Головна Історія Інтелігенція і влада СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОДЕСЬКОЇ “ПІКЛУВАЛЬНОЇ КОМІСІЇ НАД РУМЕЛІЙСЬКИМИ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ”. 1830-1831 рр
joomla
СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ОДЕСЬКОЇ “ПІКЛУВАЛЬНОЇ КОМІСІЇ НАД РУМЕЛІЙСЬКИМИ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМИ”. 1830-1831 рр
Історія - Інтелігенція і влада

(За матеріалами Державного архіву Одеської області)

О. О. Уварова

Питання, яке винесено у назву статті, одночасно торкається декількох великих актуальних для дослідження тем. Воно при­свячено створенню та діяльності в Одесі спеціального піклу - вального органу для допомоги в облаштуванні так званим ру - мелійським біженцям (в даному випадку — грекам і болгарам), які опинилися в місті внаслідок російсько-турецької війни 1828-1829 рр. Таким чином, обрана тема є ілюстрацією до ви­світлення колонізаційної та зовнішньої політики Російської ім­перії як приклада “політики покровительства” християнським підданим Османської імперії, а також — місцевої краєзнавчої


Тематики, історії благодійності, історії етнічних діаспор на те­ренах України.

Після підписання Адріанопольського мирного договору

1829 р. багато греків і болгар, що жили в Румелії, боячись пом­сти з боку турків, готові були піти за російською армією, що відступала [1]. У 1830 р. надходили вісті, що в Болгарії про­довжуються утиски з боку місцевого начальства [2]. Боячись розгортання широкого визвольного руху, уряд не залучав до участі у воєнних діях місцевих жителів, але використовував їхню допомогу в тилу для постачання армії всім необхідним.

У травні 1830 р. до Одеси прибули румелійські переселенці [3]. В листі від 19 вересня 1830 р. Одеському градоначальникові

А. В. Богдановському Новоросійський та Бессарабський гене­рал-губернатор, вказуючи на тяжке становище прибулих [це були греки та болгари — Авт.], особливо удів та сиріт, просить першого заснувати піклувальну комісію за участю титулярного радника Міщенка, який був над ними Комісаром, і відомих своєю діяльністю одеситів Сотнєва, Кумбарі та інших на роз­суд градоначальника; забезпечити її інструкцією та засобами для виконання обов’язків [4]. Судячи з документів Державного архіву Одеської області (ДАОО), в проміжок до 9 жовтня ко­місію вже було створено, оскільки цим днем датується лист на її ім’я, де вказуються її члени — титулярний радник Міщенко, купці Петрович, Кумбарі та Сотнєв [5].

Історія вивчення подій, пов’язаних з появою в Одесі біжен­ців з Османської імперії, яка в 20-х рр. ХІХ ст. здригалася Грецькою війною за незалежність, подає не один піклувальний орган, створений для допомоги нужденним. Першим таким ви­явився створений 20 червня (2 липня) 1821 р. під головуванням біженця Сілістрійського митрополита Кирила “Комітет для до­помоги константинопольським грекам, що прибули в Одесу”, який проіснував до жовтня 1821 р. [6]. Комітет було створено за велінням імператора [7]. В його обов’язки входило надання кожній грецькій родині, яка визнавалася цілком бідною, одно­разової грошової допомоги; сприяння влаштуванню біженців на службу та оселенню в домах одеських греків, які вже меш­кали в місті [8]. Комітет мав займатися видачею грошей лише особам середнього та нижчого класу, а знатні родини отриму­вали допомогу особисто від Херсонського військового губерна­тора О. Ф. Ланжерона, під наглядом якого Комітет і перебував [9]. Його існування виявилося тимчасовим, оскільки восени 1821 р. були створені Одеська й Кишинівська грецькі допоміж­ні комісії, які перейняли на себе функції надання допомоги грецьким біженцям. Одеська комісія стала більш відомим в іс­торіографії допоміжним органом для грецьких біженців періо­ду революції [10]. Вона не тільки видавала грошову допомогу і пенсії іммігрантам, що прибули до міста в період революції та російсько-турецької війни 1828-1829 рр., але й допомагала знайти роботу, вирішувала інші організаційні питання. Діяль­ність же Кишинівської комісії ще не досліджена. Вивчення іс­торії створення та діяльності кожної з цих установ, враховую­чи й піклувальну комісію над румелійськими переселенцями, дозволить розглянути етапи створення та взаємозв’язок всіх допоміжних органів в Одесі, дасть змогу зрозуміти механізм їхньої роботи з переселенцями, а також заповнить прогалини в історії російської урядової благодійності.

Робіт, в яких би розглядалася діяльність комісії над румелій - ськими переселенцями, не має, окрім згадки про її створення у примітках до статті Г. М. П’ятигорського [11]. Тому випадкова знахідка документів Комісії серед справ фонду № 2 — “Канце­лярія одеського градоначальника” ДАОО допомогла відтвори­ти у більшому обсязі перебіг подій, пов’язаних із зазначеною проблемою [12]. Отримані матеріали допомогли реалізувати поставлену мету — віднайти відомості щодо появи піклуваль - ної комісії над румелійськими переселенцями, простежити її діяльність та ефективність вжитих заходів для поліпшення становища іноземних біженців, тим самим замкнути ланцюг відомих допоміжних органів в Одесі, створених для балкансь - ких, передусім — грецьких, біженців часів Грецької революції та російсько-турецької війни 1829-1830 рр.

Прибулі у 1830 р. переселенці були дуже бідними, серед них було багато дітей, старих, хворих. За рахунок міста їм надава­лися необхідні ліки [13]. Удів та сиріт нараховувалося 227 осіб; протягом жовтня-листопада вони отримували від Комісії кор­мові гроші по 15 коп. на день, загалом — 2 043 руб. [14]. Згідно “Іменному списку румелійських переселенців, які знаходяться на тимчасовому перебуванні в місті Одесі та околицях” прибу­лих рахувалося 1 704 особи — 811 чоловіків та 893 жінки [15].

Всього було 421 родина, з яких 86 були розміщені у Прохо - ровському заводі, 12 — в будинку колезької реєстраторки Ки - рилової, 323 — в інших місцях по Одесі та в околицях міста [16]. Вивчаючи імена переселенців, можна зробити висновок, що за національністю вони були греками та болгарами.

Станом на жовтень 1830 р. румелійських переселенців по задоволенню кормовими грошима належало розмістити по ху­торах та селищах. Дев’ять родин вирішили оселитися в Акер­мані [17]. Інші ж виявили бажання винайняти собі квартири в місті [18].

Комісія продовжувала надавати грошову допомогу тим, хто найбільше потребував. Гроші надходили від одеського міського начальника з міських коштів та пожертвувань. По місту був проведений збір добровільних пожертвувань для допомоги нуж­денним місцевим мешканцям та румелійським переселенцям, за результатами якого було зібрано 7 047 руб. [19]. Частина цих пожертвувань надходила для потреб Комісії. На кінець жовтня

1830 р. Комісія отримала та витратила 3 843 руб. з міських коштів та 1500 руб. з пожертвувань, плюс 57 руб. 20 коп., от­римані після обміну асигнацій на срібло, — разом 5 400 руб. 20 коп. [20]

Подальше становище румелійських переселенців потребува­ло змін. Новоросійський та Бессарабський генерал-губернатор звертався до Міністерства внутрішніх справ щодо прийняття колоністським начальством під свою опіку румелійських пе­реселенців [21]. У відповідь же отримав, що їх неможливо прийняти, якщо вони не виявлять бажання оселитися в бесса­рабських болгарських колоніях и мешкають по різних містах Новоросійського краю; губернатору порадили зарахувати їх до різних звань згідно їхнім заняттям [22].

Щодо подальшої діяльності Комісії взимку 1830 р. — навес­ні 1831 рр. відомостей в архіві поки що не знайдено. Скоріш за все, діяльність Комісії вже не була настільки активною. У липні

1831 р. виконуючий обов’язки Новоросійського та Бессарабсь­кого генерал-губернатора довідувався в одеського міського на­чальника, чи необхідно продовження існування в Одесі Комісії для румелійських переселенців [23]. Деякі біженці знаходили собі заробітки в сусідніх колоніях іноземних поселенців, нап­риклад, греко-болгарських. В серпні 1831 р. переселенцям про­понувалося бути занесеними до матроського цеху, на що вони відмовилися [24].

У вересні 1831 р. Комісія скаржилася О. І. Левшину, який перебував на посаді міського градоначальника, що її підопіч­ні — румелійські переселенці — мають змогу безперешкодно з її боку переселятися, а з’являються в Комісію лише коли їм здійснюється виплата грошей; переселенці могли поверта­тися за кордон, переїжджати у Бессарабію та інші місця [25]. З подібними проблемами стикалася ще Одеська допоміжна комісія, яка періодично мала потребу в надходженні нових коштів, а всі її наміри залучити греків до самозабезпечення залишилися марними. Останні, хоч і були сповіщеними про закінчення пожертвуваних сум, не поспішали влаштовуватися на роботу і заробляти на життя. Причин цього було декілька. По-перше, вони не прагнули переїжджати з Одеси, де могли знайти собі заняття, в інші місця [26]. Позначалося і незнання російської мови і місцевих звичаїв. Можливо, подібними були перешкоди й в діяльності румелійської комісії.

З часом кількість румелійців-переселенців скорочувалася. Головний піклувальник колоністів Південного краю Росії гене­рал І. М. Інзов у серпні 1831 р. повідомив одеського міського градоначальника, що керуючий МВС направив йому іменний список румелійських переселенців в місті Одесі та околицях, який складався з 338 родин (658 чоловіків та 751 жінка) [27], і повідомив, що багато з них повернулися до колишніх місць.

Ті, що залишалися, з настанням холодів просили грошової допомоги, що на думку генерал-губернатора було обтяжливо для скарбниці та й не змушувало біженців турбуватися самим про своє облаштування. Допомагати вирішив лише нужденним, удовам та сиротам, а останніх станом на серпень 1831 р. було 435 осіб [28].

Наприкінці жовтня 1831 р. перебуваючий на посаді одесь­кого міського градоначальника подав листа до Управління Но­воросійського та Бессарабського генерал-губернатора, в якому виказав думку про необхідність припинення надання допомо­ги грошима та продовольством румелійським переселенцям, за винятком малих дітей, яких направляти до суспільних при­тулків, та хворих, яких приймати до міської лікарні [29]. Ге­нерал-губернатор у відповідь на початку листопада погодився з виконанням цього, а заразом — закрити піклувальну комісію для румелійських переселенців, оскільки після цього вона не становить необхідності [30]. Скоріш за все, після цього Комісію було ліквідовано. Як показують документи ДАОО, подальше листування стосовно румелійських переселенців відбувається між генерал-губернатором, одеським міським градоначальни­ком, одеською конторою іноземних переселенців та Піклуваль- ним комітетом про колоністів Південного краю Росії; Комісія ніде не фігурує. Питання, що обговорювалися, стосувалися по­дальшої долі переселенців, фінансових справ та звітів Комісії.

Отже, створення та діяльність Піклувальної комісії над румелійськими переселенцями стали яскравим прикладом російської урядової та громадської благодійності. Станом на сьогодення Комісія є останнім з відомих допоміжних органів османським біженцям грекам та, почасти, болгарам періоду Грецької революції 1821-1829 рр. та російсько-турецької вій­ни 1828-1829 рр. Подальше дослідження цього питання має бути скерованим на виявлення архівних документів, в яких би йшлося про конкретну діяльність і допомогу біженцям з боку румелійської комісії, а також про становище, повсякденне життя та долю переселенців. Це проілюструє загальну росій­ську “політику покровительства” балканським християнським підданим Османської імперії.

Джерела та література

1. Пятигорский Г. М. Греческие переселенцы в Одессе в конце

XVIII — первой трети XIX вв. / Г. М. Пятигорский // Из исто­рии языка и культуры стран Центральной и Юго-Восточной Евро­пы. — М.: Наука, 1985. — С. 47.

2. Одесский вестник — Journal d’Odessa. — 1830. — № 23.

3. Державний архів Одеської області (далі — ДАОО). — Ф. 4. — Оп. 6-а. — Спр. 504. — Арк. 1.

4. ДАОО. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — Арк. 2.

5. Там само. — Арк. 3.

6. ДАОО. — Ф. 1. — Оп. 221. — Спр. 4. — Ч. 1. (1821 р.). — Арк. 17­

19, зв.; Див.: Уварова О. О. Створення та діяльність “Комітету для допомоги константинопольським грекам, що прибули в Одесу” (1821 р.) (За матеріалами Державного архіву Одеської області) / О. О. Уварова // Записки історичного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова. — Вип. 18. — 2007. — С. 158-163.

7. ДАОО. — Ф. 1. — Оп. 221. — Спр. 4. — Ч. 1. (1821 р.). — Арк. 17.

8. Там само. — Арк. 17-18 зв.

9. Там само. — Арк. 18 зв.

10. Див.: Пятигорский Г. М. Деятельность Одесской греческой вспо­могательной комиссии в 1821-1831 гг. (По материалам Государс­твенного архива Одесской области) / Г. М. Пятигорский // Бал­канские исследования. — Вып. 8. — 1982. — С. 135-152.

11. Він же. Греческие переселенцы в Одессе в конце XVIII — первой трети XIX вв. — С. 47, 59.

12. Річ у тому, що справа, в якій на 158 аркушах листування міської та губернської адміністрації з Комісією ми знаходимо необхідні нам відомості, має назву “Про створення в Одесі Піклувального комітету про колоністів Південного краю Росії” (ДАОО. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — 158 арк.) Назва справи не співпадає зі зміс­том, оскільки зазначений Піклувальний комітет та румелійська комісія зовсім різні установи. Див. про Комітет: Попечительный Комитет об иностранных поселенцах Южного края России. 1799­1876 гг. — Т. 1. Аннотированная опись дел 1799-1818 гг.; ред.

О. В. Коновалова. — Одесса: ОКФА; ТЭС, 1998. — С. 9-17.

13. ДАОО. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — Арк. 33, 75, 90-90 зв.

14. Там само. — Арк. 6-6, зв.

15. Там само. — Арк. 7.

16. Там само. — Арк. 8-29, зв.

17. Там само. — Арк. 31.

18. Там само. — Арк. 39.

19. Там само. — Ф. 4. — Оп. 6-а. — Спр. 1151. — Арк. 1-6.

20. Там само. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — Арк. 54-54, зв., 61.

21. Судячи з усього, колоністів мав прийняти до свого відання Піклу - вальний Комітет про колоністів Південного краю Росії, створений у 1818-1819 рр. у Катеринославі. На час подій, що розглядають­ся, Комітет перебував у Кишиневі (Попечительный Комитет об иностранных поселенцах Южного края России. 1799-1876 гг. — Т. 1. — С. 16-17.

22. ДАОО. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — Арк. 65-65, зв.

23. Там само. — Арк. 95.

24. Там само. — Арк. 103, 130.

25. Там само. — Арк. 107-108, зв.

26. Внешняя политика России XIX и начала XX века. Документы Российского министерства иностранных дел. — Сер. 2. — Т. V (XIII). — М.: Госполитиздат, 1982. — С. 22.

27. ДАОО. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 104. — Арк. 109.

28. Там само. — Арк. 113, 152.

29. Там само. — Арк. 122.

30. Там само. — Арк. 122, зв.

31. Уварова О. О. Создание и деятельность одесской “Опекунской комиссии над Румелийскими переселенцами”. 1830—1831 гг. (По материалам Государственного архива Одесской обл.).

На основании документов Государственного архива Одесской области в статье освещены создание и деятельность в Одессе “Попе­чительной комиссии над румелийскими переселенцами”, которая помогала в обустройстве грекам и болгарам — беженцам из Ру - мелии, оказавшимся в городе вследствие русско-турецкой войны 1828-1829 гг.

Uvarova O. O. Foundation and work of Odessa “Tutorial com­mittee of Rumelia migrants” in 1830—1831 (based on materials of Odessa region state archive).

On the grounds of Odessa region state archive documents founda­tion and work of the “Tutorial committee of Rumelia migrants” in Odessa were retraced. The Committee helped in settling of Greeks and Bolgarians — refugees from Rumelia who arrived to the city due to Russian-Turkish war during 1828-1829.

Похожие статьи