Головна Журналистика ПЕРЕДОВА СТАТТЯ В СУЧАСНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ
joomla
ПЕРЕДОВА СТАТТЯ В СУЧАСНІЙ ЖУРНАЛІСТИЦІ
Журналистика - Журналистика

Микита Василенко,

Д-р філол. наук (Київ)

У ДЕ 00 7: 304: 070.422

Стаття присвячена проблемам розви тку сучасної журналістики, проаналізовано складне питання функціонування передової

Статті в системі жанрів, наведено численні приклади з періодичної преси та наукових видань.

Ключові слова: жанри, журналістика, стаття, редакторська стаття, розслідування, економіка, мораль, читач, суспільство.

П

Ередова стаття, що за радянських часів стала «каменем спотикання» для багатьох здібних журналістів, нині набула таких своєрідних форм і варіацій, що буває складно ідентифікувати певний матеріал саме як передову статтю. Все ж потреба у визначенні жанру виникає повсяк­денно у газетно-журнальній практиці. Тому науковці, спільними зусил­лями з журналістами, мають зрештою розставити крапки над «і» в цьому питанні. Проблема дослідження передової статті, як складного компо­нента газетно-журнальної шпальти, надзвичайно актуальна й багатопла­нова. До її осмислення з погляду журналістської творчості, моралі, соціальної психології бралися такі вчені, як І. Гущина, Г. Жаркой, О. Ка­менева [1], М. Барманкулов [2], 3. Вайшенберг [3], М. Василенко [4] таін.

Основним методом дослідження фактичного матеріалу в цій статті виступає структурно-функціональний. Саме за його допомо­гою здійснено аналіз структури друкованих текстів передових, зроблено прогнози щодо їх подальшої творчої долі, стилістичного удосконалення, введення в традиційні жанри оригінальних запози­чень. Використано також можливості діалектичного методу, за допомогою якого проаналізовано динаміку розвитку жанрових матеріалів аналітичної групи як засобу спілкування, пізнання та оптимізації навколишньої реальності через журналістську твор­чість. Мета статті - висвітлення окремих аспектів розвитку жанру передової статті, значення жанрової дифузії у творенні нових різно­видів цього типу газетно-журнальних публікацій.

Починаючи з кінця 90-х рр. XX ст. в українській пресі простежується усталена традиція, що значно посилилася в 2010-2011 рр., - чільне місце на перших шпальтах редактори видань стали відводити не економічним, соціальним чи побутовим проблемам, а перебігу політичного життя.

За нашими спостереженнями, протягом відносно «спокійного» політичного вересня 2010 р. у таких виданнях, як «Газета по-киев - ски», «Сегодня», «Факты и комментарии», «Робітнича газета», «Комсомольская правда» в Украине», «Україна молода», на пер­шій та другій шпальтах питанням внутрішньо-політичного життя щодня відводилося від 60 до 70 % газетної площі. Обговорювалися питання про протистояння між Президентом і Прем’єром, ставлен­ня політичних партій до проблеми інтеграції в Європу і вступу до НАТО, гостро критикувалася (у лівих виданнях) партія «Наша Україна» тощо. Водночас усі соціологічні служби свідчили про втому і розчарування населення від політичних ігор, бажання отри­мувати більше позитивної інформації, прагнення будь-що знайти світлу перспективу в розвитку держави. Натомість газетні шпальти вперто пропонували читачам політичні проблеми.

До слова, така постановка питання в принципі не актуальна для західної преси. Американські газети приділяють особливу увагу питанням внутрішньої політики лише тоді, коли трапляється справді щось надзвичайне: вибори нового президента або загально­національні дебати стосовно іракської кампанії. У чому полягає своєрідна «закомплексованість» вітчизняних журналістів, що викликає непорозуміння між видавцями і читачами? Чому укра­їнські друковані видання з різними власниками, що відстоюють різні погляди, пропонують матеріали у вигляді кореспонденцій чи розширених новин, весь зміст яких зводиться до політичних пери - петій у країні? Лише іноді на першій шпальті знаходимо гостру критику дій мера або щирі співчуття вболівальникам столичної команди, що вкотре програла відповідальний матч.

Заполітизованість української журналістики - не лише відпо­відь на вимогу інвесторів, заполітизованість пов’язана з внутрішні­ми стереотипами, штампами у свідомості власне журналістів. Змінюватися ситуація буде найближчим часом, оскільки з вторг­ненням приватного капіталу у видавничі справи, основний розра­хунок робитиметься на читацьку реакцію на ті чи інші газетно - журнальні публікації. Читач - потенційний покупець. Не зламав­ши стереотипи у мисленні певної категорії журналістів, інвестор звільнятиме їх, наймаючи нових і привчаючи їх до думки, що «правда завжди на боці покупця». Часи нав’язування певної полі­тичної моделі відходять у минуле, зокрема відходить у минуле і нав’язування політичних поглядів, переконань власниками видань через друковані ЗМІ. Здебільшого це трапляється з приходом ново­го власника. На зміну переважно політичним діячам, чиї капітали були «нажиті» шляхом розподілу колишньої державної власності, приходять бізнесмени-прагматики, що існують завдяки реальним бізнесовим проектам. Колишні партійно-радянські функціонери, яким у спадок дісталися колишні радянські ЗМІ, поступаються новим власникам, агресивним і націленим за своєю природою на збільшення капіталу.

На думку бізнесменів нової генерації, друковане видання має відповідати кільком вимогам. Серед головних - вміння адекватно реагувати на запити читача (потенційного покупця того виду това­ру, який продукують підприємства власника друкованого ЗМІ). Наступна вимога до перекуплених друкованих видань: широке впровадження рекламних текстів, активізація рекламних кампа­ній, спрямованих знову ж на реалізацію товарів власника ЗМІ. Необхідна активна презентація у найбільш оптимальних для цього жанрах серед підприємців чи державних діячів, які сприяють влас­нику в розвитку його бізнесових структур [5, 187-202].

Оскільки ці завдання слід вирішувати максимально ефективно й у стислі терміни, керівництво газети чи журналу ставить нові якіс­ні вимоги до журналістів, основними з яких, звичайно, є активіза­ція аналітичних жанрів, оперативне інформування читачів через репортажі, інтерв’ю, цікаві замітки, у тому числі розширені заміт­ки з елементами редакційного коментарю. Тож одразу виникає потреба не тільки в соціологічному опитуванні та бліцінтерв’ю, а й у негайному оновленні аналітики шляхом монтажу в статтю і роз­ширену кореспонденцію елементів репортажу, інтерв’ю.

Виникають також нові вимоги до аналітичних жанрів. Сучасному українському читачеві дуже важливо, на відміну від західного чи північноамериканського реципієнта, дізнатися про авторське ставлення до подій, відображених у матеріалі. Так вини­кає короткий авторський коментар, один із його різновидів - коментар редактора. У сучасних приватних виданнях поширилася практика повної заміни редакційної або передової статті в її старо­му, традиційному вигляді 60-80-х рр. на колонку редактора або чергового по номеру [6].

Саме в такій колонці («Газета по-киевски», журнали «Фокус», «Корреспондент»; практично всі без винятку чоловічі чи жіночі видання - від «Наталі» до «Камуфляжу») у короткій формі вислов­люється думка одного з керівників друкованого видання про пере­біг тієї чи іншої важливої події в громадсько-політичному житті. Звичайно, під подібною колонкою прізвище працівника редакції наявне лише номінально - фактично озвучується думка інвестора чи власника газети.

Часом, коли ця думка досить парадоксальна чи ризикована, керівництво газети воліє звернутися до міркувань читачів, «підга­няючи» їх під концепцію видання. Тож необхідний ефект досяга­ється зусиллями інших, не штатних, не редакційних працівників: учених, викладачів, працівників державних служб, військових. Усю моральну, юридичну відповідальність покладено на авторів цих заміток, що в газеті мають форму інтерв’ю-монологу. Як відо­мо, під жанром інтерв’ю-монологу мається на увазі пряма мова рес­пондента у відповідь на єдине запитання, вдало сформульоване журналістом.

Отже, інтерв’ю-монолог, висловлюючи позицію одного індивіда, дає можливість редакції, крім досягнення локальної мети (навести думку інвестора більш витончено, ніж у передовій статті), ще й наочно показати роботу й співпрацю з пересічними читачами. Більше того, інтерв’ю-монолог, «голос народу», висловлений таким чином, може послужити приводом для суто редакційного розсліду­вання будь-якої проблеми, де, як зазначає фахівець у жанрі розслі­дування О. Глушко, «не останню роль відіграє психологічна готов­ність журналіста до тих перешкод, які можуть виникнути в його роботі» [7, 99]. Моральні проблеми, про які говорить дослідник, частково знімаються, оскільки рядовий журналіст, прочитавши колонку, підписану читачем, може бути впевненим: він лише про­довжує благородну справу боротьби за справедливість, яку започат­кували читачі.

Редакційна колонка також постійно видозмінюється, насампе­ред, коли йдеться про стиль індивідуального наведення фактажу. Штатний працівник, готуючи редакційну колонку за своїм підпи­сом і відчуваючи відповідальність за довіру відкривати номер, надто ретельно розмірковує над кожною фразою, доводячи її до максимальної досконалості. Навпаки, коли йдеться про допис чита­ча, що став основним матеріалом сторінки, керівництво газети мак­симально зберігає трохи нервовий, збуджений, іноді агресивний, наступальний стиль читача, обуреного якоюсь несправедливістю. Звичайно, що за такої умови подібна колонка буде надзвичайно ефективною, вдалою.

Видозміни редакційної колонки відбуваються й у межах злиття і взаємопереходу різних інформаційних жанрів. Хоч сам матеріал займає в газеті від 1700 до 1900 друкованих знаків, завжди є мож­ливість урізноманітнити й пожвавити його шляхом введення в текст елементів інтерв’ю, дуже доцільним є використання влучного епіграфа, так само логічний вигляд має остання фраза, де може використовуватися афоризм, навіть анекдот. Такі експерименти, без сумніву, не тільки до вподоби пересічному читачеві, вони відіг­рають роль своєрідного емоційного камертона, налаштовуючи читача на відповідне сприймання наступних газетних шпальт. Узагалі елементи сатири, іронії, зокрема в редакційних статтях - давня традиція як світової, так і української преси, що переконли­во демонструє О. Глушко в згаданій праці про журналістське роз­слідування [7, 129-132]. Тому жанрова варіативність, насамперед у приватних газетах, заснованих після 2000 р., досягла такого рівня розвитку, що вже заперечує тлумачення російських журналістико- знавців, мовляв, на пострадянському просторі справжня новітня журналістика ще тільки розгортається [8, 35-42].

Передова стаття в її традиційному розумінні поступово відхо­дить у минуле, поступаючись таким різновидам, як колонка редак­тора (читача); стисла аналітична кореспонденція, написана на замовлення; лист до редакції, що має всі ознаки художньо-публіци­стичної групи жанрів. Подібні зміни, жанрові трансформації свід­чать про досить гнучку й багатоваріантну систему газетно-жур - нальних жанрів загалом, про перспективи розвитку преси в цілому.

1. Аргументация в публицистическом тексте (жанрово-стилистиче - ский аспект) : учеб. пособ. / [ И. В. Гущина, Г. В. Жаркой, О. М. Ка­менева]. - Свердловск : Изд-во Урал, ун-та, 1992.

2. Барманкулов М. К. Журналистика для всех: (общность и специфи­ка жанров печати, телевидения и радиовещания) / Барманкулов М. К. - Алма-Ата : Казахстан, 1979.

3. Вайшенберг 3. Новинна журналістика / Вайшенберг 3. - К. : Академія української преси; Центр вільної преси, 2004.

4. Василенко М. К. Аналітична проблемна стаття на сучасному етапі розвитку журналістики / Василенко М. К. // Наукові записки Інституту журналістики. - 2006. - Т. 23. С. 94-99.

5. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітич­них жанрів в українській пресі / Василенко М. К. - К., 2004.

6. Газетные жанры / [ под ред. В. И. Власова ]. - М.: Политиздат, 1971.

7. Глушко О. Журналістське розслідування : історія, теорія, прак­тика / Глушко О. - К., 2006.

8. Основные понятия теории журналистики : новые подходы к про­блеме / И. Д. Фомичева и др.; [под ред. Я. Н. Засурского]. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1993.

Статья посвящена проблемам развития современной журнали­стики, анализируется сложный вопрос функционирования передовой статьи в системе жанров, приводятся многочисленные примеры из периодики и научных изданий.

Ключевые слова: жанры, журналистика, статья, редакционная статья, расследование, экономика, мораль, читатель, общество.

The article is devoted the problems of development of modern journal­ism. The stumper of functioning of the leading article is analyzed in the system of genres. Numerous examples are made from periodicals and scien­tific editions.

Keywords: genres, journalism, article, editorial article, investigation, economy, moral, reader, society.