Головна Історія Інтелігенція і влада ДОСЛІДЖЕННЯ М. С. ДЕРЖАВІНИМ СИСТЕМИ СПОРІДНЕНОСТІ ТА СІМ’Ї У БОЛГАР УКРАЇНИ
joomla
ДОСЛІДЖЕННЯ М. С. ДЕРЖАВІНИМ СИСТЕМИ СПОРІДНЕНОСТІ ТА СІМ’Ї У БОЛГАР УКРАЇНИ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 929Державін:392.3(=163.2)(477)

А. В. Шабашов

У статті аналізуються дослідження відомим російським та радянським філологом-славістом та істориком М. С. Державіним системи спорідненості, сім’ї та сімейних стосунків у болгар на теренах сучасної України. Автор приходить до висновків, що, не­зважаючи на тезисний характер, учений вніс певний внесок в до­слідження цих проблем. Він вперше поставив на науковій основі важливі проблеми етнології цієї етнічної групи болгар.

Ключові слова: М. С. Державін, система спорідненості, сім’я, сімейні стосунки.

Микола Севастьянович Державін — відомий російський (український) радянський філолог-славіст та історик, один з ідеологів радянського державницького панславізму. Він наро­дився в 1877 р. в болгарському переселенському селі Преслав, що у Надазов’ї. Вірогідно, саме цей факт визначив його по­дальшу долю та напрямок наукових пошуків. Основну части­ну своєї творчої діяльності він був, так би мовити, кабінет­ним, академічним вченим та педагогом вищої школи. З 1917 р. він — професор, а в 1922-1925 рр. — перший радянський рек­тор Петроградського університету, в 1925-1948 рр. — завідувач кафедрою слов’янської філології Інституту філософії, літера­тури та історії та Ленінградського державного університету, в 1947-1953 рр. керував Ленінградським відділенням Інституту слов’янознавства та займав низку інших відповідальних посад. З 1931 р. М. С. Державін — академік АН СРСР [1]. Але пер­ший, дорадянський період творчої діяльності М. С. Державін присвятив дослідженню мови та етнографії болгар Надазов’я, Криму та Бессарабії.

Наслідком цієї роботи стали перші в науці узагальнюючі праці з діалектології та етнографії російських болгар [2; 3; 4]. В своїй етнографічній монографії М. С. Державін хоча й досить конспективно, але на широкому ґрунті особистих польових спо­стережень розглядає, часто вперше, практично всі аспекти тра­диційної культури цієї етнічної групи: сільське господарство та землекористування, садибу та житло, харчування, предмети побуту, родинні, весільні та поховальні обряди, народні свята, прикмети, марновірства, народну творчість тощо.

Дослідник спеціально приділяє увагу деяким питанням сис­теми спорідненості та розвитку сім’ї у болгарських колоністів. Зокрема, він зупиняється на термінології спорідненості та ети­кетних нормах у стосунках між родичами [3, с. 99-100], питан­ні великої сім’ї та її збереженні [3, с. 102-105], міжстатевих та міжсімейних стосунках [3, с. 99] у болгар.

Хоча аналіз термінології спорідненості болгар у М. С. Дер - жавіна відсутній та його відомості носять суто описовий харак­тер і цей опис дуже фрагментарний, але він досить важливий, оскільки надає унікальний емпіричний матеріал.

Дослідник відзначає, що «принцип пошани до старших» «має повну силу в болгарській сім’ї; так, наприклад, молодший брат старшого завжди називає тільки загальним ім’ям бати, лале, а зятя бачо, бака, бае; у Бессарабської губернії — сваку; менша сестра старшу загальним ім’ям кака; цими ж іменами і взагалі всі молодші члени сім’ї називають всіх старших; неві­стка до своєї свекрухи завжди звертається, як дочка до матері, називаючи її ім’ям мамо. Старші ж члени молодших назива­ють за їх іменами» [3, с. 99].

Далі слідує перелік назв кровних родичів, враховуючи де­які діалектні відмінності. Для нас представляють виключний інтерес матеріали автора по термінології спорідненості болгар Тернівки, сучасної Запорізької області, оскільки ми не маємо інших свідоцтв по цій етнографічній групі, а також оскільки це — єдине сіло в Україні, засноване виключно переселен­цями із Західної Болгарії, що мають іншу систему термінів спорідненості, ніж східні болгари, і не представлені більше в українсько-молдавській діаспорі. Так, «тітка по матері» у ін­ших груп болгар називається тим же терміном, що і «тітка по батькові», у болгар же Тернівки сестра матері називалася тэтка, тоді як сестра отця — леля [3, с. 100].

Дослідник також досить детально зупиняється на спорід­неності за свояцтвом, особливо детально вона зберігалася на той час знову ж таки у тернівських болгар: «Невістка в Бер­дянському повіті і в Бессарабської губернії називається сло­вом буля (так її називають молодші члени сім’ї) або булка (так її називають старші члени); менша невістка старшу називає словом како, а її чоловіка — бачу або бате; у Бессарабської губернії цим ім’ям вона називає всіх братів чоловіка, їх ді­тей, двоюрідних братів, якщо вони були народжені до приходу її в будинок; всі сестри чоловіка вона називає тут зязе; вони по відношенню до неї зылви, а брати — девери; декілька не­вісток в будинку називаються итарви; наречена називається тут словом гудиница. У Феодосійському повіті для нареченої і невістки вживають одну назву «булка»; у Мелітопольському повіті невістка називається словом снаа, наречена — годеница; старшу дочку свого свекра невістка називає тут калино, мен­шу — ябалка; старшого брата свого чоловіка — лале; першого наступного за чоловіком брата — брайно, наступного — драгин - ко, третього — савелько...» [3, с. 100].

Таким чином, незважаючи на тезисний характер опису, за­слугою М. С. Державіна є те, що він вперше звернув увагу на таке важливе етнографічне джерело, як номенклатура спорід­неності. Також особливу цінність представляють матеріали на­уковця з села Тернівки, які додають важливі факти для рекон­струкції еволюції системи термінів спорідненості у болгарських переселенців.

Також першим в науці М. С. Державін поставив питання про еволюцію сім’ї у болгар Росії, зокрема, збереженню у них великої (нероздільної) родини. Для рішення цього питання вче­ний використав дані, на які він «випадково наштовхнувся» у сільському архіві колонії Чешма-Варуїта (сучасне Криничне, Болградського району) під час подорожі по Бессарабській гу­бернії влітку 1910 р., а саме — «Ревізьку казку 1835 р. квітня

1- го дня Бессарабської області, Левовського повіту, Ізмаїль­ського колоністського округу колонії Чешма-Варуїта про тих, що складаються чоловічої та жіночої статі душах задунайських переселенців». Далі він наводить список членів 22 «найбільш типових», на його погляд, сімей та на основі його розгляду робить висновок, що «у 1835 р., тобто незабаром після офі­ційного поселення у нас у Бессарабської губернії болгарських колоністів, сімейної задруги, або так званої великої родини, можна припускати, у них вже не існувало, і наша болгарська сім’я у 1835 році вже сформувалася у ту саме невелику родину, яку ми зараз і знаходимо всюди без винятку у наших болгар - колоністів на теренах трьох губерній: Бессарабської, Херсон­ської та Таврійської» [3, с. 105]. В іншому місці: «Сім’я у на­ших болгар-колоністів являє собою звичний тип сучасної сім’ї та складається з батьків та дітей» [3, с. 99].

Втім, з цими висновками важко погодитися. Дійсно, якщо братських сімейних громад, які він, вочевидь, і відносив до великої родини, у списку, що ним наводиться, немає, то 6 з цих 22 сімей треба віднести до батьківської багатолінійної ро­дини (середня чисельність такої родини — 10,6 осіб), 6 — до батьківської однолінійної родини (середня чисельність — 8,6 осіб) та 10 — до малих сімей («невеликої родини») (середня чи­сельність — 6,1 особа), загальна середня чисельність всіх дослі­джених сімей — 8 осіб. За моєю думкою та загальновизнаною типологією, таке співвідношення в суспільстві типів сімей на­вряд чи можна віднести до «невеликої родини» [5, с. 104-120; 6, с. 54-67].

М. С. Державін наводить цікаві відомості про сімейні сто­сунки та норми звичаєвого праву щодо спадщини у болгар: «Старі зазвичай залишаються у сім’ї молодшого сина, у спад­щину до якого і переходить потім рідне гніздо; усіх старших синів, одруживши їх, старі виділяють від себе на самостійне господарство. Дуже рідко можна зустріти родину, в якій у бу­динку старих живуть два чи три брати разом із своїми дру­жинами та дітьми. Ініціаторами виділення зазвичай бувають молоді; старі схильні скоріше утримати своїх синів разом під одним дахом. Виділяючи сина, батько зобов’язаний надати йому «план» і побудувати на цьому плані будинок або купити план у будь-кого зі своїх односільчан з усіма господарськими на ньому спорудами. Якщо у будинку живуть старі, то вони, зазвичай, відпочивають, доручаючи справу ведення господар­ства молодим, і тільки дають загальний напрямок і керівни­цтво господарському життю, користуючись загальною увагою та турботою» [3, с. 99].

Нарешті М. С. Державін спростовує існуючі на його час уяв­лення про місце болгарської жінки у шлюбі та в родині. По­передники цього дослідника одностайно указували на доміну­вання в родині чоловіка, патріархальний характер болгарської сім’ї. Наприклад: «Більшою частиною болгари живуть декіль­кома сім’ями разом в одному будинку, так що, крім старого ар - хіхазяїна, у тому ж будинку живуть також повні майже хазяї­ни: син із невісткою, іноді два або три із дружинами або дочки

Із зятями» [7, с. 203]. Або: «Побут внутрішній, побут сімейний, чисто патріархальний, представляє видовище істинно відрадне. Голова сімейства, батько, іноді навіть прадід, зберігає на все життя владу свою над сімейством, яке складається дуже часто з трьох або чотирьох поколінь» [S, с. 13S-139].

Навпаки, М. С. Державін пише: «Головну роль у сім’ї відіграє жінка. Чи особливість характеру болгарки позначилась у цьому явищі, чи ж у ньому несвідомо відбились давні традиції матрі­архального побуту, у всякому разі, їй належить більш активна роль у житті сім’ї, ніж чоловікові, і навіть у тих випадках, коли господарка дому самодуром чоловіком відсунута на задній план. Ми не помилимося, якщо скажемо, що жінці належить тут ви­рішальний голос у всіх сімейних починаннях» [3, с. 99].

Хто правий в цій заочній дискусії? Вважаю, що саме М. С. Державін. Мої особисті польові спостереження вказують на те, що, незважаючи на дійсно існуюче зовнішнє, так би мо­вити, етикетне домінування чоловіків, жінки у болгар грають досить значну роль при прийнятті основних рішень у сім’ї.

Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що М. С. Дер - жавін зробив певний внесок в дослідження сім’ї та спорідненос­ті болгар сучасної України та Молдови. Незважаючи на те, що його дослідження цієї проблематики мають досить спорадич­ний характер, треба відзначити інтуїцію вченого, який вперше поставив та спробував вирішити низку питань щодо розгляну­тої проблематики.

Джерела та література

1. Николай Севастьянович Державин. — М.; Л.: Изд. АН СССР, 1949. — 71 с. — (Материалы к биобиблиографии ученых СССР I АН СССР. Сер. лит. и яз.; Вып. 1).

2. Державин Н. С. Болгарские колонии Новороссийского края. Хер­сонская и Таврическая губерния I Н. С. Державин II Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 190S. — № 41. —

С. 1-237, табл.

3. Державин Н. С. Болгарские колонии в России (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии). Материалы по славян­ской этнографии. Т. 1. I Н. С. Державин II СбНУН. — 1914. — Кн. 29. — XII. — 259 с., XCVIII л. ил.

4. Державин Н. С. Болгарские колонии в России (Таврическая, Херсонская и Бессарабская губернии). Т. 2. Язык: 1. Обзор гово­ров. 2. Общие итоги, выводы и наблюдения. 3. Тексты. / Н. С. Дер­жавин. — Пг.: А. Смолинский, 1915. — XVI, 524, 94, XIV с.

5. Шабашов А. В. До реконструкції типології сім’ї болгар і гага­узів Південної Бессарабії у 10-60-х роках XIX ст. 1. Постановка проблеми. Загальна типологія родини / А. В. Шабашов // Записки історичного факультету. — 2002. — Вип. 12. — С. 104-120.

6. Шабашов А. В. До реконструкції типології сім’ї болгар і га­гаузів Південної Бессарабії у 10-60-х роках XIX ст. 2. Типологія та еволюція сім’ї у болгар і гагаузів / А. В. Шабашов // Записки історичного факультету. — 2003. — Вип. 13. — С. 54-67.

7. Задерацкий П. Е. Болгаре, поселенцы Новороссийского края и Бес­сарабии / П. Е. Задерацкий // Москвитянин. — 1845. — Ч. 6. — № 12. — Отд. 1. — С. 159-187.

8. Скальковский А. А. Болгарские колонии в Бессарабии и Ново­российском крае. Статистический очерк / А. А. Скальковский. — Одесса: В Типографии Т. Неймана и К°, 1848. — 156 с.

Анотації

Шабашов А. В. Исследования Н. С. Державиным системы род­ства и семьи у болгар Украины.

В статье анализируются исследования известным российским и советским филологом-славистом и историком Н. С. Державиным системы родства, семьи и семейных отношений у болгар на тер­ритории современной Украины. Автор приходит к выводам, что, несмотря на тезисный характер, ученый внес определенный вклад в исследования данных проблем. Он впервые поставил на научной основе важные проблемы этнологии этой этнической группы бол­гар.

Ключевые слова: Н. С. Державин, система родства, семья, се­мейные отношения.

Shabashov A. V. N. S. Derzhavin’s studies of the kinship and family system of Bulgarians in Ukraine.

The article analyses research work of well-known Russian and So­viet philologist and historian N. S. Derzhavin of kinship system and household relations of Bulgarians on the territory of modern Ukraine. The author comes to conclusion that despite of thesis nature of his works the scientist made a contribution to the research of those prob­lems. He gave the scientific basis to the massive problems of ethnol­ogy of this ethnic group of Bulgarians.

Key words: N. S. Derzhavin, kinship system, family, household relations.

Надійшла до редакції 8 квітня 2014 року


Похожие статьи