Головна Історія Інтелігенція і влада ШТУНДИЗМ В ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)
joomla
ШТУНДИЗМ В ХЕРСОНСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ)
Історія - Інтелігенція і влада

Д. А. Грозний

Сучасна історична епоха характеризується переломними змінами як у суспільно-політичному житті українського суспі­льства, так і в сфері його духовних цінностей. Переорієнтація українців на нові життєві парадигми, подолання нав’язаних їм раніше ідеологічних схем відбувається на основі відродження культурно-історичної спадщини, важливим компонентом якої є релігійні традиції українського народу. Однак, в історії укра­їнської духовної культури вагоме місце займає і такий важли­вий напрям християнства як протестантизм, особливо один з його напрямків, штундизм. Тривалий він час відігравав поміт­ну роль в духовному житті жителів півдня України і не тільки, спричинився до багатьох подій, явищ і релігійних процесів, які відбувалися в Херсонській губернії в другій половині XIX ст.

Звернення до феномену штундизму зумовлене тим, що ця класична секта у період Великих реформ Олександра II спра­вила істотний вплив на розвиток релігійної думки громадян не тільки в тій місцевості де вона виникла а і знайшла прихиль­ників по всій Україні, а також продемонструвала свою здат­ність до соціокультурної адаптації.

На сьогоднішній день про діяльність штундизму в Херсон­ській єпархії в період існування, як комплексний аспект нау­кових пошуків залишається у колі малодосліджених питань. Дотепер ми не маємо жодної історичної праці, автор якої б роз­глянув діяльність штундизму в другій половині XIX ст.. в обся­зі який дав повну картину їхнього становища. Хоч існують до­слідження які розпочали формувати історіографічне поле для вивчення історії штундизма [1].

Обсяг матеріалів, які стосуються історіографії штундизму, аналізу філософських основ віровчення, а також його внес­ку до становлення інших раціоналістичних сект є незначним. Одночасно слід зауважити, що навколо проблем внутрішньої історії штундизму до цього часу залишаються поза увагою до­слідників.

Дослідження діяльності раціоналістичної секти в другій по­ловині XIX століття потребує розгляду сукупності літератури, яка поов’язана із зазначеною проблематикою, не в формі біб­ліографічного покажчика найбільш відомих робіт і переліку ав­торів робіт, внесок яких у дослідження теми є менш вагомим, однак із зверненням уваги на методологічні підходи, тенденції в історичній науці, специфіку історіографічної ситуації.

Спектр історичних робіт, які мають відношення до діяль­ності штундизма в Херсонській губернії може бути поділений на три групи: 1) праці, основна увага в яких приділена різно­манітним аспектам безпосередньо історії штундизма в півден­ноукраїнському регіоні; 2) розвідки з історії раціоналістичних сект Російської імперії та її окремих частин (за виключенням Південної України). В той же час із виділених груп в історич­ному процесі можна виділити три основні періоди, а саме: 1) 70-ті ХІХ ст. — 20-х рр. ХХ ст.; 2) кінець 20-х — кінець 80-х рр. ХХ ст.; 3) з кінця 1980-х рр. до сьогодення. Кожен період принципово відрізнявся від інших і мав деякі спільні характеристики для всіх трьох груп історичних досліджень. Таким чином, є підстави при аналізі історіографічних питань поєднати хронологічний і тематичний принципи викладення матеріалу.

Процеси які відбувались на півдні України в ХІХ ст.. спри­яли формуванню розуміння особливостей краю, посиленню ін­тересу до його історії. Науковці і аматори переважно висвіт­лювали факти біографій діячів штундизма, історію створення секти, деякі помітні події у внутрішньому житті штундиської общини.

Серед авторів, які звертались до історії сектантства в Херсон­ській губернії, був великим відсоток духовних осіб. Причина — природний професійний інтерес до тієї сфери, з якою боролися самі ці священнослужителі; присутність, що називається, “під рукою” матеріалів для дослідження; заохочення і єпархіаль­ним керівництвом, до написання зовнішньої історії штундизма та її впливу на громадян. Серед представників духовенства на особливу увагу заслуговують Дородніцин О. [2], Кальнєв [3], Стрельбицький І. [4].

Перші дослідження, які розповідали суспільству про штун - дизм, з’явилися ще наприкінці 60-х рр. ХІХ ст. З того часу статті про секту з’являлися хоч і не регулярно, але вони піді­грівали інтерес до штундизму.

Посилення в 60-х рр. XIX ст. негативних для офіційної цер­кви процесів підштовхнуло духовне відомство до пошуку більш ефективних форм взаємодії з місцевим духовенством. I вже в липні 1860 р. за підтримкою єпархіального начальства був створений перший друкований єпархіальний орган “Херсонсь­кі єпархіальні відомості”. В Херсонських відомостях з’явились статті які були присвячені історії. За період 1867 — 1873 ро­ків в Відомостях з’явилося 10 статей, присвячених діяльності штундизму в Херсонській губернії[5, с. 343 — 344.]. За період існування “Херсонських єпархіальних відомостей” опублікова­но більш 45 статей присвячених різним аспектам діяльності ра­ціоналістичного сектантства на півдні України в другій полови­ні XIX ст., але основна маса публікацій з’явилася на сторінках єпархіальних Відомостей в кінці 80-х років XIX ст. З появою маніфесту 1905 року цікавість до штундизму поступово зникає і з’являються лише поодинокі розвідки.

Дослідження з історії були досить нерівними за повнотою і рівнем науковості, достовірності, за методологічними підхода­ми, використаними при їх підготовці. Давались взнаки як зага­льна історіографічна ситуація в Російській імперії та на півдні України. Статті, які стосувались штундизму південноукраїнсь­кого регіону, публікувались у “Вестник Европы” “Церковний вестник”, “Миссионерское обозрение”, інших видань [6, 7, 8].

Науковий рівень публікацій великої мірою залежав від вимо­гливості редакцій. На сторінках солідних центральних часописів переважно розміщувались статті, написані в кращих традиціях позитивізму, побудовані на солідній джерельній базі. Відтак, де планка не стояла так високо (переважно — у місцевій пресі) і де формат видання не дозволяв вміщення розлогих ґрунтовних статей, друкувались, головним чином, замітки про окремі цікаві факти з історії секти, і рівень науковості таких заміток залежав від здібностей і самокритичності їхніх авторів. Широко практи­кувався передрук статей або їхніх уривків з інших видань.

Загалом, оцінюючи внесок авторів, роботи яких з’явились до кінця 20-х рр. XX ст. і були присвячені проблематиці, яку ми розглядаємо, слід зазначити їх неабияку цінність у першу чергу для реконструкції історії штундизму на місцевому рівні, зважаючи на зосередження уваги на виникненні штундизму, боротьбі священнослужителів з проникненням секти в середо­вище сільських общин. Така вузька проблематика великою мі­рою визначалась обмеженістю більшості авторів у доступі до масивів джерел, які б дали можливість комплексно реконстру­ювати появу штундизма. Адже саме слідування за джерелами розглядалось, згідно з домінуючим позитивістським підходом, як оптимальний принцип викладення матеріалу. Як панування релігійного світосприймання, так і переважання серед авторів представників духовенства відбилось на підходах до викладен­ня та інтерпретації фактів.

На зростання інтересу до діяльності історії штундизму знач­ною мірою вплинули події часів підготовки і проведення олек - сандрівських “Великих реформ”. Тоді і духовенство, і широка громадськість отримали можливість більш вільного обговорен­ня як положення самої секти її впливу на суспільство, так і шляхів виправлення ситуації, що склалась. На сторінках часо­писів і в окремих виданнях стали обговорюватись “дражливі” питання боротьби з впливом штундизма на суспільство, та за­ходи які сприяли послаблення впливу секти [4]. Цим був під­готовлений грунт для створення більш узагальнюючих праць з історії штундизма.

Основоположними в області дослідження історії українсько­го євангельсько-баптистського руху є роботи єпископа Олексія (Дородніцина) і Арсенія Рождественського. Можна сказати, що вони були першими дослідниками які зробили перший внесок в історіографію цього питання. Вони включили в науковий обіг значну кількість документів, що відтворюють виникнення “пі­вденноросійського сектантства”. Особливий інтерес представ­ляє робота єпископа Олексія “Матеріали для історії релігійного руху на півдні Росії в другій половині XIX століття”[2, 1]. Вона є достатньо об’ємним збірником документів по темі, який прак­тично не супроводжується коментарем з боку автора. Тобто він дає можливість читачу самому сформувати своє відношення до подій, про які розказують приведені документи. Друга ж його робота “Религиозно-рационалистическое движение на юге Рос­сии во второй половине XIX века” представляє якраз аналіз цих документів з боку самого Олексія, а тому є типовим пред­ставником точки зору Православної церкви відносно євангель­ського руху, хоча і містить достатньо багатий фактичний ма­теріал. Книга ж Рождественського “Южнорусский штундизм” має велике значення як достатньо раннє дослідження історії виникнення штундизму [1, с. 24 — 26].

Паралельно зі створенням узагальнюючих праць відбувалось написання досліджень з окремих проблем історії штундизму. Слід відмітити діяльність Автономова, священика, який, опуб­лікував монографію про виникнення штундизму в приході, де він працював [9]. Автору, а скоріше упоряднику, не вдалося скрупульозно розібратись у наявних матеріалах, тож у його дослідженні є чимало неточностей.

Разом із тим, поряд із роботами, що присвячені штундизму на Півдні України, впродовж досліджуваного періоду з’явились праці, у яких висвітлювались локальні проблеми історії штун­дизму інших регіонів імперії. Ознайомлення з ними дає мож­ливість більш точно визначити ступінь специфічності ситуації в тій чи іншій сфері життя секти, простежити тенденції, які були спільними в розвитку штундизму в Херсонській губернії та інших регіонів держави.

Зі встановленням панування марксистської ідеології на те­ренах як України, так і всього Радянського Союзу почався якісно новий етап у дослідженні церковної історії. Етап, який позначився не лише відчутним зниженням інтересу до відпові­дної проблематики, але й засиллям нетипового для попередніх часів атеїстичного підходу. Якісно новим був цей етап і за со­ціальним складом дослідників: тепер серед авторів, які дру­куються на релігійну тематику, абсолютно домінують світські особи. Пануючий раніше апологетично-православний підхід до висвітлення проблем змінюється на діаметрально протилеж­ний. Зазначені тенденції стали причиною того, що до кінця 80-х рр. ХХ ст. майже не маємо більш-менш серйозних дослі­джень, присвячених яким-небудь аспектам історії православної церкви на півдні України останньої чверті XVIII — ХІХ ст.

В узагальнюючих дослідженнях, які публікувались у Ра­дянському Союзі, спостерігався досить тенденційний підхід і до підбору, і до тлумачення фактів, зумовлений апріорною необхідністю доводити реакційну сутність церкви і духовенст­ва, їхній негативний вплив на розвиток демократичних рухів. Яскравим образчиком такого підходу стала робота професора М. Никольського “Історія російської церкви”, вперше видана в 1931 р., яка, як зазначено в анотації до третього видання, стала першою в радянській історичній науці спробою висвітли­ти минуле російської церкви з позицій марксизму-ленінізму. Войовничо-атеїстичну спрямованість державної ідеології дослі­дження М. Никольського більше п’ятдесяти років залишалось єдиною марксистською узагальнюючою монографією з історії російської православної церкви, старообрядництва і російсько­го сектантства: колективна монографія 1967 р. “Церква в істо­рії Росії (IX ст. — 1917 р.) Критичні начерки” хоча і є більш досконалою за методологією та науковим рівнем, але бідніша за фактажем, а збірка 1975 р. “Релігія і церква в історії Росії (радянські історики про православну церкву в Росії)” занадто фрагментарна [10].

Початок третього виокремленого періоду в розвитку історі­ографії історії штундизму на півдні України був зумовлений “перебудовчими процесами” в країні. Вже невдовзі інтерес до релігійної історії набув додаткового потужного імпульсу за­вдяки пожвавленню загального інтересу до минулого України, пов’язаному з проголошенням її незалежності.

На цьому етапі у кожній із трьох груп досліджень більшою чи меншою мірою спостерігається пошук нових (для вітчизня­ної історичної науки) методологічних підходів, і в той же час не завжди виправдане намагання повернутись до призабутих традицій історіописання часів, які передували періоду пану­вання марксистської методології. Особливо “традиційними” у цьому плані виступають автори — представники духовенства, яке після тривалої перерви знову повертається до підготовки і публікації праць з історії раціоналістичного сектантства [11]. Зміни в суспільній свідомості в напрямі “повернення до Бога” зумовили суттєве зменшення кількості робіт, що пишуться з позицій войовничого атеїзму, але в той же час не спричини­ли домінування праць у відверто апологетично-православному ключі.

При тому, що така багатоманітність можливостей друкува­тись дозволяє апробовувати результати своїх досліджень навіть початківцям, студентам-першокурсникам, публікувати “сирі”, недостатньо осмислені і систематизовані матеріали, без належ­ної уваги з боку наукових керівників, редакторів, відповідаль­них за випуски — у деяких випадках це призводить до виходу з друку псевдонаукових або “наукообразних” статей, які вво­дять до наукового обігу неперевірену або відверто перекручену інформацію.

Поряд зі статтями та тезами в останнє десятиліття XX — на початку XXI ст. було захищено кілька кандидатських дисер­тацій, які тією чи іншою мірою мають відношення до теми нашого дослідження. Мова йде, про дисертації, О. Тригуба,

О. Федорчук [12].

У 2001 р. з’явилася колективна праця миколаївських авторів, що заслуговує на увагу “Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність. Науково-популярний довідник” [13].

На високу оцінку заслуговують розділи 3-го тому виданої в Києві “Історії релігії в Україні”, підготовлені В. Климовим і присвячені православ’ю у ХУПІ — XIX ст. Попри низку по­милок, викликаних обмеженістю матеріалами друкованих ви­дань і київських архівів, філософу в цілому вдалося, виходячи із задекларованого у вступі до видання україноцентристського погляду, логічно, головним чином на рівні узагальнень, змалю­вати релігійну ситуацію на українських землях [14].

Посилення загального інтересу до історії штундизму знай­шло втілення і в збільшенні кількості матеріалів, які стосують­ся зазначеної проблематики, в роботах, присвячених іншим ас­пектам минулого південного регіону. Причому таке збільшення спостерігається як за відносними показниками — на духовне життя звертається все більше уваги в працях із соціально-еко­номічної, політичної тематики, біографічних працях тощо, так і за показниками абсолютними, оскільки зростає кількість са­мих досліджень, які стосуються Півдня.

Таким чином, історіографія штундизму на півдні України є досить представницькою, включаючи праці, присвячених як безпосередньо різним аспектам діяльності штундизму в Xерсон - ській губернії, так і релігійній історії сектантства в Російський імперії, а також роботи, які, хоча і зосереджуються на “світ­ській” проблематиці, містять деяку інформацію про раціона­лістичне сектантство на Півдні. При цьому було б некоректно стверджувати, що історія раціоналістичного сектантства в ре­гіоні є вже достатньо вивченою. Адже крім того, що історіо­графія включає роботи досить різні за своїм науковим рівнем, достовірністю наведеної в них інформації, вона в абсолютній більшості представлена працями з локальних проблем, тоді як узагальнююче дослідження з тематики, що нас цікавить. Проб­лемою є існування традиційної джерельної бази, ґрунтування досліджень на матеріалах, які вже давно введені до наукового обігу. При цьому великі масиви архівних документів із теми дослідження досі залишались неопрацьованими. З іншого боку, присутні досить великі лакуни і в тих дослідженнях, які стосу­ються російської церкви в цілому, окремих аспектів розвитку сектантства на теренах імперії, тож є необхідність опрацюван­ня, систематизації і опублікованих, у першу чергу, законодав­чих, джерел з історії сект в Російській імперії другої половини

XIX — початку XX ст.

Джерела та література

1. Рождественский А. Южнорусский штундизм — СПб., 1889 — 295 с.; Історія євангельсько-баптистського руху в Україні. — Одесса: Одес­ская Богословская Семинария, “Богомыслие”, 1996. — 46 с.; Ре­шетников Ю., Санников С. Обзор истории евангельско-бабтиского братства в Украине. — Одесса: Богомыслие, 2000 — 246 с.

2. Дородницын А. Религиозное движение на юге России во второй половине XIX столетия. Казань, 1909. — 268 с.; Епископ Алексий (Дородницын). Материалы по истории религиозно-рационалисти­ческого движения на юге России во второй половине XIX столе­тия. — Казань, 1908.

3. Кальнев М. Немцы и штундо-баптисты // Русское обозрение — 1897. — Апрель. — С. 818-864. Кальнев М. Почему православные отпадают в сектантство? // Миссионерское обозрение. — 1906. — № 7-8. — С. 62-73.

4. Стрельбицкий И. Статьи и заметки. Том. I. — Одесса: тип. Е. И. Фе - сенко, 1910. — 229 с.

5. Ястребов В. Двадцатипятилетие Херсонских епархиальных ведо­мостей // Киевская Старина. — 1885. — Т. 13. — №. 10. Известия и заметки. — С. 343 — 344.

6. Бояновский С. Несколько слов о штундизме и о мерах против него // Церковный вестник. — 1889. — № 37.

7. Козицкий П. Вопрос о происхождении южно-русского штундиз­ма в нашей литературе. // Миссионерское обозрение. — 1908. — № 11. — С. 1460-74.

8. Кальнев М. Почему православные отпадают в сектантство? // Мис­сионерское обозрение. — 1906. — № 7-8. — С. 62-73.

9. Автономов (свящ.) Краткие сведения о прошлшом и настоящем штундизма в Любомирском приходе Елисаветградского уезда. — Одесса, 1877

10. Никольский Н. М. История русской церкви. — Минск: Белорусь, 1990. — 540 с.; Церковь в истории России (IX в. — 1917 г.). Кри­тические очерки. — М.: Наука, 1967. — 336 с.; Русское правосла­вие: вехи истории / Науч. ред. А. И. Клибанов. — М.: Политиздат, 1989. — 719 с.

11. История баптизма. Сборник: выпуск 1. — Одесса: Одесская Бого­словская Семинария, изд-во “Богомыслие”, 1996. — 496 с.

12. Тригуб О. П. Історія Херсонської єпархії (1775-1918): Дис канд.

Іст. наук: 07.00.01 / Національний університет “Києво-Могилянсь - ка академія”. — Миколаїв, 2000 — 242 с.; Федорчук О. О. Право­слав’я в становленні культури Півдня України (кінець XVIII — по­чаток ХХ століття): Дис канд. іст. наук: 07.00.01 / Національний

Університет “Києво-Могилянська академія”. — Миколаїв, 2005 — 219 с.

13. Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність. Нау­ково-популярний довідник / Авт. кол.: В. І. Андріяш та ін.; Редко­легія І. Ф. Курас та ін.; НАН України, Українська академія істо­ричних наук. — Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. — 245.

14.Історія релігій в Україні. Т. 3. Православ’я в Україні / За ред. А. Колодного, В. Климова. — 1999. — 560 с.

Аннотацїі

Грозный Д. А. Штундизм в Херсонской губернии (историогра­фический аспект).

В статье дается историографический анализ появления и раз­вития штундизма во второй половине XIX — начала XX века в Херсонской губернии.

Grozniy D. A. The shtundizm in the Kherson province (the histo­riography aspect).

In the article the historiography analysis is given appearance and development of shtundizm in the second half XIX — began XX cen­tury in the Kherson province.

Похожие статьи