Головна Історія Інтелігенція і влада СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ПРОФЕСОРА ВАРШАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕОДОРА ВЕЖБОВСЬКОГО
joomla
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГІМНАЗІЇ У ВИСВІТЛЕННІ ПРОФЕСОРА ВАРШАВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ТЕОДОРА ВЕЖБОВСЬКОГО
Історія - Інтелігенція і влада

І. І. Ярмошик

Кременецька (Волинська) гімназія на початку XIX століття була найбільшим і головним навчальним закладом не лише Волинської, але й сусідніх Подільської та Київської губернії. Звідси той важливий інтерес, який проявляли до її історії дослідники упродовж XIX та XX ст. Згадаємо лише досліджен­ня польських авторів М. Роллє, Л. Яновського [1] та сучасних українських авторів С. Коляденко, Н. Сейко [2].

До сьогодні в українській історіографії маловідомою за­лишається важлива праця польського дослідника Теодора Вежбовського “Маіегіаіу ^ dziejуw Pismennictwa Polskiego і Ы^гаШ pisarzуw ро^ЫсЬ” [3], у якій опубліковано ряд доку­ментів, які стосуються розвитку освітніх процесів в Україні на початку XIX століття. На наш погляд, знайомство з ними додасть нові штрихи до наших знань про початковий етап роз­витку Кременецької гімназії, повніше розкриє атмосферу фор­мування у ній науково-методичних засад навчального процесу.

Згадана праця Т. Вежбовського вийшла у двох томах у Вар­шаві на початку XX століття: перший том з’явився у 1900 р., другий — у 1904-му. Вона була видрукувана при фінансовій підтримці благодійницької каси Юзефа Мяновського, яка у важких умовах відсутності національної польської державності і русифікації забезпечувала коштами видання наукових праць з польської історії та літератури, у першу чергу підручників та енциклопедій.

У двох томах своєї праці Т. Вежбовський зібрав архівні ма­теріали, які стосуються як приватного життя, так і творчої діяльності багатьох відомих польських літераторів та громадсь­ко-політичних діячів. Документи охоплюють значний хроноло­гічний період — від 1398 до 1830 року. Серед представлених у книзі персоналій добре відомі українському читачеві письмен­ники Мартин Бєльський, Иосиф Верещинський, Адам Наруше - вич, Ян Потоцький, Станіслав Трембецький, Мартин Броневсь - кий Христофор Філалет), життя і творчість яких пов’язана з Україною, видатні польські історики — Гуго Коллонтай, Иоа - хим Лелевель, Тадеуш Чацький, які були причетні до створен­ня та перших етапів існування Волинської гімназії.

У польській історіографії першої половини XIX століття сформувалися традиції публікації документальних матеріалів з минулого Речі Посполитої. З 40-х років стали виходити збір­ки “2гуШа ^ dziejуw роївкісЬ”, які видавалися за ініціативою відомого дослідника Волині Александра Пшеждзєцького, який залучив до цієї роботи Міхала Грабовського та Миколая Малі - новського [4]. Подібні видання з’являлися і за кордоном зу­силлями діячів польської еміграції. Наприклад видання, під­готовлене Каролем Сєнкевичем під назвою “ВкагЬіес Ьів"Ьогіі Polskiej” (“Скарбниця польської історії”) [5]. До речі, К. Сєн- кевич був випускником Кременецької гімназії, завідував біб­ліотекою князя Адама Чарториського, після повстання 1830­31 років — на еміграції.

У такому контексті розвитку польської та європейської іс­торіографії, слід розглядати підготовку і появу згаданої праці Т. Вежбовського. Він ґрунтовно опрацював давні польські істо­ричні джерела — Коронну метрику, різноманітні канцелярські книги, архіви урядових установ, матеріали з бібліотеки Вар­шавського університету, з архіву Віленського навчального ок­ругу, приватні колекції. Над цим зібранням документів автор працював понад двадцять років. У 1894 р. він здійснив півріч­ну подорож для обстеження закордонних архівів. Це наукове відрядження мало на меті в першу чергу пошук архівних доку­ментів, які стосуються життя та творчості відомого польсько­го письменника кінця XVI — початку XVII століття Шимона Ставровського. Окрім того, Т. Вежбовський ставив перед собою завдання “собрать изследования в области польской литературы вообще, в особенности в области литературы XVI — XVII ст.”

[6] . Під час цього наукового відрядження він обстежив як де­ржавні, так і приватні зібрання: Королівську бібліотеку в Бер­ліні, Ягеллонську (м. Краків), Віденський державний архів, бібліотеки: Оссолінських у Львові, князів Чарториських у Кра­кові, графині Браницької в Сухі, графа Чернецького в Русці, графа Замойського в Курнику. Особливу увагу звертав на ав­тографи польських письменників — листи, замітки, записки різного характеру, які на його думку становили історичний та літературний інтерес. Дослідник не обмежував себе якимись хронологічними рамками і брав до уваги всі автографи, які йому траплялися і заслуговували на увагу з точки зору історії чи літератури.

Окрім польських авторів, Т. Вежбовський мав на меті попов­нити і власні матеріали з історії Росії періоду міжцарствувань кінця XVI ст. та інших періодів російської історії, маючи на меті видати їх окремими випусками під назвою “Материалы к истории Московского государства в XVI и XVII столетиях” [7], де він планував опублікувати історичні документи та власний їх критичний аналіз.

Т. Вежбовський вже мав значний досвід пошукової та архе­ографічної роботи. Він провів детальне обстеження фондів біб­ліотеки Варшавського університету і опублікував ґрунтовний покажчик (каталог) давньопольської літератури, яка була вид­рукувана у Польщі протягом 1488-1600 рр. [8]. У науковому доробку Т. Вежбовського є цілий ряд публікацій архівних та довідкових матеріалів. З них можна виділити підбірку доку­ментів, які стосуються історії Варшави як міста за період від 1376 до 1772 року, в якій Т. Вежбовський видрукував найго­ловніші (на його погляд) документи, які мають відношення до всього міста, зокрема до найдавнішої його частини — Старої Варшави. Збірка містить 110 оригінальних документів. У вступі автор помістив короткий історичний нарис Варшави. Публі­кація документів супроводжується коротким описом стану їх збереженості, зовнішніх ознак джерела [9]. Важливим дослід­женням початкової історії книг королівської канцелярії є його публікація “Dwa fragmеnty кзіад капсеїагуіпусЬ krуlewskich ъ 1-еі polowy XV wieku” [10]. Т. Вежбовський — автор і інших публікацій як документального матеріалу, так і — на їх ос­нові — дослідницьких праць з історії Польщі та розвитку осві­ти, в тому числі і на українських теренах [11], та їх аналіз не входить в завдання цієї публікації.

Загалом можна сказати, що Т. Вежбовський мав багатий до­свід як архівно-пошукової роботи, так і публікацій історичного документального матеріалу. У некролозі З. Стронський назвав його найбільш заслуженим працівником на ниві польської іс­торичної науки та історії польської літератури та філології [12].

Окрім згаданого двохтомника “Materialуw ^ dъiejуw Pismennictwa Polskiego...”, важливе значення для висвітлення розвитку освіти на Волині та в Україні має багатотомне ви­дання, започатковане Т. Вежбовським у 1901 році, “Иаро^у і ргоіокоіу Кошізд Edu. kac. ji Narodowej і іеі эгку! w Когопіе 1773-1794” [13]. Видання містить окремі розділи, присвячені школам (відділковим, підвідділковим, піярським) Волині, Київщини, Поділля, де опубліковані їх рапорти та рапорти ге­неральних візитаторів за період з 1774 по 1793 рік, і є цінним джерельним матеріалом для вивчення освітніх процесів на ук­раїнських землях наприкінці XVIII століття.

У двох томах “Materia:ly w do dziej уw Pismennictwa Polskiego... ” переважають оригінальні документи, які друкувалися тут впер­ше, лише незначна їх кількість публікувалася раніше, як за­значив сам автор, це 10-12 документів із п’ятиста [14]. Автор не ставив завданням займатися дослідженням життєвого шляху польських письменників, підкреслював, що хотів лише видру­кувати раніше невідомі матеріали до їх біографій. У тому числі він представив кілька листів відомих авторів (С. Оріховського, И. Верещинського), які через погану збереженість були про­ігноровані іншими видавцями, його попередниками.

Звичайно, ці матеріали не можна вважати вичерпним зібран­ням, до того ж не всі вони рівноцінні, багато які стосуються незначних приватних подій. Але більшість з них дають нам додаткові відомості про життя, творчість та громадську діяль­ність діячів польської культури зазначеного хронологічного періоду. Як підкреслював автор, “для того, щоб мати глиб­ше уявлення про справу, слід знати і супутні їй обставини” [15]. Завданням, яке ставив перед собою Т. Вежбовський, було опублікувати те, що містилося у рукописах, щоб інші автори могли користуватися з його праці та робити власні виснов­ки і коментарі [16]. Заперечував критику деяких сучасників, зокрема професора А. Брюкнера [17], за недостатню точність передання текстів.

Двохтомник викликав ряд відгуків тогочасних російських та польських дослідників, найбільш ґрунтовну рецензію на нього дав російський дослідник С. Пташицький [18] та Г. Зен - гер [19].

Т. Вежбовський категорично заперечує ті закиди, які йому робилися, що видавець може брати на себе функції реконс­труктора давніх текстів, він вважає обов’язком лише донес - ти до читача дух оригіналу. На нашу думку, такий підхід Т. Вежбовського до свого завдання є виправданим і відповідає археографічним нормам і вимогам до публікації історичних джерел.

Праця отримала ще й більш гостру критику. Так, польсь­кий історик літератури Александер Брюкнер назвав опубліко­вані матеріали макулатурою, яка не має ніякого відношення до історії польської літератури, у своєму відгуку обізвавши їх не “Маіегуаіу” — а “Магіеггіаііеп”. На такі докори Т. Веж- бовський дотепно зауважив, що такі рецензії можна назвати не “історичними”, а “істеричними”, заперечивши опоненту, що ера джерельних досліджень над історією польської літератури започатковується не з “берлінського” професора А. Брюкнера [20]. Дослідник висловлював думку, що, на жаль, критики не розгледіли ту деталь, яка підкреслена у назві праці, а саме, що книга є збіркою документів до історії літератури і біографій письменників, а не їх біографіями.

Принагідно зазначимо, що згаданий професор А. Брюкнер виступив і з гострою та уїдливою критикою українського істо­рика та філолога Василя Щурата на його дослідження “Грюн - вальдська пісня (Bоgvrodzicza dziewicza): Пам’ятка западно - руської літератури XIV в.”, а перед цим згадане дослідження

В. Щурата було схвалене багатьма істориками, в тому числі й Іваном Франком на засіданні філологічної секції Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка [21].

У Передмові Т. Вежбовський зазначив, що багато документів другого тому подано в скороченому вигляді [22], але не зазна­чив, які саме. Однак це не зменшує їх пізнавального значення. У числі матеріалів, опублікованих Т. Вежбовським, є низка документів, які безпосередньо стосуються історії освітніх про­цесів на території Волині, Кременецької (Волинської) гімназії перших років її розвитку та тих діячів, які стояли біля витоків гімназії, формували навчально-виховні та наукові засади її по­дальшого функціонування.

Це листи відомих освітніх та громадських польських діячів, життя яких тою чи іншою мірою пов’язано з волинським ре­гіоном: Тадеуша Чацького, Яна Снядецького, Гуго Коллонтая, Евсебіуша Словацького та інших. Вони дають змогу розширити наші уявлення про процес становлення цього навчального за - кладу у контексті тогочасних політичних та суспільних реалій. На жаль, ці листи мають односторонній характер, ми не маємо листів у відповідь, або пропозицій, які ним передували.

Загальновідомою є роль Тадеуша Чацького у заснуванні гімназії. Цікавою для нас є значна співпраця з ним відомо­го політичного та освітнього діяча, історика Гуго Коллонтая. У 70-80-х роках XVIII ст. він був членом Комісії Едукацій - ної Народової, яка опікувалась розвитком освіти у тогочас­ній Польщі. Він розробив проект ґрунтовного реформування Краківської Академії та, незважаючи на опір духовенства та старих освітніх кадрів, втілив його у життя, що перетворило Краківський університет у передовий навчальний заклад того часу. У 90-ті рр., XVIII ст. Г. Коллонтай був серед авторів Трав­невої Конституції 1791 р. та учасником повстання під проводом Т. Костюшка, через що змушений емігрувати, однак невдовзі був арештований австрійськими властями і 7 років провів у в’язниці, звідки його звільнили за клопотанням царя Олек­сандра I, якого прохав про це князь А. Чарториський. Після звільнення Г. Коллонтай проживав у маєтку під Кременцем і підтримав ініціативи та ідеї Т. Чацького по створенню навчаль­ного закладу в Кременці, практичною діяльністю багато зробив для їх втілення у життя [23].

Серед опублікованих матеріалів — лист Гуго Коллонтая до Самуеля Богуміла Лінде, відомого вченого, філолога, ав­тора фундаментального 6-томного “Словника польської мови” (Slownik jQzyka polskiego. — Warszawa, 1807-1814), перший том якого з’явився у 1807 р. Цей “Словник...” вважався су­часниками епохальним твором, нараховував 60 тис. гасел, у ньому наведено більш як 200 тис. цитат. У тогочасній Європі він не мав собі рівних з огляду на багатство матеріалу і був взірцем для інших словників слов’янських мов. Навіть росій­ські автори наприкінці XIX ст. наголошували, що цей словник “имеет перевенствующее значение, хотя в него не вошли слова областные и значительное число разговорных” [24]. Плануючи відкриття Кременецької гімназії, Т. Чацький намагався запро­сити С. Б. Лінде викладачем до цього закладу. За його дору­ченням Г. Коллонтай з цього приводу писав до С. Лінде: “Та­лант твій дуже потрібен у цьому краю, не думай, що тут серед нас ти менше прославишся, ніж у столиці Австрії. З такою ж легкістю Європа дізнається про твій талант між скелями Кре­менця, як би й дізналась про нього у столиці австрійської де­ржави” [25] (тут і далі переклад І. Ярмошика). Однак старання Г. Коллонтая та Т. Чацького у цьому відношенні не увінчалися успіхом. С. Лін де був призначений директором Варшавсько­го ліцею, який було відкрито у 1805 р. У 1809 р. він очолю­вав “Товариство книг елементарних” (“Towarzystwo ^ ksІQg еІешепіагпусЬ”), яке опікувалося виданням підручників для польських шкіл [26]. Про ці обставини і йдеться у опублікова­ному Т. Вежбовським листі Г. Коллонтая до С. Лінде від 29 січ­ня 1806 р., окрім того, Г. Коллонтай у ньому схвально згадує іще одну працю С. Лінде — “Prawidla etymologii przystosowane do jQzyka polskiego” (Т. 2. — 8. 156, 176).

Становленню та розвиткові Кременецької гімназії сприяв і відомий польський астроном та математик Ян-Баптист-Вла - дислав Снядецький, випускник Краківського університету, з 1806 р. — професор вищої математики та астрономії Віденсь­кого університету, пізніше його ректор. Саме цей університет опікувався навчальним процесом Кременецької гімназії. Багато хто з дослідників акцентував на гострій полеміці між Я. Сня - децьким та Т. Чацьким, вважали, що Я. Снядецький упередже­но ставився до педагогічних новацій Т. Чацького, які він нама­гався запровадити як візитатор шкіл Волинської, Подільської та Київської губерній і насамперед у заснованій ним Креме­нецькій гімназії. Безперечно, що пролити світло на стосунки цих двох освітніх діячів дасть змогу їх особиста переписка та інша кореспонденція, яка стосується гімназії. Листування Я. Снядецького з Т. Чацьким проаналізував М. Баліньський у своєму дослідженні про цих двох діячів [27].

М. Роллє у праці про історію Волинської гімназії, проаналі­зувавши їх стосунки, дійшов висновку, що вони не були во­рожими. Кожен з них по-своєму дбав про розвиток публічної освіти у Віленському навчальному окрузі, до якого на той час відносилися Волинська, Київська та Подільська губернії. Тіль­ки Я. Снядецький як ректор Віленського університету, який безпосередньо відповідав за стан справ і дотримання інструк­цій, виступав категорично проти тих численних порушень і відходів від установлених державою правил, в тому числі й порушень кошторису витрат, які досить часто траплялися у енергійній діяльності новатора Т. Чацького, насамперед в ор­ганізації навчального і виховного процесу Кременецької гім­назії, який виходив за межі звичної гімназії і був орієнтований на перетворення її у подальшому на університет [28].

Кілька листів, опубліковані Т. Вежбовським, стосують­ся ревізії навчально-виховного процесу у гімназії, яка здійс­нювалася викладачами Віленського університету Шимоном Малєвським та Шимоном Жуковським у липні 1811 р. Ревізія була пов’язана з важким і неприємним моментом у педагогіч­но-організаційній діяльності Т. Чацького, коли група недоб­розичливців звинуватила його у фінансових зловживаннях та неналежній організації роботи гімназії. Спеціально створена комісія розглядала фінансові проблеми на засіданнях у Жито­мирі, а перевірка педагогічної сторони проводилась згаданими посланцями Віленського університету у Кременці. Обидві ко­місії повністю виправдали Т. Чацького [31]. І серед тих, хто його підтримав у цю важку хвилину, коли виникла загроза закриття гімназії у Кременці і перенесення її до Харкова або до Києва, був і ректор Віленського університету Ян Снядецький. Опубліковані листи свідчать, що він щиро турбувався ходом навчального процесу в гімназії та піклувався долею кращих її викладачів (Т. 2. — 8. 164-166, 172).

Автор листів Шимон Малєвський і в пізніші часи був пов’язаний з долею Волинської гімназії. Після смерті Т. Чаць­кого він протягом одного року був візитатором шкіл Волинсь­кої губернії, сучасники відгукувалися про нього як про “най­кращого приятеля Кременця у Вільно” [32].

Т. Вежбовський опублікував і кілька раніше невідомих листів викладача гімназії Евсебіуша (Євсевія) Словацького до Я. Снядецького (Т. 2. — 8. 162-165, 170), з яких видно творчий підхід викладачів Кременецької гімназії до своїх професійних обов’язків з викладання навчальних предметів. Е. Словацький (1772-1814) — галичанин за місцем народження, більше відо­мий нам як батько видатного польського поета доби романтиз­му Юліуша Словацького. Батько теж писав вірші, був виклада­чем поезії та красномовства у Кременецькій гімназії, пізніше він по конкурсу обійняв таку ж кафедру у Віленському універ­ситеті, певний час редагував газету “Віленський кур’єр”, помер у розквіті сил від сухот (туберкульозу). Після смерті батька


Син продовжив навчання у Віденському університеті і в тій суспільно-політичній та культурній атмосфері, до формування якої певною мірою був причетний і його батько, сформувався як видатний поет.

Документальні матеріали, віднайдені і вперше опубліковані польським істориком літератури і освіти Т. Вежбовським на зламі ХІХ-ХХ століть, повинні зацікавити тих, хто вивчає роз­виток освітніх та культурних процесів на Волині, як такі, що проливають додаткове світло на ці проблеми в минулому Право­бережної України початку ХІХ століття і Волині зокрема.

Джерела та література

1. Rolle M. Ateny Wolyñskie. Szkic z dziejуw oswiaty w Polsce. — Wydanie drugie. Lwуw — Warszawa — Krakуw, 1923. — 308 s.; Janowski L. W plomieniach Wilna i Krzemieñca. — Wilno, 1923. — XI, 271 s.; Kot S. Historia wychowania. — T. II. — Warszawa, 1994. — S. 222-240; Dzieje oswiaty Polskiej. — Warszawa, 1996. — T. II. — S. 25-37.

2. Коляденко С. Кременецький ліцей у системі освіти Волині (ХІХ — 30-ті рр. ХХ ст.). — Житомир, 2002. — 119 с.; Сейко Н. Польське шкільництво на Волині-Житомирщині у ХІХ — першій половині

ХІХ ст. — Житомир: Житомирський державний педагогічний уні­верситет ім. І. Франка, 2002. — 157 с.

3. Wierzbowski T. Materialy do dziejуw рismennictwa Polskiego i biografii pisarzуw Polskich. — T. 1. Warszawa, 1900. — XXIV, 339 s.; T. 2. Warszawa, 1904. — [4], XXVI, 249 s.

4. Z^dla do dziejуw polskich wydawane przez Michala Grabowskiego i Aleksandra Przezdzieckiego. — T. I. — Wilno, 1843. — VIII, 224 s.; Z^dla do dziejуw polskich wydawane przez Mikolaja Malinowskiego i Aleksandra Przezdzieckiego. — T. II. — Wilno, 1844. — XVIII, 285 s.

5. Sieñkiewicz K. Skarbiec historii Polskiej. — Paryz, 1839. — T. 1. — XVI, 515 s.; Sieñkiewicz K. Skarbiec historii Polskiej. — Paryz, 1840. — T. 2. — 569 s.

6. [Вержбовский Ф.] Отчет ординарного професора Федора Вержбов - ского о научных занятиях за границею с 20 мая по 20 августа

О 1894 г. — [б. м.], 1894. — С. 1.

7. Там само — С. 5.

8. Wierzbowski T. Bibliografia Polonica XV ac XVI ss. Volumen 1. N. 1-800 annorum 1488-1600: opera et editions, guae in bibliotheca universitatis caesareae Varsoviensis asservantur. — Varsoviae, 1989. — IX, 304 s.

9. Wierzbowski T. Przywileje k^lewskiego miasta stolecznego Starej Warszawy, 1376-1772. — Warszawa, 1913. — 186 s.


10. Wierzbowski T. Dwa fragmenty ksi^g kancelaryjnych krylewskich z 1-ej potowy XV wieku. — Warszawa, 1907. — 48 s.

11. Wierzbowski T. Matricularum regni poloniae summaria, excussis codicibus, gui in Chartophylacio maximo Varsoviensi asservantur. — Pars I, Varsowiae, 1905. — [2], IV, 191 s.; Pars II, Varsowiae, 1907.

12. Stronski Z. Teodor Wierzbowski// Kwartalnik historyczny. — Lwyw, 1923. — S. 270-271.

13. Wierzbowski T. Komisia Edukacyi Narodowej// Przegl^d Historyczny. — T. 2. — Warszawa, 1906. — S. 396-402.

14. Wierzbowski T. Materiaty do dziejyw Pismennictwa Polskiego... — T. 2. — C. IV.

15. Там само. — C. IV.

16. Там само. — C. IX.

17. Ateneum. — 1900. — T. IV. — S. 637.; Kwartalnik historyczny. — 1900. — S. 655-658.

18. Пташицкий C. Рецензия на: Wierzbowski T. Materialy do dziejyw pismennictwa Polskiego i biografii pisarzyw Polskich. — T. 1. 1398­1600. Warszawa, 1900. — XXIV, 339 s. // Известия отдела русского языка и словесности императорской Академии Наук. — 1902. — Т. VI. — Кн. 4. — C. 360-361.

19. Eos. — 1900. — № VI. — S. 226-240; Зенгер Г. Ответ профессору Т. Ф. Вержбовскому// Журнал Министерства Народного просве­щения. — 1904. — № VII.

20. Wierzbowski T. Materiaty do dziejyw Pismennictwa Polskiego... — C. XIV.

21. Щурат В. Дві статті про Грунвальдську пісню. Відповідь проф. Брікнєрові. — Жовква, 1906. — 32 с.

22. Wierzbowski T. Materiaty do dziejyw Pismennictwa Polskiego... — C. II.

23. Rolle M. Ateny Wotynskie... — S. 23.

24. Энциклопедический словарь / Изд. Брокгауз Ф. А., Ефрон И. А. — Т. XVII. — СТб., 1896. — C. 701.

25. цит. за: Rolle M. Ateny Wotynskie. — S. 35.

26. Ambroise J. Komisja Edukacji Narodowej w Polsce (1773-1794). — Wroctaw — Warszawa — Krakyw — Gdansk, 1979. — S. 268, 272.

27. Balinski M. Studia historyczna. Jan Sniadecki I Tadeusz Czacki. — Wilno, 1856. — S. 1-89.

28. Rolle M. Ateny Wotynskie. — S. 198-199.

29. Там само. — S. 152-157.

30. Там само. — S. 212, 215.


Ярмошик И. И. Страницы истории Кременецкой гимназии в освещении профессора Варшавского университета Теодора Веж - бовского.

В статье анализируется труд польского исследователя профессо­ра Варшавского университета Т. Вежбовского “Materialy do dziejyw Pismennictwa Polskiego i biografii pisarzyw polskich”, обращается внимание на те документальные материалы, которые касаются развития образовательных и культурных процессов на территории Волынского региона.

Yarmoshik I. I. History of Kremenchug gymanasium according to Warsaw Univrersity professor Theodor Vezbovski.

This article deals with the analysys of the Polish researchers of the Warsaw university of professor T. Vezhbovsky’s work “Materialy do dziejyw Pismennictwa i biografii pisarzyw polskich”, attention is paid to those documentary materials that describe development of educational and cultural processes on the territory of the Volinsyky region.


Похожие статьи