Головна Журналистика ПРЕСА ДЛЯ ДІТЕЙ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (20—30-ТІ РР. XX СТ.)
joomla
ПРЕСА ДЛЯ ДІТЕЙ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН У РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ (20—30-ТІ РР. XX СТ.)
Журналистика - Журналистика

Оксана Сидоренко,

Асп. (Київ)

УДК 007.01

У статті розглянуто тематично-змістові аспекти періодичних видань для дітей, що видавалися на території Радянської України у 20-30-хрр. XX ст. і відповідали вимогам ідеологічного виховання під­ростаючого покоління в середовищі поляків, німців, греків, євреїв та інших національних меншин.

Ключові слова: періодика для дітей, національні меншини, редак­ційна політика.

В

Идання для дітей на території Східної України наприкінці XIX - в першій половині XX ст. розрізнялися не тільки за своєю тематич­ною та ідеологічною спрямованістю, а й враховували національний чинник. Скажімо, редакції видань «МолодаУкраїна» і «Читайте, діти!» свій зміст орієнтували на українських читачів. Ціла низка періодики в різних містах Східної України призначалася єврейській аудиторії («Молодая Иудея», «Заря», «Колосья», «Молодой Израиль», «Юный Израиль», «Хапрахим», «Цветник Иудеи», «Домой в Сион», «Еврей­ская молодая мысль», «Еврейское юношество»). Місця їхнього видан­ня - Одеса, Луганськ, Кременчук, Ялта, Київ, Лохвиця Полтавської губернії. До кримськотатарської дітвори звертався «Алеми-субън» («Дитячий світ») - додаток до газети «Терджиман» у Сімферополі.

Із встановленням радянської влади й утворенням УРСР преса для дітей теж дотримувалася національного «розподілу». Цен­тральне бюро Комдитруху і спеціальне видавництво - Держ - комнацменвидав (Укрдержнацменвидав) подбали про заснування цілої низки своїх органів, що видавалися різними мовами. Так, з’явились у світ журнал болгарською мовою «Бъди готов!» («Будь напоготові!») у Харкові (1929-1938); кримськотатарський часопис «Ми ленінджілер» («Молоді ленінці») у Сімферополі (1930-1941); видання грецькою мовою «Неос махітіс» («Юний боєць») і згодом «Піонерос» у Маріуполі на Донеччині (1931-1937).

Київське губернське бюро вчителів започаткувало орган цент­рального єврейського бюро при Народному комісаріаті освіти, щомі­сячний журнал для дітей «Фрейд» («Радість», 1922-1925); єврей­ська секція видавництва «Юнгер Арбетер» при ЦК JIKCM України організувала популярний, науково-літературно-художній і політич­ний журнал «Лібкнехте дор» («Покоління Лібкнехта»), що з’явився одним номером у Харкові 1923 р. Найдовготривалішим із журналів, що видавалися єврейською мовою, був орган ЦК ЛКСМУ і НКО У PCP «Октяберл» («Жовтеня», 1930-1933), перейменований у «Зай грейт!» («Будь напоготові!»), який проіснував до 1940 р.

Німецьким дітям адресувався журнал під назвою «Сурма», що проіснував у Харкові в 1927-1933 pp., а потім видавався як газета до 1937 р. Польські діти мали можливість долучитися до щомісячного журналу для дітей і молоді «Mtody towarszysz» («Молодий товариш», Київ, 1924), місячника для дітей «Sztandar pioniera» («Прапор піоне­ра», Київ, 1924-1925), а також ілюстрованого двотижневика для піо­нерів і дітей з уже типовою назвою «B^dz got0w!» («Будь напогото­ві!», Харків, 1929-1932).

На жаль, не всі зазначені вище видання для дітей різних націо­нальностей знайдені нині. Але пошуки періодики в бібліотеках України та Росії (Москва та Санкт-Петербург) дали можливість визначити наявність якщо не повних комплектів, то хоча б окремих номерів періодики, що виховувала підростаюче покоління в середо­вищі національних меншин у дусі комуністичної ідеології. Спробуємо визначити основні пріоритети редакційної політики видань для «організованої» (тобто піонерської) дітвори в Україні.

Київський журнал «Sztandar pioniera» з № 4 за 1924 р. продовжив історію свого попередника, щомісячника «Mtody towarszysz». Часопис мав гасло: «Будь готовий до боротьби за робітничу справу!». У логотипі цього місячника зображено піонера-сурмача, який три­має стяг із назвою видання. Бачимо також лави підростаючих черво - ногалстучних бійців. Редакція повідомляла, що дбатиме про розви­ток комуністичного руху серед польських дітей, зростання груп молодих піонерів, буде прагнути створювати нові організації і спря­мовувати дитячий рух у ленінське річище.

Основні рубрики журналу - «Піонерська праця», «Живий рево­люційний календар», «Вісті зі світу», «З нашого життя» та ін. - фік­сували передусім факти з діяльності польських піонерів в Україні відповідно до ленінських заповітів. Наприклад, Влодек, писав про сьому річницю революційної звитяги; піонерка Бронка свій вірш присвячувала 7 листопаду; піонер Стах змальовував роль тов. Леніна в жовтневих подіях 1917 р.; піонерка Целіна Корембо розповідала про Паризьку комуну і т. д. Ключові слова в журналі: піонер, рево­люція, комуна, товариш, вождь, комуністичний рух.

Святкуючи річницю від дня виходу журналу, редакція написа­ла про найближчу мету: розповсюджувати 5000 примірників «Штандара піонера». Пікор (піонерський кореспондент) із Києва також критично оцінив здобутки часопису для польських дітей і запропонував розширити програму, зокрема побільше давати статей про діяльність піонерів, передусім польських; запровадити відділ «Вісті життя піонерів у Польщі та в усьому світі»; намагатися пере­творити журнал у двотижневик. Редакція пообіцяла виконати ці настанови.

Традиційний піонер із сурмою зображений і в логотипі видання для німецьких дітей «Die Trompete» («Сурма»). Зміст цього журналу трохи ширший, аніж польськомовного часопису. Тут частіше дру­кують пісні, оповідання, п’єси, розповіді про природні та наукові явища, подають зразки практичних занять (скажімо, мистецтво витинанки), а також шаради, ігри, задачі, що сприяли всебічному розвитку дітвори. Не випадково тираж «Сурми» поступово зростав: № 17 за 1927 р. мав наклад 2300 примірників, № 19 - 3300, № 20 - 4200; у 1928 р. загальний наклад збільшився до 7500, а в 1933 р. - 10400 примірників.

Щоправда, загальна ідеологічна позиція редакції журналу «Die Trompete» чітко простежується у вірші «Карл Лібкнехт» Макса Бар - теля, розповідях про видатних діячів комуністичного руху (Володи­мир Ленін, Роза Люксембург, Карл Лібкнехт, Віссаріон Сталін) та членів політбюро Комуністичної партії Радянського Союзу (з деяки­ми портретами та біографіями). Поряд зі словами ідеологічного забарвлення - комуніст, піонер, революція, червона армія, спілка молоді - з’являються також поняття: свобода, робота, навчання, виховання та ін.

Для комуністичного гартування грецьких дітей, які мешкали на території Радянської України, у 30-х pp. XX ст. призначалися періо­дичні видання «Неос махітіс» та «Піонерос». З огляду на те, що пер­ший зазначений журнал подавав зміст кожного номера українською мовою, можна простежити тематичне наповнення цього часопису. Серед заміток, кореспонденцій, статей, віршів та оповідань трап­ляються найчастіше такі спонукальні назви, як-от: «Дати радян­ській країні нові мільярди на соціалістичне будівництво», «Дамо країні гарне, споживне м’ясо», «Через 3 роки Волга дасть електрич­ний струм», «Радянську політехнічну школу на рівень гігантських


Вимог другої п’ятирічки», «Готуватись по-бойовому на новий навчальний рік», «До міжнародного юнацького дня - бойове готу­вання», «Прапор старих більшовиків - до кращих ударників навчан­ня», «Не будемо бити своїх братів!», «Готуймось до більшовицької сівби», «Клясового ворога - до розстрілу» і т. д.

Переглядаючи заголовки, не завжди можна зрозуміти, що це видання орієнтоване на дітей середнього шкільного віку: тут і зби­рання врожаю без втрат і «вогні п’ятирічки», викриття підкуркуль - ників і комуністична перемога у всьому світі. Ближчими для сприй­няття читацької аудиторії були повідомлення й кореспонденції чи вірші на зразок «Маленькі комунари», «Світова армія юних ле­нінців», «Оздоровча дитяча кампанія - бойове завдання піонерів», «Привабити птахів», «Насаджуйте й охороняйте дерева» тощо. Неабияку увагу редакція звертала на життя греків у Радянському Союзі та на батьківщині (за матеріалами преси, повідомленнями кореспондентів, спогадами). У багатьох номерах журналу друкував­ся грецько-російський словничок, який допомагав розуміти тексти піонерського журналу. Не забували тут і про дитячі розваги (наприк­лад, пропонувалися описи гри «Гарячий м’яч» чи «Мула й бара­нець») та інші пропозиції «В часи дозвілля».

Як і в попередніх виданнях, на сторінках «Неос махітіс» чимало ідеологічних кліше: радянська країна, соціалістичне будівництво, маленькі комунари, план хлібозаготівель, політичне завдання, рево­люційні знамена, звірська експлуатація, більшовицька сівба тощо.

Гідним продовжувачем попереднього часопису стало грецькомов - не видання «Піонерос» у Маріуполі 1937 р. Зміст номера дублювався не українською, а російською мовою, що також дозволяє наголосити на ідеологічно маркованих заголовках («Червоноармієць», «Краща армія світу», «Непереможна країна», «С. М. Будьонний про піо­нерів», «Пісня про Ворошилова», «Пустіть мене на фронт»). Поряд із ними - нейтральні назви: «Село», «Кінь», «Ніч», «Ранок», «Блокнот натураліста», «Зимова дорога», «Лев», «Тигр», «Про 4-у школу міста Маріуполя» та ін. Тож очевидно, що ця «піонерська періодика» впевнено рівнялася на кращі революційні традиції, не забуваючи про загальний розвиток дитини, як-от: вивчення творчо­сті Пушкіна, спостереження явищ природи, розвиток творчих здіб­ностей, фізичне загартування тощо.

Нині у фондах відділу літератури країн Азії та Африки Російської національної бібліотеки у Санкт-Петербурзі зберігаються примірни­ки двох газет, що видавалися як єврейські органи ЦК ЛКСМУ. Це газети «Уш^е gvardie» («Молода гвардія», Харків, 1924-1936) та «Ъ&у greyt» («Будь напоготові», Харків, 1928-1937). У логотипі пер­шого видання зафіксовано п’ятикутну зірку на тлі прапора, у друго­му - усміхнений піонер із піднятою правою рукою на тлі променистої зірки. Загальний огляд цих газет (незнання мови не дозволяє про­аналізувати зміст) дає можливість зазначити численні фотографії з життя єврейської молоді, ілюстрації, що свідчили про напружене будівництво в радянській країні, наявність уже згадуваних образів комуністичного виховання підростаючого покоління.

Отже, можна зробити висновок про невипадковість стандартних маркованих назв для піонерської преси, призначеної для дитячої аудиторії різних національностей у Радянській Україні, - передусім це «Будьнапоготові!» (тричі), «Піонер», «Юнийбоєць», «Прапор піо­нера». До речі, подібні назви притаманні й українсько - та російсько­мовним виданням в Україні цього часу. Наприклад, «Будь готов» - одноденна газета юних ленінців Сумщини (Суми, 3 (23) квітня 1925), «Будь готов!» - газета юних піонерів Катеринославщини (Дніпро­петровщини) (1925-1928) і «Будь напоготові!» - двотижневий дитя­чий ілюстрований журнал, безплатний додаток до газети «Звезда» у Катеринославі (1925-1928).

У назвах періодичних видань 20-30-х рр. XX ст., які видавав ЦК ЛКСМУ, неодноразово використовується прикметник юний або юнацький («Юнацький рух», «Юнацький штурм», «Юный комму­нар», «Юный коммунист», «Юний натураліст», «Юний піонер», «Юный пролетарий», «Юный Спартак», «Юный ленинец» таін.).

1. Періодичні видання УРСР. - Харків, 1956.

2. Холмов М. И. Становление советской журналистики для детей / М. И. Холмов. - Л., 1983.

3. Черняков Б. І. Джерела до історії української преси учнівської та студентської молоді (XIX - початок XX ст.) / Б. І. Черняков. - Львів,

2005.

4. Ріког. в сі пасі в2Іапс1агет ріопіега / Ріког // в2Іапс1аг ріопіега. - 1925. -№ 12/13. - в. 7.

5. Бгіатісіаг ріопіега. - 1924. - № 4/5. - в. 1.

В статье рассматриваются тематико-содержательные аспекты периодических изданий для детей, которые издавались на террито­рии Советской Украины в 20-30-е гг. XX ст. и отвечали требованиям идеологического воспитания подрастающего поколения в среде поля­ков, немцев, греков, евреев и других национальных меньшинств.

Ключевые слова: периодика для детей, национальные меньшин­ства, редакционная политика.

The thematic and content of periodicals for children which were published on the territory of the Soviet Ukraine in the 20~30th of the XX century are aanalyzed as well as the requirements of ideological education of the young generation among Poles, Germans, Greeks, Jews and others national minorities.

Keywords: periodicals for children, national minorities, editorial program.