Головна Журналистика ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ЖАНРИ ЯК ФОРМА ПУБЛІЦИСТИКИ НА СТОРІНКАХ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ ВИДАНЬ «ВСЕСВІТ» ТА «КУР’ЄР КРИВБАСУ»
joomla
ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНІ ЖАНРИ ЯК ФОРМА ПУБЛІЦИСТИКИ НА СТОРІНКАХ ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ ВИДАНЬ «ВСЕСВІТ» ТА «КУР’ЄР КРИВБАСУ»
Журналистика - Журналистика

Лілія Монич,

Аспірантка (Київ)

У ДЕ 007: 304: 070: 82-92

У статті досліджено літературно-критичні жанри, їх репрезен­тація в журналах «Всесвіт» та «Кур’єр Кривбасу». Розглянуто особ­ливості жанрового різноманіття на сторінках літературно-худож - ніх видань.

Ключові слова: публіцистика, жанри, літературно-художні видання.

Л

Ітературно-художні видання впродовж тривалої історії свого існування в Україні стали невід’ємною частиною її медійного простору. Важливість та авторитетність таких журналів підтвер­джується тим, що вони витримали випробування часом і сьогодні залишаються особливим сегментом журналістики загалом. Незва­жаючи на багате минуле, видання в сучасних умовах, на жаль, «виживають», але продовжують виконувати свою просвітницьку функцію. Важливість літературно-художніх журналів зумовлена тим, що саме їх існування є своєрідним показником рівня культури суспільства.

Вивченню літературно-художніх видань присвячена мала кіль­кість праць. Найґрунтовнішою з них є дисертаційне дослідження О. Іванової «Літературно-мистецька періодика в соціальнокомуні - каційному просторі України початку XXI століття». Об’єктом досліджень видання цього типу стали також у статтях А. Пили - пенко, Л. Реви, О. Левицької.

Мета статті - проаналізувати ступінь представлення літературно - критичних жанрів на сторінках видань «Всесвіт» та «Кур’єр Кривбасу».

Літературна критика та публіцистика - нерозривні явища. Одним з доказів цього є існування літературно-художніх журналів, на сторінках яких ці два феномени взаємодіють та взаємодоповню-


Ють одне одного. Для того, щоб дослідити ці процеси необхідно чітко визначити, чим є кожне з досліджуваних понять.

Досі не існує єдиного тлумачення поняття «публіцистика». Складним є визначення її меж і сфер, які вона охоплює. Найпов­ніше розуміння терміна можна знайти у львівської дослідниці М. Титаренко. Проаналізувавши значну кількість праць, присвя­чених дослідженню явища публіцистики, вона не тільки визначає сфери її функціонування (як сфера літератури - художня публіци­стика; як сфера філософії, релігії науки - світоглядна публіцисти­ка; як сфера журналістики), рівні її актуалізації (публіцистика як стиль, метод, жанромислення та ін.), а й подає досить повне та ґрун­товне визначення публіцистики: «...це складний соціокультурний феномен, що одночасно виявляє себе у сферах журналістики, літе­ратури, філософії; актуалізується на різних рівнях (метод, жанр і т. д.) з метою продуктивного впливу на об’єкт (особа-людство, краї - на-світ), який в результаті стає суб’єктом (співтворцем-відтворюва - чем) феномену, впроваджуючи його в приватне та суспільне життя (від самопізнання і світопізнання - до самореалізації та світопере - творення), забезпечуючи історичну тяглість феномену в просторі та часі» [10].

Літературна критика ж «має своїм завданням давати ідейно - естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні яко­сті» [1, 12]. Інколи її називають пристрасним інтуїтивно-інтелекту - альним прочитанням текстів; публіцистикою, що базується на літе­ратурному матеріалі, або «практичною теорією літератури» [8]. Це відносно самостійний вид творчої діяльності, який спирається на практичний тип мислення. «Літературна критика - засіб регулю­вання і корекції літературного процесу, спілкування письменників з читачами. Основна її суспільна функція - регулятивна, яка під­тримується і забезпечується як нормами і кодифікованими прави­лами, так і громадською думкою освіченої верстви» [7, 413]. Отже, літературна критика є невід’ємною частиною такого складного феномену, як публіцистика.

Основними жанротворчими чинниками в цій сфері вважаються: а) предмет естетичного судження; б) мета, завдання, ставлення кри­тика до предмета оцінки; в) орієнтація критика на адресата крити­ки - читача і тип друкованого органу (засобу мас-медіа) [3, 12].

Провідними жанрами літературної критики вважаються такі: літературні портрети, анотації, рецензії, статті, огляди, есе [1, 12]. Інколи до цього списку додають і замітку [6]. Р. Гром’як доповнює цей перелік такими видами, як фейлетон, пародія, ювілейна про­мова, некролог, монографія, діалог, звернення до письменника. Дослідник виділяє види статей: проблемна, оглядова, дискусійна. Помітно, що жанрова система літературної критики перегукується з журналістськими жанрами. Це не дивно, оскільки саме «існуван­ня різнотипних органів преси витворило систему жанрових форм літературно-художньої критики» [З, 13].

Те, що літературна критика ближча до журналістики, ніж до літератури, пов’язане і з тим, що «журналістські тексти порівняно з літературно-художніми багатоаспектніші перш за все у формаль­ному відношенні, активно інтегрують більш різнохарактерні знако­ві утворення... це породжує особливі форми взаємовпливу текстів і накладення відповідних асоціативних комбінацій» [4, 272].

У дослідженні «Історія української критики» Р. Гром’як зазна­чає надзвичайне різноманіття жанрів, пов’язане з їх унікальним трансформаційним потенціалом. Наприклад, рецензія може става­ти рецензією-переказом, рецензією-відгуком, рецензією-памфле - том, рецензією-фейлетоном залежно від художньо-естетичних яко­стей аналізованого художнього твору, а також ставлення до нього критика. Крім проблемної, дискусійної та оглядової статей, мо­жуть бути також і стаття-трактат, і стаття-портрет.

Отже, літературна критика поєднує основні роди журналістських жанрів (інформаційно-публіцистичні, аналітико-публіцистичні та художньо-публіцистичні) для підпорядкування їх «основній своїй меті і функції: оцінювати інтерпретуючи їх, нові твори чи тенденції літера­турного процесу, привернути до них увагу сучасників, формувати з приводу них громадську думку; або по-новому, крізь призму актуаль­них потреб, витлумачити сенс творів, написаних раніше» [3, 14]. Існування вичерпного переліку жанрів цієї галузі практично немож­ливе. Адже критик, письменник, журналіст, ставлячи перед собою певне завдання, не обмежений у виборі засобів для його виконання, що у свою чергу спричиняє появу різноманітних комбінованих жанрів.

О. Голік у дисертаційному дослідженні «Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: новітні тенденції розвитку журналіст­ської творчості» підтверджує тенденцію поєднання родів журналі­стики: «...художньо-публіцистичні жанри активно взаємоперехо- дять та взаємокорелюють з аналітичними формами, вносячи в їхній колорит невимушеності, експресивності, жвавості...» [2, 153].

Найширше поле представлення літературно-критичних жан­рів - це однозначно літературно-художні видання, вид «товстого» журналу за визначенням О. Іванової. Дослідниця розрізняє три основні типи останнього: літературно-художнє видання, науково- публіцистичне та інтелектуальне видання.

Нас цікавить саме «товстий» журнал як літературно-художнє видання. Дослідниця подає таке тлумачення цього виду: «це підтип, що орієнтує аудиторію у вирі літературного життя й літературного процесу сучасності, зокрема поточних подіях, явищах, тенденціях. У такому виданні публікуються нові твори мистецтва слова, що мають, на думку редакції, художню вартість і демонструють тенденції розвитку літера­тури. Тут також подаються критичні і публіцистичні матеріали про літературу, надається слово науковцям і митцям, а також хроніка подій навколо літератури: фестивалі, конкурси, пам’ятні дати тощо».

Отже, літературно-художній журнал повністю відповідає основ­ному завданню літературної критики: допомагає читачам зорієнту­ватися в літературних новинках, зрозуміти особливості змісту і форми художнього твору, сприяє формуванню естетичних смаків та виявленню провідних тенденцій літературного процесу тощо.

Представниками цього виду журналів є «Всесвіт» та «Кур’єр Кривбасу». Загалом «картина інформаційної наповненості літера - турно-мистецьких журналів - строката, вона свідчить про різні під­ходи редакцій до питань кількості інформації, що повідомляється, її контекстуалізації, чим витворяється осередок ЗМК, що в одному сегменті мас-медійного поля співіснують без прямої інформаційної конкуренції» [5, 202]. Однак ці видання мають певні спільні риси: на відміну від інших, обидва друкують твори зарубіжних письмен­ників, а також літературно-критичні матеріали про літературне життя за кордоном. Відмінність же полягає у тому, що «Кур’єр Кривбасу» надає платформу і для сучасних українських письмен­ників, багато публіцистичних матеріалів присвячено саме укра­їнському літературному процесу.

Важливо згадати, що «Всесвіт» видається з 1925 р. із певними перервами, а «Кур’єр Кривбасу» - з 1994 р. І все ж останній порів­няно міцно тримається на медійному ринку України, незважаючи на своє складне фінансове становище та припинення виходу бага­тьох видань літературно-художнього спрямування. Тираж за ста­ном на 2011 р. в обох видань був однаковий: близько 2000 примір­ників. Видання мають свої інтернет-сторінки. Відмінність полягає в тому, що тексти матеріалів «Всесвіту» доступні в електронному варіанті, а «Кур’єр Кривбасу» розміщує лише анонс матеріалів, які з’явилися на сторінках чергових номерів.

Обсяг «Всесвіту» - 240 сторінок. «Кур’єр Кривбасу» виходить на 400 сторінках формату А-4. Журнали мають більш-менш сталу руб­рикацію. «Nota Вепе», «Поезія», «Проза. Драма», «Письменник. Література. Життя», «На закінчення номера», «Презентація «Всесвіту» - рубрики, які з’являються в кожному номері «Все­світу». Інколи також з’являється «Читацька орбіта».

«Кур’єр Кривбасу» має такі постійні рубрики: «Проза», «Уні - верс», «Поезія», «Витоки», «Scriptible», «Книгопанорама», «Авто­ри номера», «Чергові числа»; періодично з’являються: підрубрики «Нові автори нового століття», «Сербія - велика таїна», «Хвіртка до загубленого саду», рубрики В. Крой «One Drink Date: коктейль з американської культури», «Тема», «Альтернативнаісторія».

Літературно-критичні матеріали з’являються у «Кур’єрі Крив­басу» в основному в рубриці «Scriptible» (В. Вознюк «Володимир і Михайло Івасюки», І. Андрусяк «Повернення містики», Я. Голобо - родько «Актуальний ноесис Павла Загребельного» тощо). Однак матеріали такого типу з’являються і в інших рубриках («Уні - верс» - Н. Бідасюк «Бгараті Мухерджі - шлях від Індії до Амери­ки», Ю. Прохасько «Про розлад і розпад без розпачу»; «Нові автори нового століття» - «Антологія» внутрішніх станів та екзистенцій- них ситуацій»; «One Drink Date: коктейль з американської культу­ри» - В. Крой «Блаженне невігластво», М. Коваль «Філософія і му­зика слова: про творчість Вільяма Гесса» тощо). Отже, видання немає чітких структурних вимог до формування рубрик, адже їх наповнення неоднакове в різних номерах.

Ця тенденція може бути пов’язана з тим, що «особливістю літератур­ного журналу є те, що контент формується спонтанно, без заздалегідь встановлених якісних (тема) і кількісних (обсяг) обмежень матеріалів, і саме достатня кількість матеріалів утворює номер видання» [9].

Характерною рисою журналу є велика кількість літературно - критичних текстів, присвячених літературним постатям, тобто портретні нариси (С. Сапеляк «Велика правда Олени Теліги», Ю. Винничук «Блудний син української літератури», Н. Шпильо - ва-Саїд «Ричард Бротіган: карамелізація по-робітницьки» тощо). Наприклад, у номері за січень-лютий 2011 р. з шести критичних матеріалів чотири є портретними нарисами.

Особливістю видання також є те, що воно «охоче посилається у судженнях на науковців та апелює до стабільного горизонту очіку­вання підготовленого і вихованого на хорошій літературі читача» [4, 260]. У багатьох його матеріалах автори не тільки зазначають імена науковців, а й оформлюють посилання на конкретні наукові джерела, якими вони користувалися. У портретному нарисі О. Шаф «Життя потойбіч...» («Кур’єр Кривбасу», 2011) навіть подано спи­сок використаних джерел. Такий вільний підхід до оформлення матеріалів знову ж таки свідчить про те, що редакція не обмежує авторів у виборі способів досягнення ними поставленої мети.

На сторінках видання також з’являються різні види статей: про­блемні (С. Куш «Інший» вимір мистецтва», І. Андрусяк «Повер­нення містики» тощо), статті-інтерв’ю (М. Гнатюк «Спасове яблуко Емми Андієвської»). «Кур’єр Кривбасу» вміщує також різноманіт­ні види рецензій: рецензії-оглядові статті (Я. Голобородько «Зорова пластика перцепцій», «Актуальний ноесис Павла Загребельного»), рецензії-відгуки (Т. Зарівна «Непрочитаний епос»), рецензії-реплі - ки (М. Слабошпицький «Роман, якого в нас ще не було», О. Коцарев «Антологія» внутрішніх станів та екзистенційних ситуацій»).

У журналі трапляються й есе (В. Крой «Студія кавунових ку­льок»), а також художні репортажі (Л. Таран «Як я ходила на мамонтів дивитися»).

Концепція журналу «Всесвіт» щодо вибору тем та форм їх жан­рового вираження відрізняється від «Кур’єра Кривбасу». На своїх сторінках видання друкує як літературно-критичні матеріали, так і велику кількість журналістських текстів (інтерв’ю, замітки, есе), які стосуються не тільки літератури, а й мистецтва, філософії, культури загалом, а також подій, що відбуваються в літературному й суспільному житті України і закордону.

Спільним у текстах обох літературно-художніх журналів є поси­лання на наукові джерела. Це свідчить про серйозність підходу авторів до підготовки матеріалів і про глибокий ступінь розуміння та опрацювання висвітлюваних ними тем. Як і в «Кур’єрі Крив­басу» у «Всесвіті» трапляється жанр портретного нарису (М. Стріха «Віктор Коптілов - перекладач російських поетів «Срібного віку», Б. Завідняк «Вільям Вордсворт»). Також на сторінках журналу знаходимо і жанр рецензії, але в основному в її класичному варіан­ті (І. Дзюба «Таємниця початку виникає із Словом», Г. Тригуб «Таємниця українського спадку по-англійськи» тощо), на відміну від матеріалів «Кур’єра Кривбасу».

Значна частина текстів у «Всесвіті» - статті (Н. Харчук «Українська поезія заговорила мовою бенгалі», Б. Шалагінов «Кар­навал і містерія...», Л. Якимчук «Чорний театр, який дихає світ­лом» тощо). Це й статті-огляди (О. Курилас «Злі вівці» - міжнарод­на зустріч перекладачів у Берліні та на Лейпцизькому книжковому ярмарку»), статті-дискусії (А. Савенець «Ударимо патріотизмом по колоніалізму: українська версія»), проблемні статті (С. Тарадайко «Вершник», «Перевертаючи навпаки»).

Матеріали обох журналів відрізняються також за обсягом. У «Кур’єрі Кривбасу» вони набагато більші, але кількість на один номер менша. У «Всесвіті» тексти менші, але кількість їх більша.

Отже, проаналізовані літературно-художні журнали мають як спільні, так і відмінні риси. Найпопулярнішими літературно-кри­тичними жанрами на їх сторінках є портретні нариси, рецензії та статті. Незважаючи на складні умови, в яких доводиться існувати виданням такого типу, вони розвиваються і продовжують вдоскона­люватися.

1. Галич О. А. Теорія літератури : підруч. для студ. філол. спец, вищ. навч. закл. / Галич О. А., Назарець В. М., Васильєв Є. М. ;

О. А. Галич (наук. ред.). - [2-е вид., стер.] - К. : Либідь, 2005. - 488 с.

2. Голік О. В. Взаємокореляція та взаємозбагачення жанрів: новітні тенденції розвитку журналістської творчості : дис. ... канд. наук із соціальних комунікацій, спец. 27.00.04 - «Теорія та історія журналі­стики» / Голік О. В. ; КНУТШ. - K., 2009. - 283 с.

3. Гром’як Р. Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця XIX століття) : посіб. для студ. гуманіт. ф-тів вищ. навч. закл. / Гром’як Р. Т. - Т. : Підручники & посібники, 1999. - 224 с.

4. Іванова O. A. Літературно-мистецька періодика в соціальнокому - нікаційному просторі України початку XXI століття : дис. ... д-ра наук із соціальних комунікацій / Іванова О. А. ; Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - Одеса, 2010. - 462 с.

5. Іванова О. А. Сад літератури в журнальній оптиці сучасності : медіакомунікаціії з, для і про літературу / О. Іванова. - Одеса : Астропринт, 2009. - 368 с.

6. Кузьменко К. О. Тональність та міра критики в критичній статті (на прикладі сучасних українських рецензій) [Електронний ресурс]/ К. Кузьменко. - Режим доступу: Http://journlib. univ. kiev. ua/index. php? act=article&article=2294.

7. Літературознавчий словник-довідник / P. Т. Гром’як, Ю. І. Ко­валів та ін. - [2-ге вид., випр. і доп.] - К. : Видавничий центр «Ака­демія», 2006. - 752 с.

8. Наєнко М. К. Літературна критика і критерії художності [Елек­тронний ресурс] / М. К. Наєнко. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/portal/soc_gum/fils/2009_12.pdf.

9. Пилипенко А. Контент літературного журналу: принципи моде­лювання [Електронний ресурс] / А. Пилипенко // Вісник книжкової палати. - 2012. - № 2. - Режим доступу: Http://www. nbuv. gov. ua/ рог - tal/soc_gum/vkp/2012_2/st_5_02.pdf.

10. Титаренко М. Феномен публіцистики: проблема дефініцій / М. Титаренко // Вісник Львівського університету. Сер. журналісти­ка. - Л., 2007. - Вип. ЗО. - С. 41-50.

В статье исследованы литературно-критические жанры, их реп­резентация в журналах «Всесвит» и «Курьер Кривбаса». Рассматри­ваются особенности жанрового разнообразия на страницах литера - турно-художественных изданий.

Ключевые слова: публицистика, жанры, литературно-художе - ственные издания.

The object of research of the article are literary and, critical genres, their representation in the magazines «Universe» and, «Courier of Krivbass». The features of genre diversity in the pages of literary and art magazines are reviewed.

Keywords: journalism, genres, literary and art publication.