Головна Журналистика ІНТЕРНЕТ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
joomla
ІНТЕРНЕТ ЯК ЗАСІБ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Журналистика - Журналистика

Леся Городенко,

Д-р наук із соц. комунік. (Київ)

УДК 316.77:655.41+004.738.5

У статті робиться спроба обґрунтувати інтенцію щодо інтерне - ту як засобу соціальних комунікацій; з’ясовуються термінологічні тлумачення інтернету і формуються комплексні уявлення про інтер - нет як засіб соціальних комунікацій.

Ключові слова: інтернет, мережева комунікація, соціальні комуні­кації', термін, властивості.

Д

Осягненням наукового потенціалу та технологічних засобів є винайдення інтернету, що поєднує в собі функції практично всіх сучасних ЗМІ: преси, фотожурналістики, радіо, телебачення, інформаційних агентств. Мережа синтезує текст, звук, відео. Крім того, має ще й власні ознаки - гіпертексти, гіперпосилання, муль - тимедіа. А ефект присутності, про який ми вже згадували й який вважається однією зі специфічних властивостей телебачення, в інтернеті знайшов не тільки своє втілення, а й сприяв його розвит­ку. Віртуальні розмови, прямі ефіри, телемости, телеконференції, блогосфера, соціальні мережі, електронна пошта - і все це в режимі реального часу, це ті складники, без яких нині немислима мережа.

Актуальність статті визначається ситуацією, що сформувалася в теорії мережевої комунікації (МК) щодо з’ясування комунікатив­них властивостей інтернету як базового середовища функціонуван­ня МК.

Інтернет як засіб соціальної комунікації і як журналістська комунікативна інтенція є предметом детального розгляду вітчизня­ними і зарубіжними авторами. Зокрема українська журналістико - знавча школа представлена ранніми роботами В. Різуна, В. Іванова й О. Мелещенка. Згодом до дискусії долучилися І. Артамонова, Л. Городенко, Т. Чілачава, В. Коляденко й ін. Сучасний дискурс представлений численними працями молодих науковців (наприк­лад, Т. Фесенко) і зрілих теоретиків (наприклад, Б. Потятиник). Не менш розвинена і російська теоретична думка, яку представляють, серед інших О. Біккулов, О. Вартанова, Я. Засурський, Л. Землянова, О. Калмиков, JI. Коханова, О. Коцарев, М. Лукіна, О. Пу - тилов, О. Смислов, П. Сухова, І. Фомичова, О. Шеремет. Соціальні особливості інтернету як феномену СК і МК вивчає А. Родіонов. Напрацювання попередників дають можливість говорити про наявну фундаментальну основу, відповідно до якої можна формува­ти й розробляти теорію мережевої комунікації (зокрема, в інтернет - середовищі).

Метою статті є обґрунтування інтенцій щодо визначення інтер­нету як засобу соціальних комунікацій.

Відповідно до поставленої мети визначаємо такі завдання:

• з’ясувати термінологічні комунікативні тлумачення інтернету;

• сформулювати комплексні уявлення про інтернет як засіб соціальних комунікацій.

Удосконалення мережі, а найголовніше її унікальна можливість оперативно доносити інформацію до аудиторії в будь-якому куточку світу, використовуючи властивості різних традиційних комуніка - тивно-інформаційних засобів, спричинили виникнення новітнього медіа - інтернет-журналістики. Враховуючи швидкий поступ нау­кової думки, найближчими десятиліттями мережеві мас-медіа зай­муть одне з провідних місць, а може, й найголовніше, серед усіх джерел інформації.

Мережеве середовище, яке визначає сутнісні поняття МК, у біль­шості випадків орієнтується на такий інформаційно-комунікатив - ний ресурс, як інтернет, у зв’язку з чим формуються головні пріори­тети когнітивної залежності мережевого спілкування з функціональ­ними реаліями всесвітньої мережі. Зацікавлення інтернетом, стіль­никовими засобами зв’язку, інтерактивними формами спілкування нині можна вважати найбільшим всесвітнім хобі. Тому досить часто, працюючи з мережевими ресурсами, людина не задумується про при­чини появи такої інфраструктури та наслідки, з якими вона може стикнутися в результаті проведення надмірного часу в інтернеті.

Інтернет походить від складання англійських слів Inter­connected Networks (Internet) - об’єднані мережі й означає гло­бальну телекомунікативну мережу інформаційних й обчислюваль­них ресурсів.

Нині інтернет налічує 2 млрд користувачів, що дорівнює 29 % усього населення світу. Для деяких країн Європи це значення наближається до 90 % мешканців (наприклад, Данія - 86 %, Нідерланди - 87 %, Великобританія - 83 %, Ісландія - 97 %), для інших - не перевищує 15 % (майже всі держави Африки), Україна віднедавна перейшла бар’єр у 33 % [12].


Тематичні спрямування, наявні в мережі, настільки широкі, що годі й перерахувати (наприклад, каталог УаЛоо/ Вирізняє 22 тема­тичні дочірні сайти, понад 20 тематичних категорій, у межах яких міститься не менше 10-15 підкатегорій). Таке тематичне різноманіт­тя передбачає формування соціальних груп за спільністю інтересів.

Питанням інтернету, як складової загальної системи комуніка­ції, присвячено чимало наукових праць українських та зарубіжних науковців. Глобальне поширення мережі триває, викликаючи в комунікативістиці й соціальних комунікаціях активне обговорен­ня можливостей і наслідків цього процесу для суспільно-культур - ного життя світу. У різноманітті виступів часто спостерігається різ­ниця трактування самого терміна та зв’язків його з усталеною системою гносеологічних сутностей і закономірностей комунікати - вістики та журналістикознавства. В основу більшості з них покла­дена комунікативна складова мережі, інші мають технологічне забарвлення. Така широкість і неоднорідність визначається дифе­ренціальними підходами до розуміння інтернету як технічної, інформаційної, комунікативної галузей. Відповідно до наукового крену формується пріоритетність функціонального складу й напов­нення терміна; орієнтування йде на вузькі галузеві характеристи­ки. Не заглиблюючись у детальний розгляд визначень у межах різ­номанітних дисциплін, концепцій і теорій, виділимо найсуттєвіші, на нашу думку, ознаки інтернету та спробуємо сформулювати на їх основі дефініцію, яка б найбільш точно передавала семантичні та когнітивні властивості інтернету з погляду соціальних комуніка­цій. Для розуміння суті інтернету як комунікативного засобу, перш за все, систематизуємо, розглянемо і прокоментуємо деякі визна­чення й термінологічні визначення, орієнтовані на середовище соціальних комунікацій.

Різність розуміння й неоднорідність тлумачення поняття «інтернет» закладено в його первісному призначенні - здійсненні зв’язку між командними пунктами системи оборони. Головною вимогою при створенні мережі була її невразливість до часткового руйнування під час ядерної атаки. Навіть при виході з ладу деяких гілок і вузлів, повідомлення повинні були потрапляти до адресата [1, 3]. Після соціалізації мережі в середині 80-х рр. минулого сто­ліття зміщуються основні аспекти в напрямі масового публічного формування середовища існування й визначення фундаментальних засад функціонування. Нині технічні та технологічні реалії нового тисячоліття зумовили появу та розвиток як новітніх форм комуні­кації, так і новітніх каналів її передачі, у тому числі « нових медіа», які здійснюють діалогічне й полілогічне мовлення із залученням різних форм та засобів МК.

Серед найпростіших визначень інтернету, які навіть не мають авторства, трапляється мережа мереж або глобальна мережа комп’ютерів, що спілкуються один з іншим однією мовою.

Відповідно до «Тлумачного словника концепцій і термінів» інтер - нет - це всесвітня мережа комп’ютерно-супутникових комунікатив - но-інформаційних служб, до якої можуть приєднуватися мільйони користувачів, що живуть у різних країнах світу і мають для цього відповідні апаратно-технічні й матеріальні умови [5, 174].

На думку російського теоретика соціальних комунікацій А. Со­колова, дефініція «інтернет» базується на суттєвих функціях, вла­стивих мережі, зокрема це:

• глобальний комунікативний канал, що забезпечує у всесвітнь­ому масштабі передачу мультимедійних повідомлень (комунікатив - но-просторова функція);

• загальнодоступне сховище інформації, всесвітня бібліотека, архів, інформаційне агентство (комунікативно-часова функція);

• допоміжний засіб соціалізації та самореалізації особистості й соціальної групи шляхом спілкування з зацікавленими партнера­ми, всесвітній клуб ділових та інших партнерів [10].

Російський вчений І. Засурський у своєму дослідженні «Мас - медіа другої республіки» визначає інтернет як набір комунікатив­них каналів, комунікативне середовище [2].

Нині термінологічно-поняттєвий апарат інтернету включає понад 500 визначень загальноконцептуального й вузькосемантич - ного спрямувань з виділенням й акцентуванням на тих чи інших родових характеристиках. Для нас актуальними є трактування соціально-комунікативного спрямування. Отож, інтернет - це:

• всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логіч­но зв’язана глобальним адресним простором та базується на інтер - нет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами [3];

• всесвітня комп’ютерна мережа (взаємозв’язок мереж), яка дає можливість використовувати глобальні інформаційні ресурси та передавати повідомлення будь-якого виду між різними абонентами - користувачами. Інтернет уможливлює, у тому числі проводити заочні інтерв’ю, прес-конференції в режимі реального часу [8, 72];

• назва інформаційної супермережі, яка своїм постійним гене­руванням новітніх технологій, зокрема об’єднанням десятків міль­йонів комп’ютерів, кількість яких зростає з кожним роком, сприяє створенню інформаційного простору шляхом одержання, збиран-


Ня, упорядкування, оформлення й поширення нових ідей, швидкі­сної передачі даних та повідомлень на будь-яку тему та в будь-якому обсязі, якими користується широка аудиторія в усіх регіонах світу, у тому числі й журналісти, що забезпечує їхній творчий потенціал, накладає певний відбиток на рівень і змістовність ЗМІ. Основні ком­поненти інтернету: мережа комп’ютерів, електронна пошта, тексти, провайдери, сервери, файли, браузери. Інтернет - середовище інфор­маційного обміну, що найбільш динамічно розвивається [6, 73-74];

• всесвітня мережа об’єднаних комп’ютерних мереж передачі інформації, що мають глобальну децентралізовану структуру [9, 43];

• глобальна соціально-комунікативна мережа, призначена для задоволення інформаційно-комунікативних потреб індивідуумів і груп через використання телекомунікативних технологій [11, 15];

• нове медійне середовище, новий засіб поширення й отримання інформації. Він є складовою різних видів СК, включаючи їх у своє середовище [7, 10];

• об’єднання транснаціональних комп’ютерних мереж, що пра­цюють за різними протоколами й пов’язують різні типи комп’юте­рів, фізично передаючи дані по телефонних проводах і оптоволок - ну, через супутники й радіомодеми; це сукупність інформаційних ресурсів, зв’язаних засобами телекомунікації на основі гіпертекс - ту, розкиданих по всьому світу. Одиницею гіпертекстових даних всесвітньої павутини є веб-сторінка. З точки зору пересічного кори­стувача інтернет, - це реальна можливість використання комплек­су сучасних технологій - мультимедіа, гіпертексту, клієнт-серве - рів, захисту інформації за допомогою брандмауера та ін.

Інтернет як складова спілкування у формі технічного каналу чи технології передачі інформації ще не виокремлює тип комунікації. Його слід визначати «через ряд соціальних, а не технологічних ознак, що характеризують як канал, так і учасників, зміст, цілі і результати комунікації» [7, 10].

Російський вчений О. Шеремет [11, 4] підтверджує нашу тезу про те, що досі питання про віднесення інтернету до засобів масової комунікації у науковому співтоваристві залишається дискусійним. Притому, що така складна й затребувана комунікативна форма, як інтернет, часто виступає об’єктом досліджень у системі наукових дисциплін, що вивчають комунікативний простір. Саме всесвітня мережа є нині найбільш динамічною у розвитку й найменше вивче­ною формою масової комунікації.

Збереження інформації та її передача наступним поколінням є запорукою успішного розвитку в майбутньому. До традиційних форм архівування інформації та знань, таких як книжки, нині додалися різні види цифрових пристроїв, наприклад DVD та картки пам’яті, обсяг для зберігання на яких є необмеженим. Інтернет, як і будь-який інший архів, є пристроєм зовнішньої пам’яті, який може зберігати будь-які види текстової, графічної, аудіовізуальної та іншої інформації. У цьому архіві можна знайти електронні пуб­лікації, мультимедійні продукти, інтернет-сайти, наукові та куль­турні бази даних. На відміну від письма чи друкарства інтернет є активним сховищем інформації. Розміщена в мережі інформація є доступною з будь-якої точки світу, що надає інтернету властиво­стей глобального світового архіву.

У доповіді «Незважаючи на кордони», підготовленій членами коаліції Global Internet Liberty Campaign (Глобальна кампанія за свободу інтернету) Дж. Демпсі і Д. Вайцнером [2,], зазначено такі унікальні характеристики інтернету:

• глобальність. Інтернет надає негайний доступ до інформації з усього світу. Простою електронною поштою так само легко надісла­ти повідомлення до іншого континенту, як і до сусідніх дверей у будинку. Через всесвітню мережу тисячі газет і десятки тисяч інших джерел інформації стають доступними з усіх куточків світу;

• децентралізованість. Інтернет задумувався як децентралізо­вана структура. Відсутність «контролерів на вході», які існують у радіомовленні, кабельному телебаченні, доступність численних сторінок, незв’язаних географічним розташуванням, - означає, що матеріали можуть майже завжди оприлюднюватися поза контро­лем урядів, монополій чи олігополій;

• відкритість. Інтернет має низькі бар’єри для доступу. Вартість створення й поширення інформації надзвичайно низька. Завдяки інтернету будь-який власник комп’ютера й модема може бути видавцем - «цифровим Гуттенбергом»;

• місткість. Інтернет має необмежені ресурси для зберігання інформації;

• інтерактивність. Інтернет розроблений для двосторонньої комунікації: усі користувачі інтернету можуть бути як доповідача­ми, так і слухачами;

• підконтрольність користувачеві. Інтернет дає змогу користу­вачам здійснювати набагато більший вибір, ніж навіть кабельне телебачення чи короткохвильове радіо. Користувач може контро­лювати, який зміст досягає його комп’ютера;

• інфраструктурна незалежність. Інтернет не прив’язаний до жодної інфраструктури.


Російський дослідник соціальних і мережевих комунікацій

О. Шеремет виділяє такі ознаки інтернету:

• соціально-комунікативна суть мережі, зумовлена комуніка- тивно-просторовою і комунікативно-часовою функціями, тобто вла­стивість забезпечувати рух інформації у просторі та часі;

• призначеність для задоволення інформаційно-комунікатив - них потреб індивідуумів і соціальних груп, обумовлених їх праг­ненням до соціалізації й самореалізації;

• входження у систему електронної комунікації завдяки вико­ристанню комп’ютерної бази і телекомунікативних технологій;

• глобальні масштаби [11, 15-16].

Комунікативні послуги інтернету включають електронну пошту, конференції в мережі (групи новин, онлайн конференції, відеоконференції), спілкування онлайн (форум, чат), системи авто­матичної розсилки повідомлень та ін.

Обмін повідомленнями за допомогою інтернету суттєво відріз­няється від передачі інформації звичайними комунікативними засобами. Більшість користувачів не має прямого доступу до ресур­сів глобальної мережі. Вони отримують його через постачальників телекомунікативних послуг, які фактично є посередниками між користувачами. Електронне повідомлення, рухаючись мережею, проходить крок за кроком, від одного оператора до іншого, виби­раючи найоптимальніший зі шляхів, доки не досягне адресата.

Інтернет на сучасному історичному етапі активно впливає на культурну та соціальну інфраструктури суспільства. Він став під­ґрунтям для розвитку нових моделей СК; руйнуючи мовні, демо­графічні, соціальні та інші бар’єри, дає можливість для творчої, інтелектуальної самореалізації особистості. Таке функціональне навантаження мережі дає підстави говорити про інтернет як со­ціальний феномен, тісно пов’язаний з технологічними явищами.

Ми схильні розглядати інтернет як мережу комп’ютерних мереж, яка найчастіше виступає найдешевшим та найефективнішим засо­бом обміну інформацією між особою чи організацією та зовнішнім світом. У цьому випадку акцент зміщено у бік корпоративного при­значення мережі. Інтернет - об’єднання транснаціональних комп’ю­терних мереж, що працюють за різними протоколами і пов’язують різні типи комп’ютерів, фізично передаючи дані через телефонні дроти й оптоволокно, супутники й радіомодеми. Інтернет - це сукуп­ність інформаційних ресурсів, зв’язаних засобами телекомунікації на основі гіпертексту, розкиданих по всьому світу. Одиницею гіпер - текстових даних всесвітньої павутини є веб-сторінка.


Таким чином, ми підходимо до діалектичного питання розумін­ня інтернету як середовища інформаційного споживання з погляду його належності до системи медіа. Це питання протягом останнього часу викликає найбільше дискусій, в яких озвучуються часом подібні, часом - діаметрально протилежні трактування й розумін­ня світової мережі як інформаційно-комунікативного засобу. Ми схильні розглядати інтернет як форму мережевого комунікативно­го середовища, в якому реалізуються максимальні можливості для налагодження розуміння між індивідами, спільнотами, структур- но-організаційними елементами, включаючи державні й урядові інфраструктури. На нашу думку, та частина мережевих ресурсів, що екстраполює себе як ЗМК, як правило, виконує загальні умови, необхідні для функціонування масової комунікації: наявність аудиторії, об’єднаної спільними інтересами й ціннісними орієнти­рами; поширення соціально значущої інформації; варіативність форм подання інформації (паралельне використання лінійного та нелінійного текстів, аудіо, відео, ілюстрацій).

1. Городенко Л. Історія виникнення та розвитку мережі інтернет : конспект лекцій з курсу «Редакторський фах: Вступ до Інтернет - видань» / Л. Городенко. - К. : Центр Вільної Преси, 2005. - 28 с.

2. Демпсі Дж. Інтернет є унікальним засобом розвитку демократії, якщо він захищений від урядового контролю / Дж. Демпсі, Д. Вайц - нер // Права людини в Україні [Електронний ресурс]. — Режим досту­пу : http://www. khpg. о^’/іпс1ех. р1ір? іс1=923166597.

3. Закон України «Про телекомунікації» // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2004. - № 12. - Ст.155.

4. Засурский И. Масс-медиа второй республики / И. Засурский. - М. : Изд-во МГУ, 1999. - 270 с.

5. Землянова Л. Коммуникативистика и средства информации : англо-русский толковый словарь концепций и терминов / Л. Земля­нова. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. - 416 с.

6. Кривошея Г. Журналістика: поняття, терміни / Г. Кривошея. - К. : КиМУ, 2004.- 202 с.

7. Лукина М. СМИ в пространстве интернета / М. Лукина, И. Фомичева. - М. : Факультет журналистики МГУ им. М. В. Ломо­носова, 2005. - 87 с.

8. Мас-медіа у термінах і визначеннях : короткий словник-довід - ник / уклад. Ю. Бондар. - К. : МАУП, 2005. - 224 с.

9. Словник журналіста : терміни, мас-медіа, постаті / за ред. Ю. Бідзілі. - Ужгород : ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2007. - 224 с.


10. Соколов А. Общая теория социальной коммуникации : учеб. пособ. / А. Соколов. - С. Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. - 461 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. vuzlib. net/ beta3/html/l/23490/.

11. Шеремет А. Интернет как средство массовой коммуникации: социологический анализ : дис. ... канд. социол. наук : 22.00.06 /

А. Шеремет. - Екатеринбург, 2004. - 164 с.

12. World, Internet Users and Population Stats [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Http://www. internetworldstats. com/stats. htm.

В статье делается попытка обосновать интенцию относительно интернета как средства социальных коммуникаций; выясняются терминологические толкования интернета и формируются комплек­сные представления об интернете как средстве социальных коммуни­каций.

Ключевые слова: интернет, сетевая коммуникация, социальные коммуникации, термин, свойства.

In this article an attempt is made to justify the intention regarding the Internet as a social communications, clarified the interpretation of terminology and formed the complex representations of the Internet as a social communications.

Keywords: Internet, network communication, social communication, term, features.