Головна Історія Інтелігенція і влада КОЛЕКЦІЯ РУКОПИСНИХ КНИГ БІБЛІОТЕКИ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ТА ЇХ НАУКОВИЙ ОПИС
joomla
КОЛЕКЦІЯ РУКОПИСНИХ КНИГ БІБЛІОТЕКИ ОДЕСЬКОГО ТОВАРИСТВА ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ТА ЇХ НАУКОВИЙ ОПИС
Історія - Інтелігенція і влада

C. M. Міщук

В другій половині XIX ст. в Україні відбувається активіза­ція збирання та вивчення старовини, в науковий обіг вводяться пам’ятки слов’янської книжкової культури, рукописні книги та стародруки.

У цьому процесі брала участь велика кількість дослідників з різних регіонів України, як університетських літературознав­ців та історіографів, так і церковних істориків та філологів, які вивчали літературний та історико-культурний процес через дослідження історичних джерел. Вони займалися збирацькою діяльністю, формували бібліотечні та музейні колекції, прово­дили археографічні та етнографічні експедиції, описуючи ру­кописні книги та стародруки різних книгосховищ. Дбаннями окремих подвижників в Україні формувалися наукові центри дослідження книжкової спадщини та історико-культурних пам’яток [1].

Одеське товариство історії та старожитностей (далі — OTIC) є одним з найбільш відомих наукових осередків Півдня Украї­ни XIX-10-х років XX ст. Товариство було засновано в 1839 р. такими видатними дослідниками як М. М. Кір’яков, М. Н. Мур - закевич, Д. М. Княжич, О. C. Стурдза, А. Я. Фарб — з метою вивчення регіональної історії Півдня України, Новоросійського краю та Бессарабії. Товариство прославилося своєю культурно - просвітницькою та науково-дослідною діяльністю, проводило велику роботу у галузі збирання старовини, пам’яток культури та писемності і залишило після себе значну архівну та рукопис­ну спадщину [2].

На початку 20-х років XX ст. внаслідок ліквідації установ та організацій царської Росії, воно припинило своє існування і на базі його фондів було створено Одеський крайовий істори - ко-археологічний музей, який з 1924 р. офіційно стає держав­ним [3].

Різні аспекти та періоди діяльності ОТІС висвітлювали у своїх працях І. Д. Лисоченко, О. И. Губар, В. М. Хмарський, Г. А. Міщук, Н. М. Шалашна, В. С. Рибалкін, Є. С. Клименко, К. Є. Чернухін та інші дослідники. Однак вони безпосередньо не ставили предметом дослідження колекції рукописного фонду бібліотеки ОТІС у другій половині ХІХ — на початку XX ст.

Спираючись на джерела і матеріали, автор поставив за мету розглянути історію колекційного рукописного фонду бібліотеки Одеського товариства історії та старожитностей, основні етапи розвитку бібліотеки, зміст і склад колекції рукописних книг та історичних документів у другій половині ХІХ — на початку XX ст.

Впродовж усього періоду існування Товариство спрямовува­ло свої зусилля на збирання та вивчення памя’ток культури Північного Причорномор’я. До складу Товариства входили як вчені, так і меценати, в тому числі представники адміністра­ції канцелярії Новоросійського генерал-губернатора, викладачі Рішельєвського ліцею, а також комерсанти та представники художніх кіл Одеси [4]. Великий внесок належав генерал-губер­натору графу М. С. Воронцову[5].

ОТІС проводило значну збирацьку діяльність, завдання про­ведення котрої було зафіксовано в статуті Товариства[6]. За увесь час збирацька діяльність досягла значних успіхів: було зібрано значну кількість рукописних книг та історичних доку­ментів слов’янського, єврейського, грецького, арабського поход­ження. Пам’ятки надходили з різних джерел. Вони були пода­ровані, або надходили за рахунок придбання. Рукописні книги та історичні документи тим чи іншим чином були пов’язані з Кримом та Причорномор’ям.

Результати власних археологічних та краєзнавчих розвідок члени Товариства публікували в “Записках Одесскаго общества истории и древностей” (далі — “Записки ОТІС”), які виходи­ли у 1884-1919 рр., де публікувалися статті з історії, архео­логії, етнографії, географії та статистики краю, вміщувалися праці членів Товариства з нумізматики, а також відомості про пам’ятки книжкової писемності та друку, дослідження окре­мих пам’яток писемної культури [7].

Значне місце набуває також едиційна та бібліографічна ді­яльність Товариства, публікація каталогів, фундаментальних праць членів Товариства. Серед них зустрічаються, хоча й у незначній кількості, але досить цінні дослідження окремих слов’янських та грецьких пам’яток із різних збірок в “Запис­ках ОТІС” [8].

Вже на початку 70-х років ХІХ ст. в бібліотеці ОТІС було зібрано цінну археологічну та нумізматичну колекцію, що переважно репрезентувала монети античного та стародавньо­го світу, в тому числі й східні, а також рукописні книги та документи [9]. Збирання рукописних документів та книжок з історії краю було ініційовано одним із головних ініціаторів створення Товариства та його активним діячем М. Н. Мурзаке - вичем (1806-1883), який обирався його секретарем з 1839 по 1875 рр., надалі був обраний і віце-президентом (1875-1883). Він же був першим археографом, який описував збірку рукопи­сів бібліотеки ОТІС, а також перекладав деякі рукописи з грець­кої (Житіє св. Іоанна Трапезундського у списку з перекладом М. Мурзакевича XIX ст.) [10].

Крім колекції документів та рукописних книг, зібраних у період 30-70-х років ХІХ ст. М. Н. Мурзакевичем, йому нале­жить значний внесок у створення колекції Рішельєвського лі­цею, де він працював учителем історії та географії (1835-1838) та директором (1853-1857); зібрання міської публічної біблі­отеки — як її директор (1843-1857) і одночасно — міського музею старожитностей (1843-1857). В 1843-1956 рр. він обі­ймав посаду голови Одеського учбового округу. Уродженець м. Смоленська, він мав духовну освіту та закінчив Московський університет, там же захистив у 1838 р. дисертацію “Історія генуезьких поселень”, займаючи посади ад’юнкта, професора (1840-1853) по кафедрі російської історії та статистики [11]. Після переїзду до Одеси в 1830 р. він захопився археологією та історією краю. М. Н. Мурзакевич багато працював в архівах та бібліотеках, проводив експедиції, мандрував за кордоном, напи­сав багато праць, в тому числі й з історії книгодрукування [12]. Був обраний членом багатьох наукових товариств: Московсько­го товариства історії та старожитностей (1836), Московського археологічного товариства (1865), Російського географічного товариства, Санкт-Петербурзького археолого-нумізматичного товариства (член-кореспондент), Копенгагенського товариства північних антикваріїв, Афінського археологічного товариства, Бельгійської археологічної академії тощо.

Надалі організацію збирання продовжили секретарі ОТІС — В. М. Юргевич, Ф. І. Леонтович, В. О. Яковлев, О. А. Павлов - ський та інші, однак інтенсивність збирання зменшилася.

Колекційний рукописний фонд ОТІС нині зберігається в Інституті рукопису Національної бібілотеки України імені

В. І. Вернадського (далі — ІР НБУВ), куди він надійшов у 1945 р. Короткий огляд документів цієї колекції був зробле­ний співробітником ІР НБУВ І. Д. Лисоченко, яка описала цей архів та залучила до наукового обігу [13].

Інша значна група документів ОТІС зберігається в Держав­ному архіві Одеської області (ф. 93), де зібрані особові архів­ні фонди А. О. Скальковського, (ф. 147), М. Н. Мурзакевича (ф. 148), О. І. Маркевича (ф. 150) та ін.

Із рукописного зібрання ОТІС найцінніший слов’янський рукопис — Євангелія апракос другої половини ХІІ ст. (в урив­ках) — сьогодні зберігається у складі Одеського краєзнавчого музею [14].

Бібліотека ОТІС також була започаткована одночасно з Това­риством. Відомості про її склад і поповнення систематично пуб­лікувалися у Звітах: у 1841 р. в бібліотеці було 262 твори у 387 томах. За напрямами: богослів’я — 5; всесвітня історія — 26; російська історія — 54; біографічна література — 49; геогра­фія — 14; подорожі — 17; статистика — 11; археологія — 39; нумізматика — 18; російська та іноземна словесність — 56; мо­вознавство — 6; бібліографія та різне (“смесь”) — 14. Бібліоте­ка спочатку поповнювалася виключно дарами як членів ОТІС, так і представників інших товариств та членів Імператорської Петербурзької Академії наук [15].

Бібліотека ОТІС, як і майже усі подібні товариства, не мала штатного бібліотекаря. Його функції виконували члени ОТІС за домовленістю. За даними В. М. Хмарського, в 1839-1858 рр. Бі­бліотекою опікувалися О. Ф. Панагіодор-Ніковул, П. В. Беккер, Г. І. Соколов, К. К. Зеленецький, В. М. Власьєв. Пізніше функ­ції були покладені на секретаря ОТІС, тому комплектування і догляд за бібліотекою та рукописною колекцією здійснювали секретарі: М. Н. Мурзакевич, В. М. Юргевич, Ф. І. Леонтович,

В. О. Яковлев, О. А. Павловський). З 1896 р. посаду бібліотека­ря обіймали викладачі Новоросійського університету О. В. Ни - китський (1896-1897), О. І. Алмазов (1897-1898), В. М. Істрін (1898-1901), В. М. Мочульський (1902-1905), О. В. Ристенко (1905-1914), А. В. Флоровський (1914 — 1920) [16].

У 1892 р. був виданий “Каталог библиотеки императорско­го Одесскаго общества истории и древностей”, де були описані друковані книжки за систематичним принципом. Музейні та бібліотечні фонди розташовувалися у будинку разом з міською бібліотекою до 1908 р., а після переїзду в 1908 р. міської біб­ліотеки, ОТІС отримало увесь будинок, де розмістило музейну колекцію та наукову бібліотеку. У цій бібліотеці зберігалися цінні давні рукописи, в тому числі східні, рукописні докумен­ти, величезна кількість креслень, карт, грамот, патентів, а та­кож колекційні матеріали з історії нумізматики.

У 1912 р. бібліотека ОТІС налічувала понад 4 тис. назв. Вона існувала переважно за рахунок книжкового обміну з такими науковими закладами, як: Петербурзька Академія наук, Мос­ковський археологічний інститут, відомі університети, числен­ні наукові товариства та академії наук різних країн, архіви, губернські вчені архівні комісії, Петербурзька, Віленська ар­хеографічна та Петербурзька археологічна комісії, бібліоте­ки, музеї, редакції журналів та видавництва у різних країнах [17]. Книгообмін здійснювався переважно за рахунок наукових праць та видань “Записок ОТІС”[18].

Тому в бібліотеці ОТІС сформувалася потужна база для про­ведення наукових студій в галузі історико-культурної спадщи­ни цього регіону, що й надало можливостей сформуватися в Одесі відомому науковому центру краєзнавчих досліджень.

Крім друкованої продукції, у бібліотеці ОТІС було зібрано найцінніший книжковий фонд, рукописи та історичні докумен­ти. Колекція рукописів та архівних документів ОТІС і окремі рукописні книги розглядалася фрагментарно в деяких спеціа­льних історичних дослідженнях Північного Причорномор’я та Криму, археографічних працях. Слід згадати роботи І. В. Тун - кіної та А. А. Непомнящего, які фактично першими повноцін­но опрацювали архівні документи як джерельну базу історії діяльності ОТІС [19].

В рукописній колекції ОТІС репрезентована багатогранна діяльність в галузі збирання, дослідження та зберігання ан­тичних пам’яток Північного Причорномор’я, а також рукопис­на наукова спадщина вітчизняних дослідників старожитностей ХІХ — поч. XX ст., документи з історії краю, матеріали експе­дицій, листування, творчі матеріали. Збиралися й особові ар­хівні документи вчених та діячів культури, які залишили свій слід в історії краю. Разом з тим, І. В. Тункіна обмежила своє дослідження рукописної колекції ОТІС лише першою поло­виною ХІХ ст. (фактично діяльність ОТІС розглянуто нею до 1859 р.), а А. А. Непомнящий — у контексті історичного кри- мознавства.

Нумізматичну рукописну спадщину ОТІС та її походжен­ня, історію комплектування детально розглянула Г. А. Міщук, яка досліджувала бібліотечні колекції з історії нумізматики ХІХ — поч. XX ст. у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та значну кількість документів залучала в науковий обіг вперше [20].

Діяльність ОТІС у галузі збереження книжкових пам’яток за матеріалами публікацій на сторінках “Записок ОТІС” стисло висвітила Н. М. Шалашна [21]. Деякі арабські рукописи цього фонду розглядалися В. С. Рибалкіним, який описав та дослідив давні арабські рукописи, що зберігалися в НБУВ [22].

Фундаментальний внесок у наукове дослідження грецької ру­кописної книги та історичних документів вніс К. Є. Чернухін, який фактично залучив до наукового обігу 52 рукописи, серед котрих — євангелія та апостоли ІХ-ХІІ ст. повісті про Варлаама та Іоасафа ХІ ст., житійна література, повчання учителів церк­ви, музичні нотні кодекси, збірники ХУІІ-ХУІІІ ст., словники та підручники ХУІІІ-ХІХ ст. та інші цінні рукописи [23].

Музичні нотні крюкові рукописи, що надійшли у складі збір­ника першої чверті ХУІІ ст. (Октоїх, Праздники, Ірмологій) в контексті дослідження рукописів знаменної нотації вперше до­сліджувала Е. С. Клименко [24].

Однак ці науково-археографічні дослідження проводилися вже в 80-х роках XX ст. — на початку XXI ст. Наприкінці

XIX — на початку XX ст. грецькі, арабські та єврейські ру­кописи цього зібрання описувалися в ОТІС лише інвентарно та неповно, хоча поодинокі розвідки друкувалися на сторінах “Записок ОТІС”, наприклад, С. Серафимовича, архімандрита Антоніна (Капустіна) [25].

Перші підступи до створення наукового каталогу рукопи­сів бібліотеки ОТІС відбулися на початку XX ст. Планувалося підготувати декілька наукових каталогів і публікацій описів рукописних книг за принципом походження та мови. Однак, історична доля книжкових колекцій та зібрань у зв’язку із ста­новленням радянської влади, а надалі — війни 1941-1945 рр. зазнала значних змін. Тому їх наукове вивчення та опис ста­лися вже набагато пізніше, у 80-90-х роках XX ст., коли вони зберігалися у фондах Центральної наукової бібліотеки Акаде­мії наук УРСР (нині — Національна бібліотека України імені

В. І. Вернадського).

Першим грунтовним дослідженням з камеральної археогра­фії на початку XX ст. стала маловідома сьогодні праця дійсно­го члена і бібліотекаря Одеського Товариства, приват-доцента Новоросійського університету О. В. Ристенка “Рукописи, при­надлежащие библиотеке Императорского Одесскаго Общества истории и древностей. Вып. 1”, що вийшла друком у складі “Записок ОТІС” та окремим відбитком (Одеса, 1910 р.). Дослід­ник історико-літературних пам’яток [26] О. В. Ристенко дуже грунтовно підійшов до розкриття змісту колекції.

Ця праця являє собою науковий каталог-дослідження, яке за своєю формою та змістом є характерним для камеральної археографії України наприкінці XIX — на початку XX ст., се­ред представників котрої можна назвати таких книгознавців та бібліографів рукописної книги як М. І. Петров, В. М. Перетц,

І. Франко, І. С. Свєнціцький, О. О. Фотинський, М. І. Лілєєв, Ю. И. Сіцінський, М. Н. Сперанський та інші [27]. У кожного був свій “почерк” в описуванні книжок та різні можливості в опрацюванні літератури, однак методично вони були близь­кі: слово “Опис” в назві цих неформальних каталогів передба­чала наявність як каталожного опису, так і палеографічного та історичного дослідження пам’ятки, встановлення її історії, походження, побутування як повноправної частини наукового опису камерального типу.

Як зазаначав сам укладач у післямові, на описання рукопис­ного зібрання бібліотеки ОТІС звернув увагу секретар Товарис­тва професор О. І. Маркевич, а професійні консультації та до­помогу О. В. Ристенку здійснювала Рада Товариства (серед них проф. Е. Р. Штерн, проф. А. А. Павловський, М. Г. Попруженко,

С. Г. Вілінський, А. В. Лонгінов). Каталог присвячено опису цер­ковнослов’янських рукописів переважно кириличного письма та російських рукописів нового письма, документів та листів.

Деякі попередні розвідки вже визначили найбільш цінні ру­кописи цього зібрання, зокрема рукопис ХІІ ст. — Євангеліє апрокос, який було вміщено першим номером у каталозі О. Ри- стенка. А також розвідка професора Новоросійського універси­тету Б. М. Ляпунова [28] щодо палеографічних особливостей рукопису, що надалі дозволило звернути увагу істориків та фі­лологів на цю цінну пам’ятку і визначити її галицько-волинсь­ке походження [29].

У праці “Рукописи, принадлежащие библиотеке Император­ского Одесскаго Общества истории и древностей. Вып. 1” [30] О. В. Ристенко робить датування і визначає основний склад збірників та богослужбових рукописних книг як пам’яток історії, літератури, письма. Найбільша увага, цілком зако­номірно, приділяється найдавнішим рукописним пам’яткам ХІІ-ХУІ ст. Серед них — фрагмент Євангелія апракос ХІІ та ХІІІ ст., збірники повчань ХУІ-ХУІІІ ст., пов’язані, за палео­графічним аналізом, своїм походженням з українськими те­риторіями [30, с. 3-11], нотний крюковий рукопис поч. 20-х років ХУІІ ст. [30, с. 12], збірники житій [30, с. 12-13], ста­рообрядницькі рукописи. Його науковий опис спирається на деякі попередні дослідження, зокрема, у багатьох випадках О. В. Ристенко посилається на записи Н. Мурзакевича, в тому числі його переклади з грецької[30,с. 12-13]. Переважна бі­льшість — богослужбові рукописні збірники ХУІІІ ст., де він детально розписує зміст, з вказівкою початку та кінця текс - тів[30,с. 13-18], старообрядницькі рукописи. Крім того, в ка­талозі показана творча спадщина ієрархів Південного Причо­рномор’я, Херсонської та інших губерній, в тому числі, серед інших вказується на твір батька Никифора Мурзакевича.

Опис одночасно має й охоронне значення — вказуються не лише назви та склад пам’яток, орієнтовні дати (а іноді опису­ються філіграні та даються посилання на довідник П. М. Ли- хачова), а й кількість сторінок, втрати текста з вказівкою на колонтитули та нумерацію зошитів. У можливих випадках пояснюється походження рукопису, наводяться історичні ві­домості про згаданих у записах осіб, монастирі, публікуються фрагменти текстів найбільш цінних пам’яток (наприклад, пере­дається повний текст втраченого фрагменту Євангелія XIII ст.), в тому числі віршовані оди XVIII-XIX ст. з приводу різних історичних подій.

Велику джерелознавчу цінність мають наведені записи про обставини та дати придбання рукописів, що зроблені рукою Миколи Никифоровича Мурзакевича, а також відомості про використання цих рукописів у дослідженні М. Н. Мурзакевича “Сведения о некоторых православных монастырях”, опубліко­ваних у 2 випуску “Записок ОТ! С”[30,с. 18-19]. Значний масив документальних джерел складають документи з історії церк­ви, Новоросійської, Херсонської і Таврійської єпархій, а також збірник листів митрополита Київського Євгенія Болховітінова, подарований OTIC членом-кореспондентом OTIC із Пскова Кня­зевим та багато інших листів церковних ієрархів [30, с. 28].

Сторичний розділ каталога представляють історичні тво­ри. Серед них звертає на себе увагу “‘Синопсис” XVIII ст. [30, с. 29], “Журнал похода к Азову” XVII ст., “Записки о военных действиях с Оттоманской Портой с 1806 по 1812 гг.”, інші різ­номанітні матеріали з історії Криму XIX ст. та збірники доку­ментів XVIII — XIX ст., що стосуються історії Північного При­чорномор’я та Криму, в тому числі пов’язані із Катериною II, кн. Г. Потьомкіним, Павлом I, російськими політичними дія­чами, та збірки надзвичайно цікавих листів, журнали мандрів, описи Новоросійської губернії, документи економічного розвит­ку краю тощо [30,с. 40-65].

Не менш цікавим є й розділ IV (збірники XVII-XVIII ст.), який відкриває “Пчела” XVIII ст., хоча й пізня, однак, цікава за змістом. О. Ристенко наводить у таких випадках усю можли­ву літературу з цього приводу для того, щоб допомогти читачу орієнтуватися у цінності цього списку[30, с. 65-67]. Крім того, можна виділити збірник змішаного складу XVII-XVIII ст. [30, c. 76-77]. Показовою є наявність бібліографічних посилань та порівнянь з існуючими надрукованими списками з аналізом рі­зночитань. Тут же наводяться й збірники праць членів ОТІС [30,с. 70-75].

Як згадувалося, каталог, складений О. В. Ристенком, відо­бражає високий для 10-х років XX ст. рівень наукового опису рукописних джерел як історичних документів. Крім суто інфор­маційного значення він містить значне наукове дослідження складу та змісту зібрання, розглядає палеографічні особливості письма, містить текстологічні порівняння списків за наукови­ми публікаціями, змістовні коментарі та бібліографічні поси­лання.

О. В. Ристенком була проведена значна робота з наукового опису рукописної збірки ОТІС, однак фрагменти зібрання, що нині зберігається в Одесі та в НБУВ, ще чекають на грунтовну реконструкцію складу та долі.

Отже, збирацька діяльність ОТІС в галузі колекціонуван­ня рукописних книг та історичних документів, яку проводили майже усі члени ОТІС та його прихільники, створила міцну джерельну базу для історичних та філологічних досліджень по різних напрямах гуманітарного знання. Окремі праці в галу­зі вивчення пам’яток писемності публікувалися на сторінках “Записок ОТІС”, однак повноцінне вивчення цього зібрання по­чалося лише нещодавно — в 80 — 90-х роках XX ст., що вима­льовує значні перспективи в його використанні та подальшому дослідженні.

Так, наприклад, невідома доля фрагмента євангельських читань ХІІІ ст., вказаних в каталозі О. В. Ристенка, деяких інших рукописів, що не були передані в НБУВ. З іншого боку, колекція ОТІС в НБУВ має значну кількість документів, що не увійшли до каталога О. В. Ристенка, оскільки він фіксував склад станом на 1910 р. Багато документів там було описано у довільній формі.

Науковий опис колекції, зроблений у відділі рукописів Центральної наукової бібібліотеки в 70-х роках, має архівно - інформаційний характер, він надає можливість ідентифікувати рукописи, однак спеціальні наукові дослідження цих рукопис­них скарбів ще попереду. Єдиним науковим описом зібрання у частині його церковно-слов’янської рукописної спадщини, ін­ших рукописів та документів, написаних слов’янськими мова­ми, й досі залишається опис О. В. Ристенка. На початку XX ст. цей опис відповідав тим вимогам, які на рівні практичної стадії кодикологої та археографії встановлювалися під час практич­ної роботи з рукописами, зокрема, деталізація змісту, повне копіювання покрайних записів, коментування та бібліографіч­ні коментарі, звірка з науковими каталогами і науковими опи­сами рукописних книг різних колекцій, зібрань, бібліотек.

Бібліотечна рукописна колекція Одеського товариства істо­рії і старожитностей пройшла в XX ст. важкий шлях “відчу­ження”, деструкцій та переміщень, вона фактично залишилася на десятки років поза увагою дослідників рукописної спадщи­ни, оскільки її склад і зміст на початку XX ст. лише почав вивчатися. Заповнення цієї лакуни в історіографії історії книги та наукового вивчення її змісту, простеження історії описуван­ня рукописів є важливим завданням сучасного українського книгознавства та кодикології, а також історії камеральної ар­хеографії рукописних книг. Важливо також проаналізувати й науковий опис колекції.

Джерела та література

1. Див. детальніше наші праці: Міщук С. М. Зародження наукового опису рукописних пам’яток та стародруків як напрям українського книгознавства: друга половина XIX — початок XX ст. //Рукописна та книжкова спадщина України. — K., 2007. — Вип. 11. — С. 16­34; Міщук С. М. Формування науково-практичних засад опису ру­кописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні //Бібліотечний вісник. — K., 2007. — №4. — С. 23 — 36.

2. Лисоченко I. Д. Архів Одеського товариства історії і старожитно­стей // Збірник оглядів фондів відділу рукописів. — K., 1962. — С. 49-50.

3. Дложевський С. С. Одеський крайовий історико-археологічний му­зей. — K., 1927. — 35 с.

4. Губарь О. И. Одесские антикварии (первая четверть XIX ст.): Со­циальный портрет // Древнее Причерноморье: II чтения памяти проф. П. О. Kaрышковcкого: Тез. докл. юбилей. конф. 9-11 марта 1991 г. — Одесса, 1991. — С. 115-117.

5. Мурзакевич Н. Н. Очерк заслуг, сделанных наукам светлейшим князем Михаилом Семеновичем Воронцовим: Читан секретарем ООИД в заседании оного 29 ноября 1856 р. — Одесса, 1860. — С. 31-33.

6.Записки Одесскаго общества истории и древностей. — 1850. — Т. 2. — Отд. 2, 3. — С. 562 — 568.

Шалашна Н. Історико-книгознавча тематика в діяльності Одесько­го товариства історії та старожитностей у другій половині ХІХ ст. // Бібліотечний вісник. — К., 2007. — № 5. — С. 37-41.

7. Палеолог М. О Евангелии, писанном на пергаменте и принадлежа­щем Александропольской церкви // Записки Одесского общества истории и древностей. — 1858. — Т. IV. — С. 464-465; Серафи­мович С. Манускрипт греческого древнего Евангелия // Записки Одесскаго общества истории и древностей. — 1867. — Т. VI. — С. 507-513; Ляпунов Б. М. Несколько слов о рукописи евангель­ских чтений, хранящейся в библиотеке Императорского Одесскаго общества истории и древностей // Записки Одесскаго общества ис­тории и древностей. — 1907. — Т. XXVII. — С. 76 — 95.

8. Брун Ф. Одесское общество истории и древностей, его Записки и археологические собрания. — Одесса, 1870. — С. 27-32.

10.Чернухін К. Є. Грецька рукописна спадщина в Києві. — К.,

2002. — С. 91.

11. Мурзакевич Н. Н. Автобиография (1806-1883) / Прим. та биогр. очерк. В. Д. Дабижа. — СПб., 1889.

12. Мурзакевич Н. Начало книгопечатания в Новороссийском крае // Записки Одесскаго общества истории и древностей. — 1848. — Т. ІІ. — Отд. І. — С. 211 — 219.

13. Лисоченко І. Д. Архів Одеського товариства історії і старожитнос - тей. — К., 1962. — С. 49-61.

14. Сводний каталог славяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. ХІ-ХІІІ вв. — М., 1984. — № 116 — С. 142-143. (Жуков­ская Л. П., Князевская О. В.).

15.Отчет о состоянии и действиях Одесскаго общества истории и древ­ностей. — Одесса, 1841. — С. 18.

16. Хмарський В. М. Бібліотека Одеського товариства історії і старо - житностей // Наукова бібліотека в сучасному суспільстві. Історія. Проблеми. Перспективи. Зб. наук. праць до 185-річчя Наукової бібліотеки Одеського національного університету ім. І. І. Мечнико­ва. — Преса, “Астропринт”, 2003. — С. 24-26.

17. Хмарський В. М. Вказ. праця. — С. 24-25.

18. Міщук Г. А. Нумізматичні рукописи в архіві Одеського товариства історії та старожитностей у зібраннях Інституту рукопису НБУВ // Студії з архівної справи та документознавства. — 2003. — Т. 10. — С. 84-90.

19. Тункина И. В. Русская наука о классических древностях Юга Рос­сии (ХУЛІ — середина ХІХ в. — СПб.: Наука, 2002. — С. 108-120; Непомнящий А. А. Історичне кримознавство. — Симферополь.,

2003. — С. 100-102.

20. Міщук Г. А. Вказ. праця. — С. 84-90.

21. Шалашна Н. М. Діяльність Одеського товариства історії та старо­житностей у галузі вивчення і збереження книжкових пам’яток (перша половина ХІХ ст.) // Схід. — 2006. — № 5. — С. 57 — 61; Шалашна Н. М. Історико-книгознавча тематика в діяльності

Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині

XIX Ст. // Бібліотечний вісник. — 2007. — № 5. — С. 37-41.

22. Рыбалкин В. С. Собрание арабских рукописей ЦНБ АН УССР // Письменные памятники Востока. Историко-филологические иссле­дования / Ежегодник. — 1976-1977. — М., 1984. — 161-182.

23. Грецькі рукописи у зібраннях Києва / Упорядник Евген Черну - хін. — Киев — Вашингтон, 2000. — С. 33, 43, 46, 49-51, 115, 129-130 тощо. Чернухін К. Є. Грецька рукописна спадщина в Ки­єві. — К., 2002. — С. 86-96.

24. Клименко Е С. Музична крюкова рукописна книга XII - початку

XX Ст. в Україні: історико-кодикологічний опис. Дис.... канд. іст. наук. — К., 2007. Додаток.

25. Антонин, архимандрит. Заметки XII — XVI века, относящиеся к Крымскому городу Сугдее (Судаку), приписанные на греческом Си­наксаре // Записки Одесского общества истории и древностей. — 1863. — Т. V. — С. 595 — 628; Серафимович С. Вказ. праця. — С. 507-513.

26. Рыстенко А. В. Сказание о 12 снах царя Мамера в славяно-русской литературе. — Одесса, 1904.

27. Міщук С. М. Зародження наукового опису рукописних пам’яток та стародруків як напряму українського книгознавства: друга поло­вина XIX — початок XX ст. // Рукописна та книжкова спадщина України. — К., 2007. — Вип. 11. — С. 16 — 34.

28. Ляпунов Б. М. Несколько слов о рукописи евангельских чтений, хранящейся в библиотеке Императорского Одесскаго общества ис­тории и древностей // Записки Одесскаго общества истории и древ­ностей. — 1907. — Т. XXVII. — С. 76 — 95.

29. Жуковская Л. П. Текстология и язык древних славянских памят­ников. — М., 1976. — С. 364; Жуковская Л. П. Типология рукопи­сей древнего полного апракоса XI-XIV вв. в связи з лингвистиче­ским изученим // Памятники древнерусской письменности: язык и текст. — М., 1968 — С. 199-332, 324; Запаско Я. П. Українська рукописна книга. — Л., 1995. — С. 201-202; Сводный каталог сла­вяно-русских рукописных книг, хранящихся в СССР. XI—XIII. — М., 1984. — № 116. — С. 142-143. За даними цього каталогу інші частини цього рукопису зберігаються: I арк. — в Бібліотеці Акаде­мії наук; 14 — в Бібліотеці Кирила та Мефодія в Болгарії.

30. [Рыстенко А. В.] Рукописи, принадлежащие библиотеке Импера­торского Одесскаго Общества истории и древностей. Вып. 1. Руко­писи церковнославянские и русские, документы и письма. / сост. Рыстенко А. В. Записки Одесскаго общества истории и древнос­тей. — 1910. — Т. XXVIII. — С. 35 — 120. Окремий відбиток: Одесса: Славянская типография Е. Xрисогелос, 1910. — 88 с.


Мищук С. Н. Коллекция рукописных книг библиотеки Одес­ского общества истории и древностей во второй половине XIX — в начале XX вв. и их научное описание.

Рассмотрена история коллекционного рукописного фонда библи­отеки Одесского общества истории и древностей, сформированной в период существования Общества (1839 — 1924), основные этапы развития библиотеки, оценены содержание и состав коллекции ру­кописных книг и исторических документов, отмечен значительный вклад А. В. Рыстенко в научное исследование рукописных фондов библиотеки славянского происхождения, создание научного ката­лога рукописей. Упомянуты другие исследователи рукописной кол­лекции Одесского общества истории и древностей, описывавшие разные рукописные источники.

Mishchuk S. M. Collection of manuscripts in the library of the Odessa Historical Society in the late 19th — early 20th centuries.

The article deals with the history of the manuscripts library in the Odessa historical society. The library was formed during the period of the society’s activity in 1839-1924. The basic stages of the library development are considered. The maintenance and composition of the library are assessed. The author underlines the considerablr contribu­tion of Rystenko A. V. to the scientific research of the manuscripts of Slavic origin as well as to the creation of the library’s scientific catalogue of manuscripts. Other researchers of the collection of manu­scripts of the Odessa historical society are mentioned.

Похожие статьи