Головна Журналистика СПЕЦІАЛІЗОВАНА ГАЗЕТА «СЕЗОННЫЙ ЛИСТОК СЛАВЯНСКИХ МИНЕРАЛЬНЫХ ВОД» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
joomla
СПЕЦІАЛІЗОВАНА ГАЗЕТА «СЕЗОННЫЙ ЛИСТОК СЛАВЯНСКИХ МИНЕРАЛЬНЫХ ВОД» У ВІТЧИЗНЯНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
Журналистика - Журналистика

Володимир Садівничий,

Канд. наук із соц. комунік. (Суми)

У ДЕ 007: 304 : 070

У статті розглядаються генеза, типоформуючі ознаки, специфіка функціонування, тематика спеціалізованого газетного видання медич­ного спрямування «Сезонный листок Славянских минеральных вод».

Ключові слова: газета, преса, тип, тема, читач, видавець, функція.

In the article genesis, typical signs, specific of functioning, subject of specialized medical newspaper «Seasonal sheet of the Slavyansk mineral waters» are examined.

Keywords: newspaper, press, type, theme, reader, publisher, function.

В статье рассматриваются генезис, типоформирующие признаки, специфика функционирования, тематика специализированного га­зетного издания медицинского направления «Сезонный листок Сла­вянских минеральных вод».

Ключевые слова: газета, преса, тип, тема, читач, видавець, функція.

Актуальність дослідження обумовлюється тим, що науковий аналіз соціальної комунікації як складного багатовимірного явища неминуче передбачає вивчення становлення та розвитку галузевої преси. Головні аспекти її розгляду пов’язані з актуалізацією досліджень у галузі історії журналістики на основі сучасних мето­дологічних підходів.

Згадуючи ж думку М. Романюка про те, що «жоден з архітек­торів не піддає сумніву очевидний факт: будівництво розпочи­нається з фундаменту. Тому і величну споруду під назвою «історія української журналістики» варто розпочинати з «історії періоди­ки», яку ще треба опрацювати» [8], усвідомлюємо величину вже за - ооскомленої «білої плями» щодо наукового осмислення принципів функціонування періодики часів її з’яви та становлення у вітчизняному інформаційному просторі. Особливих розмірів ця «пляма» на­буває, коли йдеться про галузеві видання медичного спрямування.

Зокрема в роботах таких авторів, як М. Зеленський та Є. Гаври - люк [2], І. Михайлин [5], 3. Петрова [6], І. Робак [7], Н. Сидоренко та О. Сидоренко [3], І. Стародубцева [9], Т. Фісенко [11] та інших зустрічаються згадки про «Сезонный листок Славянских минераль­ных вод». Однак відсутні аналіз виникнення цього видань та зна­чення в розвитку вітчизняного інформаційного простору.

Тож розгляд генези, типоформуючих ознак, специфіки функ­ціонування, тематики вказаної газети і є метою нашої розвідки. Для її реалізації вважаємо за необхідне вирішити завдання: 1) вивчити обставини видання газети; 2) визначити позиціонування видання та функціональні ознаки; 3) з’ясувати соціальну роль газети; 4) синте­зувавши весь комплекс тематичного спрямування і типоформуючих ознак, увести в науковий обіг газетне видання «Сезонный листок Славянских минеральных вод», що видавалося на території Хар­ківської губернії протягом 1889-1916 років.

Для цього послуговуватимемося такими конкретно-науковими методами дослідження, як бібліографічно-описовий, системно-хронологічний, структурно-типологічний та історико-описовий.

Виникненню та становленню газети передував загальний розви­ток курорту в Слов’янську. Історія його починається із 1832 р., ко­ли штабслікар Олексій Яковлев із групою солдат Чугуївського шпиталю прибув до Слов’янська, на південному березі озера Ріпно­го розгорнув палатки для хворих і почав лікувати їх спершу озер­ною водою, а потім грязями. Результат виявився настільки вража­ючим, що наступного року на березі озера побудували приміщення для кип’ятіння води та площадку для намазування грязями. У 1838-му на озері влаштували купальні, з часом відкрили лікарню як відділення Чугуївського військового шпиталю на 200 місць. У 1852 р. спорудили бальнеологічний заклад для цивільних осіб.

Потужний розвиток курорту розпочинається з 1876 р., коли він перейшов у підпорядкування міста й було створено управління Слов’янськими мінеральними водами. За сезон, який тривав із 15 травня до 25 серпня, тут лікувалося до 500 осіб.

Для інформаційного забезпечення відпочивальників керів­ництво закладу заснувало газету «Сезонный листок Славянских минеральных вод», перший номер якої вийшов у травні 1889 р. Пе­реважно щорік видавалося 15 номерів. Однак у 1903-му та 1909-1911-му світ побачило 14 чисел газети, у 1906-му, 1907-му, 1914-му - 11, у 1915-му - 9, 1916-му - 5.

Загалом, як зазначають Ф. Брокгауз та І. Єфрон, під назвою «Се­зонный листок...» виходять «зазвичай у літній лікувальний сезон періодичні видання, які дають відомості про різні мінеральні води і кількість відвідувачів». Подібні газети окрім Слов’янська виходи­ли ще в П’ятигорську та Ризі [12].

У першому номері аналізованої нами газети видавці вказували, що вона складатиметься з трьох основних розділів: науковий, за­гальний, довідковий. Подаватимуться також рубрики «Оголошен­ня», «Вісті та чутки».

Перший - науковий - відділ відводився під матеріали щодо складу та властивостей Слов’янських мінеральних вод, їх порівняння з вітчизняними та закордонними; опис і форми хвороб, які лікуються водами; історія, розвиток і сучасний стан місцевого водолікування; покращення й недоліки в організації лікування; нові хімічні дослідження мінеральних вод; результати лікування; метеорологічні та бальнеологічні дослідження.

Другий відділ - загальний - це переважно телеграми Російсько­го Телеграфного Агентства; внутрішнє життя курорту; річні звіти Слов’янського бальнеологічного товариства; розповіді про розва­жальні та благочинні заходи тощо.

У довідковому відділі - повідомлення управління водами; вказівник квартир; списки прибулих на води і списки лікарів.

Традиційно 25 травня відкривався курортний сезон на Слов’янських мінеральних водах, і саме тоді виходив у світ перший номер газети.

Майже щороку в першому номері вміщувався матеріал про місто Слов’янськ та його мінеральні води. Зокрема зауважувалося, що Слов’янська мінеральна вода відома з 1646 р., але її лікувальні влас­тивості почали використовуватись із 1832-го. Найбільшу відомість здобули озера Ріпне та Вейсове. Клімат на курорті «помірно-жаркий і сухий. Надмірна сухість дещо поменшується випаровуванням широ­кої поверхні солоних озер, що також впливає на озонування повітря, що не сприяє зародженню та розвитку в ньому хвороботвірних мікро­організмів. Певно останньою обставиною обумовлюється той, конста­тований багатьма лікарями, факт, що в період лютування та розпов­сюдження в нашій вітчизні різних епідемій, вони тут або зовсім не спостерігаються, або, якщо й проявляються в окремих випадках, то втрачають свій гострий характер» (1900. - № 1. - С. 2).

Із історії курорту газета також сповіщала, що аналізи Слов’янських мінеральних джерел протягом 1884-1892 років про­водив лаборант хімічної лабораторії Харківського університету

Ф. Слоневський, а пізніше лаборанти Харківського технологічного інституту В. Пашков і М. Степанов. Дослідження показали, що во­ди належать «до найсильніших йодо-бромових розсолів не тільки серед вітчизняних, але й закордонних вод» (1900. - № 1. - С. 4).

У першому номері видання за 1908 р. уміщено план Слов’янсь­кого курорту, на якому зазначено розміщення двох озер, житлових приміщень, зон відпочинку.

За час, що минув від початку зацікавлення науковців методами систематизації преси, не склалося однозначних підходів щодо виз­начення головних типоформуючих ознак як газетних, так і жур­нальних видань.

Зокрема, О. Акопов до первинних типоформуючих ознак зарахо­вує видавничий орган, читацьку групу, завдання і програму видан­ня. До вторинних - авторський склад, внутрішню структуру, жан­ри, оформлення. До ознак третього рівня - періодичність, обсяг, ти­раж [1].

На думку С. Виноградової та Г. Мельник, типологічні характе­ристики друкованого ЗМІ визначаються «комплексом ознак: перш за все спрямованістю, змістом і метою видання, читацькою ауди­торією, її запитами та потенційними можливостями, періодичніс­тю, традиціями, суб’єктивними якостями керівника, організацією роботи й навіть станом техніки» [4, 159].

Головною типоформуючою ознакою «читацьку аудиторію» [10] називає В. Тулупов.

Із усіх типоформуючих ознак щодо газети «Сезонный листок Славянских минеральных вод» ми виокремили такі головні: вида­вець, редактор, читач. Усі вони тісно пов’язані.

Видавцем популярно-бальнеологічного часопису виступало Управ­ління Слов’янських мінеральних вод. Контора редакції знаходилася при квартирі лікаря-директора Слов’янських мінеральних вод. Лікар-директор і виконував обов’язки редактора. Редакційні колек­тиви різночасово очолювали: В. Т. Скрильников (1894), О. X. Куз­нецов, заслужений професор Імператорського Харківського універ­ситету (1901-1902, 1907-1910); С. І. Залеський, лікар (1903-1906); Л. В. Фолькман, лікар (1910); С. В. Коршун, професор (1911-1913, 1916); В. М. Косовський, доктор медицини (1914-1915).

Осібне місце в когорті редакторів належить професорам

О. X. Кузнецову та С. В. Коршуну.

Олександр Харитонович Кузнецов (1838-1910) випускник ме­дичного факультету Імператорського Харківського університету. Доктор медицини за дисертацію «Матеріали для історії розвитку корі» (1863). Очолював госпітальну клініку Харківського універси­тету, кафедру терапії а також. Харківський шаховий клуб. Разом із такими професорами, як П. Бутковський, К. Дюмонсі, І. Станке­вич, Я. Крем’янський, Д. Лямбль, В. Грубе, В. Лашкевич, І. Обо - ленський вважається засновником Харківської терапевтичної шко­ли. Автор низки оригінальних і перекладних підручників із меди­цини. Активно друкувавсь у «Военно-медицинском журнале», «Со­временной медицине», «Харьковском медицинском журнале».

Степан Васильович Коршун народився 6 (18) вересня 1868 р. у Глухові. Закінчив медичний факультет Імператорського Хар­ківського університету. Стажувався за кордоном (Німеччина) у про­фесора Ерліха. Захистив докторську дисертацію (1903). Завідував Бактеріологічним інститутом Харківського медичного товариства, завідував кафедрою гігієни Харківського університету, керував Харківським медичним інститутом, Інститутом інфекційних хво­роб ім. 1.1. Мечникова у Москві. У 1915 р. спільно зі співробітника­ми Бактеріологічного інституту отримав стандартну протиправцеву сироватку. У 1911-1913 та 1916 рр. працював лікарем-директором Слов’янських мінеральних вод. Саме тоді й редагував «Сезонный листок Славянских минеральных вод». У 1918 р., «коли в Харкові було засновано журнал «Врачебное дело», С. В. Коршун редагував у ньому відділ бактеріології. Він став одним із засновників журналу «Профилактическая медицина», де також редагував відділ бак­теріології» [6, 130], - зазначає 3. Петрова.

Основну когорту читачів, для кого працювала редакція, можна поділити на дві категорії. Перша - лікарі, які працювали на ку­рорті; друга - особи, які прибули на відпочинок.

Кожен номер, який приурочувався відкриттю курортного сезо­ну, вміщував списки практикуючих лікарів із зазначенням місця і годин прийому, хвороб, за якими вони практикують, професійний рівень. Основна увага акцентувалася на професорах і приват-доцен - тах Імператорського Харківського університету. У різні роки на ку­рорті практикували професори та доценти: П. Барашевич, Л. Гір - шман, М. Ломиковський, М. Миронов, М. Пономарів, Ю. Пенсь - кий, Я. Толочинов, М. Трахтенберг та ін.

Уміщувалися списки відпочивальників, які придбали сезонні абонементи. На жаль, списки показують лише географію приїжджих (Харків, Луганськ, Полтава, Таганрог, Київ, Петер­бург, Курськ, Суми, Ташкент, Юзівка, Ростов, Нахічевані, Ромни, Тула, Москва, Охтирка, Чугуїв, Новий Оскол, Мелітополь, Чард - жуй, Юзівка та ін. міста), не вказуючи їхнього соціального статусу.

Зустрічаються прізвища, відомі й дотепер: Олександр Амфітеатров, Наталя Кричевська, Марко Кропивницький, Федір Меркулов, Оль­га Самойлович, Пантелеймон Таранов. Слід зауважити - жінок-відпочивальниць у списках значиться значно більше, ніж чоловіків.

Закономірно - переважна кількість інформації, уміщеної на сторінках видання, орієнтувалася саме на відпочивальників. У пер­шу чергу це повідомлення, що стосувалися організації роботи ку­рорту: лікувальні послуги (ванни із мінеральних солей, ванни із мінеральної грязі, ванни електричні, душі з мінеральної та прісної води, кумис, гімнастика, інше); ціни на ванни, душі та інші послу­ги; правила для тих, хто користується Слов’янськими мінеральни­ми водами; адреси готелів і вільних квартир; розклад руху поїздів, прізвища начальника залізничної станції та поштового відділення, інша інформація.

Друкувався перелік хвороб, при яких Слов’янські води застосо­вуються «с испытанной пользой»: золотуха в різних її формах; спадковий і третинний сифіліс; подагра; загальне ожиріння; хро­нічні катари носа, гортані, бронхів; параліч після апоплексичного удару; стражданнях як центральної, так і периферійної нервових систем; жіночі хвороби; хронічні язви шкіри; білокрів’я; хвороби печінки; виснаження після тяжких хвороб і операцій; хронічні от­руєння ртуттю, міддю, свинцем та ін. (1900. - № 1. - С. 4).

Щороку газета вміщувала повідомлення про театральне та му­зичне життя курорту. Зокрема в 1898 р. очікувався приїзд теат­ральної трупи, до складу якої входитиме «чарівна Евеліна Дніпро­ва». Характеризуючи її, автор Уіу добирає найпоетичніших порівнянь (1898. - № 1. - С. 4). У 1907 р., «завдяки старанням місцевого меломана, члена Театрального товариства Д. Кузнецо­ва», до Слов’янська очікується приїзд Михайлової, Лабінського, Серебрякова, Южина, Меца, Тамариної, Гартмутаі, «дуже можли­во, Шаляпіна» (1907. - № 1. - С. 4). На 1908 р. «оголошений репер­туар змістовний і обіцяє багато цікавого як для місцевої, так і приїжджої публіки. Так, наприклад, обіцяють до постановки: «Ділки» - Колиско, «Король» - Юркевича, «Мораль пані Дуль - ської» - Запольської, «Свято життя» - Зудермана, «Життя люди­ни» - Андреева, «Прибутки міс Уорен», «Чорнушка», «Пасинки життя» та ін.» (1908. - № 1. - С. 4).

Далі автор Сер. Б. характеризує місцевий театр, зазначаючи, що акторам і працівникам доведеться миритися «з особливостями на­шого невеликого театру в акустичному плані, з відсутністю бута­форії, реквізиту, дряхлістю... декорацій» (1908. - № 1. - С. 4). До речі, криптонім «Сер. Б.» або «С. Б.» серед авторів газети зустрічається дуже часто, належать він Сергієві Байтелю, який дов­гий час працював секретарем Слов’янських мінеральних вод.

Патетичною фразою - «у середу, 8 липня, нам випаде велике за­доволення» - розпочинає редакція повідомлення про концерт. Пов’язане задоволення з концертом, у якому «візьме участь наш улюбленець, піаніст-віртуоз Семен Векслер, який виконає кілька п’єс зі свого концертного репертуару» (1909. - № 8. - С. 47).

Матеріали про розваги на курорті в різні роки друкували такі ав­тори: А. Гаврилко, Д. А., Уіу, Сер. Б., А. Анісімова, Д. Архан­гельський, Сі-Бем.

Окремо варто зупинитися на рубриці «Чутки». Звернімося, на­приклад, до газети № 1 за 1900 р. Сповіщається, зокрема, що «сьо­годні, 17 травня, до Слов’янська очікувався приїзд Його Величності Музаффера-Ед-діна-Шах-Ін-Шаха Персидського». Далі вміщував­ся список осіб, які супроводжують високого гостя. Вказуючи дже­рело - «як повідомляють газети» - автор добірки подає портрет ша­ха: «ще молода людина, вище середнього зросту, без бороди, з чор­ними, як смола, вусами й красивими чорними виразними очима». Далі автор уже без вказівки на джерело зазначає: «згідно зі свіжо отриманими відомостями прибуття в Слов’янськ Його Величності Шах-Ін-Шаха затрималось на кілька днів, тож очікувати його мож­на тільки після 20 травня».

Інше повідомлення своїм джерелом інформації цілком відповідає назві рубрики - «ходять чутки». Вони про те, що «на по­чатку червня на курорті розпочнуться спектаклі Харківської трупи під управлінням В. М. Бєжіна».

Звернімось до матеріалу, в якому розповідається про звичай під час урочистостей обсипатися конфетті. Вірніше про те, що він пере­творився на «якесь жорстке знущання над публікою», коли «тільки в обличчя і конче зі всієї сили намагаються вам кинути твердий жмуток злиплих кружечків». Далі автор зазначає - «чим грубіши­ми й болючішими виявляться наслідки, тим радісніше почуває себе регочучий скіф, який здійснив над вами цю жорстку й... дурнува­ту операцію» (1909. - № 8. - С. 45).

Далі вміщено розповідь про залізничну колію, що веде до Слов’янська. Автор не без іронії описує роботу «цього дивного «за­кладу», який звів знущання над людьми в культ, ніяк не підпоряд­ковуючись ніяким розумним спонукам і логічним побудовам... і ніяк не намагається пристосуватися до вимог дійсності» (1909. - № 8. - С. 46). Дійсність пов’язана зі щорічною благочинною лоте­реєю, в останній день проведення якої на курорт зібралося «більше чотирьох тисяч чоловік». Кількість вагонів не збільшили, і люди до міста добиралися «на вагонах», сиділа «на підніжках, на буферах, з’єднувальних ланцюгах і ледь-ледь не в трубі паровоза» (1909. - № 8. - С. 46).

Третя замітка в цьому розділі - про бажаючих заходити в парк санаторію «через паркан (ближче й дешевше)». А нещодавно на паркані «під час такої подорожі зависла одна представниця пре­красної статі, зачепившись сукнею за цвях» (1909. - № 8. - С. 46). Автор добірки - уже згадуваний секретар Слов’янських мінераль­них вод С. Байтель.

Саме він, під криптонімом С. Б., написав матеріал «Слов’янськ, 5-го липня» (1909. - № 8. - С. 1). Розповідається про відзначення в Слов’янську «двохсотліття знаменного дня 27 липня 1709 року». Нагадаємо - ідеться про святкування 200-ліття Полтавської битви. «На Соборній площі обладнано розкішно декорований живими квітами й зеленню павільйон, у якому знаходилися красиво при­крашені квітами портрети Імператора Петра І й нині царюючого Миколи II. Тут після богослужіння в церкві було проведено урочи­сту молебень із проголошенням багатоліття Государю Імператору та Царюючому Дому». Під час урочистостей, які відбувались спершу в місті, а потім у Шовковичному саду, грав оркестр керамічного заво­ду, учні співали пісню «Было дело под Полтавой» та читали уро­чисті вірші, директор реального училища С. В. Мельников-Розве - денков виголосив урочисту промову. Стараннями «міського правління» учням запропонували «сніданок із пиріжків, ковбаси, цукерок і фруктової води» (1909. - № 8. - С. 1).

До повідомлень, які зацікавлять теперішніх читачів, а також схарактеризують тогочасну ситуацію, можна віднести те, що «місцевий час рахується на 29 хвилин раніше Петербурзького» (1909. - № 8. - С. 48); «Із прикрістю потрібно сказати, що на ку­рорті поселилася досить добре організована шайка крадіїв-гастро - лерів, яка вже здійснила кілька кишенькових крадіжок, досить солідних, у парку і в купальнях» (1909. - № 8. - С. 1).

У «Офіційному відділі» газети № 1 за 1907 р. вміщене повідо­млення «Про дозвіл особам іудейського віросповідання лікуватися на Слов’янських мінеральних водах». У ньому вказано, що «на Слов’янські мінеральні води, які лежать поза зоною єврейської осілості, доступ для хворих осіб іудейського віросповідання, з доз­волу Харківського Губернатора, абсолютно вільний».

Уміщувалися в газеті некрологи на смерть відомих профе - сорів-медиків Імператорського Харківського університету. Один із некрологів - «Свіжа могила» - розповідає про смерть предводителя дворянства Ізюмського повіту Антиоха Олександровича Бантиша.

У кожному випуску подавалася реклама. Зокрема: «Вино Сан-Рафаель. Пропонується як тонічне, зміцнююче і таке, що сприяє травленню»; «Азовсько-Донський комерційний банк. Відділення в Слов’янську»; «Слов’янський міський громадський банк»; «Сільськогосподарська і кустарно-промислова ярмаркова виставка з 8 до 20 вересня 1901 р., в м. Слов’янськ Ізюмсько­го повіту, Харківської губернії»; «Друкарня Котлярова в м. Слов’янськ. Прийом замовлень надрукування»; «При Слов’ян­ських мінеральних водах поблизу Грессерівського парку вигідно продається дача»; «Учитель гімнастики, який закінчив Празьку гімнастичну академію, дає уроки для дорослих і хворих»; «Аку - шерка-масажистка (12 років практики) приймає хворих»; «Театр і музика. Афіша».

Варто також наголосити - редакція газети постійно відчувала матеріальні проблеми. Свідчать про це звернення до читачів про фінансову допомогу, які публікувалися фактично в кожному но­мері. Ось одне з найхарактерніших: «Як і раніше, редакція звер­тається з уклінним проханням до пп. членів Слов’янського бальне­ологічного товариства, практикуючих на курорті лікарів і місцевих діячів про сприяння їй у виконанні її завдань і її старань нести по­сильну службу на користь Слов’янського курорту» (1901. - № 1. - С. 2). Передплата, що на сезон складала 1 крб., та продаж окремих номерів по 5 коп., не покривали витрат.

Тиражувалося видання в Слов’янській друкарні Котлярова на вул. Харківській, приватний будинок.

Підсумовуючи, можемо констатувати: уведене нами в науковий обіг газетне видання «Сезонный листок Славянских минеральных вод», що не потрапляло в поле зору дослідників, видавалося на те­риторії Харківської губернії протягом 1889-1916 рр.; за цей час сформувалася тематична складова, спрямована перш за все на ви­конання такої функції, як інформаційне обслуговування людей, які прибули відпочивати та лікуватися на курорті. Аналізоване ви­дання є справжнім документом своєї доби.

Подальше накопичення раніше не відомого фактологічного ма­теріалу про галузеві медичні видання може стати підґрунтям для подальших наукових узагальнень щодо розвитку в Україні преси, журналістики, соціальної комунікації.

1. Акопов А. И. Методика типологического исследования периоди­ческих изданий : на примере специализированных журналов /

А. И. Акопов ; отв. ред. М. Т. Мезенцев. - Иркутск : ЦК ВЛКСМ Моло­дая гвардия, 1985. - 96 с.

2. Здравницы Харьковщины: путеводитель-справовчник / [сост.

Н. М. Зеленский, Е. С. Гаврилюк]. - X., 1968.

3. Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку XX століття / [уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко]. - К., 2001.-448 с.

4. Мельник Г. С. Деловая журналистика: учебн. пособ. / Мельник Г. С., Виноградова С. М. - С. Пб. : Питер, 2010. - 304 с. : ил.

5. Михайлин І. Л. Нарис історії журналістики Харківської губернії (1812-1917) / І. Л. Михайлин. - X. : Колорит, 2007. - 312 с.

6. Петрова 3. П. Видный украинский микробиолог и иммунолог Сте­пан Васильевич Коршун (к 140-летию со дня рождения) / 3. П. Петрова // Меджународный медицинский журнал. - 2008. - № 4. - С. 128-131.

7. Робак I. Ю. Організація охорони здоров’я в Харкові за імперської доби (початок XVIII ст. - 1916 р.) / Робак І. Ю. - X. : ХДМУ, 2006. - 346 с.

8. Романюк М. М. Здобутки і прорахунки дослідників української преси: погляд у XXI ст. [Електронний ресурс] / М. Романюк // Вісник Львівського національного ун-ту ім. І. Франка. Серія Журналістика. - Львів, 2001. — Вип. 21. — С. 77-86. - Режим доступу : Ийр://шшш. lnu. edu. ua/faculty/jur/Internet/ РАІІТ-1_8/Мт.

9. Стародубцева И. В. Участие интеллигенции в становлении и разви­тии курортов юго-восточного региона Украины (XIX - начало XX века) / И. В. Стародубцева // Наукові праці історичного факультету Запорізько­го національного університету. - 2010. - Вип. XXVIII. - С. 86-91.

10. Тулупов В. В. Теоретический и практический аспекты типоло­гии печатних периодических изданий [Електронний ресурс] / Тулу­пов В. В. - Режим доступу : Ийр//шшш. relga. ru/Environ/WebObjects/ tgu-Www. woa/wa/Main? textid.

11. Фісенко Т. В. Часописи «здорового способу життя» на території України початку XX ст. [Електронний ресурс] / Т. В. Фісенко // Наукові записки Інституту журналістики : наук. зб. - К., 2007. - Т. 26. - Режим доступу : Http://journlib. univ. kiev. ua/index. р1ір? а^= агис1е&агис1е=2198.

12. Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона [Елек­тронний ресурс]. - С. Пб.: Брокгауз-Ефрон. 1890-1907. - Режим доступу : Http://dic. academic. ru/dic. nsf/brokgauz_efгоп/92274/% Б0% А1% Б0% В5% Б0% В7% Б0% ВЕ% Б0% ВБ% Б0% ВБ% Б1% 8В% Б0% В9.