Головна Журналистика ІСМАЇЛ ГАСПРИНСЬКИЙ ПРО ФУНКЦІЇ ГАЗЕТИ «ТЕРДЖИМАН»
joomla
ІСМАЇЛ ГАСПРИНСЬКИЙ ПРО ФУНКЦІЇ ГАЗЕТИ «ТЕРДЖИМАН»
Журналистика - Журналистика

Наталія Яблоновська,

Д-р філол. наук (Сімферополь)

У ДЕ 007: 304: 070

У статті розглянуто функції газети «Терджижан» з точки зору її видавця І. Гаспринського та сучасних уявлень про функції мас-медіа.

Ключові слова: функції мас-медіа, етнічна журналістика, І. Гаспринський, «Терджиман».

П

Ро газету Ісмаїла Гаспринського «Переводчик»-«Терджиман» написано десятки наукових праць. Серед найбільш відомих дослідників цього видання можна назвати В. Ганкевича [2; 3], І. Керімова [8], JI. Климовича [9], X. Киримли [19; 20], Р. Фазила і С. Нагаєва [15], Е. Лаззеріні [21], К. Чапраза [18], С. Гафарова [6] та ін. Водночас питання про те, на якому професійному рівні перебу­вала ця газета, як сприймається вона сьогодні з погляду новітніх уявлень про функції мас-медіа, залишається відкритим.

Ця обставина визначила мету статті - з’ясувати функції газети І. Гаспринського «Терджиман» та їх відповідність сучасним уявленням про функції мас-медіа. Як практик у галузі журналісти­ки, Ісмаїл Гаспринський (це підтверджує й загальна концепція його видання й зміст редакційних статей) одночасно був блискучим аналітиком, людиною, яка глибоко розуміє сутність і високу місію відповідальної журналістської праці. Це своє розуміння в адаптова­ній, максимально доступній читачам формі головний редактор «Терджиману» намагався донести до своєї аудиторії.

Уже в статті «Відповіді на питання» (1883. - 20 квіт.) І. Гасприн­ський спробував розкрити мету й основні завдання свого видання. Оскільки аудиторія здавалася непідготовленою до складної розмови, йому довелося почати з роз’яснення базових понять, наприклад, з того, «що таке газета».

«Газета, - зазначає І. Гаспринський, - це періодичне видання, що розповідає про події поточного суспільного, політичного, еконо­мічного та літературного життя народів і країн. Читач, сидячи вдома, може знати, що робиться і пишеться, може дізнатися багато доброго й дістати з цього моральну і матеріальну користь. Нарешті,


Читати різні новини та відомості про життя і справи різних людей, народів, гарне проведення часу, і в усякому разі краще, ніж слуха­ти місцеві плітки» [5].

Останнє положення, висловлене кримськотатарським журналі­стом у 1883 р., іде врозріз із численною практикою сучасних таб - лоїдів і жовтих видань, які повністю будують свою редакційну полі­тику якраз на чутках, сенсаціях (часто уявних), скандалах, пліт­ках, епатажному висвітленні табуйованої тематики (тобто на тому, що дістало назву теорії «шести С»).

Російський дослідник В. Хорольський, наприклад, вважає «жов­ту» пресу наймасовішим явищем у галузі друкованих ЗМІ та в культу­рі суспільства споживання. Він уважає: «Жовтий журналізм - це мета-дискурс, що виник на основі гедоністичних міфів, що відводять реципієнта від реальності, міфів, поволі руйнують інтелект малороз- виненої частини суспільства, дітей. Повсюдний гедонізм перетворив жовті ЗМІ <...> в постачальника «інфотейнменту» (і його складової частини - політейнменту). А звідси - і численні відступи від канону істинності, серйозності, відповідальності у світових мас-медіа» [16].

Цілком очевидно, що «Терджиман» ставив перед собою проти­лежні цілі. Відповідаючи на запитання «Чому слугує газета?»,

І. Гаспринський писав: «Газета слугує, перш за все, правді й про­світі. Правдою вона знищує помилкові, безпідставні погляди і думки; просвіщаючи, вона відкриває очі населенню; нашорошує його вухо, вчить дивитися правильно на речі й розуміти їх. Разом з тим, газета знайомить усіх з потребами та інтересами населення і слугує його представником» [5].

У цьому невеликому абзаці зафіксовано відразу кілька функцій справжньої журналістики:

- комунікативна - функція спілкування, налагодження контакту, яку Є. Прохоров уважав «вихідною функцією журналістики» [12];

- організаторська, в якій виявляється роль журналістики як «четвертої влади» у суспільстві;

- ідеологічна (соціально орієнтована);

- культурно-освітня (просвітницька).

Спочатку І. Гаспринський надавав великого значення організа­торській функції. Він прагнув до того, щоб його газета стала надій­ним каналом зв’язку аудиторії і влади: читачі через газету повинні були отримувати актуальну інформацію про рішення влади, влада ж з газети мала дізнаватися про насущні потреби й настрої читачів.

Відомо, що ще до відкриття газети І. Гаспринський 1880 р. нама­гався здобути право на видання літературно-довідкового листка «Закон». Звертаючись до Головного управління у справах друку, він так пояснював необхідність подібного видання: «Внаслідок незнання своєї батьківщини, її життя і законів, татари в суспільному та при­ватному житті нерідко піддаються крайнім непорозумінням» [3]. У зверненні до міністра внутрішніх справ генерал-лейтенанта М. Лоріс - Меликова Гаспринський зазначав, що йому добре відома «на практи­ці приватній та службовій безліч незручностей і непорозумінь, що виникають від незнання татарами найнеобхідніших своїх обов’язків і прав, труднощів для точної передачі їм розпоряджень Уряду» [13].

Цієї ж позиції дотримувався Гаспринський і в «Перекладачі»: уже в первісному варіанті програми видання перший пункт був присвячений розпорядженням уряду й офіційним оголошенням, розпорядженням і постановам місцевої та земської адміністрацій краю, які публікувалися в «Правительственном вестнике» і «Тав­рических губернских ведомостях» [2, 113].

Через два роки після відкриття було отримано дозвіл на публі­кацію тільки кримськотатарською мовою матеріалів з «Прави­тельственного вестника», за винятком урядових розпоряджень, які мали друкуватися паралельно російською та кримськотатарською мовами [2, 117], а місяцем пізніше - право друкувати урядові роз­порядження та оголошення, статті про розшук та інші публікації з перекладом на кримськотатарську мову з «Сенатских и Губернских Ведомостей» [2, 118].

Не відмовлявся Гаспринський і від такої важливої функції преси, як рекламно-довідкова. Реклама в «Терджимані» - це тема окремого великого дослідження. Що ж до довідкових матеріалів, то їм не тіль­ки була присвячена окрема рубрика, а й додаток «Листок объявле­ний». Цікаво, що сьогодні українській місцевій пресі нерідко дорі­кають у тому, що, на відміну від своїх зарубіжних аналогів, вона не приділяє достатньої уваги утилітарній інформації: у місцевих видан­нях нечасто вміщували розклад служби в храмах, графік руху між­міських автобусів і приміських електричок тощо. Гаспринський ж, на відміну від сучасних видавців, тонко відчував насущні потреби своїх місцевих читачів і завжди йшов їм назустріч (і це при тому, що більша частина його передплатників перебувала за межами Криму).

Гедонізму сучасної преси відповідала розважальна функція газети, яка з перших номерів друкувала й цікаві анекдоти, і пові­домлення про місцеві «сенсації». Проте в більшості випадків розва­жальну інформацію супроводжували морально-оцінні коментарі, а потурання низьким бажанням аудиторії у виданні І. Гаспринського навіть неможливо було уявити.

Розвага в розумінні І. Гаспринського завжди залишалася в межах «файдальї зглендже» (корисної розваги) (формулювання, яке редактор запропонував як назву для одного зі своїх пілотних проектів [3]). Так, у номері від 21 травня 1884 р. знаходимо таку замітку: «В Бахчисараї, здається, все було спокійно і тихо, хоча вже дев’ять місяців деякі любителі дамських справ страждають нудотою і втратою апетиту, даючи привід насміхатися міським насмішникам. Живемо собі, не відаючи ні про кого. Та й про нас навряд чи хто знає... Але спокій наш було несподівано порушено, почуття наші вкрай обурені... чим ви думаєте? Пожежею, вбив­ством, землетрусом... ні, слава Аллаху, таких катастроф не було, але чи то злий дух пожартував, чи то шайтан напустував, але в місті з’явилася стамбульська кокетка, щоправда, не першої молодості, але все-таки все пішло шкереберть...» [1]. Авторська іронія, що супроводжує місцеву світську новину про пригоди старої стамбуль­ської кокетки, разюче відрізняє подання цього матеріалу від анало­гічних у сучасних таблоїдах, в яких погоду роблять світські «леви­ці» і «леви», які нічим себе не прославили.

Головною темою газети завжди залишалося просвітництво. Національно-просвітницька проблематика публікацій була заявлена вже в пробному випуску газети 1882 р. («Нешріят Ісмаїліє. Терджи - ман») - у матеріалах про нові закони, про сутність Російської імперії, про культурно-освітню емансипацію східних жінок і важливість роз­витку тюрксько-мусульманської преси. Домінування статей просвіт­ницької тематики починалося вже з першого року виходу «Пе­рекладача»: № 2 за 1883 р. - публікація «Просвітництво» (з підзаго­ловком «З листа до редакції»), стаття Гаспринського «Знання», № 14 від 25 серпня 1883 р. - стаття «Годжи» (годжа (ходжа) - кр.-тат. вчи­тель. - Н. Я.), № 23 від 18 листопада 1883 р. - «Питання просвіти російських мусульман» тощо. Крім численних статей на тему освіти й просвіти, які публікувала газета, з 1899 р. у ній була відкрита спе­ціальна рубрика «Фенлер» («Навчання»), присвячена домашньому та дитячому читанню.

Основними питаннями національного відродження І. Гагрин­ський вважав створення загальнотюркської літературної мови, роз­виток народної освіти (у першу чергу, створення новометодних мек - тебів, а також освітньої емансипації мусульманських жінок) і націо­нальної преси, виховання національних діячів науки й культури.

Творець звукового методу мріяв про формування національної інтелектуальної еліти, здатної зробити для свого народу значно більше за своїх батьків. У статті «Наше чиновництво» він стверд­жував: «Перше, з чого ми повинні почати, - це підготувати до кра­щого життя наших дітей, щоб майбутнє наше покоління було багат­шим на знання, більше обдарованим любов’ю до народу, представ­ником якого воно буде. Тоді воно займе краще становище, ніж ми, і життя його буде більш плідним як для них, так і для мусульман­ського суспільства» [4].

Величезні надії І. Гаспринський покладав на кримськотатарсь­ку інтелігенцію й закликав її ніколи не забувати про свій народ: «Йдіть перед народом, ведіть його шляхом культури і просвіти, але не забігайте занадто далеко вперед, тому що тоді народ відстане і голос ваш не буде ним почутий» [11].

Питання впровадження знаменитого звукового методу, створен­ня новометодних (світських) шкіл стали центральними у виданні Учителя вчителів, що постійно запевняв своїх читачів у тім, що Коран і освіта «не заважають одне одному, як думають багато му­сульман, а навпаки». Переконувати в цьому Гаспринському дово­дилося не тільки своїх одновірців, а й «поважних учених», які вва­жали, що «преса в руках неосвіченого татарського духівництва слу­жила і продовжує бути знаряддям підтримки і поширення релігій­ного, морального і побутового обскурантизму в бідному татарсько­му простолюдді» [10].

Відповідаючи на запитання «Чи слід мусульманину читати газе­ту?», редактор і видавець газети стверджує: «Так, слід. Правда, чита­ти священні книги і корисно, і необхідно, але з цього не випливає, щоб пан ефенді або абзі нічого не читав! Для молитви і праці, торгівлі та від­починку є свій час. Одне іншому не тільки не заважає, але одне без іншого неможливе. Охочий може й знайде час почитати і газети, і бага­то іншого, тим більше, що, як відома гітара Ашик-Омера, «газета не каже проти обмивань, вона не каже проти намазу; не бере хабарів, як робить кадій, так чому ж вважати її нечестивою? » Про читання газети більше не питайте.... Народи, які мають і священні книги, і сотні газет, будуть сміятися з нас, як ... з дітей» [5]. Таким чином, читання газет І. Гаспринський вважав однією з ознак сучасної освіченої нації.

У 1907 р., звертаючись до читача з нагадуванням про історію заснування газети, її видавець зазначив: «У 1883 р. «Переводчик» усіма силами і посиланнями на історію та священні вислови мав дово­дити, що два рази по два - чотири, тобто, що російська мова, російська наука необхідні... Тепер залишається тільки вишукувати кошти і джерела для тих, хто прагне знань і освіти» [7]. На святкуванні 20-ї річниці газети він наголосив, що саме «Терджиман» сприяв відкрит­тю і реформуванню 1000 новометодних мектебів, зборові від мецена­тів 3 мільйонів рублів на благодійні й просвітницькі цілі; створенню 300 науково-популярних і літературних брошур [14].

Вивчення позиції І. Гаспринського як головного редактора та змісту публікацій його видання дає підстави стверджувати, що газета «Терджиман» була поліфункціональним виданням. Най­важливішими функціями газети були: комунікативна, організа­торська, ідеологічна та культурно-освітня. Поряд з ними газета також виконувала рекламно-довідкову та розважальну функції, але розвага в розумінні І. Гаспринського завжди залишалася в межах «файдалы эглендже» (корисної розваги). Вважаємо, що тонке розуміння І. Гаспринським багатосторонніх потреб аудиторії та їх задоволення стало однією з основних причин успішного довго­ліття газети «Терджиман» (1883-1914).

1. В Бахчисарае... // Переводчик - Терджиман - 1884. - 21 мая.

2. Ганкевич В. К истории создания периодических изданий на крымскотатарском языке : (попытки И. Гаспринского организовать издание газет «Файдалы эглендже» и «Закон») / В. Ганкевич // Куль­тура народов Причерноморья. - 1997. - № 1,- С. 39-44.

3. Ганкевич В. Ю. На службе правде и просвещению: краткий био­графический очерк Исмаила Гаспринского (1851—1914 гг.) / В. Ганке­вич. - Симферополь : Доля, 2000. - 328 с.

4. Гаспринский И. Наше чиновничество / И. Гаспринский // Терджиман. - 1888. - № 18. - 16 мая.

5. Гаспринский И. Ответы на вопросы / И. Гаспринский // Пере­водчик - Терджиман. - 1883. - 20 апреля. - № 2. - С. 3.

6. Гафаров С. Исмаил Гаспринский - великий просвититель / С. Гафаров. - Симферополь : Тарпан, 2001. - 256 с.

7. К читателю // Терджиман. - 1907. - № 86. - 28 дек.

8. Керимов И. А. Гаспринскийнинъ «джанлы» тарихи 1883-1914 [«Живая история Гаспринского. По материалам газеты «Терджиман» 1883-1914 гг.] / И. Керимов. - Симферополь : Тарпан, 1999. - 408 с.

9. Климович Л. На службе просвещения: о первой тюркоязычной газете «Терджиман» и ее издателе И. Гаспринском / Л. Климович // Гаспринский И. Из наследия. - Симферополь : Таврия, 1991. - С. 4-22.

10. Мусульманская печать в России // Терджиман. - 1889. - № 25. - 8 июля.

11. По поводу интеллигентных татар // Терджиман. - 1890. - № 41. - 23 нояб. - С. 79.

12. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики : учеб. пособ. / Е. П. Прохоров. - [5-е изд., испр. и доп.] - М. : Аспект Пресс : Изд-во МГУ, 2003. -367 с.

13. Російський державний історичний архів. - Ф. 776, оп. 12, спр. 87. - Арк. 9-9(об).

14. Терджиман. - 1903. - № 13. - 4 апреля.

15. Фазылов Р. Къырымтатар эдебиятынынъ тарихы. Къыска бир назар / Р. Фазылов, С. Нагаев. - Симферополь : Къырымдевокъувпед - нешр, 2001. - 640 с.

16. Хорольский В. Отечественные и зарубежные ученые о глобаль­ных проблемах массмедийной коммуникации / В. Хорольский // Акценты. Новое в массовой коммуникации : альманах ф-та жур-ки Воронеж, гос. ун-та и Академии наук региональной печати. - 2007. - Вып. 5-6 (68-69). - С. 48-64.

17. Яблоновсъка Н. В. Етнічна преса Криму: історія та сучасність /

H. В. Яблоновська. - Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2006. - 312 с. : 10 іл.

18. Çapraz К. Kirimtatar Türklerinde basm. Yüksek lisans tezi / K. Çapraz. - istanbul, 1990. - 57 s.

19. Kinml H. ismail Bey Gasprali / H. Kmml. - Ankara: §afak Matbaacilik, 2001. - 46 s.

20. Kmml H. Kirim tatarlannda milli kimlik ve milli hareketleri. (1905-1916) / H. Kinml. - Ankara: Türk tarih kurumu basimevi, 1996. - 296 c.

21. Lazzerini E. J. Ismail Bey Gasprinskii and Muslim Modernism in Russia, 1878-1914: a Dissertation submitted in partial fulfillment of the requirement for the degree of Doctor of Philosophy, 1973 / E. Lazzerini. - Б. м.: University of modernism, 1973. - 313 p.

22. Lazzerini E. J. Ismail Bey Gasprinskii’s Perevodchic / Tercuman: A clarion of modernism // Central Asian monuments. Edited by H. B. Pak - soy / E. Lazzerini. - Istanbul : The Isis Press, 1993. - P. 143-156.

В статье рассматриваются функции газеты «Терджиман» с точки зрения ее издателя И. Гаспринского и современных представле­ний о функциях масс-медиа.

Ключевые слова: функции масс-медиа, этническая журналисти­ка, И. Гаспринский, «Терджиман».

The article deals with functions of the newspaper «Terdzhiman» from the point of view of its publisher I. Gasprinsky and the modern representa­tions about functions of mass media.

Keywords: the functions of mass media, ethnic journalism,

I. Gasprinsky, «Terdzhiman».