Головна Історія Інтелігенція і влада ПОБУТ УКРАЇНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ В КІНЦІ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ АДВОКАТА А. ЧАЙКОВСЬКОГО)
joomla
ПОБУТ УКРАЇНСЬКОЇ МІСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ В КІНЦІ ХІХ — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (НА ПРИКЛАДІ АДВОКАТА А. ЧАЙКОВСЬКОГО)
Історія - Інтелігенція і влада

Н. М. Лицур

В останні роки спостерігається підвищений інтерес науко­вців до історії галицької інтелігенції. Проте, більшість сучасних наукових досліджень, головним чином, з’ясовують значення інтелігентної еліти у розгортанні національно-визвольних зма­гань, боротьбі за створення самостійної Української держави та участі у громадсько-політичному житті краю. В той же час, проблема побуту української міської інтелігенції в Галичині в кінці XIX — початку XX століття і до цього часу залишається маловивченою. Цим і зумовлюється потреба дослідження духов­ної та матеріальної культури галицької міської інтелігенції як найбільш свідомої ланки українського суспільства.

Яскравим представником даної соціально-професійної групи в Галичині був Андрій Чайковський — відомий адвокат, літе­ратурний та громадський діяч. На жаль, в радянській історіо­графії українська інтелігенція залишалася поза увагою дослі­дження, оскільки її представники трактувалися як “буржуазні націоналісти”. Саме тому матеріали, що висвітлювали постать А. Чайковського, в той час виходили тільки за кордоном [1]. I лише протягом останніх років почали з’являтись праці, при­свячені життю та діяльності відомого адвоката та письменника [2]. Проте і досі не має досліджень, в яких робився б акцент на вивченні побуту А. Чайковського як представника української міської інтелігенції. Цим зумовлюється опора на джерельну базу, а саме спогади самого письменника, а також його дітей, внуків, знайомих та близьких людей [3], які дають змогу скла­сти загальну картину побуту А. Чайковського.

Метою даного дослідження є висвітлення основних елементів побуту українського міського інтелігента на прикладі А. Чай - ковського. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань: простежити роль української інтелігенції в громадському житті; проаналізувати особливості сімейного виховання, родинних стосунків та дозвілля; розкрити матері­альне становище інтелектуальної еліти та його вплив на всі сфери побуту.

А. Чайковський, як і більшість української міської інтеліген­ції, відігравав важливу роль у суспільному житті галицького міста. Мало яка громадська робота обходилася без його участі. Ще за роки навчання в університеті майбутній письменник був активним членом студентських товариств “Дружній лихвар” та “Кружок правників”. Працював також у товаристві “Руська Бесіда”, яке довгі роки утримувало єдиний у Галичині мандрів­ний український театр [4]. А пізніше А. Чайковський допома­гав театрові під час гастролей у Бережанах. Крім цього, він виступав одним із засновників і першим головою “Товариства українських журналістів і письменників” у Львові [5], брав ак­тивну участь у роботі “Руського Педагогічного товариства” [6].

У 1896 році за сприяння А. Чайковського створено ощадно - позикову касу “Надія”, яка допомагала селянам розв’язати гро­шові проблеми. Він належав до засновників кооперативу “На­родний Дім” [7]. Протягом двох років каса “Надія” знаходилася в помешканні письменника по вулиці Воловій у Бережанах. Каса надавала селу вигідні кредити і проіснувала до 1939 року. Там можна було отримати позику на придбання поля чи гос­подарського інвентаря [8]. А Чайковський не шкодував на цю справу ні енергії, ні часу, працював зовсім безкоштовно.

Разом з композитором Остапом Нижанковським та Василем Яворським (пізніше депутатом до австрійського парламенту та організатором економічного та культурного життя Лемківщи - ни) письменник заснував товариство “Бережанський Боян”, яке стало центром культурно-музичного життя міста [9]. А. Чай - ковський багато роз’їжджав по повіту, допомагав організовува­ти сільські читальні “Просвіти” та гімнастично-пожежні “Січі” [10]. Не одній людині він допоміг “вийти в люди”, стати щирим українським патріотом, залучав молодь до праці. Один із сучас­ників так характеризував письменника: “Треба було сказати промову на якомусь святі, він говорив; співати в хорі — він співав; виступати на сцені — виступав. Всюди спішив з пора­дою і поміччю ” [11].

Яскраво простежується на прикладі сім’ї А. Чайковського і матеріальне становище української міської інтелігенції. Стає зрозуміло, що дуже погано в той час оплачувалася творча пра­ця. Так, А. Чайковський за свою публікацію “Спомини” для “Діла” отримав тільки передплату цієї газети на 1894 рік, вар­тість якої становила всього 1S зл. [12]. Тому для багатьох пись­менників і митців головним джерелом прибутку були державна служба, вчителювання тощо. Основою фінансового становища сім’ї A. Чайковського була його адвокатська практика, яка дещо обтяжувала письменника. “В моїй письменницькій праці дуже мені перешкоджує моя праця адвокатська, що з неї мушу жити. Злазити щодня з Пегаса й сідати на процесову шкапу страшно томить і розриває душу на дві половини.” — писав він у своїй автобіографії [13]. Однак, нарікаючи на свою пра­цю, змушений був нею дорожити, адже професія давала змогу утримувати численну родину (у A. Чайковського було семеро дітей). Він міг за власні кошти видавати особисті твори, хоч багатим ніколи не був, бо брав за свою працю помірні гонорари, а часто взагалі виступав на процесах зовсім безкоштовно. Ось як згадує про матеріальне становище їхньої сім’ї найстарший син A. Чайковського — Микола: “Дохід з адвокатської прак­тики невеликий (клієнтура бідняки), з письменницької роботи, можна сказати, зовсім ніякий, бо видання своїх творів, часто треба було влаштовувати на власний кошт. Тому матеріально жилося важко.” [14].

Незважаючи на постійний брак часу, велику увагу пись­менник приділяв своїй сім’ї та національному вихованню ді­тей. Так, Микола Чайковський писав: “У моєму батьківському домі Шевченко зазнавав особливої пошани. Мій батько Aнд - рій ще як учень гімназії вивчав на пам’ять цілого “Кобзаря” і нас — дітей — учив любити найбільшого сина нашого наро­ду.” [15]. У домі Чайковських в Бережанах стояли погруддя Богдана Хмельницького і Тараса Шевченка. A на стіні висі­ла репродукція картини “Тарас Бульба з синами на Січі”, яку намалював Богдан Лепкий. В канцелярії A. Чайковського та­кож крім юридичної літератури зберігалась “Історія України” М. Aркаcа, “Енеїда” І. Котляревського. Важливе значення в домі письменника відводилось і творам І. Франка [16]. Саме в такій атмосфері виховувалися діти A. Чайковського, набираю­чись патріотичного духу.

Надійним та вірним помічником адвоката була його дружи­на Наталія, яка також брала активну участь у громадському житті. Так, Наталія Чайковська очолювала товариство “Союз Українок”, саме в її помешканні у Народному домі щонеділі збиралися жінки-активістки [17]. Була дружина письменника і першою вчителькою для їхніх дітей: сина Миколу мати навча­ла за програмою двох перших класів.

В домі Чайковських завжди бувало багато молоді, звучала музика, читались вірші, влаштовувалися домашні спектаклі. Письменниця і журналістка Марія Струтинська, яка това­ришувала з дочкою А. Чайковського Наталею і також брала участь у домашніх виставах, що проходили в домі письмен­ника, згадувала: “.нас поїли ще опісля шоколядою і годува­ли солодкими булочками: розуміння і любов до дітей в цьому домі безмежні.” [18]. А адвокат і громадський діяч Франц Ко - ковський стверджував: “Уся молодь горнулася до пп. Чайков - ських, в їхній домівці відбували ми свої сходини, там вчилися ми всього, що було найкраще, найсвятіше.” [19]. Часто в домі А. Чайковського відбувалися збори таємного гуртка, що виник у Бережанській гімназії серед учнів — українців. В ньому ак­тивну участь брав син письменника Микола. Ось уривок із його спогадів: “Особливо “вільготно” нам було, коли сходини відбу­валися в нашому домі, авторитет батька був у місті настільки великий, що ні директор гімназії, ні навіть жандармерія не важились були нас дома інтервеніювати...” [20].

Як і більшість української інтелігенції, Чайковські намага­лись дати своїм дітям хорошу освіту. Так, письменник писав: “В моїй хаті цього року екзаменаційна пошесть. Подумайте: найстарший син Микола робить фільозофічні рігороза у Відні по математиці і астрономії. Другий — Богдан — робить пер­ший державний іспит юридичний. Двоє дівчат зложили ма - туру в перемиськім ліцею, третя — склала іспит з IV класу гімназ[іяльного]. Я на це страшно вишептався — гаманець по­рожній ” [21].

Не менше уваги відводили в сім’ї Чайковських музиці. Так, син Микола згадує, що мати дуже хотіла, щоб він навчився грати на фортепіано і навіть домовилася про уроки з учите­лькою [22]. Існував у родини Чайковських й свій домашній хор, коли діти під акомпанемент батька на гітарі виконува­ли такі пісні, як “Ой, пущу я кониченька”, “Ой, наступає та чорна хмара”, про Байду та багато інших. На одному з таких домашніх концертів перед знайомими і приятелями виступав Микола Чайковський з декламацією “Гамалії” [23]. Подібного роду музичні вечори супроводжували все життя письменника. Так, уже його внук Андрій Ставничий згадує: “За якийсь час купив дідусь гітару, мабуть італійського виробництва. З того часу вечорами сідав, грав і співав різних народних пісень. Мені чомусь найбільше запам’яталась пісенька “Била жінка мужи­ка”, що була співана весело жартівливо.” [24].

В родині Чайковських, як і в більшості інтелігентних сімей, відзначали різні свята, особливо Різдво, Новий рік, Богоявлен - ня, Великодні свята, а також іменини [25]. Незадовго до цих свят письменник часто сам надсилав привітання своїм друзям та знайомим. Так, збереглися його листи до І. Белея в честь Дня Ангела та до І. Франка з нагоди Нового року [26]. Бажав А. Чайковський завжди найнеобхідніших побутових речей. Ві­таючи І. Франка з Новим роком, письменник зазначає: “Та пе - реді всім помагай Біг Вам з Новим роком: абисте здорові були з Вашою ріднею, абисте лиха незнали, ну а передплатників на Ваші видавництва дай боже тілько, що годі звичайному чолові- кови вимовити.” [27].

Сам письменник був досить релігійною особою і в такому дусі виховував і свою сім’ю. На Різдвяні свята, коли церковне братство ходило з колядою, він запрошував їх завжди до свого будинку. Кожний ранок і вечір А. Чайковський молився. Крім того, письменник ретельно додержувався постів, приступав до Святого Причастя. “Пам’ятай день святий святкувати”, — по­вчав він своїх онуків. Неділя чи свято в родині Чайковських рі­знилися від буднього дня передусім тим, що після сніданку всі члени сім’ї йшли до церкви на “дев’ятку”. Дуже любив пись­менник і церковний спів. У своїх спогадах внук А. Чайковсько­го Лев Бемко згадує так: “Більшу частину служби стояв і весь час слідкував за відправою із свого грубого молитовника. Від­мовляв усі тропарі й кондаки, але Апостола і Євангеліє читав із свого українського перекладу.” [28]. В хороших відносинах перебував А. Чайковський з митрополитом Андрієм Шептиць - ким та Іваном Огієнком.

Знаходив письменник час і на дозвілля, яке проходило у формі взаємного спілкування з дітьми, а пізніше внуками, ін­телектуальних вечорів та прогулянок на природі. Андрій Ста - вничий згадує: “Літом наші проходи обов’язково були з ку­панням у річці Пруті, а щоб каміння не давило ноги, Дідусь змайстрував сандалі з дерев’яною підошвою собі і мені, в яких можна було купатися” [29].

Характерною для А. Чайковського була одна з негативних звичок і сучасного суспільства — куріння. На день у письмен­ника йшла одна пачка 25-грамового ‘^аіргге^іеівгу” (“най - пшеднєйшого”), за яким часто посилав онуків до сусіднього з Народним Домом магазину. Кожний раз сам вручну закручу­вав цигарку. Часом міг курити з файки (люльки). Проте, зага­лом порядок життя в родині письменника був строгий. Микола Чайковський згадує про це так: “Правда, у нашому домі не було ніякого п’янства, тільки вряди-годи, при святі, подавали гостям пиво або якесь легке вино.” [30]. Сам же А. Чайков­ський виступав одним із засновників українського протиалко­гольного товариства “Відродження” і його першим головою (в 1908 — 1909 рр.) [31]. Крім того, він був автором публікацій, присвячених антиалкогольній тематиці [32].

Отже, життя та діяльність А. Чайковського дають можли­вість простежити особливості побуту українського міського ін­телігента. Представники розумової праці завжди брали актив­ну участь у громадському житті міста та повіту, а їх будинки ставали культурними осередками. Велике значення приділя­ла дана соціальна верства освіті та вихованню. Розуміючи їх значення, вона прагнула будь-яким чином дати хороші знан­ня своїм дітям та займалася просвітницькою діяльністю серед українського селянства. Значна увага в інтелігентних колах відводилась читанню книг і періодичних видань. Знаходили час представники розумових професій і на дозвілля, яке про­являлося у взаємному спілкуванні, інтелектуальних вечорах та прогулянках на природі. Що стосується матеріального ста­новища української міської інтелігенції, то воно залежало від багатьох чинників: рівня освіти, фаху, займаної посади. Най­кращим було фінансове забезпечення державних службовців. Значно гірше оплачувалась творча праця. Безсумнівним зали­шається той факт, що матеріальний фактор впливав на побуто­ві умови та життя даної верстви. Проте, це не завадило україн­ській міській інтелігенції вирізнитися серед інших прошарків суспільства в культурно-побутовому плані і стати прикладом для наслідування.

Джерела та література

1. Лоза М. Андрій Чайковський: У 50-річчя його смерти // Альма­нах Гомону України на 1985 рік. — Торонто, 1985. — С. 3-10; Чайковський М. Андрій Чайковський // Український календар на 1965 рік. — Варшава,1964. — С. 111-114.

2. Волинець Н. “Любіть Україну, любіть своє рідне.”// Андрій Чай­ковський (1857-1935) / Ред. — упоряд. Б. Ткачук. — Коломия: Вік, 2006. — С. 22-32.; Мандзюк О. Андрій Чайковський: Коло­мийські сторінки життя і творчості 1919-1935. — Коломия: Вік, 2000. — 29 с.; Чайковська К. Родина Чайковських: минуле і сучас­не // Вітражі. — Бережани, 1999. — С. 123-126.

3. Бемко Л. Мій дідо — Андрій Чайковський // Чайковський Ан­дрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Яки - мовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 111-128; Ставни- чий А. Спомини внука // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 102-110; Струтинська М. Дім родини Чай - ковських у Бережанах // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 144-146; Чайковська Н. Останні дні Анд­рія Чайковського // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. До­слідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 7-12.

4.Чайковський М. Письменник гуманіст: До 100-річчя від дня на­родження А. Чайковського // Прикарпатська правда. — 1957. — 15 травня. — С. 2.

5. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / 3а ред.

В. Кубійовича. — У 11 т. — Львів, 2000. — Т. 10. — С. 3692.

6. Якимович Б. Андрій Чайковський: життя, творчість, громадсько - політична діяльність // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів,

2002. — Т. 1. — С. 9.

7. Лоза М. Андрій Чайковський: У 50-річчя його смерти // Альманах Гомону України на 1985 рік. — Торонто, 1985. — С. 138.

8. Левицька О. Андрій Чайковський і Бережанщина // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Яки - мовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 435.

9.Чайковський А. Повісті. — Львів: Каменяр, 1989. — С. 5.

10. Чайковський М. Андрій Чайковський // Український календар на 1965 рік. — Варшава, 1964. — С. 113.

11. Волинець Н. “Любіть Україну, любіть своє рідне.”// Андрій Чай­ковський (1857-1935) / Ред.-упоряд. Б. Ткачук. — Коломия: Вік, 2006. — С. 27.

12. Листи (1880-1935). До І. Белея. Бережани, 30 грудня 1894 р. // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упо - ряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 2. — С. 34.

1З. Качкан В. Поклав серце у фундамент української нації (Андрій Чайковський) II Хай святиться ім’я: Студії з історії української літератури XIX-XX ст. — Коломия, 1996. — Кн. 2. — С. 35.

14.Чайковська К. Сногад нро найдорожчих II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У З т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 90.

15. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України, від­діл руконисів (далі — ВР ЛНБ), ф. 226, снр. S39, н. 36. — арк. 6.

16. ВР ЛНБ, ф. 29, снр. 1S3, н. 66. — арк. 362.

17^андзюк О. Андрій Чайковський: Коломийські сторінки життя і творчості 1919-1935. — Коломия: Вік, 2000. — С. 9.

^.Струтинська M. Дім родини Чайковських у Бережанах II Чайков­ський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 146.

19. Косовський Франц. Адвокат — громадянин II Чайковський Анд­рій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимови­ча та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 142.

20.Чайковський M. Автобіографія II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 27.

21. Листи (1SS0-1935). До M. Коцюбинського. Бережани, 13 линня 1909 р. II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 2. — С. 203.

22.Чайковський M. Автобіографія II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 25.

23. ВР ЛНБ, ф. 226, снр. S39, н. 36. — арк. 7.

24. Ставничий А. Сномини внука II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 105.

25.Чайковська Н. Останні дні Андрія Чайковського II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Яки­мовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 10.

26. Листи (1SS0-1935). До I. Белея. Бережани, 6 линня 1SS9 р. II Чай­ковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 2. — С. 10.; Листи (1SS0-1935). До I. Франка. Бережани, 12 січня 1935 р. II Чай­ковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 2. — С. 35.

27. Листи (1SS0-1935). До I. Франка. Бережани, 12 січня 1935 р. II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уно­ряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 2. — С. 35.

28. Бемко Л. Mm дідо — Андрій Чайковський II Чайковський Андрій. Сногади. Листи. Дослідження: У 3 т. I Уноряд. Б. З. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — T. 3. — С. 115.

29. Ставничий А. Сномини внука II Чайковський Андрій. Сногади.

Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 104-105.

30. Чайковський М. Автобіографія // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 22.

31. Нечиталюк М. Цінний документ до біографії Андрія Чайковського // Чайковський Андрій. Спогади. Листи. Дослідження: У 3 т. / Упоряд. Б. 3. Якимовича та ін. — Львів, 2002. — Т. 3. — С. 231.

32. Чайковський А. Алкогольні образки // Жіноча доля. — 1925. —

Ч. 4. — С. 2-3.; Чайковський А. Як п’яниці вмірають // Жіноча доля. — 1926. — Ч. 7. — С. 5-6.

Анотації

Лыцур Н. Н. Быт украинской городской интеллигенции Гали - чины в конце XIX — начале XX вв. (на примере адвоката А. Чай­ковского).

Автор статьи на примере адвоката и писателя А. Чайковского раскрывает материальное состояние интеллектуальной элиты и его влияние на все сферы быта. В статье также проанализированы осо­бенности семейного воспитания, отдыха и родственных отношений.

Lytsur N. N. The way of life of Ukrainian town intelligentsia of Galicia in the end of the XIX — beginning of the XX centuries (on an example of lawyer A. Chajkovsky).

The author of article researches a material welfare of intellectual elite and its influence on all spheres of a life on an example of the lawyer and writer A. Chajkovsky. The specificity of family education, rest and family attitudes is also analyzed by the author.

Похожие статьи