Головна Історія Інтелігенція і влада ІСТОРІОГРАФІЯ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
joomla
ІСТОРІОГРАФІЯ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ
Історія - Інтелігенція і влада

В. С. Лопаков

Ключові слова: історіографія, джерела, пенсія, пенсійне забез­печення, пенсійне страхування.

Ключевые слова: историография, источники, пенсия, пенсион­ное обеспечение, пенсионное страхование.

Key words: historiography, sources, pension, pensions, pensionin - surance.

Історіографічний аналіз літератури передбачає з’ясування, дослідження, вивчення, узагальнення та наукове висвітлення кількісного і якісного складу праць з даного питання, їхнього науково-теоретичного рівня, джерельної бази з урахуванням її інформаційної адекватності та глибини. Визначення «наукове висвітлення» означає не лише виявлення методологічних за­сад, а також перших витоків дослідження, тобто встановлення авторства, щоб констатувати факт новизни та первісності на­укової розробки.

Досліджуючи історіографію поставленої проблеми, необхідно констатувати, що в літературі історія пенсійного забезпечення


Розглядалась лише частково, одночасно з дослідженням інших питань суспільно-політичного руху. Спеціальних історичних праць, що безпосередньо розкривають історію розвитку пенсій­ного забезпечення, не існує, хоча деякі аспекти висвітлюють­ся. Літературу автор розподілив за проблемно-хронологічним принципом.

Для вирішення проблеми досліджено певні групи джерел, передусім, архівні матеріали, друковані джерела, до яких від­носяться збірки матеріалів, періодичні видання, спогади та інше.

Історія дослідження питання про розвиток пенсійного за­безпечення в Україні (у соціально-політичному, економічному, правовому і культурному аспектах) розглядалася в історичній, соціально-політичній літературі.

Історіографічна база проблеми історії пенсійного забезпечен­ня в Україні досить вузька. На цю проблему у своїх працях звертали увагу багато дослідників, зокрема: Платон, Арісто - тель, Т. Мор, Т. Кампанелла, В. Петти, А. Сміт, Д. Рикардо, К. Маркс, А. Маршалл та ін.

Таким чином, метою представленого дослідження є здійсни­ти аналіз джерел для дослідження пенсійного страхування та забезпечення, підкреслити їх необхідність подальшого залучен­ня до наукового обігу.

В основі будь-якої соціальної політики суспільства лежить боротьба з бідністю. Бідність — явище, яке в історії нашої планети було властиво усім людським цивілізаціям. Воно має імовірнісну і відносну природу, чинить у більшості своїй нега­тивний вплив на усе суспільство і, як наслідок, вимагає певної діяльності усього суспільства по мінімізації такого впливу.

Вже в первісному суспільстві виявляються мрії про мате­ріальний достаток, про злагоду індивідів один з одним. У цей період позначаються такі необхідні для виживання і розвитку суспільства людські якості, як взаємодопомога в праці, люд­ська солідарність, а не егоїзм окремої особи.

В процесі еволюції людського суспільства перемагав той вид, в якому найбільше було розвинене почуття взаємної під­тримки. Переважно виживали в тому середовищі, де почуття колективного самозбереження брало гору над почуттям само­збереження особистого.

Коріння соціального захисту бере свій початок з часів Антич­ності, і тому дослідження з цієї епохи знайшло своє відображен­ня в українській історичній науці. В міру появи і розвитку при­ватної власності на засоби виробництва виникає і зміцнюється держава, що охороняє її. У думках стародавніх філософів вини­кають мрії про утопічний громадський устрій, який забезпечив би щастя для усіх і кожного на основі міцної і справедливої державної влади. Реальним свідченням цього є праці Анахарсія, які датуються VI ст. до н. е. Анахарсій мав великий авторитет у мислителів античності. На нього посилалися Цицерон і Аріс - тотель, Сенека і Палій [1, с. 10]. У своїх Листах Анахарсій роз­повідав про соціальну політику, про добробут та справедливість. Інший античний мислитель Платон також говорив про людську справедливість у своїй праці «Держава» [2, с. 11-13].

Платон був «першим політичним ідеологом, що мислив у термінах класів», — вважає Карл Поппер [3, с. 379]. Роз­думуючи над розподілом людей на багатих і бідних, Платон вважав, що держава складається начебто з двох держав: одну складають бідні, другу — багаті, і усі вони живуть разом, ро­блячи один одному усілякі підступи. Таке товариство людей переслідує страх і невпевненість, здорове суспільство має бути іншим. У своїй праці «Держава» [4, с. 318] Платон припускав, що нове, науково спроектоване суспільство здійснюватиме не лише принципи справедливості, але і забезпечуватиме соціаль­ну стабільність і внутрішню дисципліну. Саме таким він уяв­ляв собі суспільство, кероване правителями.

Арістотель у своїй праці «Політика» [5] також розглядав питання про соціальну нерівність. Він писав, що в усіх дер­жавах є три класи: один клас — дуже багатий; інший — дуже бідний, а третій — середній. Цей третій — найкращий, оскіль­ки його члени за умовами життя найбільш здатні наслідувати раціональні принципи. На його думку, з бідняків виростають злочинці, а з багачів — шахраї.

Роздумуючи про стабільність держави, Арістотель відмічав, що необхідно думати про бідних, бо у держави, де безліч бід­няків виключено з управління, неминуче буде багато ворогів. Адже бідність породжує бунт і злочини там, де немає середньо­го класу, а бідних величезна більшість, внаслідок чого виника­ють ускладнення і держава приречена на загибель.

Багато дослідників зверталося до проблеми людської спра­ведливості та соціальної рівності. На цю тему в епоху серед­ньовіччя з’явилося ряд утопічних досліджень, наприклад, «Утопія» Т. Мора, «Місто Сонця» Т. Кампанелли. В «Утопії» Т. Мор змалював ідеальний лад, де всі «утопісти» мали одні закони, мову, звичаї, однакову кількість землі, а жінки і чоло­віки займалися сільським господарством та іншими корисни­ми справами... «В утопії, — писав Т. Мор, — кожен задоволь­няється одним одягом» [6, с. 65]. Це, звичайно, свідчило про «загальну бідність» утопістів, які, проте, жили без будь-яких тривог, а це і є, на думку Т. Мора, багатством [6, с. 76]. Його ідеальний громадський устрій на острові Утопія за своїм дер­жавним устроєм наближається до республіки, де немає при­ватної власності, а продукти харчування і вироби ремісників можна отримати безкоштовно з міських ринків, де немає бід­них і багатих.

Подальший розвиток ідеї утопічного соціалізму отримали у книзі «Місто Сонця» Т. Кампанелли [7], де описана громада без приватної власності і класів. При цьому розподіл матері­альних благ є зрівняльним і нереальним для того рівня роз­витку продуктивних сил. «Гідне подиву, — сказано в «Місті Сонця», — як усі, і жінки, і чоловіки, виступають відділами і у всьому коряться своєму цареві, не проявляючи при тому... ніякого незадоволення, бо вважають його за батька або за стар­шого брата» [6, с. 96].

Важливе значення у розвитку пенсійного забезпечення у се­редньовіччі мали тонтинні позики, які були введені на основі проекту лікаря-неаполітанця Л. Тонті, тому деякі дослідники [8] називають його «батьком страхування життя». Значення тонтинних позик в історії пенсійного забезпечення було в тому, що вони враховували вік і відповідно до цього розподіляли вне­ски учасників. Це стало основою та матеріалом для складання перших таблиць смертності.

Ідея обов’язкового страхування з’являється одночасно із інститутом добровільного страхування. Д. Ванкувер, відомий англійський дослідник, у 1796 році в книзі під назвою «Anen quiry into the cause sand production of poverty» вперше дав те­оретичне обґрунтування обов’язкового страхування як системи [9, с. 7]. Ним було запропоновано організацію особливих ощад­них кас, у яких беруть участь окремі категорії населення. Ці обов’язкові каси повинні були виплачувати своїм учасникам кошти на лікування, поховання, пенсії за старістю та інвалід­ністю, допомогу сиротам та вдовам, а також допомогу по без­робіттю. Д. Ванкувером було детально розроблено проект ор­ганізації виплат, згідно з яким роботодавець зобов’язаний був сплачувати точно обчислені внески.

Представниками класичної школи політичної економії

А. Смітом та Д. Рікардо було розглянуто розвиток суспільного добробуту через призму ринкових відносин. В основу поклали попит і пропонування на працю. «Попит на людей, — писав

А. Сміт, — як і попит на будь-який інший товар, регулює ви­робництво людей, прискорює його, коли воно відбувається по­вільно, і затримує, коли воно відбувається надто швидко» [10, с. 73]. На думку А. Сміта та Д. Рікардо, ринковий механізм регулює рівновагу між попитом та пропонуванням на працю. А за таких умов безробіття буде відсутнім.

Одним із перших критиків системи соціальної справедли­вості був Т. Малтус. Він детально аналізував погляди Р. Оуе­на, вивчаючи його публікацію «Новий погляд на суспільство». Т. Малтус зазначив, що серед нижчих класів суспільства була розповсюджена ідея, ніби земля — це народна ферма, прибутки якої треба розподіляти порівну між усіма людьми. «Претензії автора нової доктрини на розуміння проблем, пов’язаних із во­лодінням землею, — писав Т. Малтус, — не витримують крити­ки, а сама доктрина свідчить про високу ступінь невігластва... » [11, с. 123]. Люди здатні помилятися, а також помилково оці­нювати справжнє становище речей, бо оцінюють все, виходячи

Із своїх інтересів і примітивного знання дійсності. Одним із аргументів про неспроможність суспільства, який заснований на основі рівності, є, як випливає з досвіду і теорії, нездатність «продукувати стимули до напруженої праці, які тільки й мо­жуть подолати природжену ледачість людини і спонукати її до дбайливого обробітку землі та виготовлення речей, що роблять її життя щасливим і зручним» [11, с. 124].

Навколо питання соціальної справедливості та соціального захисту населення часто відбувалися дискусії, особливо напри­кінці XIX — на початку XX ст. Це було пов’язано із поширен­ням ідей соціалізму усіх відтінків, у тому числі й марксист­ ського спрямування. К. Маркс у своїх працях сформулював і послідовно проводив думку про те, що джерелом соціального розвитку виступає боротьба між антагоністичними громад­ськими класами. За К. Марксом, класи виникають і проти­борствують на основі різного становища і різних ролей, що виконуються індивідами у виробничій структурі суспільства. Сам К. Маркс відмічав, що заслуга відкриття існування класів і їх боротьби між собою йому не належить.

Поняття «безробіття» і «зайнятість» К. Марксом тлума­чилися на основі трудової теорії. Теоретик вважав, що безро­біття, з одного боку, можна знищити за допомогою планово- соціалістичної системи, але, з іншого боку, безробіття, на думку К. Маркса, потрібне навіть у розвинутій економіці для того, щоб заробітна плата не з’їдала прибуток і цим не підри­вала стимули до нагромадження капіталу [12, с. 630]. Однак із нагромадженням капіталу К. Маркс пов’язував збідніння ро­бітничого класу. Але такі міркування виявилися нездатними передбачити еволюцію ринкової економіки.

Першу солідарну систему обов’язкового пенсійного забезпе­чення ввів Отто фон Бісмарк понад 100 років тому. В 1880 році він вніс на обговорення в рейхстаг розроблений проект закону про обов’язкове страхування від нещасних випадків. Цей проект не було прийнято, але вінрозпочав формування в країні систе­ми обов’язкового соціального страхування. Прямуючи вслід за цією концепцією та незважаючи на опозицію з боку рейхстагу, канцлер Бісмарк менш ніж за десять років створив завершену систему соціального страхування: Закон несхвалення отримує закон про обов’язкове державне страхування робітників на ви­падок захворювання 15 червня 1883 року, а через рік, 6 червня 1884 року, рейхстаг приймає закон про страхування від нещас­них випадків, ще через 5 років, 22 червня 1889 року, — закон про страхування старості та інвалідності [9, с. 11]. Ідея солі­дарної системи спочатку поширилася в Європі, а згодом і на американському та інших континентах, тому німецьку систему часто вважають прототипом солідарної системи пенсійного за­безпечення.

Система державних пенсій вперше була теоретично об­ґрунтована в декількох проектах в Англіївпродовж 70-х років

ХІХ ст. Одним із найвідоміших був проект К. Бутса, але впер - ше на практиціцю систему було впроваджено не в Англії, а в Данії [9, с. 66].

У 1936 році під впливом економічної кризи (1929-1933 рр.) у світ виходить книга Дж. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». В основу теорії зайнятості він поклав три категорії: функцію сукупного пропонування, схильність до спо­живання та величину інвестицій. Важливим є таке твердження Дж. Кейнса: «... суспільство повинно знайти значно ширші мож­ливості для інвестування, щоб схильність до заощадження його багатших верств була сумісна із зайнятістю бідніших» [13, с. 84].

Наведені висловлювання, наукові теорії та концепції дають можливість розуміти місце соціального питання у суспільно­му житті, а також у житті кожного конкретного громадянина країни.

Проаналізувавши історіографічний доробок, можна зроби­ти висновок, що дослідники, вивчаючи проблему, в основно­му звертали увагу на причини появи пенсійного забезпечення. Крім того, деякі автори спробували проаналізувати розвиток пенсійного забезпечення на основі вирішення економічних та правових проблем. В основному ж усі роботи носять оглядовий характер. В наш час вивчення проблеми пенсійного забезпе­чення стало зовсім на новий щабель всебічного аналізу різних факторів створення, розвитку та дослідження його місця в за­гальній структурі соціального забезпечення, а також ролі пен­сійного забезпечення України на початку XXI ст.

Джерела та література

1. Утопический социализм: Хрестоматия / Под общ. ред. А. И. Воло­дина. — М.: Политиздат, 1982. — 511 с.

2. Платон. Держава / Пер. з давньогрецької та коментарі Д. Ко­валь. — К.: Основи, 2000. — 355 с.

3. Хейне П. Экономический образ мышления. — М. — 379 с.

4. Платон и его эпоха. — М.: Наука, 1979. — 318 с.

5. Аристотель. Политика // Сочинение в 4 томах. — М.: Мысль, 1983. — Т.4 / Пер. С. А. Желебова.

6. Кудрявцев О. Ф. Гуманістичні уявлення про справедливість і рів­ність в «Утопії» Томаса Мора // Історія соціалістичних вчень. — М., 1987. — С. 197—214.

7. Штекли А. Э. «Город солнца»: Утопия и наука. — М., 1978.

8. Воблый К. Г. Основы экономии страхования. — М.: Анкил, 1995. — 267 с.

9. Вогдорчикъ К. А. Соціальнеє страхованіе. Систематическое изло - женіе исторіи, організаціии практики вс^хъ формъ соціальнаго страхованія. — СПб., 1912. — 291 с.

10. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов. — М.: Соцэкгиз, 1935. — Т. 1. — 371 с.

11. Малтус Т. Дослідження закону народонаселення, або Погляд на те, як він впливав і впливає нині на людське щастя з оглядом наших перспектив на майбутнє усунення або пом’якшення спричиненого ним зла / Пер. з англ. В. Шовкун. — К.: Основи, 1998. — 535 с.

12. Маркс К. Капітал. — К.: Політвидав Україна, 1952. — Т. 3. — 926 с.

13. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег / Пер. с англ., общая ред. и предисловие А. Г. Милейковського. — М.: Прогрес, 1978. — 494 с.

Анотації

Лопаков В. С. Историография становления системы пенсионно­го страхования.

Работа посвящена освещению истории развития пенсионного страхования как составной части социальной защиты.

Lopakov V. S. The historiography of the formation of the pension insurance

The work is devoted to coverage of the history of the pension in­surance as part of social protection.

Похожие статьи