Головна Журналистика ПАВЛО КОВАЛЕВСЬКИЙ - РЕДАКТОР І ВИДАВЕЦЬ МЕДИЧНОЇ ПЕРІОДИКИ
joomla
ПАВЛО КОВАЛЕВСЬКИЙ - РЕДАКТОР І ВИДАВЕЦЬ МЕДИЧНОЇ ПЕРІОДИКИ
Журналистика - Журналистика

Володимир Садівничий,

Канд. наук із соц. комунік. (Суми)

У ДЕ 007: 304: 070: 655.41

У контексті розвитку медичної періодики та науково-галузевої соціальної комунікації досліджено діяльність доктора меди цини, одно­го із засновників психіатрії в Україні, професора П. Ковалевського.

Ключові слова: періодика, публіцистика, тема, видавець, психіат­рія, соціальна комунікація.

І

З усе глибшим і значнішим розвитком у XIX ст. системи науко­вих знань та практичних дій, об’єднаних метою розпізнати або діагностувати захворювання, збільшувалася кількість фахівців, які розуміли необхідність поширення медичних теорій та отриман­ня відомостей від інших. У процесі наукової комунікації перевагу вони віддавали журналам, що відкривали доступ до інформації, заявляли пріоритет на відкриття, дозволяли дискутувати з колега­ми. До науковців, хто розумів вагу друкованого наукового слова в періодичному виданні для розвитку медицини, належав і Пав­ло Іванович Ковалевський - доктор медицини, професор Харків­ського університету, засновник першого в Російській імперії науко­вого журналу з питань психіатрії «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии», редактор «Русского медицинского вестника», «Вестника идиотии и эпилепсии», «Вестника душевных болезней», співредактор страсбурзького часопису «Archiv fbr Psychiatrie und Nervenheilkunde».

Відомості про П. Ковалевського знаходимо в статтях, підручни­ках і посібниках із різних галузей знань, монографіях, наукових журналах і збірниках, газетах тощо. У різні роки про вченого писа­ли JI. Бєлашкіна, В. Греченко, С. Грінвальд, JI. Дьяченко, А. Іва­нов, Ю. Каннабіх, О. Корнетов, Д. Коцюбинський, В. Кушнерук,

І. Лановенко, П. Петрюк, К. Платонов, І. Поліщук, В. Режко,

A. Савельев, Г. Сонник, Є. Троїцький, М. Хасанов, І. Чорний,

B. Чугунок, Т. Юдін та ін. У дисертаційних дослідженнях на його праці посилалися І. Бельська, І. Білоусов, Ф. Гаджиєва, Л. Ма - чукаєва, П. Стукалов, Н. Шарова. Ім’я П. Ковалевського згадується


У п’яти розділах монографії професорів Д. Багалія і Д. Міллера «Історія міста Харкова за 250 років існування (з 1655 року)»: «Городское самоуправление», «Городское благоустройство и поли - ция», «Наука», «Ученьїе общества, лаборатории, музей и коллек - ции», «История Харьковской журналистики» [2].

Опрацьовані джерела висвітлюють переважно діяльність П. Кова - левського як лікаря, вченого-психіатра та філософа, організатора медичної освіти і містять лише епізодичні згадки про його редак­торську, видавничу, публіцистичну діяльності. Порівняно з поперед­німи дослідженнями, діяльність П. Ковалевського розглядатимемо в контексті розвитку медичної періодики та науково-галузевої со­ціальної комунікації, чим і зумовлюється актуальність дослідження.

Мета статті - увести в науковий обіг редакторсько-видавничу та науково-публіцистичну діяльності відомого професора-психіатра П. Ковалевського й визначити їх місце в контексті інформаційного простору Східної України другої половини XIX - початку XX ст. Для цього проаналізовано виявлені джерела про життя та роботу вченого-видавця, опубліковані в журналах його статті та бібліогра­фічні огляди, написані до підручників передмови.

Поставлена мета визначила такі завдання: а) уточнення та систе­матизація фактів життя і діяльності П. Ковалевського; б) виявлен­ня й тематичний огляд провідних його робіт як опублікованих на сторінках періодичних, продовжуваних і серійних видань, так і виданих окремими книжками; в) на основі реконструкції основних рис особистості П. Ковалевського визначити його місце і роль у роз­витку та становленні вітчизняної науково-медичної комунікації.

Об’єкт дослідження - особа П. Ковалевського як організатора вітчизняної медичної преси, його інтелектуальна діяльність через призму особистісних особливостей, специфіки суспільного середо­вища. Предмет дослідження - діяльність ученого в царині станов­лення медичної періодики другої половини XIX - початку XX ст., його громадська й культурологічна робота.

Першу детальну біографію Павла Івановича Ковалевського до 1910 р. подав у своїй праці «Современники. Альбом биографий» М. Афанасьєв [1]. Саме з цієї роботи й беруть факти, пишучи про П. Ковалевського, сучасні дослідники. Власне М. Афанасьєв зазна­чив, що народився майбутній непересічний діяч у родині священи­ка «у 1850 році в містечку Петропавлівка Катеринославської губер­нії» [1, 132].

Щодо походження П. Ковалевського, автори підручника «Історія світової та української культури» [3] зауважують, що «родина Ковалевських, нащадків слобідськоукраїнської старшини Харківського полку, взагалі виявилася багатою на науковців». За їх свідченнями, з цього роду вийшли міністр освіти Євграф Ко- валевський (1790-1867), геолог Ігор Ковалевський (1811-1868), професор зоології кількох європейських університетів Олександр Ковалевський (1840-1901), визначний палеонтолог зі світовим ім'ям, чоловік Софії Ковалевської Володимир Ковалевський (1843-1883), один із перших соціологів, автор праць із юриспру­денції та історії державних устроїв Максим Ковалевський (1851-1916), професор психіатрії Павло Ковалевський (1850-?) [З, 411-412]. Автор краєзнавчої статті «Із когорти відважних» М. Can­na, засновником роду називає Павла Івановича Ковалевського - «суспільного діяча Харківщини кінця XVIII - початку XIX сто­літь» [10]. Високоосвічена людина, на думку М. Саппи, «П. І. Кова­левський гаряче підтримав пропозицію свого двоюрідного брата

В. Н. Каразіна щодо заснування в нашому місті (Харкові. - В. С.) університету... Гідними свого батька росли й діти... сини Ілля, Петро, Єгор та Євграф» [10].

За свідченнями ж М. Афанасьєва, батько помер, коли Павлові виповнилося шість тижнів, і він «разом із малолітнім братом та двома сестрами залишився на піклуванні матері при десятикарбо - ванцевій пенсії на рік» [1, 132-133]. Закінчивши школу, П. Кова­левський навчався в духовному училищі, потім у Катерино­славській семінарії, яку закінчив «першим учнем» [1, 133].

У 1869 р. вступив на медичний факультет Харківського універ­ситету. Науковими дослідженнями в лабораторії кафедри загальної патології почав займатися з другого курсу під керівництвом про­фесора І. Оболенського. Після закінчення університету (1874) П. Ковалевського залишили на факультеті для підготовки дисерта­ції з психіатрії, яку успішно захистив у 1877 p., на тему «Про зміни чутливості шкіри у меланхоліків».

Після захисту П. Ковалевський обіймав посади приват-доцента (1877), доцента (1878), завідувача будинку божевільних (відома «Сабурова дача”), старшого лікаря Харківської губернської зем­ської лікарні, екстраординарного (1884) й ординарного (1888) про­фесора кафедри психіатрії Імператорського Харківського універси­тету. У 1889 р. обраний почесним членом «The American Association for the Studies and Cure of Inebriates» («Американська Асоціація вивчення і лікування п’яниць») у Нью-Йорку. На медичному факультеті Харківського університету 1877 р. організував само­стійну кафедру нервових і душевних хвороб, якою завідував до

1892 р. У 1880 р. випустив перший у Російській імперії підручник із психіатрії, який витримав чотири перевидання. На базі Хар­ківської губернської психіатричної лікарні («Сабурової дачі») запровадив трудотерапію як метод лікування психічно хворих. У 1892-1897 рр. працював ректором Варшавського університету. Посаду залишив після тяжкої хвороби. Із 1899-го викладав судову психопатологію на юридичному факультеті Санкт-Петербурзького університету й працював старшим лікарем психіатричного відді­лення Миколаївського військового шпиталю. У 1903-1906 рр. заві­дував кафедрою психіатрії Казанського університету.

Серед багатьох його заслуг - створення в 1882 р. окремої класи­фікації психічних захворювань, а також скликання в 1887 р. І з’їз­ду вітчизняних психіатрів. Автори «Історії психоаналізу в Укра­їні» називають прізвище П. Ковалевського третім, після Г. Ско­вороди та І. Шада, зазначаючи, що саме від них беруть початок тра­диції психоаналізу в Харкові [5].

Фактично з посади доцента поряд із лікарською, науковою і вик­ладацькою діяльностями П. Ковалевський починає розвивати в собі фах видавця, редактора, наукового публіциста. Розуміючи, що «немає жодного спеціального журналу, в якому б уміщувалися статті з нейрології і психопатології... Прагнучи заповнити цю про­галину, ми й узяли на себе обов’язок видання першого в Російській імперії журналу з психіатрії, нейрології та судової медицини» («Архив...». - 1883. -№ 1. - С. 1) П. Ковалевський зазначав у пер­шому номері заснованого ним журналу «Архив психистрии, нейро - логии и судебной психопатологии». Почав виходити часопис із квітня 1883 р., спершу чотири рази на рік, а згодом - шість. Складався із трьох основних розділів: науково-популярні публіка­ції в галузі психології, нейрології та психопатології; бібліографія; суміш. Подавалася також реклама.

Заснувавши журнал «Архив психиатрии, нейрологии и судеб­ной психопатологии», П. Ковалевський значну увагу приділив доборові членів редколегії. Робив це за принципом професійності, авторитетності та впливовості серед колег. Склад редколегії вміщу­вався на обкладинці й титульній сторінці кожного випуску часопи­су. У різні роки «в журналі брали участь»: П. Автократов (Пе­тербург), Д. Ахшарумов (Полтава), В. Бехтерев (Казань), Брейтман (Париж), Я. Боткін (Москва), Ф. Брунс (Сімферополь), П. Вікто - ровський (Варшава), В. Галенко (Умань), Я. Давидов, О. Драго­манов (Харків), Д. Куклярський (Могилів), М. Ліон (Одеса), М. Ру - дов (Новочеркаськ), В. Сербський (Тамбов), В. Тронов (Нижній

Новгород), І. Шерганд (Орел), С. Штейнберг (Саратов), М. Шульгін (Гельдерберг) та ін.

Програму редакція визначала так: розробка питань про нервове життя в найширшому розумінні цього слова, починаючи від най­простіших його виявів у житті нижчих організмів і закінчуючи най­вищим його виявом - як вид розумової і моральної діяльності люди­ни; макро - і мікроскопічна анатомія, порівняльна анатомія й ембріологія нервової системи; патологія, патологічна анатомія, клі­ніка та криміналістика судової психопатології; антропологія, істо­рія, соціологія, педагогіка; вивчення ненормальностей у нервовому житті людини, її хвороб, умов їх розвитку і засобів викорінення.

Кожен із розділів мав свою жанрово-типологічну особливість і спрямовувався на певну читацьку аудиторію. Більшу частину кожно­го номера займав розділ «Науково-популярні публікації з психіатрії, нейрології та психопатології». Кількість сторінок, залежно від обсягу публікацій, коливалася. Тематично статті розраховувалися насампе­ред на академічну аудиторію. Матеріали розділу «Бібліографія» спря­мовувалися на професійну читацьку аудиторію: повідомлялося про наукові новинки з психіатрії, нейрології та психопатології, уміщу­вався їх опис. Публікували їх за схемою: автор - назва книжки - коротка анотація. У кожному числі журналу під цією рубрикою вмі­щувалося 50-60 матеріалів обсягом від одного абзацу до 6-7 сторінок. Розділ «Суміш» складали невеликі повідомлення з різних ситуацій, що трапилися за останній місяць у Росії та за кордоном. За нашими підрахунками, лише в перших 20 номерах журналу вміщено понад 2500 матеріалів майже 1300 вітчизняних і закордонних авторів.

Протягом 14 років П. Ковалевський залишався незмінним редактором та видавцем «Архива психиатрии, нейрологии и судеб­ной психопатологии». Дослідник П. Петрюк уважає роботу редак­тора над цим журналом як «різноманітні прагнення» для подаль­шого розвитку психіатрії як науки [9, 80].

Активно виступаючи на сторінках журналу, П. Ковалевський опублікував понад 40 статей в розділі «Науково-популярні публіка­ції з психіатрії, нейрології та психопатології». Зокрема, «Зміни потиличної частини у хронічних сліпих», «Ступор», «Нейростенія та патофобія», «Dementia senile» («Старече недоумство»), «Харчу­вання душевнохворих», «До вивчення формування неврастенії», «Сифіліс мозку і його лікування» та ін. Також готував не менше 10-15 повідомлень у кожен випуск для розділу «Бібліографія».

Від 70-х pp. XIX ст. у підросійській Україні інтенсивно створю­ються громадські організації. Згідно з підрахунками О. Коваленко, «наприкінці XIX ст. на Слобожанщині існували вісім наукових об’єднань» [8, 9]. У 1872 р. при Імператорському Харківському уні­верситеті засновано Товариство дослідницьких наук, що складало­ся з двох секцій: фізико-хімічної і медичної. У 1893 р. це Това­риство розпалося на Товариство фізико-хімічних наук і Товариство наукової медицини і гігієни. Очолив останнє П. Ковалевський. На цій посаді, будучи людиною діяльною, він також зробив значний внесок у формування наукової комунікації. За його ініціативою і за його редакцією в 1894 р. Товариство видало «Журнал медицины и гигиены». Голові Товариства в редакційній роботі допомагали про­фесори І. Оболенський, І. Скворцов, Д. Родзаєвський, М. Попов, М. Кульчицький, С. Костюрин, А. Чириков.

Редакція ставила за мету «вміщувати праці з усіх галузей нау­кової і практичної медицини та гігієни як у вигляді оригінальних статей, так і звітів про річні успіхи в тій чи іншій галузі» (1894. - № 1. - С. 1). Вийшло друком лише чотири томи журналу. У першо­му з них опубліковано списки членів Товариства та Статут. Основу журналів становили наукові та науково-популярні статті, написа­ні, зокрема, І. Скворцовим («Основні питання лікувальної гігіє­ни»), Д. Родзаєвським («Значення олігодинамічних явищ для живого організму»), Я. Рискіним («До казуїстики сифілітичних неврологій»), П. Барабашовим («Огляд успіхів із очних хвороб за

1893 рік») та ін. Із розлогою статтею «Пологові психози» виступив П. Ковалевський. Він розглядав душевні хвороби, які трапляються в жінок під час пологів та в перші місяці після них.

Тісно пов’язаний із П. Ковалевським випуск петербурзьких спе­ціалізованих медичних журналів: «Русский медицинский вест­ник» (двотижневик, видавався в 1899-1905 pp. за редакцією П. Ковалевського, М. Манасеіна і В. Раєва); «Вестник идиотии и эпилепсии» (додаток до попереднього журналу, 1903 р.); «Вестник душевных болезней» (1904—1905 pp.). Протягом 15 років викону­вав обов’язки співредактора часопису «Archiv fbr Psychiatrie und Nervenheilkunde» («Архів для психіатрії і нервової медицини»), що виходив у Страсбурзі (Німеччина).

У Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського, згідно з опрацьованою картотекою, зберігається 34 книжкові видання П. Ковалевського, які з’явилися друком у період 1880—1895 pp. Із - поміж цих праць: «Первичное помешательство: Составлено для медиков и юристов» (1880); «Основы механизма душевной деятель­ности» (1885); «Пьянство, его причины и лечение» (1888); «Ле­чение душевных и нервных болезней» (1889); «Боржом и его целеб­ные источники» та «Эпилепсия, ее лечение и судебно-психиатриче - ское значение» (1892); «Иоанн Грозный и его душевное состояние» (1893); «Нервные болезни нашего общества» (1894) та ін. У карто­теці Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка значиться 18 книжкових видань автора. Зокрема, такі: «Основы русского национализма» та «История России с национальной точки зрения» (1912); «Национализм и национальное воспитание в России» (у двох частинах, 1912); «Наука, Христос и Его учение» (Брюссель, 1928) та ін.

Праця «Иоанн Грозный и его душевное состояние» п’ять разів виходила у світ окремою книжкою - двічі 1893 і 1894, а також 1901 р.; дослідження включено до двотомника «Психиатрические эскизы из истории» (1893). Крім розвідки про Івана Грозного, тут подано серію нарисів про Навуходоносора, Магомета, Жан­ну Д’Арк, Наполеона, короля баварського Людвіга II, Петра І, Петра III, Павла І та ін. Ці твори належать до такого жанру, як патографія - біографія, написана з точки зору психопатології, висвітлює історію життя особистості, її творчість, роль в історії, а також взаємозв’язок і взаємовплив творчості та хвороби.

Сам же П. Ковалевський у передмові до цього видання назвав себе «лише допитливою людиною», яка «насмілилася виступити зі своїми посильними працями з питання, якому присвячені дослід­ження всіх наших славетних істориків». І далі зауважив: «я сповна розумію і свою некомпетентність, і своє безсилля в цьому плані, і якщо все ж наважився випустити свою працю, то тільки через бажання внести в цю галузь те, що дала мені спеціальність, мною сповідувана» [6, 4].

Деякі праці П. Ковалевського надруковані в останні роки: «Одаренные безумцем. Психиатрические эскизы из истории» (Київ, 1994), двотомник «Психиатрические эскизы из истории» (Москва, 1995).

На думку російського науковця А. Іванова, «у широких колах тодішньої інтелігенції досить високим був авторитет Кова- левського-історика. Такі його історико-публіцистичні роботи, як «Народы Кавказа», «Завоевание Кавказа Россией», «История Малороссии», «История России с национальной точки зрения», викликали великий читацький інтерес» [4].

Саме А. Іванову належить також твердження про глибокий російський (саме російський - наголосимо) націоналізм П. Кова­левського. Не вступаючи в дискусії щодо філософських і політич­них поглядів ученого-психіатра, дозволимо собі лише дещо зациту - вати. Зокрема, згідно з визначенням П. Ковалевського, «націона­лізм - це вияв поваги, любові та відданості до самопожертви нині, ушанування і схиляння перед минулим та бажання благоденства, слави, моці й успіху в майбутньому - тій нації, тому народові, до якого конкретна людина належить» [7, 18].

Складається націоналізм, згідно з твердженням П. Кова­левського, із національної самосвідомості й національного почуття. Під національним почуттям учений розумів «позасвідомий потяг і сердечне ваблення людей певної нації одне до одного». Національна ж самосвідомість - «це акт мислення, з огляду на яке певна особи­стість визнає себе частиною рідного цілого, іде під його захист і несе себе самого на захист свого рідного, цілого, своєї нації». Тож якщо національне почуття є «вияв нижчий, тваринний», то національна самосвідомість - вияв «вищий, духовний, інтелігентний» [7, 3-6].

Наведені вище визначення доповнюють портрет П. Ковалев­ського як учасника соціально-комунікативного процесу. Саме для доповнення портрета звернемося до книги «Лечение душевных и нервных болезней» (Харків, 1889). Вийшла вона із такою присвя­тою автора: «Моєму другу, моей жене». На примірнику, що зберіга­ється в Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Ко - роленка, рукою котрогось із читачів написано: «Несчастный! Она была для тебя только другом, но другом коварным». Така посвята і припис читача наштовхують на думку про неоднозначність стосун­ків у родині вченого. У той же час на сторінках «Архива...» часто трапляється прізвище К. Ковалевської як активної авторки мате­ріалів рубрики «Бібліографія».

Не можна назвати однозначно вивченими й останні роки життя П. Ковалевського: навіть рік смерті у виданнях різний. За одними даними, він помер у 1924 р., працюючи лікарем психіатричного і нервового відділення Миколаївського госпіталю в Петрограді. За іншими даними [4; 9], консультував важко хворого Леніна, першим визначивши в нього прогресуючий параліч.

Останнім часом з’явилися припущення, що в грудні 1924 р. П. Ковалевський залишив радянську Росію, поселився в бельгій­ському місті Спа. Помер 17 жовтня 1931 р. у м. Льєж (Бельгія).

Розглянувши й осмисливши діяльність і творчість учасника соціально-комунікативного процесу, можемо констатувати, що: а) виявлені, уточнені й систематизовані факти життя й діяльності П. Ковалевського свідчать про його глибоке розуміння ваги друко­ваного наукового слова в періодичному виданні для розвитку меди­цини. В умовах становлення психіатрії як науки П. Ковалевський прагнув осягнути найдальші її перспективи саме наповненням інформаційного простору знаннями. Саме з цією метою він започат­кував і протягом кількох років видавав власним коштом, виконую­чи при цьому всю редакційну роботу, журнал «Архив психиатрии, нейрологии и судебной психопатологии». Також був редактором, співредактором, засновником чи співзасновником таких спеціалі­зованих періодичних видань, як «Журнал медицины и гигиены», «Русский медицинский вестник», «Вестник идиотии и эпилепсии», «Вестник душевных болезней», «Archiv fbr Psychiatrie und Nervenheilkunde»; б) редагуючи й видаючи журнали, П. Кова- левський виступав одним із найактивніших авторів, у кожному випуску вміщуючи статті, переклади, бібліографічні описи. Крім наукової, займався історичною й політичною публіцистикою; в) професор П. Ковалевський зробив значний внесок у розвиток віт­чизняної медичної преси наприкінці XIX - на початку XX ст.

Безперечно, подальше ретельне дослідження його життєвого шляху, редакційно-видавничої діяльності й творчості дозволять визначити місце П. Ковалевського в розвитку наукових і науково- популярних видань України, вплив на розвиток вітчизняного медіапростору.

1. Афанасьев Н. И. Современники : альбом биографий / Н. И. Афа­насьев. - СПб., 1909. - T. 1. - 352 с.

2. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существо­вания (1655-1905) : истор. моногр. : в 2 т. / Д. И. Багалей, Д. П. Мил­лер. - Репринтное изд. - X., 1912. - 973 с.

3. Греченко В. А. Історія світової та української культури: підруч. для вищ. закл. освіти / Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. В. - К. : Літера, 2000. - 464 с.

4. Иванов А. Профессор-националист. П. И. Ковалевский [Елек­тронний ресурс] / Андрей Иванов // Архипелаг «Святая русь». - Режим доступу до вид. : Http://rys-arhipelag. ucoz. ru/publ/andrej_iva nov_professor_nacionalist_pikovalevskij / 25-1-0-1778.

5. История психоанализа в Украине / сост.: И. И. Крутько, Л. И. Бондаренко, П. Т. Петрик. - X. : Основа, 1996. - 360 с.

6. Ковалевский П. И. Психиатрические эскизы из истории / П. И. Ковалевский, проф. - [2-е изд.] - X. : Изд. журн. «Архив психи­атрии, нейрологии и судебной психопатологии». Тип. Зильберберга, 1892-1893. Вып. 1: Людвиг II, король Баварский; Навуходоносор, царь Вавилонский; Саул, царь Израилев; Камбиз, царь Персидский. -

1892. - 174, 4 с. Вып. 2: Иоанн Грозный и его душевное состояние. -

1893. - 200 с.: ил.

7. Ковалевский П. И. Значение национализма в современном движе­нии балканских славян / П. И. Ковалевский. - Ростов н/Д, 1912. - 36 с.

8. Коваленко О. А. Педагогічна діяльність наукових товариств Слобожанщини другої половини XIX ст.. : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» /

О. А. Коваленко. - X., 2000. - 19 с.

9. Петрюк П. Т. Профессор Павел Иванович Ковалевский - выдаю­щийся отечественный учёный, психиатр, психолог, публицист и быв­ший сабурянин : к 160-летию со дня рождения / П. Т. Петрюк // Психічне здоров’я. - 2009. - № 3. - С. 77-87.

10. Саппа М. Із когорти відважних / М. Саппа // Вечірній Харків. - 1985. - 3 серп.

В контексте развития медицинской периодики и научно-отрасле - вой социальной коммуникации исследуется деятельность доктора медицины, одного из основоположников психиатрии в Украине, про­фессора П. Ковалевского.

Ключевые слова: периодика, публицистика, тема, издатель, пси­хиатрия, социальная коммуникация.

In the context of medical journals and, scientific branch of social com­munication investigate the activities of doctor of medicine, one of the founders of psychiatry in Ukraine - Pavlo Kowalewski.

Keywords: periodicals, publicism, subject, publisher, psychiatry, social communication.