Головна Журналистика ТЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ
joomla
ТЕНДЕРНА ПРОБЛЕМАТИКА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПУБЛІЦИСТИЦІ
Журналистика - Журналистика

І Іаталі я Желіховська,

Канд. наук із соц. комунік. (Київ)

У ДЕ 007: 304: 659.3

У статті досліджено особливості висвітлення публіцистами про­блеми гендерноїрівності на сторінках сучасної періодики.

Ключові слова: публіцистика, гендерна рівність, стереотипи.

С

Прийняття «чоловічих» та «жіночих» ролей у різних суспіль­ствах трактується по-різному. Демократичний устрій, який передбачає для всіх членів суспільства наявність вільної самореалі - зації та можливості забезпечувати себе незалежно від статевої належності, сприяє активній трансформації застарілих соціальних стереотипів. Властивість змінюватися відповідно до нових умов суспільного поступу мають і тендерні стереотипи, які базуються, головним чином, на культурних, релігійних та національних тра­диціях. Значну роль у процесі формування нових поглядів на соціо - культурні норми поведінки для чоловіків та жінок відіграють пуб­ліцистичні матеріали, що безпосередньо впливають на громадську думку.

Стан гендерної проблематики у вітчизняному інформаційному просторі досліджували українські вчені А. Волобуєва, Н. Оста­пенко, О. Пода, Н. Сидоренко, Т. Старченко та ін. Мета досліджен­ня - окреслити основні аспекти, в яких відбувається висвітлення проблеми гендерної рівності в сучасному українському публіци­стичному дискурсі.

На думку С. Скорнякової, особливо яскраво тендерні стереотипи виявляються в рекламі. Як правило, жінку зображують таким чином: або як деталь кухонного інтер’єру, або з численними праль­ними порошками та засобами для миття посуду, або як спокусни­цю. Тендерні стереотипи вміло відтворюються і транслюються в так званих «жіночих» журналах - «Лиза», «Домашний очаг» та ін. Вони навчають жінку бути красивою й привабливою, вміти розва­жити й задовольнити чоловіка. Жіноча компетенція - це вміння добре хазяйнувати, смачно готувати, вміти користуватися космети-


Кою і бути привабливою. Соціальні, економічні, політичні пробле­ми, реальне життя реальних жінок фактично не мають свого відоб­раження [5].

На жаль, як зазначає Н. Сидоренко, численні «життєві історії» у таких виданнях, з професійного погляду - невиразні, банальні та одноманітні. «Епізоди, вчинки, ймовірні та неймовірні ситуації, ко­лізії як документального характеру, так і авторського (часто - жур­налістського, літературного) домислу заповнюють сторінки жіночих видань» [4, 209]. Тотожними є не лише структура та зміст як елек­тронних, так і друкованих варіантів видань для жінок (розділи про моду, здоров’я, чоловіків, зіркове і світське життя, розваги, куліна­рія тощо), дивовижною схожістю відзначаються також заголовки, підзаголовки, рубрики, сюжетні перипетії, суспільні мотиви, психо­логічний вплив, образні засоби та моральні настанови.

Серед багатьох стереотипів масової свідомості щодо сфер жіночої та чоловічої компетенції, які транслюються ЗМІ, можна виділити такі: жіночі справи - хатнє господарство і виховання дітей; чолові­чі справи - політика та бізнес. Останнім часом ситуація починає змінюватися: у ЗМІ все частіше почали з’являтися матеріали як про активних і успішних жінок, так і про чоловіків, які готові вихо­вувати дітей і господарювати. Утім, застарілі соціальні стереотипи ще міцно тримаються в суспільній свідомості.

Соціальний стереотип (від гр. stereos - твердий і typos - відби­ток) - схематизоване уявлення про який-небудь соціальний об’єкт (людину, групу, явище), яке має значну стійкість. Соціальний стерео­тип нерідко складається на основі досить обмеженого минулого досві­ду або неповної інформації, що інколи призводить до фіксації друго­рядних, випадкових ознак об’єкта. Термін уперше застосований аме­риканським журналістом У. Ліпманом для визначення поширених у суспільстві упереджених уявлень про членів етнічних, класових, політичних і професійних груп. Роль соціальних стереотипів у кому­нікативних процесах важко переоцінити: вони закріплюють інформа­цію про однорідні явища, факти, предмети, процеси, людей і т. ін.; спрощують процес обміну інформацією та її розуміння, сприяють виробленню спільних поглядів, шкали вартостей та єдиного світогля­ду, збереженню і трансляції культурно-історичного досвіду [3, 389].

Тендерні стереотипи виконують усі вищезазначені функції, аку - мулюючи досвід поколінь щодо поведінки жінок та чоловіків, їхніх рис характеру, моральних якостей, соціальних ролей тощо.

Сучасна соціальна наука розрізняє такі поняття, як стать і тен­дер. Традиційно перше з них використовували для визначення тих анатомо-фізіологічних особливостей людей, на основі яких людські істоти позиціонуються як чоловіки або жінки. Крім біологічних відмінностей, між людьми існує розподіл їхніх соціальних ролей, форм діяльності, розбіжностей у поведінці та емоційних характе­ристиках. У зв’язку з тим, що біологічна стать не може бути поясненням розбіжностей соціальних ролей, які існують у різних суспільствах, виникло поняття «гендер», що означає сукупність соціальних і культурних норм, які суспільство очікує від людей залежно від їхньої статі. Отже, як слушно зауважує О. Вороніна, не біологічна стать, а соціокультурні норми визначають психологічні якості, моделі поведінки, види діяльності та професії чоловіків і жінок. Таким чином, гендер створюється суспільством як соціаль­на модель для чоловіків та жінок, яка визначає їхнє становище і роль у суспільстві та його інститутах (сім’ї, політичній структурі, економіці, культурі, освіті тощо). У процесі виховання сім’я, систе­ма освіти, культура в цілому (через книжки й засоби масової інфор­мації) формують у свідомості дітей тендерні норми, правила пове­дінки, створюють уявлення про те, хто такий «справжній чоловік» і якою має бути «справжня жінка». Згодом ці тендерні норми під­тримуються за допомогою різноманітних соціальних та культурних механізмів.

Теорія соціального конструювання гендера базується на двох підвалинах: 1) гендер конструюється за допомогою соціалізації, розподілу праці, системи тендерних ролей, сім’ї, засобів масової інформації; 2) тендер конструюється самим індивідом - на рівні його свідомості (тобто тендерної ідентифікації), прийняття пропо­нованих суспільством норм та ролей і підлаштування під них (в одязі, зовнішності, поведінці тощо). Ця теорія активно використо­вує поняття тендерної ідентичності, тендерної ідеології, тендерної диференціації і тендерної ролі. Зокрема, тендерна роль передбачає виконання певних соціальних вимог - тобто відповідна для певної статі поведінка у вигляді мови, манер, одягу, жестів тощо [2].

Хоча термін «гендер» виник порівняно недавно (1975), росій­ська дослідниця Т. Бендас [1, 10-14] зауважує, що визначення тен­дерних ролей, завдяки яким формувалися тендерні стереотипи, започатковано ще в античні часи. Відомий грецький філософ Платон Афінський, використовуючи у своїх працях міф про андро­генів, висловлював думку про взаємодоповнюваність обох статей та проголошував ідею рівноправності. Ставлення до жінки у Платона було суперечливим: з одного боку, негативним, бо він уважав її нижчою істотою, з іншого - позитивним, бо в ідеальній державі, яку він описав, жінка могла брати участь в усіх справах нарівні з чоловіком. Арістотель уважав, що єдиний сенс у розподілі статей - народження дітей, а призначення жінки - виношування нащадків і ведення господарства. У чоловіка й жінки різні обов’язки й різні норми поведінки: те, що для жінки вважається схвальним (наприк­лад, мовчання), для чоловіка - ні, і навпаки. Чоловік і жінка - не рів­ноцінні істоти: жінка дає дитині тіло, а чоловік - душу. Чоловік - норма, жінка - відхилення від неї і т. ін. Варто зазначити, що біль­шість думок Арістотеля актуальні й сьогодні - настільки стійкими виявилися тендерні стереотипи. Розбіжності щодо норм поведінки, розподіл праці між чоловіками і жінками, порівняння їх між собою - усі ці питання є предметом сучасних тендерних досліджень.

Проаналізувавши розбіжності обох статей, Ж.-Ж. Руссо, наслі­дуючи Арістотеля, також висловив думку про різні норми поведінки для чоловіків і жінок (те, що ми сьогодні називаємо «тендерними сте­реотипами»). Як уважав Руссо, рівність або подібність чоловіків та жінок обмежується біологічними ознаками: схожі більшість органів, потреби та здібності. Утім, як соціальні істоти вони не можуть бути рівними через природжені характеристики. Відповідно, відріз­няються і норми поведінки: для чоловіків - щирість, відкритість, самостійність суджень, правдивість, а для жінок - сором’язливість, хитрість, толерантність, кокетливість та вигадливість.

І. Кант розділяв чоловіків і жінок, по-перше, за характером уча­сті в політичному житті і, по-друге, за характером особистості й поведінки. Для чоловіків властивим є активне громадянство (участь у прийнятті політичних рішень, незалежність суджень), а для жінок - пасивне (об’єкт управління). Деякі якості жінки пов’язані з народженням дітей (боязкість, слабкість), інші - з її роллю подавати приклад шляхетності в суспільстві (доброзичли­вість, розсудливість, красномовність). Тендерні стереотипи, як зазначив Кант, мають неабиякий запас міцності: і сьогодні досить поширеною є думка про те, що жінки не здатні приймати політичні рішення, і про те, що їхні властивості пов’язані з біологічним та культурним призначенням.

Цікаву думку запропонував німецький романтик Ф. Шлегель про цілісність особистості, яка поєднує в собі особистісні характе­ристики і чоловіка, і жінки. На відміну від багатьох попередників, він зазначав не «природну» відмінність обох статей за цими харак­теристиками, а, навпаки, радив чоловікам розвивати жіночі якості, яких їм бракувало (наприклад, емоційність), а жінкам - чоловічі (раціональність).

Сучасний період, починаючи з другої половини XX ст., характе­ризується бурхливим розвитком тендерних досліджень. Експе­риментальні дослідження та теоретичне осмислення емпіричних фактів на новому рівні дозволяють глибше вивчити тендерну про­блематику, зокрема, формування та трансформацію тендерних ролей, і, відповідно - тендерних стереотипів. Згідно з сучасною тен­дерною теорією, сам по собі факт існування біологічних, соціаль­них та психологічних розбіжностей між конкретними жінками та чоловіками не настільки є важливим, як є важливою їхня соціо - культурна оцінка та інтерпретація.

Значну роль у конструюванні нових понять та соціальних сте­реотипів відіграють засоби масової комунікації. Аналіз публіци­стичних матеріалів, опублікованих упродовж останніх років на сто­рінках українських ЗМІ, дозволяє зробити висновок про слабку зацікавленість авторів тендерною проблематикою. Переважна біль­шість матеріалів, так чи інакше, присвячена Міжнародному жіночому дню. Наприклад, «Жіноче питання» в честь Восьмого березня» Олени Захарченко на сторінках «Української правди» (2009. - 3 берез.).

Проблему конструювання нових тендерних відносин у суспіль­стві публіцисти розглядають у різних площинах, які умовно можна об’єднати у дві категорії: 1) теорія тендерних відносин; 2) практика соціального конструювання.

Матеріали, що належать до першої категорії, виконують зде­більшого просвітницьку функцію. Значна кількість виступів при­свячена поясненню елементарних понять теорії та практики тен­дерних відносин, а також аналізу забезпеченості відповідними нор­мами законодавства, або як прогресує вирішення тендерного питан­ня на законодавчому рівні. Зокрема, серед цієї групи матеріалів можна виділити публікації таких авторів у «Дзеркалі тижня», як Г. М’ягких «Що це за звір такий - «тендер»?» (2005. - 25 черв.),

С. Сененко «Маскулінність і фемінність: від бінарної опозиції до цілісної людяності» (2005. - 5 листоп.), С. Орел «Недарма Україна жіночого роду» (2006. - 2 груд.); а також газеті «День»: О. Мико - люк «Навіщо нам тендер?» (2008. - 23 верес.), «Світ - за рівність» (2008.- 13 берез.).

Автори матеріалів переконані, що зневага загальносвітових тен­денцій таїть у собі негативні наслідки. Як приклад - сучасний жіночий рух в Україні, коли більшість жіночих організацій є при­датком або до держави, або до різноманітних політичних сил. «Шокує нерозуміння того, що це рух не тому жіночий, що склада­ється з жінок, а тому, що його мета - допомогти самореалізації жінки як особистості, як члена певної спільноти», - вважає Г. М’ягких. Зважаючи на те, що тендерна ідентичність («Я почу­ваюся жінкою») інколи не збігається з так званими тендерними ідеалами («Очікується, що я люблю дітей і добре готую їжу»), авторка робить висновок: міжстатеві конфлікти виникають тоді, коли під впливом різноманітних чинників суспільство визнає моральним і адекватним існування якогось одного виду статевої та тендерної самоідентифікації: наприклад, жінка-домогосподарка, чоловік-годувальник, що є фундаментом для виникнення подвійної моралі та подвійного стандарту.

Проблема гендеру - проблема не етики, а використання потенціа­лу жінок і проблема розвитку суспільства. Експерти переконані, що саме тендерна рівність - це один із пріоритетів демократичного роз­витку будь-якої країни та передумова для поліпшення ситуації в гуманітарній та соціальній сферах. Гендер починається від зобра­ження на рекламному листку у вагоні метро й закінчується політи­кою президента країни. Демократичний устрій найбільше відповідає жіночим ментальності й типу мислення (прикладом тут може служи­ти модель родини, обов’язковою умовою збереження й нормального існування якої є захист інтересів усіх її членів). На практиці не один раз доведено, що рівень демократичності сучасних держав фактично прямо пропорційний відсоткові жінок у складі їхніх владних орга­нів. Напрям думок та програми поведінки переважної більшості жінок чудово узгоджуються саме з демократичними засадами.

На думку С. Орел, тема гендеру, час від часу з’являючись у ЗМІ, відіграє роль такого собі брязкальця: погралися і відклали. «І да­ремно. Адже з кожним роком це явище дедалі відчутніше стає одним з викликів часу, на які ми, хочемо чи не хочемо, мусимо зна­ходити адекватні відповіді. І мова тут не про стать, а про шляхи роз­витку суспільства», - вважає авторка.

До другої категорії належать матеріали, в яких досліджено про­блеми та перспективи використання наявних світових напрацю - вань практики суспільного перетворення українським соціумом: розподіл тендерних ролей та пов’язані з ними існуючі соціальні сте­реотипи. До таких публікацій належать матеріали, опубліковані на шпальтах всеукраїнських видань «День» (далі - Д.) і «Дзеркало тижня» (далі - ДТ.). Зокрема О. Михайлицької «Обережно! Холостяк» (ДТ. - 2005. - 25 черв.), О. Приходько «Фемінізація культури» (ДТ. - 2006. - 4 берез.), В. Герасимчук «Жінки можуть модернізувати суспільство» (Д. - 2006. - ЗО черв.), Н. Житарюк «Мінімум жінок» (Д. - 2006. - 27 груд.), О. Луцишиної «Відчай­душні домогосподарки, або Що таке «загальнолюдське»?» (ДТ. -

2008. - 2 лют.), О. Миколюк «Тендер «зверху» та «знизу» (Д. -

2009. - 6 берез.), «Тендерна «галантність» (Д. - 2007. - 13 берез.), «Тендер - справа практична» (Д. - 2008. - 7 берез.), О. Приходько «Роздача щастя за тендерною ознакою» (ДТ. - 2007. - 3 листоп.), «Продовження життя чоловіків - інвестиції в жінок» (ДТ. - 2008. - 8 берез.), «Роздільним навчанням - по тендерних стереоти­пах?» (Д. - 2008. - 27 верес.), О. Кісь «Кого оберігає Берегиня, або Матріархат як чоловічий винахід» (ДТ. - 2005. - 23 квіт.), «Обе­режно: сексизм!» (ДТ. - 2008. - 7 черв.), Л. Нечипоренко «Жінка, з якою радяться державні мужі» (ДТ. - 2008. - 5 квіт.).

На думку публіцистів, за роки незалежності українське суспіль­ство поступово почало відкриватися. На початку 90-х в Україні активно заговорили про тендер, фемінізм, у нас почали з’являтися жіночі громадські організації та рухи (хоча жіночий рух як такий виник в Україні набагато раніше). Саме тоді стало зрозуміло, що в питанні рівності жінок та чоловіків ми дуже відстали від Європи. Специфіка українського жіночого руху в перші роки незалежності полягала в тому, що власне жіночі інтереси в ньому були підпоряд­ковані інтересам національно-державним, тобто проблеми боротьби з дискримінацією жінок, відстоювання їх прав і законодавче забез­печення тендерної рівності розглядали як другорядні в порівнянні із завданнями державотворення та національно-культурного від­родження. Таким чином, у політичному і публічному дискурсах образ Берегині набув статусу офіційної, протегованої державою моделі для жіночої ідентифікації.

Хоча метаморфози сталися здебільшого у свідомості жінок,

О. Миколюк уважає, що суспільство в цілому також багато в чому змінилося. По-перше, є зміни «зверху» - з боку влади, тобто тих структур, які здійснюють управління суспільством на найвищому рівні: прийнято кілька законів, які мають забезпечувати рівні мож­ливості чоловіків і жінок. Керівництво країни змушене робити деякі зміни, оскільки приєднується до певних міжнародних доку­ментів, відповідно, засад європейської політики, зокрема й регулю­вання тендерних відносин у суспільстві. Паралельно відбуваються більш масові, але поки що менш помітні зміни «знизу» - з боку самого суспільства. У нинішній ситуації можна чітко констатувати певний розрив цих двох рівнів - «зверху» і «знизу»: на рівні влади якщо й приймаються якісь рішення, то зазвичай вони є суто фор­мальними і, як правило, не враховують ту громадську думку, яка склалася у населення, зокрема запровадження тендерних квот під час виборів до парламенту.

Поступово населення схиляється до думки, що влада не може бути одностатевою, втім, у нас надто живучі стереотипи традицій­ного розподілу ролей між чоловіками та жінками. На думку

Н. Житарюк, ситуація така: жінки працюють, чоловіки керують. Суспільство ще не готове сприймати чоловіків і жінок як рівно­правних партнерів у всіх сферах. Сьогодні жінкам важче знайти пристойну роботу, а середній рівень її оплати нижчий, ніж у чоло­віків. Усе наше життя пронизане тендерними стереотипами, почи­наючи з диференційованої соціалізації дітей завдяки недосконалій сучасній системі освіти.

Як стверджує О. Миколюк, Україна й досі є державаю, де влада належить чоловікам: існують закони про рівні права чоловіків і жінок, а рівності нема. Нині найбільше порушень прав жінок сто­сується економічної сфери та сімейного життя. На законодавчому рівні є прогрес: нам і Конституція гарантує рівність прав жінок і чоловіків, і закон про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Однак для поступу в практичній площині необхідно виробити дійовий механізм реалізації тендерних про­грам. Ефективність діяльності жіночих громадських організацій є дуже низькою. Проблема полягає в тому, що держава донині не делегувала їм якісь функції, які б вони могли виконувати, адже на реалізацію соціальних послуг потрібне державне замовлення. Авторка переконана: щоб в Україні діяльність держави в усіх сфе­рах була продуктивнішою, зваженою в інтересах і чоловіків, і жінок, зацікавлене все населення. А для цього конче потрібно, щоб жінки брали участь у прийнятті рішень: якщо природа вирішила, що чоловік і жінка мають іти поруч, то разом вони повинні бути на всіх рівнях - тоді можна сподіватися, що в нас буде гармонійне су­спільство.

Підсумовуючи, варто зазначити, що, незважаючи на складнощі перехідного періоду, наше суспільство перебуває на шляху до тен­дерної рівності: тендерна проблема - не лише жіноча, рівність потрібна як чоловікам, так і жінкам. Ідеться про те, щоб кожна людина, незалежно від статі, могла реалізувати свої прагнення в усіх сферах. Тендерна проблематика стосується не тільки бажання жінки бути реалізованою, швидше це бажання всього суспільства бути демократичним і громадянським. Утім, як свідчать результа­ти аналізу публіцистичних матеріалів, реальне становище укра­їнського суспільства щодо тендерної рівності далеке від європей­ських стандартів, Україна поки що перебуває на стадії проголошен­ня декларацій, а не здійснення практичних кроків.

1. Бендас Т. В. Гендерная психология : учеб. пособ. / Бендас Т. В. - СПб. : Питер, 2009. - 431 с.

2. Воронина О. А. Гендер // Словарь гендерных терминов // Www. ovl. ru / gender / 010.htm.

3. Краткий словарь по социологии [под общ. ред. Д. М. Гвишиани,

Н. И. Лапина; сост. Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова]. - М. : Политиздат, 1989.-479 с.

4. Сидоренко Н. М. «Життєві історії» - провідний жанр журналів для жінок в Україні / Сидоренко Н. М., Сидоренко О. О. // Культура народов Причерноморья. Научный журнал Таврического национально­го университета им. В. И. Вернадского. - 2007. - № 101. - С. 208-212.

5. Скорнякова С. С. Гендерные стереотипы в средствах массовой ком­муникации / Скорнякова С. С. // Актуальные проблемы теории комму­никации : сб. науч. Трудов. - СПб.: Изд-во СПбГПУ, 2004. -

С. 225-231.

В статье исследуются особенности освещения публицистами про­блем гендерного равенства на страницах современной периодики.

Ключевые слова: публицистика, гендерное равенство, стерео­типы.

The typical peculiarities of problem the gender equality elucidation on the pages of the modern periodicals are investigated in the article.

Keywords:publicism, gender equality, stereotype.