Головна Журналистика Зображення козаччини на шпальтах часопису "Дніпрові Хвилі" (1910-1913)
joomla
Зображення козаччини на шпальтах часопису "Дніпрові Хвилі" (1910-1913)
Журналистика - Журналистика

Олена Школьна,

К. філол. н., доц. (Київ)

УДК 007 : 304 : 070 (477) (09)

У статті здійснено огляд публікацій часопису "Дніпрові хвилі", спрямованих на збереження історичної пам'яті козацького краю, про­аналізовано матеріали про козаччину, наголошується на важливості цих дописів.

Ключові слова: козацтво, Запоріжжя, історія, пам'ять, публіцис­тика.

The article reviews the publications of "Dniprovi khvyli" magazine, directed on preservation of historical memory of Cossack edge, materials about Cossacks are analysed, the accent on their importance is done.

Keywords: Cossacks, Zaporizhzhya, history, memory, publicism.

В статье осуществлен обзор публикаций журнала "Дніпрові хвилі", направленных на сохранение исторической памяти казацкого края, анализируются материалы о казачестве, делается акцент на их важности.

Ключевые слова: казачество, Запорожье, история, память, публи­цистика.

Українській журналістиці Катеринославщини, яка була на по­чатку XX ст. однією з найвагоміших частин загальноукраїнської журналістики, присвячена низка праць М. Чабана [1] та О. Школь - ної [2]. Неодноразовим було звернення до журналу "Дніпрові хвилі" як окраси тогочасної української преси, що й досі зберігає чимало пізнавального та корисного матеріалу.

Перший номер журналу "Дніпрові хвилі" вийшов 1 жовтня 1910 p., до закриття 25 грудня 1913 р. видано 72 числа. Офіційний редактор-видавець - Кузьма Котов, фактичний керівник - Дмит­ро Дорошенко. Після його від'їзду з Катеринослава (27 жовтня 1913 p.), з № 4 за 1913 р. і до кінця існування журнал редагувала Євгенія Павловська, видавав Микола Богуславський. Спрямування визначено так: "освітлювати місцеві справи й інтереси степової © Школьна О., 2010


України, гуртувати місцевих прихильників українського слова і письменства біля власного, місцевого видання, несучи гасло націо­нальної свідомості в усі закутки тутешнього краю". Своєю аудиторією редакція бачила передусім українців, які шанували рідне слова. Ав­торами часопису стали видатні діячі: Микола Биков, Василь Біднов (В. Степовий, В. Ш-ий), Любов Біднова (Л. Жигмайло), Євген Виро­вий (Є. Малий), Дмитро Дорошенко (М. Жученко), Наталія Дорошен­ко, Олексій Гладченко, Костянтин Дьяконов, Сергій Єфремов, Яків Жарко, Андріан Кащенко, Микола Кузьменко, Іван Нечуй-Леви - цький, Микола Новицький, Яків Новицький, Трохим Романченко, Софія Русова, Варвара Чередниченко, Дмитро Яворницький та ін.

"Дніпрові хвилі" подавали широкий спектр публікацій, вміще­них в основних відділах: статті про громадські справи, вірші й оповідання, науково-популярні статті (про сільське господарство, промисловість, минуле України, пам'ятки старовини, національне мистецтво тощо), про українське письменство й освіту, останні звістки з українського життя, новини письменства, хроніка місце­вого життя й повідомлення про події у країні й за кордоном, діяльність "Просвіти", дописи, листування, оголошення. Тематика публікацій свідчить про прагнення всебічно висвітлювати життя місцевого населення, інформувати про найважливіші проблеми національного руху, формувати громадську думку.

Одним із найвагоміших сегментів публіцистики зазначеного журналу були історичні матеріали, більша частина яких належала В. Біднову. Висвітлення козаччини покладено в основу історичних нарисів "Самарський монастир" (1910. - № 1), "Новий рік на За­поріжжі" (1912. - № 1, 2), "Останній кошовий запорожський Пет­ро Калнишевський" (1912. - № 18/19), "Про запорожські зимовни - ки" (1913. - № 1). Ці розвідки, як і всі праці вченого, ґрунтували­ся на вивченні архівів і фольклорних джерел, що давало змогу не тільки відтворити історичні факти, а й жваво, нарисово подати кар­тини козацького життя. Ближчим подіям присвячувалися ма­теріали "До історії Катеринослава" (1911. - № 13/14) та "19 люто­го 1861 р. на Катеринославщині" (1911. - № 9). Д. Дорошенко по­дав до журналу портретні зарисовки "Я. П. Новицький" (1912. - № 18/19) і "Запорожський батько" - до 30-річчя виходу першої праці Д. Яворницького про край (1913. - № 10), нарис "Бахчиса­рай" (1913. - № 23/24).

Відображали історію, романтизуючи її, місцеві історики, етно­графи, письменники, публіцисти, зокрема Т. Краснопільський ("З подорожі (Згадки й вражіння)", "Богородичне (Сторінка з старо­вини)", "Старі Кайдаки"), Я. Новицький ("Людська пам'ять про старовину", "Великий Луг (Дідове оповідання)"), А. Кащенко ("Згадки про Сагайдачне", "Над кодацьким порогом (Про гетьмана Івана Судиму)"). Друкувалася праця Д. Яворницького "Як жило славне запорожське низове військо" (1912. - № 4-6). Історичні публікації ґрунтувалися на багатому фактичному матеріалі й спри­яли зростанню інтересу до минулого.

Одним із найцікавіших пластів змістово-тематичного наповнен­ня часопису було поняття "козацтво". Практично щономера друку­валися матеріали, які безпосередньо чи дотично зачіпали тему ко­заччини. Слова "козацтво", "Запоріжжя", "січ" та похідні від них трапляються в історичних розвідках, публіцистичних працях, ху­дожніх творах, у матеріалах різноманітної тематики, хроніці місце­вого життя.

Вже у передовій статті проголошувалося: "Друкуватимемо розвідки й нариси про славну, хоч і сумну, минулість нашого краю, отих "Вольностей війська Запорожського", щоб не зникала пам'ять про славних лицарів, що грудьми своїми боронили рідний край, а з ним й увесь християнський європейський світ од навалу азіятських орд, даючи иншим щасливійшим історичною долею народам змогу вільно розвивати в себе просвіту й культуру" (1910. - № 1). А в ма­теріалі "Як представлено Україну на виставці у Катеринославі" зазначено сумний факт: хоч виставка відбувається на території "ста­рого Запорожжа", український елемент на ній присутній "не дуже рясно..." (1910. - № 1). У цьому ж номері В. Біднов (В. Степовий) наголошував у розвідці "Самарський монастир" на повазі січовиків до військового монастиря, вони дарували "дзвони, євангелії, хрести й усякі інші речі церковні, на них жертводавці писали свої ймення, щоб їх довічно поминала за службою Божою братія монастирська".

В історичному нарисі "Згадки про Сагайдачне" А. Кащенко роз­повідав про "розумних запорожців", "досвідчених у всьому, духом та волею дужих", їхніх досягненнях (1910. - № 2). Письменник ще не раз з'являвся на сторінках "Дніпрових хвиль", зокрема тут дру­кувалося його історичне оповідання "Над Кодацьким порогом" про гетьмана Івана Судиму (1912. - № 20-24). В огляді експонатів му­зею А. Поля у Катеринославі автор згадує "запорожські гармати, одна з них набита ще самими козаками, знайдено їх у Дніпрі, у по­топленому байдаку" (1910. - № 3/4). Про цей же музей є згадка у репортажі Олени Пчілки про перебування в Катеринославі (1911. - № 18-19). Літераторка відвідала музей Поля, де "з особливою ува­гою оглянула одділ запорожської старовини".

У репортажі про відкриття будинку мануйлівської "Просвіти" проводяться цікаві історичні паралелі: "школа ця була утворена са­мим українським народом, простими козаками та селянами, ніхто не дбав за неї, ніхто не давав їй запомог та субсидій, вона була не­мудра й дешева, учено в ній тільки самому що найпотрібнішому, - але не забуваймо, що тоді не кожний народ і в Західній Європі мав стільки шкіл... і на цих запорозьких степах, на яких колись наші предки - запорозці, боронили свій край і віру християнську, нехай розів'ється і процвіте буйним цвітом наша "Просвіта", ця свіжа па­рость на усохлій деревині культурного життя нашого люду" (1911. - № 5/6). Також у цьому номері вміщено допис про зведений ще 1792 р. пам'ятник запорожцям на Кубані в станиці Таманській.

Кілька згадок про козацтво подається у лютому 1911 р. Оповідання "Русальчине озеро" Д. Яворницький створив, "пережив­ши в думках, укупі з запорозцями усі їх радощі і все їх горе, сподіявши укупі з ними ж усі їх походи на Чорне море, на Крим та на Туреччину" (1911. - № 7/8). Замітки Т. Краснопільського про подорож Дніпровими порогами, вірш К. Котова "На Дніпрових хви­лях", повідомлення про Український музей у Києві - скрізь був привід згадати про козацтво. Ця ж тема пронизує цикл матеріалів у випуску журналу за 16 лютого 1911 р.: у передовій статті В. Біднова (В. Ш-го) до річниці кріпацтва; у новинах письменства, де йдеться про нову книгу А. Кащенка "Запорожська слава", у по­езії Т. Шевченка. Запорізьке минуле краю прославляє в історичній праці "До історії Катеринослава" В. Біднов (В. Ст-ий) (1911. - № 13/14).

Публіцист Т. Краснопільський не раз згадував українського ху­дожника В. Корнієнка: "як син Запорожжа", він передавав у своїх малюнках "все з запорожського та козацького життя" ("Чари", "Ха­рактерник", "В'їзд Богдана Хмельницького в Київ", малюнок на сюжет думи "Про трьох братів Азовських". Ще раз цього художни­ка згадав дописувач у розповіді "Малюнок “Козак Голота і тата­рин”" (1913. - № 21/22-23/24).

Досі лишається актуальною стаття "Стара пісня або українобо - язнь" (1911. - № 15). Автор (О. Г.) цитує побоювання, які й досі не минули: "запорожців воскресить, завести ихния дикость и хамство". У цьому ж числі є й інші приклади ставлення до козац­тва - інформація про пошанування пам'яті запоріжців у Катерино - дарі, вихід "Ілюстрованої історії України" М. Грушевського. У нас­тупному числі знову згадується про вихід цікавої книги - "Бесіди про часи козацькі на Вкраїні" В. Антоновича. Дописувачі "Дніпро­вих хвиль" повідомляють про те, що Львівське НТШ "почало вида­вати документи до історії козаччини, які зберігалися по ріжних збірках і архівах, переважно закордонних" (1912. - № 5). Редакція анонсувала видання козацької тематики: "При битій дорозі" 3. Ле - вицької (1912. - № 15/16), "Церковна справа на Запорожжі у 18 ст." О. Левицького (1913. - № 4), "Як жило славне низове запо - рожське військо" Д. Яворницького (1913. - № 5), "Самарский, Ека- теринославской епархии, Пустынно-Николаевский монастырь" Д. Дорошенка (1913. - № 11/12). Останній номер журналу (1913. - № 23/24) повідомив про новинку: видавнича комісія "Просвіти" благословила у світ другим виданням книжку Д. Яворницького "Як жило славне низове військо запорожське", зазначаючи, що у цьому випуску є малюнки (портрет автора, запорозький зимівник і курінь); згадується і нова книга А. Кащенка "Славні побратими. Борці за правду" (події 1648 р.).

На сторінках журналу вміщена замітка про надання нових назв ву­лицям у присілку Катерининський - Шевченківська, Запорожська, Українська (1911. - № 18/19). Подібна публікація стосувалася при­своєння катеринославським вулицям найменувань Кошова, Радна, Бунчукова, Запорожська, Гайдамацька, Гетьманська, Половецька, Сіркова, Хмельницького (1912. - № 10), Запорожська балка (1913. - № 10). Там же повідомляється, що Д. Дорошенко читав лекцію про Запоріжжя (про подібні заходи йдеться практично в усіх номерах часопису, такі лекції читали всі місцеві історики), що ка­теринославська фабрика кінематографів "Родина" задумала випус­тити картину "Як нападають татари на запорозьку січ", консуль­тантом якої мав бути Д. Яворницький.

Кілька згадок про козацтво є в нарисі Т. Краснопільського "Бо - городичне (Сторінки з старовини)" (1911. - № 24), нарисі "Старі Кайдаки" (1912. - № 6); замітках про концерт-бал катеринослав­ської "Просвіти", де виконувалися пісні про козаків, і лекції на цю ж тему, у розповіді про портрет першого катеринославського губер­натора та звіті з засідання місцевої архівної комісії, яка постанови­ла видати рукопис XVIII ст., "де говориться про Україну й Запо - рожжа". Ця ж комісія видрукувала "Материалы для истории запо­рожских казаков" із запорізького січового архіву за 1770-1771 рр. (1912. - № 18/19).

Козацькою тематикою відкривався наступний рік існування ча­сопису. Тут друкувалися оповідь Д. Яворницького "Три несподівані стрічі" та пізнавальний історичний матеріал В. Степового "Новий рік на Запоріжжі" (№ 1, 2). У передовій статті згадується Б. Хмель­ницький, який, "прилучаючись до Москви, як рівний до рівних, поставив умовою забезпечення вільности козацької, давніх прав і самопорядкування України, того, що тепер зветься автономією". "Хроніка українського життя" (1912. - № 4) повідомляє, що катеринославська "Просвіта" на отримані за заповітом М. Дмитрієва гроші має намір видати нарис Д. Яворницького "Як жило славне військо низове запорожське", який почав публікуватися окремими уривками в цьому ж числі журналу.

Читачі "Дніпрових хвиль" мали змогу дізнатися "Як писав Рєпін своїх запорожців?" (1912. - № 7). У наступних числах уміщено записи Я. Новицького "Людська пам'ять про старовину" та нарис "Великий Луг" (1912. - № 11/12). Друкувалася також розвідка Я. Жарка "На Кубані" про місцеве козацтво. У журналі неодноразово подавалися листи від кубанських козаків про їхнє життя.

Розповідь про легендарного козака покладена в основу статті В. Степового "Останній кошовий запорожський Петро Калнишев- ський" (1912. - № 18/19). Цю ж постать згадує автор Ю. Л. Я. у статті "Памятка старовини" (1913. - № 11/12), описуючи запорізьку церкву в Петриківці, збудовану коштом П. Калнишевського. Перу

В. Степового належить розвідка "Про запорожські зимівники" (1913. - № 1). Гр. Карандашевський у матеріалі "Золоті гори" (1913. - № 1) описує поклади вугілля в краї й те, як цим земним скарбом користувалися в запорізьких зимівниках. Історії пам'ятки церковної архітектури, якою ще й досі мають змогу милуватися ко­зацькі нащадки, присвячено допис О. Пахучого "Як я поновляв запорожський собор у Новомосковську" (1913. - № 11/12). Г. Па- лецький докладно аналізує виставу українського театру, який звер­нувся до козацької тематики, поставивши п'єсу "Гетьман Дорошен­ко" (1913. - № 7).

Цього ж року громадськість Катеринослава святкувала 30-літній ювілей наукової діяльності Д. Яворницького, про що неодноразово писали "Дніпрові хвилі": публікація Д. Дорошенка "Запорожський батько" (1913. - № 10), повідомлення про засідання Катеринослав­ської архівної комісії, присвячене цій події (1913. - № 19/20); інформація М. Новицького про урочисте спільне засідання архівної комісії та ради крайового музею (1913. - № 21), замітка про поша­нування Д. Яворницького катеринославська "Просвіта". Сучасники вченого усвідомлювали вагу його в царині історії козаччини, його внесок у відновлення правдивої наукової інформації та її популяри­зації у пресі.

Як бачимо, пам'ять про козацтво червоною ниткою проходила майже через усі матеріали журналу - і ґрунтовні історич­ні публікації, і хронікальні замітки, і літературні твори. Можна стверджувати, що "Дніпрові хвилі" своєю наполегливою працею зробили велику справу - дали можливість осмислити козацтво як невід'ємний складник національної історії, предмет національної гордості, чинник формування національної свідомості.

1. Чабан М. Вічний хрест на грудях землі : худож.-документ, нари­си / М. Чабан. - Дн., 1993; Чабан М. У старому Катеринославі (1905-1920 pp.): хрестоматія. Місто на Дніпрі очима українських пись­менників, публіцистів і громадських діячів / Микола Чабан. - Дн., 2001; Чабан М. Діячі Січеславської "Просвіти" (1905-1921) : біобібліо­граф. слов. / М. Чабан. - Дн., 2002.

2. Школьна О. З історії катеринославської преси (1838-1917 pp.): особливості становлення та розвитку / Олена Школьна // Вісн. Київ, ун-ту. Сер.: Журналістика. - 1995. - Вип. 2. - С. 239-249; Школьна О. Націєтворча програма часопису "Дніпрові хвилі" / Олена Школьна // Журналістика : наук. зб. - К., 2007. - Вип. 7. - С. 5—12.


Українського народу та ролі в цих змаганнях засновника часопису Симона Петлюри.

1. Заява від уряду Української Народної Республіки // Тризуб. - 1926. - Ч. 37-38. - С. 4.

2. Огляд югославської преси про вбивство С. Петлюри // Там само. - Ч. 40. - С. 25.

3. Сергійчук В. Погроми в Україні. 1917-1920 / В. Сергійчук. - К.,

1998. - 65 с.

4. Шаповал Ю. Людина і система: штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні / Ю. Шаповал. - К., 1994. - 380 с.

5. Музей імени Симона Петлюри // Тризуб. - 1926. - Ч. 36-37. -

С. 53.

6. Петлюра С. Про українську бібліотеку в Парижі / С. Петлюра // Там само. - 1929. - Ч. 23. - С. 6.

7. Правила випозичення книг. Інструкція представникам товариства "Бібліотека ім. Симона Петлюри в Парижі" // Там само. - 1929. -

Ч. 16/17. - С. 14-15.

8. Рудичів І. Бібліотека ім. С. Петлюри в Парижі / І. Рудичів // Там само. - 1931. - Ч. 17; Після трьох років // Там само. - Ч. 47.

9. Прокопович В. Українська Бібліотека ім. С. Петлюри в Парижі /

В. Прокопович, І. Косенко, О. Шульгин, О. Удовиченко, І. Рудичів // Там само. - 1932. - Ч. 22.


Похожие статьи