Головна Журналистика ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ
joomla
ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ УКРАЇНИ
Журналистика - Журналистика

Максим Балаклицький,

Канд. філол. наук, докторант (Харків)

УДК 007: 304: 659.3: 277(477)«1991 /2011»

Українські протестанти ведуть інформаційну війну з окультним і аморальним контентом у мас-медіа в приватній, публічній та суспільно-політичній сферах. Методами цієї війни є індивідуальна відмова од споживання неприйнятної інформації, контроль над інфор­маційним горизонтом церковної громади та участь у роботі громадсь­ких і політичних організацій.

Ключові слова: ЗМІ, контент, інформаційна війна, протестанти.

Ukrainian Protestants are at information war with the occult and immoral content in the mass media in the private, public, social and political spheres. The methods of this war are the personal rejection of using an unacceptable information, control over the information horizon of the congregation and participation in social and political organizations.

Keywords: media, content, information war, the Protestants.

Украинские протестанты ведут информационную войну с ок­культным и аморальным контентом в масс-медиа в частной, публич­ной и общественно-политической сферах. Методами этой войны явя - ляются индивидуальный отказ от потребления неприемлемой инфор­мации, контроль над информационным горизонтом церковной общины и участие в работе общественных и политических организаций.

Ключевые слова: СМИ, контент, информационная война, протестанты.

Один зі складників впливу релігійних ідеологій - метафізичні засади влади, які надають їх моральним вимогам абсолютного ха­рактеру. Вважаючи ці закони універсальними, протестант відчуває потребу оцінювати ними будь-які явища, і витвори світської куль­тури в тім числі. А позаяк, на думку консервативних аналітиків цієї течії, «те, в чому ми живемо, це технологія» [9, 89] (тут і далі курсив мій. - М. Б.), навіть найортодоксальніші протестанти є прискіпливими дослідниками й критиками сучасних інфор­маційних потоків - світських і церковних. Про це йшлося у статті «Суперечливий образ комунікативних технологій у публіцистиці українських протестантів» [2].

© Балаклицький М., 2011


Праці О. Назаркіної [5], О. Спис [6], М. Черенкова [8] містять ма­теріал для вітчизняних медіадослідників. У статті «Протестантське розуміння масово-інформаційної діяльності» [1] проаналізовано по­гляди представників даної течії християнства на комунікативну діяльність на матеріалі богословської науки протестантських церков.

Мета роботи - з’ясувати причини, форми й методи протистоян­ня українських протестантів неприйнятним явищам за допомогою мас-медіа. Завдання статті - вивчити методи цього протистояння в приватній, публічній та суспільно-політичній сферах.

Консервативне крило переважає в українському протестантстві, а його оцінка змісту світських медіа здебільшого негативна. Мирська культура бачиться віруючим апріорі недосконалою вже через свій зне - божений характер. Протестантська критика сучасної медіакультури перебуває в етичній, а не естетичній площині. Войовничий пафос у першу чергу спрямовано проти окультного та аморального медіакон - тенту. Консервативні протестантські медіа виходять з аксіоми не­прийнятності світської культури, небажання її коригувати.

Характер моралістичного цензурування протестантськими церквами культурної продукції, зокрема в світських медіа, має ри­си культурної війни - інформаційної війни, що точиться у сфері культури. Це поняття походить з німецької - слово Kulturkampf оз­начало боротьбу за контроль над культурою. Наприкінці XIX ст. канцлер Німеччини О. фон Бісмарк почав Kulturkampf проти като­лицької церкви, прагнучи обмежити церковний вплив на освіту й політичне життя. У 20-х рр. цей даний термін поширився у СІЛА. Один із найвідоміших прикладів цієї війни - знаменитий «мавпя­чий процес» 1925 р. проти викладання теорії еволюції в школах. У 90-ті рр. із приходом до влади Дж. Буша-старшого термін було актуалізовано в значенні боротьби (релігійних) консерваторів про­ти ліберальних тенденцій у суспільстві: гомосексуалізму, мульти - культуралізму, тлумачення меж релігійної свободи, сексуального виховання у школах, абортів, теорії еволюції. Відповідні процеси в Україні є повторенням (у мініатюрі) світових тенденцій.

Розглянемо форми протистояння протестантських церков злу за допомогою медіа. У приватній сфері вірник захищає інформа­ційний простір навкруги себе та своєї сім’ї. Боротьба з контентож може виражатись у відмові від перегляду сцен з оголеною натурою, картин насильства, програм окультного характеру. Виникають цілі посібники з тренування вибіркової уваги: наприклад, як чоловікам навчитись швидко відводити погляд, скажімо, від небажаних рек­ламних зображень звабливого змісту. Вибір матеріалу для читання передбачає конкуренцію книг і Книги (Біблії).

Боротьба з медіумами (технічними засобами) передбачає зни­щення книжок, періодики та електронних носіїв неприйнятного змісту. Періодично відроджується практика спалювання книжок, особливо окультного характеру, що походить від фрагмента з ново­завітних Дій апостолів (19:19—20): «Ібагато-хто з тих, що займа­лися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п’ятдесят тисяч драхм. Так мо - гуче росло та зміцнялося Божеє Слової»

Особливо часто поради спалити книжки чи періодику трапля­ються серед заходів зі звільнення від окультної залежності. Бап­тистський публіцист із Ялти П. Гараджа наодинці спалив томик «Майстра і Маргарити» М. Булгакова й пізніше розповів про це в статті [3, 235—236]. Латвійський харизматичний пастор О. Лєдяєв запросив учасників церковної конференції спалити чаклунську літературу, і цей сюжет потрапив у об’єктиви відеокамер. Щодо те­лебачення, то варіанти різноманітніші: перегляд дітьми тільки з батьками, суворе дозування тривалості глядацьких сеансів. Окремі особи ідуть далі, відключаючи (або спилюючи індивідуальну) анте­ну, а то й видаляючи з дому сам телеприймач.

Публічна сфера виражає погляд церкви на конкретні медіа або їх зміст. Видимий контроль над інформаційним горизонтом вірян і те­пер існує в практиці незареєстрованих громад. Але в мейнстримі євангелічного християнства такі методи стали неприйнятними, хоч «свого часу проблема «мати чи не мати у домівці телевізор» виклика­ла бурхливу дискусію на з’їзді Всесоюзної Ради євангельських хрис- тиян-баптистів. Наразі табу на телебачення відсутнє. Але лідери ка­тегорично висловлюються проти перегляду програм і фільмів, які містять насильство, розбещеність, елементи окультизму» [8, 90].

Впливати на позацерковний простір - суспільство в цілому - протестанти намагаються на початку XXI ст. у громадській та політичній сферах шляхом участі в роботі громадських і політич­них організацій, заснованих на світській та міжконфесійній (міжрелігійній) основі, а також через створення подібних об’єднань із (фактично) протестантським членством.

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій (ВРЦІРО) та Українська асоціація релігійної свободи звертались до рекламо­давців щодо морально-етичного змісту рекламної продукції в Ук­раїні «з проханням жорстко обмежити пропагування (рекламу) ал­коголю і тютюну» і засобів масової інформації України з «приводу безперестанних випадків гранично упередженого висвітлення релігійного життя в українському медіа-просторі». Постійного ха­рактеру ця діяльність набула в 2009 р. зусиллями заснованого про­тестантами Інституту релігійної свободи.

Останнім прикладом законотворчої діяльності, спрямованої на захист суспільної моралі в ЗМІ, стало прийняття Верховною радою Закону «Про внесення змін і доповнень у деякі законодавчі акти (стосовно боротьби з дитячою порнографією)» (набув чинності 9 лю­того 2010 р., автор проекту - депутат П. Унгурян (баптист, фракція БЮТ). Закон «покладає... відповідальність на провайдерів - ком­панії, які надають послуги доступу до всесвітньої мережі Інтернет. Віднині вони зобов’язані ретельніше стежити за фактами зберіган­ня і поширення в Мережі продукції, яку можна кваліфікувати як дитячу порнографію» [9].

Претензії до світських медіа можуть розв’язуватися в судовому по­рядку. Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій підтрима­ла рішення Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі. У жовтні 2008 р. Національна комісія своїм рішен­ням визнала деякі публікації в кількох числах київської щоденної га­зети «Блик» такими, що мають еротичний, порнографічний характер та також ображають релігійні почуття віруючих.

Протестанти беруть участь у роботі щорічних «круглих столів», присвячених проблемам висвітлення питань релігії у ЗМІ, мета яких — актуалізація професійних стандартів журналістики в роз­критті цієї делікатної та конфліктогенної тематики.

Асоціація журналістів-християн «Новомедіа» зробила інфор­маційні «війни» одним зі своїх статутних завдань: «10 лютого... [2008 р. вона] виступила із Заявою відносно показу фільму «Горба­та гора» на каналі «1+1» і вимагала у відповідних держструктур підсилити контроль над показом фільмів, які несуть особливу не­безпеку українській нації. Незабаром Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення на підставі висновків Національної експертної комісії із захисту суспільної моралі пого­дилась з аргументами Асоціації «Новомедіа». З тих пір ук­раїнським телеканалам заборонено демонструвати фільм «Горбата гора» про двох ковбоїв-геїв до 23:00».

Отже, головний конфлікт аналізованої теми походить від зіткнення абсолютизованої етики монотеїстичних релігій, часткою яких є протестантське християнство, і панекономічної логіки світських мас-медіа, для яких визначальним орієнтиром є спожи­вацькі інтереси аудиторії.

Українські протестанти ведуть інформаційну (культурну) війну з окультним і аморальним контентом у мас-медіа. У приватній сфері відмова од споживання неприйнятної інформації може при­зводити до конкуренції технічних засобів за увагу реципієнта аж до фізичного нищення ним гріховних медіумів (наприклад, спалюван­ня окультної літератури). У публічній сфері церковна громада праг­не зафіксувати інформаційний горизонт своїх членів. В останні ро­ки протестанти намагаються захищати суспільну мораль у ЗМІ шляхом участі в роботі громадських і політичних організацій. Тут методами є звернення до працівників інформаційної галузі, законо­творча діяльність, судові позови, зв’язки з журналістською спільнотою, «круглі столи», офіційні заяви.

1. Балаклицький М. Протестантське розуміння масово-інфор - маційної діяльності / Максим Балаклицький [Електронний ресурс] // Интернет-газета «Путь».— 24.02.09.— Режим доступу: http:// Www. asd. in. ua/archives/1188292486.

2. Балаклицький М. Суперечливий образ комунікаційних техно­логій у публіцистиці українських протестантів / Максим Балаклиць­кий [Електронний ресурс]// Интернет-газета «Путь». — 22.02.10.— Режим доступу : Http://www. asd. in. ua/archives/1188296741.

3. Гараджа П. Слово без маски / Павел Гараджа. — Одесса : Христи­анское просвещение, 2008. — 312 с.

4. Кухарчук Р. Вместо детского порно / Руслан Кухарчук // Зерка­ло недели. — 2010. — 30 янв.—4 февр.

5. НазаркінаО. Протестантські конфесії України в 90-ті роки XX ст. : баптистські та п’ятидесятницькі течії / Назаркіна Олена Іванівна : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Донецький національний ун-т. — До­нецьк, 2003. — 221 с.

6. Спис О. Соціально-політичні і соціокультурні імплікації пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства / Спис Ольга Анатоліївна : дис. ... канд. філос. наук : 09.00.11. — K., 2008. — 219 с.

7. Спис О. Релігійно-суспільні та соціокультурні зміни в пізньопро - тестантських громадах (за результатами експертного опитування) / Спис О. // Українське релігієзнавство. — 2005. — № 2. — С. 86—94.

8. Черенков М. Європейська реформація та український євангель­ський протестантизм : генетико-типологічна спорідненість і націо- нально-ідентифікаційні виміри сучасності / Черенков Михайло Мико­лайович. — Одеса : Християнська просвіта, 2008. — 566 с.

9. Owens V. The total image or Selling Jesus in the modern age / Virginia Stem Owens. — Grand Rapids, Michigan : Eerdmans, 1980. — 97 p.