Головна Історія Інтелігенція і влада ІНТЕЛІҐЕНЦІЯ НА ЗАХИСТІ ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТНИКІВ (ПРО ОДИН ІНЦИДЕНТ НА ОДЕЩИНІ)
joomla
ІНТЕЛІҐЕНЦІЯ НА ЗАХИСТІ ІСТОРИЧНИХ ПАМ’ЯТНИКІВ (ПРО ОДИН ІНЦИДЕНТ НА ОДЕЩИНІ)
Історія - Інтелігенція і влада

О. А. Шановська

Відродження традиційної української культури було одним із гасел боротьби за національну незалежність України, а по­чинаючи з 1991 року стало пріоритетним напрямком держав­ної культурної політики. Відродження та розвиток культури і мистецтва неможливі без збереження національної культурної спадщини, вивчення історико-культурних надбань народу, пе­реоцінки соціальних норм тоталітарного минулого, пошуків і створення нових, морально виправданих норм суспільного жит­тя. У цьому контексті становить чималий науковий, пізнаваль­ний та практичний інтерес дослідження пам’яткоохоронної ді­яльності відповідних установ і окремих краєзнавців-аматорів, які зробили значний внесок у сфері дослідження, збереження та примноження нашої культурної скарбниці.

У творенні культури, правових і морально-етичних норм будь-якого народу провідну роль відіграє інтеліґенція. Вона є і визначальним духовним чинником у формуванні та розвої гро­мадської свідомості, гуманізації суспільства. Інтеліґенцію від­різняє підвищена громадянська освіченість, і саме інтеліґенція покликана своїм народним походженням і національно-патріо­тичною налаштованістю згуртувати людей навколо збереження традиційних цінностей українського суспільства, перенесення на його ґрунт підвалин соціальної й культурної стабільності. Невипадково, що саме представники української інтеліґенції зробили вагомий внесок у дослідження місцевої історико-куль - турної спадщини та її збереження. Підтвердженням тому є чи­сельна кількість нарисів і наукових робіт, які містять цікавий фактичний матеріал і відомості про пам’яткоохоронну діяль­ність інтеліґенції [1].

У даній розвідці пропонується звернути увагу на пам’ятко - охоронну діяльність одеської інтеліґенції в період важливих політичних змін 1985-1991 рр., які надали імпульсу культу­рно-національному відродженню. Цікаві відомості про участь представників одеської інтелігенції у пам’яткоохоронній справі містять документи Державного архіву Одеської області. Мате­ріали, які висвітлюють пам’яткоохоронну діяльність одеської інтелігенції доби перебудови, ще не були представлені на огляд широкої громадськості і тому викликають чималий інтерес. До цього часу увага краєзнавців Одещини концентрувалася перева­жно навколо діяльності наукових інституцій півдня України в XIX ст., що мали відношення до пам’яткоохоронної справи [2].

Предметом даної статті є окремий напрямок пам’яткоохо­ронної діяльності одеської інтелігенції. Йдеться про ініціативи одеських краєзнавців щодо виправлення актів вандалізму, ско­єних за радянські часи, збереження пам’ятного місця і вшану­вання пам’яті видатних історичних постатей. Тож розглянемо докладніше події майже 20-річної давнини, спираючись на ар­хівні матеріали.

Відповідно документам партійного архіву Одеської області, в лютому 1989 р. під впливом громадськості, активістів Радян­ського фонду культури Правління Одеської обласної організації українського товариства охорони пам’яток історії та культури в особі заступника голови Правління В. Мельника звернулося до секретаря Одеського обласного комітету Компартії України тов. Боделана Р. Б. з проханням посприяти у вирішенні про­блеми, яка виникла у зв’язку з наміром керівництва одеського міськвиконкому віддати територію міського парку Ілліча зоо­логічному саду (рішення № 158 від 19 березня 1987 р.) [3]. В листі поважному компартійному чиновнику нагадувалося (а може й повідомлялося), що на території парку колись було розташоване, але знищене в 30-х роках XX ст. Перше хрис­тиянське кладовище. Також зазначалося, що для вшанування пам’яті видатних державних і військових діячів Росії, видних представників одеської науки та культури, похованих на Пер­шому християнському кладовищі, висловлювалися конкретні пропозиції, їх було направлено в Одеський міськвиконком і Управління культури облвиконкому.

В архіві зберігся витяг з протоколу засідання науково-методи­чної ради Правління Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, підписаний його головою, доктором історичних наук М. Ю. Раковським [4]. Там визначені постанови, які ухвалила науково-методична рада, заслухавши й обговоривши повідомлення Слюсаря Ю. А., консультанта Правління обласної організації Товариства про пропозиції науково-методичної секції пам’ятників історії зі збе­реження пам’ятного місця, де в 1790-х-1935-х рр. знаходилося Перше християнське кладовище м. Одеси /нині парк Ілліча/ і вшанування пам’яті видатних державних і військових діячів, видних представників вітчизняної науки та культури, похова­них там. Зокрема, йдеться про наступне:

1. Підтримати пропозиції науково-методичної секції пам’ят­ників історії про збереження пам’ятного місця, де було роз­ташовано Перше християнське кладовище та вшанування пам’яті видатних діячів, похованих на ньому /протокол № 4 від 26/ХІІ. 88 р. /

2. Просити Одеський міськвиконком:

- переглянути рішення № 158 від 19/ІІІ. 87 р. щодо переда­чі Одеському зоопарку основної території парку Ілліча;

- планувати реконструкцію вул. Естонської та Мечникова з урахуванням необхідності збереження території колишнього кладовища /парк Ілліча/ та цінних архітектурних об’єктів — будинків дитячого притулку /1888 р., арх. Ю. Дмитренко, вул. Естонська, тубдиспансер/ і Будинку інвалідів /1881-1887 рр., арх. Бернардацці, Г. Донський, Д. Дмитренко, вул. Мечнико­ва, 53, Іллічівський районний відділ внутрішніх справ/ від­повідно ст. 31 Закону УРСР “Про охорону та використання пам’ятників історії та культури”;

- перетворити парк Ілліча в меморіальний парк, вилучивши звідти атракціони та торгівельні точки.

3. Пропонувати Управлінню культури облвиконкому:

- взяти пам’ятне місце, де знаходилося кладовище, на дер­жавний облік із визначенням охоронної зони;

- спланувати спорудження меморіалу на честь видатних дія­чів, похованих на колишньому кладовищі, спільно з Одеською організацією Спілки художників СРСР, міськвиконкомом і То­вариством організувати і провести конкурс на кращий проект;

- у майбутньому передбачити спорудження на території па­рку пам’ятників жертвам репресій 30-40-х рр. і радянським воїнам, загиблим в Афганістані.

4. Матеріали, розглянуті на науково-методичній раді, через Правління направити в Управління культури облвиконкому, Одеський міськвиконком, а також обком КПУ.

Науково-методичною секцією пам’ятників історії Правління Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури було підготовлено коротку іс­торичну довідку про Перше християнське кладовище м. Одеси [5]. Відомості, які наводяться там, вичерпно змістовні та ве­льми цікаві не тільки для науковців-краєзнавців, а й для всіх одеситів, тому вважаємо за потрібне подати їх без змін і влас­них коментарів (див. додаток).

Зауважимо, що процедура навколо офіційного визнання не­обхідності збереження території колишнього кладовища відо­мих мешканців Одеси мала затяжний характер і потребувала суспільних зусиль громадськості Одеси та відповідних органі­зацій, пов’язаних із пам’яткоохоронною діяльністю.

Лист, в якому висловлювалася необхідність збереження да­ного пам’ятного місця, був направлений голові виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів тов. Симо­ненко В. К. від голови Правління Радянського фонду культури академіка Д. С. Лихачова ще в квітні 1988 року [6]. У листі коректно і, разом із тим, відкрито заявлялося про акт вандалі­зму, скоєний півстоліття тому, та наголошувалося на необхід­ності визнати помилки і не збільшувати їх новими непродума­ними діями. Пропонувалося на місті колишнього кладовища створити філософський парк аналогічно пейзажним паркам

XIX століття. Як приклад наводився Павловський парк під Ле­нінградом, де одна зі стежок, найбільш мальовнича та довга, носила назву філософської, вона призначалася для тривалих прогулянок і розмірковувань. Пропонувалося також розмісти­ти обеліск, на якому були би перелічені імена видатних діячів, похованих на цьому місті.

I тільки в червні 1989 року виконкомом Одеської міської ради народних депутатів було прийняте рішення про спору­дження меморіального комплексу, що складатиметься з музею, розміщеного в колишньому Будинку інвалідів, та меморіаль­ного парку з установленим обеліском і упорядженими філософ­ськими алеями.

Отже, тяганина навколо збереження території колишнього Першого християнського кладовища тривала більше року, втім завершилася перемогою здорового глузду та високої культури, які виявили представники культурної і наукової інтеліґенції. Втім, не слід ідеалізувати інтеліґенцію, тому що, по-перше, не всі представники даної верстви були справжніми патріота­ми міста. Так, директор тогочасного зоопарку Тілле, кандидат біологічних наук, ратував за якнайшвидше втілення рішення міськвиконкому про передачу території колишнього кладови­ща зоологічному саду [7]. По-друге, провідні інтеліґенти Одеси діяли не оперативно. У статті про проблеми краєзнавства вже згадуваного доктора історичних наук, професора, голови секції “Одесика” Будинку вчених М. Ю. Раковського, датованій 4 ли­стопада 1987 р., питання про збереження території колишньо­го кладовища не піднімалося [8]. Пройшло більше року після прийняття одеським міськвиконкомом одіозного рішення про передачу території парку зоологічному саду, перш ніж пам’ят - коохоронні організації відреагували на нього.

Джерела та література

І. Заремба С. 3. Українське пам’яткознавство. Історія, теорія, сучас­ність. — K., 1995. — 448 с.; Сокирська В. В. Краєзнавча і пам’ят- коохоронна діяльність Григорія Юхимовича Храбана // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету іме­ні Михайла Коцюбинського. Вип. ХІ. Серія: Історія: Збірник на­укових праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. — Вінниця, 2006. — С. 374-378.

2. Сальцева О. А. Пам’яткознавча діяльність Одеського товариства історії та старожитностей // Праці центру пам’яткознавства. — K., 1993. — Вип. 2. — С. 60-69; Синявська О. О. Історик О. І. Марке­вич: життя та творчість. — Дис. канд. іст. наук. — Одеса, 2001. — 187 с.; Хмарський В. М. Археографічна діяльність наукових уста­нов на Півдні України у ХІХ — на початку ХХ ст. — Дис. докт. іст. наук. — Одеса, 2004. — 550 с.; Стрижова І. А. Внесок про­фесорів Новоросійського університету у пам’яткоохоронну справу ІІ половини ХІХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип. ХІ. Серія: Історія: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука — Вінниця, 2006. — С. 104-108.

3. Державний архів Одеської області. — Ф. П-11. — Оп. 151. — Спр. 55. — Арк. 51.

4. Там само. — Арк. 53.

5. Там само. — Арк. 54-56.

6. Там само. — Арк. 52.

7. Соколовская Л. Начнем сначала // Вечерняя Одесса. — 1987. — 5 августа. — С. 3.

8. Раковский М. Внимание историческому краеведению // Вечерняя Одесса. — 1987. — 4 ноября. — С. 2.

Додаток




І


ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Фонд №___ (/і ^__________

Опис №_________________

Справа № ______________

Аркуш № _______________






Шановская Е. А. Интеллигенция на защите исторических па­мятников (про один инцидент на Одещине).

В статье освещается деятельность одесской интеллигенции в период перестройки по сохранению памятного места, где в 1790­1935-х гг. находилось Первое христианское кладбище и увекове­чению памяти выдающихся государственных и военных деятелей, видных представителей отечественной науки и культуры, похоро­ненных там.

Shanovskaya E. A. Intelligentsia for defendance of historical monuments (about one incident in Odessa region)

In this article the author tells us about the activity of intelligent­sia of Odessa during the perod of perestroika for the maintenance of the spot here during the 1790-1935 years placed the first Christian cemetery and perpetuating the memory of outstandig military - anb statesmen, great representatives of our science and culture, who were buried there.