Головна Історія Інтелігенція і влада УСТРІЙ ТА АДМІНІСТРАТИВНА СТРУКТУРА ХОЛМСЬКО-ВАРШАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
joomla
УСТРІЙ ТА АДМІНІСТРАТИВНА СТРУКТУРА ХОЛМСЬКО-ВАРШАВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ
Історія - Інтелігенція і влада

Ю. В. Федорик

Ключові слова: православ’я, церква, єпархія, благочиння, архі­єрей, консисторія, унія, Царство Польське, Холмщина, Підляшшя.

Ключевые слова: православие, церковь, епархия, благочиние, архиерей, консистория, уния, Царство Польское, Холмщина, Под - ляшье.

Key words: Orthodox religion, church, diocese, deanery, bishop, consistory, archiereus, Union, Kingdom of Poland, Kholm Land, Pod - lachia.

B останній час зростає зацікавлення історією православної церкви, яке обумовлюється її впливом на розвиток культури та релігійної свідомості українців. На відміну від теренів Півден­ної України, де Православна церква вважалося традиційною для більшості колоністів, на Холмщині та Підляшші, розбудо­ва її структури випливала з русифікаційних тенденцій держав­ної влади. Холмсько-Варшавська єпархія з’явилася на місці останнього уніатського єпископства, зліквідованого у 1875 р. Дослідження процесу організації Православної Церкви у Цар­стві Польському допоможе більше зрозуміти процес уніфікації окраїн Російської імперії із її центральною «давньоправослав - ною» частиною.

Проблема функціонування Холмсько-Варшавської єпар­хії у Царстві Польському є мал о дослідженою. Окремі аспек­ти цієї проблематики досліджували деякі польські історики: Гжегож Купріанович, Кшиштоф Лятавець, Антоні Міронович, Анджей Шабачук і т. д. Серед найважливіших монографій, ви­користаних при написанні статті варто виділити праці К. Ля - тавця (Latawiec K. W sluzbie imperium... Struktura spoleczno - zawodowa ludnosci rosyjskiej na terenie gubernii lubelskiej w latach 1864-1915. — Lublin, 2007); А. Міроновича (Mironowicz A., Kosciot prawostawny w Polsce. — Bialystok, 2006), Адама Бо­брика та Ізабели Кохан (Bobryk A., Kochan I. Prawostawie w Siedlcach. — Siedlce, 2007); Г. Купріановича (Kuprianowicz G., Lublin jako osrodek wydawniczy kosciota prawostawnego w XIX — XX wieku // Lublin a ksiqzka / pod red. Antoniego Krawczyka,

Elzbiety Jyzefowicz-Wisinskiej. — Lublin, 2004). Цінним мате­ріалом для написання статті є опрацювання XIX ст., у біль­шості російського походження, які змальовували ситуацію в Холмсько-Варшавській єпархії очима православного духівни­цтва (На пам’ять русскаму народу Подлясья і Холмской Руси о возсоЬдиненіи его съ православіемь въ 1875 годую — Варшава, 1876; Батюшковъ П., Холмская Русь. Историческія судьбы Рус - скаго Забужьяю — СПб., 1887; Ольховскій Г. Правдивое слово

О Холмской Руси въ память двадцатипятилетія возсоЬдиненія съ православной церковію Холмскихъ ушатовъ (1875-1900). — Холмъ, 1902). Істотним допоміжним матеріалом є інформація, заміщена в архівних документах та православній і уніатській періодиці II пол. ХІХ ст., які дозволяють об’єктивно просте­жити процес організації єпархії. При написанні статті автор використовував матеріали польських архівів: Державного Ар­хіву у Любліні (далі APL) та Головного Архіву давніх актів у Варшаві (далі AGAD). Церковну періодику представляють жур­нали: «Холмській греко-уніатській мЬсяцесловъ» та «Холмско - Варшавскій Eпархіальный ВЬстникъ».

Дослідження організації структури православної єпархії у Привіслянському краї в II пол. ХІХ ст. допоможе простежити характерний для Росії процес уніфікації «іновірних» теренів з «давньоправославними», простежити закономірності та відмін­ності у організації Холмсько-Варшавської та інших єпархій у Російській імперії.

В моменті ліквідації Холмської уніатської єпархії державна влада та провладні уніатські священики пояснювали претен­зії Російської Православної Церкви на колишні «руські землі» функціонуванням на цих землях у минулому православного єпископства з центром у Холмі. !дея повернення уніатського населення на «природне віросповідання» пояснювалася по­верненням історичної справедливості за нанесену католиками та поляками кривду. Цей погляд домінував у поглядах право­славних публіцистів протягом всього часу існування Холмсько - Варшавської єпархії [1; 2, с. 211-216; 3, с. 69-71].

Не зверталося натомість уваги на той факт, що протягом часу населення призвичаїлося до латинських елементів у обря­ді, зблизилося з ними. Забувалося також про факт, що право­славні традиції на Холмщині у XVI ст. мали дуже мало спіль­ного з Російською Православною Церквою після реформ Петра І [4, с. 75]. Існуюча у Росії синодально-консисторська система перетворювала Церкву у одну з державних установ, нівелюва­ла її культурну самобутність і організаційну незалежність [5, с. 465]. Нова система, запроваджена в 1834 р. у Царстві Поль­ському, була чужою для традицій місцевого населення.

Холмсько-Варшавська єпархія, утворена у 1875 р., була од­нією з небагатьох у Росії, які посідали власні вікаріати. Керів­ництво над нею здійснювали Холмсько-Варшавські архієпис­копи з резиденцією у Варшаві. Цю посаду займали архієреї: Іоаннікій (Горський), Леонтій (Лебединський), Флавіан (Горо - децький) та Ієронім (Екземплярський) [5, с. 865]. Усі вони по­ходили з «великоросійських» губерній. Під час правління архі­єреї спиралися на Холмсько-Варшавську Духовну Православну Консисторію (ХВДПК), яка була виконавчим та судовим орга­ном Церкви на терені єпархії. У 1875 р. до складу ХВДПК уві­йшло чотири колишніх члена ВДПК та два священика, які ре­презентували «об’єднане» уніатське духівництво (Лука Цибік та Амвросій Сетницький) [6, с. 320-323; 7, арк. 40-41 і 54-54 зв.]. Останні належали до групи «галичан» і входили до складу консисторії до другої половини вісімдесятих років, коли були остаточно витіснені на духовних-вихідців з «давньоправослав- них» єпархій [8, арк. 7-8 зв.]. ХВДПК також посідала канце­лярію, до складу якої входили секретар, чотири начальника відділів (столоначальника), архіваріус, референт, скарбник та секретар архієпископа [9, с. 7].

Як зазначалося, до складу Холмсько-Варшавського архіє - пископства входив люблінський вікаріат, який включав тере­ни колишньої уніатської дієцезії. Його очолював Люблінський єпископ, який згідно з указом Святішого Синоду від 13/25 квіт­ня 1875 р. та синодальної інструкції від 22 лютого/ 5 березня 1876 р. здійснював адміністративне управління «об’єднаними» парафіями під вищим керівництвом архієпископа [6, с. 320­321]. Люблінськими єпископами та вікаріями Холмсько- Варшавської єпархії були: Маркелл (Попель), Модест (Стрель - бицький), Флавіян (Городецький), Гедеон (Покровський), Тихон (Бєлавін), Герман (Іванов) та Євлогій (Георгієвський).

Всупереч почесній назві титулу, центр вікаріату знаходився у Холмі. Там знаходився т. зв. Холмський Архієрейський Дім, який був єпископською резиденцією і окремим адміністратив­ним інститутом, безпосередньо підпорядкованим консисторії. Членами Холмського Архієрейського Дому (далі ХАД), від 9 травня 1876 р. були духівник, два священики і два диякони. Після останніх змін у 1883-1884 рр. до складу ХАД входили духівник, два ієромонахи, два ієродиякони та два послушни­ки [10, с. 232]. Відповідником консисторії на терені вікаріату було Холмське Духовне Правління (далі ХДП). Воно було за­сноване на основі указу Святішого Синоду від 14/26 лютого

1876 р. ХДП підлягав вікарію і, подібно як ХВДПК, підпоряд­ковувався владі архієпископа. Він функціонував аж до момен­ту відокремлення самостійної Холмської єпархії і виникнення 9 серпня 1905 р. нової Холмської Духовної Православної Кон­систорії [11, с. 413]. Правління складалося з трьох членів, об­раних серед єпархіального духівництва. До складу канцелярії ХДП входили референт, його помічник та архівіст, який одно­часно виконував обов’язки казначея, кілька писарів і сторож [11, с. 413]. ХДП разом з Люблінським єпископом підлягало владі архієпископа та Холмсько-Варшавської консисторії.

Адміністративна структура Холмсько-Варшавської єпархії залежала від постійного розвитку парафіяльної мережі Право­славної Церкви у Царстві Польському. Інтенсивне будівництво нових православних храмів, яке почалося ще в другій половині 60 - х рр. ХІХ ст., було явищем, характерним для всього періоду існування Холмсько-Варшавської єпархії. Внаслідок збільшен­ня кількості православних приходів кілька разів змінювалася

І організація благочиній. Найважливіші зміни мали місце у 1879 та 1898 роках, коли відбувалися реформи адміністратив­ного устрою єпархії. У 1875-1879 рр. архієпіскопство склада­лося з 2 благочиній колишньої Варшавської єпархії (І та ІІ варшавського) та 12 благочиній колишньої Холмської єпархії (Августовського, Нільського, Білгорайського, Володавського, Грубешовського, Замостського, Костянтинівського, Краснос - тавського, Радинського, Соколовського, Томашовського, Холм­ського). Структура благочиній Холмсько-Варшавської єпархії у перші роки її існування наслідувала старий поділ двох єпархій, які існували на її місці до травня 1875 р. Поділ Варшавської та Новогеоргієвської єпархії на два благочиння відбувся у травні 1852 р. Від цього року єпархія поділялася на т. зв. округ місь­ких церков, пізніше перейменований на перший округ (вклю­чав церкви у Варшаві, Новогеоргієвській фортеці та Олексан - дрівській колонії), а також другий, до складу якого входили інші храми Царства Польського [12, с. 115]. У Холмській уніатській єпархії поділ на 12 благочиній був затверджений на основі Найвищого указу імператора про організацію греко - уніатського духовенства у Царстві Польському від 18/30 черв­ня 1866 р. [13, с. 2]. Після 1875 р. усі «об’єднані» благочиння колишньої Холмської єпархії були включені до складу вікаріа­ту Холмсько-Варшавської єпархії.

23-25 січня/ 4-6 лютого 1879 р. Августовське благочиння та варшавська Успінська церква були виокремлені зі складу вікаріату та віддані під безпосередній контроль ХВДПК [14, с. 54-55]. Кількома місяцями пізніше згадане благочиння було перейменоване на Сувалкське, до складу якого, крім храмів Августовського благочиння, також увійшли церкви у Годи - шеві та Мазовецьку (раніше уніатська парафія Острів Мазо - вецький) з Ломжинської губернії. Трохи пізніше, 14/26 серпня 1879 р. була проведена найважніша адміністративна реформа у Холмсько-Варшавській єпархії. З цього часу вона поділялася на 19 благочиній (І та II Більське, Білгорайське, І та II Вар­шавське, І та II Володавське, І та II Грубешовське, Замостське, Костянтинівське, Люблінське, Радинське, Сідлецьке, Сувалк­ське, I та II Томашовське, I та II Холмське) [15, с. 301-304]. За межами благочиній опинилися Варшавський та Холмський кафедральні собори, а також церкви: Покровська єдиновір­ська (знаходилася під управлінням архієпископа), цвинтарна у Волі, колишня уніатська Успенська у Варшаві (знаходилися під управлінням ХВДПК) і! оанна Богослова у Холмі (знаходи­лася під управлінням ХДП) [15, с. 301-303].

Сформована у 1879 р. структура протрималася до кінця дев’яностих років, коли відбувся другий та вирішальний етап реорганізації православних благочиній у Царстві Польському. До цього часу у структурі єпархії відбулося кілька менш іс­тотних змін. 20 квітня/ 2 травня 1887 р. з II варшавського округу був виділений новий Новогеоргієвський округ у складі шести «давньоправославних» церков. Він проіснував лише три роки і 24-27 червня/ 6-9 липня 1890 р. був ліквідований та перетворений на Плоцьке благочиння [16, с. 143; 17, с. 269].

Одночасно, протягом короткого терміну, від 5/16 березня 1890 до 27 квітня/ 5 травня 1892 р. Люблінський округ поділявся на два окремі благочиння.

28 серпня — 2 вересня/ 9-14 вересня 1896 р. усі «давньо - православні» благочиння: І та II Варшавські, Плоцький та Су- валкський були реорганізовані у чотири варшавські округи. Колишні греко-католицькі парафії у Варшаві та Ломжинській губернії увійшли до складу І Варшавського округу, а колишні уніатські парафії Сувалкської губернії — до IV [18, с. 438-439; 19, арк. 2 зв.].

Вирішальні зміни у єпархіальній структурі Холмсько - Варшавської єпархії відбулися у другій половині 1898 р. На основі указу Святішого Синоду від 15/27 липня 1898 р. та по­станови ХВДПК від 13/25 жовтня 1898 р. на терені вікаріату було утворено п’ять нових благочиній (другі Білгорайський та Костянтиновський, а також треті Володавський, Грубешовський та Холмський округи) [19, арк. 2 зв.-3; 20, с. 472]. Таким чи­ном, кількість благочиній на терені вікаріату збільшилася з 12 (у 1875 р.) до 22 (у 1905 р.). В такому складі структура благо­чиній зберігалася до часу виокремлення Холмської єпархії у 1905 р.

Зміни у структурі благочиній залежали від збільшення кіль­кості православних парафій. Політика влади, скерована на під­тримку державного віросповідання у Царстві Польському, а насамперед на колишніх уніатських теренах, впливала на зміц­нення парафіяльної мережі в Холмсько-Варшавській єпархії. Як у «давньоправославних», так і недавніх греко-католицьких парафіях продовжувалося активне будівництво нових церков, підтримане щедрими дотаціями з державної казни. Особлива увага була приділена теренам колишньої Холмської єпархії. В 1875 р. на території вікаріату Холмсько-Варшавської єпар­хії існувало 266 православних парафій. Протягом 30 років та кількість постійно змінювалася. Перші два роки після ліквіда­ції унії вона зменшилася на дві парафії. Але з цього моменту можна простежити їх постійне збільшення. У 1879 р. у вікаріа­ті вже існувало 265 парафій, а в 1886, 1891 та 1899 відповідно 267, 270 та 280. Згідно з статистичними даними за 1901 р., на терені двох губерній — Люблінської та Сідлецької — існувало 278 парафіяльних церков, 4 соборних, 86 філіальних (припис - них), 8 функціонувало біля державних та церковних установ, 21 на кладовищах, 36 каплиць, 2 домові церкви та 2 при ХАД [21, арк. 172-173].

У 1875-1905 рр. також збільшувалася кількість церков на те­рені колишньої Варшавсько-Новогеоргієвської єпархії. У 1877 р. на території восьми губерній Царства Польського: Варшавської, Калішської, Келецької, Ломжинської, Пьотрковської, Плоцької, Радомської та Сувалкської знаходилося 36 «давньоправослав - них» церков [22, с. 1-3; 23, с. 4-9]. Разом з храмами на терені Люблінської та Сідлецької губерній кількість православних цер­ков у колишній Варшавсько-Новогеоргієвській єпархії дорівню­вала 41. Крім цього, у складі Православної Церкви знаходився Свято-Онуфрієвський Яблочинський чоловічий монастир [24, с. 70-74]. Протягом наступних двадцяти п’яти років кількість церков поза теренами вікаріату виросла до 118 у 1901 р. [21, арк. 172-173]. Розвиток парафіяльної мережі відбувався внаслі­док активного церковного будівництва, яке заохочувала та під­тримувала держава. Крім цього, частину єпархіальних церков становили відібрані та реорганізовані латинські костели. При­кладами таких храмів були церкви у Кодні (пол. К^еп), Прату - ліні або Янові Підляському (пол. Jan6w РоШавкі).

Православні святині, збудовані за цей період, були оформле­ні в характерних для цілої імперії «російсько-візантійському» та «російському» стилях, що втілювали ідею єдності Холмської Русі з Росією. Місцеві церкви, уподібнені за архітектурним сти­лем до «великоросійських» храмів, повинні були стати живим свідченням повернення колишніх уніатських теренів до єдиної «Святої Русі».

Від 1883 р., згідно зі ст. 48 і 58 Статуту Духовних Консис - торій, будівництво та ремонт церков і православних каплиць повинні були відбуватися згідно з планами, ухваленими у гу­бернських правліннях, що ще раз свідчило про тісний союз Російської Православної Церкви та держави на терені Царства Польського [25, с. 215].

Від початку функціонування Холмсько-Варшавського архі - єпископства був закладений глибокий внутрішній поділ між приходами колишньої Варшавсько-Новогеоргієвської єпархії, де паства складалася з православних колоністів, та парафіями, які відносилися до колишньої уніатської Холмської єпархії, де більшість складали місцеві русини. Давні уніатські землі, які після 1875 р. утворили окремий вікаріат, стали найважливішою частиною нової єпархії, яка зосереджувала найбільший відсо­ток православних приходів та прихожан у Царстві Польсько­му. Внаслідок збільшення кількості парафій у 1875-1905 рр. істотно змінювалася структура благочинній. Якщо станом на

1877 р. існувало 12 благочинній колишньої уніатської єпархії,

2 Варшавських та округ «давньоправославних» церков у Лю­блінській та Сідлецькій губерніях, то після 1898 р. на терені Холмсько-Варшавської єпархії функціонувало 22 благочинія на колишніх уніатських землях та 4 Варшавських. Усе це давало змогу православним офіційним колам заявляти про відроджен­ня православ’я на «споконвічних» руських землях Холмської Русі. Такі заяви лише частково відповідали дійсності, бо ор­ганізація Холмсько-Варшавської єпархії ігнорувала специфіку православних традицій місцевого населення. Тим не менше, з її існуванням пов’язаний важливий етап історії Холмщини та Підляшшя, наслідком якого було тісніше залучення регіону до загальноімперських процесів.

Джерела та література

1. На память русскаму народу Подлясья і Холмской Руси о возсоідиненіи его съ православ1емъ въ 1875 году. — Варшава, 1876.

2. Батюшковъ П. Холмская Русь. Историческія судьбы Русскаго За - бужья. — СПб., 1887.

3. Ольховскій Г. Правдивое слово о Холмской Руси въ память двадца - типятилетія возсоідиненія съ православной церковію Холмскихъ ушатовъ (1875-1900). — Холмъ, 1902.

4. Gil A. Historia w sluzbie idei narodowej. Wydarzenia 1874 roku na Podlasiu w ocenie polskiej, ukraiñskiej i rosyjskiej (recenzja na pracq

S. Marozowej) // Rocznik Instytutu Europy Srodkowo-Wschodniej. — 2004. — Rok. 2.

5. Mironowicz A. Kosciól prawoslawny w Polsce. — Bialystok, 2006.

6. Сборникъ законовъ. Узаконенія и распоряженія правительства, относящіяся до губерній Царства Польскаго, состоявшіяся по пре - кращеніи въ 1871 году офиціяльнаго изданія Дневника Законовъ Царства Польскаго / Составилъ Ф. Езіоранскій. 1875. — T. 5, ч. 1.

7. Archiwum Pañstwowe w Lublinie. Chelmski Konsystorz Greckokato - licki. — Sygn. 1013.

8. Лист о. Луки Цибіка до Осипа Маркова, м. Радом 10 вересня 1894 року. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Сте - фаника НАН України. Марков О. МАРК 440/p. 15.

9. Холмско-Варшавскш Епарх1альный В^стникъ (ХВЕВ). — 1877. — № 5.

10. K. Latawiec. W sluzbie imperium... Struktura spoleczno-zawodowa ludnosci rosyjskiej na terenie guberni lubelskiej w latach 1864­1915. — Lublin, 2007.

11. ХВЕВ за 1905. № 35

12. ХВЕВ за 1879. № 7.

13. Холмськш греко-ушатськш м'Ьсяцесловъ» («ХГУМ») на 1867 годъ.

14. ХВЕВ. 1879. — № 4

15. ХВЕВ. 1879. — № 18.

16. ХВЕВ. 1887. — № 9.

17. ХВЕВ. 1890. — № 16.

18. ХВЕВ. 1896. — № 24.

19. Archiwum Glowne Akt Dawnych, Centralne Wladze Wyznaniowe w Krylestwie Polskim (AGAD CWWKP). Sygn. 54.

20. ХВЕВ. 1898. — № 23.

21. AGAD CWWKP. sygn.70.

22. ХВЕВ. 1877. — № 6

23. ХВЕВ. 1877. — № 7

24. ХГУМ. 1875.

25. ХВЕВ. 1885. — № 15.

АнотацИ

Федорик Ю. В. Устройство и административная структура Холмско-Варшавской епархии.

В статье рассматривается внутреннее устройство и администра­тивная структура православной епархии в Царстве Польском во II пол. Х1Х в. В своей статье, автор раскрывает особенности внедре­ния синодально-консисторского устройства на Холмщине и Подля - шье, анализирует деятельность местных православных архиереев и церковных епархиальных институтов. Автор прослеживает измене­ния в благочинной и приходской структуре Холмско-Варшавской епархии.

Fedoryk Yu. V. The organization and administrative structure of the Kholm-Warsaw diocese.

The paper presents internal organization and administrative struc­ture of the Orthodox Diocese in Kingdom of Poland in II half of XIX century. In the article, author exposes the features of input of the synod-consistory organization on Kholm Land and Podlachia, analyses activity of the local Orthodox bishops and church institutes of dio­cese. An author traces changes in the deanery and parish structure of the Kholm-Warsaw Diocese.