Головна Історія Інтелігенція і влада ДО ПИТАННЯ ПРО “КАРТИНУ СВІТУ” УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН “ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРАЮ” (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО)
joomla
ДО ПИТАННЯ ПРО “КАРТИНУ СВІТУ” УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН “ПІВДЕННО-ЗАХІДНОГО КРАЮ” (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЕКСПЕДИЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПАВЛА ЧУБИНСЬКОГО)
Історія - Інтелігенція і влада

Т. В. Тхоржевська

В сучасній історичній науці відбуваються процеси створен­ня нових підходів. “Людиноцентричний” підхід до історичних студій поступово прокладає шлях під різними назвами — “при­хована історія”, “історія уявлень і стереотипів”, “усна історія”, “історія повсякдення”. Зміна акцентів у історичній науці та іс­торичній освіті в бік історії повсякдення є важливою, оскільки здатна суттєво вплинути на світоглядні орієнтири суспільства.

Слід також підкреслити, що в сучасних антропологічних та соціологічних дослідженнях все більше відбувається, як зазна­чає польська дослідниця Марія Верушевська, “переміщення ло­гіки, а разом з тим і тягаря змін від макросистемних проблем у бік мікромасштабу, індивідів та мікросистем суспільного жит­тя” [1]. Мікроструктури як автономні системи характеризують­ся відносною внутрішньою однорідністю. Сільська громада як локальна спільнота творить таку систему властивостей, на якій ґрунтується “механіка соціального світу” [2].

В цьому контексті актуальним є звернення до традиційної “картини світу” українського селянина в історичній ретрос- пективі. В структурі означеної “картини світу” важливе місце посідають етносоціальні уявлення “про інших”, або, інакше, етнічні гетеостереотипи. Виходячи з цього, метою даної роботи визначаємо аналіз одного з аспектів “картини світу” пересічно­го українського селянина “Південно-Західного краю” (Київсь­ка, Волинська, Подільська губернії) другої половини XIX ст. — уявлення про євреїв.

Історія дослідження проблеми, якій присвячено дану робо­ту, є водночас надзвичайно потужною і вкрай мізерною. Так, історія та різні аспекти життєдіяльності єврейського населення в Російській імперії, в тому числі на українських землях, зна­ходили висвітлення в наукових розвідках. Зокрема, дослідни­цька увага приділялась господарчій та торгівельній діяльності, правовому становищу, українсько-єврейським взаєминам [3]. Поряд з цим слід зазначити, що хоча питання “прихованої іс­торії” поступово знаходять собі місце в колі сучасної історичної науки, вивчення власне єврея в “картині світу”, в “уявленнях” українського селянина лишається незначним. Так, в антропо­логічних дослідженнях певна увага присвячувалась означеній проблемі в контексті вивчення “образу іншого”, або етнічних стереотипів [4]. Суттевим внеском у проблеми соціоментальної історії українського селянства є монографія Юрія Присяжнюка [5], яка містить окремі слушні зауваження щодо “уявлення про євреїв”.

Слід відзначити також, що надзвичайно плідна експедицій­но-дослідницька праця Павла Чубинського, підсумком якої стало видання семитомних “Трудів етнографічно-статистичної експедиції в Західно-руський край” (1872-1878) становить по­тужне джерело для означенного дослідження.

“Мотив, згідно якому ми формуємо уявлення, — зазначає французький соціальний психолог Серж Московічі, — це ба­жання звикнути до незрозумілого” [6]. Порушення існуючих правил, незвичайне явище, ідея (в тому числі й представник невідомого народу), незрозумілі події завжди руйнують уста­лені стандарти життя й світосприйняття. Тому будь-який від­хід від звичного, будь-яке розірвання з повсякденним досвідом, будь-яке явище, пояснення якого не вкладається в усталену схему світосприйняття, створює додатковий зміст та актуалі­зує пошук значень та пояснень того, що вражає як незвичне (а отже певною мірою небезпечне).

З цим пов’язаний один з аспектів “уявлення про єврея”, який варто виокремити: “бажання звикнути до незрозуміло­го”, яке потребує пояснення для себе, пристосування до повся­кденного досвіду, до системи життєдіяльності. Незрозумілою для українського селянина, передусім, була система релігійних практик. Пояснення сенсу “чужої віри” в “уявленнях” здійс­нюється декількома шляхами.

По-перше, це поширені у записах П. Чубинського уявлення про розп’яття Христа євреями, які виокремлюються у транс­формованих біблійних сюжетах. Означені сюжети мають місце, головне, у піснях та переказах.

Наприклад, у Новоград-Волинському повіті записано, що поряд з “переродженням” місяця “перероджуються жиди”, що стоять на варті біля Гроба Господня в Ієрусалімі. Вони стоять там і зараз; усі, хто повз них проходить, запитують: “Коли ти вродився?” — “Вчора”; “Коли ти помреш?” — “Завтра” [7]. Ок­ремий розділ в “Трудах.” присвячено пісням, що співаються “в народі про розп’яття та погребіння Спасителя”. Серед багатьох подібних сюжетів є, наприклад, такі: “Премилосердний Царю всього світа/ Терпівь єси рани за діла чоловіка/ Рани терпівь єси відь жидівь безбожнихъ/ чортівь треножних” [8].

По-друге, “пояснення незрозумілого” здійснюється за до­помогою “встановлення зв’язку” між “жидом” та “нечистим”. В процесі встановлення означеного “зв’язку” беруть участь птахи, тварини, що пов’язано, ймовірно, з майже сакральним значенням, яке надавав оточуючій його природі пересічний ук- раїнець-селянин (“мужик”).

Наприклад, у Литинському повіті записано, що “свиня — це оборотень жидівки”. Це підтверджували оповіданням про те, як під час земного життя Спасителя євреї сховали жінку (“жидів­ку”) під ночвами й запитали “Що під ночвами?” У відповідь Спаситель, з метою провчити євреїв за випробування, відповів, що там свиня. Після того з жінки-єврейки дійсно зробилась свиня. Тепер свиню називають “жидівською тіткою”, а євреї не їдять свннячого м’яса як свого тіла” [9].

З євреями пов’язують світоглядні уявлення українців по­ходження горобців: у Літинському повіті записано, що “вони походять з помета кіз, які жиди ховали у свої пуховики”. А оскільки євреї підкоряються, згідно з уявленнями українця другої половини XIX ст., нечистому, то й горобців називали “чортовим насінням”. Повертаючись до трансформованих біб­лійних оповідань, зауважимо, що “мужики” вважали також, що “коли Спаситель висів вже на хресті, горобці літали навкру­ги та кричали “жив, жив ” [10].

За допомогою трансформованих біблійних сюжетів за участю євреїв “мужики” пояснювали не лише погане, а й добре став­лення до живої істоти: у Проскурівському повіті під час експе­диції Чубинського записано: “Як жиди Христа розпинали, то ластівки крали в іх цвяшки, так через те саме їх (ластівок — Т. Т.) гріх драти”.

В уявленні власне про чорта (відповідно до описань з Про - скурівського повіту) є певні риси, сходні з описанням “жидів”, наприклад, “довгий ніс”. Українські селяни, що їх досліджував

Павло Чубинський, вважали, що для християн чорт не стано­вить небезпеки: достатньо перехреститись, і він зникне. Щодо євреїв — все інакше: раз на рік, у судний день, чорт забирає одного з євреїв та переносить до свого житла [11].

Отже, наявне уявлення про єврея як про межову, порубіжну істоту між двома світами (“цим” та “тим”). Останнє відби­вається також у розповідях про євреїв-“планетників”, які на­чебто мають надзвичайні здібності до чаклунства, зокрема до “матеріалізації слів ” [12].

Другий випуск першого тому “Трудів.” містить у тому чис­лі документи з Київського Центрального архіву стосовно чак­лунства, підготовлені Володимиром Антоновичем. Серед них, наприклад, наводиться скарга на євреїв Іршовича та Пейсю, які заподіяли шкоди коту позивача Андрієвича, оскопивши його. Позивач вважав, що “ця дія може заподіяти хворобу йому та його родині”; натомість відповідачі заперечували, що вчи­нені дії були спрямовані на виготовлення ліків для себе [13]. У справі з Кам’янець-Подільського магістрату йдеться про аре­шт єврейки Хайки Шмулихи під час того, як вона “закопувала до навозу горщика з якоюсь рідиною”. Під час розслідування виявилось, що це було зроблено за наказом знахарки з метою лікування дочки [14].

Уявлення про єврея як про “межову істоту” наявно також в оповіданнях, прив’язаних до календарних свят, зокрема до свята Івана Купала. Так, у Старокостянтинівському повіті оповідали про мужика, в якого зникли воли під час Купала. Розшукавши худобу за допомогою “чарівних постолів з цвітом папороті”, він зустрівся з “жидом” і погодився продати тому постоли за купу грошей, яка після зникнення “жида” перетво­рилася на “черепки”. Заміна у данному наративі “жидом” тра­диційного “чорта, нечистого” підтверджує ставлення до єврея як до “непростої” істоти, пов’язаної з потойбіччям [15].

Важливою складовою “уявлення про єврея” в українців-се - лян (“мужиків”) Південно-Західного краю є уявлення, що скла­лися на ґрунті соціально-побутових та економічних стосунків між двома етносоціальними групами.

Передусім варто накреслити головні моменти взаємодії між українськими селянами (“мужиками”) та євреями (“жидами”). Таку можливість подають матеріали експедиції Павла Чубинсь - кого. Зокрема, “Короткий нарис народних юридичних звичаїв” [16].

Така взаємодія мала місце: 1) під час так званої “міни” — безгрошового обміну найчастіше худобою; іноді додавався грошовий “додаток”. П. Чубинський наводить скарги євреїв у волосні суди з приводу неправильно здійсненої міни [17]; 2) у стосунках “оренди”: Чубинський зазначає, що надання корчми чи іншого закладу в оренду єврею неодмінно вимагає заключення формальної умови; на відміну від цього оренда у селянському середовищі часто не потребує ніяких документів та відбувається “на словах, іноді при свідках” [18]; 3) найбільш поширений привід для спілкування — необхідність грошової позики: “селянину потрібні гроші на подать — він повинен взятии їх в єврея — або на відсоток, або на відробіток” [19]; з цього виходило 4) спілкування під час означених відробіток на винокурнях, на сплаві тощо; 5) постійним місцем спілкування українців та євреїв була корчма: “значна частина горілки, — зазначав П. Чубинський, — п’ється в борг і за неї віддається все, що є в господарстві — за оцінкою єврея” [20]. Перший ви­пуск VII тому Чубинський присвятив власне описанню побуту, звичаїв та культури євреїв. Користуючись матеріалом, що його подає Чубинський, можна зазначити ще декілька ситуацій, які викликають потребу у спілкуванні між означеними групами. Наприклад, напередодні єврейського весілля, у суботу, влашто­вується “форшпиль” (дівіч-вечір), на якому повинні грати му­зики. Оскільки євреям в субботу грати не можна, то часто за­прошували музикантів-християн. Напередодні пасхи євреї, за звичаєм, продавали християнам своє майно, заключаючи при цьому контракти (“штар-мехіра”) в равіна.

Таким чином, бачимо достатньо передумов для побутового та економічного спілкування між українцями та євреями, що знаходило відбиток в “уявленнях”. (Варто принагідно зазна­чити, що позичати гроші в єврея необхідно було частіше для сплати податку пану, який своєю чергою був важливою скла­довою “картини світу”, зокрема, “уявлень про інших” пересіч­ного українського селянина.)

Стосунки, що складалися під час оренди та позики, спри­яли виникненню “уявлень” про підступність та брехливість “жидів”. Як зазначає дослідник соціоментальної історії ук­раїнського селянства Ю. Присяжнюк, “давалося взнаки упе­реджене ставлення до посередницької діяльності. Називаючи її “жидівськими хитрощами”, “мужики” не сприймали таку працю за власне роботу” [21]. Це відбилось у пареміях, записа­них Чубинським, наприклад: “жид не сяде обідати, доки кого підмане”; “жид брехнею живе, все з нас тягне”, “як біда, уда­вайся до жида”; “горе моїй аренді з паршивими жидами” тощо (Ушицький повіт) [22].

Певні відомості про місце єврея у картині світу українського селянина другої половини XIX ст. подають пісні, які містять­ся у V томі “Трудів...” Щодо перебування в корчмі: “Ой, сип, жиде, меду/ Хорошую куму веду:/ Ой сип не помалу/ Веду куму непогану” [23]; “Жидівочка Рохля/ Під припічком здох­ла/ Не давайте пива/ Щоби не ожила” [24]. Щодо боргу за горілку: “Сидів когут на шопі/ Наніс яєць три копи/ Я ті яйця продам/ За горілку віддам/ Прийшли жиди воли брати/ А я стала не давати/ Кротьсоть вашу ма!/ Я за яйці пила/ Прийшов жид по довжок/ Бере с хати ожожок/ Я за ним на здогін/ “На тобі ще мокогін”/ — Віддай, жінко, й помело/ Коби довжку не було” (Ушицкій повіт) [25].

Євреї, отримуючи дійсно прибутки (порівняно з “мужика­ми”), отримували, разом з прибутками, зневажливе ставлення до себе. Оповідання, казки, почасти пісні містять образ єврея - боягуза, до якого презирливо ставляться українці: “Ой хотіли жиди/ Царя воювати/ Ох, вій, традідбом/ Царя воювати.” [26].

Стереотипні уявлення про єврея наявні також в окремих елементах календарної обрядовості. Так, серед весняних ігор в “Трудах.” записано декілька варіантів гри “Жельман”, яка яв­ляє собою жартівливе сватання. На пропозицію віддати заміж “панну” група, що представляє “родину”, запитує: “На який ґрунт?..” Почувши у відповідь: “На жидівський.”, заперечу­ють: “А ми пани не маєм/ На такий ґрунт не даєм/ Ідіть собі геть” [27]. Серед веснянок, що виконувались під час Великого посту, записано також: “Ой не жаль мені того/ Кубка золото­го,/ З тим вином/ а жаль мені того, /Що я звінчалася / З тим жидом ” [28].

Подаючи досить докладні відомості про святкування Вели­кодня, П. Чубинський зазначає: “Вночі напередодні Великодня парубки розводили багаття неподалік від церкви та проводили біля нього всю ніч, до ранкової відправи. Для підтримання во­гню крали, переважно в євреїв, візки, діжки тощо” [29].

Проте цим не вичерпуються уявлення українців про євреїв, що їх знаходимо у “Трудах.” Павла Чубинського. Надзвичай­но цікавим є ще один аспект уявлення про єврея. Йдеться про перевагу “мужика” над “жидом”. Останнє добре представлено у казкових сюжетах: “Іван швець та Жиди” (про те як Іван за допомогою хитрощів “обдурив всіх жидів”); “Мужик і Жид” (мужик за допомогою хитрощів напився та наївся в шинку); “Про мужика та жида” (мужик “обдурив” жида у торгівельній справі) [30].

Часто вищим арбітром у стосунках мужика з жидом висту­пає “пан”, який завжди у фольклорних творах підтримує саме “мужика”.

Фольклорно-міфологічна трактовка образа “чужого” ди­намічно розвивається між двома полюсами — відторгнення, коли будь-який представник іноетнічної групи сприймається як небезпечна та майже потойбічна істота, та толерантності. Останнє підтверджується залученням “чужих” до традиційної обрядовості, магічних та релігійних практик [31]. Так, серед учасників українського обряду “Маланка” досить часто були представлені “циган”/“циганка”; “жид”/“жидівка” [32].

Підсумовуючи, можна стверджувати, що стереотип єврея в уявленнях українського селянина Південно-Західного краю є багатовекторним та коливається між відторгненням (сприйнят­тя “іншого” як потойбічної, небезпечної істоти) та толерантно - зневажливим ставленням.

Останнє пояснюється тим, що етнічна (етносоціальна) група перебуває в контексті “картини світу”, створеної за допомоги багатьох чинників. Поряд з цим будь-яка група складається з багатьох індивідуальностей. Окремий населений пункт, тери­торіальне утворення в межах населеного пункту (наприклад, “вулиця”), умовне утворення (наприклад, “свої”), окрема ро­дина і, нарешті, окрема людина має свої власні як стереотипи поведінки, так і стереотипи-уявлення. Це стосується, на нашу думку, в тому числі і уявлення “про інших”.

Крім того, необхідно враховувати “розбіжність між текста­ми і практиками”. Це означає, що окрема людина може “на людях” демонструвати толерантність/нетолерантність стосовно певної етнічної (етносоціальної) групи “інших”, яка є “загаль­ноприйнятою” в межах її “оточення”. Поряд з цим на особис­тому рівні можуть мати місце зовсім інші “почуття”, або інди­ферентність до групи “інших”. З цього виходить можливість “звернутися в разі необхідності” до представника групи, до якої демонструється негативне ставлення.

Саме наявність великої кількості індивідуальних уявлень, яка існує в разі постійного контакту між етнічними (етносоціальни - ми) групами створює багатовекторність “групових уявлень”.

Джерела та література

1. Верушевська М. Село як контекст дослідження. Анахронічна чи актуальна перспектива?/ М. Верушевська. — НТЕ. — 2007. — № 1. — С. 41.

2. Там само. — С. 44.

3. Див. напр.: Хонигсман Я. С., Найман А. Я. Евреи Украины. Крат­кий исторический очерк. — Ч. 1. — К., 1993. — 175 с; Дашке­вич Я. Єврейсько-українські відносини середини XVI — початку ХХ ст.: період рівноваги //Слово і час. — 1992. — № 9. — С. 65­69; Гримич М. В. Міжетнічні контакти в Галичині у сфері звичає­вого права (XIX — перша третина XX ст.)// Етнічна історія на­родів Європи. Збірник наукових праць. — Вип. 5. — К.: Унісерв, 2000. — С. 81-86.

4. Див. напр.: П’ятаченко С. Москаль, жид, циган в українсько­му фольклорі: стереотипні сприйняття [Електронний ресурс] /С. П’ятаченко // © Всеукраїнська спілка “Літературний фо­рум”. — 2005 р. — Режим доступу до журн.: Ьйр^/уа^ех. ги/ yandsearch? text; Белова О. В. Этнические стереотипы по данным языка и народной культуры славян: автореф. дис. ... докт. филол. наук: спец. 10.02.03 “Славянские языки”/ О. В. Белова. — М., 2006. — 48 с.; Славянские древности. Этнолингвистический сло­варь. Под ред. Н. И. Толстого. — Т. 2. — М.: Международные от­ношения”, 1999; Белова О. В. Из словаря “Славянские древности”/ О. В. Белова. — Славяноведение. — 2003. — № 6. — С. 71-73; Березович Л. “Чужаки” в зеркале фольклорной ремотивации топо­нимов/ Л. Березович. — Живая старина. — 2000. — № 3(27). — С. 2-5; Маслинский К. А. “Литва — она все зальет”/ К. А. Мас - линский. — Живая старина. — 2000. — №3(27). — С. 5-9; Белова

О. В. “Чужие” в Полесье/ О. В. Белова. — Живая старина. — 2000. — № 3(27). — С. 9-10; Львов А. Кровь и маца: тексты, практики, смыслы // Религиозные практики в современной Рос­сии: Сборник статей. Под. ред. К. Русселе и А. Агаджаняна. М.: Новое издательство, 2006. — С. 51-68.

5. Присяжнюк Ю. П. Українське селянство Наддніпрянської Украї­ни: соціоментальна історія другої половини XIX — початку XX ст. /Ю. П. Присяжнюк. — Черкаси: “Вертикаль”, 2007. — 638 с.

6. Московичи С. Социальное представление: исторический взгляд/ С. Московичи. — Психологический журнал. — 1995. — № 2 (Т. 16). — С. 9.

7. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Рус­ский край. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. П. Чубинским. — Т. 1. — Вып. 1. — СПб, 1872. — С. 10.

8. Труды. — Т. III. — СПб, 1872. — С. 16.

9. Труды. — Т. I. — Вып. 1. — С. 49.

10. Труды. Т. I. — Вып. 1. — С. 59.

11. Труды. Т. I. — Вып. 1. — С. 189.

12. Труды. Т. I Вып. 1. — С. 207.

13. Труды. Т. I Вып. 2. — С. 331.

14. Труды. Т. I Вып. 2. — С. 340.

15. Труды. Т. III. — С. 197-198.

16. Труды. Т. VI. — С. 29-83.

17. Труды. Т. VI. — С. 61.

18. Труды. Т. VI. — С. 63.

19. Труды. Т. VI. — С. 70.

20. Труды. Т. VI. — С. 70.

21. Присяжнюк Ю. П. — Вказана праця. — С. 470.

22. Труды. Т. 1. — Вып. 2. — С. 251.

23. Труды. Т. V. — С. 1159.

24. Труды. Т. V. — С. 1162.

25. Труды. Т. V — С. 1160.

26. Труды. Т. V — С. 1160.

27. Труды. Т. III. — С. 53.

28. Труды. Т. III. — С. 139.

29. Труды. Т. III. — С. 22.

30. Труды. Т. II. — С. 563-574.

31. Белова О. В. Этнические стереотипы. — С. 5.

32. Курочкін О. В. Українці в сім’ї європейській. Звичаї, обряди, свя­та/ О. В. Курочкін. — К.: “Бібліотека українця”, 2004. — С. 91.


Тхоржевская Т. В. К вопросу о “картине мира” украинских крестьян “Юго-Западного края” (по материалам экспедиционных исследований Павла Чубинского).

Статья посвящена одному из актуальных аспектов проблемы “Человек и социальное пространство в традиционной культуре”. По материалам экспедиционных исследований Павла Чубинско­го предпринята попытка проанализировать место рядового укра - инца-хлебороба в традиционном микросоциуме украинского села второй половины XIX в. В частности, рассмотрены представле­ния/отношение к отдельной этнической (этносоциальной) группе населения Украины, которую называли “жиды”. Отдельные эле­менты названных стереотипов присутствуют в мировоззренческих представлениях, сказках, песнях, паремиях, обрядности, обыч­ном праве.

Тхоржевская Т. В. To the question of picture of the world of Ukrainian peasants “South-West land” on materials of expeditions of Pavlo Chubinskiy.

The article is devoted to one of the actual aspects of problem of “Persons and social space in a traditional culture”. The place of or­dinary Ukrainian-farmer in traditional microsociety of the Ukrainian village of the second half of the 19th century is analyzed on materials of expeditionary researches of Pavlo Chubinskyi.

Похожие статьи