Головна Журналистика СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА КОЛУМНІСТИКА: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
joomla
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА КОЛУМНІСТИКА: ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
Журналистика - Журналистика

Інна Гаврилюк,

Канд. наук із соц. комунік. (Суми)

У ДЕ 007: 304 : 070

Розглядається жанрова належність колумністики. Наголошується на тому, що такий різновид мас-медійних текстів ще немає чіткої жа­нрової ідентифікації. З’ясовується, що колумністика останнім часом набуває все більшої популярності в українських ЗМІ. Окреслюються особ­ливості розвитку сучасної української колумністики.

Ключові слова: колумністика, колонка, жанр.

The article deals with the genre characteristics of columnism. It is emphasized that such kind of mass media texts has no precise genre identification yet. It was found out, that columnistics is becoming more and more popular in Ukrainian mass media. The peculiarities of modern Ukrainian columnistics development are outlined in the article.

Keywords: columnistics, column, genre.

Рассматривается жанровая принадлежность колумнистики. От­мечается, что такая разновидность масс-медийных текстов еще не имеет четкой жанровой идентификации. Выясняется, что колумнис - тика в последнее время приобретает все большую популярность в ук­раинских СМИ. Показываются особенности развития современной украинской колумнистики.

Ключевые слова: колумнистика, колонка, жанр.

Одним із найцікавіших, але водночас і найскладніших для тео­ретичного розуміння типів публікацій є колумністика (від англ. column - колонка), тому у теорії соціально-комунікаційних до­сліджень таке явище й досі не отримало повного осмислення, «гро­мадянства». Проте відсутність теоретичних пошуків щодо належ­ності колумністики чи то до жанру, чи то до форми подання ма­теріалу не означає, що цей феномен не має місця у практичному ко - лообігу. На жаль, теоретичне осмислення часто не встигає за інно­ваційними процесами, які відбуваються у системі ЗМІ. Отже, ос­мислення колумністики, впровадження цієї парадигми у науко - во-методологічний обіг є актуальним. Тим більше, на часі огляд тенденцій розвитку колумністики в сучасному медіапросторі України.

© Гаврилюк І., 2011

«Уже протягом досить тривалого часу, - зазначає С. Успен­ська, - навколо цього терміна йде полеміка. Одні дослідники теорії журналістики говорять про те, що колонка - суворо визначена кількістю рядків вертикаль на газетній шпальті - є рубрикою, другі - про те, що вона є видом коментаря, треті називають її різно­видом есе, четверті зауважують, що колумністики як такої у нас в країні взагалі не існує, п’яті називають авторську колумністику ос­танньою фортецею вільної політичної думки і совістю нації» [З, 240]. Отже, колумністика - це не лише поєднання різних жан­рових ознак. Це ще й злиття ознак жанру та форми подання жур­налістського матеріалу.

У теорії і практиці світової журналістики підтримується по­зиція, що колумністика - це самостійний жанр.

Ось як окреслює жанрові особливості колумністики Л. Кройчик: «У чому полягає жанрове розуміння колонки? По-перше, автор вис­тупає як герой-оповідач чи персонаж-маска (у комічному варіанті ко­лонки), чия точка зору, власне, і є предметом дослідження. [...]. По-друге, колонка як оперативний відгук на те, що відбулося (чи - відбувається), за своєю тональністю полемічна. [...]. Колумніст не уточнює, не пояснює факт чи ситуацію, яка виникла, - він виступає відносно них опонентом. По-третє, оскільки у колонці, як правило, погляд автора не збігається із загальною точкою зору, він пропонує нове уявлення про ситуацію. Персональна точка зору - змістове ядро колонки» [2, 152]. Отже, колумністика - це авторські виступи на зло­боденні (і не тільки) питання, це погляди на себе в світі й світу в собі, це маленькі шматочки приватного й соціального буття. Обов’язко­вою умовою колумністики є те, що виступи повинні з’являтися з пев­ного регулярністю в одному і тому ж виданні і розміщуватися на од­ному й тому самому місці, а також під певною рубрикою.

Колумністика - один із найбільш актуальних журналістських жанрів у світовій журналістиці. Останнім часом цей різновид персо­налізованих журналістських матеріалів набуває все більшої попу­лярності й в українських мас-медіа. Найбільш повно процес акту­алізації персональної журналістики було розкрито та обґрунтовано Л. Кройчиком: «Попит на особистісну журналістику в умовах зрос­таючої конкуренції ЗМІ створив прецедент вибору. Публіцист відгу­кується на цей попит пропозицією власного імені. Ім’я (в широкому значенні цього слова) стає знаком видання й каналу, які презенту­ють це ім’я...» [2, 127]. В. Галич зауважує, що пояснити цей фено­мен можна такою ментальною рисою українця - прагненням дізна­тися, на відміну від західного чи північноамериканського ре­ципієнта, «про авторську характеристику відображених подій, щоб порівняти з власного або ж сформувати свою шкалу оцінок» [1, 225].

Предтечею колумністики можна по праву вважати рубрику «Ко­лонка редактора», яка була обов’язковою для всіх типів друкова­них ЗМІ у радянський період. Ця рубрика функціонує, але в дещо іншому форматі й у сучасній українській пресі (особливості розвит­ку редакторської рубрики розглядає В. Галич [1]). Як бачимо, ав­торська колонка - не новий для української журналістики жанр, нове лише його жанрове прочитання, подання, окреслення. На відміну від традиційної колонки редактора, колумністика за своїм текстовим наповненням, оформленням - зовсім інше явище. Як за­значає С. Успенська - це особлива текстова структура[3, 240].

Найпрогресивнішими у плані впровадження авторизованих вис­тупів вважаємо такі газети, як «День» (колонки Людмили Засєди, Ігоря Лосева та ін.), «Галицький кореспондент» (колонки Тараса Прохаська, Тетяни Єрушевич), «Газета по-українськи» (колонки Світлани Пиркало, Віталія Жежери та ін.). Авторські колонки - явище, притаманне й журнальній періодиці («Телекритика» (ко­лонки Отара Довженка, Анатолія Розенвайна та ін.), «Женский журнал» (колонки Лариси Денисенко таін.) тощо). Останнім часом колумністика стає атрибутивною рисою й інтернет-журналістики.

Зазвичай колумністику можна ідентифікувати за назвою, де є слово «колонка» (наприклад, «Колонка Ольги Герасим’юк» (газета «День»)). Проте існують й інші назви. Наприклад, рубрика Людми­ли Засєди («День») називається «Післясмак», рубрика Ігоря Лосева («День») - «Телебачення», рубрика Мар’яни Закусило («Телекри­тика») - «Рекламна діагностика з Мар’яною Закусило». Отже, ду­же часто колонки виходять під епатажними назвами, які повинні шокувати, привернути увагу реципієнта. Водночас автори прагнуть до індивідуалізації (виділення із загальної маси колонок саме своєї) і підтримання іміджу екстравагантного колумніста. Є в ук­раїнській пресі й такі колонки, які взагалі не мають назв рубрик (наприклад, авторські колонки в «Газеті по-українськи»).

Хто може стати колумністом? По-перше, відомі люди, які хоч і не мають відповідних літературних, журналістських знань, проте, в силу публічності, користуються довірою як редакції, так і читачів. По-друге, журналісти, літератори, стилістика текстів яких є настільки цікавою, що не може не звернути на себе увагу. Й по-третє, спеціалісти у певних галузях знань. Обов’язкова умова до колумністів - власний стиль, по­зиція й монофонічна точка зору. «Імідж періодичного видання, - зазна­чає В. Галич, - знаходиться в прямій залежності від рівня авторитету й освіченості авторів колонок, їх прогресивного мислення й комунікатив­ної компетенції, мовної культури й майстерності, психологічного впли­ву на реципієнта» [1, 225].

Хто входить до когорти провідних українських колумністів? Андрій Бондар, Андрій Кокотюха, Віталій Жежера, Віталій Коро - тич, Лада Лузіна, Людмила Засєда, Микола Рябчук, Світлана Пир - кало, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Юрій Андрухович. Цей спи­сок можна продовжувати, він, звичайно, неповний. Як бачимо, це здебільшого журналісти, публіцисти, літературознавці, письмен­ники тощо. Але всі вони, перш за все, - імпозантні люди. Таким чи­ном, в цих особах поєднуються усі важливі складові при виборі ко - лумніста як автора окремої рубрики.

Своєрідним засобом діалогічності між читачем та автором у колум- ністиці є фотознімок останнього (автора). Колонки більшості україн­ських колумністів також супроводжуються фотозображенням. Таким чином, реципієнт має можливість дискутувати із візуальним зобра­женням, тобто з автором, з приводу висловленої думки. Світлини вико­нують функцію інтимізації. Водночас це ще й засіб привернення уваги, оскільки важко оминути публікацію, в якій, окрім авторського підпи­су, є ще і зображення, тим більше, якщо це відома (читаймо: а тому цікава для загалу) людина. Беручи до рук газету у другий, третій рази, читач вже приблизно (за фотозображенням) знає, що може очікувати від автора. Й останнє: фотографія у колумністиці - це бренд. Особливо цікавими, на нашу думку, є фотографії колумніста Світлани Пиркало у журналі «Главред». На жаль, не всі українські ЗМІ розуміють важ­ливість цього елемента у загальній структурі видання, атому не послу­говуються фотосупроводом до авторської колонки.

Не ідентичні авторські колонки в українських ЗМІ й за розміром. їх обсяг перебуває як у загальноприйнятих (для європейської жур­налістики) межах, так і виходить далеко за ці межі. Середній обсяг ав­торської колонки в українській періодиці - 3000-4000 знаків.

Слід зауважити, що колумністика, представлена в українських ЗМІ, важко піддається не лише жанровій, але й видовій кла­сифікації. Та все ж, на нашу думку, можна говорити про ко - лумністику художню (розважальну) та колумністику публіцистич­ну (хоча цей поділ ми вважаємо термінологічно неточним). До публіцистичної колумністики пропонуємо відносити такі тексти, що за жанровими ознаками наближаються до коментаря, огляду, рецензії, статті, тобто мають ознаки аналітичних жанрів. Художня (розважальна) колумністика, за нашими міркуваннями, вбирає в себе ознаки такого жанру, як есе.

Огляд авторських колонок засвідчив, що колонки, які друкують­ся в українських ЗМІ, здебільшого мають ознаки есеїв (наприклад, авторські колонки Віталія Жежери, Людмили Засєди, Світлани Пир - кало, Сергія Жадана, Тараса Прохасько, Тетяни Єрушевич).

Класифікацію авторських колонок можна провадити й за об’єктом відображення, тематичною спрямованістю. На нашу дум­ку, можна говорити про політичну, медіакритичну, мистецтвознав­чу (зокрема літературозначу) та інші різновиди колумністики. На жаль, не всі із вищезазначених різновидів мають місце в ук­раїнській періодиці. Наприклад, не притаманна для української журналістики екологічна колумністика, яка посідає одне із чільних місць у світовому медіапросторі. Натомість особливо попу­ляризується медіакритична колумністика (наприклад, рубрика «Телебачення» Ігоря Лосева («День»), рубрика «Телеконтинуум з Отаром Довженком» («Телекритика»)).

Українська колумністика має й досить незвичний, відмінний від традиційного для неї формат. У газеті «День» на першій шпальті не­одмінно виходить рубрика «Щоденник», де авторські тести за формаль­ними та стилістичними показниками наближаються до такого жанро­вого різновиду, як етюд (шкіц, ескіз). Цікавим є й те, що цю колонку ве­де не один автор, це почергова робота журналістів вищезазначеного ви­дання. Отже, можемо говорити про запровадження в українському медіапросторі й такого жанрового різновиду, як міні-колумністика.

Отже, авторська колонка - це жанр дифузійної форми, який контамінує в собі не лише ознаки власне жанру (жанрів), а й фор­ми. Колумністика останнім часом посідає одне з чільних місць в пресодруці України, вона активно розвивається. Вбираючи в себе ряд ознак, які характерні для світової колумністики, авторська ко­лонка в українських ЗМІ часто набуває специфічних рис.

1. Галич В. М. Колонка як жанр / В. М. Галич // Вісник Лугансько­го національного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні на­уки. - 2009. - № 3. - С.223-233.

2. Кройчик Л. Е. Система журналистских жанров // Основы творче­ской деятельности журналиста : учеб. / [ред.-сост. С. Г. Корконосен - ко]. - С. Пб. : Знание ; СПбИВЭСЭП, 2000. - С. 127.

3. Успенская С. С. Колумнистика : проблемы жанровой идентифи­кации / С. С. Успенская // Вестник ВГУ. Серия: Филология. Журнали­стика. - 2007. - № 1. - С.240-244.