Головна Журналистика ПАЛІТРА ПРЕСИ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ
joomla
ПАЛІТРА ПРЕСИ ЗАПОРІЗЬКОГО КРАЮ
Журналистика - Журналистика

Олена Школьна,

Канд. філол. наук (Київ)

Хітрова Т. В. Періодичні видання Запорізького краю початку XX ст.: типологічна система : монографія; каталог видань; хресто­матія. - Запоріжжя, 2011. - 284 с.

К

Нижка Тетяни Хітрової є помітним явищем в українському журналістикознавстві, певним етапом історико-журналістсь - ких досліджень, які ведуться зусиллями небайдужих науковців упродовж тривалого часу. Історикам журналістики іноді «теорети­ки» закидають: скільки можна збирати, описувати, класифікува­ти? А це майже нескінченний процес, бо минуле дуже поволі роз­криває свої багатства, поступово видаючи їх тим, хто роками невпинно перебирає пожовклі, ще чорнилом списані каталожні картки та невтомно гортає благенькі сторінки часописів.

Але настає час - і зібраний матеріал набирає форми книжки.

Та спочатку було дисертаційне дослідження, яке Т. Хітрова вдало захистила 2007 р. під керівництвом Н. Сидоренко, доктора філологіч­них наук, професорки, завідувачки кафедри історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук «Типологічні особливості періодичної преси Запорізького краю (1904-1920 рр.)» не була закрита й забута. Поступово відбувалося переосмислення матеріалу й після подальших роздумів і пошуків прийшла чітко усвідомлена потреба трохи інакше, з висоти нового професійного досвіду, розставити акценти, виділити одне, доповнити інше. Результат - після внесення доповнень усе було представлено широкому загалу у вигляді книжкового видання.

Праця важлива з двох причин. По-перше, це ще одна відтворена сторінка історії української преси на прикладі окремого реґіону за певний відтинок часу. По-друге, перший розділ є новим словом у методології історико-журналістських досліджень, а ця сфера потребує свіжих поглядів і підходів для подальшого розвитку.

У розділі «Типологічне моделювання системи преси Запо­різького краю» розглянуто досвід вивчення типології преси та погляди різних науковців. Такий ґрунтовний аналіз типологічних класифікацій дає підстави авторці вибудувати типологічну модель преси краю за 1904-1920 рр. Для цього вона розробила критерії типологічного аналізу, прийнятні для певного реґіону й для кон­кретного історичного періоду. Це допомогло відтворити систему преси краю. Також ця модель буде слугувати прикладом для нау­ковців, які будуть досліджувати сегменти преси інших реґіонів та інших періодів.

Повне уявлення про передумови й шляхи розвитку місцевої преси, специфіку окремих її складників та проблемно-тематичне спрямування дає розділ «Типологічна характеристика періодичної преси Запорізького краю (1904-1920 рр.)». Тут докладно чи побіж­но розглянуто понад 120 запорізьких часописів, які поступово орга­нізовувалися під впливом адміністративних, економічних, ідеоло­гічних чинників у чітку систему інформування населення краю. Особливу цінність становить підрозділ про періодику національних меншин. Українці, які переважали на цих землях, з огляду на деякі причини, не мали своїх видань, були поодинокі болгарські та єврейські видання, а от запорізька німецька преса є надзвичайно цікавим явищем з точки зору змісту та умов існування.

Розділ «Ідейно-політична складова партійної і військової преси Запорізького краю» - найнасиченіший, якщо врахувати кількість оглянутих видань за короткий проміжок часу (1917-1920) і склад­ність історично-політично-культурних реалій цієї доби. Цей розділ має складну структуру, яка викликає деякі зауваги. Зрозуміло, що авторка не змогла опрацювати всі тогочасні видання, адже не існує їх повного обліку й жодне книго - й архівосховище не має повних комплектів, так склалося, що ці часописи збереглися епізодично й розрізнено. Тож у розділі представлені лише окремі сегменти преси Запоріжжя періоду визвольних змагань. Але авторка намагалася визначити найголовніші тенденції розвитку преси цього часу - появу нових типів видань і нових тем, жанрів, набутття пресою нових функцій. Провідною типологічною ознакою преси цієї доби авторка називає розмаїття ідейно-політичного спрямування. Хоча дещо маловмотивований вигляд має поділ періодики за типологіч­ними групами.

Надзвичайно цікавим і корисним елементом книжки є список використаних джерел. У ньому представлено майже 250 позицій, що відображають найрізноманітніші історичні праці, журналісти - кознавчі розвідки, історико-журналістські дослідження, бібліогра­фічні покажчики преси, краєзнавчі нариси, архівні джерела, спо­гади. Найчастіше авторка звертається до доробку І. Крупського,

М. Романюка, Н. Сидоренко, В. Лизанчука, Є. Корнілова, М. Нечи - талюка, В. Здоровеги, Г. Жиркова, І. Михайлина.

Вельми вагомим складником книжки є каталог періодичних видань, куди увійшли бібліографічний опис, географічний покаж­чик та перелік нездійснених проектів часописів у краї. До бібліо­графічного покажчика внесено 125 пресодруків. Географічний покажчик дає уявлення про основні видавничі центри - Олек - сандрівськ (48), Бердянськ (29), Мелітополь (22), Гуляйполе (10). Перелік нездійснених проектів доповнює уявлення про видавничу активність запоріжців і дає підстави пожалкувати, що у світ не вийшли сільськогосподарський часопис «Рідна хата», журнал для сімейного читання «Наша жизнь», технічний журнал «Прогресе». Слід зазначити, що динаміку функціонування преси краю ще краще допоміг би відтворити хронологічний покажчик, та, на жаль, авторка не подала такого.

А от до хрестоматійної частини є лише одне зауваження, яке, однак, можна повторювати довго - мало! мало! мало! Такого багато не буває! Тексти видань - це справжній скарб і для журналістико - знавців, і для студентів, і для журналістів-практиків, і для крає­знавців, і просто для людей, які цікавляться минулим свого краю. Матеріали відібрані з дев’яти різних часописів і вони відкривають читачеві й різних авторів, і різні жанри, і різні ідеологічні позиції, й оперативні відгуки на події, які для нас є майже сивою давниною. Таких хрестоматій ми б бажали мати побільше, бо саме тексти є найповнішим відображенням своєї епохи.

Для подальших журналістикознавчих пошуків ця праця стане в пригоді. Матеріал, викладений чітко й послідовно в першому розді­лі, є своєрідним зразком для досліджень регіональної преси різних часів. Запропоновані підходи до типологічного моделювання систе­ми преси дають поштовх до створення нових версій, варіантів, кон­фігурацій, які можна застосовувати в історико-журналістських дослідженнях і які мають допомогти у реконструкції картини функціонування преси окремих регіонів.

Безперечно, ця книжка стане вагомим додатком до навчального процесу. Т. Хітрова має значний викладацький досвід, з 2003 р. працює на кафедрі журналістики і соціальних комунікацій Кла­сичного приватного університету, займала посади асистента, вик­ладача, старшого викладача, доцента, з 2007 р. керує кафедрою. Викладає «Історію української журналістики», «Краєзнавчу жур­налістику», «Журналістське розслідування», «Газетно-журнальне виробництво», «Газетно-журнальні жанри». Викладацька практи­ка свідчить, що історія журналістики, як нормативна дисципліна, має недостатньо годин для роботи зі студентами в аудиторії. Відповідно, існує гостра потреба у книжках, які можна порадити для самостійного опрацювання. Хрестоматійна частина містить ті публікації, з якими студенти, з огляду на певні причини, не мають змоги працювати безпосередньо в бібліотеках і архівах. А зібрані в одній книжці вони дають можливість відчути «дух часу», занури­тися в минуле. Також у навчальному процесі студентів магістрату­ри може бути використаний і перший розділ при вивченні методи­ки наукового процесу та методології історико-журналістських досліджень, при проходженні наукового практикуму з історії жур­налістики. Третій розділ може бути корисний тим, хто студіює політичну проблематику ЗМІ. Хрестоматійна частина також може бути використана на заняттях з журналістської майстерності.

Дуже корисною є ця книжка й для журналістів-практиків. Тетяна Хітрова і сама мала досвід співпраці з місцевими часописа­ми «Запорізька правда», «ЗапорізькаСіч», «МІФ». Праця журналі­ста місцевого видання потребує опертя на досвід попередників. Слід знати, які чинники формували пресову палітру реґіону, що цікави­ло читачів сторіччя тому, хто і як впливав на настрої і смаки насе­лення. Варто також читати тексти, аби вдосконалити власний стиль, відшукувати цікавинки, які допоможуть чіткіше сформува­ти власні ідеї, думки та зробити їх зрозумілими для читача. І запи­тати себе: а що відчуватиме і що скаже журналіст майбутнього, читаючи тексти запорізьких видань початку XXI ст.?

Безперечно, чи не першочерговими читачами книжки стануть краєзнавці. їх мають зацікавити свідчення про формування місце­вої преси, про специфіку її окремих сегментів та ідейно-політичну складову. Цікаві деталі краєзнавці знайдуть і в хрестоматійній частині книжки. Можливо, завдяки спільним пошукам, будуть зроблені нові відкриття і в краєзнавстві, і в журналістикознавстві.

Залишається подякувати за працю і висловити побажання про­довжувати докладати зусиль у заповненні лакун, яких ще так бага­то в історії нашої журналістики.


Похожие статьи