Головна Історія Інтелігенція і влада БЛАГОДІЙНА ТА КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ КУПЕЦЬКОГО СТАНУ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст
joomla
БЛАГОДІЙНА ТА КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ КУПЕЦЬКОГО СТАНУ ПІВДЕННОЇ УКРАЇНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст
Історія - Інтелігенція і влада

Т. М. Шершун

Купецтво протягом багатьох століть відігравало помітну роль в економічному, політичному й культурному житті Укра­їни. Досить помітною була культурно-освітня та благодійна діяльність купецтва в містах Південної України, насамперед Херсонської губернії. Благодійну та культурно-освітню дія­льність купці вели в різній формі. Одні будували богадільні, інші — безкоштовні квартири для вдів, треті утримували си­рітські будинки, четверті обладнували лабораторії у клініках.

В науковій і публіцистичній літературі побутує думка, що купці займалися благодійністю через марнославство та влас­ні амбіції [1, с. 3]. В дореволюційній історіографії до питання купецького благодійництва дослідники не зверталися, а деякі факти їх діяльності висвітлено фрагментарно [2]. Дослідники ХХ ст. не цікавились питаннями культурно-освітньої та гро­мадської діяльності купців, віддаючи перевагу вивченню їх­нього торговельного та промислового підприємництва [3]. Се­ред сучасних досліджень є розвідки про культурну діяльність окремих етнічних груп, переважно греків, в містах південної України [4].

З огляду на маловивченість проблеми, метою даної статті є висвітлення основних видів культурно-освітньої та благодійної

Діяльності купецтва міст Херсонської губернії першої половини XIX ст., визначення її впливу на культурний розвиток Півден­ної України.

Купецька благодійність охоплювала всі відомі напрямки: релігійні пожертвування, соціальний захист малозабезпечених, виділення коштів на патріотичні потреби та меценатство. Слід відзначити, що поряд із приватними благодійними заклада­ми існувала і мережа державних, які активно підтримувалися представниками купецтва.

В кожній губернії Російської імперії створювалися благодій­ні товариства загального типу — Товариства громадської опіки, покликані влаштовувати народні школи, сирітські будинки, лі­карні, притулки для бідних та богадільні тощо. Незважаючи на те, що такі заклади були державними, місцеве купецтво весь час матеріально їх підтримувало, до того ж у опікунських ра­дах більшість складали представники купецтва. У 1823 році в Одесі було засноване Товариство громадської опіки [5, с. 709]. Того ж року засновано Притулок допомоги злиденним на ко­шти іменитої громадянки, купчихи Олени Кленової, яка за­повіла 6 000 крб. на утримання бідних [6]. Ці заклади також користувалися фінансовою підтримкою інших представників місцевого купецтва.

Окрім Товариства громадської опіки, в містах Херсонської губернії виникали інші благодійні заклади. У 1829 році в Оде­сі виникло “Новоросійське жіноче товариство опіки бідними”, яке у 1836 р. отримало нову назву “Одеське жіноче благодійне товариство” [5, с. 710]. У роботі цього благодійного товариства активну участь брали дружини та доньки місцевого купецтва, а самі купці жертвували значні суми на користь бідних. Ці заходи дозволили відкрити перший дитячий притулок в Одесі, відділення для жінок похилого віку, тимчасовий притулок для бідних та ін. Велика кількість пожертв жіночому товариству дозволяла годувати до 4 300 осіб на рік [5, с. 711].

У травні 1841 р. Одеський військовий губернатор доповів графу Воронцову про те, що одеське купецтво має намір улаш­тувати у місті притулок для бідних дітей і жертвує для цього 1 420 крб. До того ж купецтво пропонувало назвати заклад, на честь одруження цесаревича, майбутнього царя Олександ­ра II — “Олександрівській дитячий притулок”. Восени 1846 року опікуни закладу назбирали пожертв на суму 9 945 крб., а в 1847 р. відбулося урочисте відкриття притулку, в який вже було прийнято 26 дітей [7].

Міста Херсонської губернії були багатонаціональні, тому не дивно, що в них почали виникати різні філантропічні спілки, які об’єднували своїх членів за національною та релігійною ознаками.

Особливо розгалуженою була мережа єврейських благодій­них закладів, які користувалися широкою підтримкою купе­цтва. Це пояснювалося перш за все тим, що євреї складали третину населення міст Херсонської губернії. Єврейські бла­годійні об’єднання надавали різні види допомоги, так “Това­риство допомоги бідним євреям міста Миколаєва”, наприклад, прагнуло забезпечити своїх членів громади та їх сім’ї продук­тами харчування, притулком, роботою, медичною допомогою та ін. В Одесі при єврейському молитовному будинку “Малбіш - арім” з 1836 р. організували щорічну роздачу одягу для бід­них. Також єврейські купці щороку на Пасху роздавали бідним хлібці на суму 6-7 тис. крб. [8, с. 16]. Різноманітні єврейські благодійні заклади існували також у Херсоні та Єлисаветграді [9, с. 85].

Деякі міста Херсонської губернії, такі як Одеса і Миколаїв, мали ще й благодійні заклади допомоги іноземцям. Одеса була одним із найбільших південних портів імперії, тут перебувало чимало іноземних консульств, які сприяли відкриттю таких об’єднань. Як приклади, можна назвати Швейцарське благо­дійне товариство, яке виникло у 1845 р., Французьке, Грецьке, Німецьке тощо [5, с. 712]. Головною метою усіх цих об’єднань було надання допомоги підданим своїх країн, які постійно або тимчасово проживали на теренах Російської імперії. Всі ці за­клади користувалися широкою фінансовою підтримкою куп - ців-співвітчизників, що мешкали в містах губернії.

У Херсонській губернії виникло та діяло багато благодій­них закладів за релігійною приналежністю, оскільки на Півдні проживали представники багатьох конфесій. Своєю діяльністю ці доброчинні товариства сприяли поліпшенню становища не­заможних верств населення регіону. їх допомога складалася з надання безкоштовних продуктів харчування, як це робила, наприклад, піклувальна рада при Архангело-Михайлівській церкві в Одесі, або надання притулку, як було у “Парафіяль­ному Людинолюбному товаристві при Римсько-католицькій церкві” у Миколаєві та ін. [5, с. 709]. Майже всі ці благодій­ні об’єднання, окрім матеріальної допомоги, намагалися під­тримувати бідних одновірців морально, допомагали їм здобути освіту тощо. Прикладом надання такої допомоги може бути Свято-Миколаївське братство при церкві 58-го Празького полку в Миколаєві, що утримувало за свій рахунок початкову шко­лу для дітей та впровадило сільськогосподарські курси для до­рослих [10, с. 28]. Церковні філантропічні навчальні заклади освіти давали початкові знання з основних предметів і сприяли підвищенню освітнього рівня мешканців краю, особливо в сіль­ській місцевості, де було ще дуже мало світських навчальних закладів. Тому можна стверджувати, що система благодійної допомоги піклувальних рад та братств відіграла певну роль у зменшенні кількості жебраків і піднесенні духовної культури збіднілого населення різних віросповідувань.

Не менш масштабною була культурно-освітня діяльність купецтва південноукраїнських міст. Власно, купецтво було за­цікавлене у професійній підготовці своїх нащадків, що в май­бутньому сприяло успішному розвиткові сімейного бізнесу. З розбудовою південноукраїнських міст та розгортанням ку­пецьких капіталів у них виникло питання відкриття учбових закладів, які б готували купецьких дітей, надаючи їм певні професійні комерційні знання та навички. Комерційне насе­лення Одеси ще у 1804 році висловило думку про відкриття комерційної гімназії [11, с. 12]. Вона була відкрита лише у 1817 р., однак ця гімназія проіснувала менше року і того ж року була об’єднана з Шляхетним інститутом, проте і ці об’єд­нані заклади проіснували недовго, тому що були реорганізо­вані в Рішельєвський ліцей. Таким чином південноукраїнські міста були позбавлені вкрай необхідного для купецтва учбо­вого закладу [11, с. 13]. У 1849 р. виник приватний учбовий заклад Новицького, в якому існувало комерційне відділення, де окрім загальноосвітніх дисциплін викладали бухгалтерію та мови: грецьку, італійську, французьку, німецьку та англійську [11, с. 14]. З 75 вихованців цього закладу 40 належало до купе­цького стану. Новицький навіть мав намір розширити спеціа­льний комерційний курс, проте в цей час знову постало питан­ня про відкриття комерційного училища в Одесі [12, арк. 10]. В 1851 р. купецька громада міста заявила про створення ко­мерційного училища, для втілення цієї ідеї в життя відразу почали збирати кошти: з купців 1-ї гільдії 25 крб. в рік, 2-ї гільдії — 15, а 3-ї — 5 крб. [13, арк. 21]. До того ж одеське ку­пецтво намагалось залучити купецтво Миколаєва до спільного влаштування комерційного учбового закладу [14]. З огляду на безліч бюрократичних та зовнішньополітичних перешкод, ку­пецькій громаді Одеси вдалося відкрити Комерційне училище лише у 1862 р. [11, с. 24].

Одним із перших комерційних навчальних закладів було Гре­цьке комерційне училище в Одесі, засноване у 1817 р. грецькою громадою міста та купецтвом. Для фінансування цього закладу місцеве грецьке купецтво вирішило відраховувати 0,1% від сво­їх торговельних оборотів, до того ж грецькі страхові товариства віддавали 10-20 % своїх прибутків у фонд училища [15, с. 35]. Отже, у заснуванні першого подібного навчального закладу на Півдні України купецтво брало безпосередню участь. Окрім постійних особистих пожертвувань до фонду, багаті та автори­тетні грецькі купці взяли участь у розробці статуту училища, серед них: купці 1-ї гільдії Ф. Серафіно, О. Кумбарі, І. Амвро - сіо, Г. Маразлі та ін. Навчання було безкоштовним, серед учнів пріоритетом користувалися діти “греків Одеси та її околиць, потім з інших міст та інших націй” [16, с. 203]. Серед дисци­плін, які вивчали учні цього закладу були три мови: грецька, російська, італійська (тогочасна мова торгівлі — Т. Ш.), зако - новчення православної грецької церкви, священна та всесвітня історія, арифметика, географія, бухгалтерія та основи навігації та ін. [16, с. 206]. Таким чином, Грецьке комерційне училище, яке існувало як національний навчальний заклад, мало вели­ке значення у підвищенні освітнього рівня місцевого купецтва, сприяло купецькій корпоративній консолідації, доказом чого є назва училища за Статутом — “Одеське Грецьке комерційне училище, засноване і утримане купецтвом...” [15, с. 36].

З викладеного матеріалу ми дійшли висновків, що купе­цтво відігравало важливу роль у культурному розвитку міст Херсонської губернії. На середину ХІХ ст. в містах Херсонської губернії існувало близько 40 благодійних закладів (притулки, богадільні, будинки для вдів, школи, будинки ночівлі та ін.), більша частина яких утримувалася на купецькі кошти. Пред­ставники купецтва як провідна культурно-економічна частина тогочасного суспільства усвідомлювали зв’язок між особистим добробутом та громадськими інтересами.

Джерела та література:

1. Боханов А. Н. Коллекционеры и меценаты в России. — М., 1989.

2. Скальковский А. А. Первое тридцатилетие истории города Одессы. 1793-1823. — Одесса, 1837.; Скальковский А. А. Коммерческое сословие в Новороссийском крае // Одесский вестник. — 1849. — 28 мая; Смольянинов К. История Одессы. — Одесса: Гор. тип., 1883.

3. Яковцевский В. Н. Купеческий капитал в феодально-крепосничес - кой России. — М.: Изд. АН СССР, 1953; Герлігі П. Одеса. Історія міста, 1794-1914 / Пер. з анг. Олійник Ю. — К.: Критика, 1999; Історія Одеси / Колектив авторів. Гол. ред. В. Н. Станко. — Одеса: Друк, 2002.

4. Арш Г. Л. Греческое коммерческое училище Одессы в 1817-1830 гг. (Из истории новогреческого просвещения) // Балканские исследо­вания. — Вып. 10. — М., 1987. — С. 31-62; Папудилис К. Про­светительская и культурная деятельность греков Одессы в ХІХ и XX в. // Балканские исследования. — Вып. 11. — М., 1989. — С. 190-200.

5. Бориневич А. Благотворительность // Одесса (1794-1894). К столе­тию города. — Одесса, 1894.

Б. Одесский вестник. — 1836. — 14 июля.

7. Одесский вестник. — 1848. — 17 марта.

8. Ципперштейн С. Евреи Одессы: История культуры. 1794-1881. — М., 1995.

9. Пашутин А. Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. — Елисавет - град, 1897.

10. Ге Г. Н. Очерк столетнего существования г. Николаева при устье Ингула (1790-1890). — Николаев, 1890.

11. Исторический очерк 50-летия Одесского Коммерческого учили­ща. — Одесса, 1912.

12. ДАОО. — Ф. 4. — Оп. 1. — Спр. 28.

13. ДАОО. — Ф. 4. — Оп. 1. — Спр. 18.

14. ДАМО. — Ф. 222. — Оп. 1. — Спр. 551.

15. Арш Г. Л. Греческое коммерческое училище Одессы в 1817-1830 гг. // Балканские исследования. — Вып. 10. — М., 1987. — С. 31-62.

16.О Греческом училище в Одессе: (Из записок Иосифа Сенковского

О путешествии его из Вильны через Одессу в Константинополь) // Вестник Европы. — М., 1820. — Ч. 110. — № 7. — С. 202-208.


Похожие статьи