Головна Журналистика ТЕАТРАЛЬНА ПЕРІОДИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ
joomla
ТЕАТРАЛЬНА ПЕРІОДИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ: ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ
Журналистика - Журналистика

Валерія Талалай,

Магістр (Київ)

УДК 007: 304: 070+655.424.7.044(477)

У статті розглянуто сучасний стан театральної періодики України. На прикладі видань «Український театр», «Коза», «Просце­ніум», «Театрально-концертний Київ», «Кіно-театр» визначено особ­ливості контенту українських журналів про театр.

Ключові слова: театр, театральна періодика, спеціальні журнали.

П

Реса виступає своєрідним лакмусом у взаємодії із новими яви­щами дійсності, під впливом яких видозмінюється. Незва­жаючи на це, вона не втрачає властивості формувати для читача критерії важливості та цікавості [3]. Динамічні процеси в політико - ідеологічній, економічній сферах другої половини 80-х - 90-х рр. XX ст. спричинили як позитивні, так і негативні перетворення дру­кованих ЗМІ, й сьогодні в Україні сформувалася нова система віт­чизняної періодики [2], різнобарвна й різнопланова щодо типології.

За часів СРСР спеціалізована преса мала свою сформовану нішу й активно підтримувалася державою. У нових умовах позиції про­фільних видань, зокрема театральної журнальної преси, змінили­ся. Тому можливим і пріоритетним є дослідження сучасного стану театральної періодики в Україні та визначення особливості контен­ту спеціалізованих видань.

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю аналізу, який би зумів охарактеризувати сучасну театральну журнальну пресу та розкрити особливості профільного інформаційного просто­ру в Україні. Звернення до такого роду періодики не випадкове, оскільки, інформуючи суспільство, спеціалізована журнальна преса виступає платформою для подальшого розвитку галузі й виконує роль вікна в окремий аспект реальності. Зазначені видан­ня не лише публікують матеріали з культурологічної тематики, а й сприяють розвитку особистості читача та формують інтелектуаль­ний простір нації.

Друкована театральна преса практично не досліджена вітчизня­ними науковцями. Проте деякі аспекти названої теми частково роз-


Глядають такі українські дослідники, як В. Кобишева (вивчала про­блеми типології періодичних видань про культуру), В. Гуменюк (розглядає театральну проблематику та особливості її висвітлення у пресі). Мистецька критика знайшла своє відображення в працях

І. Бурнашова, А. Білик, В. Собіянського. Крім того, В. Галацька досліджує жанрові модифікації та специфіку вираження автор­ської свідомості в сучасній журнальній театральній критиці.

Чисельність читацької аудиторії спеціалізованих журналів з досліджуваної тематики безпосередньо залежить від популярності театрального мистецтва в Україні. За роки незалежності кількість професійних театрів у країні змінилась: зі 125 (1990) їх кількість зросла до 140 (2010) [1]. Спостерігається й активна гастрольна діяльність закордонних театрів. Поряд з цим суттєво зменшилась кількість відвідувань цих мистецьких закладів: 1990 р. - 33,3 % населення, 1994 р. - 19,6 %; 2010 р. - 14,4 %. Ці дані ілюструють негативні наслідки від непослідовної політики української влади, що викликала певні суспільно-політичні, економічні й культурно - освітні проблеми. Зниження купівельної спроможності населення призвело до вимушеного обмеження витрат на духовні потреби, оскільки значна частина потенційної аудиторії не може повністю задовольнити свої життєві запити. Ситуацію ускладнює засилля масової культури, яка накидає псевдоцінності. Однак культурно - мистецьке середовище України не втратило надбань нації й сьогод­ні не пасивне. Відповідно, є необхідність тримати аудиторію в курсі подій світового та вітчизняного театрального життя.

Матеріали з мистецької тематики можна знайти в різних видах видань, однак публікації з питань театрального життя у неспеці­альній періодиці не можуть повністю задовольнити інформаційні потреби аудиторії. Як зазначають російські науковці С. Распопова та Н. Соколова, у неспеціальних часописах переважає поверховий розгляд театральної тематики [6]. Погоджуємося з тезою, оскільки видання широкого профілю і не мають ґрунтовно вивчати різнома­нітні аспекти театральної дійсності.

Часописи про театр створюються мистецькими угрупованнями, офіційними організаціями та прихильниками цього виду мистецт­ва. Вони мають допомагати орієнтуватися аудиторії в подіях та яви­щах театральної сфери.

Підставою для публікацій є театральні прем’єри, фестивалі, концерти, мистецькі виставки, дискусійні явища театральної дій­сності, спілкування з діячами культури, в межах якого розкри­ваються певні постаті, їхнє бачення театру та особистий внесок у мистецтво. Так, всеукраїнський науково-популярний журнал «Український театр» (наклад - 400 примірників; періодичність - раз на два місяці) позиціонується як «компас у бурхливому і яскравому театральному морі» [7]. За словами головного редактора видання Алли Підлужної, «Український театр» - єдиний профільний вітчиз­няний часопис, з датою народження - 1917 р. Авторами журналу є люди з театральною освітою та журналісти. Як стверджує головний редактор, у роботі колективу важливими є щирість, професіоналізм та любов до справи. Крім того, А. Підлужна зазначає: «Ми доклада­тимемо зусиль для того, щоб наш Журнал хотілося читати не тільки в антракті, а й після вистави, повертатися до його статей і згодом» [4].

Оскільки часопис функціонує при Національній спілці теат­ральних діячів України, його тематичне наповнення та мова від­значаються поміркованими поглядами, стриманою критикою.

Фахове некомерційне видання Львівського національного уні­верситету імені Івана Франка «Просценіум» (наклад - 400 примір­ників; періодичність - три рази на рік) видається з 2001 р. двома мовами (українською та англійською). На сторінках журналу, крім рецензій, проблемних статей, інтерв’ю, можна знайти теоретичні розробки з питань розвитку сучасного українського та світового театру, методології, історії та теорії сценічного мистецтва. Окрему увагу в часописі приділено театрально-педагогічному досвіду. Регулярно виходять друком переклади п’єс зарубіжних авторів. Редакційний колектив видання - режисери, актори, мистецтво­знавці, студенти профільних спеціальностей та журналісти.

Цікавим явищем у сучасній українській періодиці є незалежний театральний журнал «Коза» (наклад - 500 примірників; періодич­ність - тричі на рік). З 13 травня 2009 р. виходить часопис, який створюється вручну: оригінальні тексти, мальовані шрифти та авторські ілюстрації, розроблені спеціально для видавничого про­екту, якісно вирізняють журнал з-поміж інших ЗМІ. Проте шриф­тові експерименти не завжди є вдалими (текст стає частиною зобра­ження - це робить дизайн оригінальним, проте інколи публікації досить важко сприймаються під час читання). Однак редакція намагається вирішити цю проблему. Видавці журналу, Богдан та Олена Поліщуки, позиціонують часопис як «своєрідний символ чи навіть прапор вільного мистецтва... він присвячений мистецтву й сам є мистецтвом». Зазначимо, часопис не залежить від державних та приватних організацій й функціонує як самостійний мистецький проект, тому тон окремих публікацій буває явно революційним та відверто провокативним.

За словами подружжя Поліщуків, журнал «створюється гарячи­ми головами й серцями, народжується у копіткій роботі завзятих рук, його сторінки говорять щирі незаангажовані слова» [5].

Крім того, театральну проблематику висвітлюють часописи «Театрально-концертний Київ» та «Кіно-театр».

Перший журнал має солідний, як для мистецької періодики, вік - у цьому році йому виповнилося 70 років. На своїх сторінках видання роз­глядає події театрального життя, зокрема прем’єри, бенефіси, гастролі, мистецькі виставки, нагороди. Журнал уміщує анонси, репертуар та аналітичні матеріали з театрального життя столиці. Видання Націо­нальної спілки театральних діячів України виходить шість разів на пів­року, накладом 1000 примірників. До редколегії часопису увійшли письменники, публіцисти, критики. Мистецький журнал «Кіно­театр», з ідентичним накладом, проте іншою періодичністю (шість разів на рік), у 1995 р. був заснований студентами Національного уні­верситету «Києво-Могилянська академія», слухачами курсу «Кіно­мистецтво» на чолі з кінокритиком Ларисою Брюховецькою. Не дивно, що у виданні домінують теми зі сфери кіноіндустрії.

Очевидно, що зазначені видання орієнтуються на конкретну цільову аудиторію з підвищеним інтелектуальним рівнем. Публікації містять спеціалізовану інформацію, виклад якої відповідає вимогам науково - популярного стилю. Так, у журналі «Український театр» у кількох номерах у центрі уваги була постать режисера, яка «множиться варіан­тами втілень, інтерпретацій, думок, трактувань, рішень» (2011. -№ 1). Вивчаючи театральне мистецтво, редколегія «Кози» видала серію ста­тей, присвячених звуку, починаючи з основних понять про акустику приміщень і закінчуючи цікавими фактами з біографій архітекторів - акустиків (Театр і звук. - 2009. - № 1; Античний театр в таємниці його вражаючої акустики. - 2010. - № 2; Об’єктивність чи суб’єктивність сприйняття звуку? - 2010. - № 3/4). Матеріали подано з поясненням термінів та (за необхідності) ілюстративним матеріалом.

Аналіз контенту зазначених журналів дозволяє визначити такі змістово-тематичні складові видань: функціонування театру як синтетичного виду мистецтва; життя театральної галузі; соціокуль - турна проблематика. Наголосимо, матеріали відрізняються специ­фічною стилістикою й ґрунтовністю журналістського аналізу. Наприклад, у більш модерному та креативному виданні «Коза» спо­стерігається дифузія літературних і журналістських прийомів.

Очевидно, що публікації про функціонування театру як синте­тичного виду мистецтва є найважливішими в спеціалізованій пресі. Матеріали на цю тему становлять таку частку: «Український театр» - 49 %; «Просценіум» - 52 %; «Коза» - 63 %; «Театрально - концертний Київ» - 31 %; «Кіно-театр» - 42 % (серед публікацій про театр). Вивчаючи історію, розвиток, досягнення театру, автори видань знайомлять читачів із визначними культурними діячами та специфікою мистецтва (на прикладі вистав, концертів, поглибленого аналізу творчості окремого митця тощо). Розглядаючи особливості певних театральних явищ, яким дається естетична та історична оцін­ка, у виданні окреслюється проблемне коло питань, актуальних для сучасної української та закордонної театральної сцени. Ці матеріали виконують роль інструмента в популяризації не лише театру як мистецького явища, а й тих ідей та думок, які він транслює.

Важливою змістово-тематичною складовою є розгляд сучасного життя театральної галузі: події, які відбуваються на вітчизняній та світовій сцені (прем’єри, гастролі, ювілеї класиків театру тощо). Матеріали цієї тематики нагадують читачеві, що театр не лише чисте мистецтво, а й активно функціонуючий організм. Значна частина публікацій цього блоку належить журналам «Український театр» (34 %) та «Театрально-концертний Київ» (56 %). Решта видань має такі показники: «Просценіум» - 29 %; «Коза» - 28 %; «Кіно-театр» - 39 %. Відтворюючи події, автори видання не лише перетворюють читача на очевидця дійства, а й порушують важливі проблеми.

Крім суто театральних тем, на шпальтах видань є публікації соціокультурного спрямування («Український театр» - 17 %; «Просценіум» - 19 %; «Коза» - 10 %; «Театрально-концертний Київ» - 13 %; «Кіно-театр» - 19 %). Наявність цієї складової є про­явом специфіки театрального мистецтва, що відтворює дійсність і передає історико-культурну інформацію. Так, у журналі «Україн­ський театр» аналізують театральне явище та намагаються просте­жити причиново-наслідкові зв’язки з подіями, що вплинули на реальність, відображенням якої стала театральна вистава. Крім суто професійних тем, також роблять спробу розкрити особистість митця, його духовний світ.

Аналіз проблемно-тематичного контенту сучасних театральних журналів України свідчить про залежність змістового наповнення часопису від поглядів власників журналів та завдань, які вони перед собою ставлять. І мова йде не лише про домінування явищ масової чи елітарної культури, а й про вибірковість в описі теат­ральних подій. Від форми власності залежить тираж та періодич­ність часопису: найбільшим накладом виходять журнали за дер­жавної підтримки. Однак для всієї театральної журнальної преси характерні проблеми розповсюдження (досить важко знайти у віль­ному продажі), частина мистецьких видань порушує періодичність виходу. Сьогодні театральні часописи видаються мізерними тира­жами й не можуть задовольнити інформаційні потреби населення України. Дефіцит вузькоспеціальної інформації активно компенсу­ється електронними ресурсами в інтернеті. Однак сьогодні викори­стання новітніх технологій, які мають чимало переваг, зокрема в спрощеному процесі створення й розповсюдження інформаційного продукту, не може повністю замінити друковану періодику. Для певних груп населення доступ до всесвітньої мережі й досі залиша­ється ускладненим, також існує численна аудиторія, яка не готова відмовитися від паперових видань.

Брак гострої театральної критики, вибірковість у висвітленні мистецьких явищ (у гонитві за прибутками «комерційно неприваб­ливі» аспекти театру, як правило, залишаються без уваги редакції видань), маргіналізація творчих особистостей, які нехтують інтере­сами цільової аудиторії, - ті негативні явища, які характерні для сучасної української театральної періодики.

Отже, дослідження профільного інформаційного простору в Україні не лише ілюструють ступінь розвитку вітчизняної теат­ральної преси, а й визначають сьогоднішній стан культури в ціло­му. Недостатній рівень державної підтримки, засилля масової культури та зниження купівельної спроможності потенційної ауди­торії призвели до кризи друкованої спеціалізованої мистецької періодики. Варто зазначити, мистецька сфера (зокрема театральна преса, яка її досліджує) перебувають у прямій залежності від полі­тичної та економічної ситуації. Тому поліпшення сучасного стану мистецької преси, зокрема контенту, матиме відповідні якісні зміни й у інших сферах.

1. В Україні кількість відвідувань театрів у 2010 р. виросла на 6,4 % - до 6,6 млн [Електронний ресурс] / Інформаційне агентство РБК-Україна. - Режим доступу: Http://www. rbc. ua/ukr/newsline/ 8Ік^/у-икгаіпе-с1іІ8Іо-ро8Є8Ііс1іепіу^еа^оу-у-2010^-ууго8Іо-па-6-4- 14072011181400(12.02.2012).

2. Костилєва С. Становлення і розвиток друкованих засобів масової інформації новітньої України (друга половина 80-х - 90-ті рр. XX ст.) : автореф. дис. ... д-ра іст. наук: 07.00.01 / Костилєва Світлана Олек­сандрівна. - Донецьк, 2004. - 36 с.

3. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеології, владні стосунки / В. Кулик. - К. : «Критика», 2010. - 656 с.

4. ПідлужнаА. Нові координати теми / А. Підлужна //Український театр. - 2011. - № 2-4. - С. 3.

5. Поліщук Б. Вступне слово / Б. Поліщук, О. Рачковська // Коза. — 2010. -№ 2. - С. 1.

6. Распопова С. Публикации о театре в неспециализированной прес­се / С. Распопова, Н. Соколова // Журналистика в 2009 году: транс­формация систем СМИ в современном мире : сборник материалов Международной научно-практической конференции. - М. : Факультет журналистики МГУ имени М. В. Ломоносова, 2010. - С. 335-336.

7. Український театр [Електронний ресурс] // Theater : современ­ный театр в Украине. - Режим доступу: Http://teatre. com. ua/etc/ukra- j nskyj - teatr/( 10.01.2012).

В статье рассматривается современное состояние театральной периодики Украины. На примере изданий «Український театр», «Коза», «Просценіум», «Театрально-концертний Київ», «Кіно­театр» определены особенности контента украинских журналов о театре.

Ключевые слова: театр, театральная периодика, специализиро­ванные журналы.

In the ar~ticle analyzed modern state of Ukrainian theatre periodicals. On samples of such issues as «Ukrayinsky theatr», «Кога», «Prostsenium», «Teatralno-concertny Kyiv», «Кіпо-teatr» we study pecu­liarities of Ukrainian theatre magazines content.

Keywords: theatre, theatre periodicals, special magazines.