Головна Історія Інтелігенція і влада ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЕДУАРДОВИЧА КРУСМАНА НА ОДЕСЬКИХ ВИЩІХ ЖІНОЧИХ КУРСАХ (1908-1917 pp.)
joomla
ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЕДУАРДОВИЧА КРУСМАНА НА ОДЕСЬКИХ ВИЩІХ ЖІНОЧИХ КУРСАХ (1908-1917 pp.)
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Мельник

Ключові слова: вища жіноча освіта, біоісторіографія, всесвіт­ня історія, допоміжні історичні науки.

Ключевые слова: высшее женское образование, биоисториогра­фия, всемирная история, вспомогательные исторические науки.

Key words: higher female education, biohistoriography, world his­tory, auxiliary historical sciences.

Розвиток біоісторіографії в сучасній історичній науці перед­бачає розкриття всіх аспектів діяльності наукової еліти міста Одеси. Як правило, дослідники вивчають особистість істори­ка у взаємозв’язку з його науковими інтересами, громадсько- політичною позицією та його особисте життя.

Актуальність теми визначається необхідністю ґрунтовного аналізу внеску наукової громадськості міста у розвиток систе­ми вищої жіночої освіти та вивченням процесу інтенсифікації навчання історико-філологічних спеціальностей ОВЖК.

Метою роботи є дослідження внеску В. Е. Крусмана в роз­виток системи вищої жіночої освіти в Одесі, розвитку системи викладання на історико-філологічному факультеті ОВЖК та розвиток його наукової діяльності під час складної реформи модернізації викладання на курсах.

Дослідження біографії В. Е. Крусмана займались такі істо­рики: Т. Н. Попова [1], І. В. Немченко [2], Н. А. Шевчук [3]. Однак в їх роботах значно менше приділяється уваги науково - педагогічному та суспільному доробку В. Е. Крусмана під час його діяльності на Одеських вищих жіночих курсах (1 QOS - 1917 рр.). Тому завданням цього дослідження є розкриття основних напрямків роботи В. Е. Крусмана на ОВЖК.

Традиційно В. Є. Крусмана пов’язують з професором Є. М. Щепкіним, хоча він і не був його учнем. Саме за його сприяння молодий магістр був запрошений на кафедру всесвіт­ньої історії ОВЖК, коли відчувалась нестача викладачів для проведення практичних занять. На засіданні Ради історико - філологічного факультету від 21 вересня 190S р. за пропози­цією проф. Є. М. Щепкіна обговорювалась кандидатура приват - доцента В. Е. Крусмана [4, арк. 56-60].

Найбільше розробкою та проведенням нових курсів опіку­вався Володимир Едуардович Крусман, за фахом історик. Він народився в Симбірську 16 січня 1879 р. в німецькій роди­ні. У 1897 р. вступив на історико-філологічний факультет Пе­тербурзького університету. В 1902 р. залишився при кафедрі всесвітньої історії для підготовки до професорського звання. Його науковим керівником був проф. Г. В. Форстен. Головним напрямом дослідження В. Е. Крусмана були проблеми євро­пейського відродження та гуманізму. У 1903-1907 рр. він пра­цював у середніх навчальних закладах Петербурга, викладав на Бестужевських ВЖК, у Вищому комерційному училищі [5, с. 151-152]. 1908 р. склав магістерський іспит, отримав звання приват-доцента. Брав участь у наукових експедиціях І. М. Гревса до Італії. З 29 вересня 1908 р. він — приват-доцент кафедри всесвітньої історії Новоросійського університету [6, с. 37-42].

Про високий рівень конкурсного відбору викладачів на курси говорить те, що не всіх одразу брали на роботу, отже згідно з протоколом Ради ОВЖК від 21 вересня 1908 р. об­рання приват-доцента В. Е. Крусмана на посаду викладача із всесвітньої історії перенесено до приїзду на курси спеціаліс­та із всесвітньої історії, який мав визначити його [7, арк. 59­60]. І тільки 31 грудня 1908 р. його затверджено викладачем ОВЖК. Він розробив та читав курси: «Систематичне джере­лознавство з нової історії» (1911 р.), «Головні узагальнення нової історії» (1912 р.); «Загальний нарис допоміжних наук історії. Курс методологічний» (1913 р.); «Історія встановлення європейського панування в Індії»; «Реформації ХІІІ століття в Романських країнах», «Виникнення і перший період діяль­ності єзуїтського ордена» (1914 р.); «Найголовніші напрями історико-філософської думки в новий час» (1915 р.); «Загальна теорія історії: Курс методологічний» (1916 р.); «На зорі ан­глійського гуманізму» (1915 р.). У 1916 р. В. Е. Крусман за­хистив магістерську роботу в Петербурзькому університеті, з вересня — екстраординарний професор [8, с. 152].

Діяльність Володимира Едуардовича безпосередньо пов’язана з навчально-методичною реформою на курсах. Згідно з прото­колом засідання Ради історико-філологічного факультету від 24 січня 1909 р. планувалось ввести нові курси: «Огляд соціо­логічних вчень» (проф. Є. М. Щепкін) для старших курсів та «пропедевтичний» курс «Англійська історія в епоху Тюдорів» (приват-доцент В. Е. Крусман) для першого курсу [9, арк. 70].

Високий рівень викладання В. Е. Крусмана засвідчує те, що на його лекції намагались потрапити не тільки слухачки іс­торичного відділення. Так, на засіданні Ради факультету 15 грудня 1909 р. розглядалося подання слухачок німецького від­ділення про можливість відвідувати лекції В. Е. Крусмана [10, арк. 94].

Процес модернізації викладання історичних дисциплін можна дослідити на прикладі навчальних курсів із всесвітньої історії, що читались В. Е. Крусманом і які створювали систе­му «авторських спецкурсів»: історія Пруссії; історія єзуїтських орденів; допоміжні науки історії; епоха Відродження в Італії та Німеччині. Збереглись лекційні книжки слухачок факультету та розклади проведення іспитів із цих предметів, що засвідчує про їхній зміст. Отже, у весняному семестрі 1909 р. на другому курсі В. Е. Крусман читав такі частини всесвітньої історії: іс­торія Англії — 4 год., історія реформації — 4 год., історія Від­родження в Італії — 2 год., а також велися практичні заняття з нової історії [11, арк. 6-9].

У 1914/15 н. р. за планами факультету практичні заняття із всесвітньої історії складались з читання, перекладу та обгово­рення пам’яток теоретичної і практичної політичної діяльності в епоху Просвітництва [12, арк. 45].

Згідно з «лекційною книжкою» слухачки Л. М. Якимович, що вступила на курси в 1913 р., В. Е. Крусманом вже з першого курсу читалися такі предмети із всесвітньої історії, як «Історія європейських колоній» (2 год. в осінній семестр 1913/14 н. р. та 2 год. у весняний семестр), «Нова історія» (2 год. в осінньо­му семестрі 1914/15 н. р.), «Історіографія нового часу» (2 год. у весняному семестрі 1914/15 н. р.), «Нова історія» (2 год.), «Історіографія» (2 год.). Також проводились практичні заняття по дві години в осінньому та весняному семестрах 1915/16 н. р. [13, арк. 4-11, 26].

Згідно із протоколами від 20 січня 1914 р. В. Е. Крусман приймав іспити двох дисциплін: «Історія Пруссії» та «Вве - дення до вивчення нової історії», до яких входили такі теми: «Католицизм в бібліографії», «Бібліотеки», «Перекази і чут­ки». Також він приймав іспити з курсу «Додаток до історії середніх віків (Методологія)», що читався Є. М. Щепкіним. Тут слухачки складали такі теми: «Знання памфлетної літе­ратури та ідеографія»; «Закон великих чисел Ж. Ламтрехта». Окрім того, викладалися і такі спеціальні курси: «Історія ан­глійського парламенту»; «Епоха Відродження»; «Введення в нову історію»; «Головні узагальнення нової історії»; «Історія встановлення європейського панування в Індійському океані»; «Допоміжні науки історії». Серед тем, що входили до остан­нього курсу, були такі: «Друк в середні віки», «Нумізматика», «Булли», «Зовнішні, внутрішні ознаки грамот. Формули гра­мот». В. Крусман також викладав курс «Епоха краху середньо­вічних культурних і політичних ідеалів» [14, арк. 11-12, 14, 32-34, 37-38].

До іспиту з курсу «Введення у вивчення нової історії», що проходив 21 січня 1915 р., входили такі питання: «Перекази і чутки»; «Користування бібліотекою»; «Походження Ганзи»; «Поповнення сучасних музеїв» [77, арк.7]. У цей же день при­ймався іспит з курсу «Допоміжні науки історії», в протоколах наявні такі питання: «Геральдика»; «Зовнішні ознаки монет»; «Історія грамот; Форми друку. Цікаву інформацію щодо напов­нення курсу «Історіографія нового часу в романських країнах» дають протоколи іспитів від 20, 28 травня 1915 р., в яких по­дано такі питання: «Неаполітанська історіографія гуманістич­ного напрямку; Флавіо Боссюе; французька історіографія під впливом гуманізму; недоліки історичних творів Вольтера; Бок - каччо як історик; Кардинал де Рейц і його мемуари; недоліки прусської школи; школа бенедиктинців в історіографії; Блез Манлюк; Філіп де Колінь; Школа Макіавеллі у Флоренції; Де Ту; Петрарка як історик; Брантом; Лоренцо Валла; Симонар - ді; історіографія XVIII сторіччя; Флавіо Біондо; Енеа Сильвіо; Барталомео Платін; Марк Антоній Сабелліно; Леонардо Бруно; Павло Емілій Веронський; де Рео; французька мемуарна літера­тура Коліна; Вікасіано та Бістиччі; гуманістична історіографія; історики французького Ренесансу; Екса Сильвія; Блез Монлюк; незалежні історики епохи Відродження; історіографія епо­хи Просвітництва; французька історична мемуаристика після

Колліна; неаполітанська і міланська історіографія Ренесанса; Гвичиардіні; недоліки історіографії епохи Просвітництва; неза­лежні історики; Нарді; дрібні історики гуманістичної школи, Вольтер, Макіавеллі; Сен-Сімон; представники школи Бруна; Мартін де Белох [15, арк.8; 51-56].

У протоколі іспиту із частини курсу всесвітньої історії «Епоха Відродження в Італії» 20 травня 1915 р. записані такі теми: «Данте; спроби Відродження в Італії; Ренесанс; роль Петрарки в епоху Відродження; Макіавеллі; латинські твори Петрарки; характер середньовічної освіти; погляди середньо­вічних людей на ідеологію, етику; Дантовська монархія, Пе­трарка і Італія; Боккаччо в Неаполі; італійські твори Боккач - чо; історичні твори Петрарки; політичні погляди Боккаччо; спроби зближувати середньовічну цивілізацію з античною в середні століття; роль Данте в епоху Просвітництва; Петрарка і його ставлення до античної історії; ставлення Боккаччо до Данте» [16, арк. 52, 75].

Невиразність проблемних питань у тодішній історичній нау­ці чітко простежується під час складання слухачками іспиту 20 та 28 травня 1915 р. з дисципліни «Головні узагальнення нової історії». Вони складали такі теми: «Селянство у Франції; Іспанія наприкінці середньовіччя; роль церкви в кінці серед­ньовіччя; лицарські повстання; католицька церква і європей­ське суспільство; Цвінглі і його реформа; Англія XV століття; Селянська війна; становище Італії наприкінці середніх століть; реформація в Швейцарії; середньовічний католицизм; німець­кий гуманізм; літературна опозиція проти Римської курії; сек­тантські рухи в епоху Реформації; роль королівської влади у Франції». Питання з курсу історії Пруссії, як свідчить про­токол від 20 травня 1915 р., відображають проблемні питання курсу: «Бранденбурзька марка і її рання історія; гросмейстер - ство Тевтонського ордену; завоювання Пруссії Тевтонським ор­деном; хрестові походи на Литву» [17, арк. 54].

Увагу привертає також зміст питань курсу «Історія єзуїт­ських орденів», який складали 28 травня 1915 р. Можна гово­рити про ґрунтовність знань слухачок, що відповідали на запи­тання, базуючись на системному підході до таких проблем, як «Інституції ордену єзуїтів; педагогіка єзуїтів; початок діяль­ності єзуїтського ордена; учні Лойоли; місіонерська діяльність єзуїтів; політичні мотиви єзуїтів; пресвітерська держава» [18, арк. 61]. Таким чином, кожна стадія історії ордену розглядала­ся як в цілому, так і в проблемному відношенні.

Характерно, що деякі курси містили елементи інших дисци­плін. Так, до «Загального нарису допоміжних наук» входили елементи джерелознавства, архівознавства та музеєзнавства, про що свідчать такі теми: «Винахід книгодрукування; вжи­вання фотографії в гуманітарних науках; введення міжнарод­ної пошти; пошта в Іспанії; відтворення побаченого; легенди і святині; організація музеїв; система поповнення музеїв» [19, арк. 62-65].

Розглядаючи протоколи складання іспитів із предмета «Ме­тодологія історії» від 15, 16 березня 1916 р., можна простежи­ти, як основні проблемні питання курсу сприймали тодішні історики-дослідники. До курсу входили такі теми: «Встанов­лення зв’язків між історичними фактами; зовнішня і внутріш­ня критика; різні види і роди історичних джерел; порівняльно - історичний метод; приватні і всесвітні історії; конфесійний суб’єктивізм в історії; прагматичні і культурні факти; метод біографічного елемента в історії; історичне в гуманітарній і соціальній науках; метод і матеріал історичної науки» [20, арк. 36].

Відомо, що, працюючи над підготовкою до лекцій та прак­тичних занять, Володимир Едуардович не залишав організацій­ної роботи, беручи участь у роботі Ради історико-філологічного факультету та займаючись адміністративними справами ОВЖК. Уже на засіданні Ради 16 травня 1916 р. він як секре­тар історико-філологічного факультету брав участь в обговорен­ні і затвердженні Статуту ОВЖК у складі комісії, куди входили директор О. Я. Шпаков, помічник директора І. Ю. Тимченко, декан історико-філологічного факультету Є. М. Щепкін, секре­тар Ради курсів В. Ф. Лазурський. На цьому ж засіданні, від­повідно до подання історико-філологічного факультету від 28 березня, його переобрали секретарем Ради факультету на новий термін [21, арк. 109].

Після лютого 1917 р. В. Е. Крусман взяв участь у роботі На­родного університету, був співавтором газети «Влада народу». так завершилась його діяльність на ОВЖК. За наказом Тим­часового уряду з 01.07.1917 р. був затверджений ординарним професором кафедри загальної історії Пермського університе­ту, а в липні 1922 р. помер у Москві [22, с. 190].

Науковий та педагогічний доробок В. Е. Крусмана під час роботи на ОВЖК свідчить про високий рівень його як історика, що впроваджував нові методи в навчальний процес, займав­ся активною науковою та суспільною діяльність. Його зусилля щодо введення теоретичних та допоміжних історичних дисцип­лін в навчальний процес на історико-філологічному факультеті ОВЖК (1907-1917 рр.) значно посилили якість навчання слу­хачок курсів.

Джерела та література

1. Попова Т. Н. Из истории историографии: В. Э. Крусман (К 120-ле­тию со дня рождения) // ЗІФ. — Вип. 9. — Одеса, 1999. — С. 171— 179; Попова Т. Н. В. Э. Крусман: новое прочтение // Древнее При­черноморье. Выпуск УШ. — Одеса, 2008. — С. 294—299.

2. Немченко И. В. Научные изыскания В. Э. Крусмана в Одессе// Древнее Причерноморье. ІУ чтения памяти профессора Петра Оси­повича Карышковского. — Одесса, 1998. — С. 101—105.

3. Шевчук Н. А. В. Э. Крусман и его научно-педагогическая деятель­ность // Вопросы германской истории: Сб. научн. тр. — Днепропе­тровск, 2001. — С. 91—99.

4. Державаний архів Одеської області (ДАОО). — Ф. 334. — Оп. 3 (ІІІ ч.). — Спр.7529. Книга протоколів засідань історико- філологічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

5. Попова Т. М. Крусман Володимир Едуардович / Попова Т. М., Немченко І. В. // Професори Одеського (Новоросійського) університету. Біографічний довідник. Т. 3. — Одеса : Астропринт, 2001. — С. 151—153.

6. Попова Т. Н. О преподавании историографии всеобщей истории в Новороссийском университете в начале XX века / Попова Т. Н. // Актуальные проблемы исследования и преподавания новой истории стран западной Европы и Америки. — Одесса, 1992. — С. 37—42.

7. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3(ІІІ ч.). — Спр.7529. Книга протоколів засідань історико-філологічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

8. Попова Т. Н. О преподавании историографии всеобщей истории в Новороссийском университете в начале XX века / Попова Т. Н. // Актуальные проблемы исследования и преподавания новой истории стран Западной Европы и Америки. — Одесса, 1992. — С. 37—42.

9. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3(ІІІ ч.). — Спр.7529. Книга протоколів засідань історико-філологічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

10. Там само.

11. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 5. — Спр. 16. Проект нового огляду ви­кладання на історико-філологічному факультеті. Програма з мето­дики викладання латинської мови (1915 р.).

12. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 3 (І ч.). — Спр. 7540-7549. Протоко­ли іспитів слухачок історико-філологічного факультету (1915­1920 рр.).

13. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 4. — Спр. 1-90. Лекційні книжки слуха­чок ОВЖК (1910-1914 рр.).

14. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 3 (І ч.). — Спр.7538. Протоколи іспи­тів слухачок історико-філологічного факультету (10 січня 1914 — 15 грудня 1914 рр.).

15. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 3 (І ч.). — Спр. 7540-7549. Протоко­ли іспитів слухачок історико-філологічного факультету (1915­1920 рр.).

16. Там само.

17. Там само.

18. Там само.

19. Там само.

20. Там само.

21. ДАОО. — Ф. 334. — Оп. 3 (ІІІ ч.). — Спр.7529. Книга протоколів засідань історико-філологічного факультету (4 листопада 1906 — 12 травня 1914 рр.).

22. Попова Т. М. Крусман Володимир Едуардович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том І. (1810-1960). — Одеса: Печатний дім, 2008. — C. 188-190

Анотації

Мельник О. В. Деятельность Владимира Эдуардовича Крусма­на на Одесских высших женских курсах (1908—1917 гг.).

В статье исследуется научная и педагогическая деятельность профессора Владимира Эдуардовича Крусмана во время его работы на историко-филологическом факультете Одесских высших жен­ских курсов 1908-1917 гг.

Melnic O. V. Activities by Krusman V. E. at Odessa higher wom­en’s courses (1908—1917).

The article explores the scientific and pedagogical activity of Pro­fessor Krusman V. E. during his work on the historical-philological Faculty of Odessa higher women’s courses.


Похожие статьи