Головна Образотворче мистецтво Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури ДІЯЛЬНІСТЬ КЛУБНИХ ЗАКЛАДІВ ВІННИЧЧИНИ ПО ВІДРОДЖЕННЮ ТА ЗБЕРЕЖЕННЮ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
joomla
ДІЯЛЬНІСТЬ КЛУБНИХ ЗАКЛАДІВ ВІННИЧЧИНИ ПО ВІДРОДЖЕННЮ ТА ЗБЕРЕЖЕННЮ УКРАЇНСЬКОЇ ТРАДИЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Оксана Петрівна Жалюк

Старший викладач Вінницького

Соціально-економічного інституту

Відкритого міжнародного університету

Розвитку людини «Україна»

У статті розглянуто діяльність клубних закладів Вінницької області по відро­дженню, збереженню та популяризації традиційної української культури на сучасно­му етапі. Подано пропозиції щодо вдосконалення цієї роботи.

Ключові слова: традиційна культура, відродження, клубний заклад, культурно-освітній, діяльність.

This paper describes the cultural clubs’ activity of Vinnytsia region on revival, pres­ervation and popularization of traditional Ukrainian culture at the present stage. Suggestions for the improvement of this work are presented.

Кey words: traditional culture, revival, cultural club, cultural and educational, activity.

Бережи своє рідне, бережи, щоб не виродитися, щоб не забути народу, з якого вийшов. Бережіть свою віру, звичаї, свою мову й тим збережете національну істоту свою.

Іван Огієнко

У будь-якій національній культурі основоположною і базисною є народна культура.

Народнокультурні традиції за умов відсутності державних механізмів збереження етносу і його культурно-національної самобутності виконують ет-ноінтегративну і етнозберігаючу роль.

В Україні саме народна культура була чи не єдиним фактором національ­ного самоствердження, яка виконувала функції національної школи і релігії, була засобом крізьвікових контактів і передачі етнокультурної інформації [12, 5].

На жаль, довгий час українська традиційна культура спрощувалася ра­дянським способом життя та неуцьке перекручувалася сучасними ЗМІ як «ху­торянська» і «шароварницька». Народне мистецтво вважалося «примітивним» і таким, що не варте уваги, а відданість традиціям – ознакою відсталості [10]. Тому не дивно, що і нинішнє суспільство не лише не пишається власне набут-ками української етнічної культури, а й не достатньо усвідомлює цінність укра­їнської етнокультури, без знання якої неможливе самоусвідомлення людиною приналежності до свого народу.

Отже, Актуальність дослідження Зумовлена необхідністю наукового роз­гляду таких важливих питань, як відродження, збереження, вивчення та попу­ляризація української традиційної культури, яка є основою розвитку культури українського суспільства, що здатна вивести його з глибокої кризи.


Стан та перспективи розвитку української етнокультури, її роль та вплив на націєтворчі та державотворчі процеси, на формування особистості та суспі­льства в цілому є предметом дослідження таких сучасних фахівців з історії, ет­нографії, культурології, педагогіки, психології та соціології, як Г. Скрипник [12], Н. Цимбалюк [16], О. Гриценко [3], О. Різник [10], С. Садовенко, Л. О. Поліщук, І. За-зюн, М. Ариарский [11] та інші. Сучасний стан та перспективи розвитку народозна­вчого напрямку роботи клубних закладів Сумщини з’ясовує М. Юдін [17].

Зазначені проблеми і шляхи їх розв'язання досліджували подільські куль-турологи-народознавці, працівники обласних центрів народної творчості, зок­рема, П. Слободянюк [13], С. Творун, Л. Мельничук, В. Косаківський, Т. Цвігун [15] та інші. Важливим джерелом, в якому висвітлюється культурно-освітня та мистецька діяльність районних, сільських закладів культури клубного типу та творчих колективів Вінниччини, в тому числі і етнокультурного спрямування, є культурно-просвітницький альманах «Світлиця», заснований Вінницьким обла­сним центром народної творчості (ВОЦНТ) в 2003 р.

Актуальні питання української традиційної культури, в т. ч. і Поділля, об­говорювалися на наукових і краєзнавчих форумах, таких як «Перехід до ринку і проблеми розвитку духовності на Вінниччині» (Вінниця, 1993), «Проблеми культури і духовності в суспільстві та шляхи їх вирішення» (Вінниця, 1995); «Культура Поділля: історія і сучасність» (Хмельницький, 1993), «Духовні вито­ки Поділля: творці історії краю» (Кам'янець-Подільський, 1994), Вінницькі об­ласні (1990–1997) і Подільські історико-краєзнавчі конференції (1990, 1995, 2000) та ін., на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, «На­родна культура Поділля в контексті національного виховання» (жовтень 2003 р., м. Вінниця), «Традиційна культура українського народу в ХХІ ст.: стан та перс­пективи розвитку» (жовтень 2009 р., м. Київ), «Культурна політика у контексті етнокультурного різноманіття України» (вересень 2010 року, м. Київ) тощо. Лише у 1990-х – на початку ХХІ ст. відбулося понад 65 міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-краєзнавчих конференцій у Вінницькій, Хмельниць­кій, Житомирській та Рівненській областях, де піднімалися питання культури і культосвітньої роботи в подільському регіоні [1].

Метою статті Є аналіз діяльності клубних закладів Вінниччини, визна­чення їх ролі і значення в процесі відродження, збереження та популяризації української традиційної культури в сучасних умовах.

Після проголошення незалежності України одним із центральних прин­ципів нових теоретичних підходів до культурно-освітньої діяльності закладів культури клубного типу стало запровадження в практику їх діяльності народних дозвіллєвих традицій, відродження побутових звичаїв, свят та обрядів [16, 10].

Цьому сприяє збережена мережа і кадровий склад закладів культури клу­бного типу. Так, станом на 01.01.2011 року на Вінниччині нараховується 1074 клубних закладів, з них в сільській місцевості – 1019. Діяльність клубної галузі забезпечують 1765 культосвітніх працівників, з яких 1039 працюють на селі. В сільських населених пунктах створено 126 поліфункціональних закладів, які поєднують клубну і бібліотечну роботу. Культурологічне обслуговування меш­канців населених пунктів, де відсутні стаціонарні культосвітні установи (395 сіл), здійснюється базовими закладами культури центральних садиб [8, 1]. В сільських та районних клубних установах діє 6051 клубне формування і понад п'ять тисяч аматорських колективів, з яких 255 носять звання «народний», а 59 – «зразковий». В середньому на один такий клубний заклад припадає майже по


Шість клубних формувань, зокрема, по 3,2 – у Козятинському, Хмільницькому, по 6 – у Барському, Вінницькому, Крижопільському, Тростянецькому, 8,0 – у Шар-городському, 8,6 – у Немирівському, 9,6 – у Гайсинському районах [8, табл.1].

Свідченням збереження і продовження багатовікових звичаїв українсько­го народу, розвитку української традиційної культури став творчий звіт майст­рів мистецтв та художніх колективів області «Благословенна земля моя, Вінниччина», що відбувся 2 жовтня 2009 року в Національному палаці мис­тецтв «Україна» в рамках Фестивалю мистецтв України. Своїми автентичними костюмами, піснями, танцями й мелодіями вражали учасники народних аматор­ських фольклорних ансамблів «Джерело» з с. Гончарівки Літинського району, «Війтівчанка» Війтівського СБК Бершадського району, «Рідня» Гайсинського РБК, народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Маріч-ка» Животівського СБК Оратівського району, зразкового аматорського фольк­лорно-етнографічного ансамблю «Дивоцвіт» Гніванської ДМШ Тиврівського району, зразкового ансамблю сопілкарів Баланівського СБК Бершадського ра­йону, зразкових аматорських танцювальних колективів «Вітерець» і «Сюрприз» Тульчинського РБК, «Мрія» Бершадського РБК і, звичайно, народного аматор­ського ансамблю «Барвінок» Вінницького міського центру художньо-хореогра­фічної освіти для дітей і юнацтва. Різножанровою була виставка виробів народ­ного мистецтва «Народне мистецтво Вінниччини», на якій 200 провідних майс­трів (а їх в області більше 1000) представили понад 2 тисяч творів. Всього 1400 учасників брали участь у цьому дійстві [14, 2].

Працівники сільських клубних закладів беруть участь у проведенні Все­української культурно-мистецької акції «Мистецтво одного села», метою якої є відродження народних традицій, звичаїв, обрядів в сільській місцевості, що пе­редаються з покоління в покоління. Цей захід був започаткований у 2001 р. з ініціативи управління культури і туризму Вінницької облдержадміністрації, ВОЦНТ та Міжнародної громадської організації «Вінницьке земляцтво у Киє­ві» за підтримки Міністерства культури і туризму України і проходить в залах Національного музею літератури України. Упродовж цих років Вінниччина представляла народну культуру сіл Війтівка Бершадського району, Клембівка – Ямпільського, Стіна – Томашпільського, Новоселівка – Гайсинського, Наддніс­трянське – Мурованокуриловецького, Буша – Ямпільського, Соболівка – Теп-лицького, Животівка – Оратівського районів. У 2011 р. презентувало своє мистецтво самобутнє, цікаве своєю історією та традиційною культурою село Рахни-Лісові Шаргородського району. В рамках цієї акції було представлено шедеври народного мистецтва: різьблені панно, вишиті рушники, витинанки, обрядові вишиванки та ляльки з тканини, соломи й кукурудзяного листя, кили­ми, налавники, доріжки, жіночий одяг, а також гончарні вироби (гладущики, горнята тощо). Проведення цієї акції посилює вплив традиційної народної культури на формування духовності молодого покоління українців.

На Вінниччині створено кілька сотень фольклорних та фольклорно-етногра­фічних колективів, які виконують значну роботу зі збирання, запису і відтворення автентичного фольклору, місцевих звичаїв і обрядів. Багато глядачів збирають чоловічі вокальні ансамблі Оратівського, Немирівського РБК, Рівненського СБК, чоловічі вокальні гурти Тростянецького, Липовецького РБК, ансамбль української пісні Гущинського СБК та ін. Окремий пласт в духовому мистецтві представляють невеликі ансамблі духових інструментів «Весільні музики», які


Використовують традиційну манеру музикування. Така форма колективів духо­вих інструментів є найпоширенішою в сільських клубних закладах та РБК.

Сільський будинок культури с. Зятківець Гайсинського району в червні 2010 р. став центром проведення щорічного обласного свята фольклору імені Г. Танцюри. На його подвір’ї розмістилися 24 світлиці територіальних громад Гайсинського району. Всі світлиці пригощали гостей традиційними українсь­кими стравами, вітали піснями та віршами. Кожна світлиця мала своє обличчя – були там і старовинні прялки та скрині, і ткані килими, і вишиті рушники, і гойдалки з квітами, і тини з горшками. В рамках цього свята вже традиційно проводився показ українського костюма, на якому було представлено з 19 сіл Гайсинського району 24 жіночі, дівочі та чоловічі костюми XIX – початку ХХ ст., 50–60-х рр. ХХ ст. з розповіддю про кожен його елемент та вишивкою. Це свід­чить про дбайливе ставлення вже не одного покоління людей до подільського традиційного одягу. У концертній програмі свята взяли участь 26 колективи з 14 районів області та міста Вінниці, з них 18 фольклорних, фольклорно-етнографічних колективів, чоловічі гурти, зразкові ансамблі, шість солістів та два дуети. Прозвучало багато маловідомих народних пісень з багатьох районів області [2, 11].

Традиційні обряди, високу сценічну культуру та автентичність допома­гають продемонструвати народним аматорським фольклорним колективам та народним майстрам клубні працівники та спеціалісти ВОЦНТ під час прове­дення всеукраїнських та обласних фестивалів та свят: «Великодня писанка», «Українська витинанка», «Скарби Поділля» (в рамках фестивалю була предста­влена творча майстерня з випікання обрядових хлібів за участю коровайниць з усіх районів області), «Чим хата багата, тим і рада», «Світанки над Россю», «Струни вічності», «Народні музики Поділля», «Подільський оберіг» та інші.

У сільських закладах культури створено інноваційні культурологічні про­екти, що доповнюють сучасну палітру мистецького життя області та спрямовані на розвиток, збереження і популяризацію традиційної української культури, спрямованої на формування активної громадянської позиції, відродження істо­ричної пам’яті подолян, утвердження їх високих морально-етичних якостей і розвиток художньо-естетичних смаків [18, 19, 20]. Зокрема, майстри близько 20 районів Вінницької області взяли участь у першому мистецькому фестивалі «Мамину сорочку пригорну до серця», який пройшов у с. Клембівці Ямпільсь-кого району. Цим заходом організатори свята хочуть відродити традицію клем-бівських вишивальниць, слава яких гриміла і в дореволюційні часи. Майстри села постачали до царського двору килими та рушники. З розпадом Радянсько­го Союзу з шестиста вишивальниць в Клембівці залишилось 15, та й тим за 70. Нині старенькі бабусі намагаються передати своє уміння молодим. В рамках фестивалю була встановлена на центральній площі села скульптура «Клембів-ська вишивальниця» та проведено виставку-ярмарок традиційної вишивки.

Зберегти і передати наступним поколінням вміння, тісно пов’язані з по­бутом українців, їхніми звичаями і традиціями, є метою мистецьких проектів «Рушники ви мої, рушники...», «Фестиваль борщу» (с. Правилівка Оратівського району), «Одвічна Русава» (с. Стіна Томашпільського району).

За підтримки ВОЦНТ в рамках згаданих вище всеукраїнських, обласних та районних свят та фестивалів клубними закладами проводяться майстер-класи з різних видів народного мистецтва.


Змістовну роботу з відродження старовинних свят проводять «народні» аматорські фольклорно-етнографічні колективи «Брикса» Бохоницького СБК Вінницького району, «Війтівчанка» Війтівський СБК Бершадського району, «Берегиня» Шершнянський СК Тиврівського району тощо.

При Бернашівському сільському клубі в 2008 р. відкрито світлицю речей старовинного вжитку під назвою: «Скарби рідного села». Такі самі світлиці від­крито при Кукавському, Кричанівському сільських будинках культури та Са-дівському сільському клубі.

РБК «Дружба» разом з музеєм етнографії та фольклору імені М. А. Руденко відкрили виставковий зал, де місцеві художники мають змогу демонстувати свої роботи. Виділено місце та збираються експонати для розширення музею, для експозиції «Побут та ремесела Поділля» [7, 7].

Цікавий досвід започаткований в 2008 р. в Вендичанах Могилів-Подільського. Працівники культури вирішили піти в народ. Вони виходять на базарну площу в базарні дні і там розігрують дійства народного плану [7, 9].

У Гайсинському РБК проводиться цикл заходів під назвою «Вивчаймо народні традиції», де молодь може поспілкуватися з народознавцями, фолькло­ристами, отримати відповіді на запитання з історії та культури, ознайомитися з краєзнавством рідної краю [6, 2].

Важливою складовою української традиційної культури є народне мисте­цтво вишивки, писанки, витинанки, гончарства, ткацтва, малярства та інших видів художньої діяльності. Усвідомлюючи його важливість, клубні фахівці за сприяння ВОЦНТ популяризують творчість митців народного мистецтва По­ділля за допомогою виставок образотворчого та декоративно-прикладного мис­тецтва. Окрім участі у зазначених виставках в 2010 р. народні умільці Вінниччини продемонстрували свої роботи на: Всеукраїнській виставці «Український суве­нір» (листопад, м. Київ), 62-й обласній виставці образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, (жовтень, м. Вінниця), виставці «Подільська народна іг­рашка» (червень, м. Вінниця) та ін. Зокрема, в останній 30 майстрів з виготов­лення народної іграшки представили понад 260 виробів з різних природних матеріалів (соломи, лози, глини, тканини, очерету, дерев, солоного тіста, осоки, жита, шелушиння кукурудзи, мотузок тощо). Позитивним є те, що серед майст­рів цього виду мистецтва в експозиції виставки були роботи учасників дитячих студій образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, а саме: Крижо-пільської ШЕВ, Вінницької ДМШ №2, Вінницької студії «Арт-скриня». Крім того, в цьому ж році було започатковано обласну мистецьку акцію «Майстри Вінниччини» та проведено ряд персональних виставок, які пропагують україн­ську традиційну культуру, в Світлиці ВОЦНТ [4, 10–12].

Лише в 2008 р. у Вінниці та районах області проведено понад 500 виста­вок образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, які пропагують українську культуру в цілому і народні традиції зокрема [5, 30].

Сприяють діяльності закладів культури клубного типу по відродженню, збереженню та розвитку української традиційної культури фахівці ВОЦНТ, які здійснюють виїзди з метою вивчення і запису фольклору в райони області, а саме: Вінницький, Хмільницький, Могилів-Подільський, Мурованокуриловець-кий та Крижопільський райони. Протягом 2010 р. ними зафіксовано на фото­плівку понад півтори тисячі компонентів народного одягу, предметів побуту, декоративно-ужиткового мистецтва, розшифровано понад 70 побутових народних пісень, записаних від народного аматорського фольклорно-етнографічного ансам-


Блю «Берегиня» Івашківського СБК Шаргородського району та 41 різножанрових народних пісень, записаних від старожилів села Буші Ямпільського та Томаш-пільського районів. У 2010 р. ВОЦНТ розпочав роботу з переведення фолькло­рних фондів на електронні носії. Проведено відеозйомки більше 70 культурно-мистецьких заходів, та сільських будинків культури в рамках всеукраїнського огля­ду СБК, складений електронний реєстр творів, зібраних з усієї області.

На допомогу клубним закладам на базі ВОЦНТ створено постійно-діючий консультативний пункт з питань розвитку народної творчості та аматорського мистецтва, за період дії якого працівниками ОЦНТ надано близько 2000 консу­льтацій [4, 19]. До послуг працівників клубних установ області ОЦНТ має ауді-озаписи та розшифровані нотні і текстові зразки фольклорних та вокальних творів, фотоматеріали дослідницьких експедицій, фотоальбоми та сценарно-репертуарні матеріали основних культурно-мистецьких заходів та обрядових свят, які сприятимуть пізнанню та вивченню прадавньої культури свого краю.

Таким чином, завдяки роботі ОЦНТ працівники клубної галузі до певної міри забезпечені методичним матеріалом для організації та проведення культу­рно-освітніх та мистецьких заходів, спрямованих на вивчення, відродження та популяризацію традиційної української культури. Організовуючи свою роботу, фахівці клубних установ Вінниччини намагаються, на жаль, повільно, належну увагу приділити впровадженню в культурно-дозвіллєву діяльність різних верств населення традицій, народних звичаїв, обрядів регіону та адаптувати їх до сучасних умов, оскільки без знання і розуміння традиційної культури немо­жливе самоусвідомлення приналежності до свого народу – того визначального і неодмінно притаманного людині, що називається національною свідомістю і гідністю.

Активізувати культурно-освітню та мистецьку діяльність з відродження та поширення традиційної культури клубні працівники спільно та за підтримки управління культури Вінницької облдержадміністрації, ВОЦНТ, керівників ра­йонних ланок галузі та окремих меценатів культури намагаються шляхом про­ведення різноманітних фестивалів, свят, конкурсів, майстер-класів, виставок та інших культурно-освітніх, мистецьких та розважальних заходів, що сприяють прищепленню суспільству усвідомлення того, що воно має пишатися власне набутками української етнічної культури.

Отже, великий спектр культурно-мистецьких заходів, що проводять клубні заклади Вінниччини, свідчить про те, що вони відіграють досить значну роль у відродженні та збереженні української традиційної культури.

Разом з тим, для вдосконалення цієї роботи, на наш погляд, необхідно:

– створити в клубних закладах сприятливі умови для відродження, збере­ження та популяризації української традиційної культури, а отже, для всебічно­го виховання дітей і молоді на кращих її зразках, за рахунок збільшення бюджетного фінансування цих установ культури;

– залучати до участі в клубних заходах різні категорії населення, розвиваю­чи їхню соціальну і творчу активність, національні свідомість і самосвідомість;

– пропагувати, підтримувати і удосконалювати діяльності автентичних фольклорних колективів, сучасних молодіжних мистецьких формувань та майс­трів народної творчості, які вивчають і відроджують традиційну українську культуру та розвивають її у новітніх формах;


– стимулювати розробку, видавництво і цільове розповсюдження репер­туарно-методичної літератури з впровадження в культурно-дозвіллєву діяль­ність традиційної культури;

– організувати постійно діючі фольклорно-етнографічні експедиції для збирання, вивчення і розповсюдження знань з історії мистецтва, фольклору, ет­нографії Поділля;

– розширити підготовку спеціалістів з різних видів української традицій­ної культури у Вінницькому та Тульчинському училищах культури, в школах естетичного виховання дітей, осередках народних художніх промислів та музи­чних школах;

– на базі Вінницького факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтва запровадити курси підвищення кваліфікації для працівни­ків клубних закладів, де вони зможуть набувати необхідних знань та практич­них навичок з дослідження і фіксації зразків української традиційної культури, зокрема, використання комп’ютерної техніки, відео - та аудіозапису.

Література

1. Баженов Л. В. Фольклорно-етнологічні дослідження Поділля і Південно-Східної Волині за роки державної незалежності України (1991–2002 рр.) / Л. В. Баженов // Проблеми етнології, фольклористики, мистецтвознавства Поділля та Південно-Східної Волині: історія і сучасність: наук. зб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – 437 с.

2. Гарбулінська Т. Свято фольклору/ Т. Гарбулінська//Світлиця. – 2010. – № 2. – С. 10-13.

3. Гриценко О. Культура в законі. Стан та проблеми правового регулювання культу­ри в Україні/ О. Гриценко. – К.: УЦКД, 1998. – 100 с.; Гриценко О., Солодовник. В. Пророки, пірати, політики і публіка. Культурні індустрії й державна політика в сучасній Україні/ О. Гриценко, В. Солодовник – К.: К. І.С., 2003. – 168 с.; Нариси української популярної культури [Електронний ресурс] / [О. Гриценко, О. Гончаренко, Є. Кононенко та ін.]; за ред. О. Грицен­ка. – К.: УЦКД. – Режим доступу:

Http://www. culturalstudies. in. ua/knigi_11.php

4. Звіт про роботу Вінницького обласного центру народної творчості за 2010 рік. – Вінниця, 2011, 22 с.

5. Звіт про роботу Вінницького обласного центру народної творчості за 2008 рік. – Вінниця, 2009. – 24 с.

6. Звіт про роботу Вінницького обласного центру народної творчості за 2007 рік. – Вінниця, 2008. – 42 с.

7. Звіт про роботу Могилів-Подільського РБК «Дружба» за 2008 рік. – 12 c.

8. Основні показники роботи галузі культури Вінницької області у 2010 році/ Вінни­цька обласна державна адміністрація управління культури. – Вінниця, 2011. – 67 с.

9. Поліщук Л. О. Соціально-культурна діяльність клубів України (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.): автореф. дис. на здобуття наук ступеня. канд. культурології : спец. 26.00.01 «Теорія й іс­торія культури» / Л. О. Поліщук. – К., КНУКіМ, 2011. – 17 c.

10. Різник О. Поняття «традиційна культура» та її відображення в навчальних посіб­никах з культурології України і Росії: зб. матеріалів Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Тра­диційна культура українського народу в ХХІ ст.: стан та перспективи розвитку» (Київ, 29 жовтня 2009) [Електронний ресурс].– К.: ДАКККіМ, 2009. – 272 с. – Режим доступу: Http://www. culturalstudies. in. ua/zbirnik-2010.php

11. Садовенко С. М. Формування національної культури особистості народною казкою / С. М. Садовенко // ІХ Культурологічні читання пам’яті Володимира Подкопаєва «Концепту­альні проблеми розвитку української культури у світлі підготовки і проведення 2012 р. як року культури та відродження музеїв в Україні»: зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конф., (Київ, 2-3 червня 2011 р.). – [у 2 т.]. – К.: НАКККіМ, 2011. – Том І. – 252 с. – С. 145-155; І. А. Зязюн. Освіта і вчитель в українському державотворенні // Освіта України. – 1998. – №


51. – С. 6; Ариарский М. А. Культура досуга как предмет педагогики и прикладной культуро­логии // Вісник КНУКіМ: зб. наук. праць. – Вип. 12. – Частина 1 / Київський національний університет культури і мистецтв. – К., 2005. – С. 38 – 46.

12. Скрипник Г. Українська культура як джерело державного самоствердження нації.
«На сторожі української народної культури». Матеріали міжнар. наук. конф. – Київ, 2008. –
264 с.

13. Слободянюк П. Я. Культура Хмельниччини / П. Я. Слободянюк. – Хмельницький: Поділля, 1995. – 332 с.; Слободянюк П. Я. Особливості розвитку культури на сучасному стані / Петро Якович Слободянюк // Хмельницькому – 500: Тези наук.-практ. конф. – Хмельниць­кий, 1991. – С. 122-123; Слободянюк П. Я. Подільський культурний регіон: національні тра­диції і сучасність / П. Я. Слободянюк // Перехід до ринку і проблеми розвитку духовності на Вінниччині: Матеріали наук.-метод. конф. працівників культури, представників державних організацій, що впливають на формування культурного середовища // Камертон – ікс. – 1993. – 5 березня. – С.2 – 10; Слободянюк П. Я. Стан і проблеми художньо-творчого аматорства на Хмельниччині в добу незалежності України: порівняльний аналіз / Петро Якович Слободя-нюк // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць. Т. 5. «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі у ХVІІІ – на поч. ХХІ ст.»: Матеріали круглого столу. – Кам’янець-Подільський, 2005. – С. 295-304;

14. Спірідонова Л. Вінниччани підкорили столицю/Л. Спірідонова// Світлиця. – № 3-4. – 2009. – c.1-2.

15. Творун С. О. Практична етнологія для ділових людей [Текст]: навчальний посібник / С. О. Творун; Вінницький ін-т економіки Тернопільського держ. економічного ун-ту. – Він­ниця: Книга-Вега, 2005. – 216 с.; Мельничук Л. С. Етнографія подільського гончарства: сучас­ний стан дослідження / Лідія Мельничук // Народна культура Поділля в контексті національного виховання: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. – Вінниця, 2004. – С. 224-235; Косаківський В. Ткацтво на Вінниччині: з найдавніших часів до сьогодення / В. Ко-саківський // Народне мистецтво. – 2002. – № 3-4. – С. 46-48; Цвігун Т. Збереження і розвиток фольклору на Вінниччині. Фольклорна спадщина Гната Танцюри / Т. Цвігун // Подільський фоль­клор у збиранні та дослідженні: Тези міжнародної науково-практичної конференції. – 2006. – С. 3 – 8; Цвігун Т. Зберегти автентичну культуру / Т. Цвігун // Світлиця. – 2009. – № 3-4. – С. 8–9; Цвігун Т. «Великодня писанка». ІІ Всеукраїнське свято народного мистецтва / Т. Цвігун // Світлиця. – 2010. – № 2. – С. 2–5; Цвігун Т. Проблеми збереження традиційного ткацтва на Вінниччині / Т. Цвігун // Подільське традиційне ткацтво: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Вінниця, 30 верес. – 1 жовт. 2008 р.). – Вінниця, 2009. – С. 6-9.

16. Цимбалюк Н. М. Соціологія дозвілля: навчальний посібник / Н. М. Цимбалюк / Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. – К., 2001. – 180 с.

17. Юдін М. М. Сучасний стан та перспективи розвитку народознавчого напрямку ро­боти клубних закладів Сумщини [Електронний ресурс]// Сучасний стан та перспективи роз­витку народознавчої науки в Україні: зб. матер. круглого столу, присвяченого пам’яті В. Т. Скуратівського (Київ, 28 жовтня 2008 р.). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. – 235 с. – Режим доступу:

Http://www. culturalstudies. in. ua/knigi_6_18.php.

18. Жалюк О. П. Культурно-освітня робота у формуванні національної свідомості по­долян на початку ХХI ст. / О. П. Жалюк // Освіта, наука і культура на Поділлі. зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2010. – Т.16: Матеріали круглого столу «Освіта, культура і просвітницький рух на Поділлі». (22 жовтня 2010 р.). – С. 356-364.

19. Жалюк О. П. Художнє аматорство на Поділлі: стан, проблеми, тенденції / О. П. Жа-люк //Актуальні проблеми історії, теорії і практики художньої культури: зб. наук. праць; вип. ХХV. – К.: Міленіум, 2010. – С.299 – 304.

20. Слободянюк П. Я., Жалюк О. П. Фестивалі, конкурси, свята на Поділлі: новітні по­шуки розвитку в умовах незалежної України / П. Я. Слободянюк, О. П. Жалюк // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський: Озюм, 2010. – Т.16: Матері­али круглого столу «Освіта, культура і просвітницький рух на Поділлі». (22 жовтня 2010 р.). – С. 356-368.


УДК 7. 012

Похожие статьи