Головна Історія Інтелігенція і влада СТУДЕНТСЬКИЙ РУХ У ПІДРОСІЙСЬКІЙ УКРАЇНІ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ
joomla
СТУДЕНТСЬКИЙ РУХ У ПІДРОСІЙСЬКІЙ УКРАЇНІ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ.: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ
Історія - Інтелігенція і влада

Н. О. Гончарова

Вивчення історії студентського руху в Україні має важливе наукове значення. У вітчизняній літературі досі немає спеціаль­ного дослідження, яке б містило комплексний розгляд історії молодіжного руху України у всій його різноманітності.

Перші спроби визначити роль студентів у суспільно-політич­ному житті були зроблені одночасно з розвитком молодіжного руху наприкінці XIX — на початку XX ст., чим було покла­дено початок формуванню історіографічної бази. У науковому вивченні теми можна виокремити наступні етапи: перший — з 90-х рр. XIX ст. до 1917 р.; другий — 20 — 80-ті рр. XX ст.; третій — з початку 90-х рр. XX ст. до сьогодення. Кожний з визначених етапів поділяється на кілька підетапів, що обумов­лено характером, інтенсивністю та цілями висвітлення пробле­ми в історіографії.

Перші спроби узагальнення складних і суперечливих про­цесів, що відбувалися в Україні наприкінці XIX — на поча­тку XX ст., були зроблені безпосередніми його учасниками, серед яких Є. Чикаленко, С. Русова, I. Липа, Ю. Липа, В. Са - мійленко, Г. Чикаленко, М. Беренштам-Кістяківська, Ю. Кол - лард, О. Коваленко [1]. Зрозуміло, що їх роботи, в основному, спогади та листування, мали переважно публіцистичний хара­ктер. Статті відрізняє певний суб’єктивізм оцінок, які визнача­лися політичними уподобаннями автора. Проте ці праці містять важливий матеріал для відтворення цілісної картини стану та розвитку українського національного руху в останнє десяти­річчя XIX ст. У цій групі окремо відзначимо статтю Т. Зінь - ківського “Молода Україна. Її становище і шлях” (1890 р.) [2]. Автор характеризує основні напрямки та значення діяльності молодого покоління національної інтелігенції у тогочасному суспільно-політичному житті.

Офіційні дореволюційні видання намагалися виправдати реакційну політику самодержавства у галузі вищої освіти. У щорічних оглядах діяльності Міністерства народної освіти значення і розмах студентських заворушень принижувалися, обґрунтовувалася їх безпідставність [3].

Кризова ситуація в освіті на зламі ХІХ-ХХ ст. спричинила появу видань ліберального напрямку, які містили досить зміс­товні матеріали з життя і побуту молоді, характеристику форм її соціальної активності [4]. Широка полеміка навколо причин студентських виступів, реформування університетського життя призвела до появи низки публікацій. У них обґрунтовувалась не­обхідність ліквідації Університетського статуту 1884 р. П. Вино­градов вбачав у Статуті 1884 р. “... вираз недовіри до добросовіс­ності та благонадійності професорських колегій” [5]. В. Воробйов називав студентський рух “хронічною бідою наших університе­тів”, а Статут 1884 р. оцінював як “... прояв недовіри до універ­ситету з боку вищої адміністрації” [6]. У роботах С. Трубецького [7], В. Вернадського [8] аналізуються причини студентських за­ворушень, особливості впровадження Статуту 1884 р.

До загальних праць лівого спрямування, які зосереджува­ли увагу на участі демократичного студентства в антиурядово­му русі, належать роботи Р. Видріна, Г. Енгеля, В. Горохова,

В. Черткова [9]. У згаданих роботах, передусім на матеріалах російських вузів, простежується еволюція студентського руху, аналізуються його основні етапи.

Нарис Г. Кушнір-Кушнарьова (1914 р.) присвячений історії виникнення та розвитку в Росії академічних організацій. Ав­тор прагне довести неминучість ліквідації політичних течій та прогресивне значення “академізму” [10].

Праці дорадянського часу, присвячені історії українського руху, часто були діаметрально протилежні у своїх концепту­альних підходах. Л. Когут, М. Залізняк у своїх роботах осно­вну увагу зосереджували на боротьбі українських прогресив­них сил, зокрема свідомих студентів, проти антиукраїнської політики царського уряду [11].

Розвиток українського національного руху привертав увагу і дослідників, що стояли на позиціях протидії розвою україн­ської нації. С. Щоголєв у книзі “Украинское движение как со­временный этап южнорусского сепаратизма” (1912 р.) обрав відповідний підхід до висвітлення проблеми [12]. Через чіт­ко визначену антиукраїнську позицію автор недооцінює роль української студентської молоді у громадському житті, хоча й наголошує, що її діяльність є небезпечною для Російської імперії.

Загалом, література дореволюційного часу дає змогу окрес­лити основні складові українського студентського руху. Її ав­тори роблять перші спроби проаналізувати рух, безпосередніми учасниками якого вони були. Роботи кінця XIX — початку

XX ст. мають дещо полемічний характер, у них нерідко домі­нує авторський суб’єктивізм.

У 1920-х рр., в умовах лібералізації суспільно-політичного та наукового життя, з’явилася низка досліджень, присвячених українському рухові. Вони деякий час зберігали надбання до­революційної історичної школи, автори намагалися бути об’єк­тивними у висвітленні подій та їх оцінках. Участь студентів України в опозиційному русі на межі століть знайшла епізо­дичне відображення у працях В. Дорошенка, М. Слабченка, М. Яворського [13]. Роботи написані на широкій джерельній базі, характеризують основні тенденції розвитку українського національно-визвольного руху кінця XIX — початку XX ст.

Проте напрямок досліджень визначався потребами часу. На­самперед, акцент робився на дослідженні революційного руху. Однією з найбільш ґрунтовних робіт, яка й досі залишається актуальною у науковому відношенні завдяки значній кількос­ті першоджерел, є дослідження И. Гермайзе [14]. У моногра­фії висвітлюється діяльність гуртків української молоді кінця 90-х рр., зокрема таємного товариства “Молода Україна”. Ав­тор характеризує резолюції з’їздів українських студентських громад (1898, 1899 р.), умови виникнення РУП, соціальною базою якої було студентство.

У середині 20-х років основним завданням істориків стає утвердження марксистсько-ленінської методології. Відповідну спрямованість мають статті В. Черневського, А. Сурик, при­свячені аналізу причин студентських заворушень на початку

XX ст., характеристиці форм роботи студентських пробільшо - вицьких гуртків [15]. У роботах В. Невського, В. Лобахіна,

А. Ситниченко розглядаються виступи студентів напередодні Лютневої революції 1917 р., аналізуються напрямки діяльності студентських нелегальних організацій [16].

З середини 30-х рр. дослідження українських науковців присвячуються переважно вивченню діяльності загальноро - сійських політичних партій та організацій, насамперед, дослі­дженню історії РСДРП (б). У статтях П. Лаврова, М. Селезньо - ва характеризуються виступи протесту студентства в окремих українських вузах [17]. Однак студентський рух визначається як виключно опозиційний. Особливе місце серед зазначених робіт займає монографія С. Сірополка “Історія освіти в Украї­ні” (1937 р.) [18]. Автор висвітлює основні етапи руху студент­ської молоді, подає відомості про форми роботи українських студентських громад і гуртків.

Важливу роль у розвитку історіографії у 40 — 60-х рр. віді­грала поява ювілейних видань з історії вищих навчальних за­кладів [19]. У нарисах з історії вузів на значному фактичному матеріалі висвітлюється економічне та правове становище де­мократичного студентства, форми його участі у революційному русі. Були зроблені перші спроби дослідити процеси соціально - політичної диференціації студентів, специфіку протистояння різних політичних течій у студентському русі.

Роль студентів у суспільно-політичному житті Росії з другої половини XIX ст. до Лютневої революції 1917 р. розглядається у праці П. Ткаченка [20]. У роботі І. Премислера “Революцій­ний рух на Україні на початку XX ст. (1958 р.) наголошуєть­ся, що студентський опозиційний рух розвивався під впливом руху робітників [21]. Дослідження містить багатий фактичний матеріал щодо студентських сходок та страйків, приклади сту­дентських резолюцій і відозв. Діяльність українських громад та національних партій автор подає як прояви активності укра­їнської ліберальної буржуазії.

У радянській історіографії 70 — 80-х рр. демократичне сту­дентство трактувалося як “ліберально-буржуазна” складова революції. Крізь призму загальноросійського демократичного руху висвітлюється громадсько-політична активність студентів українських університетських міст у дослідженні П. Гусятнико - ва [22]. Робота В. Сушка присвячена передумовам прийняття та особливостям змісту “Тимчасових правил про відбуття військо­вої повинності”, характеристиці важкого становища студентів - солдатів у армії [23]. В. Спицький висвітлює 1901-1904 роки як період назрівання революційної кризи в країні [24]. Автор характеризує причини студентських виступів, пов’язує вимоги вузівської молоді з незадоволенням урядовою політикою.

Для вивчення обраної теми важливе значення мають праці, присвячені історії вищих навчальних закладів Києва, Одеси, Харкова [25]. При цьому варто зауважити, що головна увага у цих роботах приділяється ролі студентства у громадсько-полі­тичному житті радянського суспільства.

У цей період з’являються праці, присвячені вивченню зна­чення діяльності В. Леніна у революційній боротьбі студент­ської молоді, зокрема, Г. Щетиніної, Н. Георгієвої, Н. Олесич [26]. Радянські науковці Л. Єрман, А. Ушаков, В. Лейкіна- Свирська, Г. Щетиніна [27] розглядали студентів як специфіч­ну складову інтелігенції. Не применшуючи наукову цінність цих робіт, зауважимо, що національний молодіжний рух як складова української інтелігенції у них не досліджується.

У цілому, радянська історіографія мало уваги приділяла українській студентській молоді у досліджуваний період, часто трактувала її діяльність як націоналістичну. Вивчення теми на цьому етапі страждало описовістю, носило тенденційний харак­тер. Вся історична наука була вкрай заідеологізована.

З кінця 80-х — початку 90-х рр., з утворенням Українсь­кої держави, починається якісно новий етап вітчизняної істо­ріографії. Його основною ознакою стало критичне осмислення історіографічної спадщини, залучення до наукового обігу ши­рокого кола джерел.

Праці за редакцією В. Сарбея розглядають студентський рух як невід’ємну складову українського національно-визвольного руху ХІХ — початку ХХ ст. [28]. У дослідженнях характери­зуються особливості зародження українського національного руху в студентському середовищі, висвітлюється діяльність освітніх гуртків, “Братства тарасівців”, українських студент­ських громад.

А. Катренко у навчальному посібнику “Український наці­ональний рух ХІХ століття” характеризує українські моло­діжні гуртки та організації 80-х — 90-х рр., подає склад їх учасників, аналізує напрямки практичної діяльності [29]. До­слідження М. Щербак, Н. Щербак присвячене характеристиці національної політики царизму на Правобережній Україні [30]. Автори аналізують ситуацію у вищих навчальних закладах, висвітлюють видавничу діяльність молодіжних громад і гур­тків наприкінці XIX ст., боротьбу студентських об’єднань за українізацію освіти на початку XX ст.

Важливими з даної проблематики є роботи Н. Шип і Г. Ка­сьянова, присвячені визначенню ролі інтелігенції, зокрема сту­дентів, у розвитку національної самосвідомості українського народу на межі ХІХ-ХХ ст. [31]. Робота Н. Шип цінна перед­усім великим обсягом опрацьованого матеріалу. У монографії Г. Касьянова висвітлено соціальний портрет і кількісний склад української інтелігенції. Автор чітко простежив поступовий перехід молодого покоління української інтелігенції від украї­нофільства та культурництва до усвідомлення необхідності по­літичної боротьби.

Значний вплив на переосмислення історичного минулого справила узагальнююча праця Т. Гунчака, присвячена полі­тичній історії України першої половини XX ст. [32]. Матеріали дослідження дозволили об’єктивніше поглянути на ті суспіль­но-політичні процеси, в яких брала участь опозиційна студент­ська молодь.

Слугують вивченню нашої теми наукові праці, присвячені історії українських політичних партій та організацій початку XX ст. Роботи В. Колесника, О. Рафальського і О. Тимошенка,

О. Голобуцького і В. Кулика, В. Волковинського дають змогу визначити приналежність студентської молоді до різних полі­тичних сил [33]. В. Головченко у нарисах з історії української соціал-демократії початку XX ст. приділяє увагу основним на­прямкам роботи групи українських соціалістів-федералістів у Петербурзі, гуртків політиків, групи УСД, українських студе­нтських громад [34].

Л. Смоляр у монографії “Жіночий рух Наддніпрянської України другої половини XIX — початку XX ст.” висвітлює роль жінок, зокрема студенток, в українському питанні [35]. Автор характеризує їх участь у роботі українських національ­них і загальноросійських партій, у страйковій боротьбі.

Студентський рух розглядається в працях, присвячених іс­торії Півдня України. Дослідження А. Мисечка присвячене ви­значенню внеска студентів у роботу українського товариства “Просвіта” [36]. Діяльність Одеської громади у 70-х рр. XIX — на початку XX ст. є предметом вивчення О. Болдирєва [37]. На­укову розвідку О. Мельник присвячено історії вищої жіночої освіти в Одесі у 1903-1920 рр. [38]. I. Недорез розглядає сту­дентський рух у Новоросійському університеті в 1905-1907 рр. [39]. У статті М. Дімірова досліджується роль студентів у на­ціонально-визвольному русі України на межі ХІХ-ХХ ст. [40].

О. Дьомін характеризує період навчання відомого історика Є. Тарле у Новоросійському університеті, завдяки чому ми діз­наємось про особливості внутрішнього життя цього навчально­го закладу [41]. Значним доробком краєзнавчої проблематики є монографія Ф. Самойлова, М. Скрипника, О. Ярещенка [42], в якій на основі широкої історіографічної та джерельної бази подано цілісний нарис історії суспільно-політичного і культур­ного життя Одеси наприкінці XIX — на початку XX ст. У ро­боті аналізується протистояння революційно налаштованого студентства та членів чорносотенних об’єднань м. Одеси.

Глибокий аналіз українського студентського руху на під­владних Російській імперії територіях на зламі XIX-XX ст. містять дослідження Н. Левицької [43]. Автор доводить вплив Університетського статуту 1884 р. на активізацію академічного та громадсько-політичного напрямків студентського руху.

Численні наукові розвідки присвячені діяльності окре­мих студентських організацій, історії навчальних закладів. Студентський рух у київських вищих навчальних закладах у 1895-1908 рр. вивчається у статті О. Берендєєва [44]. Xаракте - ристиці складу харківського студентства наприкінці XIX — на початку XX ст., впливу Університетського статуту 1884 р. на активізацію руху вузівської молоді Xарківського університету присвячено роботи Г. Струкової, Л. Бортник [45]. Діяльність студентських товариств при Київському комерційному інсти­туті досліджує у своїй статті Є. Степанович [46]. С. Наумов, Т. Геращенко, залучаючи значну кількість спогадів та доку­ментів, характеризують суспільно-політичні погляди членів “Братства тарасівців”, досліджують напрямки роботи окремих його філій [47].

До визначних дат в історії провідних вищих навчальних за­кладів України були підготовлені спеціальні ювілейні видання, зокрема, нариси історії Одеського та Київського університетів [48]. Завдяки залученню маловідомих джерел, спогадів сучас­ників колективам авторів вдалося створити широку панораму життя українських вузів.

Важливою складовою історіографічної бази є роботи істори­ків діаспори: П. Феденка, В. Леника та ін. [49]. Ці праці часто написані безпосередніми учасниками тогочасних подій. Вони відтворюють становище студентів за умов самодержавства, зміст виступів організованої української молоді. Ю. Лавриненко у статті “Історичне тло і попередники РУП” (Нью-Йорк, 1977 р.) характеризує теоретичні розробки та практичну діяльність гур­тків політиків 1880-х — 90-х рр., “Братства тарасівців”, групи УСД, Загальної безпартійної організації [50]. Дослідник наго­лошує, що саме ці організації стали основою для виникнення першої національної партії на Наддніпрянщині — Революцій­ної української партії (РУП). Дослідження М. Сосновського присвячене історії розвитку ідеології українського націоналіз­му [51]. Зосереджуючи основну увагу на політичному портреті Д. Донцова, автор також зупиняється і на аналізі програмово­го документу “Братства тарасівців”. Адже більшість науковців визначають помітні самостійницькі позиції в ідеології “Брат­ства”. М. Богачевська-Хом’як присвятила роботу визначенню ролі жінок, зокрема студенток, у громадському житті України у 1884-1939 рр. [52].

У західній історіографії виділяються праці канадського істо­рика І. Лисяка-Рудницького [53]. Хоча у вченого не було окре­мої монографії з досліджуваної проблеми, збірник його статей з історії українського суспільно-політичного руху, історії інте­лігенції, нарисів про видатних українських мислителів, відзна­чаються оригінальною постановкою питань, узагальнюючим поглядом на українське національне.

Таким чином, аналіз історіографії свідчить, що в усьому ма­сиві наявної літератури практично відсутні комплексні роботи з обраної теми. Однак, ґрунтовні дослідження окремих аспек­тів історії студентського руху заклали основу для створення узагальнюючих праць.

Джерела та література

І. Чикаленко Є. Спогади (1861-1907): Документально-художнє ви­дання. — К., 2003; Русова С. Мої спомини (1879-1915) // За сто літ. Матеріали з громадського та літературного життя України

XIX І початку XX століття / За ред. М. Грушевського. — Харків, 1928. — Кн. 3; Липа I. Братерство тарасівців. Спомини // Літе­ратурно-науковий вісник. — 1925. — № 7-8. — Кн. 2; Липа Ю. Призначення України. — Львів, 1992; Його ж. Розподіл Росії. — Львів, 1995; Самійленко В. I. З українського життя в Києві у 80-х роках XIX ст. // Нова Україна. — 1923. — № 6; Чикаленко Г. Київська Жіноча громада в перших роках XX століття // Жін­ка. — 1939. — № 3; Беренштам-Кістяківська М. Українські гуртки в Києві другої половини 1880-х та початку 1890-х років // За сто літ. — Згадана праця. — Xарків, 1928. — Кн. 3; Коллард Ю. Спо­гади юнацьких днів (1891-1906). Українська студентська громада в Xаркові. РУП. — Торонто, 1972; Коваленко О. На межі двох віків (Спогади про Українську Студентську Громаду в Xаркові) // Виз­вольний шлях. — 1992. — № 12. — 1993. — № 1. — № 2.

2.Зіньківський Т. Молода Україна. її становище і шлях // Писання Трохима Зіньківського. — Львів, 1896 // Книжник. — 1992. — № 5-6.

3. Георгиевский А. И. Краткий исторический очерк правительственных мер и предначертаний против студенческих беспорядков. — Спб., 1890; Рождественский С. В. Исторический обзор деятельности Ми­нистерства Народного Просвещения. 1802-1902. — Спб., 1902.

4. Фроммет Б. Очерки по истории студенчества в России. — М., 1912; Мельгунов С. Из истории студенческих обществ в русских универ­ситетах. — М., 1904; Юзефович В. М. Тридцать лет тому назад. Очерк из студенческой жизни. — К., 1898.

5. Виноградов П. Г. Учебное дело в наших университетах // Вестник Европы. — 1901. — № 10.

6. Воробьёв В. А. К истории наших университетских уставов // Рус­ская мысль. — 1905. — № 12.

7. Трубецкой С. Н. Университет и студенчество // Русская мысль. — 1897. — № 4; Трубецкой С. Н. К вопросу о причинах беспрестан­но возникающих в наших университетах студенческих беспоряд­ков. — Спб., 1902.

8. Вернадский В. Об основаниях университетской реформы. — М., 1901.

9. Выдрин Р. Основные моменты студенческого движения в Рос­сии. — М., 1908; Энгель Г., Горохов В. Из истории студенческого движения. 1899-1906. — Спб., 1908; Чертков В. Русские студенты в освободительном движении. — М., 1907.

10. Кушныр-Кушнарёв Г. Исторический очерк возникновения и разви­тия академических организаций в России. — Спб., 1914.

11. Когут Л. Україна і московський імперіалізм (вступні замітки). —

Львів, 1916; Залізняк М. Російська Україна й її відроджене. — Львів, 1910.

12. Щёголев С. Н. Украинское движение как современный этап южно­русского сепаратизма. — К., 1912.

13. Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. — Відень, 1917; Дорошенко В. Революційна українська партія (РУП) 1900-1905 рр. Нарис з історії української соціал-демократичної партії. — Львів — Київ, 1921; Слабченко М. Є. Матеріали до економічно-соціальної історії України XIX століття. — Т. 2. — Харків, 1927; Яворський М. Україна в епоху капіталізму. — Вип. 3. В сумереках імперіалі­зму. — Харків, 1925.

14. Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. — Т. 1. Революційна Українська Партія (РУП). — К., 1926.

15.Черневский В. Студенческие волнения перед революцией // Лето­пись революции. — 1927. — № 1; Сурик А. Студенческие больше­вистские кружки в Харькове (1914-1917 гг.) // Летопись револю­ции. — 1929. — № 1.

16. Невский В. История РКП (б). — Ленинград, 1926; Лобахін В. З іс­торії робітничого руху в Харкові напередодні Лютневої революції (січень-лютий 1917 р.) // Літопис революції. — 1930. — № 1; Си - тниченко А. Молодёжь в царском подполье. — Харьков, 1924.

17. Лавров П. А. Толстовские дни в Киевском университете в 1910­1912 гг. // Сборник Тбилисского государственного университета им. Й. Сталина. — Т. 10. — Тбилиси, 1939; Селезнёв М. М. Об оп­позиционном движении студенчества Киевского политехническо­го института // Киевский индустриальный институт: Юбилейный сборник к 40-летию института. — Киев, 1939.

18. Сірополко С. Історія освіти в Україні. — К., 2001.

19. Короткі нариси з історії Харківського державного університету ім.

О. М. Горького. Ювілейне видання, 1805-1940. — Харків, 1940; Одесский университет за 75 лет (1865-1940). — Одесса, 1940; Дне­пропетровский горный институт им. Артёма. 1899-1949. — Днеп­ропетровск, 1949; Харьковский государственный университет им.

А. М. Горького за 150 лет. — Харьков, 1955; Історія Київського університету. 1834-1959. — К., 1959.

20. Ткаченко П. С. Московское студенчество в общественно-политиче­ской жизни России второй половины ХІХ века. — М., 1958.

21. Премислер І. Революційний рух на Україні на початку ХХ століття (1900-1903 рр.). — К., 1958.

22. Гусятников П. С. Революционное студенческое движение в России. 1899-1907. — М., 1971.

23. Сушко В. Т. Репрессии против студентов в 1901 г. // Вопросы ис­тории. — 1972. — № 4.

24. Спицький В. Є. Назрівання революційної кризи на Україні в 1901­1904 рр. — К., 1978.

25.Історія Одеського університету за 100 років. — К., 1968; Харь­ковский государственный университет. 1805-1980. Историчес­кий очерк. — Харьков, 1980; Киевский университет. 1834-1984. — К., 1984; Харьковский политехнический институт. 1885-1985. История развития. — Харьков, 1985; История городов и сёл Укра­инской ССР в 26 т. — К., 1978.

26. Щетинина Г. И. В. И. Ленин о студенческом движении в России // История и историки. Историографический ежегодник за 1970 г. — М., 1972; Георгиева Н. Г. В. И. Ленин о месте студенчества в буржу­азно-демократической революции // Интеллигенция и революция. ХХ век: Сб. статей / Отв. ред. К. В. Гусев. — М., 1985; Олесич Н. Я.

В. И. Ленин и революционное студенчество России. — М., 1982.

27. Ерман Л. К. Интеллигенция в первой русской революции. — М., 1966; Ушаков А. В. Революционное движение демократической интеллигенции в России 1895-1904 гг. — М., 1976; Лейкина-Сви - рская В. Р. Русская интеллигенция в 1900-1917 гг. — М., 1981; Щетинина Г. И. Университеты в России и устав 1884 г. — М., 1976; ІЇ ж. Студенчество и революционное движение в России, по­следняя четверть ХІХ в. — М., 1987.

28. Нариси з історії українського національного руху / За ред. В. Г. Сар - бея. — К., 1994; Сарбей В. Г. Національне відродження України // Україна крізь віки в 15 т. — Т. 9. — К., 1999.

29. Катренко А. М. Український національний рух ХІХ ст.: Навчаль­ний посібник. — Кн. 2 (60 — 90-ті рр. ХІХ ст.). — К., 1999.

30. Щербак М. Г., Щербак Н. О. Національна політика царизму на Правобережній Україні (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.). — К., 1997.

31. Шип Н. А. Интеллигенция на Украине (ХІХ век): историко-социо­логический очерк. — К., 1991; Касьянов Г. В. Українська інтеліге­нція на рубежі ХІХ-ХХ ст.: соціально-політичний портрет. — К.,

1993.

32. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст.: Нариси політичної історії. — К., 1993.

33. Колесник В. Ф., Рафальський О. О., Тимошенко О. П. Шляхом національного відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини. 1900-1907 рр. — К., 1998; Голобуцький О., Кулик В. Український політичний рух на Наддніпрянській Україні кінця ХІХ — початку ХХ ст.: Дослід­ження. — К., 1996; Волковинський В. М. Організації великоро­сійських шовіністів в Україні на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. — 1999. — № 3; Його ж. Революційний теро­ризм у Російській імперії у ХІХ ст. і Україна // Проблеми історії України ХІХ — початку ХХ ст. — Вип. ІІ. — К., 2001.

34. Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України. Нариси з історії української соціал-демократії початку

ХХ ст. — Харків, 1996.

35. Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього: Жіночий рух Наддніп­рянської України другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: Сторін­ки історії. — Одеса, 1998.

36. Мисечко А. І. Викладачі й студенти Новоросійського університе­ту в діяльності українського товариства “Просвіта” в Одесі (1905­1909) // Записки історичного факультету ОНУ ім. І. І. Мечнико­ва. — Вип. 2. — Одеса, 1996; Його ж. Місце Одеської “Просвіти” в українському русі на початку XX ст. // IV Міжнародний конгрес україністів: Доповіді та повідомлення. Південь України. Одеса. — Одеса, 1999.

37. Болдирєв О. В. Одеська громада: історичний нарис про україн­ське національне відродження в Одесі у 70-ті рр. XIX — почат­ку XX ст. — Одеса, 1994.

38. Мельник О. В. Высшее женское образование в Одессе (1903­1920 гг.) // Одесі — 200: Тези доповідей Міжнародної науково-тео­ретичної конференції. — Одеса, 1994. — Ч. 2.

39. Недорез И. Ю. Из истории студенческого движения в Новороссий­ском университете в 1905-1907 гг. // Тезисы I областной историко­краеведческой научно-практической конференции, посвящённой 200-летию г. Одессы. — Одесса, 1989.

40. Димиров Н. Ф. Студенты в национально-освободительном движе­нии Украины (конец XIX — начало XX вв.) // Науковий вісник Із­маїльського державного гуманітарного університету. — Вип. 12. — Ізмаїл, 2002.

41. Дьомін О. “Забутий рік” Є. В. Тарле в Одесі: навчання у Новоросій­ському університеті // Історичний журнал. — 2004. — № 4.

42. Самойлов Ф. О., Скрипник М. О., Ярещенко О. Т. Одеса на зламі століть (кінець XIX — початок XX ст.). — Одеса, 1998.

43. Левицька Н. М. Студентство в національно-визвольному русі Укра­їни наприкінці XIX — на початку XX ст. — К., 1998; її ж. Студент­ство України на зламі XIX—XX ст. // Історія України. — 1998. — № 17. — № 19.

44. Берендєєв О. Студентський рух у Києві: 1895-1908 рр. // Історія в школі. — 1998. — № 3.

45. Струкова Г. О. Склад студентства Xарківського університету на­прикінці XIX — на початку XX ст. // Вісник Xарківського на­ціонального університету ім. В. Н. Каразіна. — 2002. — № 556; Бортник Л. А. Сторінки історії Xарківського університету: статут 1884 р. та його наслідки // Вісник Xарківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2003. — № 603.

46. Степанович Є. П. Студентські товариства при Київському комерцій­ному інституті // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. — Вип. III. — К., 2001.

47. Геращенко Т. “Братерство тарасівців” у спогадах і документах // Розбудова держави. — 1996. — № 1; Наумов С. О. Братство тарасів - ців // Український історичний журнал. — 1999. — № 5. — № 6; Наумов С. Одеса і тарасівці // Одесі — 200: Тези доповідей Міжна­родної науково-теоретичної конференції. — Одеса, 1994. — Ч. 1.

48. Новороссийский университет в воспоминаниях современников: Сборник воспоминаний / Ф. А. Самойлов, В. А. Смынтына. —

Одесса, 1999; Одесский университет: 1865-1990. — К., 1991; Іс­торія Одеського університету (1865-2000) / Гол. ред. В. А. Сми - нтина. — Одеса, 2000; Нариси історії Київського університету ім. Т. Шевченка. 1834-2004 / В. В. Різун та ін. — К., 2004.

49. Феденко П. Український громадський рух у XX ст. — Подєбради, 1931; Леник В. Українська організована молодь (молодечі органі­зації від початків до 1914 р.). — Мюнхен — Львів, 1994.

50. Лавриненко Ю. Історичне тло і попередники РУП // Збірник на пошану проф. О. Оглобліна. — Нью-Йорк, 1977.

51. Сосновський М. Дмитро Донцов політичний портрет. З історії роз­витку ідеології українського націоналізму. — Нью-Йорк — Торон­то, 1974.

52. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939. — К., 1995.

53. Лисяк-Рудницький І. Історичні есе в 2 т. — К., 1994. — Т. 1. — Т. 2.

Анотації

Гончарова Н. А. Студенческое движение на рубеже XIX — XX вв.: историографический обзор.

В статье рассматривается историография студенческого движе­ния в досоветской Украине, показаны основные этапы: дореволю­ционный, советский и современный.

Goncharova N. A. Student movement on the turn of the 20th cen­tury: historiography review.

The article deals with the historiography of the student movement in the Soviet Ukraine. The main stages are shown: pre-revolution, soviet and contemporary.