Головна Історія Інтелігенція і влада ХРОНОЛОГІЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА МИКОЛАЇВЩИНИ В ПЕРІОД ПЕРЕБУДОВИ (1985-1991): ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
joomla
ХРОНОЛОГІЧНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА МИКОЛАЇВЩИНИ В ПЕРІОД ПЕРЕБУДОВИ (1985-1991): ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
Історія - Інтелігенція і влада

Г. В. Бабійчук

Ключові слова: хронологія, історичне краєзнавство, Миколаїв - щина, історіографія проблеми.

Ключевые слова: хронология, историческое краеведение, Нико - лаевщина, историография проблемы.

Key words: chronology, local history study, Mykolayiv region, his­toriography of the problem.

Розвиток історичного краєзнавства на Миколаївщині посі­дає особливе місце в період перебудови з 1985 по 1991 р. Це один зі складних, суперечливих і водночас повчальних періодів політичних трансформацій як в історії України в цілому, так Миколаївського регіону зокрема. Точний час історичних фак­тів досліджуваного періоду «перестройки» вивчала історична хронологія — наука про вимірювання часу, що датувала його у формі інформації, яка містилася у наукових працях, публіцис­тичних виданнях, літературних, бібліографічних та хроноло­гічних писемних джерелах. Тому надто важливим є їх всебічне вивчення та аналіз подій і явищ, які відбувалися в хронологіч­ній послідовності, як цілісного історичного процесу, в якому політична система була деформована, а замість модернізованої держави отримали її реорганізацію.

В цей період історична хронологія включалася до навчаль­них планів історичних факультетів та інститутів, тому з метою вивчення методів лічби часу, типів календарних систем видано навчальний посібник та науково-популярні книжки І. А. Кли - мишина (1985), В. В. Цибульського, а також створено цілий ряд творчих доробків: «Именовать город Николаев»: историко - краеведческий очерк (1989), В. Лифанова, В. Миющенко «Ни­колаев: 1789-1989. Страницы истории: Справочник» (1989), «Николаеву — 200 лет. 1789-1989. Сборник документов и ма­териалов» (1989), I. Павлика, В. Лифанова, Л. Мичаковської Л. «Николаев. Улицы рассказывают» (1988) та інші, які в цей період друкувалися в Миколаєві, Одесі, Києві і навіть за кор­доном. Вони суттєво поглибили знання з окресленої проблеми.

Тому актуальність дослідження теми «Хронологічні ета­пи розвитку історичного краєзнавства Миколаївщини в період перебудови (1985-1991): історіографія проблеми» визначається недостатнім рівнем її вивчення, а також можливістю врахувати історіографічні аспекти розвитку краєзнавства рідного краю. Хронологічна послідовність слугує тут зв’язуючим матеріалом між історичними процесами і явищами в Україні та їх анало­гічним відлунням у Миколаївському регіоні.

Мета статті полягає у комплексному дослідженні процесів політичних трансформацій у колишньому СРСР у добу перебу­дови, а також їх впливу на розпад країни, аналізуючи Микола­ївський регіональний зміст подій та явищ, хронологічні етапи перебудовчих перетворень, історіографічну характеристику їх особливостей та закономірностей.

Для досягнення мети ставилися такі завдання: з’ясувати ступінь наукових розвідок в історико-краєзнавчій літературі, а також внесок у дослідження історії краю українських і за­рубіжних науковців, істориків, краєзнавців-аматорів рідного краю; проаналізувати основні хронологічні етапи розвитку іс­торичного краєзнавства на Миколаївщині, зосередивши увагу на історіографічних аспектах досліджуваної проблеми; висвіт­лити передумови виникнення регіональних організацій, які впливали на історичні процеси і явища перебудови держави.

Об’єктом дослідження є діяльність історико-краєзнавчих осередків Миколаївської області, роботи науковців і краєзнавців - аматорів стосовно дослідження і пропаганди історії краю та їх історіографічні розвідки.

Предметом дослідження є розвиток історичного краєзнав­ства на Миколаївщині, його основні напрямки та особливості процесів і явищ у період перебудови.

Важливі принципи історизму та об’єктивності розкриті у навчальному посібнику «Історія України в особах» (1993) за загальною редакцією миколаївського професора В. П. Шквар - ця, де автори зазначали: «.правда часто не буває солодкою чи модною. Але тільки при її наявності ми зможемо почувати себе людьми, а не гвинтиками, солдатами якихось партій. На тому шляху, яким іде незалежна Україна, не повинно бути дог­матизму, консерватизму, особистих амбіцій. Без критичного осмислення минулого, знання усієї правди народ, як суспіль­ний організм, не буде здоровим, а тим більше застрахованим від згубних рецидивів». Певно, тому процеси і явища даного періоду розглядалися у відповідному соціокультурному контек­сті в рамках певних світоглядних орієнтацій з точки зору їх критичного аналізу. В цьому посібнику вагоме значення мала стаття «Україна багатопартійна», де автори розкривали п’ять етапів розвитку багатопартійної системи у досліджуваний пе­ріод процесу перебудови. Вони вважали міжпартійну боротьбу природною річчю, проте застерігали суспільство від заміни од­них монополій іншими» [2, с. 225-229].

На шпальтах миколаївської газети «Правда» (1991) розміщу­валася стаття Д. Валового «Таємниці овального залу Кремля», в якій пояснювалася сутність ключового поняття «перебудо­ва», що означало: «Створення ефективного механізму приско­рення соціально-економічного розвитку суспільства; всебічний розвиток демократії, зміцнення дисципліни і порядку, повага до цінності і гідності особистості; відмова від командування й адміністрування, заохочення новаторства; рішучий поворот до науки, з’єднання науково-технічних досягнень з економікою і багато іншого». Таким чином до читача були донесені осно­вні завдання, які ставилися партійним керівництвом у період перебудови.

На шпальтах журналу «Всесвітня історія» (2009. № 10-11) автор статті «СССР в 1985-1991 гг.» пояснював, що політичний та економічний розвиток країни у зазначений період чітко ді­лився на дві частини: реформування «зверху» в 1985-1988 рр. і реформаторський рух «знизу» 1989-1991 рр. Кордоном слу­жили перші в СРСР альтернативні вибори до Верховної Ради навесні 1989 р. Цим самим він спонукав до чіткого розуміння двох різних концепцій «реформування» та «реформаторського руху» як неочікуваних протилежних явищ та процесів у період перебудови [21].

Варто відмітити, що у дисертації «Історіографія досліджен­ня політичних трансформацій у Радянському Союзі в період перебудови (1985-1991 рр.)» автор І. В. Овчар досліджувала не лише історичні процеси, які впливали на розпад країни, а й по-новому інтерпретувала тогочасні події. Науковець дала можливість читачам прослідкувати та проаналізувати дина­міку і вектори розвитку громадської думки на різних етапах змін. Визначений період розкривався крізь сенсаційну призму задумів вищих партійних керівників, проте відбулися неперед - бачувані процеси перебудови, які реалізовувалися засобами ре­волюційних перетворень [23].

Проблему шестиетапної хронологічної періодизації проце­сів перебудови в державі порушено у статті «Процеси «горба - човської перебудови» в Україні: її основні етапи та наслідки», розміщеній в он-лайновому інформаційному просторі, в якій більш детальніше розкривалися процеси перебудови з квітня

1985 р. по серпень 1991 р. Структурована хронологічна послі­довність слугувала зв’язуючим резонансним матеріалом між загальнодержавними та миколаївськими регіональними про­цесами, справляючи враження про взаємопов’язаний плин іс­торичного часу [24].

У вжиток увійшов суто радянський термін «гласність», що й став шляхом до свободи слова. Суспільство стрімко політизу - валося. Суть політичної реформи полягала у поступовому пере­ході влади від партапарату до державних органів.

В підручнику для студентів «Телевизионная журналистика» (2002) А. Я. Юровським зазначалося, що в період перебудови слідом за змінами в суспільно-політичному житті країни поча­лися серйозні зміни «перебудови і гласності» в телеефірі. Він акцентував увагу на сукупності політичних змін, які розкріпа­чили телевізійних журналістів, у тому числі й авторів інфор­маційних програм [22].

Великої уваги заслуговувала книга миколаївських авторів

В. П. Шкварця, Є. Г. Горбурова, К. Є. Горбурова «Повоєнна та су­часна Миколаївщина» (2008), в якій подана історична хронологія Миколаївської області з 1937 р. по 2008 р, включаючи досліджу­ваний період. Творчий доробок вніс певні корективи у свідомість суспільства, їх стійкий і консервативний народний лік часу тісно пов’язаний із побутом та господарською діяльністю [18].

До того ж хронологія процесів та явищ рідного краю до­сліджуваного періоду досить детально розкрита в посібнику миколаївського науковця Н. М. Огренич «Хронограф Микола­ївщини» (2007). Варто підкреслити, що основою добору фактів та явищ, використаних у її творчому доробку, стали відомі нау­кові і краєзнавчі праці останнього десятиліття, в першу чергу колективна праця 15 миколаївців фахівців-історків, виклада­чів ВНЗ «Миколаївщина: літопис історичних подій» [13].

В розвідках в хронологічному порядку вміщені матеріали з історії розвитку Миколаївського регіону, а також представлено огляд науково-популярної та публіцистичної літератури, під­ручників і посібників з проблематики історії Миколаївщини, в тому числі й періоду перебудови, які й стали фундаментом досліджуваних регіональних процесів і явищ в контексті істо­ріографічної проблеми.

I Етап (1985-1987) — визначено часом дозрівання полі­тичного курсу перебудови, який прередбачав прискорення соціально-економічного розвитку, наведення елементарного по­рядку, зміцнення трудової і технологічної дисципліни, підви­щення відповідальності кадрів тощо. Зростали темпи приросту промислової продукції України.

Про позитивні енергетичні зрушення, які відбулися на Ми­колаївщині, відмічено в історико-краєзнавчому дослідженні миколаївських авторів В. П. Шкварця, Ю. І. Гузенко «Хроно­логія та бібліографія Миколаївщини» (2009), в якому зазнача­лося: «6 січня 1985 р. здійснено пуск другого блоку (мільйон­ника) Південно-Української АЕС» [19, с. 34].

Поряд з цим у Миколаєві «5 травня 1985 р. відкрито бібліо­теку для юнацтва, пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченко­ві у Спаському сквері, створено нову площу Перемоги на розі проспекту Миру і вулиці Космонавтів» [19, с. 35]. Ці ключові хроніки стали не лише інформативно-констатуючими фактами, які розповідали про позитивний освітньо-культуриний та ін - фраструктурний розвиток міста корабелів, але й документаль­ними хроніками історичних процесів і явищ розвитку нашого краю на першому етапі перебудови.

Про краєзнавчі події Миколаївського регіону на шпальтах газети «Южная правда» (1985) надрукована стаття про літні археологічні розкопки в Ольвії мармурової скульптури Апол- лона (У—ІУ ст. до н. е.). Дана хроніка вказувала на позитивні зрушення в археологічній науці [13, с. 168].

У збірнику «Освіта Миколаївщини у ХІХ-ХХ ст.» (2007) зазначалося про те, що у 1987 р. створено Первомайський по­літехнічний технікум — нині коледж. Ця подія підтверджу­вала позитивні зміни в розвитку освіти на Миколаївщині та впорядковувала дані факти і події у часі визначеного відрізку розвитку історичного краєзнавства [14].

Безцінною спадщиною є творчі доробки почесного громадя­нина Миколаєва Ю. С. Крючкова, який у досліджуваний пе­ріод опублікував статті і книги — «Самуїл Карлович Грейг»

(1988) , «Ім’я на борту» (1986), «Старий Миколаїв та околиці» (1991) тощо. У свої працях він досліджував життя і діяльність адміралів Грейгів, еволюцію російських лінійних вітрильних суден; здійснив наукову реконструкцію фрегата «Св. Мико - лая». Водночас став одним із авторів та науковим редакто­ром краєзнавчого альманаху «Іменувати — місто Миколаїв»

(1989) . Завдяки великій кількості мемуарів, листів і спогадів його наукові розвідки сприяли створенню образного колориту епохи [6].

У його творчому доробку «История Николаева от основа­ния до наших дней» (1996) відмічалася важлива подія в іс­торії міста Миколаєва, яка відбулася «9 вересня 1987 року, коли від причалу Миколаївського яхт-клубу вперше в історії країни вийшла у навколосвітнє плавання парусна яхта «Ікар», з капітаном Б. С. Немировим» [13, с. 168]. Ці матеріали до­повнювали процеси прискорення соціально-економічного роз­витку Миколаївського регіону на першому етапі перебудови, а також сприяли формуванню почуття радості за досягнення Миколаївщини.

До того ж у віртуальному середовищі він запропонував чи­тачам сайт «Історія Миколаєва» — це перша унікальна робота, яка охоплювала історію міста від заснування до наших днів, у тому числі й у досліджуваний період. Історія записана живою мовою, але при цьому відрізнялася науковою достовірністю та історичною об’єктивністю. Вона містила 258 ілюстрацій, що створювало візуальний образ Миколаєва в його історичному роз­витку. Всі наукові праці, публіцистичні видання Ю. С. Крюч­кова, а також його власний внесок в історичний розвиток регіо­ну як організатора і керівника міського історико-краєзнавчого товариства «Золотая Ладья» (1988) суттєво поглиблювали зна­ння з окресленої проблеми і водночас виховували почуття гор­дості за славетну і багатющу історію Миколаївського краю на різних відтінках часу [25].

Про прискорення соціально-економічного розвитку краєзна­вець і письменник В. О. Жатько в упорядкованому історично­му календарі Миколаївщини «Узбереги Божої ріки: Історич­ний календар Миколаївщини» (2003) зазначав: «21 жовтня

1986 року у Миколаєві введено в дію санаторій-профілакторій «Перемога» на 100 стаціонарних та 25 амбулаторних місць». В його праці відмічався людський фактор: прояви співчуття та милосердя миколаївців, надання великої допомоги постражда - лим під час Чорнобильської катастрофи [16].

Про початок процесу зближення неформального молодіжно­го руху та офіціозного ВЛКСМ в 1986-1987 рр. зазначалося у науковій статті В. Кулик, Т. Голобуцької, О. Голобуцького, розміщеної в он-лайновому просторі. Автори вказали на осо­бливості неформального руху, його політизованість та рівень девіацій в молодіжному середовищі, векторність молодіжної ініціативи, ступінь їх радикалізму та безкомпромісності [7].

II Етап (1987-1988) — це період усвідомлення основних за­вдань перебудови, формування і розширення її соцільної бази та визначення стратегічних завдань перебудови (нове політич­не мислення; радикальна економічна реформа, демократизація всієї політичної структури). Виникали, зміцнювалися і набува­ли авторитету в суспільстві неформальні організації.

Так у творчому доробку М. Багмет та С. Сороки «Комсомол та неформальні об’єднання України в період «перебудови» по­яснювалося, що в середині 1980-х років у молодіжному сере­довищі зростало відчуження молоді від політики, ускладнюва­лося її соціально-економічне становище. Автори зазначали, що неформальний молодіжний рух носив характер протесту, який став визначальним для всього молодіжного руху, як в Україні, так і в Миколаївській області [4].

Про подолання рубіжу між хаотичною сукупністю молодіж­них угруповань і становленням цілеспрямованого організовано­го молодіжного руху роз’яснювалося автором Т. М. Киричук у науковому доробку «Молодіжний рух в Україні у 1980-х роках і його вплив на суспільно-політичні процеси в радянському сус­пільстві». В праці зазначено низку факторів, які підтримували і надавали резонансу молодіжному рухові, процесам демокра­тичної трансформації радянського суспільства. Молодь з часом почала наближатися до актуальних проблем старшого поколін­ня, проявляти зацікавленість до збереження спадщини своїх пращурів. Це зближувало різні за віком і вподобаннями гру­пи населення і робило загальногромадські організовані акції більш дієвими і результативними [26].

На другому етапі перебудови на Миколаївщині відбулися резонансні події стратегічних завдань розвитку регіону: «21 бе­резня 1987 р. почав діяти Миколаївський новий залізничний вокзал. А 2 квітня цього ж року молодіжний населений пункт будівельників Південно-Української АЕС отримав офіційну на­зву місто Южноукраїнськ» [19].

III Етап (1988-1989) — етап переміщення центру рушій­них сил перебудови зверху вниз. Розглядалося питання про необхідність глибокого реформування політичної системи та створення правової держави, парламентаризму й поділу влади. В економічній сфері спостерігалося посилення самостійності державних підприємств і розширення сфери діяльності при­ватного сектора. КПРС все більше «не вписувалася» в процес перебудови, не «встигала» за розвитком подій, з’являлося ма­сове вільнодумство, формувалися нові політичні структури, по­чинався процес становлення багатопартійності в Україні [24].

До того ж «22 вересня 1988 р. відбулися настановні збори Миколаївської обласної організації Всеукраїнського товариства «Зелений світ» (першої вільної громадської організації краю), яка відіграла активну роль в обмеженні будівництва Південно­українського енергокомплексу та забороні будівництва дамби в Лимані. Разом з цим товариство «Зелений світ» виступило проти будівництва нових блоків Південноукраїнської атомної станції, а також гідростанції та охолоджувального водосхо­вища на Бузі, добилося скасування будівництва дамби через Дніпро-Бузький лиман» [13, с. 168].

Через півроку «22 березня 1989 р. пройшли настановні збо­ри миколаївської міської організації Товариства української мови імені Тараса Шевченка (згодом перейменована як Ми­колаївська крайова організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка). Її першим головою обра­ний письменник В. Бойченко. Організація відіграла важливу роль у відродженні української освіти й свідомості в Миколаєві та області. А вже в травні цього ж року у Миколаєві відбулося перше свято рідної української мови» [13, с. 169].

IV Етап (1989-1990) — етап розмежування та консоліда­ція полярних політичних сил в суспільстві та їх відкрите про­тистояння. Силу набирало інтенсивне формування народних фронтів — перших незалежних організацій, які мали масовий характер. Виник Народний рух України за перебудову (вере­сень 1989), незалежний масовий робітничий рух (липень 1989). Монополія КПРС в політичній сфері поступово витіснилася ре­альним плюралізмом [24].

V Часописі «Миколаївщина: Літопис історичних подій»

(2002) зазначалося: «19 серпня 1989 р. пройшла настановна конференція Миколаївської крайової організації Народного руху України (близько 160 осіб), спрямованого на створення української незалежної держави. Найбільші осередки інтен­сивних формуваннь народних фронтів — перших незалежних організацій сконцентровані в Миколаєві на заводах «Зоря», «Океан», створені обєднання на заводі «Машпроект», у місті Южноукраїнську та шести районах Миколаївської області. То­вариство мало напівлегальну друковану газету «Чорномор’я». Події кінця 80-х та початку 90-х рр. історики називали укра­їнським національно-визвольним рухом або революцією. На Миколаївщині діяли неформальні громадські організації: Ми­колаївська асоціація товариство «Зелений світ», Миколаївська крайова організація української мови імені Тараса Шевченка (згодом — «Просвіта»), Миколаївське крайове відділення На­родного руху України за перебудову, Миколаївська філія Укра­їнської Гельсінкської спілки, яка започаткувала свою діяль­ність у Миколаєві 11 січня 1990 р. [13, с. 169].

До того ж у другій частині науково-популярного хресто­матійного видання В. П. Бойченка «Миколаївщина в історії України» поміщено статтю «Народний Рух за утвердження державності на Миколаївщині», яка подає панорамну карти­ну культурологічного розвитку рідного краю. Ці факти під­кріплює хронологія: «3 вересня 1988 р. відкрито в Миколаєві пам’ятник О. С. Пушкіну у Пушкінському сквері поблизу Ін- тульського мосту. А в серпні 1989 р. в центрі Миколаєва від­крито пам’ятник корабелам і флотоводцям на відзнаку двові - кової праці (1789-1989) миколаївських суднобудівників» [9, с. 249-252].

Цього ж року у Києві видано книгу «Николаеву — 200 лет (1789-1989). Сборник документов и материалов» [19, с. 36].

Більш детально про народний Рух писали в газеті «Укра­їнський Південь» за 10 листопада 1994 р. автори В. Друмов, Л. Цимбал у статті «Народний рух Південного Прибужжя» в контексті історії всієї України.

Унікальність досліджуваних історіографічних джерел по­лягала в описі подій і явищ саме у часовій послідовності, яка вказувала на певну причинність і наступність та сприяла по­дальшим пошукам і дослідницьким розвідкам історичного ре­гіонального краєзнавства.

V етап (1990) — етап поступового відходу політичного ке­рівництва СРСР від формальних, «революційних» перетворень і одночасна радикалізація народних мас. У цей період особливо загострилася ситуація в країні. Спад в економіці став реальніс­тю. Зменшився національний доход, падали показники розви­тку промисловості. У 90-ті роки почалося так зване «реформу­вання» сільського господарства, яке насправді його руйнувало: знищено багато сильних господарств, зруйновані ферми, авто- гаражі, тракторні бригади, закриті об’єкти соціальної сфери, ліквідовано багато сіл.

У навчальному посібнику В. П. Шкварця, М. Ф. Мельни­ка «Історія рідного краю. Миколаївщина» (2003) зазначало­ся: «.внаслідок злочинної політики ліквідації так званих неперспективних сіл кількість сільських населених пунк­тів на Миколаївщині зменшилася до 916 (1 січня 1971 р. їх було 1080)». Автори пояснювали, що «революція згори» все більше набувала рис хаотичного, неконтрольованого проце­су, в якому поштовхи «знизу» ставали все сильніше і часто випереджали реакцію «ініціаторів перебудови» на хід подій. Політичне життя в Україні на цьому етапі перебудови зазна­чалося активністю та інтенсивністю, а кризовий стан в КПУ все більше наростав [17].

У краєзнавчому літописі «Миколаївщина: літопис історич­них подій» (2002) зазначалося: «.3 січня 1990 р. на Микола - ївщині відбулися настановні збори осередку (11 осіб) Україн­ської республіканської партії (УРП), першої після «компартії», створеної знизу партії. В області ця дата вважається початком багатопартійності на Миколаївщині [13, с. 170].

У квітні 1990 р. вийшов у Литві перший ксерокопійований номер газети «На сторжі», як початок незалежної преси Мико - лаївщини [13, с. 170].

Краєзнавець і письменник В. О. Жатько у творчому доробку «Узбереги Божої ріки: Історичний календар Миколаївщини»

(2003) зазначав: «14 квітня 1990 р. відбулися настановні збори Миколаївського обласного історико-просвітницького товари­ства «Меморіал» [16].

V виданні миколаївського професора В. П. Шкварця «Ми­кола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність» (2002) зазначалося: «19 травня 1990 р. у Миколаївському палаці суд­нобудівників відбулася настановна конференція Миколаївської крайової організації Всеукраїнського товариства української мови імені тараса Шевченка». Крім миколаївських осередків було представлено одинадцять районних організацій [20].

Поряд з цим у 1990 р. у Миколаєві виникли осередки та організації партій Демократичної, Республіканської, Обєднаної соціал-демократичної, Конституційно-демократичної. Створені національні товариства: вірменське, єврейське, німецьке, бол­гарське, чеське, грецьке, корейське та інші [13, с. 170].

VI Етап (1990-1991) — час загострення економічної та по­літичної кризи в СРСР, спроби консервативних сил врятувати імперію, кінець перебудови та перемога демократичних сил. Катастрофічно спадало виробництво, національний доход змен­шився, відбулося падіння промисловості сільського господар­ства [24].

Проте в Миколаевській області 8 вересня 1990 р. вийшов перший номер газети «Вечерний Николаев» — орган Микола­ївської міської ради народних депутатів. Цього ж року від при­чалу Чорноморського суднобудівного заводу вийшов у Чорне море важкий авіаносний крейсер «Тбілісі», в Миколаєві від­крилося агентство «Інтурист», а суднобудівний завод імені 61 Комунара розпочав забудову нового мікрорайону «Північний».

Цього ж року на Миколаївщині започаткована фольклорно - етнографічна експедиція учителів музики на базі МОІППО (зроблені записи близько 2000 автентичних народних пісень) [19, 13, с. 170,].

31 січня 1990 р. Парутинська сільська рада ухвалила рішен­ня про назву вулиці цього села ім’ям давньогрецького вченого історика Геродота, який в своїй «Історії» (V ст. до н. е.) вперше описав історію Миколаївщини [19].

Важливою віхою цього етапу став березневий (1991) рефе­рендум, суттю якого було питання про збереження існуючого СРСР.

Оскільки 24 серпня цього ж року Верховна Рада України прийняла Акт про оголошення незалежності України, який був підтриманий національно-демократичними організаціями Ми- колаївщини, то 29 серпня 1991 р. відбулися збори громадськос­ті Миколаївщини, які прийняли звернення до всіх мешканців краю і депутатів області з привітанням Акта про незалежність України [13, с. 171].

1 грудня 1991 р. Миколаївщина взяла участь у референдумі про підтвердження Акта проголошення незалежності України, а також у виборах президента України [13, с. 171].

Таким чином, автори творчих доробків зупинилися на поді­ях та явищах найменш досліджуваного періоду «перебудови», про який майже не було широкої доступної інформації, яка заборонялася або замовчувалася за радянських часів для пере­січного громадянина. Історичне краєзнавство є міцним фунда­ментом і стало вагомим підґрунтям і стимулом для подальшого дослідження місцевих молодіжних та громадських рухів, регі­онального телебачення та важливої ролі людини в історії, яка повертає вітчизняну історичну науку в лоно європейської.

Джерела та література

1. Валовий Д. Таємниці овального залу Кремля / Д. Валовий. — М.:

Правда, 1991.

2. Історія України в особах: Навчальний посібник: матеріали до лек­цій і семінарів. Частина перша. — Миколаїв, 1993. — 236 с.

3. Камінський А. На перехідному етапі. «Гласність», «перебудова» і «демократизація» на Україні / А. Камінський. — Мюнхен: Укра­їнський вільний університет, 1990. — 623 с. — Серія: Монографії.

Ч. 51.

4. Комсомол та неформальні об’єднання України в період «перебу­дови» / М. Багмет, С. Сорока // Політ. менеджмент. — 2006. — № 5. — С. 164-181.

Б. Корнієвський О. А. Молодіжний рух в новітній історії України (друга половина SG-x — початок 9G-x років) | О. А. Корнієвський: Автореф. ... дис. канд. іст. наук: G7.GG. G3 | Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 1993. — 24 с.

6. Крючков Ю. С. «Именовать город Николаев»: историко­краеведческий очерк I Ю. С. Крючков, Л. Ф. Траспов. — Никола­ев: Дикий сад, 19S9. — 3GG с.

7. Кулик В. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: Дослідження I В. Кулик, Т. Голо - буцька, О. Голобуцький. — К.: ЦДПГС, 2GGG. — 46g с.

S. Лифанов В. Николаев: 17S9-19S9. Страницы истории: Справоч­ник I В. Лифанов, В. Миющенко. — Одесса: Маяк, 19S9.

9. Миколаївщина в історії України (книга для читання з крає­знавства). Ч. 2 I Упоряд. В. П. Бойченко. — Миколаїв: ОПП, 2GG9. — 27G с.

1G. Миколаївщина: Літопис історичних подій. — Херсон: Олді-плюс, 2GG2.

11. Николаевцы: Энциклопедический словарь. — Николаев: Возмож­ности Киммерии, 1999.

12. Николаеву — 2GG лет. 17S9-19S9. Сборник документов и матери­алов. — К.: Наукова думка, 19S9.

13. Огренич Н. М. Хронограф Миколаївщини: Навчальний посібник із історичного краєзнавства | Н. М. Огренич. — Миколаїв: Вид. !рини Гудим, 2GG7. — 1S4 с.

14. Освіта на Миколаївщини у XIX-XX ст. — Миколаїв, 1997.

1Б. Павлик И. Николаев. Улицы рассказывают I И. Павлик, В. Лифа - нов, Л. Мичаковская. — Одесса: Маяк, 19SS.

16. Узбереги Божої ріки: !сторичний календар Миколаївщини. 2GG3 рік I Автор проекту, упорядник і видавець В. О. Жатько. — К., 2GG3.

17. Шкварець В. П. !сторія рідного краю. Миколаївщина: Навчальний посібник I В. П. Шкварець, М. Ф. Мельник. — 2-ге вид. — Мико­лаїв: Вид. МДГУ ім. П. Могили; Одеса: ТОВ ВВД, 2GG3.

15. Шкварець В. П. Повоєнна і сучасна Миколаївщина | В. П. Шква - рець, Є. Г. Горбуров, К. Є. Горбурова. — Миколаїв: Вид. ПП «Шамрай», 2GGS.

19. Шкварець В. П. Xpoнoлoгiя та бібліографія Миколаївщини. !сторико-краєзнавче дослідження | В. П. Шкварець, Ю. I. Гу­зенко. — Миколаїв: МНШ ОНУ імені I. I. Мечникова, 2GG9. — 137 с.

2G. Шкварець В. П. Микола Миколайович Аркас: життя, творчість, діяльність I В. П. Шкварець. — Миколаїв; Одеса, 2GG2.

21. Www. istmira. comIistoriya-rossiiI24S-sssr-v-19S5-1991-gg. html Все­мирная история СССР в 19S5-1991 гг.

22. Http:||evartist. narod. ru|textб|27.htm#з_Gб Телевидение «пере­стройки и гласности»|| Телевизионная журналистика. |Глава 3.| История тележурналистики в России. 4-е изд. Ред. кол. Г. В. Куз­нецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юровский. — Москва: Высшая школа, 2002.

23. Http://www. nbuv. gov. ua/portal/natural/nvuu/ist/2008_21/029. htm Овчар І. В. Політичні трансформації у Радянському Союзі в період перебудови (1985-1991 рр.): Дис. ... канд. наук: 23.00.02­2009.

24. Http://histua. com/ru/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini-kurs- lekciie/procesi-gorbachovskoi-perebudovi-v-ukraini-ii-osnovni-etapi - ta-naslidki Процеси «горбачовської перебудови» в Україні, її осно­вні етапи та наслідки.

25. Http://ukrainica. org. ua/ukr/korinnya_inshikh_mist/mikolaiv/405 сайт «Історія Миколаєва»

26. Http://referatu. net. ua/newreferats/17/181901 Киричук Т. М. Мо­лодіжний рух в Україні у 1980-х роках і його вплив на суспільно - політичні процеси в радянському суспільстві.

Анотацїі

Бабийчук Г. В. Хронологические этапы развития историческо­го краеведения Николаевщины в период перестройки (1985—1991): историография проблемы.

В статье раскрыто содержание исторического краеведения Ни­колаевского региона в контексте историографии проблемы, а также хронологические этапы процессов политических трансформаций в эпоху перестройки и их влияние на распад страны.

Babyuchuk G. V. Chronological stages of the historical regional studies of Mykolayiv in the period of perestroika (1985—1991): histo­riography of the problem.

The article deals with the historical content of the local history of Mykolayiv regional historiography in the context of the problem, as well as chronological stages of the processes of political transforma­tion during the Perestroyka and its impact on national disintegration.


Похожие статьи