joomla
(1835–1917)
Журналистика - Журналистика

Висвітлюються умови формування групи науково-освітніх видань; про­понується характеристика підгруп, залежно від задекларованих завдань і проблемно-тематичного наповнення

Ключов³ Слова: Фахова інформація, періодика, тематика, класифікація.

The article elucidates the conditions of forming of scientific and education­al group of editions; descriptions of sub-groups depending on the declared tasks, problem and thematic filling are offered.

Keywords: Professional information, periodical press, subject, classification.

Статья освещает условия формирования группû Научно-образова­тельнûХ изданий; характеризируются некоторûЕ подгрупû, В зависимос­ти от задекларированнûХ заданий и проблемно-тематического наполне­ния.

Ключевые слова: Профессиональная информация, периодика, тематика, классификация.

Одним із виявів журналістського процесу в Україні початку 70-х рр. ХІХ ст. став розвиток науково-освітніх видань - часописів, які стосува­лися науки й освіти, здійснювали розробку наукових питань, поширю­вали освіту й знання [1, 586, 682].

До вивчення окремих аспектів науково-освітніх видань зверталися А. Животко [2], О. Коновець [4], І. Зайченко [3], М. Тимошик [14; 15], Н. Сидоренко [10], Б. Черняков [16; 17], О. Сидоренко [11], І. Круп-ський [5], І. Михайлин [6], Н. Остапенко [9; 10], Т. Старченко [12; 13]. Проте комплексного дослідження порушеного питання нема. Мета статті - показати процес становлення і розвитку групи науково-освітніх видань Києва в 1835-1917 рр.

Спектр науково-освітніх видань, які виходили в Києві у зазначений період, надзвичайно широкий. Їхніми засновниками і видавцями най­ частіше виступали наукові товариства, гуртки, наукові та навчальні заклади, музеї (Товариство "Волошки", видавництво "Український учи­тель", Вищі жіночі курси, Київський політехнічний інститут). Часопи­
си науково-освітньої групи присутні в київській пресі впродовж усіх років досліджуваного періоду. Зрозуміло, що такою потужною групао джерел

Відповідний навчальний заклад: плани відвідування занять, протоколи засідань гуртків, фінансові звіти тощо.

Найбільш показовим серед таких видань стали, безумовно, "Уни­верситетские известия", які прагнули "повідомляти публіці найці­кавіші предмети з кожної науки", "утворити більш цікавий зв'язок між окремими університетами, а також між університетом і суспільством" (1861. – ¹ 3. – С. 2). Програмою видання передбачалося у "науковій та навчальній частині" публікувати звіти ради, постанови й розпоряджен­ня, що стосувалися важливих навчальних і наукових проблем, звіти фа­культетів про подані до захисту дисертації, програми і конспекти навчальних курсів, бібліографічні покажчики книг, наукові розвідки, монографії. "Господарська частина" містила відомості про прибутки і витрати університету та інших допоміжних підрозділів університету, а також публікації найважливіших контрактів. Студентський відділ уміщував роз порядження по університету, що стосувалися студентів і вільних слухачів, правила прийняття до університету, інформацію про наукову роботу студентів.

Універсальна підгрупа науково-освітньої групи видань відігравала значну роль у поширенні науково-освітніх знань серед населення, руха­ючи професійну освіту, підвищуючи рівень фахівців.

Видання, які на перше місце ставили розв'язання наукових питань, належали до однойменної підгрупи. Зафіксовано 38 Наукових Часописів. Їхніми видавцями, здебільшого, виступали товариства, гуртки, комітети з'їздів та навчальні заклади. На відміну від інших підгруп, наукові ви­дання дуже рідко мали підзаголовки. Всі часописи поділено на три підгрупи за специфікою вміщеної інформації. Першою підгрупою стали праці, щоденники та відомості з'їздів: "Трудû Третьего археологическо­го сúезда в России, бûвшего в Киеве в августе 1874 года" (1874), "Извес­тия ХI Археологического сúезда в Киеве" (1899), "Дневник ІІІ Киевско­го сúезда преподавателей естественнûх наук" (1904) тощо. Зміст видань становила хроніка з'їзду: секції, програми, резолюції, привітальні телег­рами, списки учасників, доповіді, реферати. Серед обговорюваних питань були, скажімо, такі: "Стародавності південних і західних слов'ян", "Зна­чення і постановка природознавства в середній школі" Т. Локтя, "Настрій учнів в середній школі і заходи до його оздоровлення" Д. Бур-невського, "Завдання школи в справі релігійного виховання особистості" С. Філіпенка, "Про св. Софію Київську" П. Лебединцева.

Друга найбільша підгрупа – праці, записки та відомості різних то­вариств і гуртків: "Записки Киевского общества естествоиспûтателей" (1870–1917), "Трудû Киевского юридического общества, состоящего при Университете св. Владимира" (18831915), "Записки Українського наукового товариства в Києві" (19081929) та ін. Вони містили деталь­ну інформацію про відповідне товариство чи гурток: статут, список членів, звіти засідань, резолюції тощо. Проте найбільше місця часопи "Профессиональная школа" (1890–1892), "Западнорусская начальная школа" (1906–1917), "Світло" (1910/11–1913/14), "Вільна українська школа" (1917–1920) тощо; 2 – дитяче виховання: "Дошкольное воспи­тание" (1911–1917), "Дети и война" (1915). У підзаголовках таких ви­дань зазначено: "Профессиональнûй и общественно-педагогический (журнал Юга)", "Педагогический журнал", "Загальнопедагогічний жур­нал для школи і сім'ї". Часописи прагнули всебічно, неупереджено висвітлювати стан шкільного життя, боролися за проведення в школах вкрай необхідних реформ: "Обслуговувати інтереси середньої школи в найрізноманітніших відношеннях. Через це редакція докладала макси­мум зусиль, аби він став дійсним другом-супутником тих, хто вчить, учням, товариствам, для яких дорогі інтереси середньої школи" (Спут­ник средней школû и ýкстерна. – 1909. – 1 лип. – ¹ 1.); "Відкрити суспільству достоїнства і недоліки сучасної постановки педагогічної справи і служити відправною точкою для вироблення нових, більш раціональних і пристосованих до життя освітніх і виховних норм" (Пе­дагогическая неделя. – 1906. – 7 лют. – ¹ 1.). Часописи були переко­нані, що саме школа могла прищепити "гордість духу, творчу думку, благородство душі".

На сторінках журналів друкувалися урядові розпорядження і роз'яс­нення, які стосувалися шкільної справи; статті загально-педагогічного характеру, з шкільної та позашкільної діяльності вчителя, внутріш­нього життя школи, додаткових занять у школі з ремесел та рукоділля; публікації з психології, шкільної гігієни, санітарії; шкільні щоденни­ки, шкільні літописи, нариси та розповіді зі шкільного життя; огляди педагогічної літератури, критика, бібліографія. Містилися у виданнях і практичні поради щодо домашнього господарства чи ремесел: пошиття дитячого одягу, зберігання овочів свіжими, майстрування меблів та ін.

Як зазначалося вище, до педагогічної підгрупи ввійшли і два часо­писи з дитячого виховання. Так, вихованню маленької дитини віддав свої шпальти журнал Київського товариства народних дитячих садків "Дошкольное воспитание". "Потреби дошкільного виховання продовжу­ють залишатися в тіні, і це в Росії, де, за приблизним підрахунком, близько 13 1/2 мільйонів дітей дошкільного віку, де, за статистичними даними, дитяча злочинність із кожним роком зростає, де жінки, в біль­шості випадків, зовсім не підготовлені до виконання завдань матері і виховательки, де почувається настійна потреба у виховних установах для дітей дошкільного віку, і де число цих установ так мізерно!" (1911. – ¹ 1. – С. 2).

Завдання часопису полягало в тому, щоб виокремити питання дошкільного виховання з-поміж інших і зосередити на ньому суспільну увагу. Провідне місце у вихованні дітей належить батькам, насамперед матерям, тож журнал "хотів допомогти їм розібратися в складній і відповідальній роботі, зацікавити їх і показати їм, що виховання не До джерел

Доволі часто часописи видавалися постійним колективом авторів, який переходив від класу до класу. Вони містили творчі доробки учнів: оповідання, вірші, дослідження і реферати ("Нарис з історії французько­го псевдокласицизму" Е. Фрадман, "Що може дати людині поезія", "На­черки з повітроплавання" Г. Княгиніна), думки, спогади ("Пам'ятні дні мого життя" А. Райгородського). Серед рубрик – "Класна хроніка"/ "Хроніка" (вечірки, театральні постанови), "Весела сторінка"/"Розваги" (загадки, жарти, афоризми).

З-поміж інших вирізнялися матеріали-роздуми учнів про вічні цінності та сенс буття: "Потреби людини становлять джерело життєвої боротьби; в задоволенні їх міститься ціль і привабливість життя, а також можливість досягнути найкращого в житті – щастя" (Разсвет. – 1912. – С. 19); "Я хочу безсмертя, не бажаю помирати, раз я живий. Я боюся смерті, боюся пустоти її…"; "А людина, прекрасна і сильна, зі сміливо піднятою головою, зі світлим морем відваги в очах, йшла до людей для боротьби за щастя, для страждань за любов…" (Зори. – 1910. – ¹ 1. – С. 15, 17); "Ти джерело світла, життя, ти уособлення краси. Ти даєш надію, славу, красу, думку – ти даєш душу і щастя, життя. І я вірю в те­бе – свою мрію – жадаю тебе, прагну до тебе і в захваті вигукую: "О, як я люблю тебе, життя!"" (Луч. – 1917. – ¹ 1. – С. 5).

Учнівські часописи публікували портретні нариси, історичні ма­теріали, присвячені видатним постатям світової історії, а також ключо­вим датам в історії Російської імперії; огляди літератури, вітчизняної і закордонної драматургії, уривки з художніх творів. Особливу увагу на сторінках періодики приділяли питанням повсякденного життя учнів, їхній поведінці в громадських місцях, розвиткові духовного світу

Учнівська преса, яка видавалася, здебільшого, навчальними закла­дами, викликала чималий інтерес у дітей та юнацтва. Створювана до-писувачами-учнями, вона могла відповісти на болючі питання, які тур­бують підлітка, мала широку читацьку аудиторію.

Серед різноманітної преси Києва другої половини ХІХ – початку ХХ ст. велику нішу займали Студентські Видання. Вони дали мож­ливість глибше пізнати ідеї та задуми, які полонили тогочасну молодь, стали свідченням її поривань і прагнень. Молодь завжди хотіла чимось вирізнитися, запам'ятатися. І тому не дивно, що для альманахів, збірників, листків, бюлетенів, журналів тощо нерідко обиралися нестандартні назви: "Помийниця" (1863–1864), "Манишка" (1897), "Асмодей" ("Голова демонів") (1917–1918). Утім, вистачало часописів, що мали і досить солідні назви: "Университетская гласность" (1862), "Вістник Української Київської студентської громади" (1903–1905), "Молодая Россия" (1912), "Революционная мûсль" (1917), "Стерно" (1917). Як і учнівські видання, вони випускалися самими студентами, у переважній більшості молоддю Університету св. Володимира. Зазви­чай студентська преса обстоювала прогресивні ідеї, виступала за свободу особистості, відображала реальне студентське життя, тому до 1905 р. була здебільшого нелегальною. Інтереси студентства, як вважали часо­писи, "вимагають неупередженого висвітлення і стійкого захисту, вища школа… потребує охорони від замахів на неї" (Студенческая мûсль. – 1911. – ¹ 9). Друкувалося чимало статей, які висвітлювали проблеми вищих навчальних закладів: "Безрадісне явище сучасності являє собою російський університет. В останні роки він зробився улюбленим місцем усякого роду експериментів і в даний час переживає кризу, вирішення якої не передбачає спокою і впевненості, що в майбутньому настане краща пора" (Молодая Россия. – 1912. – 8 берез.).

Більшість студентських видань (усього 40) вирізнялися яскравим політичним забарвленням: "Студентство – ідеально налаштована, чесно мисляча частина його (суспільства. – А. В.) – може й повинна знайти своє місце в рядах борців за соціалізм" (Революционная мûсль. – 1917. – ¹ 1. – C. 2); "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спи­нить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сею розбить" (Стерно. – 1917. – 24 берез.).

Чимало видань студентської преси друкували наукові дослідження: "Сборник сочинений студентов Университета св. Владимира" (1880–1888), "Сборник статей" (1913–1915), "Студенческий бюллетень Киевского коммерческого института" (1913–1915) тощо. Шпальти часо­писів уміщували роботи, відзначені золотою медаллю відповідного фа­культету, наприклад, "Відомості про Русь, які трапляються в хроніці польського літописця Мартіна Галла" А. Врублевського, "Нарис літера­турної історії Зеленогорського і Краледворського рукописів" А. Сторо-женка, "Віче в Київській області" І. Линниченка.

Часописи друкували матеріали про історію розвитку навчальних закладів, студентських гуртків та організацій, нариси з життя відомих людей, огляди літератури, вітчизняної і закордонної драматургії, ре­цензії, уривки з художніх творів, сатиричні та гумористичні замальов­ки, реферати, наукові доповіді, виступи на злободенні теми, фейлетони.

Студентські видання позначені широким культурним, політичним і громадським діапазоном. Вони відігравали важливу просвітницьку роль, формували естетичні смаки молоді, відображали її світогляд.

До науково-освітніх видань належала і маленька група Дитячих Ча­сописів (4 назви): "Дитя" (1898–1904), "Світло" (1908), "Молода Україна" (1908–1914), "Волошки" (1917). Спрямування часописів визна­чалося так: "Читайте, дітки! Про світло, про пітьму читайте… Про сон­це променисте, про день ясний, про темряву непрозору, про ніч без-просвітню… До світла, діти, до світла! Хай же, дітки, це "Світло" ма­леньке вас підтрима до справжнього світла!" (Світло. – ¹ 12. – С. 3–4); "Видання наше має оригінальний характер. Перший відділ призначений для дітей… Ми їм дамо ряд казок і розповідей, основна ціль яких – роз­виток в них почуття гуманності. Другий відділ – для дітей шкільного

До джерел

Віку: відомості з географії, історії, природознавства, класичної белетрис­тики, все в доступній формі, уникаючи повчань…" (Дитя. – 1898. – ¹ 1).

Видання щосили боролися за розвиток молодого покоління. Друкува­лися художні твори (вірші, казки, оповідання) українських літераторів (О. Олеся, М. Загірньої, Н. Романович-Ткаченко, С. Черкасенка, І. Ман-жури, П. Тичини, М. Жука). Для ознайомлення дітей зі скарбами світо­вої літератури вміщували переклади та "перекази" кращих російських і зарубіжних творів М. Гоголя, М. Лермонтова, Л. Толстого, О. Пушкіна, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, О. Уайльда, А. Доде, С. Лагерлеф. Журнал "Ди­тя" майже до кожного номера випускав додатки: "Дитяче лото" (1898. – ¹ 2/3), "Доміно" (1899. – ¹ 1), "Дитячий театр" (1899. – ¹ 4, 5), "Сол­датики" (1899. – ¹ 10) та ін. Загалом дитячі часописи були коло джерел формування людської особистості, і в цьому їхній неоціненний внесок.

На початку ХХ ст. у Києві з'явилися і перші суто Жіночі Видання (3 назви): двотижневий художньо-літературний журнал "Женская мûсль" (1909–1910), присвячений питанням рівноправності й поліп­шенню економічного становища жінок, художньо-ілюстрований що­річник із додатком останніх мод і викройок "Друг женщинû" (1909) та журнал "Swiat kobiecy" ("Cвіт жінки") (1914–1916). Мета видань – згуртування жінок і їхніх однодумців, щоб "вирушити однією суціль­ною масою, а не діяти, як розрізнені пруття. Окремо вони (жінки. – А. В.) безсилі, а разом – їх не розірвати і чоловічій силі" (Женская мûсль. – 1909. – ¹ 1–2).

Жіноча преса на той час була нечисленною і не мала великого попи­ту. Проте це був перший крок у боротьбі жінок за свої права.

Становлення науково-освітньої періодики зумовлене поступом того­часного науково-культурного життя. Вона була свідченням високого на­укового потенціалу місцевої інтелігенції. Цільову аудиторію становили як науковці, так і пересічні читачі. Тож можна констатувати, що склалася стійка, з яскраво виявленими типологічними ознаками група видань.

Алла Кобинець

Історія і сучасність Запорізької правди"

Висвітлюється творчий шлях газети "Запорізька правда" у зв'язку з її ювілеєм; розглядаються умови її становлення та розвитку; визна­чається роль видання у відображенні подій місцевого життя; подається стисла характеристика тематики публікацій.

Ключов³ Слова: Трудящі маси, "Запорізька правда", Місцеві новини, соціалістичне будівництво, традиції.

A creative way of the newspaper "Zaporizka Pravda" because of its anniver­sary is examined in the article. Conditions of forming and development of the newspaper are considered; its role in a reflection of events of local life is deter­mined; a short description of subject of publications is given.

Keywords: Working people mass, local news, "Zaporizka Pravda", socialist structuring, traditions.

В статье освещается творческий путь газетû "Запорізька Правда" в связи с ее юбилеем; рассматриваются условия формирования и становле­ния развития; определяется роль издания в отображении собûТий мест­ной жизни; подается краткая характеристика тематики публикаций.

Ключевые слова: Трудящиеся массû, "Запорізька Правда", местнûЕ но­вости, социалистическое строительство, традиции.

У житті реґіональної преси Запоріжжя відбулася визначна подія: 3 листопада 2007 р. газета "Запорізька правда" відзначила 90-річчя від дня виходу першого номера. За документами державного архіву За­порізької області встановлено, що 21 жовтня (за старим стилем) 1917 р. вийшов перший номер газети "Александровская мûсль" як органу Олександрівської ради робітничих, солдатських та селянських депу­татів [2]. У ньому в редакційній статті під назвою "По поводу перевû­боров в советû" газета закликала: "Дадим же теперь в Советû самих ре­волюционнûх своих товарищей, дадим туда мозг, разум и серце прол-летариата, дадим в Советû его непреклонную волю и творческую силу, чтобû совет нес в рабочие массû революционно-социалистические идеи, культурно-просветительную работу, чтобû совет мог бûть воистину вûс­шим контролем над всеми общественнûми учреждениями, чтобû сонет всегда стоял на страже интересов революции…" [С. 1].

Час виходу першого номера був позначений надзвичайно складними умовами переджовтневої доби. У цей період, а точніше в жовтні До джерел


1921 р. газета стає щоденником і має назву "Известия Запорожского гу-бисполкома и губкома КП(б)У".

Гортаючи пожовтілі газетні сторінки цих років, не можемо не помітити таких промовистих і закличних заголовків, як-от: "До бою з буржуазією!", "До верстатів!", "До праці!". Саме їх можна вважати ефективними засобами впливу на читацьку аудиторію, оскільки читачі відгукувалися на них, і газета вміщувала ці відгуки на своїх сторінках.

Видання писало про непримиренну революційну боротьбу, не­обхідність подолання контрреволюційних осередків на півдні країни, а також тяжкі випробовування, які випали на долю населення, зокрема голод, хвороби через розруху. Але водночас, незважаючи на такі великі проблеми, газета закликала революційно настроєні народні маси до єдності в боротьбі за нове життя, його цілеспрямовану та поступову по­будову. Такі рядки не могли не вражати, і, безперечно, вони справляли враження на населення.

Такий діалог із читачами шляхом друкованого слова, факти, викладені у газеті, зробили свою добру справу: її тираж стрімко зріс до 2–2,5 тис. примірників (для порівняння: до революції тираж газет у повітовому містечку Олександрівську становив максимум 400 примірників).

Проте варто зазначити, що публікації на шпальтах "Известий..." ма­ли передусім документальний характер. Насамперед це були накази, протоколи зборів трудящих тощо. Що стосується місцевих новин, то їх у газеті явно бракувало. Це пояснювалося насамперед тим, що на той час кваліфікованих журналістських кадрів не вистачало, а матеріальна база була не набагато кращою, ніж у попередні роки. Втім, подібну проблему переживала не лише ця газета, з нею неодноразово стикали­ся практично всі видання, що з'являлися на терені Наддніпрянської України початку ХХ ст. – як у Києві, так і в інших губернських чи повітових містах. Таким чином, спостерігалося обмежене висвітлення місцевих новин, оскільки наявних творчих сил (як правило, це був один штатний репортер) було замало для відстеження всіх подій та опрацювання матеріалів дописувачів.

Починаючи з 1921 р., газета видається як "Известия Запорожского гу-бисполкома і губкома КП(б)У" і виходить щодня, на її шпальтах здебільшо­го вміщено інформацію про життя країни та закордону. Вони рясніють за­головками на кшталт: "На продовольчий фронт", "На допомогу голодуючим Росії", "Геть війну!", яскраво демонструючи активну участь видання в жит­ті країни та заклик не триматися осторонь важливих подій у суспільстві.

Газета також починає активно пропагувати перші кроки соціалістич­ного будівництва і намагається залучити до цього широкі народні маси, розповідаючи про досвід роботи різних громадських рухів та об'єднань, уміщуючи на своїх сторінках тематичні рубрики, добірки про рідний край, його поступовий розвиток та існуючі проблеми, про життя певних соціальних категорій населення.

Публіцистики. Все це додавало авторитету газеті, свідчило про зростан­ня журналістської кваліфікації колективу редакції та її авторського активу.

Газетярі ставили перед собою завдання і виконували їх у міру сил та можливостей. Серед першочергових було залучення до авторського ак­тиву робітників, за допомогою яких більш змістовно та активно висвітлювалося б робітниче життя, оскільки газеті нерідко докоряли, що саме життя робітничого класу відображалося не завжди повно, а ли­ше епізодично, мало вміщувалося виступів представників робітничих професій. Цим, як вважали журналісти, газета значно програє, і нама­галися все робити для того, щоб усунути таку істотну ваду. За зразок "Новь" брала центральні газети, використовуючи їх досвід

Починаючи з 5 травня 1922 р., газета знову змінює свою назву і стає "Краснûм Запорожьем" (з вересня 1929 – "Червоне Запоріжжя"). У неї з'явився статус щоденної газети Запорізького Окружного комітету КП(б)У, облпрофради, окрвиконкому. Але зі зміною назви курс видан­ня був сталим: висвітлення життя робітників та селян, заклик населен­ня до побудови нового, соціалістичного ладу, створення широкого робсількорівського активу та його залучення до участі у співробітництві з газетою. У газеті з'явилися нові рубрики, як-от: "Робітниче життя", "Листи селян", "Партійне життя", "Профспілковий рух", "Куточок сільського господаря", "Нам пишуть", "Листи робітників", авторство яких здебільшого належить людям від верстата чи від плуга: робітни­кам, селянам, червоноармійцям.

Але зміни в газеті відбулися не лише стосовно змісту, а й її зовнішнього вигляду. Трохи поліпшилася поліграфічна база, на шпаль­тах почали з'являтися перші малюнки (переважно сатиричного плану), а потім і фотоілюстрації. Та безумовно найціннішим було те, що зміни зачепили не лише форму видання, а й передусім його зміст.

На сторінках "Красного Запорожья" з'являються перші замальовки, а згодом і нариси про будівників нового життя, які знайомили читачів із робітниками, селянами, вчителями, які вносили дещицю своєї праці в побудову нового життя. Чільну площу займають також події в країні та за кордоном, зокрема з особливим пафосом видання повідомляє про розгортання революційної боротьби трудящих мас у розвинених країнах капіталізму. Газета друкує повідомлення про встановлення дипломатичних зв'язків між Радянським Союзом та деякими закордон­ними країнами. Великого значення газетярі надають публікаціям про партійне життя в країні, про зародження молодіжних організацій, їх розвиток та вплив на молодь міст і сіл.

З початком втілення в життя плану ГОЕЛРО на сторінках "Красно­го Запорожья" друкуються інформації про геологічні роботи на Дніпрі: у 1925 р. у країні розпочалася кампанія з висвітлення будівництва Дніпрогесу. Рядки, присвячені цій темі, стали з'являтися на шпальтах

Випуск обласної газети "Червоне Запоріжжя", органу обкому КП(б)У та обласної ради депутатів трудящих, був відновлений. Відбувалося все це досить важко, подібно до пореволюційного становлення газети: нестача паперу (у зв'язку з цим вона виходила малим форматом), слабка поліграфічна база. Також бракувало кадрів. До журналістського колекти­ву "Червоного Запоріжжя" не повернулися колишні редакційні працівни­ки, які загинули на війні: М. Сулім, М. Шолома, І. Куліш, М. Дубовик, В. Ловкий, Ф. Зубач.

Але, долаючи труднощі, газета намагалася всебічно висвітлювати трудовий ентузіазм запоріжців у повоєнні роки – в період відбудови Дніпрогесу, всього промислового комплексу та сільського господарства. Газета також активно сприяла заснуванню обласної письменницької ор­ганізації, на її сторінках вперше побачили світ твори П. Тичини, В. Со-сюри, Остапа Вишні, М. Нагнибіди, Я. Баша, Ю. Дольд-Михайлика та інших відомих поетів і прозаїків.

З 1 січня 1957 р. газета починає виходити під нинішньою назвою – "Запорізька правда"". Згідно з рішенням секретаріату ЦК КПУ "Про об'єднання обласних газет "Червоне Запоріжжя" та "Запорожская прав­да" від 22 листопада 1956 р. (протокол ¹ 39) вказані газети з 1 січня 1957 р. об'єдналися в одну обласну газету "Запорізька правда" [4]. Ви­дання виступало організатором багатьох патріотичних починань за­поріжців. Зокрема, тривалий час газета вела рейд-огляд підвищення ефективності суспільного виробництва і поліпшення якості в усіх лан­ках народного господарства, на кожному робочому місці. З ініціативи "Запорізької правди" проводився обласний огляд резервів інтен­сифікації сільськогосподарського виробництва, широкого розмаху набу­ло змагання під девізом "Кожному полю – знак якості". "Запорізька правда" тричі була учасницею виставки досягнень народного господар­ства СРСР.

Згідно з указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 жовтня 1967 р. за заслуги в комуністичному вихованні трудящих Запорізької області, мобілізації їх на виконання завдань господарського та культур­ного будівництва і в зв'язку з 50-річчям від дня виходу першого номе­ра газета "Запорізька правда" нагороджена орденом Трудового Червоно­го Прапора.

Починаючи з 1989 р., газета з органу Запорізького обкому КПУ пе­реходить в іншу якість – стає газетою обласної ради. Такий статус во­на має й сьогодні. Її видавцем є Запорізька облдержадміністрація.

Популярність та авторитет газеті (а вона мала найвищий тираж се­ред українськомовних обласних газет південно-східного реґіону України) забезпечували порушувані в ній теми, а також її працівники та числені автори, читачі. В редакційному активі "Запорізької правди" було близько тисячі постійних дописувачів та позаштатних кореспон­дентів, велику допомогу редакції надавали 18 позаштатних кореспондентських пунктів, 52 кореспондентські пости, створені в районах об­ласті та на підприємствах. Про високий професійний рівень пра­цівників газети свідчить те, що вона була кузнею кадрів багатьох ко­лишніх союзних і республіканських видань.

Багато років свого життя газеті віддали журналісти А. Самойленко, A. Самсика, М. Лиходід, Л. Натанзон, П. Лузан, М. Попель, І. Лола, М. Гапонов, І. Лукаш, Г. Шнайдрук, І. Циганок, І. Сергєєва, І. Де­
рев'янко, І. Науменко, М. Шумилов та ін. Сьогодні в редакції працю­ ють ветерани журналістики: Г. Кліковка, Л. Платонова, Н. Кузьменко, B. Дем'яненко, Н. Ломонос, О. Гривцова, Є. Дроздовський. Авторитет та популярність "Запорізької правди" значною мірою по­ яснюється тим, хто її редагував. Із повоєнних часів редакторами газети
були відомі журналісти, талановиті організатори: О. Шабалін, М. Черевко, А. Клюненко, М. Пересунько, В. Похвальський, І. Циганок, В. Дупак, М. Манько, М. Лобач. Визнанням великого внеску Миколи Пересунька в розвиток газети, трудових і культурних досягнень області є те, що рішенням Запорізької обласної державної адміністрації його
іменем (як і іменем колишнього редактора "Индустриального Запо­
рожья" А. Клюненка) названа обласна журналістська премія.

Нинішнє покоління працівників "Запорізької правди" свято береже і прагне примножити славні традиції попередників – широку попу­лярність та людяність стосовно тих, хто звертається до газети, об'єктивність і правдивість у висвітленні життя області. Редакція не піддалася політичному тиску чи іншим кон'юнктурним мотивам і не змінила своєї назви.

Колектив редакції не забуває свого минулого, не відмежовується від нього, бо це є життя, якого не можна забути; шанує своїх читачів, відчуваючи відповідальність перед ними; не розпалює національні, політичні, релігійні пристрасті; виступає за консолідацію всіх політич­них та економічних сил на терені розбудови Запорізького краю і України в цілому. Головним орієнтиром, метою своїх публікацій колек­тив редакції вважає основоположні принципи розбудови Української держави, відродження духовності й культури нашого суспільства.