Головна Образотворче мистецтво Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ
joomla
ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ
Образотворче мистецтво - Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури

Лілія Володимирівна Терещенко-Кайдан

Кандидат мистецтвознавства,

Доцент Національної академії керівних

Кадрів культури і мистецтв

У статті досліджується українська рукописна книга у вигляді конкретного зраз­ка – Ірмолоя Артемія Компайського. Мова йде про своєрідність рукопису та належність кодексу до московської традиції церковно-співацької практики. Також розглядаються причини виникнення двох традицій церковного співу, показано відмінність українсь­кого церковно-співацького репертуару XVII–XVIII століть.

Ключові слова: Український нотолінійний ірмолой, церковно-співацький репер­туар, традиції церковного співу.

In this paper the Ukrainian book manuscript in the form of a particular sample – Irmoloya Artemia Kompayskoho. It is a peculiarity of the manuscript and belonging to Muscovite Code tradition of church-singers practice. Also, consider the causes of the two traditions of church music. Shown difference Ukrainian church singers repertoire XVII– XVIII century.

Key words: Ukrainian notoliniynyy irmoloy, church singers repertoire, church music tradition.

Церковно-співацька практика України надзвичайно багата на пам’ятки. Не обминула своєю увагою історія й XVII–XVIII ст. Мова йде про нотолінійні рукописні ірмолої українського церковного співу.

За каталогом Ю. П. Ясиновського [2] на сьогодні офіційно віднайдено 1111 кодексів нотолінійних ірмолоїв з фондів України, Білорусії, Польщі, Росії, Литви, Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини, Чехії, Сербії, Ватикану, Ка­нади, США. Цей перелік вказує на широке просторове розповсюдження української церковно-співацької культури XVII–XVIII ст.

Яким же чином українські пам’ятки потрапляли на інші землі і які функ­ції вони там виконували? Що стосується країн з православною традицією віро­сповідання, так званим східним обрядом, то тут можна припускати, що наявність українських ірмолоїв має практичне значення, тобто виконання репертуару з даних рукописів у богослужбовій практиці. Звідси й наявні в ірмолоях зразки навчальних азбук, що єднають в одному кодексі практичні й навчальні задачі. А от у католицьких країнах, наприклад у Ватикані, українські нотолінійні ірмолої могли з’явитися як дарчі або вивезені з України пам’ятки, що є національним надбанням української церковно-співацької культури. Відродження та повер­нення національного скарбу до України є однією з нагальних проблем та за­вдань сучасної науки. Яскравим прикладом тому є Ірмолой Гаврила Головні – унікальна пам’ятка XVII–XVIII ст. [3]. Цей рукопис повернуто до українського музикознавства, досліджено й доведено його унікальність, а піснеспіви введені


До сучасного репертуару і виконуються [1]. Єдина проблема – цей рукопис по­требує видання, але це справа часу.

Тепер закцентуємося на тому, скільки ще примірників рукописних ірмо-лоїв, які не увійшли до вказаного каталогу Ю. Ясиновського, перебуває у при­ватних колекціях та бібліотечних фондах? Ці рукописи потребують виявлення, опису та наукових досліджень. Але не треба забувати й про вже віднайдені ру­кописи, що потребують ґрунтовнішого дослідження. Яскравим свідченням не­обхідності цих досліджень є названий вище Ірмолой Гаврила Головні,

Серед численних зразків українських нотолінійних ірмолоїв, зафіксова­них у каталозі Ю. П. Ясиновського, нашу увагу привернув Ірмолой Артемія Компайського 1756 р. Чому нас зацікавив саме цей рукопис? Ірмолой Артемія Компайського у рукописних фондах присутній у двох версіях, датованих одним роком – 1756. Перший варіант цієї книги (рукопис 1756 р.) знаходиться у Києві [4], другий (того ж року) – у Москві [5].

Якщо зовні порівняти Ірмолой Гаврила Головні з Ірмолоєм Артемія Ком-пайського, то можна побачити спільні паралелі. Ірмолой Г. Головні, як і Ірмо-лой Артемія Компайського, має дві версії. Тільки хронологічна різниця між варіантами Ірмолоя Г. Головні сягає десять років 1752 р. та 1766 р. Ми знаємо причину такого довготривалого розриву у датах написання цих рукописів. Г. Головня переробляв (переписував) київський рукопис 1752 р., адаптуючи йо­го під нотне видання для Російської імперії. На жаль упоряднику нав’язували зміни репертуару книги, на що знадобилося десять років, щоб у 1762 р. подати до розгляду вищій духовній владі другий, виправлений зразок рукопису. Далі були численні коректури та правки і врешті-решт книгу так і не було надруко­вано. У 1772 р. замість Ірмолоя Г. Головні були видані Синодальні видання у Москві.

На відміну від Ірмолоя Гаврила Головні Ірмолой Артемія Компайського датований одним роком. Однак одна версія знаходиться в Україні, інша в Росії – як і Ірмолой Головні. Тепер нам необхідно з’ясувати причини появи двох коде­ксів Ірмолоя Артемія Компайського, різницю репертуарного наповнення та ме­ту написання цих книг.

Гаврило Головня був співаком Придворно-співацької капели (Санкт-Петербург), і свій Ірмолой він писав і подавав на розгляд у Санкт-Петербурзі. Артемій Компайський був ієромонахом Троїце-Сергієвої лаври у Москві. Відо­мо, що Троїце-Сергієва лавра була і є провідним центром розповсюдження цер­ковного співу в Росії. Повстає питання: чи не переслідував Артемій Компайський ту саму мету, що й Гаврило Головня? Чи не упорядковував і він свій рукопис для нотного видання в Росії. З попередніх досліджень нам відомо, що між Пе­тербургом і Москвою точилися постійні суперечки за право виконувати ту чи іншу традицію церковного співу в Російській імперії. Перше нотне видання да­вало таке право, а саме: з надпису на початку київської версії Ірмолоя Артемія Компайського видно, що цей рукопис упорядник переписував на замовлення Свято-Миколаївського Пустинно-Київського монастиря у храм св. Миколи.


ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ«...Списасa кнiга сia Iрмологiй в святотроецкой Сергiевой Лавре iеромонахом Артемiем Компайскiм. Напiсал оную по обhщанiе своему в свaто-Нiколаевскiй Пустинно-Кiевскiй монастир в храм Святителa Христова Нiколаa».

З наведеного надпису зрозуміло, що київська версія Ірмолоя Артемія Компайського зроблена на замовлення для суто практичних цілей, тобто для богослужбової практики. На перший погляд немає нічого, що могло б призвес­ти до думки, що рукопис створено для якихось інших цілей, ніж практика.

У московському примірнику Ірмолоя Артемія Компайського таких вказі­вок немає. Присутні тільки ініціали майстерні лаври. Це свідчить про те, що для лаврського зразка Артемій Компайський виступав одним з ченців й вказувати на авторство не мав жодної можливості.

Що ж до репертуарного наповнення двох рукописів, то звернемося до по­рівнянь. Спробуємо побачити істину причину написання кодексу Ірмолоя Ар­темія Компайського.

За допомогою табл. 1 й спробуємо розібратися із спільним та відмінним в Ірмолої Гаврила Головні 1752 р. та Ірмолої Артемія Компайського 1756 р.:

№ з/п

Таблиця 1 Ірмолой Гаврила Головні 1752 р. Ірмолой Артемія Компайського 1756 р.

Київ НБУВ Київ НБУВ 1.5553

1

Всенічне бдіння, літургія Іоана Всенічне бдіння

Златоуста

2

Бог Господь з тропарями на 8-м гл. (болгарського наспіву)

Бог Господь з тропарями на 8-м

3

Октоїх-ірмолой

Гл. (болгарського, київського, буденного, простого наспіву), Подобні, блаженні Октоїх-ірмолой

4

Стихири на свята, починаючи Стихири на свята, починаючи з Різдва

З Різдва Христового Христового

5

Канон на перемогу під Полта - Канон на перемогу під Полтавою

Вою

6

7

Канони грецького (придворно - Місяцеслов та зміст Го) Наспіву Молебний канон

8

Полієлей

За табл. 1 видно, що в цілому структура двох рукописів спільна. Тільки Ірмолой Гаврила Головні більш насичений різноманітним репертуаром у вигля­ді наспівів та додаткового розділу придворного наспіву. Висновок такий, що обидва ірмолої є збірками українського походження, мають мішану структуру. Основною ознакою цих книг є репертуар, що виконувався в Росії на початку XVIII століття. Тобто обидва рукописи упорядковані співаками-українцями, які працювали в Росії.


ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬ ІРМОЛОЙ АРТЕМІЯ КОМПАЙСЬКОГО – ЯСКРАВА ПАМ’ЯТКА УКРАЇНСЬКОЇ РУКОПИСНОЇ КНИГИ XVII–XVIII СТОЛІТЬТепер звернемося до двох версій Ірмолою Артемія Компайського. За до­помогою табл. 2 спробуємо побачити різницю репертуарного наповнення цих двох рукописів.

Таблиця 2
№ з/п Київ, НБУВ 1.5553 Москва, ДБР. Тр-Серг. 457

1 Всенічне бдіння «Да ісправиться», прокимен великої

2

Бог Господь з тропарями на 8-м гл. (болгарського наспіву) + тро­парі у страсну седмицю вел. По­Сту Октоїх-ірмолой

Суботи. Зміст книги і, нареті Всенічна Кондак пресвятої богородиці й хе­рувимська пісня (київського наспі­ву)

3

Октоїх-ірмолой

4 Стихири на свята, починаючи з Стихири на свята, починаючи з Різ-

Різдва Христового

Канон на перемогу під Полтавою

Два Христового

5

Канон на перемогу під Полтавою

6

Єдинородний синє Нєвскоє

7

Місяцеслов та зміст

Літургія Св. Василія Великого

З табл. 2 з погляду на репертуарне наповнення обох рукописів добре вид­но, що й це збірки українського походження. Обидві версії належать до рукопи­сів другої половини XVIII століття і писані співаком українського походження, який працював в Росії. Це видно із залучення до типових українських ірмолоїв таких зразків піснеспівів як Єдинородний синє Нєвскоє (цей піснеспів також відомий під назвою Герасимовський), канону перемоги під Полтавою, Велико­російський наспів тощо.

У московському кодексі присутні співи так званого грецького наспіву. Вони знаходяться у стихирному розділі. В наших попередніх дослідженнях з приводу цього наспіву вже йшлося і доведено, що під назвою грецький тут прихований придворний наспів [1]. Цікаво що, по-перше, цей наспів присутній тільки у московському рукописі. Це свідчить про те, що в Києві даний наспів на той час не визнавався, і репертуар, розспіваний за допомогою придворного на­співу, не замовляли. По-друге, у Москві, у Троїце-Сергієвій лаврі виконувалися співи придворного наспіву. А нам відомо, з попередніх досліджень, що Ірмолой Г. Головні 1752 р. не був допущений до друку саме за наявності українського репертуару, в тому числі й придворного наспіву [1]. І взагалі, з історії церков­но-співацької практики ми знаємо, що навколо придворного наспіву коїлися постійні суперечки впродовж століть між Москвою та Санкт-Петербургом.

За структурою київський кодекс Ірмолою Артемія Компайського відпові­дає всім вимогам типових українських ірмолоїв, що створювалися в Росії, а от московська версія відрізняється легкою прихованістю репертуару. Наприклад, починається не з всеношної як прийнято в українських рукописах, а зі співу з літургії передосвячених дарів зі служб Великого посту у вигляді піснеспіву «Да ісправітся», потім виписаний прокимен у велику суботу, аж тоді – всенічна. Це


Свідчить про пересторогу переписувача і про те, що в стінах Троіце-Сергієвої лаври Артемій Компайський упорядкував український нотолінійний ірмолой і пристосував його до богослужбової практики в Росії.

З’ясувавши зовнішні відмінності Ірмолоя Артемія Компайського, зверне­мося до внутрішнього, музичного наповнення рукопису. Спробуємо порівняти деякі співи з Ірмолоїв Гаврили Головні та Артемія Компайського. Чому ми знов звертаємося до Ірмолоя Г. Головні? Тому що упорядник готував цю збірку до нотного друку в Росії і відбирав для неї найкращі зразки українського церков­но-співацького репертуару.

Звернемося до всеношної київського наспіву та до піснеспіву з служб Ве­ликого посту «Покаяние, отверзі мі двері». Співи з всеношної ми обрали для порівняння через, що це є найпоширеніша служба-характеристика українського церковно-співацького репертуару, що міститься в українських нотолінійних ір-молоях. Для порівнянь ми обрали 103 псалом «Благослови, душе моя, Господа». А з служб великого посту ми обрали також улюблений й найвідоміший пісне-спів «Покаяніє, отверзі мі двері».

Якщо порівняти 103 псалом з Ірмолоя Гаврила Головні з подібним зраз­ком з Ірмолоя Артемія Компайського то можна побачити, що в цілому ці пісне-співи схожі між собою. Словесний текст спільний. В обох прикладах присутній прийом розспівування мелодії за словесним текстом, тобто наявна присутність читка, псалмодії-речитації. Це є відмінною рисою київського наспіву. Також спільними є повтори словесного тексту, що свідчить про однакову будову піс-неспівів. Залишається охарактеризувати внутрішню будову самої мелодичної лінії.

При порівняльній характеристиці ми зіштовхуємося з відмінностями, за якими можна визначити належність піснеспіву до тієї чи іншої традиції. Пісне-спів «Благослови, душе моя, Господа» в обох рукописах має спільну основу, тобто основний контур мелодії схожий. Це свідчить про належність обох зраз­ків до співів київського наспіву. Втім в Ірмолої Артемія Компайського більш розширеними є внутріскладові розспіви та наявні фрагменти з ісоном, що і є відмінними рисами.

Схожа картина накреслилася при порівнянні «Покаяння»: знову спільна основа, різне внутрішнє наповнення та присутність фрагментів ісону.

При виконанні цих двох піснеспівів ми зіштовхнулися з цікавим явищем. В ісонних епізодах 103 псалма звучить стилізація грецького співу, а у «Покаян­ні» – строчний спів. З приводу наявності ісона в українських нотолінійних ір-молоях ми вже багато говорили і зараз повторимось. Ісон в українських рукописах з’явився або як перші спроби багатоголосся в монодійній практиці (не треба плутати партесне багатоголосся з монодією), або як прояв стилізації під інші церковно-співацькі традиції, наприклад грецький спів. Також не треба забувати про помилки переписувачів, хоча в даному випадку це навряд чи мож­ливо. Ісон в Ірмолої Артемія Компайського подається фрагментарно, стиха. Отже, обидві версії підходять: 1) до перших спроб переходу унісонної монодії до багатоголосся; 2) стилізація під іншу традицію. Як вже йшлося вище, один зразок нагадує грецький спів, другий – варіант російського строчного співу.


Саме присутність варіантності строчного співу дає нам право вважати, що Ірмолої Артемія Компайського належить до московської традиції церковно-співацького виконавства. Але цей приклад непоодинокий. Результати порівня­льних характеристик є тому підтвердженням. Подовжені внутріскладові розспі­ви Ірмолоя Артемія Компайського наближені до подібних прикладів Синодальних видань 1772 р., проте в нашій пам'яті зафіксувалося, що в основу Синодальних видань покладена московська традиція церковного співу.

Отже, за результатами досліджень Ірмолоя Артемія Компайського ми дійшли таких висновків. Ірмолой Артемія Компайського це типовий українсь­кий нотолінійний Ірмолой з мішаною структурою, упорядкований за традицією написання українських церковно-співацьких рукописів у Росії. В основу Ірмо-лоя Артемія Компайського покладено московську традицію розспівування українських піснеспівів. Порушена автором проблема залишається й подаль­шим пошуком вивчення та дослідження.

Література

1. Терещенко-Кайдан Л. В. Ірмолой Головні – унікальна пам’ятка української церков­но-співацької культури XVII–XVIII ст. дис. кандидат мистецтвознавства: 17.00.03 / Лілія Во­лодимирівна Терещенко-Кайдан. – К., 2009. – 224 с.

2. Ясиновський Ю. П. Українські та білоруські нолінійні ірмолої / Юрій Павлович Ясиновський. – Львів: Вид-во отців василіян «Місіонер», 1996. – 622 с.

3. Український рукописний ірмолой Гаврила Головні 1752 р. (Київ). – НБУВ. ДА п. 351.

4. Український рукописний ірмолой Артемія Компайського 1756 р. (Київ). – НБУВ. 1. 5552.

5. Український рукописний ірмолой Артемія Компайського 1756 р. (Москва). – ДБР. Тр-Серг. 457.


УДК 787.6+168.522+78.085.7