Головна Історія Інтелігенція і влада ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМИН ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ТА ВЛАДИ
joomla
ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ВЗАЄМИН ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ТА ВЛАДИ
Історія - Інтелігенція і влада

А. Г. Гончарук

Економічні та політичні зміни, що відбулися за останні двадцять років в українському суспільстві, змушують задума­тися про трансформацію взаємовідносин влади та інтелігенції. Владні відносини є метою і умовою будь-яких соціальних пе­ретворень [4]. Вони являють собою комплексний феномен, що має політичні, соціальні, економічні, правові та філософські аспекти. Під впливом фінансово-економічної кризи у взаєми­нах влади та інтелігенції на перший план виходять економічні аспекти.

Дані аспекти взаємин інтелігенції і влади, пов’язані з еко­номікою та її розвитком, глибоко вивчалися в 1960-1980-ті рр. різними вченими-економістами, зокрема, Л. Абалкіним,

В. Бойковим, Т. Заславською, В. Іоновою, Ж. Тощенко та ін., які акцентували увагу на економічній культурі населення, го­ловним чином інтелігенції. Разом з тим сьогоднішні пробле­ми суспільства значно відрізняються від проблем того періоду. Складається економічна ситуація, що характеризується падін­ням суспільного виробництва, скороченням бюджетних дохо­дів і безробіттям, яке об’єктивно змушує інтелігенцію шукати можливості більше заробляти, при цьому, ймовірно, поступаю - чись переконаннями і морально-етичними принципами. Як і в 1990-ті роки, значна її частина втрачає звичні джерела засобів існування, втрачає частину своїх заощаджень і змушена від­ходити від традиційних для інтелігенції інтелектуальних видів діяльності або поповнювати лави безробітних.

У такій ситуації влада не повинна кидати напризволяще інтелігенцію, що складає інтелектуальний потенціал країни, і підтримувати її всіма можливими шляхами, включаючи еко­номічні. З одного боку, займаючись розподілом благ, влада не повинна фінансувати основні програми розвитку науки, освіти, культури, медицини і т. д. за залишковим принципом, залиша­ючи основне для задоволення власних потреб. З іншого боку, в умовах, що склалися, така підтримка не може бути тотальною, а повинна носити цільовий характер і спрямовуватися на підтрим­ку найбільш перспективних для розвитку країни проектів.

Дане дослідження спрямоване на теоретичне обґрунтування економічних аспектів взаємовідносин влади та інтелігенції, ви­ділення і вивчення їх основних форм.

Під інтелігенцією найчастіше розуміють громадський про­шарок людей, котрі професійно займаються розумовою, пере­важно складною, творчою працею, розвитком і поширенням культури [2]. Нерідко цьому поняттю надають і моральний сенс, вважаючи її втіленням високої моральності і демократиз­му. За своїм складом інтелігенція неоднорідна, але об’єднана розумовою працею, що відіграє визначальну роль в економічно­му розвитку постіндустріального суспільства. Отже, без інтелі­генції неможливий сталий економічний розвиток, вона є ядром і основним двигуном розвитку нової постіндустріальної моделі економіки. Тому для модернізації української економіки і пе­реходу її до наступного, більш високого технологічного укладу необхідно всіляко мотивувати інтелектуальну працю і сприяти посиленню ролі інтелігенції в суспільстві.

В умовах фінансово-економічної кризи бізнес не в змозі ви­конати це завдання і для його вирішення необхідна значна підтримка держави. Разом з тим, і інтелігенція виконує важ­ливі функції щодо зміцнення і розвитку держави, що робить її відносини з владою взаємними. Оскільки такі взаємини мо­жуть носити різний характер, для їх диференціації і зручності сприйняття з метою дослідження нами були класифіковані еко­номічні форми взаємовідносин влади та інтелігенції, зокрема, виділені наступні:

1) державне фінансування соціально-економічних проектів, спрямованих на розвиток економіки і соціальної інфраструкту­ри та що забезпечують роботою тисячі працівників інтелекту­альної праці;

2) державні замовлення (гранти) на виконання наукових досліджень та продукції, що забезпечують роботою вчених і технічну інтелігенцію;

3) податкові пільги культурним та освітнім закладам, нау- комісткому сектору економіки, що стимулюють розвиток куль­тури, освіти, науки і техніки, створення нових інтелектуаль­них робочих місць;

4) регулярне фінансування бюджетного сектора економіки, що забезпечує функціонування медичних, освітніх, наукових, культурних і ін. закладів;

5) спонсорування культурних, наукових заходів — конфе­ренцій, фестивалів, акцій, що піднімають рівень розвитку на­селення і стимулюють інтелігенцію до продуктивної і якісної праці і творчості у відповідних сферах діяльності;

6) державна підтримка створення та розвитку бізнесу в ін­телектуальній сфері, яка виражається у спрощенні бюрокра­тичних процедур, надання пільгового кредитування, інвесту­вання за венчурною схемою і т. д.

Зі свого боку інтелігенція забезпечує для влади:

- необхідні кадри;

- культурний рівень;

- охорону здоров’я;

- підвищення рівня інтелектуального розвитку;

- розробку нових методів та інструментів державного управ­ління та регулювання;

- високий технічний рівень і справність засобів комунікації, транспорту та іншої необхідної інфраструктури.

Недостатня підтримка державою інтелігенції призводить до поступового зниження якості послуг у сфері освіти, охорони здоров’я, науки, культури, мистецтва і т. д., що неминуче від­бивається на рівні інтелектуального розвитку, фізичному і ду­ховному здоров’ї нації. Сфери, в які бізнес не зацікавлений вкладати кошти і які не можуть обійтися без зовнішньої під­тримки, але існування яких необхідно для повноцінного розви­тку суспільства, держава повинна активно фінансувати й сти­мулювати.

Інтелігенція є одним з основних і найбільш важливих носіїв економічних інтересів у суспільстві. Тому, як і інші суб’єкти економічних відносин, вона вступає у відносини безпосеред­нього виробництва, розподілу, обміну та споживання з метою реалізації своїх економічних інтересів. В результаті виникає складна система взаємодії та реалізації інтересів.

Взаємодіючи з системою влади, інтелігенція зацікавлена в реалізації своїх економічних інтересів, зокрема, у забезпечен­ні сприятливих умов для здійснення діяльності та отримання адекватної оплати своєї праці, мотивуючої розвиток та вдоско­налення. Бідність держави і недалекоглядність влади не тільки не дозволяють реалізувати інтереси інтелігенції, але і призво­дять до її майнової деградації, а також до інших негативних наслідків, зокрема:

- посилення невідповідністі між освітнім рівнем і рівнем оплати праці, що призводить до приниження інтелектуальної праці та її непрестижності;

- звільнення висококваліфікованих і молодих перспектив­них кадрів з державних (бюджетних) установ і виробничих під­приємств, що консервує і посилює науково-технічну і техноло­гічну відсталість виробництва й країни в цілому;

- поглиблення кризи в системах освіти, охорони здоров’я та культури, втрата наукових шкіл, корупція тощо.

Становлення ринкових відносин передбачає зниження ролі зовнішніх регуляторів і зовнішньої заданості в самореалізації особистості, соціальних груп і зростання ролі самоорганізацій­них процесів. Це дозволяє інтелігенції відійти від залежності від держави. Однак процеси розкріпачення особистості, її само - здійснення, зміни форм зайнятості протікають серед інтеліген­ції не швидко і з великими витратами. Зберігається низький рівень самоорганізації та підприємливості — це означає, що процес входження в ринкове життя працівників інтелектуаль­ної праці буде тривалим і болючим. А тому вони ще довгий час будуть залежати від політики і підтримки влади.

Проблема важкого матеріального становища і непрестиж - ність професій інтелігенції посилюються падінням моральних принципів у суспільстві, низької орієнтацією молоді на знання і творчість і більшою орієнтацією на матеріальні фактори. Еко­номічні умови, які сформувалися під впливом непродуманої державної політики, об’єктивно змушують інтелігенцію шука­ти можливості заробляти великі гроші, поступаючись переко­наннями і принципами. І незважаючи на те, що дана проблема не нова і існувала в нашій країні і за кордоном у минулому столітті [1, 3, 5], такі тенденції руйнують моральну основу ін­телігенції, без якої неможлива побудова цивілізованого постін - дустріального суспільства.

Недостатня підтримка й розуміння з боку влади викликає критичне ставлення до неї інтелігенції, що нерідко призводить до соціальної напруженості між ними. Як правило, влада за­охочує лише ту частину інтелігенції, яка їй вірно служить і здатна впливати на масову свідомість і громадську думку людей в потрібному для влади напрямку, зокрема, для продовження владних повноважень. Це наочно підтверджується в періоди передвиборної кампанії.

Нейтральна або опозиційна до влади частина інтелігенції прагне всіма силами стати економічно незалежною від неї, ви­користовуючи самоорганізацію, міжнародну допомогу або під­тримку з боку бізнесу (спонсорство). І у випадку неможливос­ті самореалізації на батьківщині, змушена мігрувати в країни з більш сприятливим середовищем для творчого та наукового розвитку і вдосконалення.

Таким чином, під впливом економічних процесів формують­ся різні групи інтелігенції, які можна класифікувати за на­ступними ознаками:

1) за характером відносин з владою можна розділити на таких, що активно співпрацюють з владою, опозиційних і не сприймаючих з нею співробітництва;

2) за характером відносин з законом — на законослухня­них, корупціонерів і налаштованих революційно;

3) за рівнем доходів — на багатих, самодостатніх і малоза­безпечених;

4) за характером мислення — на прогресивно мислячих, пристосуванців і консерваторів;

5) за ступенем визнання — на що мають міжнародне визна­ння, регіональне значення, невизнані та такі, що використову­ються в інтересах влади.

Незважаючи на всі суперечності, які виникають між інтелі­генцією і владою, вони мають потребу один в одному і, з огля­ду на необхідність в інтелектуалізації економіки для розвитку суспільства, їх економічна взаємодія з роками буде посилюва­тися, набуваючи нових форм і змісту.

Джерела та література

1. Бартов А. Интеллигенция и власть / А. Бартов // Студия. — 2009. — № 13. — С. 48-52.

2. Большая энциклопедия / Под ред. С. С. Аверинцева, М. Л. Гаспа - рова и др. — М.: Кирилл и Мефодий, 2009. — 944 с.

3. Мансуров В. А. Интеллигенции конверсируемых предприятий /

В. А. Мансуров, Л. А. Семенова // Социс. Социологические иссле­дования. — 1998. — № 10. — С. 96-105.

4. Чуприна В. И. Интеллигенция и власть: Дис. ... д-ра ист. наук: 07.00.02: Москва, 2000. — 353 с.

5. Szczepanski J. Pracownicy umyslowi: proletariat, inteligencja czy klasa srednia? / J. Szczepanski // Przeglad kulturalny. — 1958. — № 51-52. — S. 8.

Анотації

Гончарук А. Г. Экономические аспекты взаимоотношений ин­теллигенции и власти.

Классифицированы экономические формы взаимоотношений власти и интеллигенции. Установлены экономические функции, негативные последствия бедности государства и недальновидность власти для интеллигенции. Выделены основные группы интелли­генции, которые формируются под влиянием экономических про­цессов.

Goncharuk A. G. Economic aspects of relations between intelli­gentsia and the authorities.

The forms of economic relations between the authorities and intel­ligentsia are classified. Economic functions, the negative effects of poverty and lack of foresight of the state government for the intelli­gentsia are established. The basic groups of intelligentsia that formed under the influence of economic processes are determined.