistyczna w wyborach samorz^dow tery - torialnych w latach 1919-1939 / R. Szwed. — Czestochowa, 1993. — 133 s.

4. Antczak S. Samorz^d miejski Poznania w latach 1919-1933 / S. Ant - czak // Kron. M. Pozn. — 1996. — № l. — S. 288-300.

5. Heliasz A. Usl^j samorz^du miejskiego w Galicji i w b. zaborze pru - skim u progu II Rzeczypospolitej / A. Heliasz // Dzieje Najnow - sze. — 1973. — S.15-20.

6. Chojecka E. Sl^skie tradycje samorz^dowe / E. Chojecka // Mysl Pro - testantska. — 1997. — № 1. — S. 25-31.

7. Marczuk J. Rada Miejska i Magistrat Lublina 1918-1939 / J. Mar - czuk. — Lublin, 1984. — 125 s.

8. Nartonowicz-Kot M. Oblicze polityczne samorz^du miejskiego £odzi w latach 1919-1939 / M. Nartonowicz-Kot // Rocznik £odzki. — T. XXXI. — 1982. — S.102-103.

9. Dalecki M. Ustryj samorz^dowych wladz miejskich Przemysla w la­tach 1918-1939 / M. Dalecki // Rocznik Przemyslowy. — 1997. — T.33. — S.73-80.

10. Jaroszynski M. Samorz^d terytorjalny w Polsce. Stan obecny. Wnio - ski do reformy / M. Jaroszynski. — Warszawa: Towarzystwo wydaw - nicze «Ignis», 1923. — 142 s.

11. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. — 1924. — № 92. — Poz. 726.

12. Державний архів Волинської області (далі — ДАВО). — Ф.46. — Оп.1. — Спр.1418.

13. ДАВО. — Ф. 46. — Оп. 1. — Спр. 1271.

14. Там само. — Спр. 1424.

15. Там само. — Спр. 1817.

Анотації

Мартынюк Я. Н. Социальное попечительство как сфера дея­тельности органов территориального самоуправления на Волыни в междувоенный период.

Статья посвящена исследованию местного самоуправления на Волыни в междувоенный период. В работе, на основании анализа изданных и архивных источников, а также научной литературы, дана характеристика главных аспектов благотворительной деятель­ности органов территориального самоуправления. Автор подробно освещает направления и формы работы органов самоуправления в социальной сфере, а также законодательные основы их благотвори­тельной деятельности, пути и методы ее осуществления.

Martyniuk Ya. N. The social care of the local self-governing body’s in Volyn during the period between wars.

The article is dedicated to the investigation of the institute of the local self-governing, which functioned in Volyn during the period between wars. The research, based on the analysis of published and archival sources, scientific literature, described the main aspects of the charitable activities of local self-governing. The main directions and forms of self-governing institutions in the social care population of the region, the legal principles of their charitable work and the ways and methods of its implementation are described.


Похожие статьи