Головна Журналистика Новації у формі подання матеріалу в передовій статті
joomla
Новації у формі подання матеріалу в передовій статті
Журналистика - Журналистика

Юрій Лук'яненко,

Здобувач

УДК 007 : 304 : 070. 422

Статтю присвячено проблемам розвитку сучасної журналістики — як української, так і світової. Наведено численні приклади з періодич­ної преси та наукових видань.

Ключові слова: жанри, журналістика, економіка, мораль, читач, суспільство.

The article concerns features of the modem journalism in Ukraine and all over the world. There are many examples from the periodicals and spe­cial literature.

Keywords: genres, journalism, economy, moral, reader, society

Статья посвящена проблемам развития современной журналисти­ки — как украинской, так и мировой. Приводятся многочисленные при­меры из периодической прессы и научных изданий.

Ключевые слова: жанры, журналистика, экономика, мораль, чита­тель, общество.

Актуальність теми зумовлена певним дисонансом між практич­ними набутками і власне журналістикознавчими дослідженнями в царині групи аналітично-публіцистичних жанрів. На часі вивчення питань трансформації одного з найбільш консервативних жанрів цієї групи - передової статті. Проблема надзвичайно актуальна і ба­гатопланова. Осмислити її з погляду моралі, соціальної психології, соціологічної науки та суто журналістикознавства намагалися такі вчені, як І. Гущина, Г. Жаркой, О. Каменева [1], М. Барманку - лов [2], 3. Вайшенберг [3], М. Василенко [4] та ін.

Основним методом дослідження виступає структурно-функціо - нальний аналіз, за допомогою якого вивчалася структура друкова­них текстів передових статей, написаних в інформаційних та ана­літичних жанрах, даються прогнози щодо їх подальшої перебудо­ви, стилістичного удосконалення, введення в традиційні жанри оригінальних запозичень. Використано також можливості діалек­тичного методу, за допомогою якого проаналізовано динаміку роз­витку жанрових матеріалів аналітичної групи як засобу спілкування, пізнання та оптимізації навколишньої реальності через журналістську творчість.

Метою статті є висвітлення окремих аспектів розвитку жанру пе­редової статті, значення жанрової дифузії у творенні нових різно­видів цього типу газетно-журнальних публікацій. Починаючи з кінця 90-х рр. XX ст., в українській пресі усталюється традиція, що значно посилилась у 2007-2009 рр., - чільне місце на перших шпальтах редактори видань надавали не економічним, соціальним чи побутовим проблемам, а перебігу політичного життя.

За нашими спостереженнями, протягом відносно "спокійного" політичного вересня 2008 р. у таких виданнях, як "Газета по-киев - ски", "Сегодня", "Факты и комментарии", "Робітнича газета", ""Комсомольская правда" в Украине", "Україна молода", на першій та другій шпальтах питанням внутрішнього політичного життя щодня надавалося від 60 до 70 % газетної площі. Дебатувалися пи­тання щодо протистояння між Президентом і Прем'єром, обговорю­валося ставлення політичних партій до проблеми інтеграції в Євро­пу і вступу до НАТО, дуже гостро критикувалася (у лівих виданнях) партія "Наша Україна" тощо. Водночас усі соціологічні служби свідчили про втому й розчарування населення від політичних ігор, бажання отримувати більше позитивної інформації, прагнення будь-що знайти світлу перспективу в розвитку держави. Натомість газетні шпальти вперто пропонували читачам політичні проблеми.

Така постановка питання в принципі не актуальна для західної преси. Американські газети приділяють особливу увагу питанням внутрішньої політики лише тоді, коли трапляється справді щось надзвичайне: вибори нового президента або загальнонаціональні де­бати стосовно іракської кампанії.

У чому полягає своєрідна "закомплексованість" українських жур­налістів, що викликає непорозуміння між видавцями і читачами? Чо­му українські друковані видання різних власників, що обстоюють свої думки, пропонують матеріали у вигляді кореспонденцій чи розшире­них новин, увесь зміст яких зводиться до політичних перипетій у країні? Лише іноді ("Газета по-киевски") на першій шпальті знаходи­мо гостру критику дій нового мера або щирі співчуття вболівальникам столичної команди, що вкотре програла відповідальний матч.

Заполітизованість української журналістики - не лише відповідь на вимогу інвесторів, вона пов'язана з внутрішніми стереотипами, штампами у свідомості власне журналістів. Змінюватися ситуація буде найближчим часом, оскільки з вторгненням приватного капіта­лу у видавничі справи насамперед братиметься до уваги реакція читачів на ті чи ті газетно-журнальні публікації. Читач - потен­ційний покупець. Не зламавши стереотипи в мисленні певної кате­горії журналістів, інвестор звільнятиме їх, наймаючи нових і привча­ючи їх до думки, що "покупець завжди має рацію". Часи нав'язуван­ня певної політичної моделі йдуть у небуття, так само, як накидання політичних поглядів, переконань власниками видань через друковані засоби масової інформації. І здебільшого це трапляється ще й через те, що змінюється саме власник. На зміну переважно політичним діячам, чиї капітали були "нажиті" шляхом розподілу колишньої державної власності, приходять бізнесмени-прагматики, що живуть уже від ре­альних бізнесових проектів. Колишні партійно-радянські функціоне­ри, яким у спадок дісталися й колишні радянські засоби масової інформації, поступаються новим власникам, агресивним і націленим на збільшення капіталу.

На думку бізнесменів нової генерації, друковане видання має відповідати кільком вимогам. Серед основних - вміння адекватно реагувати на запити читача (потенційного покупця того виду това­ру, що його продукують підприємства власника друкованого ЗМІ). Наступна вимога до перекуплених друкованих видань - широке впровадження рекламних текстів, активізація рекламних кампаній, спрямованих знову-таки на реалізацію товарів власника ЗМІ. Вимо­гою є активна презентація у найбільш оптимальних для цього жан­рах серед підприємців чи державних діячів, які сприяють власнику в розвитку його бізнесових структур [5, 187-202].

Оскільки всі ці завдання мають вирішуватися максимально опти­мально і в стислі терміни, керівництво газети чи журналу ставить нові якісні вимоги до рядових журналістів, основними з яких, звичайно, є активізація аналітичних жанрів, оперативне інформування читачів через репортажі, інтерв'ю, цікаві замітки, у тому числі розширені замітки з елементами редакційного коментарю. Тож, одразу виникає потреба не тільки в соціологічному опитуванні та бліц-інтерв'ю, а й у негайному оновленні аналітики шляхом монтажу в статтю і розшире­ну кореспонденцію елементів репортажу, інтерв'ю.

Виникають також нові вимоги щодо аналітичних жанрів. Сучасно­му українському читачеві дуже важливо, на відміну від західного чи північноамериканського реципієнта, дізнатися про авторське ставлення до подій, відображених у матеріалі. Так виникає короткий авторський коментар і один із його різновидів - коментар редактора. У сучасних приватних виданнях поширилася практика повної заміни редакційної або передової статті в її старому, традиційному вигляді "передовичок" 60-80-х рр. на колонку редактора або чергового по номеру [6].

Саме в такій колонці ("Газета по-киевски", журнали "Фокус", "Кор - респондент"; практично всі без винятку чоловічі чи жіночі видання - від "Наталі" до "Камуфляжу") у стислій формі висловлюється думка одного з керівників друкованого видання про перебіг тієї чи тієї важ­ливої події в громадсько-політичному житті. Звичайно, під подібною колонкою прізвище працівника редакції наявне лише номінально - фактично озвучується думка інвестора чи власника газети.

Часом, коли ця думка досить парадоксальна чи ризикована, керівництво газети воліє звернутися до міркувань читачів, "підга­няючи" їх під концепцію видання. Таким чином, необхідний ефект досягається зусиллями інших, не штатних, не редакційних пра­цівників: учених, викладачів, працівників державних служб, вій­ськових. Уся моральна й юридична відповідальність покладається на авторів цих заміток, що в газеті мають форму інтерв'ю-моноло- гу. Як відомо, під жанром інтерв'ю-монологу мається на увазі пря­ма мова респондента у відповідь на єдине запитання, вдало сфор­мульоване журналістом. Отже, інтерв'ю-монолог, висловлюючи позицію одного індивіда, дає можливість редакції, крім досягнення локальної мети (навести думку інвестора більш витончено, ніж це робиться у передовій статті), ще й наочно показати роботу й співпрацю з пересічними читачами газети. Більше того, інтерв'ю - монолог, "голос народу", висловлений таким чином, може стати приводом для суто редакційного розслідування будь-якої проблеми, де, як зазначає відомий спеціаліст у жанрі розслідування О. Глуш­ко, "не останню роль відіграє психологічна готовність журналіста до тих перешкод, які можуть виникнути в його роботі" [7, 99].

Моральні проблеми, про які говорить фахівець, частково знімають­ся, оскільки рядовий журналіст, прочитавши колонку, підписану чи­тачем, може бути впевненим: він лише продовжує благородну справу боротьби за справедливість, що її до нього започаткували читачі.

Редакційна колонка також постійно видозмінюється, насамперед, коли йдеться про стиль індивідуального наведення фактажу. Штатний працівник, готуючи редакційну колонку за своїм підписом і відчува­ючи відповідальність за довіру відкривати номер, ретельно розмірко­вує над кожною фразою, доводячи її до максимальної досконалості. Навпаки, коли йдеться про читацький допис, що став основним ма­теріалом сторінки, керівництво газети максимально зберігає трохи нервовий, збуджений, іноді агресивний, наступальний стиль читача, обуреного якоюсь несправедливістю. Звичайно, що за такої умови та­ка колонка буде ефективною, вдалою.

Видозміни редакційної колонки відбуваються і в межах злиття та взаємопереходу різних інформаційних жанрів. Хоча сам матеріал займає в газеті від 1700 до 1900 друкованих знаків, завжди є мож­ливість урізноманітнити і пожвавити його шляхом введення в текст елементів інтерв'ю, доцільним є використання влучного епіграфа, так само логічний вигляд має остання фраза, яка може містити афо­ризм, навіть анекдот. Такі експерименти, без сумніву, не тільки до вподоби пересічному читачеві, вони відіграють роль своєрідного емоційного камертона, налаштовуючи читача на відповідне сприй­мання наступних газетних шпальт. Узагалі елементи сатири, іронії, зокрема в редакційних статтях, - давня традиція як світової, так і української преси. Про це переконливо свідчить О. Глушко в зга­даній роботі, присвяченій журналістському розслідуванню [7, 129-132]. Тому жанрова варіативність, насамперед у приватних газетах, заснованих після 2000 p., досягла такого рівня розвитку, що ми не можемо погодитися з твердженням російських жур- налістикознавців, що на пострадянському просторі справжня новітня журналістика ще тільки розвивається [8, 35-42].

Передова стаття в її традиційному розумінні потроху йде в небут­тя, поступаючись таким різновидам, як колонка редактора (читача); стисла аналітична кореспонденція, написана на замовлення; лист до редакції, що має всі ознаки художньо-публіцистичної групи жанрів. Такі зміни, жанрові трансформації свідчать про досить гнучку і ба­гатоваріантну систему газетно-журнальних жанрів у цілому, що дозволяє говорити про перспективи розвитку преси взагалі.

1. Аргументация в публицистическом тексте (жанрово-стилистичес - кий аспект) : учеб. пособ. / И. В. Гущина, Г. В. Жаркой, О. М. Каме­нева [и др.]. - Свердловск : Изд-во Уральского ун-та, 1992. - 244 с.

2. Барманкулов М. К. Журналистика для всех: (общность и специ­фика жанров печати, телевидения и радиовещания) / М. К. Барманку­лов. - Алма-Ата, 1979. - 318 с. : илл.

3. Вайшенберг 3. Новинна журналістика / Зігфрід Вайшенберг. - К. : Академія української преси ; Центр вільної преси, 2004. - 260 с.

4. Василенко М. К. Аналітична проблемна стаття на сучасному етапі розвитку журналістики / М. К. Василенко // Наукові записки Інститу­ту журналістики. - 2006. - Т. 23. - С. 94-99.

5. Василенко М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітич­них жанрів в українській пресі / М. К. Василенко. - К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. - 237 с.

6. Газетные жанры / под ред. В. И. Власова [и др.]. - М. : Полит­издат, 1971. - 217 с.

7. Глушко О. Журналістське розслідування: історія, теорія, практика /

О. Глушко. - К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2006. - 439 с.

8. Основные понятия теории журналистики: новые подходы к проб­леме / И. Д. Фомичева [и др.] ; под ред. Я. Н. Засурского. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1993. - 207 с.