Головна Історія Інтелігенція і влада ПЕДАГОГІЧНІ КУРСИ В ОДЕСІ (1903-1906 PP.): ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА, ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
joomla
ПЕДАГОГІЧНІ КУРСИ В ОДЕСІ (1903-1906 PP.): ФОРМУВАННЯ, СТРУКТУРА, ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Історія - Інтелігенція і влада

О. В. Мельник

Ключові слова: система вищої жіночої педагогічної освіти, на­вчальний процес, організація жіночих педагогічних курсів.

Ключевые слова: система высшего женского педагогического образования, учебный процесс, организация женских педагогиче­ских курсов.

Key words: system of higher female pedagogical education, educa­tional process, organization of female pedagogical courses.

Історія розвитку освітніх процесів у місті Одесі на початку XX сторіччя має безліч прикладів для наслідування сучасними модернізаторами освіти. Тому що саме в цей час закладався фундамент освітніх тенденцій сучасної вищої освіти. А саме, — рівність за статевим та національним принципом, комерційний характер освіти, спрямування вищої освіти на вирішення про­блеми якості навчання, а також підтримка за рахунок благо­дійних коштів осіб з високим навчальним потенціалом.

Актуальність дослідження визначається необхідністю на­укового узагальнення історії розвитку вищої жіночої педаго­гічної освіти в місті Одесі (1903-1906 рр.)

Мета дослідження — простежити та виявити основні скла­дові у розвитку Одеських жіночої педагогічних курсів (1903­1906 рр.).

Загальними питаннями дослідження історії вищої жіно­чої педагогічної освіти займались такі автори: Е. О. Лихачова

[1] , Н. Е. Зінченко [2], К. Р. Шохоль [3], М. Песковський [4],

І. Г. Малинко [5], Т. М. Федотова [6]. Однак безпосередньо роз­виток вищої жіночої педагогічної освіти в Одесі залишається майже недослідженим.

Необхідність розвитку вищої педагогічної освіти в росій­ській імперії безпосередньо диктувалась нагальними потреба­ми економічних змін. І її провідником було міністерство на­родної освіти. Головний напрямок розвитку системи вищої жіночої освіти керівники міністерства бачили саме у жіночих педагогічних курсах. Тому, коли одеськими науковцями був підготований черговий проект ВЖК в Одесі (1902 р.) під тис­ком МНП в клопотання внесли зміни. Сподіваючись на більш успішний результат, курсам запропонували надати характер «спеціально-педагогічного навчального закладу» та організува­ти з майбутніх викладачів комісію з метою складання проекту положення про курси і створення докладних програм викла­дання. Необхідний проект був вироблений комісією на чолі з проф. М. М. Ланге, а 25 липня 1903 р. прийшов дозвіл на від­криття курсів [7, арк. 2]. Загалом новий проект перегукувався з попередніми і передбачав відкриття вищих жіночих курсів у складі двох факультетів — історико-філологічного та фізико - математичного — з чітко організованою структурою універси­тетського типу. Таким чином, нарешті створено перший жіно­чій вищий навчальний заклад в Одесі.

Урочисте відкриття педагогічних курсів відбулося 4 жов­тня 1903 р. у присутності заступника МНП С. М. Лук’янова, який у вітальному слові сказав: «Міністерство народної освіти висловлює повну готовність підтримати всякий освітній захід у цій сфері, справедливо вважаючи, що потреба в завершенні освіти за допомогою вищої школи дала б змогу забезпечити по­пит на освіту набагато простіше і легше, ніж це існує зараз». Він вважав, що «багато хто за браком вакансій в урядовій шко­лі залишаються неприйнятими під її дах» [8, с. 2]. Далі уря­довець звернувся з деякими побажаннями до викладачів і слу­хачів курсів. Висловлювалося сподівання на те, що курси, «не будучи вищими за назвою», стануть «вищими за ґрунтовністю наукової роботи, за добросовісною відданістю своєму покликан­ню, за фактичними результатами навчання», оскільки викла­дачі курсів — в основному професори місцевого університету з високим науковим авторитетом, які повинні внести до «ново­го розплідника освіти дух суворої науковості, що припускає систематичний прояв самократії». Як діячі державної школи, вони, на його думку, зуміють «привчити своїх слухачок стави­тися зі щирою пошаною і до вимог державності, що неможливо без певних юридичних норм». Звертаючись до слухачок курсів, промовець нагадав, що «жінка за своєю природою — вихова­телька. Ретельно розвиваючи природні здібності, слухачки кур­сів стануть з часом «високоцінним» елементом у нашому житті і як викладачки». На закінчення С. М. Лук’янов побажав, щоб діяльність курсів виправдала довіру уряду, «здобула собі поша­ну і підтримку російського освіченого суспільства, зміцнилася при сприянні наших кращих учених сил і дала російському суспільству більшу кількість добре підготовлених педагогічних сил, що можуть знайти собі місце і в сім’ї, і в школі» [9, с. 3].

Під час відкриття курсів їх директор проф. М. М. Ланге нагадав коротку історію створення курсів та назвав тих, хто сприяв їх відкриттю: «Згідно з рішенням ради курсів, в цей перший день їх існування заради справедливості необхідно вка­зати, кому вони зобов’язані своєю появою. Це, по-перше, мі­ністр народної освіти Григорій Едуардович Зенгер, що сприяв у просуванні ідеї вищої жіночої освіти; по-друге, енергійні і неодноразові виступи з клопотанням про вищу жіночу школу в Одесі попечителя Одеського навчального округу і, нарешті, безкорислива і незмінна допомога у цій справі з боку професо­рів Новоросійського університету. Сумісні дії трьох інстанцій створили нашу нову установу» [10, с. 3]. Таким чином, роль представників міністерства народної освіти в процесі створення одеських жіночих педагогічних курсів всіляко підкреслюва­лась їх директором.

Відтак М. М. Ланге зупинився на змісті педагогічних кур­сів, окреслив причини їх відкриття. По-перше, такі курси да­ють разом з педагогічною підготовкою і вищу наукову освіту, тож на них повинні читатися ті ж дисципліни, як і на вищих жіночих курсах, і в обсязі теж університетської освіти, але в дещо іншому ракурсі. Необхідно уникати «зайвої енциклопе­дичності», проти якої тепер лунають голоси і в самих універ­ситетах. По-друге, на користь відкриття в Одесі саме педаго­гічних курсів говорило і те явище, що у боротьбі за існування більшість шукає вищої освіти заради покращення своїх стат­ків, тобто стабільного матеріального становища для освіченої жінки. Підтримуючи державну політику щодо недопущення жінок до вищої освіти в закордонних навчальних закладах, автор висловлював надію, що «з часом і одеситки, охочі до ви­щих медичних і т. п. знань, не повинні будуть відправлятися за ними на чужину, прирікаючи себе на усілякі негаразди віддалі від рідної сім’ї і навіть батьківщини». Підкреслюючи важливу роль жінок на педагогічному терені, автор цитує статтю в «Жі­ночій освіті» популярного на той час священика-проповідника

Григорія Петрова: «Ми вічно і справедливо скаржимося на школу, на черствість її, офіційність, на чиновницький фор­малізм, нарікаємо на відсутність у виховній стороні справи щирості, любовної материнської м’якості до дітей і не хочемо зрозуміти, що основна проблема не в тих або інших програ­мах і напрямах, не в платні та нагородах, а в тих або інших людях». На його думку, школа повинна бути продовженням сім’ї, де виховання дітей лежить, головним чином, на плечах жінки. І важливо, що в школі виховання повинно продовжу­ватися, — принаймні, в перших класах — жінками, «щоб діти

З сім’ї не були викинутими прямо в чужий і холодний для них світ, де вони не зустрінуть ні ласки, ні сердечного до себе ставлення» [11, с. 1].

Автор покликається на приклад Петербурзької Тенішев - ської чоловічої школи, до якої були запрошені «педагогічки», і шкільна справа від цього тільки виграла. «Так, великою є місія майбутніх одеських педагогічок!» — зазначає автор. «Справа вищої жіночої освіти, — зазначає згадуваний високоповажний пастир, — справа велична, загальнонародна». Висуваючи тезу про необхідність сприятливого впливу жінки, він продовжує: «У нас стільки грубості, жорстокості з нагоди всіляких особис­тих, сімейних і суспільних відносин, що впливове втручання серйозно освіченої жінки не тільки бажане, але і необхідне» [12, с. 4].

Така виважена позиція часто зустрічається в матеріалах не тільки одеської, але й всеросійської преси, що відображала ре­алії освітньої ситуації. Так, саме нестача педагогів початкових та середніх шкіл не дозволяла підняти рівень освіти. На дум­ку урядовців та досить великої частини суспільства, працю­ючи вчителькою, освічена жінка могла розв’язати не тільки суспільну проблему освіти, але й поліпшити своє матеріальне становище.

Розглядаючи організацію курсів, згідно з «Тимчасовим положенням» закладу, можна назвати такі їх основні риси:

1) Одеські жіночі педагогічні курси відкривалися «як експери­мент» на 6 років (при одній із приватних гімназій); 2) основою фінансової стабільності були «місцеві засоби»; 3) термін навчан­ня — три роки; 4) вступити на курси могли особи з атестатом чи свідоцтвом про закінчення курсу жіночої гімназії; 5) мета курсів — дати слухачкам вищу наукову освіту і педагогічну підготовку для викладання в гімназіях [13, арк. 2].

Аналізуючи процес становлення системи вищої жіночої осві­ти, можна зробити висновок про те, що саме педагогічні курси в період з 80-х рр. XIX ст. до першої третини XX ст. мали ло­гічну організацію, а їх випускниці одержували право виклада­ти в середніх жіночих навчальних закладах. Педагогічні курси МНП та відомства імп. Марії Федорівни мали власний статут і надавали випускницям «право на звання домашніх настав­ниць і. право на вакансії класних вчительок у жіночих гім­назіях» (§13 «Статут» курсів). Усі інші установи не надавали слухачкам ніяких прав, тому що залишилися без статутів [14, № 11, с.78]. Педагогічні курси мали відіграти роль трампліна у створенні системи ВЖК. I логічно, що в Одесі у 1906 р. вони реформовані у ВЖК університетського типу.

Педагогічні курси мали п’ять відділень: історичне, росій­ської мови і словесності, французької мови і словесності, ні­мецької мови і словесності, математичне. Третій рік навчання був присвячений переважно педагогічній теорії і практиці [15, арк. 1-2]. Курси відкрили при жіночій гімназії Є. С. Пашков - ської, у помешканні, що знаходилося поруч з гімназією, оплата складала 2000 крб. на рік, окрім того, після закінчення гімна­зичних уроків Є. С. Пашковська надавала для занять на курсах аудиторії гімназії.

Попечитель Одеського навчального округу призначив дирек­тором курсів М. М. Ланге, інспектором — Є. С. Пашковську. Усі питання, що стосувалися навчальної частини, вирішували­ся радою курсів, до складу якої входили директор, усі викла­дачі й інспектор.

Господарськими проблемами займався «попечительський комітет», що складався з директора, трьох членів ради та ін­спектора. Курсистки поділялися на «слухачок» і «вільних слу­хачок». «Слухачки» — це особи, котрі досягли 17-річного віку. Відразу було подано 450 заяв, прийнято — 300 осіб. На 1 січня 1904 р. на курсах нараховувалося 296 осіб, з них 237 — «слу­хачок» і 59 — «вільних слухачок». По факультетах вони роз­поділялися таким чином: історичний — 128; російська мова і словесність — 71; математичний — 50; французька мова — 32; німецька — 15. За віросповіданням слухачки поділялися так: православних — 158; католичок — 13; протестанток — 9; вірмено-григоріанок — 5; караїмок — 2; іудейок — 109. Що стосується родинного стану, на курсах навчалося 286 незаміж­ніх, 8 — одружених, дві — вдови [16, арк. 3-5].

29 серпня 1904 р. МНП затвердило «Правила» для слухачок Одеських педагогічних курсів з такими доповненнями до «Тим­часових правил», що існували раніше: 1) слухачками могли стати особи від 17 до 23 років; 2) кількість «вільних слухачок» обмежувалась 2 % від загальної кількості; 3) кількість слуха­чок іудейського віросповідання не повинна перевищувати 20 % загальної кількості слухачок [17, арк. 6].

У такий спосіб упродовж цього часу перевага була віддана розвитку ВНЗ педагогічного напряму. Поступова модернізація системи середньої і вищої жіночої освіти стала можливою за­вдяки збільшенню чисельності випускниць педагогічних курсів і насиченню середніх навчальних закладів фахівцями вищого рівня.

Найбільш не дослідженими питаннями у розвитку жіночої педагогічної освіти є місце системи педагогічних курсів у за­гальній структурі вищої педагогічної освіти Російської імперії взагалі та конкретно в Одесі. Цікавим для дослідження є пи­тання впливу випускниць педагогічних курсів на модернізацію системи педагогічної освіти в місті.

Джерела та література

1. Лихачева Е. О. Материалы для истории женского образования в России / Е. О. Лихачева — СПб. : тип. Стасюлевича, 1890-1901. — Кн. 1 1086-1796. — 1890. — 296 с. ; Кн. 2: 1796-1828. — 1893. — 308 с; Кн. 3 1828-1856. — 1895. — 271 с.; Кн. 4: 1856-1880. — 1901. — 271 с.

2. Зинченко Н. Женское образование в России. Исторический очерк / Зинченко Н. — СПб., 1901. — 46 с.

3. Шохоль К. Р. К вопросу о развитии высшего женского образова­ния / Шохоль К. Р. // Журнал Министерства народного просвеще­ния. — 1913. — № 3. — С. 1-36.

4. Песковский М. Л. Университетская наука для русских женщин / Песковский М. Л.// Русская мысль. — 1886. — № 11. — С. 59-78; № 12. — С. 31-46.

5. Малинко И. Г. Деятельность высших женских курсов на Украине (конец XIX — начало XX вв.) / Малинко И. Г. // Вопросы истории СССР. — 1984. — Вып. 29. — С. 121-127.

6. Федотова Т. Н. О высшем женском образовании в Одессе / Федо­това Т. Н. // Труды Одесского университета. — Т. 151. — Сер. : Филологические науки. — 1961. — Вып.11. — С. 184-191.

7. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3 (I ч.). — Спр.7528.

8. Открытие женских педагогических курсов // Одесский листок. — 1903. — № 242. — 21 сент. (4 окт.).

9. Открытие женских педагогических курсов // Одесский листок. — 1903. — № 244. — 23 сент. (6 окт.).

10. Там само.

11. Там само

12. Там само

13. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3 (I ч.). — Спр.7528.

14. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3 (I ч.). — Спр.7528.

15. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3 (I ч.). — Спр.7528.

16. ДАОО. — Ф. 334. — Оп.3 (I ч.). — Спр.7528.

АнотацИ

Мельник О. В. Педагогические курсы в Одессе (1903—1906 гг.): формирование, структура, организация учебного процесса.

В статье исследуется история становления и развития Одесских женских педагогических курсов, а также вопрос влияния педагоги­ческих курсов на развитие образовательных процессов в г. Одессе (1903-1906 гг.).

Melnic O. V. Pedagogical courses in Odessa (1903—1906): form­ing, structure, organization of educational process.

History of formation and development of the Odessa female peda­gogical courses, and also question of influence of pedagogical courses on development of educational processes in Odessa (1903-1906) is probed IN the article.


Похожие статьи