Головна Історія Інтелігенція і влада ПРАВОСЛАВ’Я У НОВОРОСІЙСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
joomla
ПРАВОСЛАВ’Я У НОВОРОСІЙСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ
Історія - Інтелігенція і влада

Н. М. Діанова

Ключові слова: Новоросійський університет, духовенство, ви­кладання, богослов’я, духовність.

Ключевые слова: Новороссийский университет, духовенство, преподавание, богословие, духовность.

Key words: Novorossisk university, clergy, teaching, divinity, spiri­tuality.

Впродовж дореволюційного періоду релігійні дисципліни були невід’ємною складовою частиною навчальної програми Ім­ператорського Новоросійського університету (ІНУ). Серед сту­дентів і викладачів були представники різних релігійних конфе­сій, які завдяки свободі віросповідання, яка мала місце в Одесі, мали можливість задовольняти свої духовні потреби. У зв’язку з тим, що більшість студентів сповідували православ’я, провідну роль відігравала Університетська православна церква св. Олек­сандра Невського. Витоки виховання студентів у дусі православ­ної релігії були сформовані на початковому етапі діяльності Рі - шельєвського ліцею, який був попередником ІНУ. Тоді ж була закладена традиція співпраці з духовними особами, які виклада­ли Закон Божий, одночасно ставали настоятелями Олександро - Невської церкви. З 1837 р. у ліцеї діяли кафедри догматичного та морального богослов’я і церковної історії та церковного пра­ва, де викладачами працювали представники духовенства, що мали вищу духовну освіту. Релігійне виховання студентів зна­йшло подальший розвиток у Новоросійському університеті.

Проблема викладання релігійних дисциплін певною мірою розглядалась дослідниками ХІХ ст. Серед них варто відзначи­ти О. І. Маркевича, який написав спогади, приурочені до 25-ї річниці ІНУ [1], Й. Г. Михневича, що видав працю, присвячену 40-річчю діяльності Рішельєвського ліцею [2], М. І. Пирогова, який у своїх статтях піднімав питання про доцільність викла­дання богослов’я в університетах [3].

Сучасна історіографія представлена низкою довідкових публі­кацій О. А. Бачинської, Н. П. Бевзюк, Є. Данилової, В. В. Лев­ченка, В. О. Мирошніченко, О. Є. Музичка, О. В. Сминтини та інших, присвячених постатям професорів, які викладали релігійні дисципліни в ІНУ. Вони опубліковані в багатотомно­му біографічному словнику «Професори Одеського (Новоросій­ського) університету», виданому за редакцією В. П. Пружиної і В. В. Самодурової у 2005 р. [4] та енциклопедичному виданні «Одеські історики», перший том якого побачив світ у 2009 р. [5]. Проте ще відсутнє окреме монографічне дослідження, при­свячене проблемі співпраці православного духовенства з Ново­російським духовенством. Ця тема набуває особливої актуаль­ності на сучасному етапі, коли постає питання про посилення духовного і морального виховання молоді.

Мета представленої публікації полягає в дослідженні місця православ’я та ролі духовенства в навчально-виховному про­цесі ІНУ.

У відповідності до навчальних програм Новоросійського уні­верситету значна роль відводилась предметам релігійного на­прямку. Про це свідчить той факт, що в 1865 р. від кафедри богослов’я була відділена кафедра церковної історії і церков­ного права. Завідувачем кафедри богослов’я та її професором обрано протоієрея професора Михайла Карповича Павловсько - го, який розпочав свою релігійно-педагогічну діяльність ще у Рішельєвському ліцеї з 1833 р. Він неодноразово переобирався на цю посаду і лише у 1873 р. змушений був завершити ви­кладацьку діяльність у зв’язку із погіршенням стану здоров’я, залишившись на посаді протоієрея Університетської церкви. За свою сумлінну роботу протоієрей отримав звання заслуженого професора університету [6, с. 15-16].

З нагоди святкування 50-річчя його священства (1885 р.) делегація від університету, на чолі з ректором С. П. Ярошен­ком, вручила професору диплом про присвоєння звання почес­ного члена університету. При цьому зазначалось, що впродовж своєї викладацької діяльності він особливу увагу зосереджував на проблемі морально-християнського виховання студентів. Колишній директор ліцею професор О. М. Богдановський зга­дував лекції та проповіді М. К. Павловського як «слова проро­ка, які запалювали серця людей». Протоієрей О. М. Кудрявцев зазначив, що безпосередньою заслугою Михайла Карповича є те, що він відстояв свободу викладання богослов’я в універ­ситеті, орієнтуючись на формування в студентах морально - християнських цінностей [6, с. 8].

У подальшому професор продовжував підтримувати сто­сунки з Новоросійським університетом і подарував бібліотеці 450 книг богословського змісту [7, с. 435]. Після його смерті донька — Варвара Михайлівна Аносова заповідала 1/6 частину всього свого капіталу (6 800 крб.) Новоросійському універси­тету в якості недоторканного капіталу, на відсотки із якого була затверджена щомісячна стипендія для студентів імені за­служеного професора і почесного члена університету прото­ієрея М. К. Павловського [8, арк. 1—10].

Наступником М. К. Павловського на кафедрі богослов’я став Олександр Миколайович Кудрявцев, якого професор сам за­просив до Новоросійського університету під час зустрічі з ним у Відні в 1872 р. Вихованець Московської духовної академії О. М. Кудрявцев на той час мав низку опублікованих творів, які зробили його ім’я відомим у відповідних церковних колах. У 1874 р. О. М. Кудрявцева, який уже мав ступінь магістра богослов’я і сан священника, обрано професором богослов’я у Новоросійському університеті. Згодом, у 1880 р., його затвер­джено в званні професора богослов’я, а ще через три роки він отримав сан протоієрея [1, с. 169-171]. Серед документів «Осо­бистого фонду О. М. Кудрявцева», який зберігається в Держав­ному архіві Одеської області, є конспекти лекцій професора з низки предметів, які він викладав: богослов’я, історії філосо­фії, логіки та церковного права [9]. Вони вказують на сумлін­ний підхід їх автора до науково-педагогічної діяльності, за яку він у 1887 р. був нагороджений орденом св. Анни 3-го ступеня [10, арк. 1].

Під час перебування на посаді професора ІНУ Олександр Миколайович написав значну кількість проповідей і статей, пов’язаних із історією церкви, які опубліковані в місцевих журналах, газетах, «Херсонских епархиальных ведомостях» та інших виданнях. Значний резонанс серед осіб духовного звання мала його робота «Сравнительный очерк епархиальной деятель­ности по свечной операции» [11]. Автор переконливо показав, яку користь церковнослужителям може принести влаштування єпархіальних свічних заводів та безпосередній контроль за про­дажем свічок у спеціально створених церковних лавках. Адже частина коштів від так званих «свічних операцій» можна ви­користовувати на розвиток навчально-духовних закладів у від­повідних єпархіях. Зазначена праця викликала інтерес і пози­тивний відгук духовенства з різних регіонів Російської імперії [12, арк. 1-43].

У 1888 р. О. М. Кудрявцев за власним бажанням звільнився з ІНУ і переїхав до Москви, де йому запропонували кафедру богослов’я в університеті. Проте у тому ж році він тяжко за­хворів і повернувся до Одеси, де незабаром помер.

21 грудня 1888 р. вийшов наказ міністра народної освіти про призначення професором богослов’я ІНУ протоієрея Ва­силя Мироновича Войтковського, який до цього понад 17 ро­ків очолював кафедру церковної історії. Він читав лекції з богослов’я, церковної історії та канонічного права. Одночас­но займався благодійною діяльністю, зокрема, брав участь у відкритті в Одесі їдальні для малозабезпечених студентів [13, с. 269]. В. М. Войтковський став настоятелем Університетської церкви Олександра Невського. Впродовж свого служіння про­тоієрей неухильно дотримувався позиції, що всякий храм Бо­жий є найвищою школою Божою на землі. У ньому вивчається наука про Царство Боже з його вищими цілями і благами, на­ука про тимчасову і вічну долю людини, про земне, істинне щастя і небесну благодать. Аналогічне призначення має й Уні­верситетський храм. Роль його священика полягає в сумлінно­му викладенні божественної мудрості, вірного її розуміння та застосуванні в людській життєдіяльності. Наука без віри, — підкреслював протоієрей, — легко може перетворитися в своє­рідне ідолопоклонство — віру і поклоніння лише одній видимій природі та природі людини, а не поклоніння істинному єдино­му Богу [14, с. 26, 30].

За сумлінну 30-річну роботу в ІНУ В. М. Войтковський отри­мав звання заслуженого професора і срібну медаль на стрічці ордена св. Олександра Невського [15, арк. 1-8].

Кафедру церковної історії в 1889 р. посів вихованець Ка­занської духовної академії, магістр богослов’я екстраорди­нарний професор Микола Хомич Красносельцев. На цей час він зарекомендував себе талановитим науковцем, якого об­рано дійсним членом Казанського товариства археології і ет­нографії, почесним членом Ростовського музею Церковних старожитностей, дійсним членом Імператорського Москов­ського археологічного товариства, Київського історичного то­вариства Нестора-літописця, Історико-філологічного товари­ства при ІНУ, Одеського товариства історії і старожитностей та членом-кореспондентом Константинопольського історико - філологічного товариства [16, арк. 3-10].

У 1894 р. наказом міністра освіти М. X. Красносельцева за­тверджено ординарним професором Новоросійського універси­тету по кафедрі церковної історії [16, арк. 11, 14]. Цей час збігся із розквітом його наукової діяльності та її визнання в середовищі вищого духовенства. Впродовж своєї майже деся­тирічної викладацької роботи в ІНУ М. X. Красносельцев роз­робив загальні курси для студентів із історії християнської церкви, історіографії та історії церковної літератури, історії православного чернецтва, джерелознавства церковної історії, історії християнського мистецтва до епохи іконоборства та інші [17, с. 148-149].

В одеський період своєї діяльності професор значну ува­гу приділяв роботі історико-філологічного товариства при ІНУ. Він був членом його правління і постійно читав цікаві реферати, знайомлячи слухачів із новими науковими відкрит­тями. М. X. Красносельцев брав активну участь у виданні «Ле­тописей» Новоросійського університету та журналу «Византий­ский временник». Коло його наукових інтересів було досить широким. Він цікавився церковною історією та археологією, плідно займався дослідженням церковних старожитностей Схо­ду та деяких європейських країн.

Будучи істориком за покликанням із богословською осві­тою М. X. Красносельцев пріоритетного значення надавав церковно-історичним дослідженням. Посада професора цер­ковної археології і літургіки обумовила виокремлення з кола його наукових інтересів церковно-археологічного та історико - літургічного напрямків [18, с. 16, 24].

Свої наукові напрацювання професор використовував при підготовці лекцій з церковної історії та археології. Він узагаль­нив їх і видав окремою книгою в 1889 р. [19].

Після його смерті (1898 р.) екстраординарним професором кафедри церковної історії ІНУ 2 жовтня 1899 р. призначено Олександра Павловича Доброклонського. Він отримав освіту в Московській духовній академії, яку закінчив у 1880 р. зі сту­пенем кандидата богослов’я. Не прийнявши сану священика, він переважну частину свого життя присвятив церковній іс­торії. У 1916 р. О. П. Доброклонський підготував докторську дисертацію, отримав ступінь доктора церковної історії і був за­тверджений на посаді ординарного професора церковної історії ІНУ [20, арк. 1].

Крім викладацької та наукової роботи О. П. Доброклон­ський значну увагу приділяв адміністративній діяльності: був секретарем історико-філологічного факультету, його деканом (1910-1919 рр.) і декілька разів виконував обов’язки ректора університету (1915-1917 рр.).

Протягом 1900-1918 рр. професором богослов’я в Новоро­сійському університеті та протоієреєм Олександро-Невської церкви був Олександр Михайлович Клітін. Він читав курси з історії релігії дохристиянського світу, богослов’я та інші. На­слідком його багаторічної викладацької практики стала уза­гальнююча праця з історії релігії, признана найкращим того­часним посібником з цього предмета [21]. У своїх проповідях і лекціях, прочитаних студентам Новоросійського університету, протоієрей піднімав питання релігійного та морального стану суспільства. Він був переконаний у необхідності вивчення сту­дентами богослов’я, так як це позитивно впливає на загально - розумовий розвиток молодої людини, її духовний та моральний стан [22, с. 2-9].

Викладачами канонічного права на кафедрі церковного зако­нодавства ІНУ були світські особи з вищою духовною освітою. Впродовж 1870-1875 рр. його викладав Олексій Степанович Павлов. Він закінчив Казанську духовну академію і впродовж 1863-1870 рр. був екстраординарним професором канонічного права в Казанському університеті, де здобув ступінь доктора церковного права. Під час перебування в Новоросійському уні­верситеті О. С. Павлов активно займався науковою роботою.

У 1887 р. екстраординарним професором церковного права при ІНУ став Олександр Іванович Алмазов, який у 1884 р. за­кінчив Казанську духовну академію і захистив магістерську дисертацію. Одеський період позначений активною науковою та викладацькою діяльністю. У 1897 р. О. І. Алмазов став док­тором богослов’я, а через рік — екстраординарним професором Новоросійського університету по кафедрі церковного права. Він багато часу віддавав викладацькій роботі, з повагою ставився до студентів. Впродовж 1902-1904 рр. О. І. Алмазов був дека­ном юридичного факультету, а в 1911-1912 рр. — помічником проректора ІНУ [23, с. 21-24].

Університетська церква Олександра Невського припинила свою діяльність лише з приходом радянської влади. На засідан­ні Ради Новоросійського університету, яке відбулася 18 червня 1920 р., зачитано наказ Губнаросвіти від 4 травня 1920 р. про заборону богослужіння в університетській церкві, перенесення церковного майна в інший храм і переобладнання церковного приміщення під аудиторію. До того ж 1 травня 1920 р. в уні­верситеті скасовувалася кафедра історії церкви і звільнявся її викладач — приват-доцент Гроссу [24, с. 21].

Таким чином, наприкінці ХІХ — початку XX ст., в умо­вах поширення атеїзму та протестантських течій, виховання студентів на основі ідеалів і цінностей православ’я стало прі­оритетним напрямком освітньої діяльності духовенства. У Но­воросійському університеті протоієреї, які були вихованцями духовних академій, очолювали кафедри Богослов’я та церков­ної історії, викладали курс релігійних дисциплін та були на­стоятелями університетської церкви св. Олександра Невського. Канонічне право на кафедрі церковного законодавства виклада­ли світські особи, що мали вищу духовну освіту. Міністерство освіти і єпархіальні архієреї сподівались, що викладання бого­словських дисциплін сприятиме зміцненню православної віри, піднесенню християнської моралі та культури серед студентів і стане на заваді проникнення до навчальних закладів ідей ма­теріалізму та соціалізму.

Джерела та література

1. Маркевич А. И. 25-летие Императорского Новороссийского уни­верситета / Маркевич А. И. — Одесса : Экон. тип., 1890. — 734 с.

2. Михневич И. Г. Исторический обзор сорокалетия Ришельевского лицея, с 1817 по 1857 год / И. Михневич. — Одесса, 1857. — 200 с.

3. Пирогов Н. И. Сочинения. — Т. 1. Педагогические и публицисти­ческие статьи. — К. : Пироговское общество, 1910. — 962 с.

4. Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографіч­ний словник / упор. та бібл. ред. : В. П. Пружина, В. В. Самоду - рова. — Одеса: Астропринт, 2005. — Т. 2, 3.

5. Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том І (початок ХІХ — середина XX ст.). — Одеса : Друкарський дім, 2009. — 480 с.

6. Пятидесятилетие священства заслуженного профессора и почетно­го члена Императорского Новороссийского университета, прото­иерея Михаила Павловского. — Oдесса і Олавянская типография, 1SS6. — З0 с.

7. Бевзюк Н. П. Павловський Михайло Карпович II Професори Oдеського (Новоросійського) університету. — Oдеса, 2000. — Т. З. — C. 4З4-4З5.

S. Державний архів Oдеської області (далі — ДAOO). — Ф. 45. — O^ 9. — Cпр. 1З5.

9. ДAOO. — Ф. бЗ1. — Oп. 1. — ^р. З0, ЗЗ, З4, 3S, 4З, 5З.

10. ДAOO. — Ф. бЗ1. — Oп. 1. — ^р. 51.

11. Кудрявцев A. Н. Cравнительный очерк епархиальной деятельнос­ти по свечной операции I A. Кудрявцев. — Oдесса і тип. Ульрих, 1S79. — 75 с.

12. ДAOO. — Ф. бЗ1. — Oп. 1. — Cпр. 55.

13. Бачинська O. A. Войтковський Василь Миронович I Бачинська O., Бевзюк Н., Данилова Є. II Професори Oдеського (Новоросійсько­го) університету; Біографічний словник I упор. та бібл. ред. і

В. П. Пружина, В. В. Cамодурова. — Oдеса і Aстропринт, 2005. — Т. 2. — C. 2б7-270.

14. Войтковский В. Речь при первом богослужении в церкви Импера­торского Новороссийского университета I Войтковский В., прот. II Приб. к ХЕВ. — 1SS9. — № 2. — C. 2б-З1.

15. ДAOO. — Ф. 45. — O^ 4. — ^р. 1175.

16. ДAOO. — Ф. 45. — Oп. 4. — Cпр. 1З74.

17. Cминтина O. В. Красносельцев Микола Хомич I O. В. Cминтина II Професори Oдеського (Новоросійського) університету і Біогра­фічний словник I упор. та бібл. ред. і В. П. Пружина, В. В. Cамо- дурова. — Oдеса і Aстропринт, 2005. — Т. З. — C. 147-151.

1S. Aлмазов A. И. Профессор Николай Фомич Красносельцев. Oчерк его жизни и ученая деятельность I A. И. Aлмазов II Поминка по Н. Ф. Красносельцеве. Издание Историко-филологического общества при Императорском Новороссийском университете. — Oдесса і Экон. типогр., 1S99. — C. 1-4S.

19. Красносельцев Н. Ф. O значении археологических открытий для обработки древней церковной истории I Красносельцев Н. Ф. — Oдесса і Экон. типогр., 1SS9. — 22 с.

20. ДAOO. — Ф. 157. — O^ 1. — ^р. З.

21. Клитин A. М. История религии. Oпыт историко-богословского исследования I A. М. Клитин. — Oдесса і тип. «Русской речи», 1910. — 544 с.

22. Клитин A. М. Oтношение богословской науки к всемирным зада­чам богочеловечества (Вступительная лекция профессора богосло­вия, читанная 24 января 1901 г. в Новороссийском университете)

I A. Клитин. — Oдесса і «Экономическая» тип., 1901. — 15 с.

23. Левченко В. В. Aлмазов Oлександр Іванович I В. В. Левченко

II Oдеські історики. Енциклопедичне видання. Том І (початок

XIX — середина XX ст.). — Одеса : Друкарський дім, 2009. —

С. 21-24.

24. Розвиток православ’я на півдні України кінець XVIII — початок

XX Ст. (на матеріалах Xерсонської губернії та Південної Бесса - рабії): бібліографічний покажчик / автори-упорядники В. В. Са - модурова, Н. М. Діанова, В. С. Кочмар. — Одеса : Астропринт,

2010. — 440 с.

Анотації

Дианова Н. Н. Православие в Новороссийском университете.

В статье рассмотрены основные формы сотрудничества одес­ского духовенства с Новороссийским университетом: в сфере об­разования, науки и духовного воспитания студентов. Показана роль преподавателей с высшим духовным образованием в учебно­воспитательном процессе университета.

Dianova N. N. Orthodoxy in Novorossiysk university.

In article the basic forms of co-operation of Odessa clergy and Novorossiysk university are considered: in education sphere, science and spiritual education of students. The role of teachers with the higher spiritual education in the process of teaching is shown.