Головна Журналистика (на прикладі запорізьких газет 50–90-х рр. ХХ ст.)
joomla
(на прикладі запорізьких газет 50–90-х рр. ХХ ст.)
Журналистика - Журналистика

Досліджуються особливості функціонування та різновиди жанрів сати­ри та гумору на сторінках запорізької преси 50-90-х рр. ХХ Ст.

Ключов³ Слова: Анекдот, афоризм, гумор, жанр, жанрова різно­манітність, сатира, фейлетон.

This article deals with peculiarities of functioning and varieties of the genres of satire and humor on the pages of Zaporizhzhya's newspapers in the 50-90-ies of the XX century.

Keywords: Aphorism, fanny story, feuilleton, genre, genres variety, humor, satire.

В статье исследуются особенности функционирования и разновидности жанров сатирû И юмора на страницах запорожской прессû 50-90 Гг. ХХ В.

Ключевые слова: Анекдот, афоризм, жанр, жанровое разнообразие, сати­ра, фельетон, юмор.

Твори газетної сатири та гумору становлять велику групу жанрів ху­дожньої публіцистики, фіксуючи парадокси людського життя, відтво­рюючи їх у комічних, смішних формах, певним чином впливаючи на формування особистісної культури і ментальності українців.

Дослідженню жанрів сатири та гумору приділяли увагу М. Вілен-ський [1], В. Ворошилов [2], Є. Журбіна [3], Л. Крайчик [4], О. Кузне­цова [5], І. Михайлин [6], О. Суконцев [7], Н. Федоренко [9], А. Щер­бина [10], Ю. Ярмиш [11], запорізькі науковці І. Герман, Т. Хітрова, журналіст-практик В. Московцева та ін.

Питання специфіки сатирично-гумористичного дискурсу та його ідейно-тематичного навантаження в газетній періодиці Запорізького краю другої половини XX – початку XXІ ст. досі не були об'єктом спеціального комплексного наукового вивчення, чим пояснюється експліцитність вибору предмета нашого аналізу. Джерелами обраного дослідження є реґіональні газети 1950–2000 рр.: "Червоне Запоріжжя" (ЧЗ), "Запорізька правда" (ЗП), "Индустриальное Запорожье" (ИЗ), "Комсомолець Запоріжжя" (КЗ), "Запорізька Січ" (ЗС), "Верже".

Мета статті – відстежити на матеріалі запорізьких газет специфіку жанрової палітри сатирично-гумористичної публіцистики, проаналізу­вати динаміку індексу частотності її різновидів у реґіональній пресі відповідно до суспільно-політичних змін у країні.

На думку О. Кузнецової, "комічне в пресі, помножене на тираж газети чи журналу, не просто додає настрою, веселить десятки тисяч читачів, воно підносить силу духу, додає наснаги до праці, допомагає вижити в скрутні часи, змушує боротися" [5, 3]. Яскравим підтвердженням такої думки може бути і напрочуд багата жанрова палітра сатирично-гуморис­тичних творів на шпальтах запорізьких газет 50–90-х рр. ХХ ст., пред­ставлена рідкісними памфлетами, чималими прозовими і поетичними фейлетонами, сатиричними та гумористичними оповіданнями, казками, замітками, репортажами, бесідами; малими та мініатюрними жанрами (байками, усмішками, гуморесками, бувальщинами, притчами, анекдота­ми, діалогами, порадами, монологами, "роздумізмами", пропозиціями, епіграмами, іронічними афоризмами, "думками набакир", жартами, дум­ками речей, "галушками", "мудрими думками", міні-віршами, міні-опо-відками, "міні-фейлетончиками", передражнюваннями, загадками, репліками, фразами, "словничками-жартівничками", мікробайками, "ідеями з нашого життя", дуплетами, гномами, співанками, пародіями, співомовками, епітафіями, перчинками, оголошеннями, "фразміркуван-нями", "маразмами", "недочувками").

Памфлет – один із малодосліджених жанрів сатиричної публіцисти­ки, "рідкісний гість на газетних шпальтах" [4, 111]. У теорії публіцис­тичних жанрів поняття памфлету визначається як "сатиричний твір ху­дожньо-публіцистичного жанру, який викриває політично ворожі по­гляди, дії, психологію, ворожу ідеологію, соціальну систему" [4, 111].

Конкретних явищ, подій, людей. Відчувається, що за кожним фейлето­ном – небайдужа, ерудована, спостережлива, прониклива людина з гострим пером і тонким почуттям здорового гумору.

У 50-х – на початку 60-х рр. фейлетон позначений високим рівнем частотності на шпальтах запорізьких газет: М. Мельник "Звідки взя­лись бур'яни в Примор'ї?", А. Михайлик "Як Іван Семенович Білий брошуру видавав" (ЧЗ. – 1951. – 12 серп.), М. Мельник "Як Гурій Спи-ридонович досліди закладав?" (ЧЗ. – 1951. – 26 серп.), "Надуванчики" (ЧЗ. – 1951. – 28 верес.), "В ногу з часом" (ЧЗ. – 1953. – 31 лип.), В. Брагін "В морі цифр" (ЗП. – 1959. – 3 черв.), М. Ласков "Дядю Ва­сю везуть" (ЗП. – 1959. – 16 квіт.), А. Троян "Доки грім не гримне" (ЗП. – 1961. – 11 квіт.). Щомісяця на сторінках періодичних видань публікувалося в середньому по три фейлетони.

У 70-ті рр. простежується тенденція до різкого зниження рівня час­тотності цього благородного жанру в реґіональній пресі (до одного фей­летону на місяць). Результати дослідження дають підстави стверджува­ти, що пік його популярності припав на першу половину 80-х: рр.: у га­зеті "Запорізька правда" за липень–вересень 1980 р. опубліковано 11 фейлетонів, у квітні–червні 1982 р. – 10, у січні–березні 1983 р. – 15, у липні–серпні 1984 р. – 17, а в газеті "Индустриальное Запорожье" лише за один липень 1985 р. налічується 7 фейлетонів. Трохи нижчі показники в обласній молодіжці "Комсомолець Запоріжжя".

Активність у функціонуванні жанру фейлетону, на нашу думку, тісно пов'язана з широким діапазоном тематико-проблемного комплексу: І. Анісенко, І. Дерев'янко "Був у кума автомобіль" (ЗП. – 1980. – 30 ве­рес.), М. Ларні "Поповнення для ЦРУ" (ЗП. – 1980. – 16 верес.), Г. Літневський "Клин до клина" (КЗ. – 1980. – 21 лист.), М. Шумилов "Жартувала баба з колесом" (ЗП. – 1982. – 14 квіт.), В. Дорошенко "Крадіжка без зламу" (КЗ. – 1983. – 3 берез.), В. Риндін, В. Полюшко "Двійка за розв'язок" (ИЗ. – 1983. – 27 серп.), І. Дерев'янко, М. По-пель "Не спитавши броду…" (ЗП. – 1984. – 12 берез.), Е. Рубахін, В. Полюшко "Фотографії робочого дня Г. Головні (Виходьте – приїха­ли)" (ИЗ. – 1985. – 10 лип.), І. Дерев'янко, І. Анісенко "Гарнітур з сюрпризом" (ЗП. – 1984. – 4 лют.), І. Дерев'янко, М. Попель "Не­гоціант із Запоріжжя" (ЗП. – 1984. – 1 верес.), Е. Рубахін "Лара шу­кає самогон" (ИЗ. – 1985. – 17 лип.), М. Володкович "В гортоп – топ-топ" (ИЗ. – 1988. – 12 лют.).

У кожному фейлетоні – критичний спосіб відображення дійсності, висміювання, засудження негативних фактів, що досягається гостротою іронії, створенням пафосу заперечення, використанням художнього прийому антитези: "Два колгоспи, можна сказати, сусіди (їхні землі пе­ретинає Вільнянськ) одночасно розпочали жнива. У Любимівці день і ніч у загінках гудуть комбайни, а купріянівцям все щось заважає…" (ЗП. – 1984. – 7 лип.); часто це відчувалося ще в назві твору:


Серед малих сатирично-публіцистичних жанрів у реґіональній пресі, що позначалися найвищим рівнем частотності, була сатирична замітка, як-от: Г. Літневський "Ой, чий то клуб стоїть?.." (КЗ. – 1977. – 17 лют.), А. Куртін "Антимодні турботи", В. Скуратівський "Запізнен­ня" (1997. – 5 берез.), Г. Літневський "Стихія" (КЗ. – 1981. – 28 лип.), А. Новиченко "Недобір на прилавку" (КЗ. – 1981. – 15 серп.).

На сторінках запорізької преси можна було побачити усмішки Д. Іва-ненка "З наради не вернувся" (ЗП. – 1885. – 5 жовт.), А. Семенова "Спор­тивні пристрасті" (ЗП. – 1884. – 23 верес.), М. Шумилова "Земля наша: святкова усмішка" (ЗП. – 1982. – 1 трав.). Траплялися також гуморески: "Залізна логіка" В. Селезньова (ЗП. – 1994. – 8 квіт.), "Чиста перемога: гумореска застійних часів" С. Антоненко (ЗП. – 1994. – 23 квіт.), "Банде­роль" А. Кушніра (ЗП. – 1980. – 19 лип.), "Премія за мовчанку" М. Ми-роненко (ЗП. – 1984. – 5 серп.), "Весільні дзвони" А. Семенова (ЗП. – 1987. – 25 трав.) та ін. Друкувалися байки в прозі, зокрема А. Копитіна "Цвіркун", "Іржа", "Картина в магазині", "Простота", "Пень", "Дере­в'яний метр", "Перець" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.), М. Лузана "Службові записки" (КЗ. – 1989. – 6 трав.). Стисла розповідь із алегоричним змістом спонукала читачів до повчальних висновків: "Ах, який красень! – говори­ли усі про Перець. – Такий червоний, такий яскравий! Але варто було йо­го розкусити, як думки протилежно змінювалися" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.); "Передвиборна агітація": "Ми – найнадійніша об'єднуюча сила! Голосуй­те за нас! – агітували за себе Наручники" (ЗП. – 1994. – 23 квіт.).

На сторінках запорізької преси траплявся і сатиричний репортаж. До нього належать такі публікації: Ю. Гаєв "В ліс і поле за… металом" (КЗ. – 1981. – 29 серп.), М. Дмитренко "Щоб як у сусідів" (ЗП. – 1984. – 24 берез.), М. Прохоров, Є. Сирцов "Асфальтова фантазія" (1981. – 8 серп.), І. Стороженко "Ще не посіяли, а вже завіяли" (ЗП. – 1983. – 26 лют.), М. Шумилов "З кого брати приклад у роботі?" (ЗП. – 1983. – 16 січ.) та "Іронія долі, або З легким паром" (ЗП. – 1985. – 17 лист.). До сатиричної зарисовки можна віднести такі матеріали "Запорізької правди": С. Медведєв "Любов – не картопля" (1985. – 17 листоп.), Б. Павленко "Шиють, та не порють" (1980. – 13 лип.), М. Вовченко "Пенсіонери гадають…" (1980. – 16 серп.), К. Во-ротилов "Гірка доля солодкого кореня" (1981. – 31 жовт.). Читачам подобалися також сатиричні етюди цієї ж газети, як-от: М. Пономарець "Перше побачення" (1984. – 1 січ.), О. Панченко "Пропав голова" (1980. – 6 лип.), К. Сальниченко "Нічні злодії" (1980. – 9 серп.), А. Сам-сик "Дарунок Афродіти" (1980. – 16 серп.), а також сатиричні репліки Д. Іваненка "Кінокурилка" (1981. – 15 серп.), В. Голуба "Впредь не ре­комендую" (1982. – 24 квіт.), Г. Мандричева "Приїздіть іншим разом" (1983. – 29 берез.), В. Качура "Куди поділи борщ?" (1985. – 3 лист.); сатиричні штрихи С. Медведєва "Двоє на кризі" (1984. – 4 лют.), сати­ричні бесіди М. Дмитренка "Уточнюємо координати" (1983. – 26 лют.).


У майбутньому…" (Сойчик В. Анонімка: шлях до архіву // КЗ. – 1981. – 4 лип.).Слід зазначити, що в цей період у місцевій періодиці досить активно починає функціонувати анекдот, що до кінця 90-х рр. стає чи не най­головнішим жанром сатири та гумору. Живлячись життєдайними сока­ми народного коріння, актуальний, стислий, дотепний і, врешті-решт, смішний анекдот досягає найвищого піку популярності, що пояснюєть­ся історичними умовами, демократизацією, прагненням до свободи сло­ва і вільного виявлення думок. Рівень його частотності на шпальтах реґіональних видань значно зріс наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.: часто в одному номері газети "Запорізька правда" друкувалось 6 (1996. – 8 черв.; 1996. – 12 квіт.), 7 (1996. – 30 квіт.; 1 черв.), 12 (1996. – 29 трав.) анекдотів, а за три місяці (квітень–-червень) 1996 р. їх опубліковано 97. Найчастіше твори цього жанру мали форму діалогів: "Оце кульгаю, мозоль замучив. Дуже болить? Як зуби. Хоч на стіну лізь. Значить ще гірше. Зубами хоч ходити не треба" (1981. – 12 верес.), "П'яний водій та автоінспектор: Дихніть! – А чи культурно буде це з мого боку?" (1985. – 5 жовт.), "Ти вже влаштувався? – Ні, ще працюю" (1992. – 14 берез.).

Серед мініатюрних жанрів сатири та гумору, що побутували на сторінках місцевих газет, були сатиричні діалоги, які друкувалися під перчанськими рубриками: "Діалогічні мініатюри", "У світі діалогів" ("Запорізький перець у ЗП"): "Не з пустими руками" (1980. – 13 лип.), "Піди, поспитай у Килини" (1982. – 16 трав.), "І все ж таки вона не го­рить" (1985. – 19 жовт.), "Щоб як у сусідів" (1984. – 24 берез.).

У дитячих рубриках запорізьких газет ("Жменька зеніток про наших діток", "Сто дитячих "Чому?"") знаходимо приклади своєрідних діалогів про дітей. Скажімо: "Ваню, зізнайся, хто писав тобі домашній твір? – Чесне слово, не знаю, я рано ліг спати…" (ЗП. – 1980. – 13 ве­рес.), "Чому ти не розв'язав контрольну задачу? – Коли мені потрібно прийняти будь-яке важке рішення, я завжди раджусь із татом, а він за­раз у відпустці" (ЗП. – 1980. – 20 верес.).

Трохи нижчий рівень частотності мають сатиричні монологи: М. Дмитренко "Де ж тая вулиця (Монолог для Геннадія Хазанова)" (ЗП. – 1980. – 26 лип.), А. Рекубрацький "Тато дай: (монолог ображе­ного татуся)" (ЗП. – 1995. – 9 верес), "Про шкідливість куріння: (сати­ричний монолог-лекція колишнього студента Андрія Новиченка)" (КЗ. – 1981. – 3 жовт.), "До питання про наукову субстанцію: (іронічно-поетична дисертація Геннадія Літневського)" (КЗ. – 1987. – 5 берез.).

На сторінках реґіональної періодики 70–90-х рр. ХХ ст. уміщува­лись своєрідні, пронизані гумором та сатирою "психологічні практику­ми" ("Як кинути палити"), газетні профілакторії "Протип'янин" ("Джин із чвертки" В. Губенка, "А Васька слухає та п'є" П. Яриша, "Нерозуміння" Б. Козлова тощо). Цікавими були корисні жартівливі

Ня" писав: "Хочеться хліба та видовищ – підіть до продуктової крамниці та подивіться на товар і на ціни" (ЗП. – 1996. – 22 черв.); Г. Проценко в "Ідеях з нашого життя-буття" зазначав: "Розумні люди вчаться для то­го, щоб знати, а нікчемні – для того, щоб їх знали" (ЗП. – 1996. – 15 черв.). Для цього існували окремі рубрики: "Думки непричісані", "Думки набакир", "Мудрі думки", "Армійські маразми" тощо у газеті "Верже", де можна було прочитати: "Світ ви-жив не тому, що сміявся, а тому, що отримував зарплатню", "Високо в горах таке чисте повітря, що в ньому навіть людей немає" (1997. – 11 верес.), "Туалет – обличчя чергового по роті!", "Поставте тут шлагбаум або тямущого майора!", "Витрусити ковдри вздовж і перпендикулярно" (1998. – 28 серп.).

Цікавими й дотепними були на шпальтах газети "Верже" так звані роздумізми: "Шукаю друга життя. Бюджетників прошу не турбувати­ся", "Не треба боятися старості. Вона проходить", "Діти – квіти життя. Даруйте жінкам квіти!", "Курортний роман – це проза чи поезія?" (1997. – 24 лип.); "фразочки": "Не шукай тещу іншому – сам в зяті пот­рапиш", "Я своєю смішною пикою сам себе і веселю", "Картина Рєпіна: "Запорожці" пишуть листа "Мерседесу" (2000. – 20 квіт.); "фразрозду-ми": "Політики не забувають своїх обіцянок, кожні чотири роки вони їх згадують", "Не треба відкладати на завтра те, що можна взагалі не робити" (2000. – 6 квіт.).

У період "перебудови" на шпальти газет потрапляли свіжі думки на­роду, так звані "плюралізми": "Народ до 2000 року буде жити в окре­мих квартирах, а керівництво?" (КЗ. – 1988. – 18 серп.), "Чим більше стоятимеш у чергах, тим довшим буде життя" (КЗ. – 1989. – 6 трав.), "Вакуум не зізнався, що він – родич порожнечі (КЗ. – 1989. – 6 трав.), "Село годує місто хлібом. А місто село – обіцянками", "Навкруги – сті­льки цікавого і кругом не пускають" (КЗ. – 1990. – 21 лип.), "Лелека регулярно приносив йому діточок, а суд – виконавчі листи", "Людині треба вірити, навіть якщо вона працює в бюро прогнозів" (ЗП. – 1995. – 21 жовт.), "Для чого совість тим, у кого її немає?" (ЗП. – 1995. – 11 лист.), "За щастя треба боротися, ось політики і б'ють один одному пики" (ЗП. – 1995. – 9 верес.). У часи формування нової держави та визнання української мови державною до редакції з учнівського щоден­ника потрапила батьківська записка до вчителя, написана суржиком: "Ельвіра Іванівна. Шо за причина шо Ігорь має з письмової 3 за 4 четв., а в зошиті самі 5 і 4. Нас ето зовсім не устроює і ибо про вище образо-ваніе і мічтать ненада" (ЗП. – 1995. – 23 жовт.).

Віршована сатира і гумор у запорізькій пресі досліджуваного періоду мали широке проблемне коло і конкретно-життєве мовне оформлення. Сатирична, гумористична поезія у реґіональних газетах представлена малими і середніми формами: байками (Б. Слюсар "Повчання", Б. Ми-роненко "Панькова помилка", В. Юдін "Руки"), співанками ("Ой, коли б то швидше літо, бо у клубі холод – жах! Так набридло вже сидіти у


Шапках і кожушках"), співомовками ("Щедрий господар радо він гостей прийняв, Новий рік зустрів із ними, щедро їх почастував анекдотами ста­рими"), міні-пісеньками ("В лузі вітер свище: з'їли кабанище, а списали порося. От і пісенька уся"), гномами ("Ходить корисно всім пішком, та на плечах іще з мішком. Ходив би й я – жона хворіє, й машину шкода – зар­жавіє"), епітафіями ("Підлабузникові: хай розпечений казан лиже без спо­чину. Він лизне і мовить: "Ні, не страшна затія. Ця робота по мені. Я ли­зати вмію"), віршованими пародіями ("Гліб мрійливо каже Васі: "Обжи­вем нові світи! Уявляєш і на Марсі будуть яблуні цвісти"". "Дехто буде й тому радий, – відказав Василь на це. – Якщо візьмеш і посадиш на Землі хоч деревце"), перчинками ("Кажуть всі про нього: Славний Клим това­риш, тільки без "пального" каші з ним не звариш").

Часто на шпальтах реґіональних газет, зокрема "Запорізької правди", траплялися сатиричні вірші ("Захисник флори" В. Юдіна, "Бригада "У"" В. Губенка, "Звичайна історія" Б. Мироненка), поетичні усмішки ("Хит­ра стратегія", "Інтерв'ю", "Конкурент Діда Мороза" П. Ребра), гуморески ("Диво" М. Білокопитова, "Суворий лікар" М. Білецького, "Не той діаг­ноз" П. Ребра, "Не в ногу" М. Сороченко, "Суперниця" В. Губенка).

У процесі дослідження встановлено, що сатирична публіцистика особ­ливо гостро і чутливо реагувала на соціальні та політичні зміни в житті суспільства. Разом із творчим вдосконаленням жанрів у цей період відбувається своєрідна переоцінка цінностей у висвітленні комедійних ситуацій, коли на передній план у більшості з них виступають питання політичної боротьби, що спонукало журналістів до вдосконалення про­фесійної майстерності у розкритті вагомих життєвих проблем, до вибо­ру найдоцільніших художньо-публіцистичних форм відповідно до за­гальноприйнятих норм моралі та політичних переконань і творчої індивідуальності автора.

Слід констатувати, що жанрова палітра сатири та гумору запорізької преси другої половини ХХ ст. залишається поза увагою науковців. Відсутність досліджень з цієї теми відкриває перспективу подальшої ро­боти над вивченням та глибоким аналізом жанрової парадигми за­порізької преси 50–90-х рр. ХХ ст.

1.Виленский, М. Ý. Как написать фельетон / Виленский М. Ý. – М. : Мûсль, 1982. – 293 с.

2.Ворошилов, В. В. Журналистика : учебник / Ворошилов В. В. – С. Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 1999.

3.Журбина, Е. И. Теория и практика художественно-публицистических жанров : очерк. Фельетон / Журбина Е. И. – М. : Мûсль, 1969. – 399 с.

4.Кройчик, Л. Е. Современнûй газетнûй фельетон / Кройчик Л. Е. – Во­ронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1975. – 230 с.

5.Кузнецова, О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі / Кузнецова О. Д. – Львів : Вид. центр Львів. ун-ту ім. Івана Франка, 2003. – 250 с.

6.Михайлин, І. Л. Історія української журналістики : підручник / Ми-хайлин І. Л. – Х. : ХАІФТ, 2000. – Кн. 1. – 279 с.

7.Суконцев, А. А. До и после фельетона / Суконцев А. А. – М. : Мûсль, 1989. – 252 с.

8.Українська Афористика. – К. : Просвіта, 2001. – 320 с.

9.Федоренко, Н. Т. Меткость слова: (Афористика как жанр словесного ис­кусства) / Федоренко Н. Т. – М. : Современник, 1975. – 255 с.

10.Щербина, А. О. Жанри сатири й гумору / Щербина А. О. – К. : Дніпро, 1977. – 135 с.

11.Ярмиш, Ю. Ф. Жанри сатиричної публіцистики : навч. посіб. для студ. Ін-ту журналістики, ф-тів та відділень журналістики / Ярмиш Ю. Ф. ; за ред. проф. В. В. Різуна. – К., 2003. – 156 с.

Віталій Завадяк,

Похожие статьи