Надія Герасимчук,

Асист. (Київ)

УДЕ 007.01

У статті йдеться про причини занепаду фейлетону як жанру та його місце в сучасній українській періодичній пресі.

Ключові слова: фейлетон, гумористично-сатиричний жанр, тен­денція.

Країнська сатирична публіцистика завжди була складним, багатоаспектним і полемічним явищем. Її формування відбува­лося на межі двох епох, а характерною ознакою стало поєднання елементів народної творчості з рисами, привнесеними періодом національно-визвольних змагань. Фейлетони, памфлети, сатирич­ні замітки та публікації інших подібних жанрів допомагали читачеві легше зорієнтуватися у вирі суспільних подій, зрозуміти, чиї інтереси відстоює та чи інша партія. Крім того, у сатиричних жанрах найяскравіше відбилася національна самосвідомість укра­їнської нації, її мрії та прагнення до побудови незалежної держави. Гостро реагуючи на суспільні проблеми, публіцистика була спра­ведливою, чесною та безкомпромісною. Останнє особливо виявило­ся в її сатиричних жанрах, адже внутрішня сила сатири полягає в невідповідності чинного ладу позитивним ідеалам суспільства.

Фейлетон - один із найбільш полемічних жанрів сатиричної публі­цистики. Як газетно-журнальний жанр, він контрастно відрізнявся від інших матеріалів яскравими образами, деталями, живою, соковитою, самобутньою художньою мовою, відповідним оформленням фактично­го матеріалу та гострим, часом несподіваним поворотом теми. Тут особ­ливим чином поєднувались і зіставлялися документально зібрані факти. Маючи образно-емоційний вплив на читача, він сприяв викрит­тю недоліків у суспільстві, характерах і вчинках людей. Та сьогодні, на жаль, спостерігається занепад сатиричних жанрів, зокрема фейлетону.

Мета статті - визначити причини занепаду фейлетону як жанру та дослідити його місце в сучасній періодичній пресі. Об’єктом вивчення таких тенденцій стали публікації на шпальтах преси, що видається в Україні у 2012 р.

Професор Московського державного університету О. Тертичний зазначає, що в радянській журналістиці фейлетон посідав надзви­чайно важливе місце, та з початком реформ у країні майже зник зі сторінок газет і журналів. Він вважає, що «таке «падіння» жанру пояснюється його особливостями », які полягають насамперед у тому, що «фейлетон - це засіб висміювання якогось зла. Саме так він вико­ристовувався відповідними засновниками ЗМІ (в особі Агітпропу) протягом багатьох років. Коли в ЗМІ з’явилися нові засновники в особі «грошових мішків», різних «адміністрацій», «олігархів», «фінансово-промислових груп» і т. п., то було б дивним чекати від них висміювання тих справ, які творилися в основному з їхньої волі (чи неусвідомлення) і сприймалося як зло більшою частиною насе­лення. Крім того, на тлі різноманітних «розслідувань», «зливу» інформації, нескінченного потоку компромату, за допомогою яких різні політичні сили протягом десятиліть боролися за владу, фейле­тон просто не міг мати вигляд «ударного» жанру [3, 1].

На думку О. Тертичного, нині, в умовах помітної тенденції від­родження моральних орієнтирів у житті суспільства, позиції фейле­тону зміцнюватимуться. Він також вважає, що втрата сучасним фей­летоном колись провідних позицій у пресі пояснюється недостатньо високим рівнем кваліфікації сучасних фейлетоністів: «навіть у тих, хто гідно представляє нинішній фейлетон, нерідко можна виявити прикрі промахи» [3, 1]. Подібну думку висловлює московський дослідник сучасної телевізійної журналістики В. Цвик, який вва­жає, що фейлетон пишуть фахівці найвищого рівня, які спеціалі­зуються на створенні текстів одного конкретного жанру [4, 37].

На противагу цим сподіванням автор дисертаційного досліджен­ня про українську есеїстику С. Шебеліст вважає, що такі жанри, як фейлетон, нарис, памфлет, поступово, але не остаточно занепадають через їхню «неорганічність і невідповідність реаліям життя» [5, 8].

Більш оптимістичний погляд має дослідник проблем теорії і практики журналістики О. Глушко. Наголошуючи на своєрідності, важливості та актуальності фейлетону, він зауважує, що цей жанр «має свої історичні корені, відповідні традиції,., переживав періо­ди як бурхливого розвитку популярності, так і занепаду, тимчасо­вої втрати позицій та інтересу людей» [1, 55]. Як й інші жанри пуб­ліцистики, фейлетон «не припиняв свого існування, не зійшов з журналістської літературної орбіти. Навпаки, коли в динамічному розвитку життєвих подій складалися відповідні умови», він знову виходив «на авансцену журналістики, відроджуючись у всіх своїх іпостасях, а нерідко й набуваючи нових якостей, що засвідчували його життєздатність і спроможність зі свого боку активно впливати на перебіг суспільних процесів» [1, 55].

У процесі дослідження функціонування в сучасній пресі гумори - стично-сатиричних жанрів, зокрема фейлетону, було опрацьовано дев’ять періодичних видань (усього 205 номерів) за 2012 р. (сі­чень - березень): «Голос України» (№ 1-59), «Літературна Україна», «Вечірній Київ», «Україна молода», «Газета по-укра - їнськи», «2000», «Правда Украины», «Рабочая газета», «Известия в Украине». Результати аналізу подано в табл. 1.

Таблиця 1.

Таким чином, у деяких виданнях («Вечірній Київ», «Известия в Украине») гумористично-сатиричних рубрик (і відповідно жанрів) узагалі немає. Такі газети, як «Правда Украины», «Газета по-українськи», «Україна молода», «Рабочая газета», «2000», обме­жились лише анекдотами.

З’ясувалось, що тижневик «Правда Украины» має постійну руб­рику «Любимая страничка», на якій здебільшого друкуються анек­доти (рубрика «Хиханьки»). У «Рабочей газете» на останній сторін­ці функціонує невелика рубрика «Улыбнитесь», де постійно є анек­доти. «2000» має додаток «УИКЕНД», в якому під рубрикою «Шутим» також друкуються анекдоти.

У «Літературній Україні» існує постійна рубрика «Вишняк», в якій заявлено, що це сторінка гумору, сатири, фейлетонів, усмішок і пародій. Проте в досліджуваних номерах цього тижневика фейле­тонів не було, натомість були надруковані гумористичні оповідан­ня, пародії та епіграми.

Єдиним виданням, в якому друкують фейлетони, виявився «Голос України». Незважаючи на те, що це загальнополітична газета з пріоритетним висвітленням діяльності парламенту (керів­ництва Верховної Ради, комітетів, депутатських фракцій і груп, окремих депутатів, в якій роз’яснюються прийняті закони та інші нормативно-правові акти України), тут існує постійна гумористич - но-сатирична суботня сторінка «Курінь». Сторінка поділена на постійні рубрики: «Казка», «Дошка пошани», «Карикатурист про­довжує тему», «Тези і антитези», «7 мішків гречаної вовни».

Саме під рубрикою «Казка» друкуються твори, що за головними ознаками є фейлетонами. Ці ознаки знаходимо у визначеннях відомих науковців. О. Кузнецова вважає, що «фейлетон - середній прозовий жанр сатири, що виявляє комічну суть суспільної парадоксальної про­блеми з метою її усунення, викриває систему негативних фактів через реальні та ймовірні події, різні рефлексії (сон, марення, божевілля тощо), історичні, літературні асоціації, містифікацію знахідок докумен­тів, рукописів, книжок, щоденників та інші комічні засоби» [2, 104].

На думку професора Ю. Ярмиша, фейлетон - це «художньо-пуб­ліцистичний жанр, у якому комічне підґрунтя якихось негативних явищ або ситуацій розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми з використанням засобів алегоричності, інакомовно- сті» [6, 7]. Йому властиві «іронія, сарказм, своєрідна деформація подій, фактів, образів, коли прояснюється їх комічний зміст» [6, 8].

Фейлетони в рубриці «Казка» пишуть постійні автори: М. Ми - лорадович, Ю. Большак. Твори під цією рубрикою мають дотепні заголовки, як-от: «Молочний шлях «Мілкі вей» М. Милорадовича (2012. - № 6). У процесі дослідження фейлетону на шпальтах газе­ти «Голос України» було застосовано елементи контент-аналізу. В опрацьованих 59 номерах за період з 4 січня 2012 до 31 березня 2012 р. сторінку гумору і сатири «Курінь» виявлено в 12 номерах, а саме: № 6, 12, 17, 22, 27, 32, 37, 42, 44, 49, 54, 59.

Результати дослідження подано в табл. 2.

Отже, на практичному матеріалі частково за допомогою кон - тент-аналізу здійснено дослідження місця фейлетону в сучасній періодиці. Сучасна преса майже не використовує такий цікавий і важливий жанр, як фейлетон. 5 із 9 досліджуваних газет віддали перевагу анекдотові. Також визначено місце фейлетону серед

Таблиця 2.

Інших гумористично-сатиричних творів у газеті «Голос України» (59 номерів за січень-березень 2012 р.), у результаті якого виявле­но, що фейлетон (59 номерів) становить 13,6 % від інших жанрів. Здійснений аналіз свідчить про те, що в сучасних виданнях склада­ється тенденція до зникнення фейлетону з газетних шпальт. Щоб зупинити її, треба зацікавити молодих журналістів вивченням істо­рії цього жанру, стимулювати їх до професійного зростання, до прагнення бути носіями не тільки інформації, а й високої мораль­ності та духовної культури.

1. Глушко О. К. Художня публіцистика : європейські традиції і сучас­ність : моногр. / О. К. Глушко. - К. : Арістей, 2010. - 192 с.

2. Кузнецова О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі / О. Д. Кузнецова. - Львів: Видавн. центр ун-ту ім. І. Франка, 2003. -250 с.

3. Тертычный А. А. Жанры периодической печати : учеб. пособ. /

А. А. Тертычный. - М. : Аспект Пресс, 2000 // Режим доступу: Http://evartist. narod. ru/text2/06.htm.

4. Цвик В. Л. Телевизионная журналистика : история, теория, прак­тика : учеб. пособ. / В. Л. Цвик. - М. : Аспект Пресс, 2004. - 382 с.

5. Шебеліст С. В. Особливості розвитку сучасної української есеїсти - ки в системі журналістських жанрів : автореф. дис. ... канд. наук із соц. комунік.: 27.00.04 / Шебеліст Сергій Вікторович. - К., 2010. - 18 с.

6. Ярмиш Ю. Ф. Жанри сатиричної публіцистики / Ю. Ф. Ярмиш. - К., 2003. - С. 7-8.

В статье рассматриваются причины упадка фельетона как жанра и его место в современной украинской прессе.

Ключевые слова: фельетон, юмористически-сатирический жанр, тенденция.

In the article it is about the reasons of feuilleton’s decline as a genre and, his place in the modern Ukrainian press.

Keywords: feulleton, satiric genre, tendency.