Головна Журналистика Реалізація Професійних Етичних принципів У Публіцистиці Бориса Олійника
joomla
Реалізація Професійних Етичних принципів У Публіцистиці Бориса Олійника
Журналистика - Журналистика

Реалізація Професійних Етичних принципів У Публіцистиці Бориса Олійника

Аналізуються проблеми професійної етики журналістів, розкриваються основні етичні засади публіцистичної творчості. Виокремлено принципи про­фесійної етики журналістів, що порушуються в публіцистиці Б. Олійника. На­голошено на принципах об'єктивності, неупередженості, відповідальності за поширювану інформацію. Публіцистика Б. Олійника розглядається з позицій гуманізму й аналітичного методу роботи журналіста з матеріалом.

Ключов³ Слова: Публіцистика, журналістська етика, об'єктивність, мораль.

The article analyses the problem of professional ethics of journalists. This question opens the important ethical foundations of sociopolitical work. The author of article underlines the principles of professional ethics of journalists, which take place in Borys Oliynyk's works. The attention is paid to the principles of objectivity, impartiality, responsibility for the information. The sociopolitical journalism of B. Oliynyk is regarded as humanism and analytical method of the journalist's work with the material.

Keywords: Publicism, journalism ethics, morality, objectivity.

В Статье анализируются проблемû Профессиональной ýТики журна­листов, раскрûВаются основнûЕ ýТические принципû Публицистического творчества. Вûделяются принципû профессиональной ýтики журналис­тов, которûе затрагиваются в публицистике Б. Олийнûка. Акцентирует­ся внимание На принципах обúективности, Беспристрастности, ответ­ственности За Распространяемую информацию. Публицистика Б. Олийни-Ка рассматривается с позиций гуманизма и аналитического Метода рабо-тû Журналиста с материалом.

Ключевые Слова: Публицистика, журналистская ýТика, обúЕктив-Ность, мораль.

Питання журналістської етики є актуальним для сучасного українського і зарубіжного журналістикознавства. Аналіз поняття жур­налістської етики та її принципів, а також нормативних документів, що фіксують етичні норми професійної діяльності журналістів, здійснено в роботах Д. Авраамова, Д. Корню, Е. Фіхтеліуса, Г. Лазутіної, О. Кузне-цової, В. Іванова та ін. Об'єктом статті є журналістська етика як осо-бистісний аксіологічно-практичний феномен, предметом виступає втілення норм професійної етики в публіцистиці Б. Олійника. Оскільки питання письменницької публіцистики в цілому й публіцистики Б. Олійника зокрема не є ґрунтовно розглянутим у сучасному жур-налістикознавстві, необхідно звернути увагу на реалізацію норм жур­налістської етики в публіцистиці митця задля осмислення її як етико-естетичного феномена.

Публіцистична діяльність, покликана якнайповніше відображати стан розвитку суспільства шляхом порушення й аналізу актуальних соціальних проблем, має своїм підґрунтям особистісний моральний вибір, оскільки вплив засобів масової інформації на людей та реалізація імпера­тивної, навчальної, виховної, розважальної та регулюючої функцій пов'язані з професійною етичною відповідальністю авторів за результати взаємодії журналістського тексту з широкою аудиторією. За тверджен­ням В. Здоровеги, публіцист "подає на суд читача не лише остаточний ре­зультат, висновок з своїх міркувань, а й сам процес знаходження істини, з його болючими пошуками, сумнівами, помилками" [2, 96].

Специфічні умови журналістської етики формувалися поступово, з виникненням і розв'язанням моральних конфліктів і зловживань журналістів свободою слова й свободою преси. Журналістські етичні норми є результатом осмислення професійної моралі й покликані за­хистити суспільні інтереси від зловживань ЗМІ. На думку Д. Корню, нині кодекси журналістської етики відповідають таким основним кри­теріям: забезпечення людей точною, достовірною й повною інфор­мацією, на яку вони мають право очікувати; захист зайнятих інфор­муванням від усіх форм тиску чи примушування, що заважатимуть їм оприлюднювати певну інформацію чи спонукатимуть їх діяти всупе­реч власній совісті; якнайкраще забезпечення поширення інформації ької етики, як і загальної етичної системи, є гуманістична спрямо­ваність та антропоцентризм. Таким чином, журналістська професійна етика як аксіологічно-практична система, за О. Кузнецовою, складаєть­ся з етичних цінностей; узагальнених етичних норм поведінки, які домінують над службовими обов`язками і правилами; службових етич­них заборон; етикетних правил поведінки [4, 21].

Письменницька публіцистика як креативно-імперативна діяльність є насамперед синтезом принципів об'єктивності та полемічності, мо­дальності в професійній діяльності журналіста. Водночас специфіка ро­боти публіциста передбачає високу відповідальність перед суспільством за свою діяльність. Тому соціальна відповідальність є провідною етич­ною цінністю, що має не лише професійний, а й особистісний характер.

Публіцистика Б. Олійника відрізняється відкритістю письма, аналітично-критичним підходом до історичних суспільних змін, влад­них структур, лідерства і лідерів, питань державності й економіки, що викликає неоднозначне потрактування й ставлення реципієнтів. Як усяка журналістська діяльність, публіцистика митця має врегульовува­ти конфлікт між певним типом аудиторії та поширюваною інфор­мацією. Тому дотримання принципів професійної етики відіграє важли­ву Комунікативну Роль, оскільки функція професійної моралі полягає, за Д. Авраамовим, у тому, щоб "узгоджувати інтереси читача й видав­ця, пом'якшувати суперечності між двома видами діяльності, з яких складається журналістика, не допускати конфлікту між потребою ауди­торії в правдивій інформації і завданнями впливу на неї…" [1, 33].

Провідною рисою публіцистики Б. Олійника в онтексті профе­сійної етики є насамперед Моральна відповідність, тобто дотримання принципу чесності з реципієнтом та самим собою при висвітленні зна­чущих суспільних питань: "Але є принципи. Чисто людські. Закони предків, універсальні життєві правила, яких не можна зраджувати. Го­ловне з нещасть, яке приніс нам Горбачов, у тому, що зміну принципів він довів до рівня побутового й безкарного вчинку. Більш того, безприн­ципність доведена до рівня доброчинності. Стираються межі між морал­лю й аморальністю" [5, 29]. Таке розуміння власного права говорити про моральну деградацію соціуму на основі безпосереднього аналізу діяльності лідера (керівника держави) випливає з усвідомлення Олійни­ком професійної моралі як Індивідуальної свідомості, про що яскраво свідчать його публіцистичні тексти. Аналіз Б. Олійником себе як авто-ра-публіциста є імпліцитним, він випливає з самого характеру публіцистичного тексту, його аргументованості й етичної наповненості, актуальності та коректності.

"Будь-яку операцію з самоуправління, – зазначає Д. Авраамов, – журналіст здійснює на основі самопізнання і тому одночасно сприймає її як ставлення до самого себе. Моральний сенс самоуправління своєю діяльністю з боку журналіста полягає не лише в тому, що його "фунда
Анізація сербів, – аналізує Олійник ситуацію на Балканах 1993 р., – ведеться впродовж століть, оскільки Сербія – аванпост православ'я, що споконвіків стояв на шляху як німецьким замірам на лебенсраум та світове панування, так і на шляху агресивної католизації та османізації Європи. Нині ж вона заважає єдиній на сьогодні наддержаві поставити остаточну крапку в новому світопорядку, де Америка мислить себе не­обмеженим хазяїном" [6, 66].

По-друге, принцип об'єктивності реалізується через порушення проблем доступу громадськості до правдивої інформації, неупередже­ності ЗМІ як, зокрема, в контексті міжнаціональних конфліктів, ідео­логічних протистоянь, воєнної агресії, екологічних катастроф тощо. Наприклад, об'єктивно висвітлює Б. Олійник роботу сесії ПА Ради Європи у квітні 2001 р., в якій брала участь Постійна делегація України, зокрема, вирішення косовської проблеми: "Черга дня, як завжди, була перевантажена проблемами європейського і світового масштабу… Однак, за категоричною вимогою об'єднаних лівих Європи, дискусію було продовжено майже на повний сесійний день. Попри всю жорсткість цензури, коли підзвітні Альянсові мас-медіа подавали в основному тільки інформацію про біженців з Косово-Метохії, фрагмен­ти правди про варварські бомбардування мирних об'єктів і цивільного населення все ж пробивалися навіть до сесійної зали. До того ж, об'єднані ліві запросили до Страсбурга представників Югославії. І хоч керівництво ПАРЄ не дозволило їм офіційно виступити ні в комітетах, ні на сесії, представники лівих допомогли югославам зустрітися з деле­гаціями, зокрема, й українською, організували прес-конференцію, де вони самі і розповіли, і потвердили документами правду про тактику випаленої землі у виконанні Альянсу" [10, 158].

Соціальна дійсність підлягає всебічному оцінюванню публіцистами, але завжди оцінки порушуваних проблем, аналіз подій, явищ, фактів, осмислення ролі особистості в історії ґрунтуються на масштабності й не­упередженості, вмінні автора якнайповніше розкрити суть аналізовано­го ним питання. Саме тому одним із засобів об'єктивного викладу інформації в публіцистиці Б. Олійника є аргументація конкретними фактами, цифрами, показниками, зафіксованими чи то самим автором, чи за допомогою фахівців. "Краще сказати правду. А правда така, – констатує 1996 р. Б. Олійник, голова Комісії Верховної Ради України з питань зовнішньої політики і зв'язків з СНД, – частина тіньової еко­номіки в Україні зросла з 40 відсотків валового прибутку в 1994 до 60 відсотків у минулому високосному. Себто, ми вже не держава, а фантом, тінь, фата моргана, марево, міраж, майя. Кількість лише зареєстрованих злочинів за роки лібералізації перевищила 2,5 мільйона, а вбивств і за­махів на життя сягає 20 тисяч. Наркоманія, соціальні захворювання, сифіліс, туберкульоз, а тепер ще і СНІД сягнули такого рівня, що вже йдеться про невідтворення робочої сили, про катастрофічне зниження

Наталя Сидоренко