Головна Історія Інтелігенція і влада ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ ЗНАНЬ НА СЛОБОЖАНЩИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ СТ
joomla
ДОСЛІДНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ХАРКІВСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧИХ ЗНАНЬ НА СЛОБОЖАНЩИНІ НАПРИКІНЦІ ХІХ — НА ПОЧАТКУ ХХ СТ
Історія - Інтелігенція і влада

Ю. С. Клименко

Ключові слова: Харківське історико-філологічне товариство, іс­торичне краєзнавство, Слобожанщина, Харківський університет.

Ключевые слова: Харьковское историко-филологическое обще­ство, историческое краеведение, Слобожанщина, Харьковский уни­верситет.

Key words: Kharkiv Historical-Philological Association, historical study of local lore, Sloboda Ukraine, Kharkiv University.

Активні та всеохоплюючі процеси національно-культурного відродження, що набули в незалежній Україні незворотного ха­рактеру, супроводжуються зростанням інтересу не лише до за­гальної історії нашої держави, а й до минулого окремих її регі­онів. У цьому контексті актуальною постає проблема вивчення історії української інтелігенції, зокрема, її внеску у відроджен­ня національної культури та розвитку самосвідомості україн­ського народу наприкінці XIX — на початку XX ст. Важливу роль у цьому відіграли створені в останній третині XIX ст. офі­ційні історичні наукові товариства, серед яких важливе місце посідає Xарківське історико-філологічне товариство (далі — X№T). Досвід краєзнавчої роботи товариства є корисним саме у зазначений період. Адже в цей час історико-краєзнавчий рух набув цілеспрямованого, цілісного характеру і відрізнявся ба­гатогранністю своїх напрямків. До того ж значна кількість ас­пектів цього розвитку ще недостатньо розглянута і потребує більш детального вивчення.

Першу спробу вивчення й узагальнення процесу становлення краєзнавчого руху при ХІФТ здійснили його сучасники — чле­ни товариства, викладачі Харківського університету, засновни­ки музеїв, меценати, фахівці з історії тощо. Ці роботи містять значний обсяг фактичного першоджерельного матеріалу щодо проведення окремих історико-краєзнавчих заходів, але прак­тично позбавлені аналізу і необхідного історико-культурного контексту. Даній проблематиці приділялася увага й у радян­ській історіографії. Варто відзначити роботи Л. П. Калуць - кої [8], В. Г. Сарбея [15], В. 3. Фрадкіна [18], В. С. Шандри [19] та ін. Серед сучасних досліджень слід виокремити пра­ці Ю. Й. Журавського [4], В. Ю. Назаренка [11], О. І. Журби [5], С. М. Куделка та В. К. Міхеєва [10]. Певні аспекти пробле­ми були розглянуті М. М. Красиковим [9]. У своїх досліджен­нях Г. О. Савченко приділяє значну увагу вивченню діяльності окремих членів товариства [13]. Таким чином, сучасна укра­їнська історіографія налічує чимало праць з обраної темати­ки дослідження, що ґрунтуються на нових джерелах, відзна­чаються використанням оновленого інструментарію методів та оригінальним підходом до питання діяльності наукового осе­редку. Проте ці роботи стосуються різних аспектів діяльності товариства, у той час як питання впливу ХІФТ на формування національної школи історичного краєзнавства залишається не­достатньо вивченим.

Мета статті полягає у висвітленні складного і суперечливо­го процесу розвитку історико-краєзнавчих досліджень вчених ХІФТ. Основні завдання обумовлені метою дослідження: роз­глянути питання про передумови й обставини виникнення дано­го краєзнавчого центру при Харківському університеті; проана­лізувати наукові досягнення окремих краєзнавців й визначити їх внесок у вивчення історії регіону й України в цілому.

Ще в першій половині ХІХ ст. університетські центри нама­галися закласти концептуальні засади історичного краєзнавства і виробити відповідні методики локальних досліджень. Чимала роль у цій справі належала Харківському університету, який із самого початку свого існування посів визначне місце серед освітянських та наукових центрів не лише Слобожанщини, а й усієї України. Це відобразилося у різнофаховій дослідницькій діяльності вчених, проведенні наукових з’їздів та конференцій, а також у створенні наукових товариств. Саме вони проводи­ли значну пошукову, видавничу і культурно-просвітницьку ді­яльність у галузі історичної науки. З одного боку, закладали джерельну базу історичних праць, утверджували документа­лізм місцевих досліджень, а з іншого — сприяли формуванню загальної та історичної культури населення, піднесенню рівня національної свідомості українського суспільства.

Наукові інституції, які виникали наприкінці XIX — на по­чатку XX ст. відігравали чималу роль у збиранні і первинному осмисленні фактичного матеріалу, створенні відповідних мето­дик дослідження краю. Зауважимо, що зазначений період ха­рактеризувався особливою активізацією історичних досліджень. Цьому сприяло створення у 1877 році Харківського історико - філологічного товариства (1877-1919 рр.), на базі історико - філологічного факультету університету. Саме ж товариство стає в цей час одним із найважливіших краєзнавчих осередків в Укра­їні. У його заснуванні та роботі приймали участь насамперед викладачі Харківського університету, серед яких були досить відомі науковці: Д. I. Багалій, В. О. Барвінський, М. С. Дринов, О. Я. Єфименко, Д. П. Міллер, М. М. Плохинський, О. О. Потеб­ня, О. О. Русов, Є. К. Рєдін, М. Ф. Сумцов, М. А. Федоровський, М. Г. Халанський, Д. I. Яворницький та інші [12, с. 3].

У різний період ХІФТ очолювали видатні вчені: В. К. Над - лер (1877-1878 рр.), О. О. Потебня (1878-1890 рр.), М. С. Дрі - нов (1890-1897 рр.), М. Ф. Сумцов (1897-1918 рр.) [7, с. 14]. Діяльність членів товариства головним чином була спрямо­вана на вивчення питань історії Слобожанщини. Як зазначав один із найактивніших членів наукового осередку Є. К. Рєдін: «...інтерес до вивчення питань, пов’язаних з культурною істо­рією місцевого краю у широкому розумінні цього слова... був завжди головним серед інших наукових інтересів і запитів у діяльності товариства» [9, с. 23]. Вчені вивчали історію краю на підставі архівних джерел, проводили археологічні розвідки й розкопки, займалися пам’яткоохоронною діяльністю. Усі ці дослідження давали змогу популяризувати проблеми краєзнав­ства, підвищити зацікавленість до них з боку широких науко­вих та громадських кіл суспільства.

Для більшого залучення різних верств населення до вирі­шення питань краєзнавчого характеру члени товариства час від часу друкували програми і оголошення, де пропонували зби­рати інформацію про речові та письмові пам’ятки, які мали відношення до історії Слобожанщини. Слід відзначити, що ці заходи давали певний результат. Прикладом цього може бути заснування товариством у 1879-1880 рр. етнографічного музею (пізніше музею Слобідської України імені Г. С. Сковороди), власного історичного архіву, з якого потім було влаштовано два головних відділення: Малоросійське (Чернігово-Полтавське) та Слобідсько-Українське (Харківське) [1, т. 2, с. 629-630]. Біль­шу частину фондів архіву було зібрано саме завдяки багатьом пожертвуванням. На той час це було найбільше сховище доку­ментів з історії Лівобережної України. З ініціативи товариства створювалися безкоштовні громадські бібліотеки, читальні. Можливо, саме тому Харківська губернія на початку XX ст. за кількістю бібліотек посідала друге місце в Російській імперії [4, с. 8].

Варто зазначити, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., на фоні піднесення національної свідомості й формування по­зитивістського акценту на роль історичного чинника спостері­гається посилення інтересу до регіональної історії серед нау­ковців Харківського університету. Значну кількість доповідей, рефератів, наукових монографій було присвячено саме історії місцевого краю, його культурі, літературі, етнографії, історії права та народній поезії. Низку праць, присвячених вивченню рідного краю видають у цей час В. П. Бузескул, Д. П. Міллер, М. Ф. Сумцов, Є. К. Рєдін та ін. [2; 12]. Надруковані ними роботи свідчать про видатну краєзнавчу діяльність вчених і на сьогоднішній день відіграють важливу роль у вивченні історії місцевого краю. Провідними рисами краєзнавчих досліджень цього періоду є певна хронологічна дистанція між дослідни­ком та його об’єктом, підвищений інтерес до фактів політич­ного життя, церковної історії, етнографізм досліджень. Так, у 1894 році з ініціативи товариства розпочинаються щорічні розкопки курганів та городищ Харківської губернії [12, с. 38]. Результати археологічних досліджень обговорювалися на засі­даннях ХІФТа. Тоді ж стають регулярними етнографічні екс­педиції.

Проте найбільш яскравий період у розвитку історико - краєзнавчих досліджень у Харківському університеті в галузі історичної науки пов’язаний з ім’ям визначного українського вченого Д. І. Багалія (1857-1932 рр.), який відомий як непере- вершений знавець історії Слобожанщини, авторитетний дослід­ник минулого Лівобережжя, Південної України, Чернігово - Сіверщини, фахівець у сфері історіографії, джерелознавства, історичної географії, археології та інших ділянок українознав­ства. Науковець сформував власну історичну школу. Під його керівництвом плідно працювали вихованці Харківського уні­верситету М. М. Бакай, М. М. Плохинський, В. О. Барвінський та ін.

Одним із напрямків діяльності ХІФТ було відкриття у Хар­кові пам’ятників видатним діячам української літератури та культури Слобожанщини. Результатом роботи у даному напря­мі стало створення Квіткінської комісії на базі товариства. До складу комісії входили: Д. І. Багалій, А. В. Вєтухов, В. І. Сав­ва, Є. І. Трєфільєв та М. М. Баженов [7, с. 5]. На своїх засідан­нях вчені обговорювали питання про форми та засоби участі товариства у спорудженні та відкритті пам’ятників.

Деякі члени Харківського історико-філологічного товариства активно працювали у комітетах і комісіях Харківського това­риства поширення в народі грамотності (1869-1920 рр.). Так, у 1892 році був створений педагогічний відділ на базі ХІФТ, кот­рий довгий час очолював М. Ф. Сумцов. Його членами були ві­домі вчені Д. І. Багалій, В. Я. Данилевський, В. Ф. Левицький, Д. П. Максименко, Ф. А. Павловський, П. Ф. Твердохлєбов та інші [6, с. 56]. Зауважимо, що Харківське товариство грамот­ності завдяки своїй діяльності мало досить вагоме значення. Цей факт засвідчує програма видання літератури, яка друку­валася за багатьма напрямками і охоплювала такі вектори до­сліджень, як духовно-моральний, художньо-белетристичний, історичний, географічний, природно-історичний, прикладний та довідковий.

Діяльність Харківського товариства поширення в народі грамотності та історико-філологічного товариства була справж­нім прикладом колективного співробітництва прогресивної інтелігенції — вчених, викладачів гімназій, народних учите­лів, земських діячів, членів органів міського самоврядуван­ня, які об’єднали зусилля для проведення широкої науково - просвітницької роботи серед народу.

Слід зазначити, що Харківське історико-філологічне товари­ство виховало не одне покоління невтомних дослідників краю. На його засіданнях, у публікаціях членів товариства висвітлю­вались погляди щодо формування наукових засад історичного краєзнавства, організації дослідницької роботи, вдало поєднува­лися як наукові, так і аматорські форми діяльності. Результати своїх досліджень ХІФТ опубліковувало у науково-популярному збірнику й віснику [3; 16]. Так, у «Збірнику ХІФТ» містилися аналітичні статті з української історії та культури, повідомлен­ня про розкопки городищ та курганів на території Слобожан­щини, а також багато унікальних фольклорно-етнографічних матеріалів. Видання зосереджує велику кількість мемуарів, за­міток, історико-статистичних матеріалів, наукових статей, які мали безпосереднє відношення до історії минулого та тогочас­ного життя Слобідської України.

На сторінках «Вісника ХІФТ» відображався і фіксувався істо­ричний час з його провідними ознаками: суспільно-соціальним та економіко-правовим статусом, рівнем матеріального і духов­ного розвитку та станом національної самосвідомості. Наси­чені різноманітною історичною, етнографічною, літературно - бібліографічною інформацією численні повідомлення, виписки з регіональної преси, тексти архівних документів стали ваго­мим джерелом для українознавчих досліджень та краєзнавчих характеристик регіону.

Слід підкреслити, що кінець ХІХ — початок ХХ ст. — це час активізації наукових розробок з регіональної історії у Харків­ському університеті, пов’язаний передусім з поліпшенням умов для наукової діяльності і початком роботи в університеті моло­дих і талановитих істориків. Саме у цей період ХІФТ став ви­значним культурно-освітнім центром, осередком різноманітних українознавчих досліджень. Під час революції 1905-1907 рр. прогресивні вчені і студенти Харківського університету висту­пили за вільний розвиток української мови, науки, культури, за впровадження українознавчих кафедр, які б створили до - статне підґрунтя для становлення та розвитку історичного кра­єзнавства. Хоча цю ідею не вдалося втілити у життя, видатні науковці товариства (Д. І. Багалій, М. Ф. Сумцов, М. Г. Ха - ланський) розпочали викладати курси з історії України, укра­їнської мови та літератури. Таким чином, офіційна заборона українського слова в Російській імперії не могла перешкодити співпраці українських краєзнавців і навіть появі у місцевих виданнях праць українською мовою. Проте, це були автентичні історичні документи, записи народних пісень, оповідань, при­казок, тобто матеріали, які мали велике значення для пізнання місцевого краю. Отже, усі ці дослідження давали змогу попу­ляризувати проблеми краєзнавчої науки, підвищити зацікав­леність до них з боку широких наукових та громадських кіл суспільства, сприяли благодійництву.

Незважаючи на це, в Україні, як і раніше, був досить по­мітний контраст між багатою, яскравою історією, давньою самобутньою культурою народу та очевидною неповнотою їх літературно-наукового відображення. Поступово, хоча і в тіс­них рамках самодержавної імперської ідеології набирали все більшого розмаху дослідження рідного краю. Краєзнавча, історико-етнографічна робота, започаткована членами Харків­ського історико-філологічного товариства, видатними діячами освіти та культури, активно продовжувалась до початку Першої світової війни. За роки свого існування ХІФТ виховало плеяду дослідників регіону, які в післяреволюційний період очолили численні краєзнавчі осередки не лише на Харківщині, але й на території всієї України.

Отже, у сучасних умовах формування національної самосві­домості та активізації інтересу до історичної спадщини укра­їнського народу, автентичне відтворення перебігу громадсько - просвітницьких заходів, проведених ХІФТ, має не лише наукове, але й виховне значення. Саме тому науковий аналіз історико-краєзнавчої діяльності науковців товариства, їх твор­чого доробку дає можливість не лише реконструювати історію формування краєзнавчих досліджень, але й визначити міс­це історичного краєзнавства в контексті розвитку історичної науки.

Простеживши науково-організаційну діяльність цієї потуж­ної наукової інституції у галузі історичного краєзнавства, слід відзначити вагомий внесок окремих вчених — членів ХІФТ у процес розгортання регіональних досліджень. Зокрема, на­укові праці Д. І. Багалія, В. О. Барвінського, М. С. Дрінова, О. Я. Єфименко, П. В. Іванова, Д. П. Міллера, М. М. Плохин - ського, О. О. Потебні та інших вчених університету, створе­ні на основі критично-опрацьованих джерел, стали основою для розвитку національної історичної науки, поглибленого вивчення питань минулого Слобідської України. На особливу увагу заслуговують історико-краєзнавчі дослідження професо­ра М. Ф. Сумцова та М. Г. Халанського у сфері місцевої етно­графії та фольклористики.

У зазначений період українська інтелігенція, у тому числі й професорсько-викладацький склад Харківського університе­ту, застосовувала різні форми і методи для організації украї­нознавчих досліджень з місцевої історії та популяризації на­ціональної культури. Члени товариства розробляли важливі історико-краєзнавчі питання, друкували цінні статті з проблем української історії, етнографії, фольклористики, літературо­знавства, мистецтвознавства тощо, які не втратили свого науко­вого значення і сьогодні. Таким чином, протягом тривалого часу ХІФТ відігравало провідну роль у процесі формування історико - краєзнавчих досліджень в Україні. Його заснування стало по­воротним моментом у розвитку Слобідського краю, поступово перетворило його на один із найбільш розвинутих у науковому та в освітньому відношенні регіонів. Саме завдяки багатогран­ній діяльності науковців Харківського історико-філологічного товариства, розвиток історичного краєзнавства на Слобожанщи­ні та Лівобережній Україні був піднесений на високий рівень.

Незважаючи на наявність значної кількості публікацій, за­значена нами проблема висвітлена в історіографії досить не­повно. Зокрема, потребують вивчення такі питання, як роль державних органів та громадськості у дослідницькій роботі това­риства; вплив соціально-економічних та суспільно-політичних факторів на наукову діяльність ХІФТ; внесок маловідомих кра­єзнавців у розвиток історико-краєзнавчих досліджень товари­ства на Слобожанщині.

Джерела та література

1. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существо­вания (1655-1905): [ист. монография в 2-х томах] / Д. И. Бага­лей, Д. П. Миллер — Репринт. изд. — Т.1. — Х.:кн. фабрика им. М. Фрунзе, 1993. — 572 с.; Т.2. — Х.,: кн. фабрика им. М. Фрун­зе, 1993. — 982 с.

2. Багалей Д. И. Краткий очерк истории Харьковского университета за первше сто лет его существования (1805-1905) / Багалей Д. И.,

Сумцов Н. Ф., Бузескул В. П. — Харьков: Изд-во унверситета, 1906. — 303 с.

3. Вестник Харьковского историко-филолоического общества: в 5 вып. / [ред. Редин Е. К.]. — Харьков: Печатное дело, 1911 —

1914.

4. Журба О. І. «Неісторіографічне» в формуванні регіональної історіографії Слобожанщини / Журба О. І. // Харківський історіо­графічний збірник. — Х.: Вид-во НУА, 2006. — С. 112-156.

5. Журавский Ю. И. Исторический факультет Харьковского университета: очерк истории / Журавский Ю. И., Зайцев Б. П., Мигаль Б. К. // Вісник Харківського університету. — Х., 1991. — № 357— С. 4-38.

6. Исторический обзор деятельности Харьковского общества распрос - танения в народе грамотности. 1869-1909 / [сост. А. Дидрих - сон]. — М., 1911. — 261 с.

7. Историко-филологический факультет за 100 лет его существования (1805—1905) / [под ред.: М. Г. Халанского и Д. И. Багалия]. — Х., 1908. — 200 с.

8. Калуцкая Л. П. Предисловие // Систематический указатель к пе­риодическим изданиям историко-филологического общества при Харьковском унивеситете за 1886-1914 гг. [сост. Э. С. Берко­вич]. — Х., 1955. — С. 3-8.

9. Красиков М. М. З історії вивчення Слобожанщини / Михайло Красиков // Краєзнавство. — 1995. — № 1-4. — С. 19-23.

10. Міхеєв В. К. Про розвиток історичного краєзнавства у Харків­ському університеті / В. Міхеєв, С. Куделко // VIII Всеукр. наук. конф. «Історичне краєзнавство і культура» — Ч. 1. — Х., 1997. — С. 11-24.

11. Назаренко В. Ю. Харьковское историко-филологическое общество. Вопросы литературоведения / Назаренко В. Ю. — Х. : АО «Бизнес информ», 1999. — 288 с.

12. Редин Е. К. Ученая деятельность историко-филологического обще­ства при императорском Харьковском университете за первые 25 лет существования (1877-1902) / Редин Е. К. — Харьков, 1904. — 83 с.

13. Савченко Г. О. Академік Микола Сумцов — історик Харкова/Г. Сав­ченко // Краєзнавство. — 1995. — № 1-4. — С. 31-45.

14. Савчук В. О. Традиції університетської науки в історико - краєзнавчому русі України 20-х рр. ХХ ст. // Історія України: маловідомі імена, події, факти: [зб. статей] / В. О. Савчук. — К., 2004. — Вип. 28. — С. 318-333.

15. Сарбей В. Г. Харківське історико-філологічне товариство та його вклад в історіографію України: (До 100-річчя заснування та почат­ку діяльності) // УІЖ. — 1977. — № 12. — С. 99-103.

16. Сборник Харьковского историко-филологического общества: в 14 т. / [сб. науч. трудов / ред. Редин Е. К.]. — Х.: Печатное дело, 1886—1905.

17. Филиппенко Р. И. Е. К. Редин — член Харьковского историко­филологического общества/ Филиппенко Р. И. // Краєзнавство. — 2000. — № 1-4. — С. 30-41.

18. Фрадкин В. 3. Харьковское историко-филологическое общество (1877-1919) / Фрадкин В. 3. // История и историки: [историогра­фический ежегодник]. — М.: Наука, 1982. — С. 223-249.

19. Шандра В. С. К истории деятельности Харьковского историко­филологического общества // Археологический ежегодник за 1985 год. — М., 1986. — С. 221-229.

Анотації

Клименко Ю. С. Исследовательская деятельность Харьковско­го историко-филологического общества в процессе формирования историко-краеведческих знаний на Слобожанщине в конце XIX — начале ХХ вв.

В статье освещаются краеведческая деятельность историко­филологического общества при Харьковском университете, вклад отдельных исследователей региона и их усилия по сохранению и популяризации культурного наследия Слобожанщины в конце XIX — начале ХХ вв. На основании широкого круга источников определены основные направления, формы и методы региональных исследований научного центра.

Klymenko Y. S. Research activity of Kharkiv Historical-Philolog­ical Association in the forming of historical knowledge in Sloboda Ukraine in the end of the 19th — in the beginning of the 20th centu­ries.

The article examines the historical and regional scientific activity of Historical-Philological Association at the Kharkov University, the influence of individual researchers in the region and their efforts to preserve and develop cultural heritage in Sloboda Ukraine in the end of the 19th — in the beginning of the 20th century. There were iden­tified the main directions, forms and methods of regional scientific research centered on the basis of a broad range of sources.


Похожие статьи