Головна Історія Інтелігенція і влада СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ УРБАНІЗАЦІЇ ДОНБАСУ В 20-х — 30-ті рр. XX ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
joomla
СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ УРБАНІЗАЦІЇ ДОНБАСУ В 20-х — 30-ті рр. XX ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
Історія - Інтелігенція і влада

УДК 930.1(477)

С. М. Волкова

У статті розглянута історіографія соціальних аспектів урбаніза­ції Донбасу в період 1920-х — 1930-х рр. Виділено основні етапи вивчення проблеми. Зроблено висновок про ступінь дослідження питання.

Ключові слова: урбанізація, соціальний розвиток, історіографія.

Серед об’єктів історичного пізнання українське місто 1920- 1930-х років є одним з недостатньо досліджених в історіографії. У процесі економічного розвитку протягом зазначеного періоду відбувалось зміщення в бік технократичних підходів і зростала недооцінка соціальної сфери. В історіографії відбувалось відпо­відне відставання у дослідженні зазначених проблем. Без ви­вчення механізмів урбанізації, без усвідомлення тієї ролі, яку відігравало місто в державотворенні, неможливо пояснити інші важливі процеси української новітньої історії.

Актуальність дослідження зазначеної проблеми пояснюєть­ся важливістю визначення ролі міста в суспільних відносинах і прогнозування його майбутньої ґенези. Також сучасні підходи до вивчення міста й урбанізації враховують особливості існу­вання городян, міський спосіб життя та усе, що визначає пев­ний рівень розвитку суспільства в майбутньому. Доцільність вивчення впливу міста на суспільні процеси підкреслюється багатьма сучасними дослідниками [1]. Оскільки проблема є ба­гатоплановою головна увага зосереджена на дослідженнях при­свячених розгляду певних рис урбанізаційного процесу, які в період 20-30-х рр. XX ст. найтісніше були пов’язані з політи­кою та ідеологією. Річ у тому, що урбанізація займала провід­не місце в діяльності державних і політичних органів, громад­ських організацій і культурницьких міських установ.

В працях істориків частково досліджено головні історіогра­фічні етапи проблеми. Цьому присвячено окремі частини комп­лексних праць [2], однак зазначена проблема не була предме­ том окремого дослідження. Також був відсутній комплексний підхід у їх вивченні, були розглянуті лише окремі аспекти со­ціальної сфери міст. Тому актуальним є формування системно­го уявлення про рівень дослідження соціальних аспектів урба­нізації Донбасу протягом 20-30-х рр. XX ст.

Внаслідок значної концентрації промисловості, аграрного потенціалу в Донбасі глибше та виразніше відбилися процеси, характерні для країни в цілому. Саме тому важливим є дослі­дження результатів впровадження соціальної політики стосовно цього регіону. Це дає можливість не лише виявити загальні тен­денції її розвитку, але також з’ясувати причини багатьох фак­торів, які ще довго будуть впливати на розвиток історичної нау­ки. Наявну літературу умовно можна розподілити на історичну, економічну, соціологічну, демографічну, культурологічну.

Аналізуючи стан вивчення проблеми, треба зазначити, що в радянський період коло дослідницької діяльності було суттєво обмеженим рамками концепцій, що в основному сформували­ся й утвердилися в історичній науці ще у 1930-х — першій половині 1950-х рр. Радянські вчені не ставили перед собою мету висвітлити у своїх працях ті сторони процесу розвитку міст, що не відповідали офіційно визнаним напрямкам. Але існувало багато досліджень, що так чи інакше торкалися за­значеної теми. Для таких монографій характерне оспівування політики радянської влади в різних сферах суспільного жит­тя, відсутність критичного історичного аналізу, замовчування великої кількості недоліків системи. Командно-бюрократична система партійно-державної влади не була зацікавлена у дій­сно об’єктивній науці і сама диктувала дослідникам «істини» і тематику наукових досліджень. Найбільш популярною темою для дослідників періоду кінця 1920-х — 1930-х рр. стала інду­стріалізація, виправдання необхідності й прискореності темпів якої, як і наголос на величезних досягненнях у цьому процесі, були основними завданнями науковців. Але, незважаючи на недоліки, праці тогочасних істориків становлять значний ін­терес. Вони містять важливі історичні дані, подають аналіз вад радянської системи, які в більш пізній час не знайшли відо­браження у ґрунтовних наукових працях. Найбільш детальний аналіз розвитку міст і міського комунального господарства, пев­них недоліків, що існували в комунальній сфері у 1920-х рр., був зроблений І. Вологодцевим та І. Каплуновим [3]. Поруч із притаманним часу оспівуванням досягнень радянської влади автор звертає увагу і на певні недоліки, що існували у кому­нальній сфері: труднощі житлових умов населення республіки, пов’язані з нестачею житлової площі, невідповідністю серед­ньої санітарної і реальної житлової норми, недостатнє освіт­лення вулиць, особливо у промислових центрах, брак зелених насаджень поруч з індустріальними виробництвами тощо.

Уявлення про радянську торгівлю, її особливості, сутність такого феномену, як розподіл і позаринкове споживання, сферу міського постачання надають роботи Г. Неймана, А. Мікояна [4]. Дані про низький рівень розвитку комунального господар­ства містять праці, присвячені цій проблемі [5]. Характерним для праць, автори яких звертали увагу поруч із позитивними й на негативні сторони розвитку міст, є висновок, що всі ці недо­ліки «тимчасові», пояснюються молодістю держави, нестачею коштів тощо. У роботі Б. Маркуса [6] знайшли відображення певні недоліки організації праці, критика зрівняльної системи оплати в першій половині 1930-х рр., але, аналізуючи період «завершення будівництва соціалістичного суспільства» 1935- 1937 рр., автор робить наголос на підвищенні продуктивності праці та матеріального й культурного рівня робітників.

У період «хрущовської відлиги» (1954-1964) особливо «мод­ною» й актуальною стала робітнича тематика згідно з догма­том панівної марксистської ідеології про провідну роль робіт­ничого класу у соціалістичних перетвореннях. За цей період не з’явилися праці, присвячені українській урбанізації як соціокультурному процесу. Робітнича ж тематика продовжу­вала розроблятися за усталеною схемою [7]. На тлі певного відходу від оспівування геніальної ролі вождя у всіх соціально - економічних і культурних перетвореннях міфи про умови жит­тя та праці українських робітників не розвінчувалися і не кри­тикувалися [8].

У період 1964-1985 рр. з проблем виробничої діяльності ро­бітників України кінця 1920-х — 1930-х років накопичена ве­личезна за обсягом література, що включає десятки як вузьких за тематикою і хронологічними межами, так і узагальнюючих праць. Праці радянських істориків висвітлювали соціальні про­цеси в українському місті досить однобічно. Із соціальної струк­тури міста ними було обрано для досліджень лише те, що стосу­валося робітничого класу, інші прошарки суспільства їх майже не цікавили. Певна кількість праць, присвячених радянській інтелігенції, наголошувала на провідній ролі комуністичної партії в її формуванні [9]. Показ трудового героїзму робітників, підвищення їх політичної активності, важливої ролі, що віді­гравав робітничий клас у процесі індустріалізації і модернізації народного господарства, були темами багатьох досліджень [10].

Важливим завданням історичної науки в цей період була популяризація досягнень комуністичної партії, підкреслення її провідної ролі у справі виховання нового робітничого класу [11]. Ідеологічним зразкам 30-х pp. відповідали праці, присвяче­ні побуту робітників [12]. Відомі колективні праці українських істориків, присвячені робітникам республіки [13], недивлячись на узагальнюючий характер і велику кількість проаналізовано­го документального матеріалу характеризуються тією ж тенден­ційністю й загальними вадами, притаманними науковим пра­цям, створеним в умовах жорсткого ідеологічного контролю. У них, як правило, акцент робився на досягненнях у побудові соціалізму, позитивних кількісних показниках та їх інтерпре­тації в рамках усталених методологічних підходів і концепцій, що потребує неупередженого аналізу цієї літератури.

Місто взагалі розглядалося науковцями як середовище мешкання робітників, що працюють на індустріалізацію. Міс­то як система, що саморозвивається, відчуває на собі вплив політичних структур і відповідно відтворюється, залишалося поза увагою фахівців. Цих недоліків не були позбавлені на­віть найбільш ґрунтовні тогочасні дослідження [14]. Проблеми урбанізації, їх вплив на формування тогочасного українського суспільства також не знайшли свого відображення в цих пра­цях. Кількісне зростання населення міст продовжувало сприй­матися лише позитивно, оскільки вважалося необхідною умо­вою індустріалізації республіки. Отже радянські вчені майже не торкалися вивчення проблем повсякденного життя міста, без якого взагалі неможливо відтворити реальну картину роз­витку українського міського суспільства.

Фундаментальною працею, що містить велику кількість до­кументального краєзнавчого матеріалу, є багатотомна «Історія міст і сіл Української PCP» [15]. Працю українських істориків можна назвати унікальною, оскільки в жодній іншій республіці Союзу такого дослідження не було зроблено. Але певні недоліки, притаманні радянським історичним дослідженням, не обійшли й цю працю. Найбільшу увагу дослідників привернула історія революційних гуртків, партійних організацій окремих міст, факти, що підкреслюють велику роль партії у перемогах як на виробництві, так і на фронті. Основною верствою, що цікавила вчених, були робітники. Порівняння складних побутових умов, у яких знаходились робітники українських міст, особливо шах­тарських селищ до революції, з величезними досягненнями ра­дянської влади, є основним лейтмотивом багатотомника. Чима­ло фактичного матеріалу міститься у праці Є. Шаталіної [16]. Дослідження містить аналіз соціально-демографічних процесів у республіці, джерел поповнення й соціальної структури робіт­ничого класу на основі великої кількості статистичних доку­ментів. Визначивши, що головним завданням радянської влади було формування соціально однорідного суспільства, подолання різниці між класами, соціальними групами і верствами, автор цілком слушно доводить, що саме у 30-ті роки був започатко­ваний процес гомогенізації суспільства, в якому влада досягла успіхів.

У період так званої перебудови з’явилися праці, що нама­гались по-новому подивитися на минуле республіки. Однією з перших праць, автори якої зробили спробу неупереджено про­аналізувати й оцінити зміни, що відбулися у радянському сус­пільстві у 1920 -1930-х рр. є книга Л. Гордона і Є. Клопова [17]. Вона пропонувала широкому загалу новий погляд на соціально - політичну ситуацію в країні в 1930-ті роки. Негативний вплив подій 30-50-х рр. на соціальний, культурний, духовний розви­ток України знаходиться в центрі уваги відомого вітчизняного науковця Ю. Шаповала [18]. Розвінчанню міфів про виробничу діяльність трудівників республіки присвячені праці, видані в останні роки існування Радянського Союзу [19].

Вади радянського підходу до вивчення історії робітництва у досліджуваний період аналізуються у роботах сучасних на­уковців [20].

Із праць закордонних україністів необхідно назвати книгу Б. Кравченка, яка нещодавно видана й в Україні [21]. На під­ставі аналізу численних джерел, офіційної статистики СРСР, публікацій у радянській і зарубіжній пресі автор простежує вплив соціальних і політичних процесів в Україні на розвиток національної свідомості українців у XX столітті, звертає увагу на залежність цього процесу від урбанізації, міграцій населен­ня та інших чинників.

В основу праці А. Синявського покладено курс лекцій, прочитаних автором у Сорбонні у 1978-1984 рр. [22]. Окре­мі розділи, присвячені таким феноменам як «нова людина», «радянський побут», «радянська мова», «національне питан­ня», дають можливість об’єктивно оцінити тогочасні суспільні трансформації та їх наслідки, зумовленість цих процесів кому­ністичною ідеологією.

Проблемі радянської повсякденності 1920-1930-х рр. при­свячена праця російської дослідниці Н. Лебіної [23]. Цю моно­графію відрізняє використання широкого кола різноманітних джерел. Предметом дослідження стало соціальне середовище тільки одного міста — Ленінграда, яке авторка розглядає як концентроване втілення російських соціокультурних протиріч. Лебіна аналізує еволюцію таких традиційних аномалій, як пи­яцтво, злочинність, проституція, самогубство. У роботі приді­лена увага інверсії норми та патології, яка розглядається на прикладах «безбожного побуту» (атеїстичної поведінки), «нової релігії» (культ Леніна, сприйняття «ворогів народу»), реалій «комунального побуту» тощо.

Найбільш повно систему централізованого постачання ра­дянських міст висвітлює робота О. Осокіної [24]. Автор дово­дить, що державна торгівля за часів соціалізму ніколи не була єдиним джерелом постачання населення. У країні завжди іс­нував як легальний, так і підпільний ринок товарів та послуг. У центрі уваги дослідниці — повсякденне життя суспільства в умовах одержавлення економіки, знищення й відродження ринку. Певна кількість наведених у дослідженні фактів без­посередньо стосується України, а саме великих міст та інду­стріальних регіонів республіки. О. Осокіна, проаналізувавши архівні дані, робить висновок, що недивлячись на розгалужену ієрархію, яка існувала в радянському суспільстві на основі сис­теми розподілу, це була «ієрархія в бідності», бо й навіть від­носно привілейовані верстви населення нерідко не мали змоги отримати всі необхідні продукти і речі.

Загальною проблемою більшості праць російських авторів є екстраполяція висновків, зроблених на основі джерел, що сто­суються розвитку російських міст, на все радянське суспіль­ство, не враховуючи при цьому особливостей регіонів.

Перекладена і видана в Росії книга англійської дослідниці радянського суспільства Шейли Фіцпатрік [25] найбільш від­повідає проблематиці нашого дослідження. Автор, проаналізу­вавши велику кількість документів російських архівів, праці радянських та закордонних істориків, матеріали радянської преси, пропонує власну картину повсякденного життя радян­ського міста, відтворює всю різноманітність життя городян саме в період модернізації, відстежує зв’язок між політичними змі­нами і розвитком міст. Так само як і автори попередніх праць, ПІ. Фіцпатрік хоча іноді й використовує факти, що стосуються міст України, але все ж таки бере за основу дослідження саме російське місто, і це дозволяє зробити висновок, що вивчення розвитку українських міст із притаманними їм особливостями залишається актуальним.

Отже, аналіз існуючих досліджень радянських істориків, представників української діаспори, зарубіжних фахівців і су­часних українських та російських вчених свідчить, що соціаль­ні аспекти урбанізації не були темою окремих досліджень, що й робить актуальним вивчення цієї проблеми. Місто протягом зазначеного періоду використовувалося владою як додаток до форсованої індустріалізації, з одного боку, і як знаряддя пере­творення населення на гомогенну масу, лояльну й навіть від­дану державі. Розуміння цих особливостей допоможе зрозуміти витоки проблем сучасних українських міст.

Джерела та література

1. Сенявский А. С. Роль урбанизации в российском историческом процессе / А. С. Сенявский // История России. XX век. — М.: ACT, 2000. — С. 395-410.

2. Гогохія Н. Т. Українське радянське місто 1929-1938 pp.: історико - соціальний аналіз: Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 /

Н. Т. Гогохія ; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. — Луганськ, 2003. — 20 с.; Кокорська О. І. Соціальний розвиток міст Донбасу (друга половина 20-х-30-ті роки XX ст.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.02 / Кокорська Ольга Іванівна ; Київський ун-т ім. Т. Г. Шевченка. — К., 1995. — 20 с.

3. Вологодцев І., Каплунов І. Комунальне господарство міст України / І. Вологодцев, І. Каплунов. — Харків: Держвидав «Господарство України», 1930. — 68 с.

4. Нейман Г. Я. Внутренняя торговля СССР/ Г. Я. Нейман. — М.: Гос. соц.-экон. изд-во, 1935. — 350 с.; Микоян А. И. Пищевая ин­дустрия Советского Союза / А. И. Микоян. — М.: Пищепромиздат, 1941. — 288 с.

5. Комунальне господарство УСРР. — Харків: НККГ УСРР, 1931. — 72 с.; Пузис Г. Комунальное и жилищное хозяйство СССР за 15 лет / Г. Пузис. — М.: Госсоцэку, 1932. — 82 с.

6. Маркус Б. JI. Труд в социалистическом обществе / Б. JI. Мар­кус. — М.: Госполитиздат, 1939. — 308 с.

7. Михайлюк В. С., Фьодоров I. О. Ударна бригада першої п’ятирічки. Комсомол України в боротьбі за соціалістичну індустріаліза­цію і колективізацію сільського господарства / В. С. Михайлюк,

І. О. Фьодоров. — К.: Молодь, 1957. — 138 с.

8. Слуцкий А. Б. Рабочий класс Украины в борьбе за создание фунда­мента социалистической экономики (1926-1932 гг.) / А. Б. Слуц­кий. — К.: АН УССР, 1963. — 503 с.

9. Ткачова JI. І. Інтелігенція Радянської України в період побудови основ соціалізму / JI. І. Ткачова. — К.: Наукова думка, 1985. — 191 с.

10. Історія робітничого класу УРСР. — К.: Політвидав, 1967. — Т. 2. — 507 с.; Лихолобова 3. Г. Рабочие Донбасса в годы первых пятилеток (1928-1937) / 3. Г. Лихолобова. — Донецк: Донбасс, 1973.

11. Бессарабов М. А. Комуністична партія України в боротьбі за зміцнення і розвиток соціалістичного суспільства (1937 — чер­вень 1941 pp.) / М. А. Бессарабов. — К.: Вид. Київського ун-ту, 1971. — 176 с.; Кожевников Е. М. Исторический опыт КПСС по руководству Советским государством (1936-1941) / Е. М. Кожев­ников. — М.: Высшая школа, 1977. — 239 с.

12. Мальцев Н. И. Подъем жизненного уровня трудящихся Донбасса в годы социалистической реконструкции народного хазяйства /

Н. И. Мальцев. — К.: Вища школа, 1987. — 100 с.

13. История рабочего класса УССР в период социализма: Украинская республиканская конференция. 12-14 апреля 1967 г. — Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1967. — 194 с.; Суспільно-політичне життя трудящих УРСР: У 2 т. / [Ред. кол.: А. Д. Скаба (відп. ред.)]. — К.: Наукова думка, 1973. — Т.1. — 319 с.; История ра­бочих Донбасса. — К.: Наукова думка, 1981. — Т.1: Рабочие Дон­басса в эпоху капитализма и в переходный период от капитализма к социализму. — 321 с.

14. Кульчицький С. В. Внутренние ресуры социалистической инду­стриализации СССР (1926-1937) / С. В. Кульчицький. — К.: Нау­кова думка, 1979. — 255 с.

15. Історія міст і сіл Української PCP: У 26 т. — К.: Голов, ред. Укр. рад. енциклопедії АН УРСР, 1972.


16. Шаталина Е. П. Развитие социальной структуры рабочего клас­са УССР (30-е годы) / Е. П. Шаталина. — К.: Наукова думка, 1988. — 276 с.

17. Гордон JI. А., Клопов Е. В. Что это было? / JI. А. Гордон JI. А., Е. В. Клопов. — М.: Политиздат, 1989. — 318 с.

18. Шаповал Ю. І. У ті трагічні роки: сталінізм на Україні / Ю. І. Ша - повал. — К.: Політвидав України, 1990. — 143 с.

19. Сиволоб Ю. В. Масове трудове змагання: ідеали і реальність / Ю. В. Сиволоб // УІЖ. — 1990. — № 3. — С. 14-25.

20. Барбер Д. Ж. Рабочий класс в период индустриализации: до­стижения и провалы советской историографии / Д. Ж. Барбер// История и историки / Под ред. И. Д. Ковальченко. — М.: Наука, 1995. — 443 с.

21. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. / Б. Кравченко. — К.: Основи, 1997. — 423 с.

22. Синявский А. Основы советской цивилизации / А. Синявский. — М.: Аграф, 2001. — 464 с.

23. Лебина Н. Б. Повседневная жизнь советского города: Нормы и ано­малии. 1920-1930 годы / Н. Б. Лебина. — СПб.: Журн. «Нева»; Летний сад, Kikimora, 1999. — 320 с.

24. Осокина О. За фасадом сталинского изобилия. Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации 1927- 1941 гг. / О. Осокина. — М.: Росспэн, 1999. — 271 с.

25. Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Со­ветской России в 30-е годы: город / Ш. Фицпатрик. — М.: Росспэн, 2001. — 336 с.

Анотації

Волкова С. Н. Социальные аспекты урбанизации Донбасса в 20—30-х гг. XX в.: историография проблемы.

В статье рассмотрена историография социальных аспектов урбани­зации Донбасса в период 1920-1930-х гг. Выделены основные этапы изучения проблемы. Сделан вывод о степени исследования вопроса.

Ключевые слова: урбанизация, социальное развитие, историо­графия.

Volkova S. N. The social aspects of Donbass urbanization in the 20’s—30’s. XX: historiography of the problem.

The article describes historiography of the social aspects of urban­ization in Donbass during 1920-1930. It identifies the basic stages of studying the problem. It gives the conclusion about the study level of the question.

Key words: urbanization, social development, historiography.


Похожие статьи