Головна Журналистика Специфіка опрацювання джерельної бази в дослідженнях з історії української та зарубіжної періодики
joomla
Специфіка опрацювання джерельної бази в дослідженнях з історії української та зарубіжної періодики
Журналистика - Журналистика

Кравченко Світлана,

К. філол. н., доц. (Луцьк)

УДК 007 : 304 : 070.1

У статті розглядаються особливості опрацювання іншомовних періодичних видань, складнощі, зумовлені лінгвістичними, соціокуль - турними та іншими факторами.

Ключові слова: мовний бар'єр, інокультурне середовище, контекст, суспільно-історичне тло, історичні алюзії, рецепція.

The article is about the peculiarities of work with foreign periodicals, barriers which were caused by some linguistic, social, cultural or other fators.

Keywords: linguistic barrier, foreign cultural environment, context, social and historical circumstances, historical allusions, reception.

В статье рассматриваются особенности проработки иноязычных периодических изданий, сложности, предопределенные лингвистичес­кими, социокультурными и другими факторами.

Ключевые слова: языковой барьер, инокультурная среда, контекст, общественно-исторический фон, исторические аллюзии, рецепция.

Робота з джерельною базою під час вивчення історичних етапів роз­витку преси спирається на вже сформовану методологію та методику журналістикознавчих досліджень. Однак пресознавчі розвідки мають свою специфіку. У дослідженнях з історії української преси сформу­вались певні методологічні підходи й традиції, чого не можна сказати про зарубіжну періодику. В українській науці дослідження зарубіжної преси мають фрагментарний характер. Немає комплексних розробок, а також панорамних розвідок, які охоплювали б кілька історичних етапів. Відбувається процес становлення історії зарубіжної преси, а та­кож формування методології та методики її дослідження.

Опрацювання іншомовних видань пов'язане з численними утруд­неннями соціокультурного та психолінгвістичного походження. Во - © Кравченко C., 2010 ни перешкоджають повноті та глибині засвоєння змісту публікацій чужомовного періодичного видання. Насамперед це мовний бар'єр, який існує навіть при досконалому володінні іноземною мовою. Чу­жомовний реципієнт, як правило, володіє літературною мовою і спирається на традиційну лексичну базу. Друковані ЗМІ відбивають передусім поточну мову, в якій безліч кліше, ідіом та фразео­логічних зворотів, неологізмів, сленгових утворень. їх лексичного значення в більшості випадків нема в найбільших словниках, оскільки значна частина таких розмовних форм ще не утвердилась у літературній мові. Якщо значення ідіом і фразеологічних зворотів ще можна відшукати у великих словниках, то неологізмів, розмов­них форм та інших мовних утворень зазвичай там бракує. Для з'ясування їх значення потрібні спеціальні джерела, що утруднює прочитання текстів періодики, розуміння підтексту.

Яскравим прикладом можуть послужити слова "прометеїзм" і "прометеїст", які часто трапляються в польській міжвоєнній періодиці. У лінгвістичних словниках їх нема. У довідниковій літературі слово "прометеїзм" лише в деяких виданнях пояснюєть­ся як риса характеру людини - готовність до самопожертви і т. д., тобто похідне від Прометея, героя античної міфології. Прометеїзм у тому значенні, в якому слово вживалося у пресі міжвоєння (як назва європейського політичного руху, який активно виявився в польському суспільстві 20-30-х рр. XX ст.) [8, 340], з'явилося ли­ше в останні десятиліття. Ще на початку 90-х рр. в українських бібліотеках важко було відшукати інформацію про це явище та пов'язані з ним тенденції, як і про представників цього руху, яких називали прометеїстами. Всі радянські видання замовчували інформацію щодо прометеїзму, оскільки рух мав антирадянську спрямованість. Не всі сучасні українські енциклопедії містять це поняття, незважаючи на те, що явище безпосередньо стосувалося й України.

Мова друкованих ЗМІ завжди залежить і від характеру видання. Наприклад, наукові часописи послуговуються літературною лекси­кою та відповідною професійною термінологією. Популярні масові видання зазвичай відображають загальновживану, поточну, часто розмовну мову. Молодіжні часописи активно застосовують елементи молодіжного сленгу, які подекуди є незрозумілими представникам інших соціальних груп навіть у рідному культурному середовищі.

Опрацювання іншомовних друкованих джерел, окрім мовного бар'єра, стикається з багатьма іншими перешкодами. Достовірність і глибина засвоєння змісту залежать від знань соціокультурного контексту. Без орієнтування в соціокультурних реаліях життя на­роду, преса якого досліджується, неможливе сприйняття публіцис­тичного тексту взагалі. Рецепція суспільних явищ, їх оцінки пред­ставниками різних ідеологічних та соціальних груп також можуть відрізнятися або навіть бути кардинально протилежними.

Соціально-культурні реалії та суспільно-політичні явища знахо­дять свій відбиток навіть у на перший погляд аполітичних жур­налістських публікаціях. Вони створюють тло, контекст, необхідний для глибокого розуміння виступів у пресі. Ті явища та події, пов'язані з життям багатьох країн і народів, у представників різних національ­них спільнот та політичних груп також мають різні, подекуди проти­лежні оцінки. їх рецепція членами своєї соціокультурної спільноти та представниками інокультурного середовища завжди інша.

Наприклад, у французькій історії з ім'ям Наполеона пов'язана військова доблесть, розквіт французької армії, в уявленні французів він видатний полководець і національний герой. Поляки з нападом Наполеона на тодішню Російську імперію пов'язували свої надії на визволення з-під національного гніту. Рецепція Наполеона у ма­совій свідомості українців (традиційно негативна) великою мірою сформована радянською міфологією і надзвичайно далека від реаль­ного образу історичного діяча. Кардинально протилежні оцінки ма­ла і діяльність ОУН у 20-30-х рр. в українській та польській періодиці, що виходила на території Польщі. Це ж можна сказати і про Коліївщину. Її рецепція польським та українським суспільст­вом зумовлена як відмінністю національної свідомості, так і різ - носпрямованістю політичних інтенцій обох народів.

Велике значення для правдивого сприйняття змісту публіцистич­ного тексту має знання та розуміння соціальних міфів, що побуту­ють у суспільстві. Особливо обплутане клубком міфів було у між­воєнному польському суспільстві українське питання. Його постійно обговорювала як громадсько-політична, так і літературна періодика. Одна з публікацій 30-х рр. про шляхи вирішення українського питання в Польщі мала назву "Подай же руку коза­кові..." [6, 1]. У назві статті наявні кілька семантичних рівнів. Не випадкова цитата з Т. Шевченка містить насамперед історичні алюзії - Коліївщина та її "співець", неоднозначне ставлення до ньо­го польського суспільства крізь призму по-різному прочитаної пое­ми "Гайдамаки". Лексема "козак" часто вживалася поляками як синонім до "українець". У назві статті вона має таке ж значення. Водночас сам звичай рукостискання у польській традиції надає назві тексту своєрідний етико-психологічний контекст.

Велику вагу мають знання історичного контексту описуваних подій та явищ. Дослідження преси іншого народу передбачає ґрун­товні знання історії цього народу. Глибоке прочитання змісту публіцистичних текстів, їх історичних алюзій та ремінісценцій, культурологічного підтексту неможливе без історичної інформації. Коли розглядаються проблеми міжнаціональних взаємин, то велику вагу має розуміння різного значення одних і тих же історичних подій для різних народів. Важливі історичні умови та причини різної рецепції тих же явищ. Наприклад, битва під Віднем, в якій брали активну участь поряд із поляками й українці, у польській історії є великою перемогою поляків і християнства в цілому. В українській історії вона має свої деталі та своєрідний національ­ний контекст.

У польській публіцистиці часто трапляються стосовно україн­ських територій визначення "червоноруські землі", "Червона Русь", які вживалися найчастіше до земель, що пролягли від Дніпра до Дунаю. Іноді таке визначення польські автори застосовують і до західних територій - Галичини та ін. Популярне наукове дослід­ження, присвячене проблемі польсько-українських взаємин, мало назву "Problem polsko-ukrainski w Ziemi Czerwienskiej" ("Польсько- українська проблема в Червоноруській Землі") [7]. У XIX - на по­чатку XX ст. у польській публіцистиці звичними щодо українців були лексеми "русини", "русинська мова" або "руська" чи "руські землі", які вживалися частіше за слова "українець", "українська". Іноді в цьому вбачали також певний дискримінаційний зміст.

Образ України в рецепції польського суспільства великою мірою зміфологізований і ускладнений численними символами та метафо­рами (степ, пишна рослинність, синє небо, козак, який грає на бан­дурі і тощо). Таким він склався історично, до його втаємничення ба­гато зусиль доклали польські поети-романтики "української шко­ли", які сформували казковий образ мальовничого, багатого і загад­кового краю. Ключовою міфологемою того складного образу був степ, який дотепер у художній літературі залишається головною просторовою ознакою українських земель. Як прозорий і зро­зумілий усім символ, ця лексема часто трапляється в польській публіцистиці. У тижневику "Волинь" була надрукована стаття під назвою "Duch па Stepie" (1933. - № 3), де йшлося про українські проблеми в II Речі Посполитій. Метафора степу, винесена у назву, не потребувала пояснення для польських читачів. Ішлося про на­строї серед українського населення, викликані політикою польської влади та реальною ситуацією, що склалася в суспільстві.

У багатьох публіцистичних текстах міжвоєнного періоду можна знайти польську негативну рецепцію українця чи України в цілому, яка була викликана і традиційно асоціювалася в масовій свідомості з трагічною минувшиною. Найчастіше ці негативні асоціації пов'я­зані з подіями гайдамаччини, а замість лексеми "українець" вжива­лося жорстоке й криваве "різун", "гайдамака" і т. д.

Крім широкого соціокультурного та історичного контексту, вели­ке значення для досліджень зарубіжної преси має засвоєння науко­вої методології, сформованої в журналістикознавстві тієї країни, періодика якої вивчається. Відмінність у наукових підходах, прин­ципах і методах, а також розбіжність у термінологічно-поняттєвому апараті завжди існує. В українській науці потужною є традиція ра­дянської епохи, тимчасом як методологія та методика західноєвро­пейського пресознавства формувалася дещо іншими шляхами.

Дослідження зарубіжної преси вимагає врахування основних на­укових принципів та підходів, критеріїв та термінології того су­спільства, преса якого є об'єктом дослідження. Комплексні дослід­ження вимагають формування певних спільних підходів, прийнят­них для всіх країн. У польському журналістикознавстві, поряд із прийнятими і в українській науці видами "військова журналісти­ка", "спортивна журналістика" тощо, виділяють "czasopismiennict - wo literackie" - літературну журналістику [5, 135-136]. Тим часом в українській науці такого терміна немає.

У типології періодичних видань також є численні розбіжності. Наприклад, стосовно літературних видань в українських розвідках часто вживають визначення "літературно-художній", яке прийшло в українське пресознавство з радянської науки [1, 89]. Тоді як у польських та західноєвропейських джерелах зазвичай трапляється визначення "літературне", "літературно-наукове", "суспільно-літера­турне", "культурно-літературне" та ін. Дуже часто в польському пре - сознавстві трапляється визначення "kulturalno-literackie" (культурно - літературне), яке застосовується до видань, в яких літературна тема­тика подається в широкому культурному контексті [6, 42-45].

У західноєвропейській класифікації періодики виокремлюють такий вид часопису, як "magazyn" (польс.) (тип журнального видан­ня, ілюстрований журнал), в англійській і французькій - "maga­zine", в німецькій - "magazin" ("маґазин" - багатоілюстроване ви­дання різнорідного змісту, розраховане на широке коло читачів) [4, 117-118]. Такий тип видання, як і термін, набув свого поширен­ня в англійській пресі XVIII ст., згодом - в інших європейських країнах. В українській науці він не застосовується.

Останнім часом в українському пресознавстві набув популяр­ності метод контент-аналізу, про нього багато пишуть, розробля­ють механізм його практичного застосування. У західноєвропей­ському журналістикознавстві (французькому та німецькому) цей ме­тод відомий вже на початку XX ст. В англійській науці - "content analysis", у французькій - "analyse du contenu", у польській - "analiza zawartosci prasy" (аналіз змісту преси, метод, який дослід­жує кількісно-якісні характеристики змісту періодичних видань). Перші праці з цієї методики з'явилися в Європі в першій поло­вині XX ст. У США метод контент-аналізу набув популярності в се­редині XX ст. Особливий акцент ставився на кількісному розвитку ЗМІ. В Україні активне практичне застосування має ця методика лише нині.

У французькому журналістикознавстві досить активно застосо­вується персоналістичний підхід до історії журналістики, яка викладається як історія найяскравіших постатей французьких жур­налістів [3]. Тоді як в українській історії журналістики лише закла­даються основи такого підходу до аналізу історичного поступу національної журналістики.

Наукові знання кожного народу набувались по-різному, форму­вались і розвивались своїми самобутніми шляхами. Тому, незважа­ючи на спільність багатьох підходів, методів та оцінок, кожна національна наука має свої погляди, часто зумовлені своєрідністю її історичного розвитку.

1. Словник книгознавчих термінів. - К., 2003.

2. Encyklopedia wiedzy o prasie / pod red. Juliana Maslanki. - Wroclaw ; Warszawa ; Krakow ; Gdansk : Zakiad Narodowy im. Ossoliiiskich, 1976.

3. Histoire du journalisme et des journalistes en France (du XVIIe siecle á nos jours) / Christian Delporte. - Maîttre de conférences à L'Uniwersité de Roure et à L'Institut d'Etudes Politiques. - 1995.

4. Lojek J. Dzeje prasy polskiej / J. íojek, J. Myáliiiski, W. Wladyka. - Warszawa, 1988.

5. Makowiecki A. Z. Czasopiémiennictwo literackie // Sîownik literatu - ry polskiej XX wieku. - Wroclaw : Zakiad Narodowy im. Ossoliiiskich,

1996. - S. 135-136.

6. "Podajrze ruku kozakowi..." // Wiadomoàci Literackie. - 1936. - № 4. - S. 1-2.

7. Problem polsko-ukraiñski w Ziemi Czerwieiiskiej. - Warszawa : Polity ka, 1938.

8. Wielka encyklopedia PWN. - Warszawa, 2004. - T. 22.