Головна Журналистика ВИВЧЕННЯ ПУБЛІЦИСТИКИ Б. ОЛІЙНИКА СТУДЕНТАМИ-ЖУРНАЛІСТАМИ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
joomla
ВИВЧЕННЯ ПУБЛІЦИСТИКИ Б. ОЛІЙНИКА СТУДЕНТАМИ-ЖУРНАЛІСТАМИ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
Журналистика - Журналистика

Марина Свалова,

Канд. наук із соц. комунік. (Полтава)

УДЕ 821.161.2-92 (072)

Стаття присвячена аналізу методики вивчення публіцистичного тексту на заняттях із теорії та історії журналістики. На матеріа­лі книжки Б. Олійника «Криниці моралі та духовна посуха» окреслено основні форми роботи з публіцистичним текстом для формування професійної компетенції майбутніх журналістів.

Ключові слова: медіаосвіта, публіцистика, лекція, семінар.

Ж

Урналістику репрезентують як дискурс, що вирізняється поліфункціональністю й відповідною синтетичністю впливу на масову аудиторію. Креативно-імперативна природа журналісти­ки як соціально зумовленої та соціально орієнтованої діяльності детермінує множинність результатів цієї діяльності (засвоєння реципієнтами нової інформації, її аналіз та інтерпретація, форму­вання поглядів, переконань, світоглядних орієнтирів тощо). Тож постає потреба вироблення концепції медіаосвіти, яка б ураховува­ла специфіку конкретного ЗМІ й виробляла цілісне розуміння май­бутніми журналістами їх професійної діяльності в контексті куль­турної ситуації в країні та світі. Як свідчать розвідки Н. Баландіної [2], О. Гресько [3], І. Михайлина [7], Г. Онкович [11], О. Янишин

[14] та ін., медіаосвіта має спрямовуватися на формування адекват­ного розуміння майбутніми журналістами специфіки своєї профе­сії, виокремлення й розвиток професійно значущих якостей особи­стості, оперувати спектром специфічних методів і технологій, вра­ховувати різноаспектні чинники впливу медіа на особистість і соціум, орієнтуватися на зв’язок із гуманітарними дисциплінами. Як наголошує І. Михайлин, «журналістській освіті аж ніяк не можна, навіть заборонено відгукуватися на поклик так званої прак­тичної журналістики, а забезпечувати потреби людства у вихованні працівників інформаційного поля, орієнтуватися не на продуку­вання недовчених дилетантів, слухняних наймитів рейтингів, а тримати курс на академічний, університетський рівень підготовки фахівця, формувати інформаційну особистість із гарним знанням історії, культури, філософії, літератури, мистецтва» [7, 39-40].

На сьогодні вже розроблено концепцію медіаосвіти, що є «інно­ваційною інформаційною технологією навчання, має власні теоре­тичні концепції, віддає перевагу аналітичному підходу та критич­ному аналізу медіатекстів і передбачає практичне опанування тех­нічними засобами масової комунікації та навичками створення власних медіатекстів» [14, 426]. Природно, що технології медіа­освіти в контексті медіадидактики зосереджуються на конкретних ЗМІ з метою формування медіаграмотності у відповідній сфері та загалом у медійній діяльності.

Цікавим і ще ґрунтовно не вивченим явищем з точки зору медіа­дидактики є письменницька публіцистика, оскільки її проблемно - тематичні, жанрово-стильові, поетикальні особливості виступають ефективним засобом формування професійної компетенції майбут­ніх журналістів, сприяють виробленню стійкої аксіологічної пози­ції, розвиткові аналітичних навичок та образного мислення. На наше переконання, саме вивчення національного письменницького полемічного дискурсу загалом, основних аспектів полемічної твор­чості конкретних письменників зосібна допоможуть студентові - журналісту глибше усвідомити креативну природу журналістики, специфіку аналітичного письма, багатогранність та ефективність впливу медійного тексту на реципієнтів.

Розвиток і функціонування письменницької публіцистики зумовлені багатьма культурними чинниками: історичною, політич­ною, економічною ситуацією, а також рівнем підготовленості соціу­му до сприйняття текстів такого типу. Тому основною засадою при вивченні зразків письменницької публіцистики у виші має бути спрямування на загальнокультурний контекст, поєднання основ­них аспектів журналістської майстерності з професійними етични­ми принципами. Значущість письменницької публіцистики для медіадидактики визначається також широкими можливостями застосування проблемного викладу (наприклад, при розробці лек­ційних курсів), який у педагогіці «передбачає прилучення студен­тів до наукового пошуку шляхом демонстрації перед ними зразків пошукової діяльності» [1, 460-461]. Але проблемність викладу не обмежується лише лекційною формою, сама природа публіцистич­ного письма спонукає викладача до постановки проблемних твор­чих завдань, а студента стимулює до успішної їх реалізації.

Письменницький полемічний дискурс - явище багатоаспектне та неоднорідне. Тому з-поміж представників полемічної національ­ної традиції важливо вибрати саме того автора, доробок якого буде корисним для вдосконалення практичної діяльності майбутнього журналіста, а також для його професійного етичного становлення.

Полемічна творчість Б. Олійника, що виявляє основні ознаки письменницької публіцистики (багатоаспектність проблематики, глибина публіцистичних конфліктів, імперативна метафоричність, репрезентативність образу автора тощо), є, на наш погляд, цікавим матеріалом не тільки в контексті вивчення історії української жур­налістики, а й при вивченні таких курсів, як «Журналістська май­стерність», «Теорія твору», «Журналістська етика» тощо. Пока­зовою в плані тематики, проблематики, жанрової специфіки, стилі­стичних, стильових та поетикальних особливостей письменницької публіцистики є книжка Б. Олійника «Криниці моралі та духовна посуха» [9], в якій уміщені статті, виступи, інтерв’ю, публіцистич­ні роздуми митця.

Як відомо, основною формою організації навчальної діяльності, а також методом навчання у виші є лекція. Як наголошує 3. Слєп - кань, «добре прочитана лекція не тільки містить цінний у науково­му відношенні матеріал, але й учить науково мислити» [13, 154]. Так, книжка Б. Олійника засвідчує можливість застосування ком­бінованих проблемних лекцій, «на яких поєднується проблемний виклад з проблемним засвоєнням» [13, 155]. Особливо ефективною буде така форма при вивченні курсу «Журналістська майстер­ність». Комбінована проблемна лекція може яскраво засвідчити основні аспекти вдалого вибору публіцистом актуальної теми, спо­соби відбору соціально значущих фактів, розкрити алгоритм їх ана­лізу та інтерпретації. Оскільки книжка Б. Олійника презентує дві провідні тематичні лінії - соціальну та культурологічну, варто окреслити та проілюструвати проблемно-тематичний спектр книж­ки цікавими хрематонімами, що допоможуть побачити проблему, на якій зосереджується автор, та активізувати аналітичну діяль­ність студентів («З істиною не може бути торгу...» (з виступу на з’їз­ді товариства «Знання»), «Право на критику» (бесіда про демокра­тію), «Криниці моралі та духовна посуха», «Пророцтво Шевченка збулося», «Тривожні дзвони Івана Драча», «Світлоносна планета Пушкіна» тощо).

Принцип проблемності на лекційних заняттях із журналістсь­кої майстерності чи історії української журналістики має реалізу­ватися передовсім через осмислення фактологічної основи журналі­стики (публіцистики), її синтетичної природи, соціальної значущо­сті в національному гуманітарному дискурсі. Книжка «Криниці моралі та духовна посуха» буде цінним дидактичним матеріалом на вступній лекції з журналістської майстерності, оскільки допоможе викликати в майбутніх журналістів інтерес до подальшого вивчен­ня предмета, спрямує на творче розв’язання поставлених завдань. Тематична лекція з теоретичних та практичних журналістико - знавчих дисциплін може бути доповнена аналізом змістового та формального аспектів книжки Б. Олійника, визначенням взає­мозв’язку естетичних принципів митця з жанровими, стилістични­ми, стильовими та поетикальними особливостями публіцистичного тексту. Як окремий предмет оглядової лекції, книжка Б. Олійника може посприяти реалізації принципу наступності між теоретични­ми знаннями та практичними вміннями й навичками, які вже здо­буті студентами чи будуть удосконалюватися (скажімо, під час навчальної чи виробничої практики).

На нашу думку, журналістикознавчий аспект формування про­блемної ситуації, зокрема через постановку проблемних питань (завдань), визначає два напрями діяльності викладача. Перший «допомагає поетапно і поступово вводити студентів у атмосферу самостійного пошуку і розв’язання окремих питань проблеми» [1, 461]. Цей напрям допоможе студентові самостійно розібратися в запропонованому матеріалі, збагнути логіку роботи публіциста над пошуком теми, її розробкою та розкриттям, осмислити механізми впливу полемічного тексту на аудиторію. Другий напрям випливає з окресленої викладачем проблеми й орієнтує студента на самостій­ний пошук актуальної теми, визначення алгоритму її розробки та способів розкриття в межах певного жанру власного медійного пові­домлення.

Тут актуальними будуть такі проблемні питання (завдання), як - от: Яка соціальна тема видається вам сьогодні найбільш значущою? У чому полягає її актуальність (соціальний зміст)? Які проблеми з неї випливають? Які саме факти свідчать про наявність таких про­блем? Як ви будете відбирати та перевіряти факти? Який жанр ви б обрали для висвітлення визначеної вами теми? тощо. Книжка Б. Олійника може бути цікавим підґрунтям як для постановки та вирішення студентами проблемних завдань із конкретної теми, так

І для самостійного пошуку, розробки та розкриття соціально значу­щої тематики, спрямування на таку роботу має здійснюватись у межах лекцій і на практичних, семінарських і лабораторних занят­тях із журналістикознавчих дисциплін.

Оскільки разом із лекційною формою організації навчального процесу в сучасному виші активно застосовується форма семінарсь­ких занять, важливо визначити місце письменницького публіци­стичного доробку в контексті проведення семінарських занять із різних журналістикознавчих курсів. Як відомо, існує багато різно­видів семінарів, ми вважаємо за доцільне зупинитися на деяких видах семінарів, окреслених А. Алексюком [1, 472-473].

Семінар запитань і відповідей може концентрувати увагу сту­дентів на конкретному аспекті журналістської майстерності, етапі розвитку національної журналістики, проблемах певного жанру чи жанрової групи тощо. Книжка Б. Олійника може бути використана для ілюстрування теоретичних положень або як приклад виконан­ня практичних завдань. Дуже важливо на такому семінарському занятті поєднати теоретичні питання з практичною реалізацією наукових (письмові відповіді на запитання плану на основі опрацю­вання запропонованої літератури, самостійний пошук джерел) і навчально-практичних (творчих) завдань.

Семінар-розгорнута бесіда та семінар-дискусія є, на нашу думку, найбільш ефективними формами при вивченні публіци­стичних аспектів журналістської майстерності. Студенти можуть, наприклад, написати публіцистичну статтю на конкретну тему (чи обрати її самостійно з подальшим аргументуванням свого вибору), а потім колективно обговорювати (рецензувати) медійні повідомлен­ня на занятті. Окремі матеріали з книжки Б. Олійника можуть використовуватись як приклад для підготовки публіцистичної статті, а також можуть стати предметом нового публіцистичного матеріалу (наприклад, публіцистична стаття на тему «Криниці моралі Б. Олійника й духовна посуха сьогодення»). Таке осмислен­ня публіцистичного доробку митця формуватиме вміння дискуту­вати, аргументувати власну думку, оперувати вже сформованою публіцистичною традицією, а також поглибить розуміння дискур - сивності журналістського повідомлення. Таку «дискусію» можна провести і з Б. Олійником на основі зіставлення чи протиставлення його публіцистичних матеріалів та матеріалів студентів (у межах теми, проблеми, публіцистичного конфлікту тощо). Подібну функ­цію може виконувати й семінар-вирішення проблемних завдань, на якому, крім розкриття теоретичних проблемних питань, студенти - журналісти повинні продемонструвати власне практичне вирішен­ня професійних завдань (укладання переліку тем для майбутнього повідомлення, застосування певних методів збирання й поширення інформації тощо).

Цікавим для майбутніх журналістів буде також семінар у виг­ляді прес-конференції, на якому після виступів студентів їм став­лять конкретні запитання. На основі книжки «Криниці моралі та духовна посуха» викладач (або окрема творча група) може провести «прес-конференцію з Б. Олійником», де в ролі Бориса Ілліча висту­пить один зі студентів, намагаючись у межах тематики, проблема­тики, політичної та громадянської позиції митця дати відповідь на поставлені запитання. Ефективною формою проведення семінарсь­кого заняття у виші є «мозковий штурм», мета якого - «зініціюва - ти максимум ідей для розв’язання проблеми» [1, 473]. Наголосимо, що для студентів-журналістів важливо, щоб такі ідеї мали суто практичний характер (наприклад, вибір теми для повідомлення в університетській газеті, укладання структури рубрик тощо).

У контексті вивчення публіцистичної творчості та журналістсь­кої майстерності ефективними будуть і конкретно спрямовані нау­кові студентські семінари, які активізуватимуть пошукову роботу студентів, сприятимуть поглибленому засвоєнню теоретичних питань і самостійній роботі студентів із конкретними публіцистич­ними текстами.

Важливим етапом у формуванні професійної компетентності майбутніх журналістів за допомогою публіцистичного слова є нетрадиційні форми навчання, мета яких «не лише у формуванні знань, окремих умінь, навичок, а насамперед розвиток пізнаваль­них інтересів, емоційно-ціннісного ставлення до засвоєння змісту освіти» [4, 44]. Варто наголосити на тому, що для майбутніх жур­налістів такі форми є важливими, оскільки дозволяють виявити себе в нестандартній проблемній ситуації, при швидкому переклю­ченні з теми на тему, спрямовують на постійне «тримання» заданої теми та позиції журналіста в конкретній ситуації тощо.

Досить розлогу класифікацію нетрадиційних форм навчання у виші подає В. Заніздра, виокремлюючи: заняття змістової спрямо­ваності, заняття на інтегрованій основі, заняття-змагання, заняття комунікативної спрямованості, театралізовані заняття, заняття - ділові, рольові ігри, заняття-психотренінги тощо [4, 44-45]. У рам­ках цієї статті вважаємо за потрібне зосередитись на заняттях змі­стової спрямованості та заняттях комунікативної спрямо­ваності.

Заняття змістової спрямованості (наприклад, заняття-конфе - ренції, заняття-лекції із заздалегідь запланованими помилками, які студенти мають виявити та проаналізувати) базуються на виробленні структури взаємодії студентів між собою. Публі­цистичний матеріал, використаний на таких заняттях, допоможе налагодити цікаву співпрацю не лише в студентській групі, а й сформувати в майбутніх журналістів розуміння цільової настанови повідомлення. Книжка Б. Олійника в контексті її проблемно-тема - тичного наповнення може виступити предметом студентських доповідей на занятті-конференції відповідно до кожного проблем­ного аспекту, висвітлюваного публіцистом. Так, студенти можуть зосередитись на екологічній проблематиці книжки («Криниці моралі та духовна посуха»), політичних аспектах («Право на прав­ду і справедливість», «Перебудову слід поглиблювати»), мистець­кій (літературній) проблематиці («Пророцтво Шевченка збулося», «Тривожні дзвони Івана Драча»), національному питанні («Мова - це голос народу», «Національна гідність. І - національне надбан­ня»). Важливо на заняттях такого типу визначити актуальність та соціальну значущість публіцистики Б. Олійника, разом зі студен­тами окреслити перегуки з письменницькою публіцистикою молод­шого покоління, розкрити динаміку порушених митцем проблем, визначити ступінь їх вирішення сьогодні.

Заняття комунікативної спрямованості (заняття-диспут, заняття-форум, заняття-діалог, заняття-телеміст тощо [4, 45]) будуть ефективними на старших курсах, зокрема при вивченні тих питань журналістської майстерності, які стосуються публіцистич­ної творчості та письменницької публіцистики. Самостійне опра­цювання матеріалу, формування власної точки зору на основі гли­бокого аналізу змістового та формального компонентів книжки Б. Олійника, вироблення власної манери письма, активізація образного мислення - переваги таких занять комунікативної спря­мованості, як заняття-роздум, заняття-репортаж, заняття-супе - речність [4, 45]. Заняття, побудовані на основі публіцистичних текстів Б. Олійника, мають орієнтувати студентів на проблемні виступи, доповіді, обговорення, критику, дискусію. Підготовка таких занять, природно, повинна розпочинатися з постановки про­блемних питань (аспектів), озвучених на лекції чи поданих у мето­дичних рекомендаціях до семінарського або лабораторного занят­тя. Важливо, щоб такі питання були максимально наближеними до публіцистичних текстів митця, робили впізнаваним полемічний стиль автора.

На наше переконання, саме письменницька публіцистика є цікавим матеріалом для розвитку професійних навичок студентів через дидактичні ігри, які «стимулюють пізнавальний інтерес до змісту навчального матеріалу за допомогою організації та характе­ру пізнавальної діяльності» [6, 55]. Заняття, присвячене вивченню публіцистики, письменницької публіцистики, журналістської май­стерності, аналітичних та художньо-публіцистичних жанрів, може будуватись як уявне інтерв’ю з Б. Олійником, інтерв’ю з «експер­том у галузі публіцистичної творчості», бесіда журналіста-почат - ківця з «досвідченим майстром». Студенти, розподіляючи свої «ролі» до початку заняття, мають розробити орієнтовний план запитань та відповідей (на очікувані запитання), намагаючись мак­симально продемонструвати свої теоретичні знання та професійні навички. Такі «інтерв’ю», «бесіди», «дискусії» на основі прочита­них публіцистичних текстів чи з їх автором (наприклад, Б. Олій­ником) можуть рецензуватися самими студентами, і ця форма робо­ти також повинна оцінюватися на занятті.

Природа публіцистичної письменницької творчості зумовлює роботу з текстом як передумову підготовки до занять різного типу. При виборі матеріалу для опрацювання студентами варто врахову­вати поліфункціональність і синтетичність письменницького поле­мічного тексту. Студентам-журналістам важливо пам’ятати, що письменницький публіцистичний текст завжди виступає своєрід­ним засобом впливу на широке коло реципієнтів. Книжку Б. Олій­ника «Криниці моралі та духовна посуха» можна розглядати як архітектонічне ціле та на рівні окремих текстів і передбачає такі види роботи студентів (як на заняттях, так і вдома): робота з заго­ловком і структурою тексту; аналітична й модифікаційна робота; робота з прецедентними текстами; робота з мовними засобами [10, 184-185]. Слід зазначити, що ці види роботи забезпечать цілісне сприйняття книжки, допоможуть виокремити основні аспекти письменницької публіцистики, сприятимуть виробленню профе­сійних навичок лише в сукупності та з дотриманням принципу послідовності: робота з заголовком повинна пов’язуватися з аналі­тичною та модифікаційною роботою, аналізом мовних засобів тощо.

Організована таким чином робота на лекційних, семінарських і лабораторних заняттях, а також самостійна робота сприятимуть активному включенню студентів у навчальний процес, виробленню основних професійних навичок, поглиблюватимуть їхні знання про національний гуманітарний дискурс і значно підвищать рівень медіаграмотності майбутніх журналістів.

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія : підруч. / А. М. Алексюк. - К. : Либідь, 1998,- 560 с.

2. Баландіна Н. Ф. Медіаосвіта з погляду профорієнтації / Н. Ф. Ба - ландіна // Журналістика. Лінгвістика. Дидактика : зб. наук. пр. - Полтава, 2010. - С. 10-15.

3. Гресько О. Трансформація журналістської освіти: світовий кон­текст / Ольга Гресько // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку : зб. наук. пр. / МОН України. Черкаський нац. ун-т ім. Б. Хмельницького; відп. ред.: С. М. Квіт, Т. Г. Бон­даренко. - Черкаси, 2007. - С. 7-11.

4. Заніздра В. Нетрадиційні форми навчання у вищому навчальному закладі / Вікторія Заніздра // Імідж сучасного педагога. - 2002. - № 10. - С. 44-48.

5. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : під - руч. / В. Й. Здоровега. - [2-ге вид., перероб. і допов.] - Львів : ПАЮ, 2004. -268 с.

6. Куліш І. М. Грати, щоб навчитися (Використання дидактичної гри у підготовці фахівців різних спеціальностей) / І. М. Куліш // Гуманітарні науки. - 2004,- № 2. - С. 53-56.

7. Михайлин І. Екзистенційна колізія: журналістика - освіта / Ігор Михайлин // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку. - Черкаси, 2007. - С. 36-40.

8. Мірошниченко Е. А. Нетрадиційні форми навчання у вищій шко­лі / Е. А. Мірошниченко // Постметодика. - 2001,-№ 5-6. - С. 98-103.

9. Олійник Б. І. Криниці моралі та духовна посуха : статті, виступи, публіцистичні роздуми, інтерв'ю / Б. І. Олійник. - К. : Рад. письмен­ник, 1990. - 278 с.

10. Ожеляненко В. І. Текст публіцистичного стилю як засіб розвитку мовленнєвої і соціокультурної компетенції учня і студента / В. І. Оме - ляненко // Журналістика. Лінгвістика. Дидактика : зб. наук, праць. - Полтава, 2010. - С. 180-186.

11. Оникович Г. В. Педагогічна журналістика і медіаосвіта / Г. В. Оникович // Журналістика. Лінгвістика. Дидактика : зб. наук, пр. - Полтава, 2010. - С. 186-189.

12. Свалова М. Письменницька публіцистика: креативно-імпера - тивний аспект (на матеріалі публіцистики Б. Олійника) / Мари­на Свалова // Рідний край. - 2009. - № 1. - С. 104-107.

13. Слєпкань 3. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі / Зінаїда Слєпкань. - К. : НПУ, 2000. - 210 с.

14. Янишин О. Медіаосвіта: визначення, статус, концепції та техно­логії / Ольга Янишин // Журналістика, філологія та медіаосвіта : зб. наук. доп. : у 2 т. / Факультет філології та журналістики Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. - Полтава : Освіта, 2009. - Т. 2. - С. 423-427.

Статья посвящена анализу методики изучения публицистическо­го текста на занятиях по теории та истории журналистики. На материале книги Б. Олейника «Колодцы морали и духовная засуха» раскрыто основные формы работы с публи цистическим текстом для формирования профессиональной компетенции будущих журнали­стов.

Ключевые слова: медиаобразование, публицистика, лекция, се­минар.

This ar~ticle is dedicated to the analyze of methods of learning the publi­cism text on the studies of theory and history of journalism. On the materi­al of the book by B. Oliynyk «The Wells of Spirituality and Spiritual Drought» describe the basic forms of work with the publicism text for the form of professional competence of the future journalists.

Keywords: mediaeducation, publicism, lecture, seminar.


Похожие статьи