Головна Історія Інтелігенція і влада УЧАСТЬ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ В ГРОМАДСЬКО - ПОЛІТИЧНИХ АКЦІЯХ ТА ЗАХОДАХ (1997-2002)
joomla
УЧАСТЬ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ В ГРОМАДСЬКО - ПОЛІТИЧНИХ АКЦІЯХ ТА ЗАХОДАХ (1997-2002)
Історія - Інтелігенція і влада

С. Л. Овсієнко

В українському суспільстві після здобуття Україною незалеж­ності збільшується роль політичних партій у державотворчо­му процесі. Складовою діяльності партій, які ставлять за мету прихід до влади, є їхня участь у різноманітних акціях та захо­дах, що необхідно для підняття власного політичного іміджу та збільшення електоральної бази. Серед значної кількості партій потрібно виділити Народний Рух, який після свого піднесення на межі 80-х — 90-х рр. XX ст. зазнав відчутних політичних втрат.

Історіографія дослідження участі Народного руху України в громадсько-політичних заходах практично відсутня. Побіч­но цей аспект рухівської діяльності (1997-1998 рр.) висвітлює у своїй праці К. Дикань “Десять років по тому: від УГС до... Історія новітнього партійного будівництва” [1]. Позиції керів­ництва НРУ стосовно ряду пам’ятних дат, пов’язаних з історі­єю України, відображені у другій та третій частинах трилогії Г. Василишина “Якщо не я, то хто ж?..” (1998) та “Я б обрав життя, яке прожив...” (1999) [2]. Суспільні заходи Миколаївсь­кого Руху у 1994-1998 рр. розкриті у матеріалах третьої Всеук­раїнської наукової конференції “Народний Рух України: місце в історії та політиці” (1998) [3].

Автор ставить за мету прослідкувати участь НРУ у громад­сько-політичних акціях та заходах у зазначений хронологіч­ний період, виділити, проаналізувати рухівську діяльність, по­етапно визначити спрямованість організованих Рухом заходів, з’ясувати вплив міжпартійних та політичних процесів у держа­ві на політичну активність НРУ.

Автор виділяє ряд питань, які не аналізувалися в науковій літературі, а саме: вплив розколу НРУ на його суспільно-полі­тичну діяльність, участь Руху в акціях та заходах у 1999-на початку 2002 р., співпраця націонал-демократів при вирішенні нагальних політичних проблем.

НРУ — одна з найактивніших партій України. Він провів цілий ряд великих публічних заходів. Серед них — “Ланцюг єднання”, святкування 500-річчя козацтва, мітинги, демон­страції. НРУ брав участь у всіх масових заходах, які проводи­лися організаціями націонал-демократичного спрямування, а також різноманітних семінарах та конференціях.

Тематика та масштаби заходів, організованих Рухом, були різноманітні та мали відчутний вплив на суспільство. Мож­на виділити ряд напрямків громадсько-політичної діяльності НРУ: 1) заходи, пов’язані з вирішенням соціально-економічних проблем та політичні акції; 2) участь у відзначенні історичних пам’ятних дат; 3) культурницькі акції; 4) акції, спрямовані на збільшення кількості членів партії. Кількість соціально-еконо­мічних заходів, які проводив Рух, була значно меншою, ніж у його опонентів з “лівого” табору, але на відміну від них, НРУ був конструктивною політичною силою, яка здатна висувати соціальні вимоги та не виступати проти держави. У зверненні до крайових організацій (КО) Рух пропонував провести акцію “Зарплата”, збори осередків НРУ, на яких підбити підсумки агі­таційної акції та обговорити “Програму боротьби з бідністю” із залученням широких верств населення [4]. 13 лютого 1997 р. відбулася всеукраїнська акція “Зарплата”. НРУ поширив 2 мі­льйони листівок із відповідями на запитання — хто винен у кризовій ситуації з виплатою зарплат, та визначив шляхи подо­лання цієї ситуації [5]. Тисячі громадян, представників близько 500 підприємств у різних областях України отримали в місце­вих осередках НРУ консультаційну допомогу щодо вирішення цього питання. НРУ закликав не підтримувати антиукраїнсь­кий політичний страйк, котрий збиралися проводити 18 березня

1997 р. комуністи разом з директорами державних підприємств. У зверненні до Президента Л. Кучми Рух відзначав про можливе суттєве погіршення складної економічної та внутрішньополіти­чної ситуації в результаті проведених лівими “акцій непокори”. НРУ уточнював, що з 13 до 20 березня проводитиме всеукраїн­ські заходи, спрямовані на підтримку реформ, проти корупції, мафії та спроб комуністичного реваншу [6].

На VIII Зборах НРУ В. Чорновіл пов’язував зростання при­хильників Руху з проведенням акцій “Зарплата”, “Як стати власником земельного наділу” (у більшості областей України роздавали листівки з роз’ясненням, як можна отримати зе­мельний пай), “Пенсія”, “Захисти своє право на працю” [7]. На його думку, цьому також сприяли боротьба крайових ор­ганізацій (КО) НРУ проти корумпованих можновладців, від­стоювання прав людей, скривджених чиновниками [8]. Рух та

В. Чорновіл листувалися з громадяними, консультуючи їх та допомагаючи у вирішенні ряду життєвих проблем: наприклад, звернення В. Чорновола до Голови Верховного Суду В. Бойка з проханням вжити заходів з виконання рішення місцевого суду щодо поновлення на роботі М. Садового на посаді слюсаря-ре - монтника (від 4 лютого 1997 р.); звернення Голови НРУ до Міністра МВС Ю. Кравченка розглянути скаргу жителя м. Із­маїла А. Кшановського на дії працівників місцевого відомства міліції та багато інших. Були випадки, коли партія відмовляла у допомозі: наприклад, на листи підприємців в економічній до­помозі, яка виникла в результаті невдалих бізнесових опера­цій, Рух відповів відмовою. Разом з тим, Рух ініціював заходи, спрямовані на захист дітей та багатодітних сімей, свідченням цього було проведення 1 червня 1997 р. “Дня дитини”, звернен­ня до міністра екології Ю. Костенка з проханням відзначити нагородою — безкоштовними путівками в будинок відпочинку “Карпати” групу дітей з малозабезпечених сімей [9].

Громадсько-політичну активність проявляли також крайові організації НРУ на місцевому рівні, зокрема Миколаївська КО НРУ. За 1994-1998 рр. Рух на Миколаївщині зміцнів і заявив про себе низкою справ. В області почав здійснюватися соціаль­ний проект “дітям України”, в рамках якого шляхом дитячої дипломатії під час Різдвяних та Великоденних свят миколаїв­ські діти відвідували однолітків із західних областей України, а влітку приймали в себе разом з батьками нових друзів. При крайовому осередку Руху стала виявляти активність молодіжна організація, яка включалась у боротьбу за збереження чистоти річки Південний Буг, проти будівництва Ташлицької ГАЕС та затоплення Олександрівської водойми. Осередки Руху створили своєрідну обласну економічну раду, комітет “Справедливість” та юридичну правову службу. Активісти партії виступили іні­ціаторами відзначення пам’ятних дат з історії українського народу, поліпшення стосунків з релігійними конфесіями та національними меншинами. Було організовано сотні виступів мистецьких колективів у школах, дитячих садках, військових частинах [10].

Рух намагався “монополізувати” вшанування всіх пам’ятних дат, пов’язаних з історією України, про що свідчили організо­вані партією у 1997 р. заходи та акції: урочистий хід 22 січня з нагоди 78-ї річниці проголошення Акту Злуки українських земель [11]; з ініціативи “Просвіти” та НРУ 26 січня відбув­ся мітинг і жалобний хід з панахидою, присвячений пам’яті студентів-захисників УНР, які жертовно полягли під Крута - ми [12]; 15 лютого у Києві був проведений мітинг Стрілецької слави, присвячений героїчному подвигу Січових стрільців у 1918 р. в боротьбі за незалежність і соборність України; 3 тра­вня на Дніпропетровщині відбулася акція вшанування жертв голодоморів; 4 травня були проведені заходи, на яких відзна­чали 50-ліття голодомору 1947 р., а 8 травня — міжнародний день пам’яті жертв тоталітарного режиму; масові заходи були організовані 22 травня, яке в Україні традиційно пов’язане з ушануванням пам’ятті Т. Шевченка [13].

Також Рух акцентував увагу на культурному відродженні України через проведення у 1997 р. ряду акцій: запрошувала­ся Київська міська адміністрація (КМА) до участі у відкритті вперше мистецької акції “Портрет України”; НРУ звертався до КМА з проханням надати Руху територію Співочого Поля для проведення музичної акції, присвяченої 6-й річниці Незалеж­ності України [14].

Зауважимо, що всі акції та заходи Рух пов’язував з необ­хідністю поповнення своїх лав. На думку автора, наближення виборів спричинило активність Руху у громадській діяльності. Свідченням цього є Ухвала ЦП НРУ від 24 травня 1997 р., в якій керівникам усіх структур Руху наказувалося здійснити максимальну мобілізацію сил і ресурсів для підготовки та про­ведення кампанії “Вибори-98”: в кожній області підготувати та проводити “Дні Руху”; за допомогою структур НРУ сприя­ти утворенню осередків Всеукраїнської організації ветеранів, Української спілки освітян, Союзу українок; визначити в кож­ній обласній організації людей, здатних до профспілкової дія­льності [15]. Своєрідними акціями Руху були публічні урочисті вручення партбілетів (наприклад, у жовтні 1997 р.) [16].

З огляду на викладене вище можна зазначити, що в 1997 р. Рух завдяки своїй громадсько-політичній активності відігравав значну роль у суспільному житті країни.

1998-1999 рр., на відміну від насиченого значною кількістю акцій та заходів 1997 р., були недостатньо використані парті­єю для підняття свого іміджу. Причинами цього політичного прорахунку був ряд чинників суб’єктивно-об’єктивного харак­теру: по-перше, зайнявши друге місце на виборах до Верховної Ради (ВР), НРУ зосередив увагу на вирішенні парламентських питань, а саме на боротьбі за посади спікера та віце-спікера, а також за місця, що дозволяють керувати парламентськими комітетами; по-друге, внутрішньопартійна кризова ситуація, наслідком якої став розкол Руху на дві частини, діяла не на користь НРУ. Участь Руху у виборчій кампанії 1999 р. та подо­лання партією наслідків внутрішнього розколу, що відбувалося одночасно, унеможливлювали проведення великої кількості ак­цій та заходів. Попри це необхідно відзначити ряд акцій та за­ходів, підготовлених Народним Рухом. Отже, 18 липня 1998 р. відбувся траурний молебен та панахида на Софіївському май­дані з приводу третьої річниці поховання Патріарха Київсько­го і всієї України-Руси Володимира; було прийнято звернення про перезахоронення останків Патріарха Володимира на тери­торії Софіївського заповідника [17]. Як головний опонент КПУ Рух проводив масові антикомуністичні заходи: в 1998-1999 рр. Центральний Провід (ЦП) НРУ доручив головам крайових ор­ганізацій, враховуючи місцеву політичну ситуацію, проводити спільні з іншими правими та центристським партіями заходи 7 листопада, направлені на відміну державного статусу черво­ного дня календаря і вшанування пам’яті жертв комуністично­го терору [18].

Рух також переймався наслідками екологічних надзвичай­них ситуацій: тридцять три тонни речей і взуття для потерпі­лих від стихійного лиха було відправлено до Закарпаття на­прикінці листопада 1998 р. Збирання допомоги, яку приносили кияни до Секретаріату НРУ, тривало два тижні (сортування й пакування речей у 800 пакетів здійснювали активісти Руху). Одночасно активну допомогу закарпатцям надавав крайовий

Рух. Крім того, Голова НРУ звернувся до депутатів ВР пере­рахувати третину місячного заробітку у Фонд допомоги пост - раждалим, але це звернення було заблоковане комуністами і соціалістами [19]. Розколотий Рух на початку 1999 р. не зумів перешкодити вступу України до Міжпарламентської асамблеї (МПА) СНД, проте намагався не допустити проведення в Чер­нігові 23-25 квітня 1999 р. засідання МПА. Рух готував акції протесту проти “спекуляцій” навколо слов’янського братства [20]. Отже, попри зазначені причини, в результаті яких зме­ншилася активність Руху в суспільних процесах, партія про­довжувала реагувати на актуальні проблеми, що існували та виникали в державі.

Водночас з вирішенням внутрішньопартійних проблем у 2000 р. НРУ активно брав участь у суспільно-політичних про­цесах в державі. Уперше представники провідних партій “пра­вого” спектра взяли участь у суспільному семінарі на тему “Політичні партії та виборчі кампанії”. Учасники семінару збагатили свої знання з питань виборчих технологій, політич­ної реклами, зміцнення місцевих партійних структур під час виборів, залучення нових членів [21]. 21-22 квітня 2000 р. ЦП НРУ розглянув питання відношення до результатів референду­му 16 квітня та визнав небезпечним проведення референдуму на основі старого закону. Далі члени ЦП вирішили підтримати акцію незалежних журналістів “Хвиля свободи”, підкреслив­ши, що боротьба з вільним словом призведе до боротьби з віль­ною думкою, а в підсумку — з вільним суспільством [22].

Після розколу Руху “удовенківці” (НРУ) неодноразово у 2000 р. робили спроби вступити в переговори з керівництвом УНР, проте представники УНР не виявляли бажання до тіс­нішої співпраці. Втім фракції обох Рухів входили до парла­ментської більшості: між ними відбувалися консультації щодо окремих проблем діяльності ВР; дві партії проводили спільні масові заходи — відзначення пам’яті Т. Шевченка 22 травня, “Дня дитини” 1 червня [23], що свідчило про поступову лікві­дацію наслідків розколу та відновлення громадсько-політично­го іміджу НРУ. Напередодні Міжнародного дня захисту дітей Голова НРУ Г. Удовенко від імені партії підписав Угоду про соціальне партнерство з громадськими організаціями, що за­хищають права дітей. Рух одержав права і обов’язки репрезен­тувати інтереси матерів і дітей у вищих органах влади. Партія проводила ряд заходів, спрямованих на допомогу дітям: так, на Полтавщині організації товариства інвалідів та НРУ влаштува­ли вечір для дітей-інвалідів і їхніх батьків [24].

На початку 2001 р. в українському суспільстві відбувалися складні події, які були визвані “касетним скандалом”: Прези­дент Л. Кучма звинувачувався у вбивстві журналіста Ґ. Ґонга - дзе, та у складній ситуації у парламенті, де “олігархічні” пар­тії та КПУ намагалися звільнити з посади Прем’єр-міністра

B. Ющенка, якого підтримували націонал-демократи. У полі­тичному протистоянні в країні з жовтня 2000 р. НРУ закли­кав до непорушності основ конституційного ладу незалежної України, громадянського взаємопорозуміння, за необхідність припинити тиск на свободу слова, вимагав надати громадсь­кості повну інформацію про обставини справи Ґ. Ґонгадзе та виконання Постанови ВР, яка рекомендувала звільнення з по­сад керівників силових відомств [25]. У січні 2001 р. в Києві розпочалися акції “Україна без Кучми” та “Комітет на захист Конституції”, але Рух не приєднався до політичних сил, які організували ці акції. Навпаки, ЦП НРУ вбачав в цих заходах загрозу демократії, парламентаризму та державності. У при­йнятій Заяві ЦП НРУ суттю вимог Руху була необхідність Президента України визначитися, чи він із дискредитованими “правоохоронцями” та олігархами, чи з українським народом

[26] . Разом з тим НРУ, ПРП і КУН в лютому 2001 р. оголосили та розпочали спільну акцію “Україна за правду”. За словами організаторів акції, яка вперше проводилася з ініціативи Руху з моменту розколу в його керівництві, головна її мета — при­вернути увагу прибічників НРУ, ПРП і КУН до необхідності об’єктивного розслідування обставин загибелі В. Чорновола і зникнення Ґ. Ґонгадзе. “Подія заявила про себе, суспільст­во відчуло, що Рух існує” — заявляв керівник Апарату НРУ

C. Конєв. Другим етапом акції “Україна — за правду” мало стати розповсюдження листівок в обласних центрах, в яких на відміну від районних, спостерігалося більше впливу на фор­мування громадської думки [27]. На прохання Руху у ВР від­булася зустріч фракції НРУ з Президентом України. Голова НРУ проінформував Л. Кучму про рішення ЦП НРУ стосовно суспільно-політичної ситуації в Україні та підкреслив три по­зиції, які були задекларовані Рухом щодо ставлення до подій: перша — вимога повної заміни керівництва правоохоронних органів, які значною мірою відповідальні за гостру кризу; друга — несприйняття Рухом російського ухилу, який про­являвся в політиці України; третя — найшвидше підписання закону про вибори народних депутатів на пропорційній осно­ві. Також були сформульовані вимоги щодо підтримки уряду В. Ющенка, вжиття заходів щодо недопущення розправи над учасниками молодіжного гурту “Самостійна Україна”, прозо­ре розслідування “касетного скандалу”. Зазначалося, що сус­пільно-політична криза та переорієнтація зовнішньополітич­ного курсу України в бік Росії ставили під загрозу державну незалежність України [28].

Від самого початку “касетного скандалу” Рух зайняв пози­цію, яка змушувала ряд політиків та аналітиків називати її “пропрезидентською” [29]. НРУ як державницька партія був проти акцій протесту, організованих представниками “лівих” сил, а також проти власне такого (недовіра Президенту Укра­їни) вирішення проблеми, припускаючи антидержавниць­ку спрямованість дій з боку “опозиції”. Проте пасивність дій керівних органів партії у даній ситуації загрожувала Рухові повною втратою довіри виборців, що змушувало НРУ значно пізніше зайняти більш сміливішу позицію: розпочати акцію “Україна — за правду” та провести переговори з Президентом, які практично не мали відчутного впливу.

Несмілива позиція НРУ в проведенні політичних акцій була чіткою відмінністю при організації Рухом заходів щодо від­значення пам’ятних дат: в селі Літках на Київщині щорічно

21 Січня відбувалося дійство для вшанування пам’яті полеглих вояків армії УНР, а в 2001 р. був проведений багатолюдний мітинг, відновлено могилу та встановлено кам’яний хрест [30];

22 Січня 2001 р. НРУ, ПРП і КУН разом святкували 82-у річ­ницю Злуки українських земель; з 26 до 29 січня націонал-де- мократичними партіями були проведені заходи в Києві, при­свячені Дню пам’яті героїв Крут [31].

НРУ та УНР проводили спільні консультації, що було нас­лідком подій, які відбувалися в політикумі України. Після по­разки організованих опозицією антипрезидентських виступів Рух практично переформував свою акцію “Україна — за прав­ду” у акцію “За Ющенка! За реформи”. В усіх регіонах України НРУ, УНР, ПРП і КУН в березні 2001 р. розпочали збір під­писів громадян на підтримку Прем’єр-міністра та проти спроб відправити його у відставку [32]. Прихильниками цих партій на початок квітня 2001 р. були зібрані більше мільйона під­писів. Керівники націонал-демократичного руху запрошували всіх громадян прийти до будинку ВР, щоб захистити уряд [33]. Проте, попри значну підтримку громадян, 26 квітня 2001 р. на засіданні ВР було висловлено недовіру уряду В. Ющенка.

На початку 2002 р. у своїй суспільно-політичній діяльнос­ті НРУ зробив акцент на проведенні Об’єднавчого з’їзду Руху, консолідації демократичних сил навколо В. Ющенка у блоці “Наша Україна” як одній з головних складових вибочої кам­панії 2002 р.

Таким чином, на основі аналізу окресленого періоду можна виділіти три етапи громадсько-політичної діяльності Руху: пер­ший — 1997 р., який характеризується великою активністю партії напередодні виборів 1998 р. у ряді розкритих у роботі напрямках; другий — 1998 — 1999 рр.: через внутрішньопар­тійні та політичні причини зменшилася активність Руху у су­спільних процесах; третій — 2000 — початок 2002 рр.: НРУ та інші націонал-демократичні партії, переймаючись загрозою виходу з політичної арени, напередодні виборів до парламенту організовують ряд акцій та заходів для вирішення актуальних у суспільстві проблем (“касетний скандал” та відставка уряду В. Ющенка). З цього слідує, що на активізацію діяльності Руху впливали політичні процеси в державі (насамперед вибори), а на її послаблення — внутрішньопартійна криза (розкол). Автор прийшов до висновку, що заходи НРУ були направлені для реалізації головних партійних цілей: вихід країни з економіч­ної кризи та покращення життєвого рівня населення, захист суверенітету України, відродження української культури та підвищення самосвідомості громадян, покращення політичного іміджу партії та прихід до влади представників націонал-демо - кратичних сил.

Джерела та література:

1. Дикань К. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітньо­го партійного будівництва: Підручник. — [http.://westukr. itqo. com].

2. Якщо ж не я, то хто ж?.. / Уклав Г. Василишин. — К.: Аверс, 1999. — Ч. 2. — 124 с.; Я б обрав життя, яке прожив... / Уклав Г. Василишин. — К.: Аверс, 1999. — Ч. 3. — 137 с.

3. Багмет М., Полішкарова О. Виборча тактика Миколаївської кра­йової організації НРУ у 1994 і 1998 рр. // Народний рух України: місце в історії та політиці. Матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції (10 — 11 вересня 1998 р., м. Одеса). — Одеса, 1998. — 72 с.

4. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 222. — Арк. 9.

Б. Дикань К. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітньо­го партійного будівництва. Підручник. — [http.://westukr. itqo. com].

6. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 226. — Арк. 33-39.

7. Там само. — Арк. 36-121.

8. Поточний архів МКО НРУ. — Спр. 10. Доповідь голови НРУ на VIII Всеукраїнських Зборах Руху.

9. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 226. — Арк. 6-128.

10. Багмет М., Полішкарова О. Виборча тактика Миколаївської крайо­вої організації НРУ у 1994 і 1998 рр. // Народний рух України: мі­сце в історії та політиці. Матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової кон­ференції (10-11 вересня 1998 р., м. Одеса). — Одеса, 1998. — С. 5.

11. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 226. — Арк. 1.

12. Дикань К. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітньо­го партійного будівництва: Підручник. — [http.://westukr. itqo. com].

13. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 226. — Арк. 4-109.

14. Там само. — Арк. 120-149.

15. ЦДАГОУ. — Ф. 270. — Оп. 1. — Спр. 223. — Арк. 13-14.

16. Скачко В. Рух становится спортивнее, красивее и культурнее // Зеркало недели. — 1997. — 11-17 октября.

17. Дикань К. Десять років по тому: від УГС до... Історія новітньо­го партійного будівництва: Підручник. — [http.://westukr. itqo. com].

18. Поточний архів МКО НРУ. — Спр. 11. Ухвала ЦП НРУ “Про по­передні підсумки участі НРУ у президентських виборах 31 жовтня

1999 Р.” (3 листопада 1999 р.).

19. Я б обрав життя, яке прожив... / Уклав Г. Василишин. — К.: Аверс, 1999. — Ч. 3. — С. 23-24.

20. Петровська В., Мазепа О. Чернігівський Рух: один одного опечата­ли // День. — 1999. — 15 квітня.

21. Прес-центр Полтава — Рух-інформ. Політичні партії та виборчі ка­мпанії // Час. — 2000. — 31 березня.

22. Прес-центр Руху. Референдум загострив внутрішні суперечності в суспільстві // Час. — 2000. — 28 квітня.

23. Поточний архів МКО НРУ. — Спр. 12. Голова Народного руху України “Головам обласних (крайових) організацій НРУ” (2 червня

2000 Р.).

24. Рух-прес. Рух допомагає дітям // Час. — 2000. — 2 червня.

25. Колонка РУХів. Рух вимагає відновити кримінальну справу про загибель В’ячеслава Чорновола // Час. — 2000. — 29 грудня.

26. Рух вимагає відставок (за інформацією НРУ) // Час. — 2001. — 9 лютого.

27.3а наслідки відповідальність несе Президент, — зауважує керівник апарату НРУ Сергій Конєв, оцінюючи політичну кризу, пов’язану з касетною справою (інтерв’ю з С. Конєвим) // Час. — 2001. —

23 Лютого.

28. “Така політика ставить під загрозу державну незалежність Украї­ни”, — сказали рухівці Президенту (коментує Ю. Ключковський) // Час. — 2001. — 16 лютого.

29. Денисенко А. Диктатура чи демократія // Час. — 2001. — 2 бере­зня.

30.Чепур В. Пам’яті героїв-вояків армії УНР // Час. — 2001. — 2 лю­того.

31. Рух-прес. День злуки наших душ // Час. — 2001. — 26 січня.

32. Масальський А. Народні підписи на підтримку Ющенка // Час. — 2001. — 16-22 березня.

33. Масальський А. Ющенко — мільйонер. Саме стільки підписів на його підтримку зібрали активісти чотирьох правих партій // Час. — 2001. — 6-12 квітня.

Анотації

Овсиенко С. Л. Участие Народного Руха Украины в обществен­но-политических акциях и мероприятиях (1997—2002).

Представленный в статье материал характеризует участие На­родного Руха Украины в общественно-политических акциях и мероприятиях в 1997 — 2002 гг. Исследуется данная форма ру - ховской партийной деятельности, анализируются причины ее ак­тивизации и ослабления.

Ovsienko S. L. NRU’s (Narodnyj Rukh Ukrainy) participation in social and political activities (1997—2002).

The material presented in the article characterizes NRU’s par­ticipation in the social and political activities during 1997-2002. The form of the NRU party activity is investigated and the causes of its activization and relaxation are analyzed.