Головна Журналистика ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕРЕЖЕВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
joomla
ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ МЕРЕЖЕВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Журналистика - Журналистика

Леся Городенко,

Канд. філол. наук, доц., докторант (Київ)

УДК 007: 304: 001+316.75

У статті розглянуто філософсько-культурні особливості мереже­вої комунікації, з’ясовано специфіку культури віртуального спілку­вання.

Ключові слова: мережева комунікація, спілкування, філософія, культура.

З

появою та активним соціальним використанням різних форм мережевого спілкування виникають питання, пов’язані з філо - софсько-культурним розумінням та баченням проблем сприйняття та передачі інформації у загальному комунікативному процесі, що й визначає актуальність статті. Метою є аналіз і систематизація філософсько-культурних фундаментальних ідей мережевих кому­нікацій. Відповідно сформовані такі завдання: проаналізувати погляди на розуміння питань культури в мережевих комунікаціях; з’ясувати філософсько-культурні аспекти залучення мас до мере­жевого спілкування.

Сучасне бачення медіапростору пов’язане з багатьма чинника­ми, у першу чергу асоційованими з соціальною дійсністю і філосо­фією сприйняття соціуму. Нові види ЗМІ, які використовують новітні технології отримання і передачі різних типів інформаційно­го контенту, адаптуються до середовища суспільного світогляду. У цьому середовищі з’являються види культурної взаємодії людини з людиною через технічні засоби зв’язку, коли матеріальною формою зберігання текстової та іншої інформації є комп’ютери та інші інформаційно-комунікативні прилади.

У зв’язку зі збільшенням кількості комп’ютерів, стільникових телефонів й інших новітніх інформаційно-комунікативних засобів та зміною їхньої ролі у розумінні пересічного користувача все часті­ше виникає питання про культуру як феномен віртуального спілку­вання. Кіберкультура як елемент мережевого середовища є об’єк­том вивчення зарубіжними та українськими науковцями. Зокрема

І. Негодаєв оцінює інтернет у процесі розвитку культури, перераховуючи його переваги: «інтернет є універсальним засобом передачі культурних цінностей, об’єднуючи достоїнства пошти, телефону, телеграфу й телебачення, одночасно маючи суттєві переваги у порівнянні з ними. Інтернет - найбільше сховище артефактів куль­тури, всесвітня бібліотека, музей, архів, інформаційне агентство, доступне абсолютно всім без зазначення статі, віку, віросповідання; інтернет - це унікальна можливість самореалізації особистості в спілкуванні зі собі подібними - всепланетний клуб друзів за інтере­сами, перепискою, пошуком партнерів й однодумців, реалізації хобі й проведення дозвілля» [6, 313-314].

Віртуальний світ змінює усталені роками поняття про сучасне, минуле й майбутнє; у ньому акумулюються майже всі знання, гене­ровані цивілізацією в ході її історичного розвитку. Міжчасова взає­модія є однією з визначальних ознак інтернету, про що зазначає Мануель Кастельс: «Матеріальний фундамент нової культури є простір потоків і часовий відлік. Ця культура перекриває й акуму­лює різноманіття історично складених систем відображення; це культура реальної віртуальності, де вигаданий світ є вигадкою у процесі свого створення» [3, 353].

Натомість М. Носов уважає, що наявність ІКТ не обов’язково спричинить культурну революцію, подібно до масовості фотокульту - ри, коли кожен може відзняти кадри, проте справжні шедеври зали­шаються прерогативою професіоналів, а про віртуальну культуру мова може йти лише тоді, коли віднайдеться та людська потреба, яку вона зможе вдовольнити: «Причому така потреба, задоволення якої, по-перше, є необхідним для досить великої частки людської спільно­ти, а по-друге, яку не можна задовольнити жодними іншими засоба­ми так легко, як комп’ютерами» [7, 11].

Питання впливу комп’ютера та кіберпростору на формування культурного рівня молоді та їхні взаємозв’язки становлять сферу наукових інтересів для Є. Прохоренко. У результаті проведеного дослідження авторка визначає деякі риси, що відрізняють молоду людину, орієнтовану на кіберкультуру, від людини традиційного суспільства: це інтерес до всього нового, готовність до змін; різно­манітність поглядів; орієнтація на значення інформації, на її розу­міння, а не тільки на засвоєння й автоматичне запам'ятовування; орієнтація на творчість; суб'єктивне переживання часу; конструю­вання власних світів-просторів; гнучкіша трансформація ціннісно- нормативних орієнтацій [8, 16].

Протягом останніх років відбувається активне вивчення питань онлайн-журналістики, інтернет-видань і мережевої комунікації.

Українські та зарубіжні вчені постійно диспутують про можливості реалізації тих чи тих форм спілкування за допомогою комп’ютера, стільникового телефону, комунікатора та ін. Враховуючи елемен­тарні та більш складні схеми впливу в формулі «носій інформації - інформація - споживач інформації», багато дослідників пропонує увести новий обов’язковий компонент - «засоби передачі і транс­формації інформації». Таким чином, виникає залежність спілку­вання від додаткових складових, а саме: «технологічність» комуні­кативного процесу. Хоча бачення фундаментальних теоретичних ідей інтернету вписується в загальний контекст світової історії та культури, і ці ідеї мають не технічний, а гуманітарний характер і виражаються вони в зміні інтелектуальних технологій - засобів виробництва, зберігання і споживання інформації.

Для мережевих комунікацій є властивою філософія екзистен­ціалізму та персоналізму, для яких комунікація - це спілкування між окремими особами, що характеризується взаєморозумінням, довірою, дружніми дискусіями. У процесі комунікації одна «саміт­на душа відкриває себе іншій, між людьми встановлюється інтим­ний духовний зв’язок, внаслідок якого кожна зі сторін усвідомлює себе, досягає справжнього буття і самостійності» [11, 297].

Однією з властивостей інформаційної революції є простота, з якою артефакти й нові види інформації стають звичайним явищем повсяк - дення. Незважаючи на соціальні та культурні розбіжності, які галь­мують поширення нових технологій всередині суспільства, всі, хто послуговується цими засобами, отримують природні навики їх вико­ристання, оскільки ці технології екстерналізують когнітивні функції й можуть самі розв’язувати питання, недоступні для користувачів.

В інтернеті побутує власна культура, створена завдяки процесу розподілення, де кожен учасник відіграє власну роль шляхом від­бору та сортування інформації, що надходить зі всіх доступних джерел, стимулюючи безперервне творче поширення інформації та знань, на які жодна людина чи організація не має права ініціативи. Мережеві форми спілкування сприяють самовираженню користу­вачів: персональні сторінки є прикладом оригінального явища, в якому спостерігається задоволення соціальної та культурної функ­цій, не передбачуваних розробниками мережі. У процесі комуніка­ції люди нібито переконуються, що їх роз’єднують загальноприй­няті норми мислення, а споріднює «індивідуальне неповторне» - суб’єктивні страхи, турботи, клопоти.

Роздумуючи над філософією інтернету, І. Ульман зазначив, що «мережа - найбільша іграшка, створена людством у XX столітті: парадокс ситуації - люди створили те, до чого їм ще потрібно доро­сти» [10]. Звідси напрошується висновок, який відбиває реалії сучасного віртуального світу: для частини користувачів участь у мережевій комунікації є не до кінця осмисленими діями, і тому інтернет у розумінні скептиків - інформаційно-комунікативне зва­лище, в якому корисної інформації набагато менше, ніж негативу й вульгаризму.

Подібні ідеї знайшли своє відображення й у культурологічному дослідженні С. Корнєва «Мережева література і завершення постмодерну». Основними тезами аналізованої статті є: смерть дру­кованого верстата й доля графомана; інтернет і фізіономія автора; мережеві «ігри в бісер» і поява активного читача; гіпертекст як «книга книг». Аналізуючи те, як впливає інтернет на культуру,

С. Корнєв визначає тенденцію, коли література як форма спілку­вання «поступово виходить за межі мережевого середовища... Інтернет переграв ту цивілізацію, яка його породила. Якщо взяти за відправну точку фантазії кіберпанка, ми повинні отримати дещо суперсучасне й антилюдське, царство помежних швидкостей, спря­моване в майбутнє, згусток віртуальних просторів, де людина у потоці часу назавжди забуває про свою людську природу і призем­люється до рівня комп’ютерних фантомів. Замість цього знаходимо щось близьке, рідне, давно знайоме - вавилонська бібліотека, без­кінечний переплутаний архів, світ без часу і простору, зачароване Царство Тексту» [4].

У розумінні Ю. Лотмана, інтернет є новою культурою, що має власну семіосферу [5]. Інтернет і стільниковий інтернет є новим інформаційним середовищем для сучасної культури, яка формує нові комунікативні практики, новий світогляд і новий спосіб життя. Мережеві комунікації у соціокультурному трактуванні мають двоякий характер: віртуальна культура характеризується як централізацією, глобалізацією, так і децентралізацією націо­нальних чи регіональних культур і субкультур. І. Чудовська - Кандиба вважає, що «в культурно-комунікаційному аспекті проти­річчя нашої епохи полягає в тому, що розвиток засобів зв’язку веде, з одного боку, до росту кількості контактів представників різних спільнот, до взаємонасичення культур компонентами, які раніше їм не були властиві; з іншого боку, культура як живий соціальний організм здатна розвиватися за умови збереження власної цілісно­сті, автентичності» [12, 3].

Становлення інформаційного суспільства і комунікацій в ньому, на думку В. Даніл’яна, має дві тенденції: з одного боку, взаємопро­никнення культур, зміна традиційної складової життя людини, перш за все, у сфері повсякденності, і з іншого - стимулювання адаптаційних захисних механізмів культури перед загрозою гло­бальної уніфікації і «вибух» етнічної і національної ідентичності як захисної реакції на уніфікацію і нестабільність соціального середо­вища [1, 13].

Культура в новому суспільстві, побудованому за допомогою інформації, інформаційно-комунікативних технологій та комуніка­ції, має вкрай важливе значення для європейської та світової спіль­нот, про що йдеться в Женевській декларації принципів: «Спіл­кування є одним з основоположних соціальних процесів, однією з базових людських потреб і фундаментом будь-якої соціальної органі­зації... При побудові відкритого для всіх інформаційного суспільства пріоритет слід надавати створенню, поширенню і збереженню кон - тенту різними мовами й у різних форматах, при цьому особливу увагу слід приділяти різноманіттю запропонованих творів і визнан­ню прав авторів і діячів мистецтв. Необхідно сприяти виробництву і забезпеченню доступності всього контенту - освітнього, наукового, культурного й розважального - різними мовами й у різних форма­тах. Розвиток місцевого контенту, що забезпечує регіональні чи релі­гійні потреби, буде сприяти соціально-економічному розвитку й сти­мулювати участь всіх зацікавлених сторін, включаючи мешканців сільських, віддалених і маргінальних районів» [2].

Не менш важливою філософською проблемою спілкування у вір­туальному світі є масифікація і демасифікація культури, про яку так зазначає А. Ракитов: «не помічати глибинних зв’язків інформацій- но-комп’ютерної революції з фундаментальними трансформаціями культури, не бачити діалектики масифікації і демасифікації культу­ри на основі залучення нових інформаційних технологій означає відмову від філософського дотику сучасності і свідоме проголошення духовної сліпоти найбільш досконалої форми зору» [9, 251].

Прагнення індивідуумів до об’єднання в соціальні групи неза­лежно від географічних чи демографічних характеристик, без визначення тих чи тих ознак, властивих суспільству традиційному, орієнтуючись лише на загальний груповий інтерес, виступає голов­ним формотворчим елементом створення інтернет-спільнот, в яких генерується внутрішня філософія бачення віртуального світу, часто дуже далекого від світу реального і, відповідно, не завжди при­йнятного невіртуальною частиною суспільства.

Для багатьох користувачів мережевих комунікацій основопо­ложною філософською тезою є свобода висловлювання та вільність доступу до інформації. Наявність різноманітних ресурсів, можли­вість послуговування даними, які донедавна були недоступними для більшості людей через географічні чи мовні обмеження, висту­пає рушійною силою, яка сприяє постійному збільшенню кількості користувачів у всьому світі.

Таким чином, мережева комунікація якнайкраще вписується в модель інформаційного чи технотронного суспільства, оскільки в соціумі спостерігаються тенденції усвідомлення провідної ролі інформації в процесах еволюції й життя загалом, визнання інфор­мації однією з головних категорій створення світу. Інтернет та інші види й форми мережевої комунікації краще за традиційні медіа сумісні з культурою нової епохи - культурою моменту, оскільки мають дискретну природу.

Інтернет за своєю суттю є полікультурним середовищем, яке забезпечує реалізацію найрізноманітніших потреб і вимог особисто­сті. Не виходячи з власної домівки, людина може відвідати більшість світових галерей чи музеїв, переглянути експонати, про які раніше могла прочитати лише в книжках. Причому завдяки відеоряду, а також новим методам взаємодії технологій, таким як техніки ЗБ, відчуття власної присутності на експозиціях не суттєво відрізняється від перебування безпосередньо у виставковому залі. Світові скарбни­ці знань - від найбільшої й найдавнішої до найменшої й найновішої віртуальної бібліотеки - відкривають свої сховища для всіх зацікав­лених осіб, надаючи доступ до зразків примірників або безкоштовно, або за мінімальну плату. Архіви відео та аудіо дають можливість доторкнутися до світової музичної спадщини. Таким чином, у мере­жі створено всі умови для культурного удосконалення особистості. І це лише одна з небагатьох переваг мережевої інфраструктури.

Спілкування як найвища форма досягнення гармонізації індиві­да сприяє налагодженню міжконтинентальних контактів, які рані­ше були практично недоступними. Люди сьогодні спілкуються, не задумуючись про державні кордони, часто обминаючи бар’єри, складені віками й традицією. Мережева комунікація гарантує сво­боду висловлювання думок, свободу вибору й реалізації культурних цінностей.

Інтернет та новітні технології є предметом вивчення філософії, інформатики, соціології, журналістикознавства, культурології та інших гуманітарних і технічних наук. Для соціально орієнтованого напряму властивим є з’ясування можливих наслідків технологіч­ної експансії на соціум, місця й ролі інформації й комунікації в цих процесах, а також участі мас-медіа у процесах формування сучас­ного культурного середовища. При цьому зазначимо, що в мережі спостерігається чимала варіація ознак, що не сприяють розвитку мережевої культури. Це й накидання одними націями іншим влас­них ціннісних орієнтирів, й анонімність, що породжує вседозволе­ність і анархію, й спрямованість на внутрішню індивідуальну цен­зуру чи обмеження під час висловлювання власних думок тощо.

1. Даніл’ян В. Інформаційне суспільство та перспективи його роз­витку в Україні (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. ... канд. філософ, наук: 09.00.03 / В. О. Даніл'ян; Харк. ун-т повітр. сил ім. І. Кожедуба. - X., 2006. - 19 с.

2. Женевська Декларація принципів : побудова інформаційного сус­пільства - глобальне завдання нового тисячоліття // Доступ до інфор­мації та електронне урядування / за ред. М. Демкова, М. Фігель. - К. : Факт, 2004.-С. 304-316.

3. Кастельс М. Информационная епоха : экономика, общество и культура / М. Кастельс. - М. : ГУ ВЩЭ, 2000. - 608 с.

4. Корнев С. «Сетевая литература» и завершение постмодерна : интер­нет как место обитания литературы [Електронний ресурс] / С. Корнев. - Режим доступу: Http://www. netslova. ru/kornev/kornev. htm.

5. Лопгман Ю. Внутри мыслящих миров / Ю. Лотман. - М. : Языки русской культуры, 1999. - 447 с.

6. Негодаев И. Информатизация культуры / А. Негодаев. - Ростов н/Д : Книга, 2003. - 320 с.

7. Носов Н. Виртуальная психология / Н. Носов. - М. : Аграф, 2000. -432 с.

8. Прохоренко Є. Я. Феномен кіберкультури в інформаційно-техно - логічному відтворенні соціуму : автореф. дис. ... канд. соціол. наук: 22.00.04 / Є. Я. Прохоренко; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - X., 2008. -23 с.

9. Ракитов А. Философия компьютерной революции / А. Ракитов. - М. : Политиздат, 1991. - 287 с.

10. Ульман И. Философия Интернет [Електронний ресурс] / И. Ульман. - Режим доступу: Http://www. compartstudio. com/bibliote ka/philosof. htm.

11. Філософський словник / за ред. В. Шинкарука. - К. : Голов, ред. УРЕ, 1986. -800 с.

12. Чудовська-Кандиба І. Соціокультурні чинники ефективності соціальної комунікації : автореф. дис. ... канд. соціол. н. 22.00.06 /

І. Чудовська-Кандиба; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2001. - 18 с.

В статье рассматриваются философско-кулыпурные особенности сетевой коммуникации, определяется специфика культуры виртуаль­ного общения.

Ключевые слова: сетевая коммуникация, общение, философия, культура.

The article deals with philosophical and, cultural characteristics of a network communication, determines the culture’s specificity of virtual com­munication.

Keywords: network communication, communication, philosophy, culture.