Головна Журналистика РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ В УКРАЇНІ
joomla
РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СТАНОВЛЕННЯ ДИТЯЧОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ В УКРАЇНІ
Журналистика - Журналистика

Юрій Єлісовенко,

Канд. пед. наук, доц. (Київ)

У ДЕ 070: 304: 070

Розглянуто сучасний стан та перспективи розвитку дитячого телебачення в Україні, висловлено пропозиції щодо його поліпшення. Задля усунення негативних явищ, пов’язаних з розміщенням у сітці мовлення дитячих програм, запропоновано також низку методичних порад і рекомендацій.

Ключові слова: дитяче телебачення, телемовник, інформаційний продукт, патогенний вплив, переформатування, прайм-тайм.

П

Ро актуальність досліджуваної проблеми, починаючи від загальних питань становлення дитячого телебачення в Украї­ні, закінчуючи будь-якими його аспектами, можна говорити нескінченно. Задля того, щоб повного мірою осягнути невідклад­ність і злободенність цієї теми, достатньо констатації очевидного факту - дитячого телебачення як системного явища в українському телевізійному ефірі просто не існує. Натомість маємо сукупність позитивних і негативних артефактів та тенденцій їх розвитку в Україні, пов’язаних із предметом нашого дослідження. Усі вони потребують уваги науковців, урядовців, журналістів, педагогів, психологів, митців та громадськості.

Одним із перших у світі телебачення як соціокультурний фено­мен осмислив канадський філософ Г. М. Маклюен [1-3] і виклав своє бачення реальності у праці «Галактика Гутенберга» (1962), де висловив думку про те, що відбувається новий глобальний культур­ний злам - на зміну культурі, заснованій на читанні друкованих джерел, приходить електронна цивілізація, яку він назвав «Галактикою Марконі». І хоча праця цього вченого, присвячена загальним питанням сучасних засобів соціальної комунікації, вона вважається визначною, наріжною й революційною для всього подальшого розвитку телебачення взагалі, і дитячого зокрема.

Проблема створення інформаційного продукту для дітей, про дітей і за безпосередньою участю дітей з’явилася в 40—50-ті рр. XX ст., уже після виникнення телебачення та осмислення його виховних можливостей. Про це свідчить перша дитяча новорічна телевізійна вистава в СРСР (російською мовою) «Зайкин дом» (М., 1940). Як бачимо, практика створення дитячих телепрограм мала випереджальний характер, порівняно з науковою теорією в галузі журналістикознавства, тому найбільш повні дослідження цього феномену з’явилися трохи пізніше. Серед наукових пошуків дослідників радянської доби слід зазначити передусім В. Лизан - чука [4], який ще в 70-ті рр. XX ст. дослідив педагогічні проблеми підвищення ефективності впливу радіо й телебачення на соціаліза­цію підлітків. Більшість наукових положень, що містяться в його дисертації, зокрема й тих, що пов’язані з патріотичним вихован­ням підростаючого покоління, й до цього часу не втратила своєї актуальності.

На початку 90-х рр. XX ст. радянська дослідниця О. Медведєва [5] захистила дисертаційне дослідження «Телепрограми для дітей та юнацтва: тематика, візуальна структура, особливості сприйнят­тя (досвід Білоруського телебачення)». Ця робота стала чи не пер­шим повномасштабним дослідженням, яке цілком присвячене різ­ним аспектам створення й сприйняття інформаційного продукту для дітей та юнацтва в одній із республік колишнього СРСР. На початку XXI ст. дитяче телебачення стало об’єктом дослідження К. Кошак [6], яка зосередила свою увагу на концептуальних заса­дах українських телепрограм для дітей та юнацтва. Вона зробила типологічний аналіз програм українського дитячого телебачення, подала жанрову характеристику різних типів програм, виокремила популярні жанри й форми та перспективні напрями розвитку дитя - чо-юнацького мовлення в Україні. До цього слід додати чимало пуб­лікацій, присвячених проблемі дитячого телебачення в Україні, що з’явилися останнім часом. Здавалось би, є наукове підґрунтя, є сус­пільна потреба, а дитячого телебачення як цілісного й системного явища у нас все ще немає?!

Метою цієї статті є визначення реального стану теорії й практи­ки дитячого телебачення в Україні, а також чинників, що його спричинили, та перспектив розвитку.

Про реалії дитячого телебачення в Україні сьогодні чесніше було б говорити в однині, оскільки поки що маємо лише один спеціалізо­ваний дитячий супутниковий телеканал «Малятко». Решта досить умовної множини складається з зовсім не дитячих, щоб сказати точніше, дорослих телеканалів, то було б доцільніше говорити про телебачення взагалі та його вплив на нестійку дитячу психіку. А також, зокрема, й про той його сегмент, що за всіма європейськими мірками характеризується як інформаційний продукт для дітей, про дітей та разом з дітьми.

Утім, зазначене вище питання не виключає потребу створювати ту саму множину спеціалізованих телемовників, якої сьогодні так бракує українським дітям. Адже глядачі телеканалу «Малятко» згодом дорослішають, стають молодшими школярами, що навряд чи скоро повернуться до своїх учорашніх захоплень і вподобань, хіба що як самі вже стануть батьками. То що ж ми можемо їм запро­понувати? Пустопорожній «Дім-2»? Чи, можливо, жалюгідну подо­бу російського «Шлюбного чтива» - «Теорію зради»?

Отже, молодші школярі, так само, як і підлітки та юнаки, зали­шаються зовсім без спеціалізованих телевізійних каналів. Спроба ж переформатування одного з українських телеканалів на спеціалізо­ваний поки що не позначилася ані на появі оригінального контенту, ані на зацікавленнях юнацької аудиторії, ані на його рейтингах. Тож, можливо, слід заробляти авторитет не на вторинних інформа­ційних продуктах, а на своїх власних і ОРИГІНАЛЬНИХ? Чи варто переформатовувати телеканал, якщо російський продукт, на жаль, не кращий, що прикметно, там БУВ, Є І ЗАЛИШАЄТЬСЯ? У чому ж тоді новації такого переформатування? Чи не в зникненні гідного продукту власного виробництва, зокрема, чи українського взагалі?

Таким чином, відразу після «Малятка», а почасти й паралельно з ним, ми спонукаємо школярів до перегляду в денний час таких програм, після яких думки про школу відходять на десятий план, як і саме навчання. Навряд чи посприяє засвоєнню дітьми навчаль­ного матеріалу перегляд таких передач: «Ти не повіриш», «Давай одружимось», «Звана вечеря», «Модний вирок». Недодадуть інте­лекту школярам і «Неймовірна правда про зірок», і «Фабрика зірок», і «Шоуманія» та ін. Щоправда, це, можливо, не найгірші з телевізійних програм. В ефірі, на жаль, вистачає й цілком безглуз­дих назв, як, наприклад, «Міняю жінку» чи «Твою маму!». Це вза­галі тендерно марковані назви, яких у цивілізованому світі уни­кають і не використовують без нагальної потреби.

Більше того, тендерно марковані назви є часто дискримінацій­ними, а отже, для переважної більшості ще й образливими. Не кажучи вже про те, що згадані програми ідуть часто в прайм-таймі, а це означає, що їх обов’язково дивляться діти, навіть без особливо­го на те дозволу батьків. А тепер запитайте себе і своїх дітей: чого їх навчила така програма? Ви маєте всі шанси бути приголомшеними їхніми відповідями. То чи не краще було б подібні програми посу­нути з прайм-тайму? Десь там уночі хай собі міняють усе що завгодно, аж до памперсів, перепрошую, але в дитячий час не здійснюють патогенний вплив на численну українську дитячу аудиторію.

Є ще одна проблема, яка стосується обсягів виробництва програм для дітей. І хоча цілком зрозуміла причина, що пов’язана з заборо­ною реклами в дитячих програмах, однак вона й нині залишається не розв’язаною. Сьогодні кращі телекомпанії України виробляють і заповнюють ефір так званим дитячим інформаційним продуктом не більше двох годин на добу. У той же час отримані нами результати соціологічного дослідження свідчать про те, що діти переглядають телевізійні передачі щонайменше 3,9 год. на добу, хоча є такі, що телебаченню присвячують і 8,2 год. свого щоденного вільного часу. У кращому разі 1-2 год. вони можуть переглядати дитячі програми - казочки і мультфільми, а решта часу ЩО? Адже в програмах укра­їнських телеканалів широкий спектр спокус від «Go girls», «Blond 007» та «Холостяк» до «Оголена красуня», «Голі та смішні» і навіть «Секс з Анфісою Чеховою»!

Вважаю, що не варто відновлювати цензуру - це шлях у нікуди. І шукати якісь способи обмеження, крім тих, що виправдали себе у світі, також не потрібно. У той же час залишати незмінним status quo Українського телебачення, зокрема в правовій його частині, що регулює функціонування дитячого сегмента, було б неприпустимою помилкою. Переконаний, що відставання від реальних потреб укра­їнського суспільства саме в цій царині згодом уже буде вимірюва­тися десятиліттями. Наведу кілька прикладів, про які ми вже давно мали б забути, а ми ще не вийшли на старт для початку їх подолання.

1. Розміщення телепередач для дітей в нічний час. Задля того, щоб один раз і назавжди розв’язати цю проблему, слід запропону­вати зміни до чинного законодавства, якими б мали бути визначені параметри часу для дитячих програм, наприклад, з 8-00 до 22-00.

2. Невиконання телемовниками ліцензійних зобов’язань щодо наявності та обсягу дитячих програм. Розв’язується у два кроки. Перший - публічне попередження телекомпанії, яка не виконує свої зобов’язання. У разі, якщо через місяць не будуть зафіксовані реальні зміни на краще, то це автоматично без жодних нових попе­реджень має призвести до наступного кроку. Другий крок - це судо­вий позов про відкликання ліцензії за невиконання ліцензійних зобов’язань.

3. Користування 30-пропєнтною пільгою при сплаті ліцензійно­го збору з телекомпанії-ліпензіата за дитячі програми, яких немає в єФірі. Розв’язується шляхом постійного контролю, який може бути замовлений незалежній організації - Держтелерадіокомітету, Укртелерадіопресінституту, Інституту журналістики КНУ ім. Та­раса Шевченка тощо. Для цього достатньо постійного контролю впродовж 10 місяців поспіль. За результатами перших 5 місяців - попередження, наступних - судовий позов.

Для успішного розв’язання цієї проблеми необхідно також під­готувати зміни до чинного законодавства, відповідно до яких теле - мовник, що скористався 30-процентною пільгою, за умови невико­нання своїх ліцензійних зобов’язань, на перший раз має сплатити штраф у розмірі суми, на яку була зменшена оплата за ліцензію з урахуванням інфляції. При цьому зобов’язання щодо дитячих про­грам з компанії не знімаються. Якщо компанія вдруге порушить свої ліцензійні зобов’язання щодо виробництва дитячих телепро­грам, то має сплатити вже 60 %, втретє - 90 %, вчетверте - 120 % і т. д. або ініціюється позов щодо позбавлення її ліцензії.

До того ж, численні порушення ліцензійних вимог мають авто­матично унеможливити отримання нових частот, пролонгацію ста­рої чи отримання телекомпанією нової ліцензії на мовлення.

4. Слід також обмежити ретрансляції зарубіжних, у тому числі й російських телепрограм в українському ефірі, бо часом вони ста­новлять ледь не 70 % усього обсягу добового мовлення деяких теле - компаній. Деякі з таких програм здійснюють патогенний вплив на нестійку психіку українських дітей.

Розумна межа ретрансляції зарубіжної продукції не має переви­щувати 10—15 % включно з кіно - і телефільмами.

5. Слід підготувати зміни до чинного законодавства в частині введення дозволу на рекламу логотипів торгових марок і брендів (лише графічне зображення без перерви на рекламні паузи). Це може пожвавити процес виробництва дитячих програм.

Таким чином, про перспективи дитячого телебачення в Україні можна говорити лише в контексті його формування, постійного контролю й удосконалення. Цього потребує і чинне законодавство, і існуюча практика дитячого мовлення, і реальні потреби і запити українських дітей усіх вікових категорій.

1. McLuhan М. The Gutenberg Galaxy: The Making of Typographic Man. - Toronto : Univ. of Toronto Press, 1962.

2. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: Сотворение человека печат­ной культуры / Маршалл Маклюэн. - К. : Ника-Центр, 2003. - 206 с.

3. Маклюэн Г. М. Понимание Медиа: Внешние расширения челове­ка / Герберт Маршалл Маклюэн; / [пер. с англ. В. Николаева; загл. ст.

М. Вавилова]. - М. ; Жуковський : КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 2003. - 464 с.

4. Лизанчук В. В. Педагогические проблемы повышения эффектив­ности воздействия радио и телевидения на социализацию подростков : дисс. ... канд. пед. н. / В. В. Лизанчук. - К., 1977. - 162 с.

5. Медведева О. А. Телепрограммы для детей и юношества: темати­ка, визуальная структура, особенности восприятия (опыт Белорусского телевидения) : дисс. ... канд. філол н. / О. А. Медведева. - К., 1990. - 173 с.

6. Кошак К. О. Українські телепрограми для дітей та юнацтва: кон­цептуальні засади : дис. ... канд. філол. н. / К. О. Кошак. - К., 2007. - 190 с.