Головна Історія Інтелігенція і влада РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА МИКОЛАЇВЩИНИ З КІНЦЯ 50-х ПО 80-ті РОКИ XX ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
joomla
РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА МИКОЛАЇВЩИНИ З КІНЦЯ 50-х ПО 80-ті РОКИ XX ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
Історія - Інтелігенція і влада

Г. В. Бабійчук

Ключові слова: краєзнавство Миколаївщини, історіографія проблеми, хронологія, бібліографія, хронограф.

Ключевые слова: краеведение Николаевщины, историография проблемы, хронология, библиография, хронограф.

Key words: area studies Nikolayev, historiographical issues, chro­nology, bibliography, chronograph.

Невичерпним джерелом пам’яті, духовності і національної гідності є осмислення історичних витоків, яким має сприяти історична наука та її складова: історіографія проблеми кра­єзнавства.

Паралельно з Хрущовською «відлигою» на Миколаївщині в галузі суспільно-політичного і культурного життя розгортала­ся програма реформування економіки, яка, крім поглиблення кризи радянської командно-адміністративної системи, нічого позитивного не принесла. А в культурно-освітній сфері цього регіону стояли «заморозки». Русифікація не тільки не послаб­лялася, але й нарощувалася.

В 60-80-ті роки ХХ ст. суспільствознавці продовжували об­ґрунтовувати правильність і закономірність державного курсу на інтернаціоналізацію суспільного життя, розкривали будь - які прояви піднесення національної самосвідомості. Разом з тим почали з’являтися праці, в яких розглядалися питан­ня росту чисельності населення, національного, професійно - кваліфікаційного складу. Проте проблема історіографії зали­шалася малодослідженою.

Актуальність сьогоднішньої проблеми історіографії поля­гає у визначенні ролі й місця історичного краєзнавства Мико - лаївщини у вітчизняній історіографії, її унікальній цінності й можливості досліджувати всі сторони життя регіону.

Мета дослідження проблеми передбачає аналіз наукових досліджень, підготовлених вже в умовах незалежної держа­ви, коли в науковців з’явилася реальна можливість повно, об’єктивно й неупереджено висвітлювати історичні процеси та події, а також аналіз досліджуваних розвідок, опублікованих в кінці 50-х — 80-ті роки XX ст., які мають досить специфіч­ну тематичну спрямованість, методологічну направленість та деякий особливий інструментарій дослідження, використаний авторами.

Предметом аналізу стали наукові праці сучасних науков­ців, в тому числі й краєзнавчі навчальні посібники, матері­али музеїв та бібліотек, інформаційно-бібліографічні видання історико-краєзнавчих досліджень, а також досліджувані роз­відки, опубліковані в кінці 50-х — 80-ті роки XX ст.

Завдання автора полягають в тому, щоб дати характерис­тику науковим працям та аргументовану оцінку джерелам, в яких досліджувалися історіографічні аспекти розвитку крає­знавства Миколаївщини з кінця 50-х — 80-ті роки XX ст., умовно згрупованих наступним чином: бібліотечне та музейне краєзнавство, історико-краєзнавчі дослідження хронології та бібліографі Миколаївщини, наукові праці сучасних науковців, в тому числі й краєзнавчі навчальні посібники, досліджувані розвідки, опубліковані в кінці 50-х — 80-ті роки XX ст.

Об’єктом дослідження є проблема історіографії розвитку іс­торичного краєзнавства Миколаївського регіону з кінця 50-х — 80-ті роки XX ст.

Помітним явищем в історіографії проблеми стало інфор­маційно-бібліографічне видання з історико-краєзнавчого дослідження доктора історичних наук, професора, акаде­міка В. П. Шкварця та кандидата історичних наук, доцен­та Ю. І. Гузенко «Хронологія та бібліографія Миколаївщини» (2009), в якому дослідники вперше комплексно зробили огляд наукової, популярної, публіцистичної літератури, підручників і посібників з проблематики історії Миколаївщини на матері­алах з історії хронології, календарних систем, методики хро­нологічних досліджень. Історична хронологія кінця 50-80-х років XX ст. структурована та виражена у різних формах дато­ваної інформації, яка міститься у писемних джерелах й вста­новлює точний час історичних фактів та появи історичних дже­рел [11].

Завдяки цій науковій праці можна прослідкувати іс­торіографію проблеми розвитку історичного краєзнавства. А хронологічно-послідовні зв’язки між досліджуваними факта­ми та закономірностями історичного процесу допоможуть вста­новити та проаналізувати більше 30 фундаментальних наукових праць, які видавалися саме в досліджуваний період і ввійшли до цього видання такі, як: Быховский И. А. «Рассказы кора­блестроителей» (1966), «В ногу с жизнью» (1976), «В победном строю» (1977), «В труде, как в бою» (Из истории социалис­тического соревнования на Николаевских судостроительных заводах) (1920-1978), «Сборник документов и материалов» (1972), Виборний П., Кучерявий Р. «Миколаїщина. Путівник по пам’ятних місцях» (1970), «Первомайськ» (1977), Гуйван В. «Город корабелов Николаев. Путеводитель» (1976), «Земля в цвіту. Соціалістичні перетворення на Миколаївщини за 50 ра­дянських років» (1967), Крыжницкая С., Лейпунская Н. «Оль - вия — память тысячилетий» (1978), Людковський Ш. С. «Ар­хів та його документи на екрані телевізора» (1969) та багато інших.

В 60-70-ті роки XX ст. краєзнавча література зводилася до путівників та нарисів про Миколаїв і районні центри, а відомі томи «Історії міст і сіл УРСР. Миколаївська область» (1971) мали марксистсько-ленінську методологію, де в коротких на­рисах наголос ставився на «боротьбі й виконанні настанов пар­тійних з’їздів» та продукції заводів і колгоспів.

До хронологічного жанру краєзнавчих досліджень відно­ситься навчальний посібник кандидата педагогічних наук, до­цента Огренич Н. М. «Хронограф Миколаївщини» (2007). Тер­мін «хронограф», як зазначено у словнику української мови академічного видання (11-томний), визначає «пам’ятку старо­давньої писемності, яка містить огляд загальної історії або хро­ніку окремої країни» [12].

Автор зупиняється на тих періодах історії Миколаївщини, які найменше досліджені й маловідомі пересічному громадяни­ну. Варто зазначити, що основою добору фактів та явищ цього періоду стали відомі наукові й краєзнавчі праці останнього де­сятиліття, у першу чергу колективна праця 15 миколаївських фахівців-істориків, викладачів миколаївських ВНЗ «Микола - ївщина: літопис історичних подій» (2002), до нього ввійшло друге видання праці В. П. Шкварця та М. Ф. Мельника «Істо­рія рідного краю. Миколаївщина» (2004), книга Ю. С. Крючко­ва «Історія Николаева от основания и до наших дней» (1996), «Николаевцы. Энциклопедический словарь» (1999) та інші. Частина дат подається за іншими джерелами — від енциклопе­дій до наукових та краєзнавчих книг, в тому числі історіогра­фічних розвідок досліджуваного періоду розвитку краєзнавства з кінця 50-х — 80-ті роки XX століття таких, як праці Арка - са М. М. «Історія Північної Причорноморщини» Т. 1. Торонто (1969), Виборного П. «Миколаїщина. Путівник по пам’ятних місцях» — Одесса: Маяк (1970), Пастушенко Н. «Очаков».— Одеса, 1975, Демешина А. «Очаков». — Одеса, 1965, Мірчу­ка П. «Коліївщина».— Нью-Йорк, 1973, а також періодичні видання.

Впорядковані події і факти в нашому уявленні постають у строгій послідовності з минулого в майбутнє. Досить інформа­тивна хроніка досліджуваного періоду розвитку краєзнавства, вміщеного в загальному виданні «Хронограф Миколаївщини» не лише констатує події та явища, але й розкриває їх зміст, отримуючи певну причинність і наступність у відповідній часо­вій послідовності [12].

В навчальному посібнику кандидата історичних наук, доцен­та Соболя П. І. «Нариси історії Миколаївщини XX ст.» (2005) зібрані короткі нариси з історії Миколаївщини XX ст. та на основі архівних матеріалів зроблено спробу неупередженого ви­вчення викривлених чи замовчуваних подій та фактів у нашо­му краї. Видання споряджене коротким словником-довідником, який пояснює основні соціальні явища, події, персоналії. Про­те історичне краєзнавство кінця 50-х — 80-ті роки XX ст. роз­крито лише в напрямках суспільно-політичного і культурного життя, а історіографія проблеми цього періоду майже не до­сліджена, лише зроблено акцент на тому, що в період 50-60-х років розпочато видання фундаментальних наукових праць, покликаних підвищити престиж української культури, таких як «Українська радянська енциклопедія», «Історія української культури», багатотомний словник української мови. Почали виходити фахові журнали з природничих й суспільствознавчих дисциплін українською мовою [13].

21 жовтня 1958 року вийшла постанова Центрального комі­тету Комуністичної партії, в якій націлювали краєзнавців на видання книг з історії фабрик і заводів, колгоспів і радгоспів. У цьому ж році відкрито відділ бібліографії, утворено зведений краєзнавчий каталог [1].

Концепція становлення Миколаєва, як одного з провідних центрів кораблебудування в Україні, обґрунтовувалася у пра­цях науковців радянського періоду, зокрема, в публікаціях ве­терана Великої Вітчизняної війни, засновника музею ім. 61-го Комунара, А. Л. Журавля. Вони друкувалися в кінці 60-х на початку 70-х років XX ст. на шпальтах газети «Южная прав­да» та загальносоюзного журналу «Судостроение» [2, 3].

В цей час була написана історія Миколаївського заводу імені 61-го Комунара та нарис про колгосп «Україна» Очаківського району — «Люди степового маяка» [6]. Цінність робіт полягала у використанні великої кількості джерел. Проте бачення історич­ного минулого було викладено з точки зору радянської школи.

Науковець Рижева Н. О. у своїй праці «Миколаїв — центр суднобудування на Півдні України: до історіографії проблеми» пояснювала, що у 70-80-ті роки XX ст. виходить інформаційно - довідкова література про місто, де акцентується увага на його промисловій специфіці. В цей час до наукового обігу вводять­ся матеріали обласного і центральних державних архівів, що сприяє науковому осмисленню історії Миколаєва [4].

Провідним дослідником історії Миколаївщини був доктор технічних наук, професор, заслужений працівник культури України Ю. С. Крючков. Він написав понад 60 статей, а також ряд книг. Поряд з ним життя корабельного Миколаєва висвіт­лювали у досліджуваний період роботи: Р. С. Кац, О. М. Злато- польської, А. І. Смирнова, П. Виборного, В. Гуйвана, А. Жу­равля, Л. А. Пляскова, Л. М. Кучеренко, А. Малярчука, в яких розповідалося про історію становлення й розвиток судно­будівних заводів. Історія заводів розглянута в багатоплановому аспекті, маючи форму нарисів, пов’язувалася з життям міста, становленням і формуванням професійного робочого колекти­ву, кадрів інженерно-технічної інтелігенції з цінною поглибле­ною інформацією про кораблі, які будувалися.

Всі праці мають надзвичайно історичну цінність, оскільки писалися фахівцями-професіоналами на джерельній основі у певних хронологічних рамках. Проте виклад матеріалу пода­вався у плані марксистсько-ленінських оцінок історичного ми­нулого, а також штучно перебільшувалася роль КПРС у всіх процесах, що відбувалися в часи тоталітарного режиму.

У зв’язку з визначною подією 1958 р. — нагородження орде­ном Леніна Миколаївської області — були видані збірки спогадів та документів: «Революционное движение на Николаевщине» в 1905-1907 гг.» (1955), «Борьба за Великий Октябрь на Николаев­щине (1957) та «Боротьба за владу Рад на Миколаївщині» (1959).

Педагог-краєзнавець Корєнєв І. О. в методичному збірнику «Краєзнавство в школі» (1956) надрукував дослідження стосов­но природних умов Миколаївщини, рельєфу, річок, лиману, клімату, рослинного та тваринного світу. У 1958 році вийшов його географічний нарис «Миколаївська область» [5].

На конференції читачів, що відбувалася в Миколаївській об­ласній бібліотеці 26 лютого 1958 року, було прийнято рішення щодо пропаганди краєзнавчої літератури засобами книжкових виставок, бібліографічних оглядів літератури, плакатів тощо. А також організовано взаємний зв’язок з обласним архівом та музеєм. До зведеного каталогу було включено близько 1000 карток. Зростав інтерес населення до вивчення рідного краю.

Гиляка С. А. у праці «Розвиток бібліотечного краєзнавства на Миколаївщині» писала, що у 50-60-х роках у Миколаївській обласній бібліотеці постійно організовували ілюстративно- книжкові виставки місцевих матеріалів: «Жовтень на Мико­лаївщині» (1957), «їх іменами названі вулиці нашого міста» (1964), «Ленін і Миколаївщина» (1967) та інші. Робота по під­готовці видання «Історія міст і сіл України» дала можливість поповнити краєзнавчі фонди цікавими матеріалами (літопи­сами, історичними довідками, альбомами з історії сіл і міст області). В 60-70-ті роки їх краєзнавча тематика містить лі­тературу: «Соратники В. І. Леніна на Миколаївщині», «Мико­лаївці — герої книг про Велику Вітчизняну війну», «Вулиця Радянська», «Вулиця Адміральська» та інші [7].

У жовтні 1961 року Управлінням бібліотек Міністерства культури УРСР проведені наради з питань рекомендаційної бі­бліографії та краєзнавчої роботи.

У праці Гаврилова І. В. «З історії краєзнавства Миколаївщи - ни (1944-1960)» зазначено, що в 1960 році була видана книга «Миколаївська область», в якій відображено її адміністративно - територіальний поділ, а також дано перелік всіх населених пунктів, алфавітні покажчики сільських рад з відомостями про населені пункти, які входили до них [8].

Важливе значення в розвитку краєзнавства та вихованні гро­мадян відігравали музеї, про які писалося на сторінках жур­налу «Соціалістична культура» № 9: «Музеї перетворилися на міцну опору партійних організацій в комуністичному вихован­ні трудящих». З нагоди святкування 45-річчя з дня заснування Краєзнавчого музею 30 грудня 1958 року, на шпальтах газе­ти «Південна правда» № 256 писалося: «Музей став важливим культурно-освітнім та науковим закладом області».

В обласній бібліотеці ім. О. Гмирьова, у 1972 році, з метою пропаганди краєзнавчої літератури проведено шість краєзнав­чих читань на теми: «Історія Миколаєва і перспективи його розвитку», «Наші земляки-учасники Вітчизняної війни 1812 року» та інші [9,10].

На обласній науково-теоретичній конференції істориків і архівістів Миколаєва 1977 року працівники бібліографічного відділу виступили з оглядом документальних і мемуарних дже­рел про жовтневі події і громадянську війну на Миколаївщині. Логічним завершенням таких заходів стало видання і розсилка на всі бібліотеки області бібліографічного покажчика «Тих днів не змовкне слава».

Пізніше пройшли тематичні вечори «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни, читання «Подвиг безсмертний ваш — наша святиня», а також проведено цикл краєзнавчих читань до 200-річчя м. Миколаєва.

Проте, в краєзнавчій роботі бібліотекам бракувало тіс­них зв’язків зі школами та місцевими товариствами охорони пам’яток історії та культури, з краєзнавцями-аматорами. Ра­зом з цим була відсутня система по виявленню краєзнавчих ма­теріалів, яка потребувала удосконалення довідкового апарату та історіографічного аналізу розвитку краєзнавства.

Отже, в кінці 50-х — 80-ті роки на Миколаївщині домі­нували проблеми вивчення вирішальних етапів побудови со­ціалістичного суспільства, патріотичні звершення народу у Великій Вітчизняній війні та вивчення природних ресурсів рідного краю в умовах командно-адміністративної системи та русифікації. Епізодично проводилися етнографічні досліджен­ня, обмежені зразками сучасного фольклору, а проблема істо­ріографії розвитку краєзнавства на Миколаївщині залишалася невирішеною.

Джерела та література

1. Постанова Центрального комітету Комуністичної партії II Мико­лаївської області державний архів (далі ДAМO), Ф. P. — S552, O^ 1, Спр. 6S, Aрк. S7.

2. Журавель A. Л. Первый корабль революции II Судостроение. — Николаев, 197G. № S11. — С. 52-53.

S. Журавель A. Л. Яхта, построенная по проекту адмирала Лазарева II Судостороение. — Николаев, 197S. — № 9 — С. 57-5S.

4. Pижевa Н. O. Миколаїв — центр суднобудування на Півдні Украї­ни: до історіографії проблеми II Наукові праці. Вип. 1S. — Мико­лаїв, 2GGS. — С. 157-161.

5. Корєнєв I. O. Краєзнавство в школі. — Київ, 1956. Вип. 2.

6. Тронько П. Летопись дружбы и братства (из опыта создания исто­рии городов и сел). — Киев, 19S1. — С. 12-1S.

7. Гиляка С. A. Poзвитoк бібліотечного краєзнавства на Миколаївщи­ні II Наукові праці. Том V. !сторичні науки. — Миколаїв, 2GG4. — С. 11G-111.

S. Гаврилова I. В. З історії краєзнавства Миколаївщини (1944-196G) II «!сторія. Етнографія. Культура. Нові дослідження». IV Мико­лаївська обласна краєзнавча конференція. — Миколаїв, 2GG6. — С. SS-4G.

9. !сторія Миколаєва і перспективи його розвитку II ДAМO, Ф. P. — S552, O^ 1, Спр. 6S, Aрк. 76.

1G. Наші земляки-учасники Вітчизняної війни 1S12 року II ДAМO, Ф. P. — S552, O^ 1, Спр. 215, Aрк. S5.

11. Шкварець В. П., Гузенко Ю. I. Хронологія та бібліографія Мико­лаївщини. !сторико-краєзнавче дослідження. — Миколаїв: Видав­ничий відділ МНШ OHУ ім. I. I. Мечникова, 2GG9.

12. Oгренич Н. М. Хронограф Миколаївщини. Навчальний посібник із історичного краєзнавства. — Миколаїв: Видавництво I. Гудим, 2GG7.

1S. Соболь П. I. Нариси історії Миколаївщини ХХ століття: Навчаль­ний посібник: Видавництво МДГУ ім. П. Могили, 2GG5.


Бабийчук Г. В. Развитие исторического краеведения Николаев - щины с конца 50-х по 80-е годы XX в.: историография проблемы.

В статье дана характеристика и оценка проблемы историогра­фии развития краеведения Николаевщины с конца 50-х — 80-е годы XX века в условиях командно-административной системы и русификации населения.

Babiychuk G. V. Historical development of local history from the end of Mykolaiv 50—80 years of the twentieth century: the historiog­raphy of the problem

The paper presents the characteristics and problems of historio­graphical evaluation of Mykolayiv regional studies from the late 1950s till 1980s. in the command-administrative system and the rus­sification of the population.