Головна Журналистика Використання методів дослідження в студентських наукових роботах
joomla
Використання методів дослідження в студентських наукових роботах
Журналистика - Журналистика

Володимир Тарасюк,

К. філол. н. (Ужгород)

УДК 007 : 304 : 070.1

У статті розглядається ефективність використання методів дослідження в наукових роботах студентів-журналістів. Зроблено ви­сновок, що молоді автори здебільшого обирають різні пошукові шляхи. Водночас частину з методів можна використати з більшою віддачею. А допомогти в цьому повинні керівники студентських проектів, тоб­то викладачі.

Ключові слова: метод, дослідження, наукова робота, аналіз, сту­дент, викладач.

The article deals with the effectiveness of using of investigation methods in the works of students-joumalists. We came to a conclusion that on the whole young authors effectively choose different ways of search. At the same time some part of the methods may be used with more benefit. And to help in this is the task of a guide of a student's project that is a super­visor of study.

Keywords: method, investigation, scientific work, analysis, student, teacher.

В статье рассматривается эффективность использования мето­дов исследования в научных работах студентов-журналистов. Автор приходит к выводу, что молодые авторы преимущественно избирают действенные поисковые пути. В то же время существует необходи­мость в расширении способов исследовательского анализа. В этом мо­гут помочь руководители студенческих проектов, то есть преподава­тели.

Ключевые слова: метод, исследование, научная работа, анализ, студент, преподаватель.

У навчальному процесі студентів-журналістів вагоме місце посідають письмові наукові роботи. Вони не тільки сприяють здо­буттю нових знань, формують основи самостійної наукової діяль­ності, а й виступають своєрідним підсумком опанування тієї чи тієї дисципліни або й групи дисциплін, що є необхідною передумовою для здобуття фаху. Оцінюючи такі роботи, викладач фактично має підстави зробити висновок, наскільки зріло студенти орієнтуються в тенденціях розвитку того чи того процесу, явища, події, наскіль­ки вміло засвоюють інформацію і зростають світоглядно.

Найбільше це стосується курсових, бакалаврських, дипломних і магістерських робіт, які є вінцем відповідно за певний або ж пов­ний період навчання. Згадані роботи допомагають знайти відповідь на запитання: хто з пошуковців-початківців міг би й далі працюва­ти в галузі досліджень на професійному рівні й таким чином попов­нити лави науковців. А отже, якщо поглянути глобальніше, бодай частково вирішується кадрова проблема у вишах. Тому викладачі повинні приділяти якнайсерйознішу увагу студентським науковим роботам і надавати необхідну допомогу в процесі їх написання. Тим більше, що молодим авторам доводиться стикатися з численними труднощами, перш ніж дослідна робота набуде рис завершеного наукового твору.

Як свідчать реалії, одним із засобів підвищення якості письмо­вої наукової роботи є правильний вибір методів дослідження. Ця проблема по-новому актуалізується сьогодні, коли спостерігають­ся розрив між наукою і практикою, труднощі сприйняття фахової літератури, переглядаються принципи наукової критики тощо. Відповідно початківцям важко відразу зорієнтуватися в усіх тон­кощах пошукової діяльності, знайти потрібний напрям до­сліджень, особливо в умовах Болонського процесу, коли багато ча­су відводиться самостійній підготовці. Не випадково в окремих ви­шах України запроваджують одну з обов'язкових вимог до студе­нтських наукових робіт - наявність розділу, пов'язаного з методо­логією досліджень. Зрештою, цілком закономірно цій проблемі на різних її рівнях приділяють увагу науковці, зокрема Л. Голомб [1], М. Нечиталюк [6], Г. Шумицька, А. Альбрехт, Т. Кіндюх [9] та ін. Утім окреслена тема настільки складна й багатогранна, що зазначених праць недостатньо. Насамперед якщо говорити про вибір методів дослідження студентами-журналістами.

Актуальність теми зумовлена недостатнім її вивченням і прак­тичними потребами вдосконалювати якість студентських наукових робіт, особливо в контексті зростання вимог до підготовки жур­налістських кадрів. Метою розвідки є вивчення дослідницьких методів, якими послуговуються студенти-журналісти під час напи­сання різних типів наукових робіт. Виходячи з такої постановки пи­тання, визначено основні завдання: 1) з'ясувати, які методи вико­ристовують студенти-журналісти у своїх наукових пошуках; 2) ви­значити ефективність застосування таких методів; 3) у межах основної теми виробити відповідні рекомендації щодо застосування методів досліджень із метою підвищення якості написання студент­ських наукових робіт.

Зважаючи на поставлені завдання та виходячи з потреб до­слідження, за об'єкт вивчення взято курсові, бакалаврські й дипломні проекти студентів, які здобувають журналістський фах. Предметом дослідження став аналіз змістового рівня названих ви­ще типів робіт із теорії й практики журналістської творчості та історії української журналістики студентів другого-п'ятого курсів. Такий підхід, на нашу думку, дасть можливість охопити спектр основних видів наукових робіт студентів із двох базових навчаль­них дисциплін і сприятиме ефективному розгляду відібраного ма­теріалу.

Насамперед слід зазначити, що в процесі написання наукових робіт студенти стикаються з проблемами наукової визначеності ме­тодологічних термінів. Окремі з понять не мають однозначного трактування, а теорія методів як така в журналістиці достатньою мірою ще не розроблена. Не випадково М. Нечиталюк, зупиняючись на комплексному конкретно-науковому методі дослідження історії преси, зазначав: це "питання методології журналістики, яке тільки поставлене, але ще не розроблене теоретично..." [5, 367]. Інший дослідник І. Михайлин теж справедливо наголошує, що "в історії української журналістики методологічна проблематика ще не виділилася у сферу окремого знання..." [З, 156]. Водночас, коли вже говорити про історію преси, той же І. Михайлин твердить, "що са­ма складність предмета вивчення тягне за собою складність методів його пізнання. Тому не слід боятися того, що різними авторами чи й школами науковців може бути запропонована полісемантична система методологічних підходів" [4, 22].

Крім того, у кожній із дисциплін та відповідно до обраної теми взагалі можуть застосовуватися різні методи дослідження. Скажімо, цілком очевидно, що при написанні курсової з теорії і практики журналістської творчості на тему трансформації жанрів використовуватимуться одні шляхи пошуку, а при опрацюванні публіцистичної творчості окремо взятого автора з історії жур­налістики - інші. Водночас методи є універсальними засобами. Во­ни однаково успішно застосовуються для досліджень у різних галу­зях журналістики, на основі чого виникає можливість виокремити певні тенденції, характерні при написанні праць із різних навчаль­них дисциплін. Про це, зокрема, свідчить і аналіз відібраних нау­кових робіт студентів.

На практиці дослідники-початківці цілком слушно послуговують­ся не одним, а кількома методами. Не завжди останні використову­ються достатньо глибоко, але в цілому правильно й ефективно. Це сто­сується як методів, що застосовуються на емпіричному й теоретично­му рівнях дослідження, так і загальнонаукових та спеціальних [9, 21]. Розглянемо найбільш вживані з них.

Один із найпопулярніших методів досліджень серед студентів - бібліографічно-описовий. Він застосовується переважно на почат­ковій стадії роботи й дає можливість зануритися в суть явища, про­цесу, зрозуміти, наскільки вони є невивченими, актуальними для наукової теорії і практики. Водночас, використовуючи цей метод, важливо уникати поверховості, звертати увагу насамперед на ті праці, які справді дають реальну картину вивченості наукової проб­леми, слугують своєрідним орієнтиром у подальших дослідницьких пошуках. Іноді студенти нехтують подібними вимогами, що позна­чається на якості досліджень. Скажімо, не беруть до уваги важливі праці окремих авторів або ґрунтовні праці конкретно взятого авто­ра. Таким чином, молоді дослідники не спроможні повноцінно дослідити проблему. Подібні помилки трапляються в курсових ро­ботах, що стосуються творчості журналістів минулого, ток-шоу на Українському телебаченні тощо. Тож важливо, аби викладачі (нау­кові керівники) вчасно звертали увагу на ці хиби й надалі допома­гали позбутися їх.

Інший метод, який часто застосовується в студентських науко­вих роботах, - проблемно-тематичний. За допомогою його автори здебільшого чітко окреслюють коло питань, які слід розглянути в межах теми, визначають провідну проблему, над якою треба працю­вати. Насамперед проблемно-тематичний метод ефективно викорис­товується в дослідженні певної теми, яка висвітлюється в засобах масової інформації, або, скажімо, під час дослідження якоїсь проб­лематики окремо взятого автора. Водночас серед типових помилок, яких припускаються студенти в ході використання цього методу, - надмірне звуження або ж розширення теми, зведення проблеми до однієї теми тощо. Тому під час редагування чорнових варіантів слід звертати на це увагу.

Разом із проблемно-тематичним широко використовується жанровий (жанрово-видовий) метод дослідження. Загалом знан­ня публіцистичних жанрів має вагоме значення для фахового зростання майбутніх журналістів, тож викладачі завжди пропо­нують теми, пов'язані з вивченням тих або тих жанрів як сучас­ної, так і публіцистики минулого. У цілому студенти правильно застосовують цей метод, чітко структуруючи відібраний матеріал за жанровими ознаками. Водночас трапляється, що недостатня теоретична база знань стає на заваді правильній ідентифікації жанрів. Це стосується публікацій як із групи інформаційних та аналітичних, так і художньо-публіцистичних жанрів. Насамперед труднощі з'являються під час дослідження звітів, репортажів, огля­дів, нарисів, фейлетонів. Тому дуже важливо, щоб перед досліджен­ням цих жанрів студенти здобули відповідну попередню підготовку.

Статистичний метод теж популярний серед молодих жур­налістів. Насамперед він використовується в ході розгляду кількісних показників того чи того явища, проблеми. Наприклад, в одному з курсових проектів було вдало подано статистичний огляд опублікованих в одній із обласних газет спортивних матеріалів і зроблено правильний висновок про надмірне захоплення спортив­них відділів редакцій футболом і передруками. Бакалаврські й дип­ломні роботи теж дають підстави твердити, що наведені в ході розк­риття основної теми з відповідними поясненнями діаграми, графіки наочно ілюструють закономірності й тенденції, які були виявлені студентами в дослідженні.

Попри це останнім часом помітна тенденція до зловживання ста­тистичним методом, коли робота надмірно деталізується, причому без необхідних у таких випадках висновкових суджень звужується. Скажімо, в курсовому проекті на екологічну тематику зазначалося, що редакція газети опублікувала за рік 24 матеріали про вирубуван­ня карпатських лісів. Авторка статистику навела, проте не зазначи­ла, наскільки це доцільно, чи названа тема вписується в загальну екологічно-тематичну палітру видання, публікації є інформаційни­ми чи аналітичними.

Розглянувши змістову частину студентських наукових робіт, маємо констатувати, що автори активно використовують аналітич­ний метод дослідження. Він, на наш погляд, тепер набуває особли­вої ваги, тим паче, що розвиток розважальної функції, довідкових та контактних елементів витісняє аналітичну функцію в пресі [2, 81]. За допомогою цього методу студенти опановують ази аналізу, без яких майбутнім журналістам не збагнути всієї сили публіцистичного виступу. Цілком закономірно, з набуттям досвіду аналіз застосовується ефективніше, тому ним найвправніше корис­туються старшокурсники. Так, в одній із дипломних робіт предме­том дослідження стала патогенність газетного тексту. Розглядаючи питання в цілому, авторка водночас проблему розчленувала на складники й успішно розглянула кожен із них. На прикладі облас­ного часопису, зокрема, було досліджено явище зломови, його вия­ви на різних рівнях тощо.

Поруч із аналітичним методом у студентських наукових роботах використовуються індукція, дедукція, синтез. Перша з них, як відо­мо, допомагає зробити загальні висновки на підставі вивчення оди­ничних фактів. Дедуктивний метод навпаки, виходячи із загальних тенденцій, дає змогу зануритись у глибину виокремленого ма­теріалу. За допомогою синтезу конструюються певні складники в єдине ціле із формулюванням відповідних загальних висновків на підставі початкових тверджень. Скажімо, індукція й дедукція вико­ристовувалися під час дослідження студентами змістового рівня районної преси, випусків радіоновин, а синтезовані підходи застосо­вувалися в процесі вивчення календарної публіцистики 20-30-х рр. XX ст., історії телебачення. Скажімо, досліджуючи окремі часопи­си, які виходять у Міжгірському, Іршавському, Ужгородському, Рахівському, Виноградівському, Великоберезнянському районах, студентка за допомогою індукції "вийшла" на загальні висновки щодо розвитку районної преси в області. Таких прикладів можна навести чимало.

Аналізуючи різні типи ЗМІ, студенти використовують мовнос­тилістичний метод дослідження. Найчастіше його використову­ють тоді, коли прагнуть дослідити особливості мови й стилю творів того чи того публіциста, намагаються відтворити мовний портрет видання. Зазвичай, цей метод дає студентам необхідні результати, допомагає збагнути особливості публіцистичного та­ланту авторів. Воднораз важливо, щоб арсенал мовностилістич­них засобів було розглянуто з урахуванням реальних тенденцій розвитку мови, її практичних потреб відповідно до умов функціонування. Повноцінно ж осмислити, "як пише автор", можна лише в контексті історичної доби. І тут на допомогу при­ходить порівняльно-історичний метод. Його ресурси дають мож­ливість студентам оцінити місце авторської творчості в контексті суспільно-політичних реалій, розвитку публіцистики, системно заглибитися в механізми журналістського мислення, вивчити причини та наслідки існування явищ, зіставити й систематизува­ти факти з урахуванням культурно-історичних процесів. Тішить, що в переважній більшості випадків цей метод використовується досить активно.

Глибше зануритися в авторську публіцистику допомагає студен­там і біографічний метод, який теж досить широко застосовується в наукових проектах, насамперед з історії журналістики. На тлі певних життєвих деталей зримо постають риси творчого портрета публіцистів. До цього методу студенти вдаються в процесі вивчення призабутих, маловідомих діячів. Як зазначає Л. Голомб, "провівши розшуки, зібравши та систематизувавши невідомі матеріали, факти, рукописи творів, намагаючись відтворити при цьому й "біографію душі" письменника, молодий дослідник може підготувати до друку цінну наукову публікацію" [1, 21]. Використання двох згаданих ме­тодів добре ілюструють курсові роботи про журналістську діяль­ність М. Бращайка, А. Волошина, В. Ґренджі-Донського. Ці постаті розкриваються в дусі свого часу, з проекцією на сьогодення та з ура­хуванням їх громадсько-політичної, видавничої, публіцистичної, редакторсько-організаторської роботи.

Якість дослідження студенти часто забезпечують і за допомо­гою системно-хронологічного методу. Вміння правильно розстави­ти всі факти, події, явища в послідовному часовому зв'язку та сформувати їх у єдине ціле додає студентським науковим роботам стрункості й логічної довершеності. І молоді дослідники цим ко­ристуються, вивчаючи публіцистику минулого, досліджуючи творчість, життєвий шлях авторів у процесі їх світоглядного зрос­тання, а також тенденції розвитку часописів. Так, в одному з дип­ломних проектів авторка за допомогою системно-хронологічного методу встановила правильний взаємозв'язок між змінами, які відбувалися в оформленні й змісті газети, з одного боку, та зміна­ми її власників - з другого.

Отже, слід зазначити, що найчастіше студенти застосовують названі методи. Утім обмежуватися лише цим вибором не слід. Варто використовувати можливості й інших методів - скажімо, структуралізму, який не часто трапляється в журналістських ро­ботах. Цей метод насамперед дає можливість виявити структурні взаємовідносини між частинами цілого. Звичайно, він не є само­достатнім, проте сюжетно-фабульно-композиційні чинники, об­разність, питання побудови тексту доречно вивчати за допомогою саме цього методу.

Так само сміливіше студентам слід застосовувати у наукових ро­ботах метод психологічних досліджень. За його допомогою чітко простежуються психологічні засади творення образів, ідей, особли­вості психіки окремих публіцистів. Глибинні пласти творчості в та­кому разі зриміше постануть на рівні емоційного й раціонального, наочніше віддзеркалять способи реалізації авторських переживань. Тож аналіз публікацій у деяких випадках постане ґрунтовнішим са­ме за допомогою психоаналізу.

Останнім часом студенти використовують монографічне вивчення окремих періодичних видань. Цей метод ще є маловживаним, однак постає доволі перспективним. Насамперед тоді, коли важко доступи­тися до першоджерел або їх зовсім немає. Монографічне вивчення зба­гатить молодих дослідників новими знаннями, об'єктивнішим бачен­ням процесів і явищ у журналістиці. Головне, критично осмислювати написане, порівнювати різні погляди, синтезовано підходити до ви­вчення певної проблеми.

Доцільно звертати увагу молодих науковців і на естетичний принцип аналізу творів. Він допомагає побачити в публіцистичних працях внутрішню гармонію, власне творче начало. Скажімо, художній феномен публікацій у жанрі нарису чи фейлетона. Таким чином, перед дослідниками постане твір у своїй довершеності, роз­маїтості, де дійсність переплітається з домислом і узагальненнями.

Звичайно, як не можна віддавати перевагу виключно одному ме­тоду, так і не варто використовувати всі одразу. Ідеться лише про пріоритетний вибір залежно від теми, проблеми, предмета до­слідження, авторських уподобань тощо. Як справедливо твердять фахівці, "вміле поєднання різних способів аналізу періодичних ви­дань чи публіцистичних творів і публікацій інших жанрів прино­сить дослідникові вагомий позитивний результат для наукових ви­сновків і рекомендацій" [6, 17].

Варто наголосити: сьогодні наукова робота студента, "безумовно, модернізувалася, що пов'язано найперше з використанням новітніх технологій у процесі наукової праці та в масовій комунікації" [7, 3]. Педагоги й психологи навіть твердять про "революцію в навчанні". Утім остання, як стверджує Н. Сидоренко, повинна передбачати в першу чергу "усвідомлене прагнення вчитися, переконання, що ти вчишся не для заліку чи екзамену, не для викладача, який контро­лює ці знання, а для свого майбутнього професіонального зростан­ня" [8, 100]. Саме цим повинні керуватися молоді журналісти й у своїй науково-пошуковій роботі, у тому числі вміло обираючи мето­ди дослідження.

На підставі здійсненого аналізу напрошується висновок, що сту­денти у своїх письмових наукових роботах активно використовують більше десяти дослідницьких методів. При цьому ефективно послуго­вуються не одним, а кількома з них. Найчастіше застосовуються бібліографічно-описовий, проблемно-тематичний, жанровий, статис­тичний, мовностилістичний, а також індукція, дедукція, синтез, аналітичний, біографічний, системно-хронологічний методи. Водно­час більше потрібно використовувати й можливості структуралізму, психологічного й естетичного аналізів, монографічного вивчення публіцистичних праць і видань та, зрештою, інших методів. При цьо­му слід користуватися правилом розумної доцільності, адже вдале поєднання методів дослідження гарантує студентам справжню насо­лоду від наукових пошуків, сприяє фаховому зростанню. А щоб очікувані результати були справді вагомими, викладачі повинні на­давати студентам усебічну допомогу.

1. Голожб Л. Г. Методологія та методика студентських наукових досліджень із українського літературознавства / Лідія Голомб. - Ужго­род : Ліра, 2002. - 76 с.

2. Гурьева С. А. Методологічні засади типологічного аналізу газетно- журнальної періодики в Україні / С. А. Гурьева // Уч. зап. Тавр. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Сер.: Филология. - 2005. - Т. 18 (57). - № 3. - С. 78-81.

3. Михайлин I. Л. Журналістика як всесвіт: вибрані медіадосліджен - ня / I. Л. Михайлин. - X. : Прапор, 2008. - 512 с.

4. Михайлин I. Л. Історія української журналістики : підручник /

І. Л. Михайлин. - X. : ХІФТ, 2000. - Кн. 1. - 279 с.

5. Нечиталюк М. Проблеми вивчення історії української журналіс­тики (деякі підсумки на перспективу) / М. Нечиталюк // Вісн. Львів, ун-ту. Сер.: Журналістика. - Львів : Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка,

2001. - Вип. 21. - С. 363-370.

6. Нечиталюк М. Ф. Методологічні засади історико-журналістської науки / Михайло Нечиталюк // Українська преса : хрестоматія / за ред. М. Ф. Нечиталюка. - Львів, 1999. - T. 1 : Преса Східної України 60-х років XIX ст. - С. 8-17.

7. Основи наукових досліджень : методичні вказівки та матеріали до виконання науково-дослідних робіт із журналістики / укл.: Ю. М. Бі - дзіля, Г. В. Шаповалова. - Ужгород : Ужгородський університет,

2002. - 60 с.

8. Сидоренко Н. Чи можлива революція в навчанні? (Професійні акценти історико-журналістських дисциплін) / Наталя Сидоренко // Методика викладання історико-журналістських дисциплін і професійні потреби : матеріали секційного засідання кафедри історії журналістики Міжнародної наукової конференції "Журналістика-2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти" [Київ, 17-18 квіт. 2008 p.] / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т журналісти­ки ; Досліди, центр історії укр. преси ; за ред. H. М. Сидоренко. - К., 2008.- С. 96-100.

9. Шужицька Г. В. Основи наукових досліджень у школі нового ти­пу : навч.-метод, посіб. / авт.: Г. В. Шумицька, А. Ю. Альбрехт, T. С. Кендюх. - Ужгород : ЗІППО, 2005. - 118 с.